• #поезія
    У світі злому і холодному,
    Де щастя зіткане з прощань,
    Чи ми пробачим одне одному
    Цю несподівану печаль?
    Чи будем вік себе картати?
    Але за віщо, Боже мій!
    За те, що серце калатати
    Посміло в ніжності німій?!
    За ті передані привіти?
    За тихий погляд, що п'янить?
    Нехай це сонечко посвітить.
    Нехай ця туга продзвенить.

    Ліна Костенко
    #поезія У світі злому і холодному, Де щастя зіткане з прощань, Чи ми пробачим одне одному Цю несподівану печаль? Чи будем вік себе картати? Але за віщо, Боже мій! За те, що серце калатати Посміло в ніжності німій?! За ті передані привіти? За тихий погляд, що п'янить? Нехай це сонечко посвітить. Нехай ця туга продзвенить. Ліна Костенко
    Like
    1
    72views
  • #історія #події
    Трудова повинність від більшовиків: Як «світле майбутнє» перетворилося на державне рабство.
    28 січня 1920 року Рада Народних Комісарів радянської росії видала декрет «Про порядок загальної трудової повинності». Цей документ став офіційним початком епохи, коли держава привласнила собі право розпоряджатися не лише майном громадян, а й їхніми руками, часом та самим життям. Під гаслом «Хто не працює, той не їсть» більшовики фактично запровадили кріпацтво нового зразка. ⚒️⛓️

    Економіка примусу: Чому не спрацювали гасла?

    Після революцій та років війни економіка перебувала в руїнах. Більшовики швидко збагнули: їхні ідеї про «добровільну працю на користь суспільства» не надихають голодних людей. Селяни не хотіли віддавати зерно задарма, а робітники тікали з міст, щоб просто вижити. Тоді москва вирішила діяти перевіреним методом терору. Декрет запроваджував обов’язкову роботу для всіх працездатних осіб незалежно від їхньої професії чи бажання. 🚫🥖

    Від суботників до ГУЛАГу

    Саме в цей період виникли так звані «трудові армії». Лев Троцький, який був палким прихильником мілітаризації праці, вважав, що робітник має бути таким же дисциплінованим, як солдат. Якщо держава каже «треба рубати ліс» або «розчищати колії», людина не мала права відмовитися. Тих, хто намагався ухилитися від «щастя» працювати на партію, оголошували «дезертирами трудового фронту» і відправляли до концтаборів. 🚂🌲

    Україна в лещатах «трудоармій»

    Для України цей декрет мав катастрофічні наслідки. Наші ресурси — вугілля Донбасу, ліс та залізниця — розглядалися москвою як власний бездонний склад. Українських селян масово зганяли на примусові роботи, відриваючи від власних господарств, що лише посилювало продовольчу кризу. Це був перший крок до повного контролю над особистістю, який пізніше вилився у сталінську колективізацію та систему ГУЛАГу. 💂‍♂️🚜

    Пропаганда проти реальності

    Щоб підсолодити гірку пігулку примусу, радянська машина почала масово штампувати плакати про «радість колективної праці». Суботники, які спочатку подавалися як добровільна ініціатива, стали обов’язковим ритуалом лояльності. Проте за фасадом усміхнених робітників на плакатах ховалися мільйони людей, позбавлених права вибору, нормальної оплати та елементарної свободи пересування. 📉🎨

    28 січня 1920 року — це нагадування про те, як легко держава-тиран може перетворити «соціальну справедливість» на механізм масового визиску, де людина — лише гвинтик у бездушній машині.
    #історія #події Трудова повинність від більшовиків: Як «світле майбутнє» перетворилося на державне рабство. 28 січня 1920 року Рада Народних Комісарів радянської росії видала декрет «Про порядок загальної трудової повинності». Цей документ став офіційним початком епохи, коли держава привласнила собі право розпоряджатися не лише майном громадян, а й їхніми руками, часом та самим життям. Під гаслом «Хто не працює, той не їсть» більшовики фактично запровадили кріпацтво нового зразка. ⚒️⛓️ Економіка примусу: Чому не спрацювали гасла? Після революцій та років війни економіка перебувала в руїнах. Більшовики швидко збагнули: їхні ідеї про «добровільну працю на користь суспільства» не надихають голодних людей. Селяни не хотіли віддавати зерно задарма, а робітники тікали з міст, щоб просто вижити. Тоді москва вирішила діяти перевіреним методом терору. Декрет запроваджував обов’язкову роботу для всіх працездатних осіб незалежно від їхньої професії чи бажання. 🚫🥖 Від суботників до ГУЛАГу Саме в цей період виникли так звані «трудові армії». Лев Троцький, який був палким прихильником мілітаризації праці, вважав, що робітник має бути таким же дисциплінованим, як солдат. Якщо держава каже «треба рубати ліс» або «розчищати колії», людина не мала права відмовитися. Тих, хто намагався ухилитися від «щастя» працювати на партію, оголошували «дезертирами трудового фронту» і відправляли до концтаборів. 🚂🌲 Україна в лещатах «трудоармій» Для України цей декрет мав катастрофічні наслідки. Наші ресурси — вугілля Донбасу, ліс та залізниця — розглядалися москвою як власний бездонний склад. Українських селян масово зганяли на примусові роботи, відриваючи від власних господарств, що лише посилювало продовольчу кризу. Це був перший крок до повного контролю над особистістю, який пізніше вилився у сталінську колективізацію та систему ГУЛАГу. 💂‍♂️🚜 Пропаганда проти реальності Щоб підсолодити гірку пігулку примусу, радянська машина почала масово штампувати плакати про «радість колективної праці». Суботники, які спочатку подавалися як добровільна ініціатива, стали обов’язковим ритуалом лояльності. Проте за фасадом усміхнених робітників на плакатах ховалися мільйони людей, позбавлених права вибору, нормальної оплати та елементарної свободи пересування. 📉🎨 28 січня 1920 року — це нагадування про те, як легко держава-тиран може перетворити «соціальну справедливість» на механізм масового визиску, де людина — лише гвинтик у бездушній машині.
    Like
    1
    75views
  • КОЛИ ЗАКІНЧИТЬСЯ ВІЙНА

    Коли закі́нчиться війна –
    Зійде́ над нами сонце МИРУ,
    Про це співатимем в піснях,
    І про любов до кра́ю щиру.

    Коли закі́нчиться війна
    Й ординці щезнуть з України,
    То не забудеться ціна
    Й зведе́мо знову наші сті́ни.

    Коли закі́нчиться війна
    Й ординці щезнуть з мо́го кра́ю,
    Не при́йдуть більше навіть в снах –
    Розквітне ненька. Вірю, знаю.

    Коли закі́нчиться війна –
    Усі пове́рнуть з поля бо́ю,
    Навіки щезне сатана
    І не тектиме кров рікою.

    Коли закі́нчиться війна
    Й не будуть більше в нас стріляти,
    Не буде в нас орди-лайна,
    Й не будуть го́лови складати.

    Коли закі́нчиться війна
    І будем плакати від щастя,
    Ми не забудем імена,
    А ворогу за це воздасться.

    02.05.2023 р.

    ©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
    ID: 1056123
    КОЛИ ЗАКІНЧИТЬСЯ ВІЙНА Коли закі́нчиться війна – Зійде́ над нами сонце МИРУ, Про це співатимем в піснях, І про любов до кра́ю щиру. Коли закі́нчиться війна Й ординці щезнуть з України, То не забудеться ціна Й зведе́мо знову наші сті́ни. Коли закі́нчиться війна Й ординці щезнуть з мо́го кра́ю, Не при́йдуть більше навіть в снах – Розквітне ненька. Вірю, знаю. Коли закі́нчиться війна – Усі пове́рнуть з поля бо́ю, Навіки щезне сатана І не тектиме кров рікою. Коли закі́нчиться війна Й не будуть більше в нас стріляти, Не буде в нас орди-лайна, Й не будуть го́лови складати. Коли закі́нчиться війна І будем плакати від щастя, Ми не забудем імена, А ворогу за це воздасться. 02.05.2023 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023 ID: 1056123
    69views
  • #історія #факт
    Між обов’язком та серцем: таємна драма Марії-Луїзи Австрійської
    ⚖️ Жертва великої шахівниці.
    У 1810 році 18-річна австрійська ерцгерцогиня Марія-Луїза стала «подарунком миру». Її батько, імператор Франц I, після низки принизливих поразок від Наполеона, був змушений віддати свою старшу доньку заміж за людину, яку вона з дитинства вчила ненавидіти. Марія-Луїза виросла на розповідях про те, що Наполеон — це «антихрист» та «корсиканське чудовисько», що руйнує Європу.
    Проте за зачиненими дверима спалень та кабінетів Тюїльрі розгорталася зовсім інша приватна історія.

    💌 Шпигунство чи кохання?

    Її листування з батьком, яке тривало протягом усього шлюбу, є одним із найцікавіших психологічних документів епохи. Спочатку в її листах відчувається крижаний жах. Проте згодом тон змінюється. Марія-Луїза почала писати про те, що Наполеон «дуже її любить», що він ніжний батько для їхнього сина і що вона «нарешті почувається захищеною».
    Але парадокс полягав у тому, що батько використовував ці листи як джерело інформації. Відповідаючи на доньчині розповіді про побут, імператор Франц I вивідував деталі про стан здоров'я Наполеона, його плани та настрої у французькому штабі. Марія-Луїза опинилася у пастці: вона щиро намагалася бути вірною дружиною Бонапарта, але залишалася слухняною донькою австрійського монарха, який готував останній удар по її чоловікові.

    🎭 Зрада у вигнанні

    Коли імперія Наполеона почала рушити, приватна історія Марії-Луїзи зробила крутий поворот. Коли її чоловік був відправлений на Ельбу, вона не поїхала за ним. Замість цього вона повернулася до Відня, де батько оточив її «опікунами», одним із яких був граф Адам Альберт фон Найпперг — одноокий харизматичний офіцер.
    Завдання Найпперга було простим: змусити Марію-Луїзу забути Наполеона. І він впорався. Вона не лише припинила спроби зв'язатися з вигнанцем, а й почала передавати австрійській розвідці дані про таємних прихильників Бонапарта, які намагалися налагодити з нею зв'язок.

    🥀 Епілог у Пармі

    Зрештою, Марія-Луїза отримала в управління Парму, де правила тихо і мудро. Вона вийшла заміж за Найпперга (спочатку таємно) і народила йому дітей, ще коли Наполеон був живий і страждав на острові Святої Єлени. Її приватна драма — це історія жінки, яка була лише інструментом у руках великої політики, і яка знайшла своє щастя лише тоді, коли остаточно зрадила людину, чиє ім'я колись змушувало тремтіти весь світ. 🏛️
    #історія #факт Між обов’язком та серцем: таємна драма Марії-Луїзи Австрійської ⚖️ Жертва великої шахівниці. У 1810 році 18-річна австрійська ерцгерцогиня Марія-Луїза стала «подарунком миру». Її батько, імператор Франц I, після низки принизливих поразок від Наполеона, був змушений віддати свою старшу доньку заміж за людину, яку вона з дитинства вчила ненавидіти. Марія-Луїза виросла на розповідях про те, що Наполеон — це «антихрист» та «корсиканське чудовисько», що руйнує Європу. Проте за зачиненими дверима спалень та кабінетів Тюїльрі розгорталася зовсім інша приватна історія. 💌 Шпигунство чи кохання? Її листування з батьком, яке тривало протягом усього шлюбу, є одним із найцікавіших психологічних документів епохи. Спочатку в її листах відчувається крижаний жах. Проте згодом тон змінюється. Марія-Луїза почала писати про те, що Наполеон «дуже її любить», що він ніжний батько для їхнього сина і що вона «нарешті почувається захищеною». Але парадокс полягав у тому, що батько використовував ці листи як джерело інформації. Відповідаючи на доньчині розповіді про побут, імператор Франц I вивідував деталі про стан здоров'я Наполеона, його плани та настрої у французькому штабі. Марія-Луїза опинилася у пастці: вона щиро намагалася бути вірною дружиною Бонапарта, але залишалася слухняною донькою австрійського монарха, який готував останній удар по її чоловікові. 🎭 Зрада у вигнанні Коли імперія Наполеона почала рушити, приватна історія Марії-Луїзи зробила крутий поворот. Коли її чоловік був відправлений на Ельбу, вона не поїхала за ним. Замість цього вона повернулася до Відня, де батько оточив її «опікунами», одним із яких був граф Адам Альберт фон Найпперг — одноокий харизматичний офіцер. Завдання Найпперга було простим: змусити Марію-Луїзу забути Наполеона. І він впорався. Вона не лише припинила спроби зв'язатися з вигнанцем, а й почала передавати австрійській розвідці дані про таємних прихильників Бонапарта, які намагалися налагодити з нею зв'язок. 🥀 Епілог у Пармі Зрештою, Марія-Луїза отримала в управління Парму, де правила тихо і мудро. Вона вийшла заміж за Найпперга (спочатку таємно) і народила йому дітей, ще коли Наполеон був живий і страждав на острові Святої Єлени. Її приватна драма — це історія жінки, яка була лише інструментом у руках великої політики, і яка знайшла своє щастя лише тоді, коли остаточно зрадила людину, чиє ім'я колись змушувало тремтіти весь світ. 🏛️
    Like
    Love
    3
    184views
  • Королівський візит із «приземленням»: принцеса Анна в Києві (1973).

    У вересні 1973 року Київ приймав Чемпіонат Європи з кінного спорту. Головною зіркою турніру стала дочка королеви Єлизавети II — принцеса Анна.

    Але виступ пішов не за планом: принцеса впала з коня (саме цей момент потрапив у кадр). На щастя, вона відбулася лише легкими травмами.

    Цікаво, що за цим інцидентом з трибун спостерігав її батько — принц Філіп, який також був у Києві як голова Міжнародної федерації кінного спорту.
    #спорт @sports #Український_спорт #Ukrainian_sport #спорт_sports #brovarysport @brovarysport
    Королівський візит із «приземленням»: принцеса Анна в Києві (1973). У вересні 1973 року Київ приймав Чемпіонат Європи з кінного спорту. Головною зіркою турніру стала дочка королеви Єлизавети II — принцеса Анна. Але виступ пішов не за планом: принцеса впала з коня (саме цей момент потрапив у кадр). На щастя, вона відбулася лише легкими травмами. Цікаво, що за цим інцидентом з трибун спостерігав її батько — принц Філіп, який також був у Києві як голова Міжнародної федерації кінного спорту. #спорт @sports #Український_спорт #Ukrainian_sport #спорт_sports #brovarysport @brovarysport
    81views
  • #поезія
    Хочеться щастя. Хочеться кави.
    І замість цукру спогадів ложку.
    Хочеться, щоб всі добрішими стали,
    Якщо не зовсім, то хоч би трошки.
    Хочеться посмішок щирих довкола.
    Хочеться вірити в казку і диво.
    Вістей тривожних не чути ніколи,
    Хочеться жити довго й щасливо...
    Хочеться миру. Хочеться дива.
    Хочеться вірити, все буде добре,
    Хочеться поряд погляд щасливий,
    Крила із мрій, щоб літати за обрій.
    Хочеться щастя. Хочеться кави.
    Щедро насипати радості ложку.
    Хочеться, щоб всі щасливими стали,
    Якщо не зовсім, то хоч би трошки...

    Людмила Коротун
    #поезія Хочеться щастя. Хочеться кави. І замість цукру спогадів ложку. Хочеться, щоб всі добрішими стали, Якщо не зовсім, то хоч би трошки. Хочеться посмішок щирих довкола. Хочеться вірити в казку і диво. Вістей тривожних не чути ніколи, Хочеться жити довго й щасливо... Хочеться миру. Хочеться дива. Хочеться вірити, все буде добре, Хочеться поряд погляд щасливий, Крила із мрій, щоб літати за обрій. Хочеться щастя. Хочеться кави. Щедро насипати радості ложку. Хочеться, щоб всі щасливими стали, Якщо не зовсім, то хоч би трошки... Людмила Коротун
    Like
    4
    93views
  • #поезія
    Не важливо, яка дорога...
    Важно, з ким ти по ній ідеш.
    Хто тамує твої тривоги.
    І кохає тебе без меж.

    Хто з тобою і в радості, й горі.
    Небо ладен схилити до ніг.
    Хто рятує від лютих штормів.
    Вберігає тебе цілий вік.

    Не важливо, яка дорога...
    Коли поруч з тобою, щодня.
    Найцінніша в житті допомога.
    Щастя випите разом, до дна.

    Наталія Городчук
    #поезія Не важливо, яка дорога... Важно, з ким ти по ній ідеш. Хто тамує твої тривоги. І кохає тебе без меж. Хто з тобою і в радості, й горі. Небо ладен схилити до ніг. Хто рятує від лютих штормів. Вберігає тебе цілий вік. Не важливо, яка дорога... Коли поруч з тобою, щодня. Найцінніша в житті допомога. Щастя випите разом, до дна. Наталія Городчук
    Like
    3
    121views
  • #думки
    Не звинувачуйте себе в тому, що дозволили себе обдурити.
    Ви діяли, спираючись на свої цінності та поняття.
    Ви жили у рамках своєї картини світу.
    Ваше щастя, що ваша картина світу, світла та позитивна.
    Все одно, добрих людей набагато більше, ніж поганих.
    Не звинувачуйте себе за те, що надто довіряли тому, хто цього не вартий.
    Це не ваш гріх, не вам за нього розплачуватися.
    Вибачте собі це, отримайте урок із ситуації і йдіть далі...
    #думки Не звинувачуйте себе в тому, що дозволили себе обдурити. Ви діяли, спираючись на свої цінності та поняття. Ви жили у рамках своєї картини світу. Ваше щастя, що ваша картина світу, світла та позитивна. Все одно, добрих людей набагато більше, ніж поганих. Не звинувачуйте себе за те, що надто довіряли тому, хто цього не вартий. Це не ваш гріх, не вам за нього розплачуватися. Вибачте собі це, отримайте урок із ситуації і йдіть далі...
    Like
    Love
    3
    130views
  • КЗ КОР Центр олімпійської підготовки
    22 січня, святкує свій день народження Олександр КОРЧМІД, тренер відділення легкої атлетики!
    Вітаємо Олександра та бажаємо здоров'я, щастя, успіхів у всіх починаннях, виконання всіх бажань та мрій, нехай життя буде наповнене радістю, любов'ю та здобутками! Нехай кожен день принесе нові можливості та приємні сюрпризи, а у серці завжди горить яскравий вогонь життєвої енергії та оптимізму!
    #спорт #спорт_sports #Brovary_sport #Броварський_спорт @Brovarysport #world_sport #athletics #Легка_атлетика
    ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
    КЗ КОР Центр олімпійської підготовки 22 січня, святкує свій день народження Олександр КОРЧМІД, тренер відділення легкої атлетики! Вітаємо Олександра та бажаємо здоров'я, щастя, успіхів у всіх починаннях, виконання всіх бажань та мрій, нехай життя буде наповнене радістю, любов'ю та здобутками! Нехай кожен день принесе нові можливості та приємні сюрпризи, а у серці завжди горить яскравий вогонь життєвої енергії та оптимізму! #спорт #спорт_sports #Brovary_sport #Броварський_спорт @Brovarysport #world_sport #athletics #Легка_атлетика ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
    161views
  • Приймаю гроші, процвітання, щастя, удачу, благополуччя, достаток. Хай будет так. Амінь Амінь Амінь.
    Приймаю гроші, процвітання, щастя, удачу, благополуччя, достаток. Хай будет так. Амінь Амінь Амінь.
    209views 4Plays
More Results