Хто зробив атомну бомбу більшовикам? У 1969 році в Радянському Союзі на двох британських машинах уперше почали виробляти туалетний папір для широких верств населення. І все б нічого, але саме тоді виповнилося 20 років, як СРСР уже володів атомною бомбою. Як так сталося, що між туалетним папером і ядерною зброєю пролягло аж два десятиліття? Звідки у Союзу, зруйнованого війною, з неефективною системою управління, взялися гроші, люди та можливості для розробок у такій високотехнологічній сфері? Атомну бомбу СРСР подарував улюблений фізик Гітлера - Манфред фон Арденне Це Ігор Курчатов, як розповідає російська пропаганда, був настільки геніальним, що самотужки, з групою молодих інженерів, створив атомну бомбу від «а» до «я»? Чергова більшовицька казка. Якщо ви зайдете в Google і наберете прізвище штандартенфюрера СС, кавалера Лицарського Хреста, барона Манфреда фон Арденне, то з подивом дізнаєтеся, що він є лауреатом двох Сталінських премій - 1947 та 1953 років. Постає просте питання: як це взагалі могло статися? Талановитий фізик. Один із піонерів телебачення. Лауреат національних премій НДР 1958 і 1965 років. Можливо, йшлося про розробки у сфері телерадіомовлення? Радянські джерела про це воліють мовчати. Насправді саме Арденне, а не Курчатов, створив атомну бомбу і фактично подарував Радянському Союзу статус великої держави. Фон Арденне мав власну приватну лабораторію під Берліном, яку щедро фінансували в межах німецького ядерного проєкту. Саме Манфред фон Арденне розробив метод газодифузійного очищення ізотопів урану та їх розділення в центрифузі. Його лабораторію охороняв полк СС. Бетонні укріплення, добре підготовлені солдати - СРСР довелося б покласти три дивізії на штурм цього об’єкта, і навіть тоді шансів захопити документацію та обладнання в неушкодженому стані майже не було б. Тим більше не було шансів зловити самих фізиків, які могли в одну мить розчинитися в західній зоні окупації. І раптом - диво. Есесівці без спротиву склали зброю, увесь науковий колектив лабораторії виявив бажання співпрацювати саме з росіянами. Уся апаратура, уранова центрифуга, документація, реактиви - усе в робочому стані - опинилося в руках радянських спецслужб. На додачу - 15 тонн металевого урану німецького ступеня очищення. На той час це був справжній скарб. Цікаво й інше: барон Арденне з дружиною вирушили до Москви, прихопивши із собою розкішний рояль, парадну есесівську форму та картину на повний зріст від особистого художника фюрера, на якій Гітлер вручає йому дубове листя до Лицарського Хреста - однієї з найвищих нагород рейху. І поїхав він не сам, а з більш ніж 200 видатними фізиками та радіоінженерами. Серед них: - творець уранової металургії — Ніколаус Ріль (Nikolaus Riehl), - майбутній лауреат Нобелівської премії - Густав Герц (Gustav Hertz), - майбутній президент Академії наук НДР — Макс Фольмер (Max Volmer), - розробник газової центрифуги для розділення урану - Макс Штеенбек (Max Steenbeck). Вивезли також німецькі електротрансформатори - не пропадати ж добру. Разом із ними поїхали документація та реактиви, запаси плівки, папір для самописців і фотореєстраторів, магнітофони для телеметрії, оптика - усе те, чого сталінська тоталітарна держава не виробляла взагалі, а окремі позиції не може освоїти за якістю й досі. Робітничо-селянські мародери-трофейщікі по репарації витягували найкращі верстати й вивозили цілі новенькі заводи з усіх підконтрольних їм країн. Так, під Віднем в Австрії був повністю демонтований новий радіоламповий завод, вакуумні печі якого були особливо цінними. Австрійці навчилися відкачувати повітря ртутними вакуумними насосами, що дозволяли отримувати вакуум із розрідженням до 10⁻¹³ мм ртутного стовпчика. Для відсталої Росії це було недосяжно. І, по суті, лишається таким і досі. У Москві швидко звели спеціальне поселення - цілком комфортне, де пан Арденне оселився в особняку. Кожному німецькому фізику надали по 5–6 радянських інженерів-учнів, обов’язково зі знанням німецької мови. Фон Арденне нікого не боявся й у свята прогулювався поселенням у німецькій формі з усіма нагородами. Від НКВС до нього приставили Ігоря Курчатова, якого не слід плутати з фізиком Борисом Курчатовим. Якщо в Академії наук проходила нарада за участю Ландау, Капіци та інших учених і там згадували прізвище Курчатов - ішлося про Бориса. А якщо нараду проводили Лаврентій Павлович Берія з Йосипом Віссаріоновичем Сталіним - тоді це був Ігор Курчатов. Паралельно в промисловому реакторі об’єкта «Челябінськ-40» отримали плутоній для першої радянської атомної бомби. А після її успішного випробування німецький учений доктор Ніколаус Ріль чомусь став Героєм Соціалістичної Праці. Далі настав час масового виробництва боєголовок і промислових обсягів радіоактивного урану. Крім того, стало відомо, що японці отримували від німців уран у ящиках, які перевозили підводними човнами. Згодом Арденне перевели до Сухумі, де на березі бухти було створено новий науковий центр. Не плутайте це із Сухумським заповідником для мавп, звідки один із вихованців утік до Києва й час від часу кукурікає про «рятівника 400 тисяч українців» - Абрамовича. Барон фон Арденне став науковим керівником Сухумського фізико-технічного інституту. Велику роль у його роботі відіграв також австрійський учений, радіотехнік доктор Фріц. За цю роботу барон отримав другу Сталінську премію 1953 року, а в 1955 році повернувся до НДР. Що саме Союз отримав від Німеччини Наприкінці війни, у 1945 році, Німеччина вже мала: - реактивні двигуни та серійні реактивні літаки, - перші зенітні ракети, - перші ракети класу «повітря — повітря», - атомну промисловість, - інфрачервоні танкові приціли, - радіолокаційні станції та станції селекції перешкод, - потужні засоби радіоелектронної боротьби, - транзистори. Крім того, були авіаційні приціли, навігаційні прилади для підводних човнів, 1,5-вольтові радіолампи розміром із ніготь мізинця, крилаті та балістичні ракети. Усе це дісталося Радянському Союзу. У середині 1980-х, коли всі німецькі вчені вже померли, закінчилися й будь-які реальні досягнення «совка». У Московії ніколи не вміли створювати своє. А от знищувати й красти чуже - це в них виходило блискуче. Нація трофея. Український слід. Чимало речей розробляли саме українські вчені-фізики, але більшу частину їхніх напрацювань засекретив КДБ. Наприклад, нову технологію створення збагаченого урану для атомної бомби без дорогих центрифуг, яку свого часу було придумано де?.. Правильно - в Україні. А довів цю технологію до практичного результату батько пакистанської атомної бомби - Абдул Кадир Хан, який, як стверджує автор, сам розповідав йому про це ще у 1995 році в Ісламабаді. Він лише вдосконалив цю технологію й забрав значну частину креслень із німецько-бельгійської компанії Eurenco, де колись працював. Це просто історія про те, що у «ванюшок» немає нічого свого, окрім дерев’яного сортира, яким вони пишаються вже багато століть. Чи може Україна створити власну ядерну зброю? Взагалі без проблем. Усе є. Немає лише бажання. ©Залман Шухер #суботнійвлог

Свято вчених або День генія 14 березня кожного року світ відзначає Свято вчених або День генія (Celebrate Scientists Day, Genius Day). Свято започаткували на честь вченого Альберта Ейнштейна. За дату святкування обрали день народження великого фізика (14 березня 1879 року).

#істрія #речі ⚡️ Транзистор: Кремнієвий Давид, що поклав на лопатки вакуумних Голіафів ⚡️ Якби у світі речей існувала премія за найрадикальнішу зміну габаритів, транзистор отримав би її посмертно, прижиттєво і ще кілька разів авансом. Цей малюк зробив для комп'ютерів те саме, що дієта для людини, але з набагато кращим результатом: він перетворив кімнати, забиті розпеченим склом, на крихітні чипи, що гріються у вашій кишені. 📻 Епоха скляних монстрів До появи нашого героя світом правили вакуумні лампи. Вони виглядали як лампочки розжарювання, грілися як праски й перегорали із частотою, що викликала депресію у тогочасних інженерів. Комп'ютер ENIAC, наприклад, містив 18 тисяч таких ламп. Якщо одна з них «вмирала» (а це сталося кожні пару годин), вся ця махіна вагою 27 тонн зупинялася, поки техніки з ліхтариками шукали винуватця. 🧪 Різдвяне диво 1947-го Наприкінці грудня 1947 року в Bell Labs троє джентльменів — Вільям Шоклі, Джон Бардін та Волтер Браттейн — зібрали щось дивне з германію, золотих ниток і пластикового трикутника. Вони з'ясували, що напівпровідник може посилювати сигнал і працювати як вимикач без жодного вакууму чи нитки розжарення. Світ не здригнувся одразу — перша публікація про це досягнення загубилася десь на останніх шпальтах газет поруч із рекламою пасти від зубного болю. 🚀 Кишенькова революція Справжній бум почався, коли транзистори навчилися робити з кремнію (фактично з піску, якого під ногами вдосталь). У 1954 році з'явився перший транзисторний радіоприймач Regency TR-1. Це був шок: музику тепер можна було слухати не лише сидячи біля величезного комода у вітальні, а й гуляючи парком. Підлітки були в захваті, батьки — у розпачі від нової хвилі рок-н-ролу, а ера персональної електроніки офіційно відкрилася. 🔬 Закон Мура Міф про нескінченність: Гордон Мур колись передбачив, що кількість транзисторів на чипі подвоюватиметься кожні два роки. Критичний коментар: Ми так захопилися цим процесом, що зараз розмір транзистора наближається до розміру одного атома. Тут у гру вступає квантова фізика, де електрони починають «перестрибувати» через бар'єри просто тому, що їм так хочеться (квантове тунелювання). Ми майже вперлися у стелю фізики, тож далі — або квантові комп'ютери, або повернення до рахівниць (жартую, сподіваюся). 📱 Сьогодення Сьогодні у вашому смартфоні живуть мільярди транзисторів. Вони настільки малі, що мільйон таких штук поміститься на кінчику голки. Ви читаєте цей текст лише тому, що ці мікроскопічні воротарі мільярди разів на секунду кажуть «так» або «ні» електричному струму. Без шуму, без пилу і без потреби викликати бригаду електриків щоразу, коли ви хочете перевірити стрічку новин.

#історія #речі 🎼 Саксофон: інструмент, який «не мав» існувати. Якби Адольф Сакс був котом, він би витратив усі дев'ять життів ще до тридцяти років. Його труїли випарами міді, він ковтав шпильки, падав у розпечену піч і ледь не тонув у річці. Схоже, доля відчайдушно намагалася не допустити появи інструмента, який згодом змусить увесь світ вібрувати в ритмі джазу. Але Сакс вижив і у 1840-х роках створив свого «монстра Франкенштейна»: тіло від мідних духових, мундштук від кларнета, а душа — від самого диявола. 🎷 🎩 Аристократичне вигнання Спочатку саксофон планували як ідеальну ланку між дерев’яними та мідними духовими для військових оркестрів. Він мав звучати велично і дисципліновано. Але класична музична еліта того часу сприйняла новинку як «вульгарний вискочень». Композитори-консерватори плювалися отрутою, а конкуренти Сакса навіть підкладали вибухівку під його майстерню. Саксофон вистояв, хоча й змушений був перебиватися випадковими заробітками у військових маршах. 🎖️ 🌆 Гріховний стрибок у джаз Справжній катарсис стався, коли саксофон потрапив до рук американських джазменів. Виявилося, що цей інструмент вміє сміятися, плакати, благати й спокушати краще за будь-якого оперного співака. У 1920-х роках у США його навіть намагалися заборонити як «інструмент розпусти», що руйнує мораль молоді. Але спробуйте зупинити те, що звучить як теплий мед і нічний Нью-Йорк одночасно. 🥃 🧬 Фізика насолоди Секрет саксофона в його конічній формі. На відміну від циліндричного кларнета, він дозволяє музиканту буквально «ліпити» звук своїм диханням, змінюючи тембр від ніжного шепоту до агресивного реву. Це найбільш «людяний» з усіх інструментів: він реагує на найменшу зміну настрою виконавця. 🕯️ Сьогодні саксофон — це символ інтелектуального релаксу та вечірнього мегаполісу. Він пройшов шлях від залів Паризької консерваторії, де його ігнорували, до димних клубів Нового Орлеана, де він став королем. І якщо ви чуєте його соло десь у тиші вечора, знайте: це Адольф Сакс підморгує нам крізь віки, нагадуючи, що справжній талант неможливо ні отруїти, ні підірвати. 🌙✨

#історія #факт «Тінь на сонячній скрипці»: Гірка любов Альберта Ейнштейна 🎻💔 ​Цюрихський політехнікум наприкінці XIX століття був місцем, де народжувалися не лише формули, а й доленосні союзи. Серед галасливих студентів виділялася пара: кучерявий, трохи недбалий Альберт та зосереджена сербка з кульгавістю та проникливим поглядом — Мілева Марич. Вона була єдиною жінкою на курсі теоретичної фізики, і саме вона стала першим справжнім інтелектуальним дзеркалом майбутнього генія. 🎓 ​Їхній роман був сплетінням пристрасті та диференціальних рівнянь. У листах Альберт захоплено писав: «Який я щасливий, що знайшов у тобі рівну собі істоту, таку ж сильну та самостійну, як і я сам». Але за лаштунками наукового тріумфу 1905 року — «року чудес», коли з’явилася теорія відносності — ховалася трагедія жінки, яка добровільно пішла в тінь. 🌑 ​Історики досі ведуть запеклі дискусії про те, наскільки значним був внесок Мілеви у математичне обґрунтування робіт Ейнштейна. Проте факти залишаються невблаганними: поки він підкорював світовий Олімп, вона боролася з побутом, виховувала дітей та переживала смерть першої, позашлюбної доньки, про яку світ дізнався лише через десятиліття. Коли Альберт отримав Нобелівську премію, він віддав усі гроші Мілеві — як борг за розлучення і, можливо, як мовчазне визнання її ролі в тому, що він став тим, ким став. 📜💵 ​Їхнє розлучення було жорстоким. Ейнштейн висунув Мілеві список умов, що більше нагадував тюремний регламент: вона мала вчасно подавати їжу, не очікувати на спільні прогулянки та негайно замовкати, коли він того вимагав. Жінка, яка колись разом із ним мріяла «осідлати промінь світла», перетворилася на тягар для людини, чия думка охоплювала Всесвіт, але не могла осягнути біль близької людини. ​Мілева Марич померла в самотності та забутті, витративши залишки нобелівських грошей на лікування сина, хворого на шизофренію. Вона залишилася лише приміткою у біографії великого фізика, хоча, можливо, без її математичної строгості та жертовності сонце Ейнштейна ніколи б не засяяло так яскраво. 🕯️📉

#істопія #речі Камера-обскура — це, по суті, перша спроба Всесвіту показати нам кіно без підписки на Netflix. Уявіть собі: ви сидите у темній кімнаті, де у стіні є лише крихітна дірочка, і раптом на протилежній стіні бачите перевернуте догори дриґом життя сусідів. Магія? Ні, просто фізика, яка змушує світ «протискуватися» крізь малий отвір. Ще старий добрий Арістотель помітив, що під час сонячного затемнення світло, проходячи крізь щілини між листям, малює на землі серпики. Але справжнього розквіту цей «темний ящик» (саме так перекладається назва з латини) зажив у часи Ренесансу. Леонардо да Вінчі, який обожнював усе, що можна розібрати або намалювати, детально описав цей пристрій, а художники штибу Яна Вермеєра, як подейкують скептики, використовували камеру-обскуру як легальний «читерський» код для створення своїх ідеально реалістичних шедеврів. У XVI столітті італієць Джамбаттиста делла Порта додумався вставити в отвір лінзу, і картинка стала чіткішою за ваші спогади про першу зарплату. Це був справжній гаджет того часу: портативні камери-обскури тягали на пленери, щоб просто обводити контури пейзажів. Так, дорогі мої, мистецтво завжди було трішки про технології та бажання спростити собі життя. Згодом цей ящик зменшився, обріс дзеркалами і врешті-решт еволюціонував у фотоапарат. Але суть залишилася незмінною: ми досі намагаємося впіймати промінь світла і зачинити його в темряві, щоб мати можливість роздивитися мить, яка вже минула. Камера-обскура нагадує нам: іноді, щоб побачити світ по-справжньому, треба просто вимкнути світло і знайти правильний ракурс. Навіть якщо він переверне вашу реальність догори ногами. 📸🌘🕯️

#історія #речі Клепсидра: Як стародавні люди навчили воду рахувати хвилини 💧⏳ До того як механічні годинники почали цокати на міських вежах, а смартфони — синхронізуватися з атомними еталонами, людство довіряло вимірювання часу стихії. Клепсидра, або водяний годинник, була першим пристроєм, який дозволив «бачити» час навіть вночі або в похмуру погоду, коли сонячне каміння (гномони) було безсилим. Назва походить від грецьких слів klepto (красти) та hydor (вода) — буквально «крадій води». 🏺🌊 Принцип роботи клепсидри був до геніального простим: вода рівномірними краплями витікала з однієї судини в іншу. Рівень води в резервуарі, що наповнювався (або порожнів), вказував на поділки, нанесені на стінки. У Стародавньому Єгипті такі чаші використовували жерці для нічних ритуалів, а в Стародавній Греції — у судах. Кожному промовцю виділялася певна кількість води: коли вона витікала, адвокат мав замовкнути. Звідси й пішов вислів «ваш час витік». 🏛️⚖️ Інженерна думка не стояла на місці. Александрійський винахідник Ктесібій у III столітті до н.е. перетворив звичайну чашу на справжній автомат. Його клепсидра мала поплавці, зубчасті колеса і навіть фігурки, що рухалися або грали на трубах щогодини. Це був перший крок від простої посудини до складного механізму, який ми сьогодні називаємо годинником. Клепсидри були настільки точними, що саме за ними пізніше калібрували перші пісочні годинники. 🛠️⚙️ Цікавий факт: у середньовічному Китаї створювали гігантські водяні годинники-вежі висотою в кілька поверхів. Вода приводила в дію величезне колесо, яке обертало модель небесної сфери та сповіщало про час ударами в гонги. Це були справжні суперкомп’ютери свого часу, де вода виконувала роль джерела енергії та процесора одночасно. 🏮🐉 Існує міф, що водяні годинники були дуже неточними через зміну тиску води. Проте стародавні майстри вирішили цю проблему за допомогою проміжного резервуара, у якому рівень води підтримувався стабільним. Головним ворогом клепсидри була не фізика, а... зима. У холодному кліматі вода замерзала, перетворюючи «плин часу» на нерухому кригу. ❄️💎 Сьогодні клепсидра — це радше поетичний образ, ніж прилад. Вона нагадує нам, що час — це не просто цифри на дисплеї, а безперервний потік, який неможливо зупинити. У світі, де все вимірюється наносекундами, водяний годинник залишається символом спокою та невблаганного руху життя, де кожна крапля має значення. 🌧️🕰️

#історія #постаті Титан науки, що зрушив Землю: Галілео Галілей (1564–1642) 🔭 15 лютого 1564 року в італійській Пізі народився чоловік, який навчив людство не просто дивитися на небо, а бачити в ньому математичну закономірність. Галілей не був просто «астрономом з трубою» — він був першим справжнім фізиком-експериментатором, який поставив крапку в епосі сліпої віри в авторитети античності. 🏛️ Чому він — фундаментальна постать? Телескопічна революція: Він першим спрямував вдосконалену ним зорову трубу на небесні тіла. Побачивши кратери на Місяці, супутники Юпітера та фази Венери, він наочно довів, що Небо не є ідеальним і незмінним «ефіром», як вчила тогочасна церква. 🌌 Конфлікт з інквізицією: Його підтримка геліоцентричної системи Коперника (де Земля обертається навколо Сонця) призвела до знаменитого судового процесу 1633 року. Хоча Галілей був змушений формально зректися своїх поглядів, легендарна фраза «Eppur si muove!» («А все-таки вона крутиться!») назавжди стала символом непереможної істини. ⚖️ Закони механіки: Саме Галілей заклав фундамент для майбутніх законів Ньютона, досліджуючи вільне падіння тіл та інерцію. Його робота — це той самий «гігант», на плечах якого стоїть вся сучасна фізика. 🍎 Навіть під домашнім арештом, майже осліпнувши, він продовжував писати наукові праці. Його приклад доводить: можна замкнути тіло в кімнаті, але неможливо ув'язнити думку, яка осягнула закони Всесвіту. 🧠

☕️ Доброго ранку, українці! Сьогодні відзначаємо Міжнародний день жінок і дівчат у науці — свято, що підкреслює важливість рівних можливостей у науковій діяльності та надихає нові покоління відкривати світ знань Найвидатніші жінки у світовій науці: ➡️ Марія Склодовська-Кюрі (1867–1934): Засновниця науки про радіоактивність, перша жінка-лауреатка Нобелівської премії та єдина, хто отримав її у двох різних галузях (фізика та хімія). ➡️ Розалінд Франклін (1920–1958): Біофізик, яка зробила вирішальний внесок у розуміння структури ДНК, використовуючи рентгенівську дифракцію. ➡️ Ада Лавлейс (1815–1852): Англійська математикиня, яка написала першу програму для аналітичної машини Беббіджа, вважається першою програмісткою в історії. ➡️ Геді Ламарр (1914–2000): Актриса та винахідниця, яка розробила технологію «стрибкоподібної перебудови частоти», що лягла в основу сучасного Wi-Fi та Bluetooth. ➡️ Дороті Кроуфут Ходжкін (1910–1994): Хімік, удостоєна Нобелівської премії за визначення структури важливих біохімічних речовин (пеніцилін, інсулін). Видатні українські науковиці: ➡️ Марина В’язовська: Математикиня, яка у 2016 році розв’язала задачу пакування куль у 8-вимірному просторі, лауреатка премії Салема та інших престижних нагород. ➡️ Ольга Броварець: Біофізик, доктор фізико-математичних наук, яка зробила важливі відкриття в галузі молекулярної біології. ➡️ Катерина Ющенко (1919–2001): Кібернетик, авторка однієї з перших у світі мов програмування високого рівня («Адресна мова»).

#історія #постаті Іван Пулюй: Український світоч, що бачив крізь матерію та час 💡 Якщо ви колись робили рентгенівський знімок, то маєте знати: за цією технологією стоїть не лише німець Рентген, а й великий українець Іван Пулюй. Людина космічного масштабу мислення, він поєднав у собі таланти фізика-теоретика, інженера-практика, богослова та патріота. Битва за промені: Хто був першим? 🧐 Головна драма життя Пулюя — це відкриття Х-променів. Ще за 14 років до офіційного «відкриття» Рентгена, Пулюй уже сконструював вакуумну трубку, яка випромінювала невидиме світло. Він робив знімки миші, дитячої руки та інших об’єктів з неймовірною для того часу чіткістю. Чому ж весь світ знає Рентгена? Все просто: німецький колега першим подав патент і вдало «приватизував» технологію. Пулюй, дізнавшись про Нобелівську премію Рентгена, з гіркотою написав: «Що має статися — станеться, а те, що відбулося, не змінити». Проте історія поступово повертає борги, визнаючи «лампу Пулюя» досконалішою за всі тогочасні аналоги. Електрифікатор Європи та радник монархів ⚡ Пулюй не був кабінетним ученим. Він став одним із перших, хто зрозумів силу електрики. Саме він керував будівництвом першої в Європі електростанції на змінному струмі в Празі. Його авторитет був настільки високим, що йому пропонували посаду міністра освіти Австро-Угорщини, від якої він відмовився, аби мати змогу продовжувати дослідження та допомагати українській справі. Слово Боже українською ⛪ Поки в росії діяли Валуєвський та Емський укази, що забороняли українську мову, Пулюй разом із Пантелеймоном Кулішем та Іваном Нечуєм-Левицьким робив неймовірне — перекладав Біблію. Для нього було принципово важливо, щоб українці могли звертатися до Бога своєю рідною мовою. Ця праця тривала десятиліттями, і навіть коли згорів рукопис під час пожежі, Пулюй не здався і відновив переклад. Пророк незалежності 🇺🇦 Ще задовго до розпаду імперій Пулюй писав політичні трактати, де обґрунтовував необхідність незалежної України як щита для всієї Європи від російського деспотизму. Його слова про те, що «самостійна Україна є ключем до миру в Європі», звучать сьогодні як ніколи актуально та пророчо. Іван Пулюй — це приклад того, як можна бути громадянином світу, не втрачаючи свого коріння. Він був людиною світла в обох сенсах: як фізик, що вивчав випромінювання, і як інтелектуал, що ніс просвіту своєму народу.