ЖИВИ ВО СЛАВІ

Від гір Карпат, степів і моря
Щоб ми не знали війн і горя!
Хай нас єдна одна родина:
Незламна вільна Україна.

Де Батьківщина – там і сила,
Вона дає народу кри́ла.
Не згасне дух козацький й слава,
Не схилять волю чорні лави.

У серці – віра й честь єдина,
Й любов до рідної країни.
У праці чесній, у звитязі
Міцніє ненька. Все на часі!

Хай колос золотом наллється,
Хай мир до нас вже поверне́ться.
Хай сміх дитячий не змовкає,
А пісня жити надихає.

Хай мова квітне, мов калина,
Як вічна пісня України.
Хай рідний край у щасті квітне,
Хай лине слово заповітне.

Єднає нас любов до волі,
До отчих нив, лісів і поля.
Бо наша сила – у народі
В звитязі нашій і в свободі.

Живи во славі, Україно,
Ти – наша ненечка єдина!
Нехай тебе більш не шматують,
І хай у світі нас почують!

29.07.2026 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
ID: 1066472

🕯 29 липня в Україні вшановують полеглих воїнів ССО ЗСУ. Саме цього дня у 2014 році біля Степанівки на Донеччині загинули 10 військових 3-го окремого полку спецпризначення.

⛪️ Православна церква вшановує мученика Калиника.

🐯 У світі — Міжнародний день тигра та день соціокультурного розмаїття і боротьби з дискримінацією.
#Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини

РФ вночі атакувала АЗС на Сумщині

У ніч на 29 липня російські війська завдали ударів по автозаправних станціях у Сумській та Степанівській громадах. Внаслідок атак виникли пожежі. Під час ліквідації наслідків рятувальники тимчасово призупиняли роботи через загрозу повторних ударів.

Наразі всі осередки займання ліквідовані. За попередньою інформацією, постраждалих немає.
#Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news #жертви_війни

🦠 На Рівненщині зафіксували лабораторно підтверджений випадок кліщового вірусного енцефаліту.

Захворів 66-річний житель селища Степань Сарненського району. Ймовірна причина інфікування — укус зараженого кліща.

❗️Медики наголошують: при появі після укусу кліща гарячки, сильного головного болю, слабкості чи інших тривожних симптомів потрібно негайно звернутися до лікаря. Не змащуйте кліща олією чи спиртом і не роздавлюйте його під час видалення.
#Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини

Проти кого тільки не спрямовував він шаблі і багнети! У 1905 р. воював проти японців, у 1914 – 1918 рр. – проти німців та австрійців, у 1919 р. – проти Антанти, білогвардійців та Червоної армії, проти військ Гетьмана Павла Скоропадського та Армії УНР. Один з найвизначніших українських полководців часів Національної революції 1918 – 1919 років, переможець “непереможної” Антанти, один із зачинателів Гайдамаччини ХХ століття, Головний отаман Херсонщини і Таврії .
Хто ж він, цей отаман херсонського степу?
Справжнє його імʼя Никифор Серветник.

27 липня 1919 р. в м. Сентовому, тепер Кіровоградської обл., загинув Матвій Григор’єв, Головний отаман Херсонщини і Таврії.

Народився 9 лютого 1884 року , а місце народження має декілька версій село Заставля, Дунаєвецького району, Хмельницької області (за іншими даними — село Верблюжка, нині — Новгородківського району Кіровоградської області, чи — село Григор'євка, нині — Новопразької селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області)
Уяву українського хлопчика полонила героїка козаччини та гайдамаччини.
З весни 1917 р. штабс-капітан Матвій Григор’єв розпочав українізацію частин російської армії. У 1917 р. коли червона Росія посунула на Україну, Григор’єв виявився одним із нечисленних оборонців українського уряду. Розчарувавшись у Гетьмані, покидає військову службу і приїжджає до Верблюжки, розпочинає підготовку до антинімецького повстання.
На кінець 1918 року Григор’єв здійснив напад на залізничну станцію Куцівку, де зупинився австрійський ешелон з набоями та зброєю. Слава про нього покотилась херсонським степом...
На допомогу Симону Петлюрі створенні сто сімнадцять загонів загальною чисельністю до 15 тисяч козаків. Поступово отаман опановує Херсонську та частину Катеринославської губерній. На визволених територіях проголошується українська влада...
Водночас до Одеси почали прибувати війська Антанти: французькі, грецькі, румунські, польські та російські. В січні 1919 р., коли на півдні України вже перебували війська Антанти чисельністю до 70 тисяч, висунули вимоги до Директорії відвести українські війська. І Директорія погодилася...
Але не погодився Григор’єв. Це стало однією з причин його розриву з українським урядом. 1 лютого 1919 р. Григор’єв оголосив повстання проти Директорії.
Отаман Григор’єв – уже під червоними прапорами – розпочав похід проти Антанти. 10 березня після тяжких боїв він звільнив Херсон, а 12 березня – Миколаїв... 6 квітня Григор’єв уже в Одесі! “Непереможна” Антанта таки була скинена в море! За взяття міста Одеси він був нагороджений найвищою тодішньою радянською нагородою — орденом Червоного прапора, який йому вручив особисто Володимир Антонов-Овсієнко.
Але вже 7 травня 1919 р. в Єлисаветграді був проголошений Універсал Головного отамана Херсонщини і Таврії “До українського народу”: почалося антибільшовицьке повстання.
За короткий час були звільнені Катеринослав, Черкаси, Миколаїв, Херсон, Кременчук, станції Бобринська і Знам’янка, Чигирин, інші міста та залізничні станції.
Отаман Херсонщини і Таврії дав наказ військам увійти до Києва, Полтави та Харкова. Характерно, що більшовицькі гарнізони і полки, які посилались проти Григор’єва, як правило, переходили на його бік.
За кілька днів повстання охопило Херсонську, Катеринославську, Подільську, частини Київської та Полтавської губерній. Повстанці увійшли до Кривого Рогу, Олександрівська, Олександрії, Єлисаветграда, Корсуня, Помічної, в Кобеляки, Нижньодніпровськ, Могилів, Шполу, Гайсин, Христинівку, Брацлав, Літин, Вінницю, Золотоношу та сотні, а можливо, й тисячі сіл і містечок.
А що ж Нестор Махно? На жаль, їх співпраця була не тривалою. Біда їх знову об’єднала. Зустріч між отаманами відбулася 25 червня 1919 р. в с. Компаніївці. Перше запитання задав Махно: “Проти кого будемо воювати?” І запропонував “бити Петлюру”. Григор’єв відповів: “Комуністів будемо бити”. Махно додав: “І Денікіна”… Врешті, узгодивши позиції, створили об’єднану Повстанську армію, головнокомандувачем якої став отаман Григор’єв, а головою Реввійськради – Нестор Махно.
Перший успіх не забарився: Григор’єв відвоював рідну Олександрію, а на початку липня об’єднані загони крокували вже вулицями Єлисаветграда.
Григор’єв пропонує С.Петлюрі знову об’єднати зусилля в боротьбі за волю України. Але випадок позбавив шансів на замирення колишніх побратимів: 27 липня 1919 р. в с. Сентове Махно та майбутній чекіст Чубенко розрядили магазини своїх револьверів у Головного отамана Херсонщини і Таврії...

Ось так трагічно, від української руки, на півдорозі, загинув Головний отаман Херсонщини і Таврії Матвій Григор’єв – харизматичний воєначальник, який, попри рідкісний талант, патріотизм та величезну енергію, не зміг, не встиг захистити своєї Батьківщини.

😡 Війська рф у Сумах КАБами вдарили по по житловому сектору на околиці міста.

Постраждали 6 людей – 3 дітей і 3 дорослих.

Внаслідок атаки знищені та пошкоджені приватні будинки.

Також росіяни атакували об’єкт цивільної інфраструктури.

У Недригайлові ударний безпілотник поцілив в об’єкт цивільної інфраструктури. Наразі відомо про 3 травмованих.

У Степанівській та Сумській громадах під ударами опинилися сільськогосподарські підприємства.
#Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news #жертви_війни

🏃 Українські легкоатлети - призери челенджеру у Фінляндії у межах світового континентального туру
💙💛 Троє українців на цьому старті змагалися у бігових дисициплінах.
🥈 Олександр Соколов виграв свій відбірковий забіг на 100 м. У фіналі українець фінішував другим з часом 10,24 с та став срібним призером турніру.
⚡️ На 110 м з бар’єрами Дмитро Багінський подолав кваліфікаційний забіг, виборовши перемогу у ньому, з найкращим результатом у кар’єрі - 13,57 с. Втім під час нього вітер перевищував припустиму норму (+3,3). З другого місця зі свого забігу пробився до фіналу Назар Степанов (13,85 с).
🥉 У фіналі Багінський здобув бронзову нагороду, фінішувавши 3-м з результатом 13,63 с, що на 0,01 с менше його офіційного особистого рекорду. Степанов завершив змагання на 6-й позиції (13,82 с).
#спорт #спорт_sports #brovarysport #Броварський_спорт @brovarysport #world_sport #athletics #Легка_атлетика
ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport

Спочатку, як відомо, була суцільна порожнеча.
Проєкт виглядав незавершеним, тому Господь подивився на це діло й мовив: "Треба щось робити".
За кілька днів з’явилися небо, хмари, густі ліси та безкрайній степ. Краса неймовірна. Але Творцю здалося, що в цьому едемі якось занадто тихо — ніхто не обговорює погоду і не бідкається на владу.
Тоді Він створив першого українця.
Чоловік відкрив очі, подивився на дикі краєвиди, почухав потилицю і замість компліментів Творцю діловито запитав:
— Добре, звісно... Але город де?
Довелося терміново виділяти під це діло чорнозем. Українець часу не гаяв: засадив картоплю, буряк, цибулю, помідори, а три гектари залишив під загадкове "про запас'. Поглянув на роботу й зітхнув: "От тепер уже можна жити".

Проте Творець знав: чоловікові самому бути недобре. Так з’явилася жінка. Вона критично оглянула свіжостворений всесвіт, хмикнула й констатувала:
— Гарно... Але хата крива.
У той же день усесвіт зазнав першої генеральної реконструкції: стріху перекрили, піч побілили, подвір’я підмели, а вздовж тину вишикувалися мальви. Господь усміхнувся — виявляється, порядок теж може бути маленьким дивом.

Звісно, не обходилося без випробувань. Господь дав людям дощ. Три дні вони раділи, на четвертий почали бурчати: "Ну вже досить, гниє ж усе!". Тоді Він послав сонце. За три дні вони знову нарікали: "Уже занадто, усе горить!".
— Воістину, — зітхнув Творець, — нелегка справа — догодити людям.

Але справжні веселощі почалися, коли Господь вирішив: «Дарую вам сусідів, аби не були ви самотні».
Нові мешканці оселилися поруч і одразу розгорнули таку агентурну мережу, якій позаздрили б усі спецслужби світу. Ще до сходу сонця вони з точністю до хвилини знали:
Хто вже прокинувся, а хто "спить, як пан";
Що саме сусід закопав у кутку городу;
І головне — чому вчора у хаті навпроти світилося допізна (версії варіювалися від «рахують мільйони» до "читають таємні знаки").

Бачачи це, Господь створив тин. Не для сварок, ні! А для того, щоб їм було на що спертися ліктями під час вечірнього симпозіуму. Щовечора біля тину вирішувалися долі галактики, обговорювалися діти й те, що «колись усе було трохи інакше».
Щоб полегшити людям життя, Бог дав їм пісню. Янголи на небесах тільки крилами розводили:
— Господи, вони ж щойно відпахали дванадцять годин на сонці! Чому вони співають, а не лежать без почуттів?
— Бо хто співає разом, — посміхався Творець, — той уже не сам.

Минали літа. Народ розмножувався, картоплі ставало більше, і настав час обрати старшого. Зібралася велика рада.
Це був тріумф демократії: кожен присутній точно знав, як керувати державою. Особливо голосно кричав той, кого взагалі ніхто ні про що не питав. Рада тривала до глибокої ночі, після чого всі стомлено розійшлися по хатах, ухваливши доленосне рішення: "зібратися ще раз".
Господь подивився на це й подумав: "Довго радяться. Але коли прийде година діла — зроблять за п'ять хвилин".

З таймінгом теж виникли нюанси. Бог створив годинник, щоб люди берегли час. Але українці виявилися хитрішими: вони почали дивитися на нього щохвилини, бідкаючись, що нічого не встигають, і примудрялися губити самі миті життя в гонитві за планом.
А щодо навчання на помилках? Це став національний вид спорту. Наступивши на одні й ті самі граблі тричі, українець гордо піднімав голову і казав: "Треба було ще тоді мене послухати!".

На сьомий день Господь вирішив нарешті відпочити. Він заварив собі чаю, підготував хмаринку зручнішу, аж раптом знизу донісся стук сокири та гучні крики.
— Господи! — звернулися люди до неба. — Ми тут подумали... А може, ще криницю викопаємо? До обіду трохи попрацюємо, а там уже відпочинемо!
Творець зрозумів: спокій скасовується. Цей народ не міг просто сидіти. Навіть коли все летіло шкереберть, вони ставили на вогонь чайник і спокійно казали: "Та нічого... прорвемося".

Тоді Господь вирішив піти на хитрість і послав до них янгола з перевіркою, щоб той навчив їх порядку. Янгол спустився, поважно сів на лавці й почав роздавати інструкції: як дерева саджати (бо одні саджали для тіні, другі для плодів, а треті — щоб сусід луснув від заздрощів), як хати будувати й паркани ставити. До речі, паркани вийшли такі високі, що місцеві кури, перелітаючи до сусіда, автоматично отримували статус перелітних птахів.
Слухали янгола довго й уважно. Аж тут господар хати виніс на стіл свіжий хліб, наливку і шматок генеральського сала з проріззю. За хвилину з’явилася макітра з гарячими, щойно зліпленими варениками.
— Пригощайся, гостю придорожній, — сказали люди. — Та ми ненадовго... — скромно мовив янгол, сідаючи до столу.
Звісно ж, «ненадовго» затягнулося до другої години ночі. Янгол встиг зліпити три вареники (причому був свято переконаний, що без його ліплення вечеря б зірвалася), вивчити п'ять народних пісень і двічі посперечатися про те, чия черга косити траву біля дороги.
Коли ревізор повернувся на небо, вигляд він мав трохи пом'ятий, але щасливий.
— Ну що? — запитав Господь. — Навів порядок? Навчив їх не сваритися і не давати порад без дозволу?
Янгол зітхнув, погладив живіт і відповів:
— Господи, вони непереможні. Вони сваряться так, наче запрошують на вечерю. Вони дають поради навіть вітру. Але коли я йшов, вони годину тримали мене біля хвіртки, сунули в торбу пиріжки й сказали, що без мене село пропаде. Воістину, у них міцні стіни, але абсолютно відкриті серця.

Поглянув тоді Господь на землю крізь віки. Побачив міста великі, золоті поля, що хвилювалися, мов море, і своїх дивних, галасливих, але таких рідних людей.
Вони все так же поспішали, губили окуляри на власному лобі, будували триметрові паркани, але в хвилину скрути віддавали останню сорочку абсолютно незнайомій людині.
Зійшлися янголи навколо престолу й тихо запитали:
— Господи, Ти дав їм стільки всього: і пісню, і сміх, і мову багату, і навіть сало з варениками. А коли ж настане час, що в них усе буде ідеально? Коли закінчаться всі суперечки біля тину?
Господь посміхнувся, дивлячись, як на землі у вікнах маленьких хат спалахують вечірні вогники, схожі на зорі.
— Усе буде добре тоді, — відповів Творець, — коли вони перестануть чекати, що хтось інший зробить це замість них. Я створив цей світ і дав їм усе необхідне. А от людяність у ньому — це вже їхня щоденна робота.
І благословив Господь українську землю: і працю важку, і пісню дзвінку, і хліб на столі, і той самий гучний сміх, який рятує від будь-якої темряви.

І був вечір. І був ранок. А день цей триває і донині. Люди все так же виходять з гостей, по дві години прощаються біля хвіртки, а потім повертаються до хати, ставлять чайник і кажуть: "Ну що, почнемо?".
І з цих простих слів щодня починається новий усесвіт.

🏃‍♀️🏃 6 нагород здобули юні українці на чемпіонаті Балканської асоціації легкоатлетичних федерацій (ABAF) U18 у Словенії

🥇 Іван Павлюков став чемпіоном у стрибках у висоту. На позначці 2,07 м, яка і визначила переможця змагань, він залишився разом із представником Сербії. Вдалою на цій висоті стала перша ж спроба українця, який у підсумку і здобув золото. Його суперник підкорив її з третього стрибка. 2,10 м не взяли обидва атлети. 2,07 м - особистий рекорд Павлюкова.

🥈🥉 У цьому ж секторі стали призерками дві юні українки. Кіра Кокоша підкорила 1,74 м, що стали визначальними. За спробами українка поступилась представниці Греції, яка також взяла її з 1-ї спроби, та стала віцечемпіонкою. 1,74 м - особистий рекорд Кокоші. Бронзову нагороду здобула Анастасія Ковальчук з результатом 1,71 м.

🥈 Марія Папазова фінішувала 2-ю на дистанції 2000 м з перешкодами (7:09,21 хв.).

🥉 Марк Степанський здобув бронзову нагороду у метанні диска (1,5 кг). Найкращою стала його спроба на 53,88 м, що є його особистим рекордом у цьому виді диска.

🥉 Третіми фіншували українки в естафеті 4х100 м, подолавши її за 47,47 с.. У її складі бронзовими призерками стали: Діана Рибачик, Олеся Буйна, Аліна Анциферова та Валерія Баранова.
#спорт #спорт_sports #brovarysport #Броварський_спорт @brovarysport #world_sport #athletics #Легка_атлетика
ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport

🏃‍♀️🏃 6 нагород здобули юні українці на чемпіонаті Балканської асоціації легкоатлетичних федерацій (ABAF) U18 у Словенії

🥇 Іван Павлюков став чемпіоном у стрибках у висоту. На позначці 2,07 м, яка і визначила переможця змагань, він залишився разом із представником Сербії. Вдалою на цій висоті стала перша ж спроба українця, який у підсумку і здобув золото. Його суперник підкорив її з третього стрибка. 2,10 м не взяли обидва атлети. 2,07 м - особистий рекорд Павлюкова.

🥈🥉 У цьому ж секторі стали призерками дві юні українки. Кіра Кокоша підкорила 1,74 м, що стали визначальними. За спробами українка поступилась представниці Греції, яка також взяла її з 1-ї спроби, та стала віцечемпіонкою. 1,74 м - особистий рекорд Кокоші. Бронзову нагороду здобула Анастасія Ковальчук з результатом 1,71 м.

🥈 Марія Папазова фінішувала 2-ю на дистанції 2000 м з перешкодами (7:09,21 хв.).

🥉 Марк Степанський здобув бронзову нагороду у метанні диска (1,5 кг). Найкращою стала його спроба на 53,88 м, що є його особистим рекордом у цьому виді диска.

🥉 Третіми фіншували українки в естафеті 4х100 м, подолавши її за 47,47 с.. У її складі бронзовими призерками стали: Діана Рибачик, Олеся Буйна, Аліна Анциферова та Валерія Баранова.
#спорт #спорт_sports #brovarysport #Броварський_спорт @brovarysport #world_sport #athletics #Легка_атлетика
ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport