З Небес спустився Гавриїл,

Приніс Марії дивну вість.

Дав Бог йому для то́го сил,

Щоб зникли відчай наш і злість.

Схилилась Діва у цей час,

Прийнявши волю від Отця.

Надія народилась в нас,

Зігріла вірою серця́.

Благая вість летить увись,

В молитві небо ожило́.

Ти перед Богом поклонись,

Щоб в світі щезло кожне зло.

Нехай Марія нас веде

Крізь темряву до світлих днів.

Хай віра в серці проросте,

Звучить молитви щирий спів.

Над нами небо голубе,

Господня ласка обійма.

Господь утішить і тебе,

Коли на серці знов зима.

Хай Благовіщення вогонь

Дарує спокій та тепло.

Із Божих лагідних долонь

Проллється правдонька на зло.

Нехай Госпо́дь почує нас

Зішле нам вісточку про МИР,

Хай ПЕРЕМОГИ при́йде час,

Й не обруба ніхто нам крил.

25.03.2026 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026

Знов поранені і вбиті,

Знову люди кров'ю вмиті,

Знову вибухи лунають,

Знов цинічно нас вбивають.

Знову свіжі в нас могили,

Знову в нас людей убили,

Знов сирени завивають,

Знову спокій відбирають.

Знов дитинство обривають,

Знов домівки спопеляють,

Знов у вибухах світанки,

Знов стрічаєм чорні ранки.

Знову страшні похоронки,

Знов гіркі вдовині зморшки,

Знов молитви в небо линуть,

Знов невинні люди гинуть.

Знову біль у нас й розпука,

Знову горе, сльози й мука,

Знову морок і страждання,

Знов, що вчують – сподівання.

Знов над нами дим клубочить,

Знову смерть це все пророчить,

Знов руїни розбирають,

Знов тіла звідтіль виймають.

Знов зі всього попелище,

Знов неладний вітер свище,

Знов вогнем все оповито,

Знову нищать нас відкрито.

Знов на цвинтарі могили,

Знов від горя посивіли,

Знов вінки вітри гойдають,

Знову сльози не вщухають.

Знов обірвані розмови,

Знов невимовлене слово,

Знов портрети в нас на стінах,

Знову плач усюди лине.

Знову пам'ять серце крає,

Знову біль не відпускає,

Знов скорбота душі крає,

Знов війна життя ламає.

Знов свічки́ тремтять у храмі,

Знов молитва між сльозами,

Знову ймення промовляють,

Знов в могилоньки вкладають.

Знов дитячий сміх стихає,

Знову серце завмирає,

Знов катів не зупиняють,

Знов у світі споглядають.

10.06.2026 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2026

ID: 1063898

(Відповідь на коментар Стефанії Терпеливець до вірша «НЕХАЙ ГОСПОДЬ БЛАГОСЛОВИТЬ»)

Благословення ми благаєм

На кожен день і кожну мить,

В молитві руки ми складаєм

За те, що кожного болить.

Благословення молим щиро,

Бо ми не хочемо війни,

Ми хочем радості і МИРУ,

Й наза́вжди збутись сатани.

Благословення в Бога молим,

Лякає нас сирен виття…

Аби Всевишній не дозволив

Забрати знов чиє́сь життя.

Благословення і молитва –

Потужна зброя для усіх,

Вже не одна відбу́лась битва

Й переставав лунати сміх.

Благословення й сльо́зи болю,

Які течуть, немов ріка,

Благаєм в Бога кращу долю,

Бо та, що є, чому́сь гірка.

Благословення ми благаєм

На кожен день і кожну ніч,

Життя спокійного чекаєм,

Щоб чорна хустка спала з пліч.

15.11.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023

У соцмережах публікують кадри з аеропорту в Сочі. Люди сплять на підлозі, ліфти виходять з ладу від навантаження, пасажирам стає погано від задухи, а табло з рейсами практично порожні.

⚡️На приліт затримано 39 рейсів, на виліт — 37, ще 17 скасовано.

Із 5 червня аеропорт Сочі працює з серйозними збоями на тлі атак українських безпілотників.

🤦🏻‍♀️Натомість за інформацією пресслужби аеропорту, авіакомпанія та служби аеропорту працюють у посиленому режимі для стабілізації розкладу. Преслужба стверджує, що обстановка спокійна: «Усі операції — від реєстрації до посадки на рейси — виконуються у штатному режимі».

У соцмережах публікують кадри з аеропорту в Сочі. Люди сплять на підлозі, ліфти виходять з ладу від навантаження, пасажирам стає погано від задухи, а табло з рейсами практично порожні.

⚡️На приліт затримано 39 рейсів, на виліт — 37, ще 17 скасовано.

Із 5 червня аеропорт Сочі працює з серйозними збоями на тлі атак українських безпілотників.

🤦🏻‍♀️Натомість за інформацією пресслужби аеропорту, авіакомпанія та служби аеропорту працюють у посиленому режимі для стабілізації розкладу. Преслужба стверджує, що обстановка спокійна: «Усі операції — від реєстрації до посадки на рейси — виконуються у штатному режимі».

Вкраїну намалюю без війни́,

Квітучу і родючу Україну.

Спокійними щоб бу́ли наші сни,

Й щоб чули ми лиш мову солов'їну.

Вкраїну намалюю без війни́,

Її Карпати і Дніпровські кручі.

Там, де не бу́де духу сатани,

Й забе́реться навік кирзак смердючий.

Вкраїну намалюю без війни́,

Ріллю засіяну не мінами, а житом,

Квітучії широкії лани,

Всю землю, наче вкриту оксамитом.

Вкраїну намалюю без війни́

Тополю край дороги і калину.

Де не додасться болю й сивини,

Батькі́вську хату, де думками лину.

Вкраїну намалюю без війни́

Де сад посадять… не щодня могили,

Огненної не буде де стіни́,

Де рідну землю всі би полюбили.

Вкраїну намалюю без війни́

Там, де батьків додому всі чекають,

Чекають лиш з роботи, не з війни!

Й «Де татко наш?», - у мами не

спитають.

Вкраїну намалюю без війни́,

Де ро́си лиш спадають, а не кулі.

Вкраїну, Боже, й нарід бережи,

Щоб всі щасливі в Україні бу́ли!

Вкраїну намалюю без війни́,

Де мама обіймає доню й сина,

Там, де не пустка-хата й бур'яни,

А й де щаслива кожная родина.

Вкраїну намалюю без війни́,

Без пострілів, без залпів, градопаду,

Де кожен скаже: «Думкою пірни

На рідну стежку ба́тьківського саду».

Вкраїну намалюю без війни́,

Без стогону, без болю, без страждання,

Де не з війни пове́рнуться сини,

Де радість буде й музика кохання.

Вкраїну намалюю без війни́

З вишневими садами й солов'ями,

Де діти поспішають з чужини,

Щоб знову буть в обіймах тата й мами.

Вкраїну намалюю без війни́,

Де квітники цвістимуть біля хати.

Щоб не могили квітли щовесни

Й додому не з війни будуть чекати.

Вкраїну намалюю без війни́,

Де стяг Вкраїни майорить усюди.

За неньку не лягатимуть кістьми,

Де тільки МИР і СПОКІЙ ВІЧНО БУДЕ!

19.09.2019 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2019

ID: 1063794

зачаровують з першого погляду. ✨

У 1145 році після смерті митрополита Михаїла князь Ізяслав висвятив Клима Смолятича на Київського митрополита без згоди Вселенського Патріарха, що викликало розбіжності серед руських єпископів. Після зміни влади князь Юрій, який посів престол, не визнав Клима законним митрополитом. Вселенський Патріарх призначив нового митрополита - грека Константина, відсторонивши Клима. Ситуація загострилася після смерті князя Юрія.

Почалися суперечки за великокняжий і митрополичий престоли: частина підтримувала Константина, інші - Клима. Щоб припинити чвари, патріарх вирішив вислати нового ми трополита. Не бажаючи брати участь у розбраті, Константин покинув Київ і вирушив у Чернігів до єпископа Антонія, але дорогою важко захворів. Перед смертю він написав заповіт із проханням не ховати його, а залишити тіло в полі як покарання за свою провину у князівських сварках.

Після смерті Константина його волю виконали, та тіло залишалося нетлінним протягом трьох днів. У Києві в цей час відбулося сонячне затемнення, буря та землетрус, що налякало князя Святослава Ольговича. Він наказав із честю поховати Константина біля собору Святого Спаса. Після поховання митрополита в Києві настав спокій, і люди славили Бога.

З відривного календаря "З вірою в душі" за 5 червня.

------------