МОЛИТВА ОСЕНІ

Осінь шепоче молитву вітрами,
Падає листя, мов спогад з плеча,
Сонце згасає між хмарами й снами,
Тиша сплітає нам шаль велича́.

Вітер торкає обличчя, як повідь,
Сріблом на скронях лягає печаль,
Серце шукає забутує сповідь,
Наче дитинство, закрила вуаль.

Пахне прощанням у кожному кроці,
Садом, де яблук вже майже нема,
Осінь стоїть на самотній дорозі
Тиха, як мати, що сина чека.

Скрізь крізь тумани, крізь втому і втрати,
Тліє зернятко надії в душі,
Буде весна – син зустрінеться й мати,
Й вишні розквітнуть на рідній межі.

Хай же молитва злітає й крізь втому,
Хай обіймає і ме́ртвих й живих,
Хай всі герої вертають додому,
З вірою в серці крізь бурі і сніг.

Всюди лунає молитва живая,
З попелу виросте слово живе,
Мати в сльозах за Вкраїну благає,
І ПЕРЕМОГА до нас все ж прийде.

12.11.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1051324

ВЕРНУСЬ НАВЕСНІ

Не плач, матусю, я верну́сь наве́сні,
І знов торкнусь рукою рушника,
Коли в саду цвістимуть в нас черешні
І понесуться пахощі з садка.

Зітру сльозу з твого́ обличчя ніжно,
Прийду́ я тихим шепотом вітрів,
Я поверну́сь, рідненька, дивовижно
З далеких неспокійних берегів.

Де вечір сіє ро́си в нас на тра́ви –
Ми сядемо на ґанку, як колись,
І пісню заспіваєм величаво…
Щоб так було, ти Господу молись…

А кожна квітка з нашому садочку —
То символ віри, що не має меж.
Допоки тут – ти вишивай сорочку,
Яку тоді на мене одягне́ш.

Відсту́пить те́мінь, відійду́ть тумани,
Розквітне знову наша сторона,
І заживуть на тілі й серці рани,
Минеться ця брудна страшна війна.

Я все скажу́, про що мовчали очі,
Я принесу́ тобі спокійний сон,
Ми більше не боятимемось ночі
Під тихий передзвін святих ікон.

Лиш почекай, матусенько, ще трохи,
Допоки сонце розірве́ пітьму́…
Молись, прошу́, й мої́ почуєш кроки,
Й тебе, рідненька, знову обійму́.

01.02.2026 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
ID: 1056526

Я – НЕ ПРОРОК

Я – не пророк, та сни мої́ пророчі,
Ракети бачу, що вві сні летять,
Війна щоразу дивиться у очі,
Взяла́ся нечисть нас щодня вбивать.

Я – не пророк, та як у сон загляну,
То серце застиває не на мить,
Ні в ко́го з нас нема того́ жупану,
Що міг би від убивць нас захисти́ть.

Я – не пророк, ніщо не пророкую,
І не беру́ся щось пророкувать,
Але біду щоразу серцем чую,
Й доводиться нам крівцю проливать.

Я – не пророк, та сни щоразу бачу:
До нас летить убивче все сміття,
Прокинувшись – молю́ся я і плачу,
Бо ворог губить знов людські життя.

Я – не пророк й не можу зупинити,
Хоча вві сні торкаюся ракет,
Але безсила з ними щось зробити…
Нехай Госпо́дь від них подасть нам щит.

Я – не пророк, та сни мої́ пророчі,
Але молю, щоб мотлох нас минав,
Та далі сни ідуть, як поторочі…
Щоб мотлохом нас вбивця не торкав!

10.11.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1051179

ДО ЦЬОГО ЩЕ ДОЖИТИ ТРЕБА

Небезпека вже минула,
Та до ранку ого-го!
Нас потвора не забула…
Чого́ йде до нас? Чого́?

Що їй треба в цьо́му світі?
Чом несе лишень пітьму́?
Хочем тільки в МИРІ жити –
Не в жахіттях і диму́.

Всюди страх і люті звуки,
Та ми вистоїм в борні,
У молитві зводим ру́ки
В ці страшні буремні дні.

Правда в нас, як сонце ясне,
Ворог згине, наче дим,
Віра в серці не погасне –
Ми із Господом святим.

Ми пройде́мо крізь страждання,
Крізь руїни і біду,
Та прийде́ нове́ світання,
Й світло виведе в саду́.

І розквітнуть наші луки,
Заспіває рідний край,
Згоять землю діти й внуки,
Ми спечемо коровай.

Хай потвора щезне в тіні,
Хай розсиплеться, як прах,
Ми з Вкраїно єдині –
Переможем вічний жах.

Та до цьо́го ще дожити,
Пекло нам усе пройти,
Будем Господа молити,
Щоб життя нам зберегти.
01.02.2026 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
ID: 1056527

ХАЙ ГОСПОДЬ НАС ВЧУЄ

Попрямуймо хто куди
І не знаймо горя,
Щоб не знали ми біди́,
Хай мине недоля.

Хай веде нас світла ціль
Крізь тумани й гро́зи,
Щоб ущух навколо біль,
Висохли всі сльо́зи.

Хай надія у серцях
Квітне, мов калина,
Щоб щасливим був наш шлях
Кожну мить і днину.

Розквітає рідний край,
Сонце сяє в небі,
Ти нам, Боже, сили дай
В кожній цій потребі.

Щоб у мирі і добрі
Ми свій вік прожили,
І на ранішній зорі́
Радості зустріли.

Щоб рука в руці ішла
До мети святої,
Щоб не сіялося зла
Й люті вогняної.

Хай наповняться вуста
Словом благодаті,
Хай і помисли, й літа
Є немарнотратні.

Хай дитячий сміх дзвенить
В кожному віконці,
Хай благословенна мить
Гріє нас, як сонце.

Подаруй нам, Боже, час
Вірити й любити,
Щоб вогонь добра́ не згас,
Поки будем жити.

І куди б не завели́
Нас круті дороги,
Щоб ми вірність зберегли
Й йшли до ПЕРЕМОГИ.

Хай здійсня́ться всі думки́,
Що у чистій вірі,
На роки́ і на віки —
В злагоді та МИРІ.

Хай закі́нчиться війна
Й тиша запанує,
Нас зали́шить сатана.
Хай Госпо́дь нас вчує.

23.01.2026 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
ID: 1055961

ДОБРОГО ВЕЧОРА, ПРИЄМНОГО ВІДПОЧИНКУ, БЕРЕЖИ ВАС БОЖЕ ОБІЙМАЮ СОНЕЧКО.❤️❤️❤️🌹🌹🌹😘😘😘

Як завжди я порівнюю..
І ось GPT проти Nano Banana 🍌
Який варіант більш подобається? 1 чи 2 ??
Промт:
"Створіть гламурний стилізований туристичний плакат / графічний колаж для Італія. Головною героїню має бути стильна іноземна туристка, яка відвідує [Італію], чітко представлена як мандрівник, а не місцевий житель. Зобразіть цю жінку туристку в сучасному вбранні такому як кокосові штани оливкового кольору та біла футболка з щільного корону і мінімалістичним принтом на футболці,і ще з такими деталями, як рюкзак, сонцезахисні окуляри на голові, валіза, яка знайомиться з культурою та атмосферою [Італії]. Розмістіть туристка жінку в динамічній композиції, оточеній знаковою архітектурою, вулицями, пейзажами, пам'ятками, транспортом, їжею, вивісками та культурними елементами, пов'язаними з [Італія]. Поєднайте реалістичні деталі персонажа з графічним колажним фоном, створеним із багатошарових паперових текстур, порваних країв плаката, елементів наклейок, півтонових точок, редакційної типографіки та сміливих геометричних форм. Включіть автентичні візуальні мотиви з [Італія], але збережіть зовнішній вигляд і стиль туриста у відповідності до світових модних тенденцій та чітко виділіть її , як іноземця в цьому оточенні. Додайте великий, читабельний заголовок: «моя Найжаданіша подорож до Італії ». Сучасна, художня, преміальна естетика редакційного туристичного плаката, збалансоване компонування, композиція, придатна для друку.
За референс візьми додане фото жінки,зберігаючи повністю всі риси обличчя

😱 Біля порту Чорноморська у море потрапила соняшникова олія після вчорашнього ворожого удару

Унаслідок обстрілу знищено резервуар місткістю 6 тисяч тонн. На водній поверхні з'явилася пляма розміром приблизно 400×200 метрів.

Для обмеження забруднення екологи встановили бонові загородження. Про це повідомила екоінспекція.
#Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news #жертви_війни

Зранку в телефоні нескінченно волали підвищені небезпеки…
«Добросусідські» бляшанки дзижчали…
ППО їх ганяло…

Крізь сон отой всей безлад чула?
Матюччя перла. Вишукане.
Далі спала…

Зараз знов.
Все в комплекті…
Тривога, підвищена небезпека, балалайка, гавкіт моєї придворної зграї…
Яка рррррветься дістати той непотріб та знешкодити…

За бортом зусман…
В квітнику начебто нічого не примерзло?
Що стосується садочку, побачимо влітку? Хто там вцілів?

Питання дня?
Білизну з пралки куди тягти?
На придворні мотузки?
Щоб потім її розшукувати десь в районі Житоміру?:)
Чи таки вішати на хатніх сушарнях?:)

Ви там як?
Цілі?

НЕ ВЕРНЕ НА ПОРІГ
(Світлій пам’яті земляка героя Володимира Стасіва)

Наснився якось матері той сон,
Де син всміхавсь, як в юності колись,
Й благав піднести ру́ки до ікон,
І тихо мовив: «Мамочко, молись…».

«Не плач, матусе», – далі промовляв,
– Я поруч, в кожній краплі тво́їх сліз…».
В ту мить цей світ із болем покидав,
Любов у серці до останку ніс.

«Ти вишиєш мені сорочку з снів,
Із квітів в полі й щирих молитов…».
Востаннє очі в небо він підвів
І про молитву прошептав він знов.

Благання сина чула мама в снах,
В молитві руки підняла увись,
Шукала очі сина у сльозах,
Що в снах благали: «Мамочко, молись».

А серце мами обіймав вже біль,
Було́ якесь страшне передчуття,
Мов голос сина долітав звідтіль,
В ту мить ішов у засвіти з життя.

Пішов з життя, пішов у інший світ,
Героєм за Вкраїну він поліг,
Він захищав, лишив по собі слід,
Та не верне́ на рідний свій поріг.

14.10.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025