💣 На АЗС на Броварському проспекті сьогодні патрульні виявили предмет, який нагадував боєприпас

Про це відразу повідомили персонал АЗС, викликали поліцію, евакуювали людей, які перебували на заправці

Коли вибухотехніки ретельно оглянули предмет, то зʼясували, що це запальничка
#Новини_Україна #Київ_регіон #Київщина_новини #Київ_Київщина #Київські_новини #Kyiv_region #Kyiv #Kiev_news

Силяночка, яку часто бачу в різних майстрів, і не тільки.

Вирішила зробити в ось таких кольорах😋 нажаль камера не передає мерехтіння фонового бісеру на сонці, але й так вона чарівна

Автор схеми: NATALIA MULYAVA @ne_yak_u_vsih (інстаграм)

Ціна: 1200грн.

#biserok_anita

#бісероплетіння #силянка
#збісеру #handmade #handmadeuk
#купуйукраїнське #подарунок
#прикрасизбісеру #прикрасиукраїна #прикраси #handmadeuk #подарунок

Правда схожа на сонце ☀️
Від неї можна сховатися на певний час, але від цього вона нікуди не зникне...

🖋️ Елвіс Преслі

НОВИЙ ДЕНЬ

Рано - вранці у віконце.
Залетів промінчик сонця,
Лоскотав грайливо щічки,
Щоб проснулись мої вічки.
Пташечки так рано встали
Дзвінко під вікном моїм пісні співали.
Тут через вікно відкрите
Влетів джміль жу-жу.
А хіба пора вставати ?
Все гуркоче і шумить
Сонечко піднялось височенько
Доброго ранку Вам, рідненькі!
Народився новий день!

🦋 Л. Савонік Проневич

У центрі світу, схований від людських очей, розкинувся райський сад — Сад Спочинку. Там, де завжди цвіли дерева з плодами розради, де вітри співали лагідні пісні, жило четверо птахів, яких називали Птахами Сліз.

Перший мав пір’я, як ранкова роса, і співав про втрати. Другий був, як нічне море, і зітхав за зрадженими. Третій, як вечірнє сонце, тужив за самотніми. А четвертий — прозорий майже, мов дух, плакав за тими, хто ніколи не мав надії.

Люди з усього світу почали молитися до цих птахів, бо вірили: птахи чують їхній біль. І що більше сліз лилося на землю, то голосніше звучали пісні в Саду. Птахи, здавалося, співчували. Вони схиляли голови, їхні очі тремтіли від жалю.

Але ніхто не знав істини.

Бо птахи не просто співчували — вони жили сльозами. Вони харчувалися болем, пили сльози людські, наче нектар. У кожній краплі була їхня сила, їхнє безсмертя. Райський сад квітнув від страждань, не від радості.

Одного разу в Сад увійшла дитина — єдина, хто випадково заснувши під деревом, потрапила туди уві сні. Вона не плакала. Вона сміялася. Її сміх не мав смутку, тільки чисту, світлу радість. І тоді сад затремтів.

Птахи не могли наблизитись. Їхнє пір’я зів’яло, спів зірвався. Бо сміх був їм як отрута.

Дитина залишила сад, але слід її сміху розповзся, мов тріщина. Люди почали шукати втіху, лікувати рани, обіймати одне одного замість плачу. Сад став тьмяніти.

Кажуть, ті птахи не загинули. Вони лише змінили вигляд. Ховаються в журбі, у безвиході, у тих, хто відвернувся від надії. Бо лише там вони ще можуть жити.

Та варто лише усміхнутися — щиро, від серця — і їхні крила згасають, неначе тінь на світанку.

У покинутому селі серед лісів стояв старий дім. Кам’яний, темний, зарослий плющем, він дихав — не як живе створіння, а глибоким холодом, що заповнював груди кожного, хто наважувався ступити всередину. Люди уникали його — казали, що вночі з вікон видно тіні, а з підвалу лунає дитячий плач.

Але одного дня туди приїхала дівчина на ім’я Марта. Вона не вірила в привиди. Її приваблювало саме те, що цей дім був забутий усіма . Марта шукала тишу, але натомість знайшла жах.

У першу ж ніч дім почав "говорити": підлога стогнала, двері відчинялися самі, а з дзеркал дивилися не її очі. Найстрашнішим було не те, що вона чула голоси, а те, що вони знали її ім’я, її думки, її мрії.

Кожна ніч ставала довшою. Вона бачила тінь дитини, яка сиділа на ліжку й шепотіла:
— Вони забрали мене… Не йди вниз… будь ласка…

Але Марта пішла. У підвалі вона знайшла старе ліжечко, повністю поросле грибком, і розбиту музичну скриньку. Коли вона її торкнулася — усе довкола змінилося. Стіни дому затряслись, і з темряви піднялася постать — темна, висока, з безліччю рук, кожна з яких тримала уламки дитячих іграшок. Це було те, що забрало дитину.

Марта не тікала. Вона заговорила. Вперше хтось не кричав і не кликав на допомогу. Вона сіла на підлогу й сказала:
— Я знаю, як боляче бути покинутим.

Тоді сталося диво — страх ущух. Тінь завмерла, руки впали, і з неї вийшла душа дитини. Маленька дівчинка. Вона торкнулася Мартиної руки й прошепотіла:
— Дякую.

Дім зітхнув востаннє. Біль і темрява розвіялися. На ранок сонце освітило чисті стіни, а в повітрі пахло м’ятою.

Марта залишилася жити в тому домі. Вона перетворила його на будинок для дітей, які втратили дім, як і вона. Ніхто більше не чув голосів чи плачу. Але інколи вночі з музичної скриньки лунає ніжна мелодія — пам’ять про тих, хто нарешті знайшов спокій.

Локі, гравець, що посідає 5-те місце у світі, втрачає свідомість під час рейду Підземелля в мобільній ґача-грі. «Що? Я тепер ігровий персонаж?». Прийшовши до тями, Локі усвідомлює, що став 1-зірковим героєм першого рівня – Ганом Іслатом. Щоб повернутися на Землю, йому необхідно підкорити 100-рівневу Вежу! Але спочатку він має допомогти Майстру-новачку та іншим героям опанувати ігрові механіки. «Не на того напали». Це розповідь про героя Локі, що ніколи не визнає жодної поразки.
#манга

У Ліверпулі збудували стадіон для «Евертона» із сталі українського Метінвесту

Нещодавно на батьківщині «The Beatles» з’явився новий стадіон для ФК «Евертон» — «Бремлі-Мур Док», який збудовано, зокрема, з 1 000 тонн сталі Групи Метінвест Ріната Ахметова.

Під час будівництва стадіону була застосована стратегія «no-blockwork» – коли кожен елемент настільки ретельно спланований, що монтаж сталевих конструкцій відбувається без використання традиційної цегляної кладки.

Свої домашні матчі «Евертон» донедавна проводив на 39-тисячному стадіоні «Гудісон Парк», якому виповнилося вже 130 років. Тому у 2027 році було вирішено побудувати новий стадіон. А у цьому році нова футбольна перлина міста Ліверпуль прийняла вперших вболівальників.

Нагадаємо, що зі сталі Метінвеста також збудовано і головну арену України — НСК Олімпійський.
#world_sport #спорт @sports #Український_спорт #Ukrainian_sport #спорт_sports #Brovarysport #Броварський_спорт
ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport

🔥 Шановні поети, та любителі поезії! Стартує щомісячний поетичний конкурс від «Поетів Інтернету» у Телеграмі! 🔥

✍️ Ви надсилаєте свій вірш та робите вступний внесок від 100 грн.
🏆 Переможця обирають читачі своїми реакціями!
💰 Приз: 80% грошового фонду + грамота + персональний розбір вірша!
🇺🇦 20% йде на підтримку ЗСУ.

📅 Прийняття робіт: 2–9 число кожного місяця.
📅 Голосування: 10–31 число.
📅 Нагородження: 1 число.

Тема, розмір та стиль вірша – вільні! Один автор – один вірш.

Щоб стати учасником, ось посилання: https://t.me/PoetuInternety/9233/9491

Приєднуйтесь! Перемагайте!
Творіть та гроші заробляйте! ✨

#поезія
Як би я знав, де ти живеш,
Дивився б крізь вікно знадвору,
Як ти виходиш із одеж,
І входиш в мрію снів прозору.

Я там стояв би цілу ніч,
Щоб знову бачити, як вранці
Злітає сон із твоїх віч,
І ти встаєш в прозорій тканці.

Та я не знаю… Не дано,
Бо ми з тобою не знайомі,
Та чом же те твоє вікно
Горить в космічному огромі?

Коли дивлюсь на небеса,
Я те вікно щоночі бачу,
І сходить золота краса
В мою фантазію чортячу.

Дмитро Павличко