• Налаштування збилися?
    Чи шшшшооо???

    Сьогодні в когось читала про цвіркунів?
    Ще й відмітила для себе?
    Що кінець липня? Зазвичай в цей час цвіркуни щовечора обʼєднані концертні програми влаштовують?
    А цьогоріч же ж вони де???

    Зараз сидимо з Ірина Олександрова у дворі?
    Й Іринка захоплюється!
    Як добре цвіркуни співають?

    А.
    Я.
    Їх.
    Не.
    Чую???

    Взагалі-то так, зі слухом в мене не дуже? (Та що там приховувати, як і з очами, головою, хвостом, колінами!:) Особливо з тим вухом, що праворуч?

    Але ж?
    Гавкіт чийогось собаки на іншому боці села я чую?
    Як їде автівка по трасі, яка від мене далечко, я чую?
    Та я навіть шум в обох своїх вухах чудово чую?:)

    Цвіркунів - ні.
    Не чую!:)
    Й що робити?:)
    Якщо цвіркуни входять в обовʼязкову сезонну програму?
    Налаштування збилися? Чи шшшшооо??? Сьогодні в когось читала про цвіркунів? Ще й відмітила для себе? Що кінець липня? Зазвичай в цей час цвіркуни щовечора обʼєднані концертні програми влаштовують? А цьогоріч же ж вони де??? Зараз сидимо з Ірина Олександрова у дворі? Й Іринка захоплюється! Як добре цвіркуни співають? А. Я. Їх. Не. Чую??? Взагалі-то так, зі слухом в мене не дуже? (Та що там приховувати, як і з очами, головою, хвостом, колінами!:) Особливо з тим вухом, що праворуч? Але ж? Гавкіт чийогось собаки на іншому боці села я чую? Як їде автівка по трасі, яка від мене далечко, я чую? Та я навіть шум в обох своїх вухах чудово чую?:) Цвіркунів - ні. Не чую!:) Й що робити?:) Якщо цвіркуни входять в обовʼязкову сезонну програму?
    43views
  • Поки увага всіх українців була прикута до змін в уряді, мисливці тихо зареєстрували законопроєкт №15431 «Про мисливське господарство, полювання та стале використання мисливських тварин».

    На мою думку, це один із найцинічніших і найнебезпечніших законопроєктів щодо дикої природи, які з’являлися в Україні.
    Він про страти тварин із тепловізорами, БПЛА та різними можливими засобами і методами😡
    І ми не можемо допустити, щоб він був прийнятий❗️

    Під виглядом реформи мисливського господарства пропонується фактично:
    ❗️скасувати сезон тиші, коли тварини народжують і вигодовують потомство;
    ❗️розвивати мисливський туризм, де іноземці будуть приїжджати в Україну на полювання, стріляти з вишок із тепловізорами;
    ❗️створювати в українських лісах мисливські бази, мисливські вежі, великі за площею вольєри, що особливо невтішно для селян, адже це означає огородження територій лісу, створювати штучні водойми та іншу мисливську інфраструктуру ;
    ❗️передавати мисливські угіддя за мовчазною згодою в оренду;
    ❗️дозволити використання тепловізорів і приладів нічного бачення під час полювання;
    ❗️а ще планують створити під себе окрему структуру - державне Агентство з величезними повноваженнями, яке фінансуватиметься за рахунок податків українців;
    ❗️а також запровадити цілорічне полювання без дозволів на «небажаних для мисливського господарства тварин», до яких автори законопроєкту віднесли також домашніх котів і собак.

    І особливо цинічно, що цей антиприродний законопроєкт підписав голова екологічного комітету Верховної Ради О. Бондаренко, який мав би захищати природу, а даним ЗП передбачена фактично окупація лісів мисливцями.

    Коротко, що пропонує цей законопроєкт:

    1. Стаття 1

    Вже з перших сторінок стає зрозуміло, що загальна ідеологія ЗП- комерція понад усе!

    Закон детально прописує мисливський туризм і вводить поняття «мисливсько-господарські споруди».

    А саме: «мисливсько-господарські споруди — постійні та/або тимчасові окремі споруди (комплекси споруд), зведені (облаштовані) з метою ведення мисливського господарства, здійснення полювання, зокрема пункти зупинки та відпочинку, тренувальні пункти для мисливців, мисливські вежі, біотехнічні споруди (технічні будівлі, вольєри, штучні водойми та водопої, купальні, годівниці, засоби для чухання тощо);»

    Тобто йдеться не просто про право полювати, а про створення цілої інфраструктури в українських лісах.

    У тій же статті: «мисливський туризм — вид активного відпочинку, що передбачає подорожі з метою полювання на диких тварин у їх природному середовищі та/або в напіввільних умовах».

    Тобто розважатися можна буде, стріляючи в тварин у вольєрах, з вишок з безпілотниками та з тепловізорами, виходячи з наступного визначення з цієї ж статті:

    «знаряддя полювання — ловчі тварини, вироби та речовини, які можуть бути використані для відстежування, приманювання, переслідування мисливських тварин з метою вилучення, зокрема: вогнепальна зброя, пневматична зброя, набої, ножі, луки, арбалети, стріли, мисливські списи, самолови, транспортні та плавучі засоби, безпілотні літальні апарати, електричне обладнання, оптичні прилади, прилади для візуалізації температурного поля та дистанційного вимірювання температури (тепловізори), прилади нічного бачення, звуковідтворювальні прилади тощо».

    Отже мисливський туризм передбачає організовані тури для іноземців та заможних клієнтів: полювання + повний сервіс (єгерські послуги, нагоничі, транспорт, проживання, обробка трофеїв). Та створення для цього туристичних баз для відпочинку мисливців передбачених створенням мисливсько-господарськими спорудами, які включають
    ☑️пункти зупинки та відпочинку (тобто будиночки, бази відпочинку);
    ☑️мисливські вежі (для зручного відстрілу);
    ☑️вольєри, штучні водойми;
    ☑️тренувальні пункти, комплекси споруд.

    Тут же з’являється поняття «небажані для мисливського господарства тварини» — вовки, шакали, лисиці, єнотовидні собаки, здичавілі тварини, а також домашні коти і собаки, які перебувають в угіддях без нагляду господаря.

    А також створюється цілий орган:

    «агентство (далі по тексту Агентство) — центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері мисливського господарства та сталого використання мисливських тварин».

    Агентство визначатиме правила, проводитиме конкурси, контролюватиме галузь, вестиме реєстри та популяризуватиме трофейну справу.

    Також законопроєктом фактично скасовується сезон тиші. Оскільки в перехідних положеннях законопроєкту встановлюється полювання на самця козулі — з 1 травня по грудень включно.

    У розпал гону, вагітності та народження малят.

    1 квітня – 15 червня традиційно був періодом спокою, щоб тварини могли безпечно виростити потомство. Тепер планують змінити цей сезон. Маленькі оленята, поросята, пташенята відчують терор ще не встигнувши народитись і не будучи захищеними зовсім

    Мисливські угіддя передаються у користування на 20 років із можливістю автоматичного продовження ще на 20. Конкурсні умови побудовані так, що перевагу отримають ті, хто запропонує більше інвестицій у розвиток мисливського господарства, а землі угідь можна використовувати для створення мисливсько-господарських споруд, кормових полів та штучного обводнення. Ліси пропонують не просто використовувати, а дедалі більше облаштовувати під потреби мисливства.

    Весь закон пронизаний «сталим використанням» як ресурсом. Плата за угіддя мізерна, а квоти на відстріл визначають самі користувачі.

    Цей законопроєкт не про природу, а про гроші на крові тварин. Про комфорт мисливців за рахунок майбутнього лісів України. Про знищення сезону тиші, про нічні страти тварин із тепловізорами. І ми не можемо цього допустити. Його треба блокувати!

    Закликаю всі зоозахисні організації об’єднатися і протистояти цьому.

    Це лише перша частина аналізу. Законопроєкт налічує 54 сторінки, і я продовжу розбирати його більш детально. Українці повинні знати, які саме зміни пропонують ухвалити під гаслами «реформи» та «сталого використання», адже йдеться про майбутнє нашої дикої природи.
    David Braun як ви можете це підтримувати?
    Поки увага всіх українців була прикута до змін в уряді, мисливці тихо зареєстрували законопроєкт №15431 «Про мисливське господарство, полювання та стале використання мисливських тварин». На мою думку, це один із найцинічніших і найнебезпечніших законопроєктів щодо дикої природи, які з’являлися в Україні. Він про страти тварин із тепловізорами, БПЛА та різними можливими засобами і методами😡 І ми не можемо допустити, щоб він був прийнятий❗️ Під виглядом реформи мисливського господарства пропонується фактично: ❗️скасувати сезон тиші, коли тварини народжують і вигодовують потомство; ❗️розвивати мисливський туризм, де іноземці будуть приїжджати в Україну на полювання, стріляти з вишок із тепловізорами; ❗️створювати в українських лісах мисливські бази, мисливські вежі, великі за площею вольєри, що особливо невтішно для селян, адже це означає огородження територій лісу, створювати штучні водойми та іншу мисливську інфраструктуру ; ❗️передавати мисливські угіддя за мовчазною згодою в оренду; ❗️дозволити використання тепловізорів і приладів нічного бачення під час полювання; ❗️а ще планують створити під себе окрему структуру - державне Агентство з величезними повноваженнями, яке фінансуватиметься за рахунок податків українців; ❗️а також запровадити цілорічне полювання без дозволів на «небажаних для мисливського господарства тварин», до яких автори законопроєкту віднесли також домашніх котів і собак. І особливо цинічно, що цей антиприродний законопроєкт підписав голова екологічного комітету Верховної Ради О. Бондаренко, який мав би захищати природу, а даним ЗП передбачена фактично окупація лісів мисливцями. Коротко, що пропонує цей законопроєкт: 1. Стаття 1 Вже з перших сторінок стає зрозуміло, що загальна ідеологія ЗП- комерція понад усе! Закон детально прописує мисливський туризм і вводить поняття «мисливсько-господарські споруди». А саме: «мисливсько-господарські споруди — постійні та/або тимчасові окремі споруди (комплекси споруд), зведені (облаштовані) з метою ведення мисливського господарства, здійснення полювання, зокрема пункти зупинки та відпочинку, тренувальні пункти для мисливців, мисливські вежі, біотехнічні споруди (технічні будівлі, вольєри, штучні водойми та водопої, купальні, годівниці, засоби для чухання тощо);» Тобто йдеться не просто про право полювати, а про створення цілої інфраструктури в українських лісах. У тій же статті: «мисливський туризм — вид активного відпочинку, що передбачає подорожі з метою полювання на диких тварин у їх природному середовищі та/або в напіввільних умовах». Тобто розважатися можна буде, стріляючи в тварин у вольєрах, з вишок з безпілотниками та з тепловізорами, виходячи з наступного визначення з цієї ж статті: «знаряддя полювання — ловчі тварини, вироби та речовини, які можуть бути використані для відстежування, приманювання, переслідування мисливських тварин з метою вилучення, зокрема: вогнепальна зброя, пневматична зброя, набої, ножі, луки, арбалети, стріли, мисливські списи, самолови, транспортні та плавучі засоби, безпілотні літальні апарати, електричне обладнання, оптичні прилади, прилади для візуалізації температурного поля та дистанційного вимірювання температури (тепловізори), прилади нічного бачення, звуковідтворювальні прилади тощо». Отже мисливський туризм передбачає організовані тури для іноземців та заможних клієнтів: полювання + повний сервіс (єгерські послуги, нагоничі, транспорт, проживання, обробка трофеїв). Та створення для цього туристичних баз для відпочинку мисливців передбачених створенням мисливсько-господарськими спорудами, які включають ☑️пункти зупинки та відпочинку (тобто будиночки, бази відпочинку); ☑️мисливські вежі (для зручного відстрілу); ☑️вольєри, штучні водойми; ☑️тренувальні пункти, комплекси споруд. Тут же з’являється поняття «небажані для мисливського господарства тварини» — вовки, шакали, лисиці, єнотовидні собаки, здичавілі тварини, а також домашні коти і собаки, які перебувають в угіддях без нагляду господаря. А також створюється цілий орган: «агентство (далі по тексту Агентство) — центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері мисливського господарства та сталого використання мисливських тварин». Агентство визначатиме правила, проводитиме конкурси, контролюватиме галузь, вестиме реєстри та популяризуватиме трофейну справу. Також законопроєктом фактично скасовується сезон тиші. Оскільки в перехідних положеннях законопроєкту встановлюється полювання на самця козулі — з 1 травня по грудень включно. У розпал гону, вагітності та народження малят. 1 квітня – 15 червня традиційно був періодом спокою, щоб тварини могли безпечно виростити потомство. Тепер планують змінити цей сезон. Маленькі оленята, поросята, пташенята відчують терор ще не встигнувши народитись і не будучи захищеними зовсім Мисливські угіддя передаються у користування на 20 років із можливістю автоматичного продовження ще на 20. Конкурсні умови побудовані так, що перевагу отримають ті, хто запропонує більше інвестицій у розвиток мисливського господарства, а землі угідь можна використовувати для створення мисливсько-господарських споруд, кормових полів та штучного обводнення. Ліси пропонують не просто використовувати, а дедалі більше облаштовувати під потреби мисливства. Весь закон пронизаний «сталим використанням» як ресурсом. Плата за угіддя мізерна, а квоти на відстріл визначають самі користувачі. Цей законопроєкт не про природу, а про гроші на крові тварин. Про комфорт мисливців за рахунок майбутнього лісів України. Про знищення сезону тиші, про нічні страти тварин із тепловізорами. І ми не можемо цього допустити. Його треба блокувати! Закликаю всі зоозахисні організації об’єднатися і протистояти цьому. Це лише перша частина аналізу. Законопроєкт налічує 54 сторінки, і я продовжу розбирати його більш детально. Українці повинні знати, які саме зміни пропонують ухвалити під гаслами «реформи» та «сталого використання», адже йдеться про майбутнє нашої дикої природи. David Braun як ви можете це підтримувати?
    307views
  • #new_ukrainian_music #українська_музика
    #що_послухати #для_настрою
    Жадан і Собаки - Хочу бути твоїм псом (2026)
    https://youtu.be/OeC5gN1GdWg
    #new_ukrainian_music #українська_музика #що_послухати #для_настрою Жадан і Собаки - Хочу бути твоїм псом (2026)https://youtu.be/OeC5gN1GdWg
    178views
  • #ukrainian_music #українська_музика
    #що_послухати #для_настрою
    Жадан і Собаки - Натаха
    https://youtu.be/CWf6j3U9li4
    #ukrainian_music #українська_музика#що_послухати #для_настрою Жадан і Собаки - Натахаhttps://youtu.be/CWf6j3U9li4
    186views
  • У Калуші поліцейський застосував табельну зброю проти агресивної німецької вівчарки, яка напала на людей та покусала 11-річного хлопця, — Нацпол

    За даними поліції, власник собаки перебував у стані алкогольного сп’яніння та не реагував на вимоги правоохоронців приборкати тварину. Дитину госпіталізували, її стан оцінюють як задовільний.

    На власника вівчарки склали адмінматеріали за порушення правил утримання тварин, дрібне хуліганство та непокору законним вимогам поліцейських.
    #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини #кримінал
    У Калуші поліцейський застосував табельну зброю проти агресивної німецької вівчарки, яка напала на людей та покусала 11-річного хлопця, — Нацпол За даними поліції, власник собаки перебував у стані алкогольного сп’яніння та не реагував на вимоги правоохоронців приборкати тварину. Дитину госпіталізували, її стан оцінюють як задовільний.На власника вівчарки склали адмінматеріали за порушення правил утримання тварин, дрібне хуліганство та непокору законним вимогам поліцейських.#Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини #кримінал
    88views
  • На завтра за планом знов утилізування огірків!:)
    Збирання, миття, замочування, бланширування, закатування!

    Тому сьогодні вирішила інтимним місцем груші оббивати!:)
    Якісно лінитися!:)

    Витрухалася зранку на придворний ослінчик? З першими кавою та цигаркою?
    Ааааа у дворі так сонечно й тепло! Й вітерець!

    Як було не розпочати прання?:) Якщо ще й вода нарешті в вільному доступі?:)))

    Йййййй пішла сссспека в хату!:)
    Відпочивати так відпочивати!:)

    Годувати зграю.
    Збирати яйця.
    Стригти ооооттакезні гілки чубушнику! Бо їх останньою зливою аж на мої мотузки для прання вклало! Й як було до тих мотузок білизну чіпляти?:)

    То вчепила секатор й погнала!:)

    А якщо я його вже вчепила, мене ще й на сантехнічний квітник занесло?:)
    Троянди чекрижили після першої хвилі цвітіння!:)

    Аааааа мені заважає гілля скумпії!:)
    Яку я минулоріч вирішила не стригти взагалі?:)
    Та не так сталося, як гадалося!:)
    Бо та скумпія також після дощів вирішила розлягтися на увесь сантехнічний квітник!:)

    А Остапа ж вже понесло?:)
    Що я вам можу сказати? Скумпія моя тепер має вигляд… Як колись формулювала моя матуся про свою невдалу зачіску після перукаря, жалюгідний вигляд!:)

    Ще й до двох гілок не дотяглася!:)
    Стрибала-стрибала, без-ре-зуль-тат-но!:)
    Й пішла собі!:!
    Той безлад залишила!:)
    Дочекаюся синочка з роботи, його проситиму тих дві гілки обчекрижити!:)

    Між цими звершеннями прання тягала та розвішувала!
    Поза якимись планами розворушила ще й свою постіль!:) Гуляти так гуляти!:) Поки погода з наявністю води зійшлися в часі та просторі!:)

    Дівчатка мої їсточки готували та посуд мили!

    Собаки брехали!:)
    Котики під ноги жбурлялися та старанно заважали обійстям пересуватися!:!
    Півник оскаженіло волав!:) Втім, він цим цілодобово займається!:)
    Курки старанно неслися!
    Квіточки квітнули, квітнуть й квітнутимуть!

    А ще сьогодні День Української Державності!

    Ви там як?
    На завтра за планом знов утилізування огірків!:)Збирання, миття, замочування, бланширування, закатування!Тому сьогодні вирішила інтимним місцем груші оббивати!:)Якісно лінитися!:)Витрухалася зранку на придворний ослінчик? З першими кавою та цигаркою?Ааааа у дворі так сонечно й тепло! Й вітерець!Як було не розпочати прання?:) Якщо ще й вода нарешті в вільному доступі?:)))Йййййй пішла сссспека в хату!:)Відпочивати так відпочивати!:)Годувати зграю.Збирати яйця.Стригти ооооттакезні гілки чубушнику! Бо їх останньою зливою аж на мої мотузки для прання вклало! Й як було до тих мотузок білизну чіпляти?:)То вчепила секатор й погнала!:)А якщо я його вже вчепила, мене ще й на сантехнічний квітник занесло?:)Троянди чекрижили після першої хвилі цвітіння!:)Аааааа мені заважає гілля скумпії!:)Яку я минулоріч вирішила не стригти взагалі?:)Та не так сталося, як гадалося!:)Бо та скумпія також після дощів вирішила розлягтися на увесь сантехнічний квітник!:)А Остапа ж вже понесло?:)Що я вам можу сказати? Скумпія моя тепер має вигляд… Як колись формулювала моя матуся про свою невдалу зачіску після перукаря, жалюгідний вигляд!:)Ще й до двох гілок не дотяглася!:)Стрибала-стрибала, без-ре-зуль-тат-но!:)Й пішла собі!:!Той безлад залишила!:)Дочекаюся синочка з роботи, його проситиму тих дві гілки обчекрижити!:)Між цими звершеннями прання тягала та розвішувала!Поза якимись планами розворушила ще й свою постіль!:) Гуляти так гуляти!:) Поки погода з наявністю води зійшлися в часі та просторі!:)Дівчатка мої їсточки готували та посуд мили!Собаки брехали!:)Котики під ноги жбурлялися та старанно заважали обійстям пересуватися!:!Півник оскаженіло волав!:) Втім, він цим цілодобово займається!:)Курки старанно неслися!Квіточки квітнули, квітнуть й квітнутимуть!А ще сьогодні День Української Державності!Ви там як?
    1
    360views
  • ДИВНЕ СЕЛО
    Дмитро завжди казав, що в Україні є два види скарбів: ті, які ще не знайшли археологи, і ті, які вже давно лежать у сараях.

    Микола лише сміявся.

    — А ще є третій вид.

    — Який?

    — Ті, що баба продає як брухт, а потім біжить навздогін і кричить: «Ой, не той мішок забрали!»

    Біла «Газель» котилася між селами. З відчиненого вікна Дмитро раз у раз висував ручний гучномовець:

    — Купуємо чорний і кольоровий метал! Стару побутову техніку, акумулятори, пір'я! Купуємо старовинні речі!

    У першому селі день почався вдало. Вони купили два старі велосипеди, пральну машину, три акумулятори, мідний казан і такого величезного чавунного котла, що Микола сказав:

    — Якщо його добре почистити, можна борщ варити на все село.

    У другому селі справи пішли ще краще. Один дід продав електродвигун, який важив, мабуть, більше за самого діда, а бабуся винесла патефон, праску на вугіллі й старий самовар.

    — Хлопці, — усміхнулася вона, — якщо ще років десять не приїдете, то й мене купите як старовинну річ.

    — Не можемо, бабусю, — відповів Дмитро. — Людей ми не скуповуємо.

    — Шкода... А пенсія така, що вже й сама себе продати готова...

    Сміялися всі.

    До вечора кузов був заповнений майже доверху.

    — Може, вже додому? — запитав Микола.

    Дмитро подивився на дорогу, що губилася серед пагорбів.

    — Он ще якесь село. Заїдемо на пів години. Може, знайдемо щось цікаве.

    — У тебе це «на пів години» завжди закінчується пригодами.

    Дорога ставала дедалі вужчою.

    Асфальт давно закінчився, дерева схилилися над дорогою так низько, ніби намагалися підслухати розмову.

    Навігатор мовчав.

    Лише старий паперовий дорожній атлас показував, що десь попереду має бути село.

    Нарешті між деревами з'явилися поодинокі старі хати.

    Жодного магазину.

    Жодної вивіски.

    Навіть собаки не гавкали.

    Дмитро взяв гучномовець.

    — Купуємо чорний і кольоровий метал! Старовинні речі!..

    Відгук луною покотився між хатами.

    Через хвилину з подвір'я вийшов сухорлявий сивий дід.

    Наче давно чекав саме на них.

    — Старовину шукаєте?

    — Буває.

    — Ходімо.

    Дід повів їх до старої комори.

    Серед павутиння, старих скринь і пожовклих газет він дістав невеликий латунний компас.

    Той був дивний.

    Без жодної іржі.

    Наче його зробили вчора.

    Стрілка повільно оберталася сама по собі.

    — Не працює? — запитав Микола.

    — Навпаки, — усміхнувся дід. — Працює занадто добре.

    — І що він показує?

    — Не північ.

    — А що?

    — Він може показати, куди звичайній людині краще не ходити...

    Хлопці засміялися.

    — Гарний жарт.

    — Це не жарт.

    Дід раптом став серйозним.

    — І ще... не затримуйтеся тут після заходу сонця.

    — Чому?

    — Бо тоді село прокидається.

    Микола підморгнув Дмитрові.

    — Здається, дідові телевізор показує забагато містики.

    Старий не відповів.
    Лише тихо промовив:
    — Запам'ятайте одну річ. Якщо вночі вам здаватиметься, що дорога ходить колом, люди говорять неправду, а місяць світить не з того боку, — не дивіться очима. Дивіться компасом.

    Микола засміявся.
    — Це загадка чи інструкція?

    Дід повільно похитав головою.
    — Ні те, ні інше.

    Він озирнувся на темний ліс і додав майже пошепки:
    — І що б ви не почули після півночі... не відповідайте, якщо вас покличуть на ім'я.

    У ту ж мить десь над лісом прогримів грім.

    Дмитро розрахувався за компас і поклав його в бардачок.

    Старий мовчки розвернувся і пішов до своєї хати, не озираючись.

    Небо потемніло так швидко, ніби хтось накрив його важкою ковдрою.

    Перші великі краплі застукали по даху «Газелі».

    — Погода зіпсувалася, — сказав Микола.

    Вони рушили.

    За кілька хвилин Дмитро спробував увімкнути навігатор.

    На екрані блиснуло повідомлення:

    «Місцезнаходження не визначено».

    — Дивно...

    Він відкрив карту.

    Дорога була.

    Ліс був.

    А села... не було.

    Ні назви.

    Ні позначки.

    Наче його взагалі не існувало.

    — Миколо...

    — Що?

    — Ми зараз їдемо селом, якого... немає на карті.

    У цей момент колеса різко пішли вбік.

    «Газель» загрузла в густій чорній багнюці.

    Двигун гарчав, колеса крутилися, але машина не рухалася ні на сантиметр.

    Микола дістав телефон.

    — Немає мережі...

    Дмитро теж подивився на свій.

    Жодної поділки.

    Жодного сигналу.

    Лише тиша.

    Дмитро першим вискочив із машини.

    — Спробуй ще раз!

    Микола натиснув на газ.

    Колеса безпорадно закрутилися, розкидаючи чорну багнюку.

    — Дарма...

    Гроза вже гупала над самим селом. У темряві виднілося лише світло з найближчої хати.

    — Ходімо попросимося переночувати, — сказав Дмитро.

    Двері відчинилися майже одразу, ніби на них чекали.

    На порозі стояла молода жінка.

    Чорне волосся спадало на плечі, світла сорочка, довга спідниця, лагідна усмішка.

    — Добрий вечір.

    — Добрий... Вибачте, ми застрягли. Чи можна переночувати до ранку?

    Жінка уважно подивилася на них.

    — Можна.

    Хлопці вже зраділи.

    — Але не в хаті.

    — Чому?

    — Так треба.

    Вона усміхнулася ще привітніше.

    — Переночуєте в сінажнику. Там сухо й тепло.

    — Та нам більше й не треба.

    Вона винесла їм стару ковдру, глечик молока й окраєць хліба.

    — Якщо вночі почуєте, що вас хтось кличе...

    Вона на мить замовкла.

    — Не виходьте.

    — А хто може кликати?

    — Тут уночі багато хто ходить.

    І зачинила двері.

    ---

    Сіно пахло літом.

    Надворі шумів дощ.

    — Добра господиня, — сказав Микола.

    — Ага...

    Дмитро згадав діда.

    «...не відповідайте, якщо вас покличуть на ім'я...»

    — Послухай...

    — Що?

    — А може, той дід не жартував?

    — Якщо ми зараз почнемо боятися кожної бабусиної казки, то й брухт перестанемо скуповувати.

    Вони засміялися.

    І незабаром заснули.

    ...

    — Дмитре...

    Хтось тихо покликав.

    Він розплющив очі.

    Микола спав.

    — Дмитре...

    Голос лунав просто за дверима.

    Тихий.

    Добрий.

    Майже знайомий.

    Він уже хотів відповісти...

    Та раптом пригадав слова діда.

    «Не відповідайте...»

    Дмитро лише штовхнув Миколу.

    — Чуєш?

    Микола мовчки кивнув.

    Тепер голос кликав уже його.

    — Миколо...

    Потім обох.

    Повільно.

    Наполегливо.

    Наче той, хто кликав, знав їх усе життя.

    Під дверима зашаруділо.

    Наче хтось ходив колами.

    Раптом у щілині між дошками промайнув силует господині.

    Але це вже була не та усміхнена молода жінка.

    Спина зігнулася.

    Волосся стало довгим і сивим.

    Обличчя зморщилося, очі світилися дивним зеленкуватим блиском.

    Вона ходила навколо сінажника, щось тихо шепочучи.

    Сіно почало ворушитися саме по собі.

    Дмитро перехрестився.

    — Тільки мовчи...

    Стара раптом спинилася.

    Понюхала повітря.

    І прошепотіла:

    — Вийдіть... я знаю, що не спите...

    Двері самі скрипнули.

    Але ні Дмитро, ні Микола не поворухнулися.

    Так минула, здавалося, ціла вічність.

    Лише коли перший півень закукурікав десь далеко, усе стихло.

    ---

    На подвір'ї було тихо.

    Із хати вийшла та сама молода жінка.

    Усміхнулася.

    — Добре спалося?

    Хлопці мовчки кивнули.

    Вони не стали нічого питати.

    Сіли в «Газель», витягли її з багнюки тракторцем, що дивним чином уже стояв неподалік, і рушили геть.

    Та незабаром зрозуміли...

    Вони їздять по колу.

    Ось стара криниця.

    Ось місток.

    Ось покинутий млин.

    І знову...

    Та сама хата.

    Те саме подвір'я.

    — Ні... цього не може бути...

    Вони звертали на інші дороги.

    Повертали назад.

    Їхали навпростець.

    Та щоразу опинялися в тому самому місці.

    Микола мовчки відкрив бардачок.

    — Компас...

    Вони обоє згадали слова старого.

    Дмитро відкрив кришку.

    Стрілка шалено крутилася.

    Потім раптом завмерла.

    І показала... просто в густий ліс, де дороги взагалі не було.

    — Туди?!

    — Іншого вибору немає.

    Микола повернув кермо.

    «Газель» повільно покотилася між деревами.

    Гілки дряпали кузов, кущі били по дверях, але стрілка більше не рухалася.

    За кілька хвилин дерева несподівано розступилися.

    Попереду блиснула знайома траса.

    Телефони одночасно ожили.

    На екранах з'явився мобільний зв'язок.

    Навігатор спокійно промовив:

    — «Маршрут побудовано».

    Дмитро озирнувся.

    Позаду був лише ліс.

    Ні села.

    Ні хат.

    Ні старого млина.

    Ні навіть дороги, якою вони щойно виїхали.

    Лише вітер шелестів листям.

    Микола мовчки закрив компас.

    — Знаєш...

    — Що?

    — Відтепер, якщо дід продаватиме мені старовинну річ і скаже: «Не затримуйся до вечора», — я навіть торгуватися не буду.

    Дмитро розсміявся.

    — І я теж.

    Біла «Газель» рушила далі.

    А старий компас тихо лежав у бардачку.

    Його стрілка спокійно показувала на північ.

    Наче тієї ночі нічого й не сталося.
    ДИВНЕ СЕЛОДмитро завжди казав, що в Україні є два види скарбів: ті, які ще не знайшли археологи, і ті, які вже давно лежать у сараях.Микола лише сміявся.— А ще є третій вид.— Який?— Ті, що баба продає як брухт, а потім біжить навздогін і кричить: «Ой, не той мішок забрали!»Біла «Газель» котилася між селами. З відчиненого вікна Дмитро раз у раз висував ручний гучномовець:— Купуємо чорний і кольоровий метал! Стару побутову техніку, акумулятори, пір'я! Купуємо старовинні речі!У першому селі день почався вдало. Вони купили два старі велосипеди, пральну машину, три акумулятори, мідний казан і такого величезного чавунного котла, що Микола сказав:— Якщо його добре почистити, можна борщ варити на все село.У другому селі справи пішли ще краще. Один дід продав електродвигун, який важив, мабуть, більше за самого діда, а бабуся винесла патефон, праску на вугіллі й старий самовар.— Хлопці, — усміхнулася вона, — якщо ще років десять не приїдете, то й мене купите як старовинну річ.— Не можемо, бабусю, — відповів Дмитро. — Людей ми не скуповуємо.— Шкода... А пенсія така, що вже й сама себе продати готова...Сміялися всі.До вечора кузов був заповнений майже доверху.— Може, вже додому? — запитав Микола.Дмитро подивився на дорогу, що губилася серед пагорбів.— Он ще якесь село. Заїдемо на пів години. Може, знайдемо щось цікаве.— У тебе це «на пів години» завжди закінчується пригодами.Дорога ставала дедалі вужчою.Асфальт давно закінчився, дерева схилилися над дорогою так низько, ніби намагалися підслухати розмову.Навігатор мовчав.Лише старий паперовий дорожній атлас показував, що десь попереду має бути село.Нарешті між деревами з'явилися поодинокі старі хати.Жодного магазину.Жодної вивіски.Навіть собаки не гавкали.Дмитро взяв гучномовець.— Купуємо чорний і кольоровий метал! Старовинні речі!..Відгук луною покотився між хатами.Через хвилину з подвір'я вийшов сухорлявий сивий дід.Наче давно чекав саме на них.— Старовину шукаєте?— Буває.— Ходімо.Дід повів їх до старої комори.Серед павутиння, старих скринь і пожовклих газет він дістав невеликий латунний компас.Той був дивний.Без жодної іржі.Наче його зробили вчора.Стрілка повільно оберталася сама по собі.— Не працює? — запитав Микола.— Навпаки, — усміхнувся дід. — Працює занадто добре.— І що він показує?— Не північ.— А що?— Він може показати, куди звичайній людині краще не ходити...Хлопці засміялися.— Гарний жарт.— Це не жарт.Дід раптом став серйозним.— І ще... не затримуйтеся тут після заходу сонця.— Чому?— Бо тоді село прокидається.Микола підморгнув Дмитрові.— Здається, дідові телевізор показує забагато містики.Старий не відповів.Лише тихо промовив:— Запам'ятайте одну річ. Якщо вночі вам здаватиметься, що дорога ходить колом, люди говорять неправду, а місяць світить не з того боку, — не дивіться очима. Дивіться компасом.Микола засміявся.— Це загадка чи інструкція?Дід повільно похитав головою.— Ні те, ні інше.Він озирнувся на темний ліс і додав майже пошепки:— І що б ви не почули після півночі... не відповідайте, якщо вас покличуть на ім'я.У ту ж мить десь над лісом прогримів грім.Дмитро розрахувався за компас і поклав його в бардачок.Старий мовчки розвернувся і пішов до своєї хати, не озираючись.Небо потемніло так швидко, ніби хтось накрив його важкою ковдрою.Перші великі краплі застукали по даху «Газелі».— Погода зіпсувалася, — сказав Микола.Вони рушили.За кілька хвилин Дмитро спробував увімкнути навігатор.На екрані блиснуло повідомлення:«Місцезнаходження не визначено».— Дивно...Він відкрив карту.Дорога була.Ліс був.А села... не було.Ні назви.Ні позначки.Наче його взагалі не існувало.— Миколо...— Що?— Ми зараз їдемо селом, якого... немає на карті.У цей момент колеса різко пішли вбік.«Газель» загрузла в густій чорній багнюці.Двигун гарчав, колеса крутилися, але машина не рухалася ні на сантиметр.Микола дістав телефон.— Немає мережі...Дмитро теж подивився на свій.Жодної поділки.Жодного сигналу.Лише тиша.Дмитро першим вискочив із машини.— Спробуй ще раз!Микола натиснув на газ.Колеса безпорадно закрутилися, розкидаючи чорну багнюку.— Дарма...Гроза вже гупала над самим селом. У темряві виднілося лише світло з найближчої хати.— Ходімо попросимося переночувати, — сказав Дмитро.Двері відчинилися майже одразу, ніби на них чекали.На порозі стояла молода жінка.Чорне волосся спадало на плечі, світла сорочка, довга спідниця, лагідна усмішка.— Добрий вечір.— Добрий... Вибачте, ми застрягли. Чи можна переночувати до ранку?Жінка уважно подивилася на них.— Можна.Хлопці вже зраділи.— Але не в хаті.— Чому?— Так треба.Вона усміхнулася ще привітніше.— Переночуєте в сінажнику. Там сухо й тепло.— Та нам більше й не треба.Вона винесла їм стару ковдру, глечик молока й окраєць хліба.— Якщо вночі почуєте, що вас хтось кличе...Вона на мить замовкла.— Не виходьте.— А хто може кликати?— Тут уночі багато хто ходить.І зачинила двері.---Сіно пахло літом.Надворі шумів дощ.— Добра господиня, — сказав Микола.— Ага...Дмитро згадав діда.«...не відповідайте, якщо вас покличуть на ім'я...»— Послухай...— Що?— А може, той дід не жартував?— Якщо ми зараз почнемо боятися кожної бабусиної казки, то й брухт перестанемо скуповувати.Вони засміялися.І незабаром заснули....— Дмитре...Хтось тихо покликав.Він розплющив очі.Микола спав.— Дмитре...Голос лунав просто за дверима.Тихий.Добрий.Майже знайомий.Він уже хотів відповісти...Та раптом пригадав слова діда.«Не відповідайте...»Дмитро лише штовхнув Миколу.— Чуєш?Микола мовчки кивнув.Тепер голос кликав уже його.— Миколо...Потім обох.Повільно.Наполегливо.Наче той, хто кликав, знав їх усе життя.Під дверима зашаруділо.Наче хтось ходив колами.Раптом у щілині між дошками промайнув силует господині.Але це вже була не та усміхнена молода жінка.Спина зігнулася.Волосся стало довгим і сивим.Обличчя зморщилося, очі світилися дивним зеленкуватим блиском.Вона ходила навколо сінажника, щось тихо шепочучи.Сіно почало ворушитися саме по собі.Дмитро перехрестився.— Тільки мовчи...Стара раптом спинилася.Понюхала повітря.І прошепотіла:— Вийдіть... я знаю, що не спите...Двері самі скрипнули.Але ні Дмитро, ні Микола не поворухнулися.Так минула, здавалося, ціла вічність.Лише коли перший півень закукурікав десь далеко, усе стихло.---На подвір'ї було тихо.Із хати вийшла та сама молода жінка.Усміхнулася.— Добре спалося?Хлопці мовчки кивнули.Вони не стали нічого питати.Сіли в «Газель», витягли її з багнюки тракторцем, що дивним чином уже стояв неподалік, і рушили геть.Та незабаром зрозуміли...Вони їздять по колу.Ось стара криниця.Ось місток.Ось покинутий млин.І знову...Та сама хата.Те саме подвір'я.— Ні... цього не може бути...Вони звертали на інші дороги.Повертали назад.Їхали навпростець.Та щоразу опинялися в тому самому місці.Микола мовчки відкрив бардачок.— Компас...Вони обоє згадали слова старого.Дмитро відкрив кришку.Стрілка шалено крутилася.Потім раптом завмерла.І показала... просто в густий ліс, де дороги взагалі не було.— Туди?!— Іншого вибору немає.Микола повернув кермо.«Газель» повільно покотилася між деревами.Гілки дряпали кузов, кущі били по дверях, але стрілка більше не рухалася.За кілька хвилин дерева несподівано розступилися.Попереду блиснула знайома траса.Телефони одночасно ожили.На екранах з'явився мобільний зв'язок.Навігатор спокійно промовив:— «Маршрут побудовано».Дмитро озирнувся.Позаду був лише ліс.Ні села.Ні хат.Ні старого млина.Ні навіть дороги, якою вони щойно виїхали.Лише вітер шелестів листям.Микола мовчки закрив компас.— Знаєш...— Що?— Відтепер, якщо дід продаватиме мені старовинну річ і скаже: «Не затримуйся до вечора», — я навіть торгуватися не буду.Дмитро розсміявся.— І я теж.Біла «Газель» рушила далі.А старий компас тихо лежав у бардачку.Його стрілка спокійно показувала на північ.Наче тієї ночі нічого й не сталося.
    4
    1Kviews
  • 🇺🇦 Рятувальники зняли нас вишкой через вікна. Якимось чудом ми вижили. Нас було 5 людей і три собаки, — Тетяна, мешканка квартири, яку зруйнувала ракета у Подільському районі https://t.me/ liDBxnWc9llmZjhi" rel="noopener noreferrer" target="_blank">Києва
    🇺🇦 Рятувальники зняли нас вишкой через вікна. Якимось чудом ми вижили. Нас було 5 людей і три собаки, — Тетяна, мешканка квартири, яку зруйнувала ракета у Подільському районі Києва
    97views 3Plays
  • Домашні улюбленці теж переживають російські атаки разом із нами 💔
    У соцмережах показують, як коти й собаки реагують на вибухи: ховаються, тремтять, притискаються до людей або просто завмирають від страху.
    А як ваші улюбленці реагують на вибухи та повітряні тривоги?
    Домашні улюбленці теж переживають російські атаки разом із нами 💔 У соцмережах показують, як коти й собаки реагують на вибухи: ховаються, тремтять, притискаються до людей або просто завмирають від страху. А як ваші улюбленці реагують на вибухи та повітряні тривоги?
    423views 3Plays
  • ТИ САМ ФІНАНСУЄШ ЦЮ ВІЙНУ!
    Хочешь зрозуміти чому?! Читай уважно!

    ...Ось ти стоїш у магазині. Тягнешся за Snickers, бо коли ти голодний — ти не ти. І воно ж таке рідне, знайоме, з дитинства. Тільки ось, друже, дитинство закінчилось — а компанія Mars, що робить той Snickers, досі варить карамель і платить податки в країні, яка варить ракети для твого міста.

    І якось тихо стало. Ніхто вже не кричить про це. Стрічка крутиться, новини міняються, а батончики лежать собі на полицях. Тому нагадую.

    А тепер уважно подивись на свій кошик. Бо там, швидше за все, є щось цікаве:

    PepsiCo — $135 млн податків Кремлю. І це поки ти п'єш їхній Pepsi, хрумаєш Lay's, відкриваєш дитині Sandora, Садочок, Чудо, Слов'яночку або Хрусteam. Все це — один холдинг. Одні податки. Одна адреса призначення.

    Mondelez International — $62 млн. Це Milka, яку ти даєш дитині. Це Oreo до кави. Це Корона на свято, Барні у школу, TUC до пива, Jacobs щоранку.

    Nestle — окремий детектив. Торчин на твоєму столі, Мівіна в офісі, Світоч у подарунковому наборі, Nescafe вранці, KitKat у перерві, Lion у кіно. Nestle не розкриває повних даних по РФ — але аналітики KSE оцінюють їхні виплати не меншими, ніж у попередні роки.

    Procter & Gamble — $67 млн. Ariel, Tide, Gillette, Pampers, Head & Shoulders. Буквально від підгузка до леза — весь твій ранок зібраний в одному рядку податкової декларації на користь РФ.

    Auchan та Leroy Merlin — французькі хлопці, яким соромно дивитись у дзеркало. Auchan утримує в РФ понад 230 магазинів — близько 10% світової виручки. Leroy Merlin сплатив $128 млн за 2024 рік. Це не бізнес — це партнерство.

    Mars — $99 млн. Snickers, Twix, Orbit у кишені та Pedigree для собаки. Пес не знає про податки. Але ти вже знаєш.

    А тепер — найголовніше. Те, про що чомусь перестали говорити.

    Для прикладу, що таке $20 мільярдів — які іноземні компанії сплатили в бюджет РФ лише за 2024 рік?

    Це не абстрактна цифра з новини, яку прогортаєш пальцем.

    Це 1/10 усього річного бюджету України до війни. Тобто приблизно стільки, скільки наша країна витрачала на школи, лікарні, дороги, пенсії та армію разом узяті — за цілий рік. Ціла країна жила на таке. Ціла.

    Це майже та сума військової допомоги , яку США місяцями погоджували, перепогоджували, двічі блокували в Конгресі, поки #Залужний чекав — і яку врешті насилу ухвалили після тривалих політичних баталій.

    Це приблизно стільки, скільки коштувала Сполученим Штатам перша фаза повномасштабної війни в Іраку — з авіаносцями, тисячами літаків, танків і сотнями тисяч військових.

    Коротше кажучи — це дохріна грошей. І це не якийсь загадковий офшор чи тіньова схема. Це офіційні, задекларовані, добровільно сплачені корпоративні податки. Від компаній, чиї логотипи ти бачиш щодня.

    А з початку повномасштабного вторгнення іноземні компанії вже перерахували до бюджету РФ понад $60 мільярдів. Це половина всього військового бюджету Росії на 2025 рік. Це для порівняння, щоб краще дійшло

    Ось вам і невинні батончики.

    Поруч на полиці — Roshen, АВК, українське, наші бренди. Їхні податки точно нікуди не летять, крім нашого бюджету. Вибір — за тобою.

    Твій гаманець — це не просто гроші. Це голос. І він або за нас, або проти нас. Третього не завезли.

    Інтернет
    ТИ САМ ФІНАНСУЄШ ЦЮ ВІЙНУ! Хочешь зрозуміти чому?! Читай уважно! ...Ось ти стоїш у магазині. Тягнешся за Snickers, бо коли ти голодний — ти не ти. І воно ж таке рідне, знайоме, з дитинства. Тільки ось, друже, дитинство закінчилось — а компанія Mars, що робить той Snickers, досі варить карамель і платить податки в країні, яка варить ракети для твого міста. І якось тихо стало. Ніхто вже не кричить про це. Стрічка крутиться, новини міняються, а батончики лежать собі на полицях. Тому нагадую. А тепер уважно подивись на свій кошик. Бо там, швидше за все, є щось цікаве: PepsiCo — $135 млн податків Кремлю. І це поки ти п'єш їхній Pepsi, хрумаєш Lay's, відкриваєш дитині Sandora, Садочок, Чудо, Слов'яночку або Хрусteam. Все це — один холдинг. Одні податки. Одна адреса призначення. Mondelez International — $62 млн. Це Milka, яку ти даєш дитині. Це Oreo до кави. Це Корона на свято, Барні у школу, TUC до пива, Jacobs щоранку. Nestle — окремий детектив. Торчин на твоєму столі, Мівіна в офісі, Світоч у подарунковому наборі, Nescafe вранці, KitKat у перерві, Lion у кіно. Nestle не розкриває повних даних по РФ — але аналітики KSE оцінюють їхні виплати не меншими, ніж у попередні роки. Procter & Gamble — $67 млн. Ariel, Tide, Gillette, Pampers, Head & Shoulders. Буквально від підгузка до леза — весь твій ранок зібраний в одному рядку податкової декларації на користь РФ. Auchan та Leroy Merlin — французькі хлопці, яким соромно дивитись у дзеркало. Auchan утримує в РФ понад 230 магазинів — близько 10% світової виручки. Leroy Merlin сплатив $128 млн за 2024 рік. Це не бізнес — це партнерство. Mars — $99 млн. Snickers, Twix, Orbit у кишені та Pedigree для собаки. Пес не знає про податки. Але ти вже знаєш. А тепер — найголовніше. Те, про що чомусь перестали говорити. Для прикладу, що таке $20 мільярдів — які іноземні компанії сплатили в бюджет РФ лише за 2024 рік? Це не абстрактна цифра з новини, яку прогортаєш пальцем. Це 1/10 усього річного бюджету України до війни. Тобто приблизно стільки, скільки наша країна витрачала на школи, лікарні, дороги, пенсії та армію разом узяті — за цілий рік. Ціла країна жила на таке. Ціла. Це майже та сума військової допомоги , яку США місяцями погоджували, перепогоджували, двічі блокували в Конгресі, поки #Залужний чекав — і яку врешті насилу ухвалили після тривалих політичних баталій. Це приблизно стільки, скільки коштувала Сполученим Штатам перша фаза повномасштабної війни в Іраку — з авіаносцями, тисячами літаків, танків і сотнями тисяч військових. Коротше кажучи — це дохріна грошей. І це не якийсь загадковий офшор чи тіньова схема. Це офіційні, задекларовані, добровільно сплачені корпоративні податки. Від компаній, чиї логотипи ти бачиш щодня. А з початку повномасштабного вторгнення іноземні компанії вже перерахували до бюджету РФ понад $60 мільярдів. Це половина всього військового бюджету Росії на 2025 рік. Це для порівняння, щоб краще дійшло Ось вам і невинні батончики. Поруч на полиці — Roshen, АВК, українське, наші бренди. Їхні податки точно нікуди не летять, крім нашого бюджету. Вибір — за тобою. Твій гаманець — це не просто гроші. Це голос. І він або за нас, або проти нас. Третього не завезли. Інтернет
    1Kviews
More Results