• Актори Української Республіканської Капели під керівництвом О. Кошиця під час концертного турне в Словаччині. 25 вересня 1920 р.
    Актори Української Республіканської Капели під керівництвом О. Кошиця під час концертного турне в Словаччині. 25 вересня 1920 р.
    83переглядів
  • 🎗Посвідчення, видане на ім’я Олександра Кошиця, про підтвердження, що Українська Республіканська Капела є державною установою УНР. 24 вересня 1920 р.
    🎗Посвідчення, видане на ім’я Олександра Кошиця, про підтвердження, що Українська Республіканська Капела є державною установою УНР. 24 вересня 1920 р.
    62переглядів
  • РОЗВІНЧУЮ МІФ «РОСІЯ ПРАВОНАСТУПНИК СССР».

    Термін «Россия – это правопреемник СССР» тиражує не лише російська пропаганда, але й цілком притомні люди Тому треба нарешті розібратися, як воно було насправді. Для цього заглянемо в документ із назвою «Договор о правопреемстве в отношении внешнего государственного долга и активов Союза ССР (Москва, 4 декабря 1991 года)».

    У статті 2 цього договору зазначено таке: «Сторонами настоящего Договора являются государства - правопреемники СССР, в дальнейшем именуемые Стороны, а именно: …..».
    Вгадайте, скільки там перелічено правонаступників? Правильно – 15 шт, всі колишні радянські республіки. Цей документ визначав скільки процентів державного боргу СССР має заплатити кожна із колишніх республік.

    Так звідки ж узявся міф, що РФ начебто є єдиною правонаступницею всього СРСР?

    Це пішло від маніпуляцій Москви з членством в ООН. Наперед зауважу, що світові лідери не заперечували проти цієї схеми, бо таким чином намагалися підсолодити Москві втрату 14 підвладних республік.

    Отож, Москва не хотіла, щоб Росія вступала в ООН як нова держава і не хотіла, щоб її викинули із Ради Безпеки ООН. За спогадами посла СРСР в ООН Воронцова (і не лише його) США та Великобританія порадили Ельцину написати листа, що Росія є продовжувачем СРСР – а отже, їй не треба повторно вступати в ООН, а досить просто замінити табличку з назвою країни. Думаю, вони й пролобіювали, щоб на цю маніпуляцію заплющили очі (бо це не була зміна назви держави, РФ та СРСР - це абсолютно різні держави).

    Для реалізації цієї схеми 21 грудня 1991 р. Рада глав держав СНД (11 республік) поклопотала перед ООН з цього питання: «Государства Содружества поддерживают Россию в том, чтобы она продолжила членство СССР в ООН, включая постоянное членство в Совете Безопасности, и других международных организациях.»

    А вже 24.12.1991 Єльцин написав листа в ООН. Процитую повністю:

    «Имею честь информировать Вас, что членство Союза Советских Социалистических Республик в Организации Объединенных Наций, в том числе в Совете Безопасности, во всех других органах и организациях системы ООН продолжается при поддержке стран Содружества Независимых Государств Российской Федерацией (РСФСР). В связи с этим прошу вместо названия «Союз Советских Социалистических Республик» использовать наименование «Российская Федерация».

    Российская Федерация в полной мере сохраняет ответственность за все права и обязанности СССР в соответствии с Уставом ООН, включая финансовые обязательства.

    Прошу рассматривать настоящее письмо как свидетельство полномочий представлять Российскую Федерацию в органах ООН всем лицам, имеющим на данный момент полномочия представителей СССР в ООН».

    Отож, Москва залишила за Росією право залишитися членом ООН, вважатися країною-засновником, зберегти місце у Раді Безпеки, інших міжнародних організаціях.

    13 січня 1992 року МЗС РФ було видано Нота Главам Дипломатичних Представництв у Москві, у якій було написано таке:

    «Российская Федерация продолжает осуществлять права и выполнять обязательства, вытекающие из международных договоров, заключенных Союзом Советских Социалистических Республик.

    Соответственно Правительство Российской Федерации будет выполнять вместо Правительства Союза ССР функции депозитария по соответствующим многосторонним договорам.
    В этой связи Министерство просит рассматривать Российскую Федерацию в качестве Стороны всех действующих международных договоров вместо Союза ССР».
    Нота була проголошена в односторонньому порядку, в тому числі трактується як спроба перехопити хоч економічні зв'язки, адже в СРСР республіки не могли безпосередньо вести зовнішньоекономічну діяльність, всі міжнародні економічні договори були від імені СРСР.

    Висновок:
    1) Правонаступників СРСР п'ятнадцять штук. При цьому правонаступництво чітко виписане – зовнішні борги СРСР.
    2) Правонаступництво Росії в ООН також було чітко визначено – це можливість залишитись в Раді Безпеки зі зміною таблички (і вже представляти виключно РФ), володіти всім дипломатичним майном за кордоном, перехопити на себе економічні та інші (напр. безпекові) договори СРСР. І все.

    Російська пропаганда подає правонаступництво Росії над структурами СРСР в ООН, начебто Росія володіє якимись ексклюзивними правами над всіма екс-республіками, що цілковита брехня.
    РОЗВІНЧУЮ МІФ «РОСІЯ ПРАВОНАСТУПНИК СССР». Термін «Россия – это правопреемник СССР» тиражує не лише російська пропаганда, але й цілком притомні люди Тому треба нарешті розібратися, як воно було насправді. Для цього заглянемо в документ із назвою «Договор о правопреемстве в отношении внешнего государственного долга и активов Союза ССР (Москва, 4 декабря 1991 года)». У статті 2 цього договору зазначено таке: «Сторонами настоящего Договора являются государства - правопреемники СССР, в дальнейшем именуемые Стороны, а именно: …..». Вгадайте, скільки там перелічено правонаступників? Правильно – 15 шт, всі колишні радянські республіки. Цей документ визначав скільки процентів державного боргу СССР має заплатити кожна із колишніх республік. Так звідки ж узявся міф, що РФ начебто є єдиною правонаступницею всього СРСР? Це пішло від маніпуляцій Москви з членством в ООН. Наперед зауважу, що світові лідери не заперечували проти цієї схеми, бо таким чином намагалися підсолодити Москві втрату 14 підвладних республік. Отож, Москва не хотіла, щоб Росія вступала в ООН як нова держава і не хотіла, щоб її викинули із Ради Безпеки ООН. За спогадами посла СРСР в ООН Воронцова (і не лише його) США та Великобританія порадили Ельцину написати листа, що Росія є продовжувачем СРСР – а отже, їй не треба повторно вступати в ООН, а досить просто замінити табличку з назвою країни. Думаю, вони й пролобіювали, щоб на цю маніпуляцію заплющили очі (бо це не була зміна назви держави, РФ та СРСР - це абсолютно різні держави). Для реалізації цієї схеми 21 грудня 1991 р. Рада глав держав СНД (11 республік) поклопотала перед ООН з цього питання: «Государства Содружества поддерживают Россию в том, чтобы она продолжила членство СССР в ООН, включая постоянное членство в Совете Безопасности, и других международных организациях.» А вже 24.12.1991 Єльцин написав листа в ООН. Процитую повністю: «Имею честь информировать Вас, что членство Союза Советских Социалистических Республик в Организации Объединенных Наций, в том числе в Совете Безопасности, во всех других органах и организациях системы ООН продолжается при поддержке стран Содружества Независимых Государств Российской Федерацией (РСФСР). В связи с этим прошу вместо названия «Союз Советских Социалистических Республик» использовать наименование «Российская Федерация». Российская Федерация в полной мере сохраняет ответственность за все права и обязанности СССР в соответствии с Уставом ООН, включая финансовые обязательства. Прошу рассматривать настоящее письмо как свидетельство полномочий представлять Российскую Федерацию в органах ООН всем лицам, имеющим на данный момент полномочия представителей СССР в ООН». Отож, Москва залишила за Росією право залишитися членом ООН, вважатися країною-засновником, зберегти місце у Раді Безпеки, інших міжнародних організаціях. 13 січня 1992 року МЗС РФ було видано Нота Главам Дипломатичних Представництв у Москві, у якій було написано таке: «Российская Федерация продолжает осуществлять права и выполнять обязательства, вытекающие из международных договоров, заключенных Союзом Советских Социалистических Республик. Соответственно Правительство Российской Федерации будет выполнять вместо Правительства Союза ССР функции депозитария по соответствующим многосторонним договорам. В этой связи Министерство просит рассматривать Российскую Федерацию в качестве Стороны всех действующих международных договоров вместо Союза ССР». Нота була проголошена в односторонньому порядку, в тому числі трактується як спроба перехопити хоч економічні зв'язки, адже в СРСР республіки не могли безпосередньо вести зовнішньоекономічну діяльність, всі міжнародні економічні договори були від імені СРСР. Висновок: 1) Правонаступників СРСР п'ятнадцять штук. При цьому правонаступництво чітко виписане – зовнішні борги СРСР. 2) Правонаступництво Росії в ООН також було чітко визначено – це можливість залишитись в Раді Безпеки зі зміною таблички (і вже представляти виключно РФ), володіти всім дипломатичним майном за кордоном, перехопити на себе економічні та інші (напр. безпекові) договори СРСР. І все. Російська пропаганда подає правонаступництво Росії над структурами СРСР в ООН, начебто Росія володіє якимись ексклюзивними правами над всіма екс-республіками, що цілковита брехня.
    466переглядів
  • Перші кадри з місця удару по АЗС в Києві

    Горить заправка «Укрнафта‎» біля ТРЦ «Республіка‎».
    Перші кадри з місця удару по АЗС в Києві Горить заправка «Укрнафта‎» біля ТРЦ «Республіка‎».
    177переглядів 0Відтворень
  • НАБУ кожен раз влаштовує «шоу» за день до переговорів про мир. Експерти побачили жахливу закономірність.

    Дії НАБУ за день до важливих перемовин зі США та рф – це чіткий сценарій примушення України до капітуляції. В «сенсаціях» Бюро навіть помітили чітку закономірність: як тільки починається рух в бік миру, НАБУ виходить із черговим «корупційним відео», підриваючи переговорні позиції держави. Це є нічим іншим, вважають експерти, як зовнішнім шантажем та підштовхуванням керівництва країни до здачі.

    Вадим Денисенко, політолог: в Трампа лишається одна опція – тиснути на Україну, тому скоро побачимо ще більше “скандалів” від НАБУ. РФ демонструє Трампу, що не хоче іти ні на які поступки. Трамп не має жодних козирів проти РФ. Через війну в Ірані та перекриття Ормузу, зупинка російських танкерів стане ударом по американському виборцю, який побачить чергове зростання цін на АЗС. Тому залишається одна опція: тиск на Україну. Виборча гра республіканців зводиться до того, що США підтримує Україну, але начебто корумповане керівництво не справляється зі своїми задачами. І, схоже, найближчим часом ми побачимо нову серію скандалів”.

    Наталія Лігачова “Детектор медіа”:
    Те, що відбувається напередодні анонсованого візиту Вітткофа та Кушнера це моторошно. НАБУ пробираються в Офіс генпрокурора. Укрправда знову випадково – поруч. Далі новина від УП про те, що обшуки, начебто, проводяться у генпрокурора. Є спростування від ОГП. Але спростування від УП їхньої інформації немає. Я утримаюсь від коментарів.
    #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини #кримінал #корупція
    НАБУ кожен раз влаштовує «шоу» за день до переговорів про мир. Експерти побачили жахливу закономірність. Дії НАБУ за день до важливих перемовин зі США та рф – це чіткий сценарій примушення України до капітуляції. В «сенсаціях» Бюро навіть помітили чітку закономірність: як тільки починається рух в бік миру, НАБУ виходить із черговим «корупційним відео», підриваючи переговорні позиції держави. Це є нічим іншим, вважають експерти, як зовнішнім шантажем та підштовхуванням керівництва країни до здачі. Вадим Денисенко, політолог: в Трампа лишається одна опція – тиснути на Україну, тому скоро побачимо ще більше “скандалів” від НАБУ. РФ демонструє Трампу, що не хоче іти ні на які поступки. Трамп не має жодних козирів проти РФ. Через війну в Ірані та перекриття Ормузу, зупинка російських танкерів стане ударом по американському виборцю, який побачить чергове зростання цін на АЗС. Тому залишається одна опція: тиск на Україну. Виборча гра республіканців зводиться до того, що США підтримує Україну, але начебто корумповане керівництво не справляється зі своїми задачами. І, схоже, найближчим часом ми побачимо нову серію скандалів”. Наталія Лігачова “Детектор медіа”: Те, що відбувається напередодні анонсованого візиту Вітткофа та Кушнера це моторошно. НАБУ пробираються в Офіс генпрокурора. Укрправда знову випадково – поруч. Далі новина від УП про те, що обшуки, начебто, проводяться у генпрокурора. Є спростування від ОГП. Але спростування від УП їхньої інформації немає. Я утримаюсь від коментарів. #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини #кримінал #корупція
    424переглядів
  • 7 серпня 1920 року Українська Народна Республіка та Кубанська Народна Республіка підписали у Варшаві договір про взаємне визнання та співпрацю. Це підтвердження того, що дві держави бачили одна в одній союзників у боротьбі проти більшовицької Росії.

    Сьогодні про цей документ згадують рідко. Але він нагадує, що історія Кубані значно тісніше пов'язана з Україною, ніж це намагається показати сучасна російська пропаганда.

    🌟 Факти:

    • 7 серпня 1920 року у Варшаві УНР і Кубанська Народна Республіка підписали договір про взаємне визнання.
    • Документ проголошував: УНР визнає державний суверенітет Кубанської Народної Республіки, а Кубань визнає суверенітет Української Народної Республіки.
    • Обидві держави зобов'язалися підтримувати одна одну в боротьбі за національне та державне визволення.
    • Кубанське козацтво значною мірою походило від запорозьких козаків, переселених на Кубань після зруйнування Запорозької Січі у XVIII столітті.
    • Наприкінці XIX — на початку XX століття українська мова була широко поширена на Кубані, а значна частина населення вважала себе українцями або мала українське походження.
    • Кубанська Народна Республіка існувала у 1918–1920 роках і шукала союзників у боротьбі проти більшовицької Росії.
    • Після захоплення Кубані більшовиками українські школи, пресу та культурні організації поступово ліквідували, а політика українізації була замінена русифікацією.

    🌟 Що означав цей договір для Кубані?

    • Кубанська Народна Республіка отримувала міжнародне визнання з боку Української Народної Республіки як незалежна держава.
    • Кубань закріплювала за собою право самостійно визначати власне майбутнє, а не входити до складу більшовицької Росії.
    • Договір відкривав можливість для військової, дипломатичної та політичної співпраці між УНР і Кубанню у боротьбі проти більшовиків.
    • Для кубанських козаків це було підтвердженням історичної та культурної близькості з Україною, адже значна частина населення краю була нащадками запорожців.
    • Якби Кубанська Народна Республіка змогла втримати незалежність, на південному сході Європи могла б існувати ще одна українсько-козацька держава, союзна Україні.
    • Після перемоги більшовиків цей союз був зруйнований, Кубань окупували, а українську мову, культуру та козацьке самоврядування почали систематично витісняти й русифікувати.

    ❗️Кубань — це не "споконвічно російська земля", як стверджує кремлівська пропаганда. Це край, історія якого нерозривно пов'язана із Запорозькою Січчю, українським козацтвом та українською культурою. Саме тому союз між УНР і Кубанською Народною Республікою у 1920 році був закономірним продовженням їхньої спільної історії.

    А чи знали ви, що сто років тому Кубань офіційно визнавала незалежність Української Народної Республіки?
    7 серпня 1920 року Українська Народна Республіка та Кубанська Народна Республіка підписали у Варшаві договір про взаємне визнання та співпрацю. Це підтвердження того, що дві держави бачили одна в одній союзників у боротьбі проти більшовицької Росії. Сьогодні про цей документ згадують рідко. Але він нагадує, що історія Кубані значно тісніше пов'язана з Україною, ніж це намагається показати сучасна російська пропаганда. 🌟 Факти: • 7 серпня 1920 року у Варшаві УНР і Кубанська Народна Республіка підписали договір про взаємне визнання. • Документ проголошував: УНР визнає державний суверенітет Кубанської Народної Республіки, а Кубань визнає суверенітет Української Народної Республіки. • Обидві держави зобов'язалися підтримувати одна одну в боротьбі за національне та державне визволення. • Кубанське козацтво значною мірою походило від запорозьких козаків, переселених на Кубань після зруйнування Запорозької Січі у XVIII столітті. • Наприкінці XIX — на початку XX століття українська мова була широко поширена на Кубані, а значна частина населення вважала себе українцями або мала українське походження. • Кубанська Народна Республіка існувала у 1918–1920 роках і шукала союзників у боротьбі проти більшовицької Росії. • Після захоплення Кубані більшовиками українські школи, пресу та культурні організації поступово ліквідували, а політика українізації була замінена русифікацією. 🌟 Що означав цей договір для Кубані? • Кубанська Народна Республіка отримувала міжнародне визнання з боку Української Народної Республіки як незалежна держава. • Кубань закріплювала за собою право самостійно визначати власне майбутнє, а не входити до складу більшовицької Росії. • Договір відкривав можливість для військової, дипломатичної та політичної співпраці між УНР і Кубанню у боротьбі проти більшовиків. • Для кубанських козаків це було підтвердженням історичної та культурної близькості з Україною, адже значна частина населення краю була нащадками запорожців. • Якби Кубанська Народна Республіка змогла втримати незалежність, на південному сході Європи могла б існувати ще одна українсько-козацька держава, союзна Україні. • Після перемоги більшовиків цей союз був зруйнований, Кубань окупували, а українську мову, культуру та козацьке самоврядування почали систематично витісняти й русифікувати. ❗️Кубань — це не "споконвічно російська земля", як стверджує кремлівська пропаганда. Це край, історія якого нерозривно пов'язана із Запорозькою Січчю, українським козацтвом та українською культурою. Саме тому союз між УНР і Кубанською Народною Республікою у 1920 році був закономірним продовженням їхньої спільної історії. А чи знали ви, що сто років тому Кубань офіційно визнавала незалежність Української Народної Республіки?
    1Kпереглядів
  • 7 серпня 1920 року Українська Народна Республіка та Кубанська Народна Республіка підписали у Варшаві договір про взаємне визнання та співпрацю. Це підтвердження того, що дві держави бачили одна в одній союзників у боротьбі проти більшовицької Росії.

    Сьогодні про цей документ згадують рідко. Але він нагадує, що історія Кубані значно тісніше пов'язана з Україною, ніж це намагається показати сучасна російська пропаганда.

    🌟 Факти:

    • 7 серпня 1920 року у Варшаві УНР і Кубанська Народна Республіка підписали договір про взаємне визнання.
    • Документ проголошував: УНР визнає державний суверенітет Кубанської Народної Республіки, а Кубань визнає суверенітет Української Народної Республіки.
    • Обидві держави зобов'язалися підтримувати одна одну в боротьбі за національне та державне визволення.
    • Кубанське козацтво значною мірою походило від запорозьких козаків, переселених на Кубань після зруйнування Запорозької Січі у XVIII столітті.
    • Наприкінці XIX — на початку XX століття українська мова була широко поширена на Кубані, а значна частина населення вважала себе українцями або мала українське походження.
    • Кубанська Народна Республіка існувала у 1918–1920 роках і шукала союзників у боротьбі проти більшовицької Росії.
    • Після захоплення Кубані більшовиками українські школи, пресу та культурні організації поступово ліквідували, а політика українізації була замінена русифікацією.

    🌟 Що означав цей договір для Кубані?

    • Кубанська Народна Республіка отримувала міжнародне визнання з боку Української Народної Республіки як незалежна держава.
    • Кубань закріплювала за собою право самостійно визначати власне майбутнє, а не входити до складу більшовицької Росії.
    • Договір відкривав можливість для військової, дипломатичної та політичної співпраці між УНР і Кубанню у боротьбі проти більшовиків.
    • Для кубанських козаків це було підтвердженням історичної та культурної близькості з Україною, адже значна частина населення краю була нащадками запорожців.
    • Якби Кубанська Народна Республіка змогла втримати незалежність, на південному сході Європи могла б існувати ще одна українсько-козацька держава, союзна Україні.
    • Після перемоги більшовиків цей союз був зруйнований, Кубань окупували, а українську мову, культуру та козацьке самоврядування почали систематично витісняти й русифікувати.

    ❗️Кубань — це не "споконвічно російська земля", як стверджує кремлівська пропаганда. Це край, історія якого нерозривно пов'язана із Запорозькою Січчю, українським козацтвом та українською культурою. Саме тому союз між УНР і Кубанською Народною Республікою у 1920 році був закономірним продовженням їхньої спільної історії.

    А чи знали ви, що сто років тому Кубань офіційно визнавала незалежність Української Народної Республіки?
    7 серпня 1920 року Українська Народна Республіка та Кубанська Народна Республіка підписали у Варшаві договір про взаємне визнання та співпрацю. Це підтвердження того, що дві держави бачили одна в одній союзників у боротьбі проти більшовицької Росії. Сьогодні про цей документ згадують рідко. Але він нагадує, що історія Кубані значно тісніше пов'язана з Україною, ніж це намагається показати сучасна російська пропаганда. 🌟 Факти: • 7 серпня 1920 року у Варшаві УНР і Кубанська Народна Республіка підписали договір про взаємне визнання. • Документ проголошував: УНР визнає державний суверенітет Кубанської Народної Республіки, а Кубань визнає суверенітет Української Народної Республіки. • Обидві держави зобов'язалися підтримувати одна одну в боротьбі за національне та державне визволення. • Кубанське козацтво значною мірою походило від запорозьких козаків, переселених на Кубань після зруйнування Запорозької Січі у XVIII столітті. • Наприкінці XIX — на початку XX століття українська мова була широко поширена на Кубані, а значна частина населення вважала себе українцями або мала українське походження. • Кубанська Народна Республіка існувала у 1918–1920 роках і шукала союзників у боротьбі проти більшовицької Росії. • Після захоплення Кубані більшовиками українські школи, пресу та культурні організації поступово ліквідували, а політика українізації була замінена русифікацією. 🌟 Що означав цей договір для Кубані? • Кубанська Народна Республіка отримувала міжнародне визнання з боку Української Народної Республіки як незалежна держава. • Кубань закріплювала за собою право самостійно визначати власне майбутнє, а не входити до складу більшовицької Росії. • Договір відкривав можливість для військової, дипломатичної та політичної співпраці між УНР і Кубанню у боротьбі проти більшовиків. • Для кубанських козаків це було підтвердженням історичної та культурної близькості з Україною, адже значна частина населення краю була нащадками запорожців. • Якби Кубанська Народна Республіка змогла втримати незалежність, на південному сході Європи могла б існувати ще одна українсько-козацька держава, союзна Україні. • Після перемоги більшовиків цей союз був зруйнований, Кубань окупували, а українську мову, культуру та козацьке самоврядування почали систематично витісняти й русифікувати. ❗️Кубань — це не "споконвічно російська земля", як стверджує кремлівська пропаганда. Це край, історія якого нерозривно пов'язана із Запорозькою Січчю, українським козацтвом та українською культурою. Саме тому союз між УНР і Кубанською Народною Республікою у 1920 році був закономірним продовженням їхньої спільної історії. А чи знали ви, що сто років тому Кубань офіційно визнавала незалежність Української Народної Республіки?
    1Kпереглядів
  • 💥 24 роки тому Тарас Біденко 🇺🇦 дав прочухана Ніколаю Валуєву 🥊21 липня 2002 року в Сеулі (Республіка Корея) відбувся поєдинок між 22-річним українцем Тарасом Біденком і 28-річним російським велетнем ніколаєм валуєвим. Бій завершився спірною перемогою росіянина, який захистив титул PABA.Для Біденка це був лише четвертий бій на профі-рингу - і одразу 12 раундів! У той час як його суперник мав 28 боїв і всі - переможні. До того ж, валуєв мав перевагу у зрості (понад 20 см) і вазі (майже 50 кг).
    💥 24 роки тому Тарас Біденко 🇺🇦 дав прочухана Ніколаю Валуєву 🥊21 липня 2002 року в Сеулі (Республіка Корея) відбувся поєдинок між 22-річним українцем Тарасом Біденком і 28-річним російським велетнем ніколаєм валуєвим. Бій завершився спірною перемогою росіянина, який захистив титул PABA.Для Біденка це був лише четвертий бій на профі-рингу - і одразу 12 раундів! У той час як його суперник мав 28 боїв і всі - переможні. До того ж, валуєв мав перевагу у зрості (понад 20 см) і вазі (майже 50 кг).
    311переглядів 1Відтворень
  • Із самого початку це була війна, в якій не можна було допустити перемоги росії. Дякувати Богу, цього не сталося, — сенатор-республіканець Джон Кертіс.

    «Ми хочемо наголосити: ми на боці свободи. Ми на боці України і не можемо змиритися з тим, що диктатор втручається у справи дружньої країни.

    Із самого початку росія визначила для себе, що перемога для неї — це захоплення та підкорення України.
    Тому все, що не досягає цього рівня, є перемогою для України, і сам факт того, що їй вдалося витримати чотири з половиною роки цієї агресії, — величезний успіх України», — сказав він.

    Кертіс також наголосив, що Сенат серйозно налаштований якомога швидше ухвалити закон про «пекельні санкції» проти росії та Ірану.

    Попри суперечності усередині Республіканської партії, Україна, як і раніше, відіграє ключову роль у забезпеченні безпеки США, тому «провал — це не варіант».
    https://t.me/znua_live/260213
    Із самого початку це була війна, в якій не можна було допустити перемоги росії. Дякувати Богу, цього не сталося, — сенатор-республіканець Джон Кертіс. «Ми хочемо наголосити: ми на боці свободи. Ми на боці України і не можемо змиритися з тим, що диктатор втручається у справи дружньої країни. Із самого початку росія визначила для себе, що перемога для неї — це захоплення та підкорення України. Тому все, що не досягає цього рівня, є перемогою для України, і сам факт того, що їй вдалося витримати чотири з половиною роки цієї агресії, — величезний успіх України», — сказав він. Кертіс також наголосив, що Сенат серйозно налаштований якомога швидше ухвалити закон про «пекельні санкції» проти росії та Ірану. Попри суперечності усередині Республіканської партії, Україна, як і раніше, відіграє ключову роль у забезпеченні безпеки США, тому «провал — це не варіант». https://t.me/znua_live/260213
    T.ME
    ZN.UA (Дзеркало тижня / Зеркало недели): новини України та світу, аналітика, інтерв'ю | Війна
    Із самого початку це була війна, в якій не можна було допустити перемоги росії. Дякувати Богу, цього не сталося, — сенатор-республіканець Джон Кертіс. «Ми хочемо наголосити: ми на боці свободи. Ми на боці України і не можемо змиритися з тим, що диктатор втручається у справи дружньої країни. Із самого початку росія визначила для себе, що перемога для неї — це захоплення та підкорення України. Тому все, що не досягає цього рівня, є перемогою для України, і сам факт того, що їй вдалося витримати чотири з половиною роки цієї агресії, — величезний успіх України», — сказав він. Кертіс також наголосив, що Сенат серйозно налаштований якомога швидше ухвалити закон про «пекельні санкції» проти росії та Ірану. Попри суперечності усередині Республіканської партії, Україна, як і раніше, відіграє ключову роль у забезпеченні безпеки США, тому «провал — це не варіант». 🚀Підтримати🤝_✅✅_🤝 🚀Приєднатися до ZN.UA
    624переглядів
  • 📅 #ЦьогоДня в історії!🥊

    21 липня 2002 року в Сеулі (Республіка Корея) відбувся бій, який і сьогодні згадується як один із найконтроверсійніших у кар’єрі обох боксерів. 22-річний українець Тарас Біденко вийшов у ринг проти значно досвідченішого та габаритнішого суперника — 28-річного ніколая валуєва.

    Для Біденка це був лише четвертий бій на професійному ринзі — і одразу дистанція у 12 раундів. Його опонент на той момент мав ідеальний рекорд: 28 перемог у 28 поєдинках. Різниця у габаритах виглядала ще більш вражаюче: понад 20 см у зрості та майже 50 кг у вазі на користь "Кувалди".

    Попри це, українець провів сміливий і конкурентний бій, не поступаючись у темпі та активно працюючи протягом усієї дистанції. Кульмінація настала в 12-му раунді — валуєв, який уже діяв на межі можливостей, змушений був витримувати щільний пресинг і серії ударів від Біденка, однак, на жаль, зумів дотягнути до фінального гонгу.

    Суддівське рішення (118:111, 116:112, 117:111) залишило перемогу за валуєвим, який захистив титул PABA. Втім, реакція залу була красномовною: публіка зустріла вердикт гулом обурення, а оплески після бою адресувала саме українцеві.
    Джерело - https://t.me/tanksport/
    ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport 🇺🇦🇺🇦🇺🇦
    #World_box #Бокс_boxing #boxing #boxers #Український_бокс #Ukrainian_boxing #Броварський_бокс #Brovarysport #Brovary_boxing @Brovarysport @читачі @топові_прихильники
    📅 #ЦьогоДня в історії!🥊21 липня 2002 року в Сеулі (Республіка Корея) відбувся бій, який і сьогодні згадується як один із найконтроверсійніших у кар’єрі обох боксерів. 22-річний українець Тарас Біденко вийшов у ринг проти значно досвідченішого та габаритнішого суперника — 28-річного ніколая валуєва.Для Біденка це був лише четвертий бій на професійному ринзі — і одразу дистанція у 12 раундів. Його опонент на той момент мав ідеальний рекорд: 28 перемог у 28 поєдинках. Різниця у габаритах виглядала ще більш вражаюче: понад 20 см у зрості та майже 50 кг у вазі на користь "Кувалди".Попри це, українець провів сміливий і конкурентний бій, не поступаючись у темпі та активно працюючи протягом усієї дистанції. Кульмінація настала в 12-му раунді — валуєв, який уже діяв на межі можливостей, змушений був витримувати щільний пресинг і серії ударів від Біденка, однак, на жаль, зумів дотягнути до фінального гонгу.Суддівське рішення (118:111, 116:112, 117:111) залишило перемогу за валуєвим, який захистив титул PABA. Втім, реакція залу була красномовною: публіка зустріла вердикт гулом обурення, а оплески після бою адресувала саме українцеві.Джерело - https://t.me/tanksport/ ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport 🇺🇦🇺🇦🇺🇦#World_box #Бокс_boxing #boxing #boxers #Український_бокс #Ukrainian_boxing #Броварський_бокс #Brovarysport #Brovary_boxing @Brovarysport @читачі @топові_прихильники
    490переглядів
Більше результатів