#дати #свята 🎻 Голос Дерева та Струн: Що ми знаємо про Всесвітній день скрипки? Всесвітній день скрипки (World Violin Day), який неофіційно відзначається 13 грудня, є святом, присвяченим одному з найблагородніших та найвиразніших інструментів світу — скрипці. Хоча ця дата не є офіційно визнаною ООН, вона широко підтримується музикантами, оркестрами та любителями класичної музики по всьому світу. Чому саме скрипка? 👑 Скрипка (violin або fіddle) — це не просто інструмент, це королева оркестру. Вона займає центральне місце у симфонічному ансамблі та камерній музиці. Її історія, що налічує близько 500 років, тісно пов'язана з еволюцією західної музичної культури. Походження: Сучасна скрипка сформувалася в Італії у XVI столітті. Її розквіт пов'язаний з іменами великих майстрів, як-от Аматі, Гварнері та Страдіварі, чиї інструменти досі вважаються неперевершеними. Діапазон: Завдяки своїй здатності відтворювати найвищі та найнижчі ноти серед струнно-смичкових інструментів, скрипка може імітувати людський голос, виражаючи як глибокий смуток, так і бурхливу радість. Суть Святкування 🎼 День скрипки зазвичай використовується для підвищення інтересу до класичної музики та музичної освіти. Серед традиційних способів відзначення: Концерти та Виступи: Проведення безкоштовних концертів, майстер-класів та вуличних виступів, де скрипка виступає у головній ролі (як у класичному, так і у фольклорному чи джазовому стилях). Вшанування Майстрів: Згадка видатних скрипалів (як-от Паганіні, Крейслер, Ойстрах) та майстрів, які створюють інструменти (лютьєрів). Освіта: Заохочення дітей та дорослих до вивчення скрипки, часто через відкриті уроки чи музичні школи. Скрипка в Культурі Скрипка є не лише академічним, а й потужним культурним символом. Вона є невід'ємною частиною: Народної музики: У багатьох культурах (ірландська, скандинавська, українська) скрипка (fіddle) є головним інструментом для танців та святкових мелодій. Кінематографа: Її щемливе звучання часто використовується для підкреслення драматичних або романтичних моментів у фільмах. Всесвітній день скрипки — це чудовий привід згадати про те, наскільки важливу роль цей елегантний інструмент відіграє у збагаченні світової культури.

#історія #події 📚 Коли освіта була привілеєм: Відкриття Полтавського інституту шляхетних дівчат. Сьогодні, 12 грудня, ми згадуємо подію, що мала значний вплив на розвиток освіти та культури на Лівобережній Україні. У 1818 році в Полтаві було урочисто відкрито Інститут шляхетних дівчат (офіційна назва: Полтавський інститут шляхетних дівіц). Це був один із перших на теренах сучасної України середніх навчальних закладів закритого типу для жінок, що походили з дворянських родин (шляхти). Відкриття інституту стало можливо завдяки значним пожертвам місцевого дворянства. Мета та зміст навчання: Інститут був створений для того, щоб «виховати достойних дружин і матерів». Програма навчання була всебічною і включала як загальноосвітні, так і вишукані предмети: Обов'язкові: Закон Божий, іноземні мови (французька, німецька), географія, історія. «Жіночі» предмети: Домашнє господарство, рукоділля, світські манери та етикет. Мистецтво: Музика, танці, співи, малювання. 🎨 Дівчата жили та навчалися на повному пансіоні, що було типово для тогочасних закритих закладів. Історична будівля: Спочатку інститут розміщувався у пристосованих приміщеннях, але згодом для нього було збудовано величний архітектурний комплекс у стилі класицизму. Будівля, яку спроєктував відомий архітектор Л. Ф. Шарлемань, і досі є однією з архітектурних перлин Полтави. Спадок і значення: Хоча доступ до такої освіти мали лише привілейовані стани, інститут відіграв важливу роль у формуванні української інтелігенції XIX століття. Він функціонував аж до подій 1917 року. Сьогодні в цій історичній будівлі розташований Національний університет «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка», продовжуючи освітні традиції міста.

#історія #особистості 🎬 Режисер Нескорених: Творчий Шлях Ахтема Сеітаблаєва. 11 грудня 1972 року народився Ахтем Шевкетович Сеітаблаєв — видатний український актор, режисер театру та кіно, громадський діяч кримськотатарського походження. Його творчість нерозривно пов’язана з темами національної пам’яті, боротьби за незалежність та трагедії кримськотатарського народу. Повернення додому Ахтем Сеітаблаєв народився у місті Янгіюль (Узбецька РСР) у родині депортованих кримських татар. Дитинство: Його родина змогла повернутися до Криму лише на початку 1990-х років у межах масового повернення кримських татар на історичну батьківщину. Освіта: У Києві він закінчив Київський державний інститут театрального мистецтва ім. І. К. Карпенка-Карого. Ключові Твори та Режисура Після успішної акторської кар'єри, Сеітаблаєв заявив про себе як потужний режисер, здатний працювати з емоційно складними та історично важливими темами. "Хайтарма" (2013): Цей фільм став проривом у його кар'єрі. Це перша художня стрічка про депортацію кримських татар у 1944 році, показану через долю національного героя, льотчика Амет-Хана Султана. Фільм викликав значний резонанс в Україні та світі, утвердивши Сеітаблаєва як режисера-хроніста національної трагедії. "Кіборги" (2017): Це одна з найважливіших стрічок сучасного українського кінематографа. Фільм присвячений героїчній обороні Донецького аеропорту в 2014–2015 роках. Стрічка не лише розповідає про війну, а й досліджує філософські основи української ідентичності та боротьби за цінності. "Захар Беркут" (2019): Екранізація класичної повісті Івана Франка, знята у співпраці з голлівудською командою. Громадянська Позиція Ахтем Сеітаблаєв є активним громадським діячем, який рішуче засудив анексію Криму Росією у 2014 році. Його фільми, особливо "Хайтарма" та "Кіборги", стали потужними інструментами культурної дипломатії та боротьби за український наратив. Звання: Заслужений артист Автономної Республіки Крим. Діяльність у Києві: З 2005 року є актором та режисером Київського академічного театру на Печерську. Його внесок у розвиток українського кіно та його роль у збереженні пам'яті про кримськотатарський народ є вагомими.

#історія #особистості 🕯️ Служитель Народу: Життєвий Шлях Отця Андрія Бандери (1882–1941). 11 грудня 1882 року народився Андрій Михайлович Бандера — священник Української греко-католицької церкви (УГКЦ), культурно-громадський діяч, капелан Української Галицької Армії (УГА) та, що найвідоміше, батько провідника ОУН Степана Бандери. Його життя стало трагічним символом долі української інтелігенції у ХХ столітті. Служіння і Діяльність Андрій Бандера був не просто священником, а активним будівничим національного життя на Галичині. Освіта та Рукоположення: Він закінчив теологічний факультет Львівського університету. Після рукоположення у 1906 році служив у різних парафіях на Івано-Франківщині, де поєднував душпастирську роботу з просвітницькою. Громадська Робота: Отець Андрій активно організовував у селах осередки товариств "Просвіта" і "Сільський господар", поширював українську літературу, боровся з пияцтвом та зміцнював національну свідомість селян. Капелан УГА: Під час Української революції (1918–1919) він був активним учасником державотворчих процесів та служив польовим капеланом у лавах Української Галицької Армії, супроводжуючи воїнів у боях. Батько і Вихователь Родина Бандер була надзвичайно патріотичною. Андрій та його дружина Мирослава (донька священника) виховали семеро дітей, серед яких — майбутній лідер націоналістичного руху Степан. Отець Андрій, керуючись принципами УГКЦ та національної ідеї, заклав у своїх дітей глибоке почуття обов'язку перед Україною, суворої дисципліни та високої моралі. Він був першим, хто познайомив своїх синів із національними героями та історією боротьби за незалежність. Трагічна Доля Життя Андрія Бандери обірвалося після приходу радянської влади на Західну Україну у 1939 році. Арешт: Його заарештували органи НКВС у травні 1941 року за звинуваченням у "контрреволюційній діяльності". Вирок і Страта: Після жорстоких допитів, на яких священник тримався гідно, його засудили до страти. 10 липня 1941 року отця Андрія Бандеру було розстріляно в Києві, у Биківнянському лісі, або, за іншими даними, в одній із київських тюрем. Таким чином, Андрій Бандера став жертвою двох окупаційних режимів (був також ув'язнений польською владою) за свою непохитну вірність українській ідеї та церкві.

#історія #особистості ✍️ Юліан Опільський: Майстер, що оживив князівську добу. 8 грудня 1884 року народився Юліан Опільський (справжнє ім'я — Юрій Рудницький) — видатний український письменник, педагог і один із найяскравіших майстрів історичної прози Галичини початку XX століття. Його твори не просто розповідали про минуле; вони повертали до життя епоху Київської Русі та боротьби за українську ідентичність. 📜 Освіта та педагогічна діяльність Юрій Рудницький походив із родини священика і здобув класичну освіту у Львівському університеті. Його основною професією було викладання — він був гімназійним професором у Бережанах та Львові, де навчав молодь українській мові та літературі. Проте його справжнє покликання розкрилося у літературі, де він обрав псевдонім Юліан Опільський (від назви місцевості Опілля на Галичині). Творчість: Втеча у минуле Творчість Опільського припадає на час, коли українська література активно шукала героїчні сюжети у власній історії. На відміну від багатьох сучасників, які зосереджувалися на проблемах селянства та інтелігенції, Опільський звернувся до князівських часів та доби раннього Середньовіччя. Його стиль вирізнявся: Динамічним сюжетом: Захопливі пригоди, таємниці та військові конфлікти. Яскравою мовою: Багата лексика, що створювала колорит епохи. Психологізмом: Зображення складних мотивацій історичних діячів. Серед його найвідоміших творів: «Іду на вас!»: Роман про князя Святослава Хороброго, назва якого повторює легендарне попередження князя ворогам. 🗡️ «Ідоли падуть»: Твір, присвячений добі Володимира Великого та прийняттю християнства, що відображає боротьбу старої та нової віри. 🙏 Цикл оповідань про минуле Галичини та інші романи. Спадщина Твори Юліана Опільського мали велику популярність серед української молоді і відіграли важливу роль у формуванні національної свідомості, пропонуючи читачам гідних, сильних героїв, що боролися за свою землю і віру. Він допоміг українцям відчути себе спадкоємцями великої історичної традиції Київської Русі.

#історія #події 📚 8 грудня 1868 року в історії українського народу став справжнім поворотним моментом. Саме цього дня у Львові, в умовах посиленої полонізації та відсутності власної державності, було засновано культурно-освітнє товариство «Просвіта». Ця ініціатива не була просто гуртком інтелігенції; вона стала потужним каталізатором національної свідомості та самоорганізації. 💡 Чому виникла потреба? Після скасування кріпацтва та отримання Галичиною певної автономії у складі Австро-Угорщини, польська шляхта зміцнила свої позиції, що призвело до посилення тиску на українську мову та культуру. Народ, що вийшов із кріпацтва, був переважно неписьменним. У цей критичний час група прогресивної української інтелігенції, очолювана, зокрема, Анатолем Вахнянином (першим головою), Олександром Барвінським та Юліаном Романчуком, зрозуміла: єдиний шлях до порятунку — це просвіта народу. Місія, що змінила країну Перший статут товариства проголошував просту, але революційну мету: «Будити почуття народне та просвічувати народ в дусі народнім». Завданням «Просвіти» було не лише навчити селян читати, але й видавати для них доступну літературу, відкривати бібліотеки та читальні. Вже через кілька років «Просвіта» почала створювати свою найважливішу мережу — «читальні» (філії товариства) по всій Галичині та Буковині. Ці читальні ставали справжніми центрами життя села: Книгозбірні: Вони забезпечували доступ до україномовних видань. 📖 Осередки культури: Тут проводили лекції, співи, театральні вистави. 🎭 Місця самоосвіти: Люди навчалися не лише грамоті, а й основам економіки та сільського господарства. 🧑‍🌾 Неймовірний масштаб Завдяки діяльності «Просвіти», українська мова та культура перестали бути лише надбанням еліти. До 1939 року товариство налічувало понад 3000 філій та 3000 читалень! Це була розгалужена, ефективна і повністю самодостатня громадянська мережа, яка заклала фундамент для політичної та економічної боротьби українців у XX столітті. «Просвіта» виховала цілі покоління національно свідомих громадян і довела, що освіта є найгострішою зброєю у боротьбі за право бути нацією. Це наш історичний урок: єдність інтелігенції та народу навколо ідеї знання завжди дає плоди. 🇺🇦

А ВАША ДИТИНА ЗАХИЩЕНА? «Страховий поліс - ремінь безпеки від фінансових ризиків.» (Костянтин Мадей) Можна любити свою дитину, обіймаючи й цілуючи її, кажучі їй про любов до неї, радіти її досягненням, розвитку, а можна на додаток ще й проявляти реальну турботу про своє чадо, турботу про дитяче майбутнє... Дуже приємна новина полягає в тому, що є найкращий інструмент для прояву своєї турботи - це страхування життя. Досить багато батьків хочуть накопичити кошти для своїх дітей: хто на освіту, хто на відкриття своєї справи, а може і на квартиру або автомобіль. І дуже важливий момент: чим дитина молодша, тим реальніше і простіше це зробити. Давайте розглянемо приклад: Дитині - 1 рік. Нам необхідно назбирати для неї до 18-річчя грошей на навчання. Освіта в нашій країні коштує приблизно 500 000 грн за 4-5 років, якщо не брати до уваги УКУ або більш престижні навчальні заклади. Доповню, що за період навчання дитина з дому винесе ще раз так, тобто на навчання дитині потрібен мільйон. Якщо уважно прорахувати, то вийде, що відкладаючи під складний відсоток дохідності річних по ~60 грн в день у продовж 16~17 років на свій особистий рахунок - Ви зможете досягти бажаного. ((60грн×365)×12%/рік)×17років=1'204'500грн (понад мільйон грн) При цьому захист від ризиків Вам і Вашій дитині забезпечений. Я не думаю, що є люди, які не здатні відкласти 60 грн в день дитині на навчання. Скоріш за все, люди не володіють інформацією. Чому саме страхування життя, а не, скажімо, банківський депозит? Це дуже поширене питання. — По-перше, недоступність грошей (поки не закінчиться програма), адже існує постійна спокуса витрат! В банку можна у продовж кілька днів забрати свої гроші в будь-який період (так і не назбиравши грошей своїй дитині). — По-друге, у полісі страхування життя є додаткова функція– захист годувальника сім'ї від фінансових ризиків. Цього в банках немає. І якщо бути чесними, то і прибутковість приблизно однакова в результаті. Це близько 12~14% річних. Скільки б Вам не було років, коли Ваші діти виростуть, вони будуть щиро вдячні Вам за капітал, який Ви заробите для них. Адже Ви самі, опинись у подібній ситуації, були б задоволені? Напишіть мені, чи зателефонуйте 093-149-61-15, надам консультацію і разом підберемо дитячу програму #дитячестрахування

#історія #події 📊 5 грудня 2001 року в Україні розпочався перший і дотепер єдиний Всеукраїнський перепис населення, проведений за часи незалежності. Ця масштабна подія тривала до 14 грудня і мала вирішальне значення для отримання достовірних та комплексних даних про демографічну, етнічну, соціально-економічну та освітню структуру держави. Необхідність та Завдання До 2001 року останні дані про населення України базувалися на Всесоюзному переписі 1989 року. За десять років незалежності країна зазнала колосальних трансформацій: економічні кризи, міграція, значні зміни у народжуваності та смертності. Головною метою перепису було не просто підрахувати кількість громадян, а створити актуальну інформаційну базу для: Розробки державних програм та соціальної політики. Ефективного розподілу бюджетних коштів між регіонами. Наукових досліджень у галузі демографії та етнографії. Визначення реальної мовно-культурної картини суспільства. Перепис проводився шляхом безпосереднього опитування населення переписувачами за спеціально розробленими анкетами, що охоплювали 22 питання. Ключові Висновки Перепису Результати, оприлюднені Державним комітетом статистики, стали важливим джерелом знань про нову Україну. Серед найбільш значущих даних: Загальна чисельність: Станом на 5 грудня 2001 року населення України становило 48 мільйонів 457 тисяч осіб. Це підтвердило тенденцію до зменшення населення, що розпочалася після розпаду СРСР. Національний склад: Етнічні українці становили 77,8% населення, росіяни — 17,3%. Це засвідчило високу ступінь консолідації титульної нації. Мовна картина: 67,5% населення назвали українську мову рідною (порівняно з 64,7% у 1989 р.), а російську мову — 29,6%. Це показало зростання національної самосвідомості та часткове відновлення позицій української мови. Освіта: Були зафіксовані високі показники рівня освіти громадян. Міське vs Сільське населення: Було зафіксовано подальше збільшення частки міського населення. Значення та Подальша Доля Дані перепису 2001 року десятиліттями залишалися основою для всіх державних планувань та міжнародних розрахунків. Вони слугували "точкою відліку" для оцінки всіх наступних демографічних змін. На жаль, попри законодавчі вимоги проводити перепис кожні 10 років, другий Всеукраїнський перепис населення (запланований спочатку на 2011 рік, а потім неодноразово перенесений) так і не відбувся через економічні труднощі та політичну нестабільність. Таким чином, перепис 2001 року досі залишається єдиним повним і офіційним демографічним "знімком" незалежної України.

#дати #свята Міжнародний день людей з інвалідністю — за гідність та рівні права. Щороку 3 грудня світ відзначає Міжнародний день людей з інвалідністю (International Day of Persons with Disabilities, IDPD). Цей пам’ятний день, проголошений Генеральною Асамблеєю ООН у 1992 році, має на меті не лише привернути увагу до проблем, з якими стикаються люди з інвалідністю, але й активно сприяти їхній повній та рівній участі в усіх сферах життя. 🤝 Від підвищення обізнаності до активної інтеграції ♿️ Заснування цього Дня стало кульмінацією Десятиліття ООН для людей з інвалідністю (1983–1992). Його головна мета — просування прав і добробуту людей з інвалідністю та підвищення обізнаності про здобутки, які можливі завдяки інтеграції у політичне, соціальне, економічне та культурне життя. Він слугує важливим нагадуванням про необхідність дотримання принципів Конвенції ООН про права осіб з інвалідністю (CRPD), яка є одним із найважливіших документів у галузі прав людини. 🗣️ Шлях до інклюзивного майбутнього Сучасне відзначення цього Дня зосереджується на глобальних викликах, таких як: * Доступність: Створення безбар’єрного середовища — від фізичної інфраструктури (пандуси, транспорт) до цифрового простору (вебдоступність). * Освіта та зайнятість: Забезпечення інклюзивного навчання та рівних можливостей на ринку праці. * Видимість: Активне залучення голосів людей з інвалідністю до процесу прийняття рішень. 3 грудня — це не день благодійності, а день утвердження фундаментального принципу: суспільство має бути інклюзивним, а можливості — рівними для всіх, без винятку.

Пліч-о-пліч Всеукраїнські шкільні ліги 🎤🎥Івент-команда їде в табір🤩 🫵🏻Так-так, тобі не почулось! Цьогоріч в Буковелі відпочиватимуть не тільки найкращі спортсмени #плічопліч, а й найкреативніші учні, які допоможуть своїй команді стати найвпізнаванішою серед десятків тисяч інших🩵 ⁉️Що для цього треба? Занотовуй👇🏻 1️⃣створити івент-команду своєї школи і розподілити навколо спортивні амплуа (дивись #scl_неформальнаосвіта тут https://scl.gov.ua/neformalna-osvita) 2️⃣виконувати щомісячні завдання 👀https://docs.google.com/.../1kxGfe2.../edit 3️⃣подавати звіт 👉🏻 https://docs.google.com/forms/d/1HOnHSTWBU2Amz0ed8roJoDLkF5vPAoYhqFFXjsC98x8/viewform?pli=1&pli=1&edit_requested=true 👫Вступай у боротьбу! Покажи всім, на що ти здатний! Зроби свою команду суперзіркою і сяй разом із нею на спортивному Олімпі шкільних ліг⭐️ #разомпереможемо #шкільніліги #scl #scl_25_26