• Відомого футболіста забили до смерті біля власного будинку 😨

    В Уганді загинув 27-річний футболіст національної збірної Девід Оворі через смертельні травми після нападу біля свого будинку в Кампалі 💔

    Спортсмена побили при спробі викрасти мобільний телефон та інші цінні речі. Півзахисник чинив опір, проте злочинці не відступили та жорстоко забили його на вулиці бруківкою, після чого втекли, залишивши непритомним. Футболіста спочатку доправили до найближчої клініки, а потім перевели до приватного медичного закладу в Кампалі. Однак 5 серпня він помер від отриманих травм 🕯️
    #World_Football #football #European_football @European_football
    #футбол_football #Brovarysport @brovarysport
    ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
    Відомого футболіста забили до смерті біля власного будинку 😨 В Уганді загинув 27-річний футболіст національної збірної Девід Оворі через смертельні травми після нападу біля свого будинку в Кампалі 💔 Спортсмена побили при спробі викрасти мобільний телефон та інші цінні речі. Півзахисник чинив опір, проте злочинці не відступили та жорстоко забили його на вулиці бруківкою, після чого втекли, залишивши непритомним. Футболіста спочатку доправили до найближчої клініки, а потім перевели до приватного медичного закладу в Кампалі. Однак 5 серпня він помер від отриманих травм 🕯️ #World_Football #football #European_football @European_football #футбол_football #Brovarysport @brovarysport ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
    237переглядів
  • Він був невисоким, мовчазним фермером і мисливцем. Але коли Москва вирішила, що маленьку Фінляндію можна швидко поставити на коліна, саме такі люди зруйнували плани імперії.

    Його звали Сімо Гяюгя.

    Він народився 1905 року в Раутаярві — прикордонному сільському районі Фінляндії. Виріс у багатодітній фермерській родині, змалку ходив лісами, полював, вправлявся у стрільбі та навчився годинами залишатися непомітним. У військових документах його зріст становив лише близько 152 сантиметрів. Сусіди знали Сімо як тиху, замкнуту людину, яка не шукала ані слави, ані уваги.

    А потім настав листопад 1939 року.

    23 серпня нацистська Німеччина та Радянський Союз підписали пакт Молотова—Ріббентропа із секретним протоколом, за яким Фінляндія опинилася у радянській «сфері впливу». Коли Гельсінкі відмовився виконати територіальні вимоги та дозволити Москві створити військові бази, Кремль розірвав пакт про ненапад. 30 листопада СРСР без оголошення війни напав на Фінляндію.

    У Москві розраховували на швидку перемогу.

    З одного боку — величезна Червона армія, танки, авіація й артилерія.

    З іншого — невелика країна з обмеженими ресурсами, резервістами та довжелезним кордоном.

    Фінляндія здавалася легкою здобиччю.

    Знайомий почерк російської імперії: спочатку ультиматуми, потім вигадане виправдання, вторгнення — і переконання, що сусід не наважиться чинити опір.

    Але фіни наважилися.

    Вони знали свої ліси.

    Знали мороз.

    Знали, як пересуватися на лижах, маскуватися в снігу, бити по колонах і зникати раніше, ніж ворог розумів, звідки прийшла атака.

    Сімо Гяюгя потрапив до 34-го піхотного полку й воював на напрямку Коллаа. Саме там народилася знаменита відповідь фінських захисників на запитання, чи втримається позиція:

    «Коллаа триматиметься, якщо нам не накажуть відступити».

    Ці слова сьогодні болісно зрозумілі українцям.

    Бо маленька країна не обирає, чи нападатиме на неї імперія.

    Вона обирає лише одне:

    стати на коліна чи боротися.

    Сімо виходив на позиції ще до світанку. Мороз часто перевищував –20 °C, а іноді опускався нижче –40 °C. Він ущільнював сніг перед стволом, щоб постріл не здіймав білої хмари, та тримав сніг у роті, аби пара від дихання не видала його місце. Замість оптичного прицілу використовував відкритий: оптика могла відбити сонячне світло, запітніти на морозі та змусити стрільця вище підняти голову.

    Він міг годинами лежати нерухомо у снігу.

    Не заради спортивного рекорду.

    Не заради красивої легенди.

    За його спиною були дім, родина і країна, яку прийшли захопити.

    Сімо увійшов в історію як «Біла смерть», хоча дослідники досі сперечаються, чи справді це прізвисько дали йому радянські солдати, чи воно стало частиною фінської воєнної легенди.

    Дискутують і про точну кількість уражених ним військових. Обережна Національна біографія Фінляндії говорить про понад 200, тоді як армійські та музейні джерела наводять цифри, що перевищують 500. Точно встановити остаточне число в умовах фронту неможливо. Беззаперечно інше: за кілька місяців цей тихий фермер став одним із найрезультативніших снайперів воєнної історії.

    Це не історія для романтизації смерті.

    Це історія про те, до чого загарбник примушує звичайну людину.

    Учора вона працювала на землі.

    Сьогодні мусить захищати цю землю зі зброєю.

    Радянське командування намагалося знищити Сімо: проти нього відправляли інших стрільців, обстрілювали райони, де він міг перебувати. Але він продовжував виконувати завдання.

    6 березня 1940 року під час бою Гяюгя був тяжко поранений у обличчя. Він вижив і прийшов до тями 13 березня — саме в день завершення Зимової війни.

    Фінляндія втратила частину своєї території, зокрема землю, де стояв дім Сімо. Проте держава зберегла незалежність і не стала ще однією республікою, поглинутою Радянським Союзом.

    Гяюгя пережив складне лікування, оселився в іншій частині країни й повернувся до мирного життя.

    Він займався господарством.

    Полював на лосів.

    Розводив собак.

    Майже не говорив про війну й не будував кар’єру на своїй славі.

    Коли його запитували, як він досяг таких результатів, Сімо відповідав просто:

    «Практикою».

    А власну роль у війні пояснював без пафосу: він виконував те, що йому доручили, настільки добре, наскільки міг. Адже Фінляндія не вистояла б, якби інші захисники не робили того самого.

    У цій відповіді — різниця між загарбником і захисником.

    Загарбник приходить по чужу землю, бо вважає, що має на неї право.

    Захисник бере зброю, бо інакше чужі солдати прийдуть у його дім.

    Сімо не воював, щоб Фінляндія стала більшою.

    Він воював, щоб вона залишилася Фінляндією.

    Саме тому його історія так відгукується в Україні.

    У 1939 році Москва була переконана, що фіни швидко капітулюють.

    У 2022 році Російська Федерація розпочала повномасштабне вторгнення в Україну, порушивши Статут ООН і міжнародне право. Через чотири роки ООН усе ще називала цю війну повномасштабним вторгненням Росії та підтверджувала право України на незалежність, суверенітет і територіальну цілісність.

    Змінюються диктатори.

    Змінюються прапори над Кремлем.

    Але імперська помилка залишається тією самою:

    Москва знову й знову недооцінює людей, які захищають власний дім.

    Фіни вистояли не тому, що не боялися.

    Вони вистояли, бо розуміли: поступитися агресорові сьогодні — означає втратити право вирішувати власне майбутнє завтра.

    Українці знають ціну цієї правди краще за багатьох.

    Сімо Гяюгя прожив 96 років і помер 2002-го. Людина, яку світ пам’ятає як одного з найнебезпечніших воїнів, насправді найбільше хотіла простих речей:

    свого господарства;

    своїх собак;

    тиші рідного лісу;

    і країни, в якій чужа імперія не вирішує, як йому жити.

    Можливо, справжня сила саме така.

    Вона не кричить про власну велич.

    Не просить оплесків.

    Вона просто стає між ворогом і домом — і каже:

    «Далі ти не пройдеш». 🇫🇮🇺🇦
    #СімоГяюгя #ЗимоваВійна #Фінляндія #Україна #РосійськаАгресія #БілаСмерть #ІсторіяОпору #ЗахистБатьківщини #Свобода
    Він був невисоким, мовчазним фермером і мисливцем. Але коли Москва вирішила, що маленьку Фінляндію можна швидко поставити на коліна, саме такі люди зруйнували плани імперії. Його звали Сімо Гяюгя. Він народився 1905 року в Раутаярві — прикордонному сільському районі Фінляндії. Виріс у багатодітній фермерській родині, змалку ходив лісами, полював, вправлявся у стрільбі та навчився годинами залишатися непомітним. У військових документах його зріст становив лише близько 152 сантиметрів. Сусіди знали Сімо як тиху, замкнуту людину, яка не шукала ані слави, ані уваги. А потім настав листопад 1939 року. 23 серпня нацистська Німеччина та Радянський Союз підписали пакт Молотова—Ріббентропа із секретним протоколом, за яким Фінляндія опинилася у радянській «сфері впливу». Коли Гельсінкі відмовився виконати територіальні вимоги та дозволити Москві створити військові бази, Кремль розірвав пакт про ненапад. 30 листопада СРСР без оголошення війни напав на Фінляндію. У Москві розраховували на швидку перемогу. З одного боку — величезна Червона армія, танки, авіація й артилерія. З іншого — невелика країна з обмеженими ресурсами, резервістами та довжелезним кордоном. Фінляндія здавалася легкою здобиччю. Знайомий почерк російської імперії: спочатку ультиматуми, потім вигадане виправдання, вторгнення — і переконання, що сусід не наважиться чинити опір. Але фіни наважилися. Вони знали свої ліси. Знали мороз. Знали, як пересуватися на лижах, маскуватися в снігу, бити по колонах і зникати раніше, ніж ворог розумів, звідки прийшла атака. Сімо Гяюгя потрапив до 34-го піхотного полку й воював на напрямку Коллаа. Саме там народилася знаменита відповідь фінських захисників на запитання, чи втримається позиція: «Коллаа триматиметься, якщо нам не накажуть відступити». Ці слова сьогодні болісно зрозумілі українцям. Бо маленька країна не обирає, чи нападатиме на неї імперія. Вона обирає лише одне: стати на коліна чи боротися. Сімо виходив на позиції ще до світанку. Мороз часто перевищував –20 °C, а іноді опускався нижче –40 °C. Він ущільнював сніг перед стволом, щоб постріл не здіймав білої хмари, та тримав сніг у роті, аби пара від дихання не видала його місце. Замість оптичного прицілу використовував відкритий: оптика могла відбити сонячне світло, запітніти на морозі та змусити стрільця вище підняти голову. Він міг годинами лежати нерухомо у снігу. Не заради спортивного рекорду. Не заради красивої легенди. За його спиною були дім, родина і країна, яку прийшли захопити. Сімо увійшов в історію як «Біла смерть», хоча дослідники досі сперечаються, чи справді це прізвисько дали йому радянські солдати, чи воно стало частиною фінської воєнної легенди. Дискутують і про точну кількість уражених ним військових. Обережна Національна біографія Фінляндії говорить про понад 200, тоді як армійські та музейні джерела наводять цифри, що перевищують 500. Точно встановити остаточне число в умовах фронту неможливо. Беззаперечно інше: за кілька місяців цей тихий фермер став одним із найрезультативніших снайперів воєнної історії. Це не історія для романтизації смерті. Це історія про те, до чого загарбник примушує звичайну людину. Учора вона працювала на землі. Сьогодні мусить захищати цю землю зі зброєю. Радянське командування намагалося знищити Сімо: проти нього відправляли інших стрільців, обстрілювали райони, де він міг перебувати. Але він продовжував виконувати завдання. 6 березня 1940 року під час бою Гяюгя був тяжко поранений у обличчя. Він вижив і прийшов до тями 13 березня — саме в день завершення Зимової війни. Фінляндія втратила частину своєї території, зокрема землю, де стояв дім Сімо. Проте держава зберегла незалежність і не стала ще однією республікою, поглинутою Радянським Союзом. Гяюгя пережив складне лікування, оселився в іншій частині країни й повернувся до мирного життя. Він займався господарством. Полював на лосів. Розводив собак. Майже не говорив про війну й не будував кар’єру на своїй славі. Коли його запитували, як він досяг таких результатів, Сімо відповідав просто: «Практикою». А власну роль у війні пояснював без пафосу: він виконував те, що йому доручили, настільки добре, наскільки міг. Адже Фінляндія не вистояла б, якби інші захисники не робили того самого. У цій відповіді — різниця між загарбником і захисником. Загарбник приходить по чужу землю, бо вважає, що має на неї право. Захисник бере зброю, бо інакше чужі солдати прийдуть у його дім. Сімо не воював, щоб Фінляндія стала більшою. Він воював, щоб вона залишилася Фінляндією. Саме тому його історія так відгукується в Україні. У 1939 році Москва була переконана, що фіни швидко капітулюють. У 2022 році Російська Федерація розпочала повномасштабне вторгнення в Україну, порушивши Статут ООН і міжнародне право. Через чотири роки ООН усе ще називала цю війну повномасштабним вторгненням Росії та підтверджувала право України на незалежність, суверенітет і територіальну цілісність. Змінюються диктатори. Змінюються прапори над Кремлем. Але імперська помилка залишається тією самою: Москва знову й знову недооцінює людей, які захищають власний дім. Фіни вистояли не тому, що не боялися. Вони вистояли, бо розуміли: поступитися агресорові сьогодні — означає втратити право вирішувати власне майбутнє завтра. Українці знають ціну цієї правди краще за багатьох. Сімо Гяюгя прожив 96 років і помер 2002-го. Людина, яку світ пам’ятає як одного з найнебезпечніших воїнів, насправді найбільше хотіла простих речей: свого господарства; своїх собак; тиші рідного лісу; і країни, в якій чужа імперія не вирішує, як йому жити. Можливо, справжня сила саме така. Вона не кричить про власну велич. Не просить оплесків. Вона просто стає між ворогом і домом — і каже: «Далі ти не пройдеш». 🇫🇮🇺🇦 #СімоГяюгя #ЗимоваВійна #Фінляндія #Україна #РосійськаАгресія #БілаСмерть #ІсторіяОпору #ЗахистБатьківщини #Свобода
    1Kпереглядів
  • РІВНОАПОСТОЛЬНА ОЛЬГА, ВЕЛИКА КНЯГИНЯ КИЇВСЬКА, У СВЯТОМУ ХРЕЩЕННІ ОЛЕНА

    Народилася в другій половині ІХ століття в псковській родині і була наділена рідкісною красою та розумом. Стала дружиною князя Ігоря. У 945 році, після вбивства Ігоря древлянами, Ольга стала правителькою Київської Русі до повноліття сина Святослава (945-960). Вона виявила мудрість і твердість у правлінні, сприяючи розвитку торгівлі та зміцненню зв'язків з Візантією.

    У 957 році Ольга відвідала Константинополь, де прийняла хрещення з ім'ям Олена від патріарха Полієвкта. Після повернення на Русь вона проповідувала християнство, виховуючи своїх онуків Ярополка, Олега і Володимира, але не змогла охрестити їх через опір сина Святослава, який залишався язичником.

    Свята Ольга померла 11 липня 969 року, передбачивши навернення Русі до християнства і трагічну смерть сина. Після її смерті мощі були перенесені до Києва святим Володимиром. Хоча хрещення Ольги не мало негайного ефекту серед народу, її дії стали підготовкою для хрещення Русі, яке здійснив її онук Володимир.

    З відривного календаря "З вірою в душі" за 11 липня.
    ------------
    РІВНОАПОСТОЛЬНА ОЛЬГА, ВЕЛИКА КНЯГИНЯ КИЇВСЬКА, У СВЯТОМУ ХРЕЩЕННІ ОЛЕНА Народилася в другій половині ІХ століття в псковській родині і була наділена рідкісною красою та розумом. Стала дружиною князя Ігоря. У 945 році, після вбивства Ігоря древлянами, Ольга стала правителькою Київської Русі до повноліття сина Святослава (945-960). Вона виявила мудрість і твердість у правлінні, сприяючи розвитку торгівлі та зміцненню зв'язків з Візантією.У 957 році Ольга відвідала Константинополь, де прийняла хрещення з ім'ям Олена від патріарха Полієвкта. Після повернення на Русь вона проповідувала християнство, виховуючи своїх онуків Ярополка, Олега і Володимира, але не змогла охрестити їх через опір сина Святослава, який залишався язичником.Свята Ольга померла 11 липня 969 року, передбачивши навернення Русі до християнства і трагічну смерть сина. Після її смерті мощі були перенесені до Києва святим Володимиром. Хоча хрещення Ольги не мало негайного ефекту серед народу, її дії стали підготовкою для хрещення Русі, яке здійснив її онук Володимир. З відривного календаря "З вірою в душі" за 11 липня. ------------
    384переглядів
  • РІВНОАПОСТОЛЬНА ОЛЬГА, ВЕЛИКА КНЯГИНЯ КИЇВСЬКА, У СВЯТОМУ ХРЕЩЕННІ ОЛЕНА

    Народилася в другій половині ІХ століття в псковській родині і була наділена рідкісною красою та розумом. Стала дружиною князя Ігоря. У 945 році, після вбивства Ігоря древлянами, Ольга стала правителькою Київської Русі до повноліття сина Святослава (945-960). Вона виявила мудрість і твердість у правлінні, сприяючи розвитку торгівлі та зміцненню зв'язків з Візантією.

    У 957 році Ольга відвідала Константинополь, де прийняла хрещення з ім'ям Олена від патріарха Полієвкта. Після повернення на Русь вона проповідувала християнство, виховуючи своїх онуків Ярополка, Олега і Володимира, але не змогла охрестити їх через опір сина Святослава, який залишався язичником.

    Свята Ольга померла 11 липня 969 року, передбачивши навернення Русі до християнства і трагічну смерть сина. Після її смерті мощі були перенесені до Києва святим Володимиром. Хоча хрещення Ольги не мало негайного ефекту серед народу, її дії стали підготовкою для хрещення Русі, яке здійснив її онук Володимир.

    З відривного календаря "З вірою в душі" за 11 липня.
    ------------
    РІВНОАПОСТОЛЬНА ОЛЬГА, ВЕЛИКА КНЯГИНЯ КИЇВСЬКА, У СВЯТОМУ ХРЕЩЕННІ ОЛЕНА Народилася в другій половині ІХ століття в псковській родині і була наділена рідкісною красою та розумом. Стала дружиною князя Ігоря. У 945 році, після вбивства Ігоря древлянами, Ольга стала правителькою Київської Русі до повноліття сина Святослава (945-960). Вона виявила мудрість і твердість у правлінні, сприяючи розвитку торгівлі та зміцненню зв'язків з Візантією. У 957 році Ольга відвідала Константинополь, де прийняла хрещення з ім'ям Олена від патріарха Полієвкта. Після повернення на Русь вона проповідувала християнство, виховуючи своїх онуків Ярополка, Олега і Володимира, але не змогла охрестити їх через опір сина Святослава, який залишався язичником. Свята Ольга померла 11 липня 969 року, передбачивши навернення Русі до християнства і трагічну смерть сина. Після її смерті мощі були перенесені до Києва святим Володимиром. Хоча хрещення Ольги не мало негайного ефекту серед народу, її дії стали підготовкою для хрещення Русі, яке здійснив її онук Володимир. З відривного календаря "З вірою в душі" за 11 липня. ------------
    391переглядів
  • 🙄👮🏻"Поводилися підозріло": у поліції прокоментували затримання зі зброєю у Києві, яке віруситься в Мережі.

    Двох чоловіків зупинили для перевірки в Оболонському районі. Один з них виявився порушником і почав тікати, а другий "чинив активний опір" і намагався напасти на поліцію і працівників ТЦК. У відповідь поліцейські дістали табельну вогнепальну зброю. Врешті, після сутички, чоловіків затримали і доставили в ТЦК.
    🙄👮🏻"Поводилися підозріло": у поліції прокоментували затримання зі зброєю у Києві, яке віруситься в Мережі. Двох чоловіків зупинили для перевірки в Оболонському районі. Один з них виявився порушником і почав тікати, а другий "чинив активний опір" і намагався напасти на поліцію і працівників ТЦК. У відповідь поліцейські дістали табельну вогнепальну зброю. Врешті, після сутички, чоловіків затримали і доставили в ТЦК.
    228переглядів 2Відтворень
  • Просто якийсь жах: засновник християнського дитячого центру 15 років поспіль ґвалтував 8-14-річних дівчаток, - Вінницька прокуратура

    Заклад створено у 2006-му для малечі, яка опинилася у складних життєвих обставинах. Місцем злочинів ставав практично кожен куточок центру: кабінет, кімнати, котельня, туалет і навіть виїзний відпочинок на природі. При цьому «вихователь» залякував дітей покараннями, аби вони не чинили опір і мовчали про пережите. Злочинцю загрожує до 10 років вʼязниці
    Просто якийсь жах: засновник християнського дитячого центру 15 років поспіль ґвалтував 8-14-річних дівчаток, - Вінницька прокуратура Заклад створено у 2006-му для малечі, яка опинилася у складних життєвих обставинах. Місцем злочинів ставав практично кожен куточок центру: кабінет, кімнати, котельня, туалет і навіть виїзний відпочинок на природі. При цьому «вихователь» залякував дітей покараннями, аби вони не чинили опір і мовчали про пережите. Злочинцю загрожує до 10 років вʼязниці
    389переглядів 2Відтворень
  • ‼️ World Boxing готує кардинальну зміну в системі суддівства в любительському боксі. Про це в своєму дописі у соцмережі написав відомий казахстанський спортивний журналіст Аслан Каженов (87,5 тис. підписників в Instagram)

    Переклад з казахстанської🇰🇿👇

    "СУДДІВСЬКА СИСТЕМА ЗМІНЮЄТЬСЯ!

    У Бразилії триває Кубок світу з боксу. До суддівства виникає чимало запитань. І це стосується не лише поразок казахстанських спортсменів - боксери з інших країн також стикаються із сумнівними рішеннями. Наразі безпосередньо на місці подій перебуває президент World Boxing Геннадій Головкін. Відповідно, він бачить усе на власні очі.

    Варто розуміти одну річ. Систему, яка протягом 10-15 років загрузла в хаосі та корупції, неможливо змінити миттєво. Водночас шляхи виходу з кризи вже розглядаються. На жаль, за ці роки багато країн фактично змирилися з таким станом речей - обирають мовчати або не втручатися. Лише Казахстан і Україна активно відстоюють інтереси своїх спортсменів, подаючи офіційні протести. Але тут потрібна залученість усіх. Так, уже почали усувати недобросовісних суддів від роботи на турнірах або навіть від боксу загалом. Проте цього недостатньо.

    Для справжніх змін розглядається повернення до попередньої системи підрахунку очок або впровадження штучного інтелекту. Є ще 2-3 варіанти.

    Наразі дехто почав критикувати Головкіна. Але зараз якраз той момент, коли потрібна підтримка. Світовий бокс опинився під управлінням казахстанців, і тепер важливо виконати це завдання гідно - зробити систему максимально прозорою та справедливою. Це потрібно для майбутнього. Саме такі обіцянки давав наш легендарний боксер, і є підстави вірити, що він їх дотримається.

    Зрозуміло, що зміни не відбудуться одразу. Потрібно враховувати опір старої системи та зацікавлених сторін. Тож попереду серйозна боротьба. І те, що вона вже відбувається на проміжних турнірах, можливо, навіть на краще.

    Коротко: ми не відступимо. І врешті-решт переможемо".
    Джерело - https://t.me/tanksport/
    ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport 🇺🇦🇺🇦🇺🇦
    #World_box #Бокс_boxing #boxing #boxers #Український_бокс #Ukrainian_boxing #Броварський_бокс #Brovarysport #Brovary_boxing @Brovarysport @читачі @топові_прихильники
    ‼️ World Boxing готує кардинальну зміну в системі суддівства в любительському боксі. Про це в своєму дописі у соцмережі написав відомий казахстанський спортивний журналіст Аслан Каженов (87,5 тис. підписників в Instagram) Переклад з казахстанської🇰🇿👇 "СУДДІВСЬКА СИСТЕМА ЗМІНЮЄТЬСЯ! У Бразилії триває Кубок світу з боксу. До суддівства виникає чимало запитань. І це стосується не лише поразок казахстанських спортсменів - боксери з інших країн також стикаються із сумнівними рішеннями. Наразі безпосередньо на місці подій перебуває президент World Boxing Геннадій Головкін. Відповідно, він бачить усе на власні очі. Варто розуміти одну річ. Систему, яка протягом 10-15 років загрузла в хаосі та корупції, неможливо змінити миттєво. Водночас шляхи виходу з кризи вже розглядаються. На жаль, за ці роки багато країн фактично змирилися з таким станом речей - обирають мовчати або не втручатися. Лише Казахстан і Україна активно відстоюють інтереси своїх спортсменів, подаючи офіційні протести. Але тут потрібна залученість усіх. Так, уже почали усувати недобросовісних суддів від роботи на турнірах або навіть від боксу загалом. Проте цього недостатньо. Для справжніх змін розглядається повернення до попередньої системи підрахунку очок або впровадження штучного інтелекту. Є ще 2-3 варіанти. Наразі дехто почав критикувати Головкіна. Але зараз якраз той момент, коли потрібна підтримка. Світовий бокс опинився під управлінням казахстанців, і тепер важливо виконати це завдання гідно - зробити систему максимально прозорою та справедливою. Це потрібно для майбутнього. Саме такі обіцянки давав наш легендарний боксер, і є підстави вірити, що він їх дотримається. Зрозуміло, що зміни не відбудуться одразу. Потрібно враховувати опір старої системи та зацікавлених сторін. Тож попереду серйозна боротьба. І те, що вона вже відбувається на проміжних турнірах, можливо, навіть на краще. Коротко: ми не відступимо. І врешті-решт переможемо". Джерело - https://t.me/tanksport/ ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport 🇺🇦🇺🇦🇺🇦 #World_box #Бокс_boxing #boxing #boxers #Український_бокс #Ukrainian_boxing #Броварський_бокс #Brovarysport #Brovary_boxing @Brovarysport @читачі @топові_прихильники
    937переглядів
  • Холодноярська республіка (1919–1922) — це умовна назва повстанського руху на Чигиринщині (сучасна Черкаська область), центром якого був Мотронинський монастир у Холодному Яру. Вона об'єднувала селянські загони, що діяли під прапором Української Народної Республіки (УНР) проти більшовиків та білогвардійців.
    Wikipedia
    Wikipedia
    +1
    Основні відомості:
    Отаманщина: Найвищого піднесення рух досяг у 1919–1920 рр. під керівництвом братів Чучупаків (Василь, Петро).
    Сили: Повстанська армія налічувала до 15 тисяч осіб.
    Гасло: «Воля України або смерть».
    Боротьба: Холодноярці вели запеклу боротьбу з радянською владою та денікінцями.
    Завершення: У 1922 році більшовики обманом заманили отаманів у засідку, але ті навіть у в'язниці вчинили героїчний опір.
    Інститут історії України
    Інститут історії України
    +2
    Холодноярська республіка (1919–1922) — це умовна назва повстанського руху на Чигиринщині (сучасна Черкаська область), центром якого був Мотронинський монастир у Холодному Яру. Вона об'єднувала селянські загони, що діяли під прапором Української Народної Республіки (УНР) проти більшовиків та білогвардійців. Wikipedia Wikipedia +1 Основні відомості: Отаманщина: Найвищого піднесення рух досяг у 1919–1920 рр. під керівництвом братів Чучупаків (Василь, Петро). Сили: Повстанська армія налічувала до 15 тисяч осіб. Гасло: «Воля України або смерть». Боротьба: Холодноярці вели запеклу боротьбу з радянською владою та денікінцями. Завершення: У 1922 році більшовики обманом заманили отаманів у засідку, але ті навіть у в'язниці вчинили героїчний опір. Інститут історії України Інститут історії України +2
    744переглядів
  • ℹ️ Іван Трейко: Подільський месник, генерал УПА та людина, яка воювала 28 років.

    У нашому "Таємничому Архіві" сьогодні історія воїна, чиє життя нагадує гостросюжетний трилер.

    Іван Демидович Трейко (1898-1945) - легендарний командир, який боровся за незалежність України майже три десятиліття. Від часів УНР до лав УПА, він пройшов шлях від партизанського ватажка до генерала розвідки, залишаючись невразливим для ворогів роками.

    ☑️ Сирота зі Старостинців.

    Іван народився 16 квітня 1898 року в селі Старостинці на Вінниччині. Рано втративши батьків, він ріс із мачухою, з якою стосунки не склалися, тому ще підлітком пішов із дому. Юність пройшла в окопах Першої світової війни, де він воював у російській армії та зазнав важких поранень. Але його справжня війна почалася у 1919 році, коли він став на бік Української Народної Республіки.

    ☑️ Жорстока помста і партизанська війна.

    Більшовики не могли подолати Трейка в бою, тому вдалися до терору: вони закатували його першу дружину, коли сам Іван перебував за кордоном. Згодом поранили й другу. Це лише загартувало його. У 1920-1925 роках загін Трейка наводив жах на чекістів на території південно-західної Київщини (Сквира, Тараща, Біла Церква). Він був настільки популярним серед селян, що вороги вірили в його містичну здатність "зникати в повітрі".

    ☑️ Куля в шию від ДПУ.

    З 1925 року Трейко перебрався на Рівненщину (с. Самостріли), яка тоді була під владою Польщі. Він створив комітет допомоги українським емігрантам. Радянські спецслужби не забули про нього та у 1927 році агенти ДПУ влаштували на нього замах. Трейко отримав вогнепальне поранення в шию та щелепу, але вижив.

    ☑️ Втеча з катівень гестапо та створення розвідки УПА.

    Коли почалася Друга світова війна, Трейко знову взяв до рук зброю. У 1941 році він долучився до "Поліської Січі" Тараса Бульби-Боровця. У 1942-му його заарештувало гестапо в Холмі, але він вирвався і з 1943 року разом із дружиною вступив до УПА.

    Маючи колосальний військовий досвід, він отримав псевдо "Немо" і очолив відділ розвідки спочатку військової округи "Заграва", а потім ВО "Тютюнник". Його поважали як живу легенду: він викладав тактику у старшинській школі УПА, навчаючи молодь боротися з більшовиками їхніми ж методами.

    ☑️ Останній бій генерала.

    Шлях воїна завершився 18 липня 1945 року. Кінний загін Трейка потрапив у засідку військ НКВС (близько 70 солдатів) біля села Сторожів. Навіть тоді 47-річний командир прийняв бій. Посмертно Івану Трейку було присвоєно звання генерал-хорунжого УПА.

    ☑️ Чому Іван Трейко у нашому "Таємничому Архіві"?

    Його історія - це доказ того, що український опір не переривався. Трейко був тим залізним ланцюгом, який з’єднав героїзм бійців УНР часів Холодного Яру з партизанською стратегією УПА. Він віддав Україні все: родину, здоров'я і зрештою життя.

    За відсутності його фото - зображення було створено ШІ.

    #Person
    ℹ️ Іван Трейко: Подільський месник, генерал УПА та людина, яка воювала 28 років. У нашому "Таємничому Архіві" сьогодні історія воїна, чиє життя нагадує гостросюжетний трилер. Іван Демидович Трейко (1898-1945) - легендарний командир, який боровся за незалежність України майже три десятиліття. Від часів УНР до лав УПА, він пройшов шлях від партизанського ватажка до генерала розвідки, залишаючись невразливим для ворогів роками. ☑️ Сирота зі Старостинців. Іван народився 16 квітня 1898 року в селі Старостинці на Вінниччині. Рано втративши батьків, він ріс із мачухою, з якою стосунки не склалися, тому ще підлітком пішов із дому. Юність пройшла в окопах Першої світової війни, де він воював у російській армії та зазнав важких поранень. Але його справжня війна почалася у 1919 році, коли він став на бік Української Народної Республіки. ☑️ Жорстока помста і партизанська війна. Більшовики не могли подолати Трейка в бою, тому вдалися до терору: вони закатували його першу дружину, коли сам Іван перебував за кордоном. Згодом поранили й другу. Це лише загартувало його. У 1920-1925 роках загін Трейка наводив жах на чекістів на території південно-західної Київщини (Сквира, Тараща, Біла Церква). Він був настільки популярним серед селян, що вороги вірили в його містичну здатність "зникати в повітрі". ☑️ Куля в шию від ДПУ. З 1925 року Трейко перебрався на Рівненщину (с. Самостріли), яка тоді була під владою Польщі. Він створив комітет допомоги українським емігрантам. Радянські спецслужби не забули про нього та у 1927 році агенти ДПУ влаштували на нього замах. Трейко отримав вогнепальне поранення в шию та щелепу, але вижив. ☑️ Втеча з катівень гестапо та створення розвідки УПА. Коли почалася Друга світова війна, Трейко знову взяв до рук зброю. У 1941 році він долучився до "Поліської Січі" Тараса Бульби-Боровця. У 1942-му його заарештувало гестапо в Холмі, але він вирвався і з 1943 року разом із дружиною вступив до УПА. Маючи колосальний військовий досвід, він отримав псевдо "Немо" і очолив відділ розвідки спочатку військової округи "Заграва", а потім ВО "Тютюнник". Його поважали як живу легенду: він викладав тактику у старшинській школі УПА, навчаючи молодь боротися з більшовиками їхніми ж методами. ☑️ Останній бій генерала. Шлях воїна завершився 18 липня 1945 року. Кінний загін Трейка потрапив у засідку військ НКВС (близько 70 солдатів) біля села Сторожів. Навіть тоді 47-річний командир прийняв бій. Посмертно Івану Трейку було присвоєно звання генерал-хорунжого УПА. ☑️ Чому Іван Трейко у нашому "Таємничому Архіві"? Його історія - це доказ того, що український опір не переривався. Трейко був тим залізним ланцюгом, який з’єднав героїзм бійців УНР часів Холодного Яру з партизанською стратегією УПА. Він віддав Україні все: родину, здоров'я і зрештою життя. За відсутності його фото - зображення було створено ШІ. #Person
    1Kпереглядів
  • 2022 рік став точкою, з якої почалася нова сторінка української історії. Ворог зайшов на нашу землю з упевненістю у власній перевазі, розраховуючи на швидкий результат «Київ за два-три дні», дезорієнтацію суспільства і нашу слабкість. Кремль виходив із логіки безкарності:  масштаб вторгнення сам по собі зламає опір, а Україна не витримає удару.
    Реальність виявилася іншою. Україна не лише вистояла, а й почала чинити опір, створюючи власну логіку цієї війни.
    Сьогодні це вже не сценарій противника. Війна стала рушієм розвитку систем, швидкості ухвалення рішень, точності, адаптивності та технологічної переваги. І саме в цій площині українські бійці демонструють здатність діяти на випередження.
    Сучасне поле бою вимагає не лише ресурсу, а й інтелектуальної переваги. Дрони, розвідка, аналітика, цифрові інструменти управління, швидке впровадження нових рішень – це вже не елемент майбутнього, а щоденна практика війни. Перевагу отримує той, хто швидше вчиться, оперативніше адаптується і здатен змінювати підхід ще до того, як противник встигне відреагувати.
    Саме тому українська перевага сьогодні  не лише у зброї чи технологіях. Вона в людях, які мислять, шукають нестандартні рішення, беруть відповідальність на себе і безперервно вдосконалюють підходи до ведення війни. 
    Україна вже довела, що здатна зупинити одну з найбільших армій світу. Тепер ми послідовно доводимо, що ворог може бути не лише зупинений, а й системно знищений. Крок за кроком, рішення за рішенням, удар за ударом. Історія цієї війни пишеться зараз і її фінал визначимо ми.

    https://t.me/Ukraineaboveallelse
    2022 рік став точкою, з якої почалася нова сторінка української історії. Ворог зайшов на нашу землю з упевненістю у власній перевазі, розраховуючи на швидкий результат «Київ за два-три дні», дезорієнтацію суспільства і нашу слабкість. Кремль виходив із логіки безкарності:  масштаб вторгнення сам по собі зламає опір, а Україна не витримає удару. Реальність виявилася іншою. Україна не лише вистояла, а й почала чинити опір, створюючи власну логіку цієї війни. Сьогодні це вже не сценарій противника. Війна стала рушієм розвитку систем, швидкості ухвалення рішень, точності, адаптивності та технологічної переваги. І саме в цій площині українські бійці демонструють здатність діяти на випередження. Сучасне поле бою вимагає не лише ресурсу, а й інтелектуальної переваги. Дрони, розвідка, аналітика, цифрові інструменти управління, швидке впровадження нових рішень – це вже не елемент майбутнього, а щоденна практика війни. Перевагу отримує той, хто швидше вчиться, оперативніше адаптується і здатен змінювати підхід ще до того, як противник встигне відреагувати. Саме тому українська перевага сьогодні  не лише у зброї чи технологіях. Вона в людях, які мислять, шукають нестандартні рішення, беруть відповідальність на себе і безперервно вдосконалюють підходи до ведення війни.  Україна вже довела, що здатна зупинити одну з найбільших армій світу. Тепер ми послідовно доводимо, що ворог може бути не лише зупинений, а й системно знищений. Крок за кроком, рішення за рішенням, удар за ударом. Історія цієї війни пишеться зараз і її фінал визначимо ми. https://t.me/Ukraineaboveallelse
    1Kпереглядів 3Відтворень
Більше результатів