• «Давайте закінчуйте це все, володимире володимировичу! Набридло»: Алла Пугачова у першому великому інтерв’ю після переїзду

    Примадонна відверто заговорила про цензуру в рф, антивоєнну позицію та колишні симпатії до кремлівських лідерів. За 7 годин інтерв’ю з Катериною Гордєєвою набрало майже 800 тисяч переглядів.

    Пугачова зізналася, що свого часу голосувала за путіна й захоплювалася ним, але тепер називає його політику шоком. Співачка порівняла сучасну росію з «комунальною квартирою», де всіх змушують жити разом без права на власний простір.

    ➡️ Чоловік артистки Максим Галкін ще в лютому 2022 року засудив повномасштабну війну проти України, після чого сім’я зіткнулася з цькуванням у рф.
    #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини
    «Давайте закінчуйте це все, володимире володимировичу! Набридло»: Алла Пугачова у першому великому інтерв’ю після переїзду Примадонна відверто заговорила про цензуру в рф, антивоєнну позицію та колишні симпатії до кремлівських лідерів. За 7 годин інтерв’ю з Катериною Гордєєвою набрало майже 800 тисяч переглядів. Пугачова зізналася, що свого часу голосувала за путіна й захоплювалася ним, але тепер називає його політику шоком. Співачка порівняла сучасну росію з «комунальною квартирою», де всіх змушують жити разом без права на власний простір. ➡️ Чоловік артистки Максим Галкін ще в лютому 2022 року засудив повномасштабну війну проти України, після чого сім’я зіткнулася з цькуванням у рф. #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини
    190переглядів 1Відтворень
  • ⚡ «Вам не набридло жерти фекалії?»: нардеп Дмитро Разумков із трибуни ВР вимагає розповісти правду, хто дав команду голосувати за обмеження антикорупційних органів і прирівняти відповідальність за корупцію під час війни до відповідальності за державну зраду.
    ⚡ «Вам не набридло жерти фекалії?»: нардеп Дмитро Разумков із трибуни ВР вимагає розповісти правду, хто дав команду голосувати за обмеження антикорупційних органів і прирівняти відповідальність за корупцію під час війни до відповідальності за державну зраду.
    Like
    1
    101переглядів 8Відтворень
  • #поезія
    Мені набридло бути гожою,
    Я не свята і не припрошена,
    А маю вигляд надто скромної,
    Якась прим’ята і знеможена.
    Собі звалила важкі ноші,
    Себе наповнила пустими мріями,
    Що буду щирою й хорошою,
    Оцінять добротою й вміннями.
    Та це не так. Не так гадалося!
    Себе у дзеркало побачила…
    Чому й коли усе це сталося?
    Від жалю серце розірвалося.
    Я втратила свою упевненість,
    Я неприродній сміх навісила,
    Свій натиск замінила чемністю,
    Покірністю усіх потішила.
    Та це ж не я! Цей образ жалісний.
    Не відповідний і безрадісний.
    Такий сумний, журливий, манірний
    І образ мій болючий і неякісний.
    Дам волю всім своїм емоціям!
    Стану собою, стану справжньою.
    Щоб відповідно по пропорціях
    Була і гарною, і владною.
    #поезія Мені набридло бути гожою, Я не свята і не припрошена, А маю вигляд надто скромної, Якась прим’ята і знеможена. Собі звалила важкі ноші, Себе наповнила пустими мріями, Що буду щирою й хорошою, Оцінять добротою й вміннями. Та це не так. Не так гадалося! Себе у дзеркало побачила… Чому й коли усе це сталося? Від жалю серце розірвалося. Я втратила свою упевненість, Я неприродній сміх навісила, Свій натиск замінила чемністю, Покірністю усіх потішила. Та це ж не я! Цей образ жалісний. Не відповідний і безрадісний. Такий сумний, журливий, манірний І образ мій болючий і неякісний. Дам волю всім своїм емоціям! Стану собою, стану справжньою. Щоб відповідно по пропорціях Була і гарною, і владною.
    Like
    Love
    2
    187переглядів
  • #технології
    Геніально й смішно: студія HTX зробила ШІ-смітники, які самі ловлять сміття .
    Розробникам набридло, що люди кидають повз або взагалі не викидають. Тому вони зробили розумні відра з комп’ютерним зором — ті самі їздять по офісу, патрулюють LED-доріжки й ловлять сміття на льоту.
    #технології Геніально й смішно: студія HTX зробила ШІ-смітники, які самі ловлять сміття . Розробникам набридло, що люди кидають повз або взагалі не викидають. Тому вони зробили розумні відра з комп’ютерним зором — ті самі їздять по офісу, патрулюють LED-доріжки й ловлять сміття на льоту.
    Like
    1
    410переглядів 7Відтворень
  • 🤡 🤬 «Якщо не можеш слухати російську – відійди нах*й в сторону. Половина України говорить російською, вже набридло це мовне питання», – різко заявила скандальна блогерка Алхім
    Вона також заявила, що «якщо хочете скасувати все російське – віддайте Харків і Одесу».
    Що думаєте про подібні висловлювання? Діліться у коментарях! 🤔
    🤡 🤬 «Якщо не можеш слухати російську – відійди нах*й в сторону. Половина України говорить російською, вже набридло це мовне питання», – різко заявила скандальна блогерка Алхім Вона також заявила, що «якщо хочете скасувати все російське – віддайте Харків і Одесу». Що думаєте про подібні висловлювання? Діліться у коментарях! 🤔
    187переглядів 4Відтворень
  • На росії винайшли перше в світі шестикутне футбольне поле 🥴⚽️
    Місцеві ноу-хау не оцінили та майже рік влаштовували розбірки з комунальниками. Коли тим це набридло, поле нарешті «відремонтували» - просто обрізали зайву частину 📏

    Винахідники 😄

    #наболотахвсестабільно
    #раша
    #оркостан
    #раісявперде
    На росії винайшли перше в світі шестикутне футбольне поле 🥴⚽️ Місцеві ноу-хау не оцінили та майже рік влаштовували розбірки з комунальниками. Коли тим це набридло, поле нарешті «відремонтували» - просто обрізали зайву частину 📏 Винахідники 😄 #наболотахвсестабільно #раша #оркостан #раісявперде
    Haha
    1
    447переглядів 1 Поширень
  • САРКАЗМ

    Світ завжди буває неприємний,
    Зуби скалить, ніби хиже бидло.
    Та сильніші ті, кому даремно
    Сміх зі зла робити не набридло.

    Так сміються в нашій Україні
    Над ганебним ворогом герої.
    Сміх не слабкість, а броня від тіні,
    Що тримає силу і без зброї.

    Що боліло, стане вже здоровим,
    Гострий жарт притупить навіть лезо.
    Не сумуй, злітай над всім суворим,
    Доки сміх ще є, живи тверезо.

    Хай шипами світ тебе штовхає,
    Ти в обличчя тільки йому смійся.
    Серце, що жартує — не вмирає,
    А на німоту ти не надійся.

    Бо сміється той, хто жив у горі
    І у кого більш його не буде.
    Відчай тоне в жарті, як у морі,
    Так сміються тільки наші люди.

    Мирослав Манюк
    16.05.2025
    САРКАЗМ Світ завжди буває неприємний, Зуби скалить, ніби хиже бидло. Та сильніші ті, кому даремно Сміх зі зла робити не набридло. Так сміються в нашій Україні Над ганебним ворогом герої. Сміх не слабкість, а броня від тіні, Що тримає силу і без зброї. Що боліло, стане вже здоровим, Гострий жарт притупить навіть лезо. Не сумуй, злітай над всім суворим, Доки сміх ще є, живи тверезо. Хай шипами світ тебе штовхає, Ти в обличчя тільки йому смійся. Серце, що жартує — не вмирає, А на німоту ти не надійся. Бо сміється той, хто жив у горі І у кого більш його не буде. Відчай тоне в жарті, як у морі, Так сміються тільки наші люди. Мирослав Манюк 16.05.2025
    Like
    1
    217переглядів
  • Левеня, частина 2

    Проте всі ці сумнівні моменти з біографії Чатрапаті-молодшого фільм залишив за кадром. Сюжет починається з того, як Аурангзеб дізнається про смерть Шиваджі Чатрапаті, і навіть трохи горює за тим, що втратив такого ворога — мовляв, більше таких не роблять. Аж тут наше Левенятко копняком з наскоку виносить замок Бурханпур, де моголи тримали джизью — податок з немусульман, якого вони назбирали добряче. І тут Аурангзеб знову пошкодував про смерть поміркованого Шіваджі Чатрапаті, бо в Левеняти з Деккана гальма не були перебдачені конструкцією.
    Власне, весь подальший сюжет полягає в тому, що Аурангзеб та Самбхаджі намагаються помножити одне одного на ноль, причому Аурангзеб вдається до тактики тотальної війни і знищення мирного населення, а Левеня діє методом “бий і тікай”, відгризаючи від 800-тисячної армії Аурангзеба шматок за шматком. У ході справи є трохи гри престолів: проти Аурангзеба хоче виступити його син принц Акбар, якому набридло, що батя вже тридцять років не злазить з трона, а проти Самбхаджі плете змови його мачуха Сурьябай, яка хоче, щоб коронували її сина. Треба віддати історичному Самбхаджі належне, він не намагався вкоротити пацанові життя, і Раджарам став наступним чхатрапаті, причому доволі скоро, бо, очікувано, хлопці без гальмів довго не живуть.
    Я навіть не боюся заспойлити вам фінал, я відчуваю моральний обов’язок це зробити, бо непідготовану людину воно може тригернути. Останні двадцять хвилин фільму — це, бляха, “Хоробре серце”, помножене на “Страсті Христові”. І це ще лайтовий варіант у порівнянні з реалхісторі, бо згідно з деякими хроніками Самбхаджі катували сорок днів, вимагаючи здати скарбницю, взяту в Моголів, і прийняти Іслам. І це включало не лише те, що показали в кіні, а й обсцикання верблюдом і одягання в блазенські лахи. Реальний Аурангзеб був далекий від сантименту “Ах, якби в мене був такий син”, показаного в фільмі.
    Щодо моїх вражень загалом, то я була дещо розчарована. Коли спадають чари видовищного видовища і музики А. Р. Рахмана, то історія в цілому виявляється не цікавою. Цей фільм схожий на “Манікарніку”: режисер Лакшман Утекар наче боїться необережним рухом зіпсувати національну ікону. Хоча, судячи з відгуків самих індійців, для більшості з них саме існування Чатрапаті-молодшого і його роль в історії були сюрпризом. Тож Утекар абсолютно міг показати сюжетну арку зростання героя від розп*здяя, що гасає за жінками брахманів до героя і мученика. Але ніт, Самбхаджі у нас всю дорогу сяйний герой, який дбає лише за Сварадж.
    І це трохи нагадує мені наше патріотичне кіно, яке всіляко уникає неоднозначності і трансформації персонажа. От лише індійці можуть зняти за 16 мілйонів доларів неймовірно видовищний епік, в який американці вбухали би 160 мільйонів з невідомим результатом, а наші поки ще ні.
    Але фільм порвав касу, і зі зрозумілих причин: він дуже підігріває індійський націоналізм. Це зараз в тренді в Індії, правляча партія Бгаратія Джаната Парті просуває ідею “Аканд Бгарат”, “нарозділеного Бгарату”, який об’єднав би Індію, Непал, Пакістан, Бангладеш і Мьянму, дуже сильні антимусульманські настрої, і тут виходить фільм, де мусульмани змальовані абсолютно чорними фарбами (хоча грі Акшайє Кханни в ролі Аурангзеба треба віддати належне), а індуси — абсолютно… кольоровими. Там є пару зрадників (чиї нащадки позвалися до режисера у суді), але в цілому індуси Кібальчіши, а моголи Плохіши. І паралелі з “Хоробрим Серцем” я тут проводжу не як комплімент, бо всі знають, до чого докотився Мел Гібсон.
    Я ні разу не ісламофілка і така щоб взагалі радикальний іслам кудись подівся. Але радикальна гіндутва не краще. Обоє рябоє. Індія прекрасна своїм розмаїттям і барвистістю, а БДжП так само хоче привести всіх до єдиного знаменника.
    Ну, словом, якщо вам треба видовищного чукалова під епічний музон з красивим хлопцем у головній ролі — “Левеня” вам зайде. Якщо вам треба глибокої та цікавої історії, можна не витрачати часу.
    Левеня, частина 2 Проте всі ці сумнівні моменти з біографії Чатрапаті-молодшого фільм залишив за кадром. Сюжет починається з того, як Аурангзеб дізнається про смерть Шиваджі Чатрапаті, і навіть трохи горює за тим, що втратив такого ворога — мовляв, більше таких не роблять. Аж тут наше Левенятко копняком з наскоку виносить замок Бурханпур, де моголи тримали джизью — податок з немусульман, якого вони назбирали добряче. І тут Аурангзеб знову пошкодував про смерть поміркованого Шіваджі Чатрапаті, бо в Левеняти з Деккана гальма не були перебдачені конструкцією. Власне, весь подальший сюжет полягає в тому, що Аурангзеб та Самбхаджі намагаються помножити одне одного на ноль, причому Аурангзеб вдається до тактики тотальної війни і знищення мирного населення, а Левеня діє методом “бий і тікай”, відгризаючи від 800-тисячної армії Аурангзеба шматок за шматком. У ході справи є трохи гри престолів: проти Аурангзеба хоче виступити його син принц Акбар, якому набридло, що батя вже тридцять років не злазить з трона, а проти Самбхаджі плете змови його мачуха Сурьябай, яка хоче, щоб коронували її сина. Треба віддати історичному Самбхаджі належне, він не намагався вкоротити пацанові життя, і Раджарам став наступним чхатрапаті, причому доволі скоро, бо, очікувано, хлопці без гальмів довго не живуть. Я навіть не боюся заспойлити вам фінал, я відчуваю моральний обов’язок це зробити, бо непідготовану людину воно може тригернути. Останні двадцять хвилин фільму — це, бляха, “Хоробре серце”, помножене на “Страсті Христові”. І це ще лайтовий варіант у порівнянні з реалхісторі, бо згідно з деякими хроніками Самбхаджі катували сорок днів, вимагаючи здати скарбницю, взяту в Моголів, і прийняти Іслам. І це включало не лише те, що показали в кіні, а й обсцикання верблюдом і одягання в блазенські лахи. Реальний Аурангзеб був далекий від сантименту “Ах, якби в мене був такий син”, показаного в фільмі. Щодо моїх вражень загалом, то я була дещо розчарована. Коли спадають чари видовищного видовища і музики А. Р. Рахмана, то історія в цілому виявляється не цікавою. Цей фільм схожий на “Манікарніку”: режисер Лакшман Утекар наче боїться необережним рухом зіпсувати національну ікону. Хоча, судячи з відгуків самих індійців, для більшості з них саме існування Чатрапаті-молодшого і його роль в історії були сюрпризом. Тож Утекар абсолютно міг показати сюжетну арку зростання героя від розп*здяя, що гасає за жінками брахманів до героя і мученика. Але ніт, Самбхаджі у нас всю дорогу сяйний герой, який дбає лише за Сварадж. І це трохи нагадує мені наше патріотичне кіно, яке всіляко уникає неоднозначності і трансформації персонажа. От лише індійці можуть зняти за 16 мілйонів доларів неймовірно видовищний епік, в який американці вбухали би 160 мільйонів з невідомим результатом, а наші поки ще ні. Але фільм порвав касу, і зі зрозумілих причин: він дуже підігріває індійський націоналізм. Це зараз в тренді в Індії, правляча партія Бгаратія Джаната Парті просуває ідею “Аканд Бгарат”, “нарозділеного Бгарату”, який об’єднав би Індію, Непал, Пакістан, Бангладеш і Мьянму, дуже сильні антимусульманські настрої, і тут виходить фільм, де мусульмани змальовані абсолютно чорними фарбами (хоча грі Акшайє Кханни в ролі Аурангзеба треба віддати належне), а індуси — абсолютно… кольоровими. Там є пару зрадників (чиї нащадки позвалися до режисера у суді), але в цілому індуси Кібальчіши, а моголи Плохіши. І паралелі з “Хоробрим Серцем” я тут проводжу не як комплімент, бо всі знають, до чого докотився Мел Гібсон. Я ні разу не ісламофілка і така щоб взагалі радикальний іслам кудись подівся. Але радикальна гіндутва не краще. Обоє рябоє. Індія прекрасна своїм розмаїттям і барвистістю, а БДжП так само хоче привести всіх до єдиного знаменника. Ну, словом, якщо вам треба видовищного чукалова під епічний музон з красивим хлопцем у головній ролі — “Левеня” вам зайде. Якщо вам треба глибокої та цікавої історії, можна не витрачати часу.
    805переглядів
  • ДИХАЮ НЕБОМ

    Я нічого вже не хочу в світі,
    Лиш живу сьогодні як в останнє.
    Без бажань і сподівань в зеніті
    Все навколо стало як в єднанні.

    Не прошу, тому що всього досить,
    Світ дає, прийняти тільки треба.
    Смак життя просте мені приносить,
    Кожну мить я мов торкаюсь неба.

    Я сиджу. Довкола чути гомін.
    Серце б'ється — значить, я існую.
    Вітер гладить листя, тінь на домі
    І це все величне я малюю.

    Вже набридло жити без причастя,
    Та сваритись з кимось в Інтернеті.
    Кожне слово хай приносить щастя,
    Кожен подих — вічність на планеті.

    Ні доріг, ні цілей, ані кроку,
    Тільки моя мить, як пташка рання.
    В ній — спокійний подих без пороку,
    Та усесвіт, вільний від бажання.

    Мирослав Манюк
    24.04.2025
    ДИХАЮ НЕБОМ Я нічого вже не хочу в світі, Лиш живу сьогодні як в останнє. Без бажань і сподівань в зеніті Все навколо стало як в єднанні. Не прошу, тому що всього досить, Світ дає, прийняти тільки треба. Смак життя просте мені приносить, Кожну мить я мов торкаюсь неба. Я сиджу. Довкола чути гомін. Серце б'ється — значить, я існую. Вітер гладить листя, тінь на домі І це все величне я малюю. Вже набридло жити без причастя, Та сваритись з кимось в Інтернеті. Кожне слово хай приносить щастя, Кожен подих — вічність на планеті. Ні доріг, ні цілей, ані кроку, Тільки моя мить, як пташка рання. В ній — спокійний подих без пороку, Та усесвіт, вільний від бажання. Мирослав Манюк 24.04.2025
    Like
    1
    281переглядів
  • МЕНШЕ СЛІВ

    Не спіши робити безліч крику,
    Не роби промову, охолонь.
    Поміч там цінніша за велику,
    Де її чекають, як вогонь.

    Сотні слів — та більша сила в дії,
    Не шукай нужденних, де нема.
    Той, хто сам іде крізь всі події,
    Знайде світло — навіть де пітьма.

    Хочеш — вислухай, та не нав'язуй
    Свою думку у сирих словах
    І нікому навіть не розказуй,
    Що ти знаєш, як давити страх.

    Визнай розум — лиш не для журботи,
    А для тиші, що веде на зліт.
    Слово сильне не для тих, хто проти —
    Для сміливих, що лишають слід.

    Кожен має шлях, що сам відкриє,
    Вже набридло думати за всіх.
    Де хто хвалить, а хтось матом криє,
    І де правда, а де зло для них?

    Мирослав Манюк
    10.04.2025
    МЕНШЕ СЛІВ Не спіши робити безліч крику, Не роби промову, охолонь. Поміч там цінніша за велику, Де її чекають, як вогонь. Сотні слів — та більша сила в дії, Не шукай нужденних, де нема. Той, хто сам іде крізь всі події, Знайде світло — навіть де пітьма. Хочеш — вислухай, та не нав'язуй Свою думку у сирих словах І нікому навіть не розказуй, Що ти знаєш, як давити страх. Визнай розум — лиш не для журботи, А для тиші, що веде на зліт. Слово сильне не для тих, хто проти — Для сміливих, що лишають слід. Кожен має шлях, що сам відкриє, Вже набридло думати за всіх. Де хто хвалить, а хтось матом криє, І де правда, а де зло для них? Мирослав Манюк 10.04.2025
    Like
    Love
    2
    1коментарів 232переглядів
Більше результатів