#історія #події 📜 14 грудня 1918: Останній підпис Гетьмана та реванш Республіки. ​Цей день в історії України назавжди закарбувався як фінал амбітного, але суперечливого проекту Української Держави ("Другого Гетьманату"). Рівно 107 років тому в Києві відбулася подія, що кардинально змінила вектор визвольних змагань — Павло Скоропадський зрікся булави. ​🏛️ Контекст: Пастка геополітики До середини грудня 1918 року влада гетьмана тріщала по швах. Підтримка німецьких військ, на багнетах яких тримався режим, зникла після завершення Першої світової війни та революції в Німеччині. Намагаючись знайти нових союзників (Антанту), Скоропадський зробив фатальну політичну помилку — 14 листопада видав грамоту про федерацію з "небільшовицькою Росією". Це стало сірником, що підпалив діжку з порохом. Українські національні сили, об'єднані в Директорію, підняли повстання. ​⚔️ Облога Києва Війська Директорії, ударною силою яких були Січові Стрільці під командуванням Євгена Коновальця, стиснули кільце навколо столиці. У Скоропадського майже не залишилося лояльних частин, окрім офіцерських дружин та невеликих загонів сердюків. Київ жив у напрузі вуличних боїв. ​✍️ Момент істини 14 грудня ситуація стала безнадійною. У своїй резиденції на вулиці Інститутській, 40, розуміючи невідворотність поразки та бажаючи уникнути зайвого кровопролиття в місті, Павло Скоропадський підписав акт зречення від влади. ​"Я, Гетьман усієї України, протягом семи з половиною місяців прикладав усіх своїх сил, щоб вивести край з того тяжкого становища, в якім він перебуває. Бог не дав мені сил впоратися із цим завданням, і нині я, з огляду на умови, які тепер склалися, керуючись виключно добром України, відмовляюся від влади" — йшлося в документі. ​🛤️ Наслідки Вже наступного дня війська Директорії тріумфально увійшли до Києва, відновивши Українську Народну Республіку (УНР). Влада перейшла до Володимира Винниченка та Симона Петлюри. Сам колишній гетьман був змушений таємно тікати з Києва до Німеччини, за легендою — у формі пораненого німецького офіцера. ​Це був день краху консервативної монархічної ідеї та повернення до соціалістично-республіканського курсу, який, на жаль, теж не зміг встояти перед навалою більшовиків у майбутньому. Але урок 14 грудня залишається актуальним: жодна влада не втримається без опори на власне суспільство, а внутрішні чвари перед обличчям зовнішнього ворога завжди ведуть до втрати державності. 🇺🇦💔

В суботу, 13 грудня, відбулася церемонія нагородження Київської міської федерації комбат самозахист ІСО 🏆, де відзначали найкращих представників федерації. Серед яких був тренер ДЮСШ відділу фізичної культури та спорту БМР Кононов Олександр, який отримав відзнаку «кращий тренер». Також нагороду отримала його вихованка Ільясова Милана, як одна з найкращих спортсменок. Вітаємо їх з відзнаками та бажаємо не зупинятися на досягнутому 🎉 #Броварська_міська_рада 🇺🇦🇺🇦🇺🇦 #Відділ_фізичної_культури_та_спорту_БМР #Броварська_громaда #Броварський_спорт #Brovary #Brovarysport #ДЮСШ_відділу_фізичної_культури_та__спорту_БМР🇺🇦🇺🇦🇺🇦

#поезія Кохав.Кохала. Ранок. Кава. ТЕпло на душі. Ти і я - хіба не фантастично? Ми з тобою знову на межі, Всі слова згубилися у тиші... Все згубилося - і сумніви , і сон... Нас накриють білі покривала. Розіллєшся ти в мені вином І солодким шепотом зухвалим. Монологи не замінять сенс Поглядів, де іскра не згасала... Без сценарію написаний сюжет - Ти кохав, і я тебе кохала... Тетяна Андреєва

🇺🇦🎿🥈Перша в історії українська медаль на Кубку світу з фристайлу у дисципліні біґ-ейр! Катерина Коцар здобула 🥈срібло у біґ-ейрі на етапі Кубка світу у Стімбоуті (США)🇺🇸. Українська фристайлістка посіла 8-ме місце у кваліфікації і вперше цього сезону вийшла до фіналу, де продемонструвала надзвичайно складні стрибки — Left Double Cork 1080 Safety Grab та Switch Left Bio 900 Safety Grab. За сумою двох спроб Катерина набрала 152,50 бала та виборола срібну медаль. Золото здобула Наомі Урнес з Канади (156.25), бронза у Руї Янг з Китаю (148.50). 👏Вітаємо з історичною нагородою і бажаємо успіху в олімпійському сезоні! ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport #world_sport #спорт #Український_спорт @Brovarysport @sports #Brovary_sport #спорт_sports #brovarysport #interesting_news #олімпійськийспорт

🇺🇦🏒Молодіжна збірна України з хокею перемогла Францію у заключному матчі чемпіонату світу U20 та зберегла прописку в дивізіоні 1А. Чемпіонат світу D1A, тур 5 Ledena dvorana, Блед, Словенія Франція 🇫🇷 — 🇺🇦 Україна 2:3 (2:0, 0:2, 0:1). 🥅Шайби: 1:0 — Ле Лем (Дьян, Пфайртер), 04:01. 2:0 — Дуфур (Нзонза Кітала, Монарх — більшість), 04:35. 2:1 — Косарев (Шульга, Євтєхов), 22:06. 2:2 — Євтєхов (Яловий Шибінський — більшість), 34:08. 2:3 — Денисенко (Шибінський, Воротеляк — порожні ворота), 59:39. Доля матчу вирішилася на останніх секундах основного часу — «синьо-жовтим» вдалося викинути шайбу з власної зони, а потім забити у пусті ворота суперника — 3:2. Тож сезон 2026/2027 наша молодіжка проведе у другому за силою дивізіоні чемпіонату світу U20, дивізіоні 1А. #Хокей #Хокей_України #Хокей #Hockey #world_hockey #worldhockey #brovarysport @brovarysport #український_хокей ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport

Художник-модерніст, живописець, графік, педагог, один із лідерів покоління шістдесятників Віктор Іванович Зарецький народився 8 лютого 1925 року в м. Білопіллі Сумської області в родині з козацькими коренями — рід Зарецьких, за переказами, був серед засновників Білопілля в XVII столітті. Через політичні переслідування після 1917 року родина переїхала на Донбас, де Віктор провів дитинство в робітничих селищах Горлівки та Сталіно (нині Донецьк). У 1943 році мобілізований до Червоної армії (служив у запасній дивізії, участі в боях не брав через глухоту на одне вухо). Демобілізований у 1945 році, жив під Тулою, де приватно навчався у живописця Миколи Орехова. У 1946 році вступив до Київської художньої школи. З 1947 по 1953 рік навчався в Київському державному художньому інституті (нині НАОМА) у Костянтина Єлеви, Михайла Шаронова та Сергія Григор'єва. Був стипендіатом сталінської та репінської премій. Зарецький працював у станковому та монументальному живописі, книжковій графіці. Його спадщина — близько 1000 олійних полотен і малюнків. З 1953 по 1957 рік викладав у Київському художньому інституті. З 1963 року — голова клубу «Современник», лідер шістдесятників. У 1970-х роках співпрацював з дитячими журналами «Малятко» і «Барвінок». З 1978 року вів власну студію (понад 200 учнів, серед них: Арсен Савадов, Ада Рибачук, Ольга Кравченко, Микола Шкарапута). Розробив систему «Роздуми біля полотна» (опубліковано в 1993 році). Член Спілки радянських художників України з 1956 року. Посмертно - Лауреат Шевченківської премії (1994). Помер 23 серпня 1990 року в с. Конча-Озерна Київської області.

Так 📀 Kurt & Company Mr. President Trump – This is an address from the commander of the "Kurt and Company" unit of the 28th Separate Mechanized Brigade of the Armed Forces of Ukraine (AFU)! Mr. President, we want you to hear us! We fight for life, for freedom, and for will! Do not take away our last possession, our dignity! Do not set ultimatums to Ukrainians and our President! We are losing our People, Children, the Elderly, and soldiers every day. We will not surrender, and we have demonstrated this to the whole world over the past four years! Do not force the victim of aggression to capitulate! We want all occupiers to leave our land, we support our nation and our President! Give us hope for democracy, not ultimatums! Putin also gave us ultimatums, and we did not surrender! Glory to Ukraine! Glory to the Heroes! Thank you, Mr. Trump!" ➖➖➖➖➖➖➖➖➖➖ Пане Президенте Трампе – ​​Це звернення командира підрозділу «Курт і компанія» 28-ї окремої механізованої бригади Збройних Сил України (ЗСУ)! Пане Президенте, ми хочемо, щоб ви нас почули! Ми боремося за життя, за свободу і за волю! Не забирайте наше останнє майно, нашу гідність! Не ставте ультиматумів українцям і нашому Президенту! Ми щодня втрачаємо наших людей, дітей, людей похилого віку та солдатів. Ми не здамося, і ми демонстрували це всьому світу протягом останніх чотирьох років! Не змушуйте жертву агресії капітулювати! Ми хочемо, щоб усі окупанти покинули нашу землю, ми підтримуємо нашу націю та нашого Президента! Дайте нам надію на демократію, а не ультиматуми! Путін також ставив нам ультиматуми, і ми не здалися! Слава Україні! Слава Героям! Дякуємо, пане Трампе! https://t.me/Ukraineaboveallelse

#історія #події 🛡️ «Опівнічний Удар»: Як генерал Ярузельський придушив «Солідарність» у Польщі. 13 грудня 1981 року влада Польської Народної Республіки (ПНР) зробила драматичний та рішучий крок, щоб зупинити потужний рух за демократичні реформи. Голова Ради міністрів ПНР і перший секретар Польської об'єднаної робітничої партії, генерал Войцех Ярузельський, оголосив про введення воєнного стану на всій території країни. Чому Воєнний Стан? Причиною стало стрімке посилення опозиційного руху — незалежної профспілки «Солідарність» (Solidarność), очолюваної Лехом Валенсою. «Солідарність», що виникла у 1980 році в Гданську, швидко перетворилася на масовий національний рух, який вимагав не лише кращих умов праці, а й політичних свобод та обмеження влади комуністичної партії. Рух мав мільйони членів, і його зростання викликало серйозне занепокоєння як у Варшаві, так і в Москві. Керівництво ПНР стверджувало, що воєнний стан був необхідний для «запобігання економічному колапсу» та, що важливіше, для уникнення прямого військового вторгнення СРСР та інших країн Варшавського договору, як це сталося в Чехословаччині в 1968 році. Дія «Операції Тріяда» 🚨 Опівночі 13 грудня 1981 року в дію було введено план, заздалегідь розроблений військовими. Його називали «Операція Тріяда» (трійка). Військова присутність: На вулиці польських міст вивели тисячі військових, танків і бронетехніки. Репресії: Практично всі лідери та активісти «Солідарності» (включно з Лехом Валенсою) були інтерновані (затримані без суду) та поміщені до спеціальних таборів. Було затримано понад 10 000 осіб. Цензура: Припинено роботу більшості цивільних ЗМІ, введено комендантську годину та суворий контроль за переміщенням громадян. Було заборонено страйки, мітинги та будь-які громадські зібрання. Жертви: Воєнний стан супроводжувався зіткненнями. Найкривавіший інцидент стався на шахті «Вуєк», де під час розгону протестуючих шахтарів загинуло дев'ятеро людей. Наслідки та Скасування Воєнний стан офіційно тривав до 22 липня 1983 року. Хоча режим Ярузельського досяг своєї мети — придушив «Солідарність» та зміцнив свою владу на кілька років — ціна була високою: міжнародна ізоляція, економічний спад та глибокий розкол у суспільстві. Врешті-решт, цей акт лише відтермінував неминуче. У кінці 80-х років «Солідарність» знову вийшла з підпілля, що призвело до переговорів «Круглого столу» 1989 року, які поклали початок мирному демонтажу комуністичного режиму в Польщі та стали каталізатором для демократичних змін у всій Східній Європі.

#історія #події 👑 Пірат, Адмірал і Секретна Місія: Френсіс Дрейк розпочинає навколосвітню подорож. 13 грудня 1577 року з англійського порту Плімут вийшла невелика ескадра під командуванням Френсіса Дрейка (англ. Francis Drake). Ця експедиція була не просто науково-дослідною місією; це був зухвалий, секретний рейд, який мав перетворити успішного капера на національного героя, а його подорож — на другу в історії людства навколосвітню морську мандрівку (після Магеллана). Між Каперством і Короною 🏴‍☠️ Офіційно Дрейк вирушав до Єгипту. Насправді, його метою було не дослідження, а пограбування іспанських володінь на узбережжі Тихого океану, до яких іспанці ставилися як до свого внутрішнього моря, вважаючи їх абсолютно захищеними від європейських ворогів. Цю місію підтримувала особисто королева Єлизавета I 🌹. Вона надала Дрейку не лише гроші, а й дозвіл діяти як капер (легальний пірат), щоб завдати максимальної шкоди іспанській імперії. Ескадра складалася з п’яти суден, але тільки одне, флагман «Золота Лань» (Golden Hind), пройшло весь маршрут. Шлях Слави та Багатства Дрейк пішов на безпрецедентний ризик: він провів свої кораблі через небезпечну протоку Магеллана, увійшовши до Тихого океану, де англійців ніхто не очікував. Тихий Океан як поле бою: Уздовж тихоокеанського узбережжя Південної Америки Дрейк успішно атакував іспанські порти та захоплював «срібні каравани» — кораблі, навантажені сріблом та золотом, видобутими в Перу. Найбільший куш він зірвав, захопивши галеон «Какафуего» (Nuestra Señora de la Concepción). Відкриття: Після нападів Дрейк рушив на північ, досліджуючи узбережжя Північної Америки, де він, імовірно, навіть висадився на території сучасної Каліфорнії, оголосивши ці землі англійськими (назвавши їх Nova Albion). Завершення: Розуміючи, що повертатися назад через Магелланову протоку надто ризиковано, Дрейк вирішив перетнути Тихий океан, обігнути Африку та повернутися додому. Через майже три роки, у вересні 1580 року, «Золота Лань» тріумфально повернулася до Плімута. Спадщина Експедиції На борт корабля королева Єлизавета І піднялася особисто і присвятила Дрейка в лицарі прямо на палубі «Золотої Лані». Багатство для Корони: Прибуток від цього рейду, за деякими оцінками, становив понад 4700% від початкових інвестицій, що в рази перевищувало річний дохід англійської корони. Ці гроші дозволили Англії зміцнити свій флот і посилити свій статус світової морської держави. Географічний Прорив: Дрейк довів, що Тихий океан і Атлантика пов'язані південніше, а його успіх остаточно підірвав монополію Іспанії на морські шляхи. Саме ця подорож перетворила Англію з острівної держави на потужну морську імперію, кинувши виклик Іспанській гегемонії. 💰

«Добро без Границ: от Донбасса до Газы …» — антисемитский и антиукраинский форум прошёл в России Под вывеской «гуманитарного просвещения» в России, в Казани, в декабре 2025 года прошло мероприятие под названием «Добро без Границ от Донбасса до Газы и Судана». Организаторы заявляли разговор о милосердии, помощи мирным жителям и «человечности вне политики». Однако фактическое содержание форума показало обратное: аудитории предложили идеологический продукт, выстроенный вокруг тезиса о якобы «единой человеконенавистнической идеологии», действующей «от Газы до Донбасса». Именно этот тезис стал каркасом всего события. Под гуманитарной вывеской были сознательно смешаны война, оккупация и террор, стёрты различия между агрессором и жертвой, а ответственность за конкретные преступления — размыта. «Без политики» — только в анонсах Заявляли помощь «вне политики». На деле форум оправдывал войну против Украины, продвигал поддержку «СВО» и называл оккупированные украинские территории «пострадавшими регионами России». Политика была не фоном — она была сутью. Антиукраинская пропаганда: жертву объявляют источником зла Со сцены утверждали, что «трагедии в Газе и на Донбассе — проявления единой человеконенавистнической идеологии», говорили о «прямой связи методов», называя «киевский режим верным учеником израильской политики». Прямая цитата: «Киевский режим, который сегодня так рьяно поддерживает и оправдывает геноцид палестинцев, сам является его верным учеником. Не случайно ещё до 2022 года Донбасс в Киеве открыто называли „украинской Газой“ и „террористическим анклавом“, чьё население подлежало бы „зачистке“». В этой логике Украина выставлялась источником «террора», а российская агрессия — вынужденной и оправданной. Антисемитизм под прикрытием «антисионизма» Звучали утверждения, что Киев якобы перенимает у Израиля «целостную стратегию», включающую «постоянный военный террор и внесудебные расправы». Затем была использована формула, напрямую связанная с Холокостом: «Их цель, как и в Израиле — „окончательное решение русского вопроса“, теперь на Украине. Но Россия не могла позволить осуществиться этим планам». Использование термина «окончательное решение» — это сознательное искажение исторической памяти. В таком контексте Израиль подаётся как государство, действующее в логике нацистского уничтожения, а Россия — как сила, якобы этому препятствующая. Конспирология как «доказательства» В качестве «фактов» говорили о «присутствии израильских советников и боевиков на Украине», называли имена и утверждали существование «израильской команды» в составе ВСУ — без каких-либо подтверждений. «Еврей-антисионист» как пропагандистская ширма Одного из участников представили как «нашего друга и соратника, еврея-антисиониста». Его идентичность использовалась как индульгенция: если подобные обвинения звучат от «еврея», значит, они якобы не могут быть антисемитскими. Он рассказывал в основном про «израильских солдат, совершающих военные преступления в Секторе Газа», усиливая образ коллективного зла. Другие спикеры и отсутствие альтернативных голосов Одно из выступлений было посвящено сектору Газа и подавалось в эмоционально-философском ключе: «Выступление было посвящено трагедии населения сектора Газа длиною более 75 лет. Мы живём в условиях двойной трагедии — света и тьмы». При этом отсутствовал разговор о нападениях ХАМАС, ответственности вооружённых группировок и сложной региональной динамике. Все спикеры придерживались одной линии: «двойные стандарты Запада», «единый корень трагедий», исключение России из числа ответственных сторон. Обман как система Форум продвигал идеологию, где ответственность растворяется, агрессия оправдывается, а антиукраинские и антисемитские нарративы подаются как моральная позиция. Именно в этом и заключается главная опасность подобных мероприятий: гуманизм здесь — не цель, а инструмент. Почему это важно знать израильтянам Израильскому обществу важно понимать: подобные «гуманитарные» форумы в России не могут проходить без ведома и согласия властей Кремля. Это не частная инициатива и не маргинальное мнение — это элемент государственной идеологической работы. Особенно важно знать это тем, кто до сих пор считает путинскую Россию «другом Израиля», «полезной для безопасности», или продолжает говорить: «не всё так однозначно». Ничего неоднозначного здесь нет. Когда антисемитские искажения, манипуляции памятью о Холокосте и демонизация Израиля звучат под государственным зонтиком, это сигнал, который нельзя игнорировать. НАновости‼️: 🇺🇦🇮🇱 👉 Полный разбор — здесь: https://news.nikk.co.il/ot-donbassa-do-gazy/ ❓Можно ли считать «другом Израиля» государство, где подобные мероприятия становятся нормой?