#поезія
"Очима війни"

Чорна матерія перекрила мазки оптимізму в го́ловах...
З-під обпалених тіл виповзають червоні зміюки.
Частіше звучать бездиха́нні надії в тремтячих словах.
Вуста тріщать, стікають соком пекучої муки.

Тепер дахом для нескорених душ стали свідомі молитви.
Затишшя стали піснями бурхливих тривог.
Знесилений пульс на плацдармі горючої битви
Гучно відточує стухлий сумний монолог.

В оточенні колючих лабіринтів непередбачуваної долі
Опинилось щемливе переосмислення минулих подій.
Весняне, ціловане вечором, сонце торкнулось поволі
Чіл запотівших, сльозами намочених вій.

Очі намагаються стерти з щоденного поля зору
Мигтливі, нав'язливі вірогідні фрагменти Кінця.
За плечима шуршить, вкрившись гіллям шалена Потвора
Під ангельською маскою наївно-тупого Лиця.

Дикий шум, розлетілась пилюка. Навколо розруха —
І навіки зелена одежа у ґрунт залягла...
Серед трав блідно-кволих рука ворушилася сухо..
Розчинила останки у своїх обіймах імла...

24-25.02.2024
Ольга Далабожак

Вже кілька місяців читаю книги "Музей покинутих секретів" Оксани Забужко, "Амадока" Софія Андрухович, і нещодавно почала читати, але відклала на потім книгу Оксани Забужко "І знов я влізаю в танк...", бо думала, що це роман і буду читати її кожен замість цієї книги "Музей покинутих секретів". Але ні, книга "І знов я влізаю в танк...", належить до іншої категорії книг, які я читаю в суботу та неділю. Тож далі читатиму вже після того, як прочитаю дві книги "Ярослави Дегтяренко "Гетьмани України" і Ольги Киці "Нескорені: Шляхами поколінь".

Так от що я хотіла сказати за книгу "Музей покинутих секретів". Книга написана так, що думки розлітаються, тут постійно треба напружувати мізки, щоби зрозуміти, що ти читаєш і вся ця мова написана такими оборотами, що важко сприймається текст і це дуже дратує, тим більше, що всі ці довгі монологи в книзі я не занадто люблю читати. Тому навіть планувала покинути її читати. Однак, мені деякі моменти в цій книзі, все-таки подобаються читати, особливо про боротьбу Української Повстанської Армії проти совєтів, тому я часом вагалася, чи справді покинути її читати, чи все-таки дочитати її. Тому, пояснення цієї книги у книзі "і знов я влізаю в танк..." все-таки змусило знову повернутися до цієї книги, щоби зрозуміти що буде далі і як вона закінчиться. Паперову книгу продала, кошти за цю книгу були відправлені на допомогу ЗСУ, тому далі читаю цю книгу в електронному форматі.

А от книга "І знов я влізаю в танк..." дуже легко і зрозуміло читається. Я була рада тому, бо трішечки побоювалася, що стиль тексту буде такий самий, як у книзі "Музей покинутих секретів". Але книга настільки мені сподобалася, що я від неї просто в захваті. Особливо запам'яталося думки пані Оксани Забужко про її спостереження в якому році почалася вся ця російська пропаганда і яка соціальна верств суспільства має схильність вірити всій цій пропаганди. Вона показала на прикладі цих сучасних мажорів, які в ніщо вважають інших людей, які люблять дивитися на людей зверху вниз, які люблять принижувати людей, які готові накинутися на людей, які по іншому думають. Саме такі люди голосували за януковича та зґвалтували дівчину, кинули на смітник, підспалили і кинули помирати. Була така історія, якщо пригадуєте. Тож пані Оксана важає, що саме така соціальна верств населення готова вірити російської пропаганди, голосувати за популістів і які кажуть "Какая разниця". Таку книгу мені буде дуже цікаво далі читати. То ж ще раз дуже дякую Вам, тьотю Лесю, за книгу "І знов я влізаю в танк...".

Щодо книги "Амадока", то вона все-таки цікавіша за книги "Музей покинутих секретів", але і там теж достатньо цих дуже довгих монологів, через яких мені нудно читати. Тепер я розумію, чому книгу "Музей покинутих секретів" моя бабуся взагалі покинула читати, а про книгу "Амадока" сказала, що її можна читати, але щоби було дуже цікавою, ні. Сказала тільки, так собі. Щодо моїх вражень від цієї книги, то скажу так: Ця книга про трьох поколінь. Кожному поколінню випало нелегке життя, кожен має власну думку на життя, на події, які відбувалися, на людей, які їх оточували. Через це старше і молоде покоління не мали сильні і люблячи стосунки між собою. Головний герой втратив пам'ять в наслідок вибуху на війні. Героїня, його жінка упізнала його за формою губ і розміру стопи. Бо внаслідок вибуху його обличчя стало спотворним. Привівши його додому, вона за допомогою рідних його речей та розповідей про його минуле життя намагається повернутися йому пам'ять. Але ні дім, ні речі, ні розповіді про минуле життя нічого йому не нагадало. Я здогадуюся чому, то ж цю книгу і далі буду читати в електронному форматі. А паперову планую продати, бо немає сенсу тримати її вдома. Вдруге я не читатиму її.

#кіно
🥰 Фільм Тимофія Левчука «І в звуках пам’ять відгукнеться» (1986) повертається у фокус українського глядача — після десятиліть забуття його відсканували та показали на великому екрані завдяки ініціативі МиколайчукOpen.

Ця стрічка, знята на зламі епох, поєднує документальну точність і поетичний символізм, продовжуючи традицію українського поетичного кіно. У кадрах Левчука відчувається спадкоємність із класиками:

✍️«Звенигора» (1928) Олександра Довженка — через міфологізацію історії та музичну ритміку монтажу.
✍️«Тіні забутих предків» (1965) Сергія Параджанова — через візуальну метафоричність, де звук і колір стають мовою емоцій.
✍️«Вечір на Івана Купала» (1968) Юрія Іллєнка — через химерність образів і фольклорне коріння, що проростає навіть у найтрагічніші сцени.

🏆 Форвард мадридського «Реала» Кіліан Мбаппе отримав престижну нагороду «Золота бутса» – приз найкращому бомбардиру європейських чемпіонатів у сезоні 2024/25.

⚽️ Церемонія вручення відбулася на стадіоні «Сантьяго Бернабеу» у присутності президента клубу Флорентіно Переса, головного тренера Хабі Алонсо та всієї команди «Реала».

📊 26-річний нападник став лише третім гравцем в історії мадридського клубу, який здобув цю нагороду. До нього «Золоту бутсу» отримували знамениті форвард Уго Санчес (1989/90) і Кріштіану Роналду (2010/11, 2013/14, 2014/15).

🥅 У минулому сезоні Мбаппе забив 31 гол у чемпіонаті Іспанії, набравши 62 очки (коефіцієнт 2,0). Він випередив Віктора Дьокереша зі «Спортінга» (39 голів, 58,5 очки) та Мохамеда Салаха з «Ліверпуля» (29 голів, 58 очок).

🏐 Загалом у сезоні 2024/25 француз провів 55 матчів за «Реал» у всіх турнірах і відзначився 42 забитими м’ячами.
#World_Football #football #European_football @European_football
#футбол_football #Brovarysport #Броварський_спорт @brovarysport
ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport

🌉 Міст, що з’єднує, — знову відкритий під Києвом

У Вишгородському районі відновили міст на трасі Київ — Вишгород — Десна — Чернігів, зруйнований у перші дні вторгнення. Тепер мешканці знову можуть безперешкодно діставатися столиці.

Ремонт виконала Doğuş Grubu за підтримки Великої Британії через UK Export Finance.
Міст отримав нові опори, балки, тротуари для пішоходів і велосипедистів.
Невдовзі завершать благоустрій.
#Київ_регіон #Київщина_новини #Київ_Київщина #Київські_новини #Kyiv_region #Kyiv #Kiev_news #Київ_війна

#технології
Нейромонтаж тепер реальність — Spikes сам вирізає з вашого відео найтрендовіші фрагменти, додає субтитри й адаптує все під TikTok, Reels або Shorts.

Руками робити нічого не треба — просто закиньте відео й оберіть найкращий варіант серед запропонованих.

До 10 роликів на місяць безкоштовно — забираємо:
https://www.spikes.studio/

Збір триває - тиждень сто тридцять п'ятий ***135***
1348 день російської повномаштабної війни проти України https://timeofwar.in.ua/
На рахунок ПриватБанку надійшло - 1 500 грн., 5 переказів велика вдячність: "Котики", Олег, Любов Люзан, "Котики". Баланс на зараз 9 000 грн.
На рахунок МоноБанку надійшло - 14 000 грн., 12 переказів. Велика вдячність: "донатерам" сайту donater.com.ua https://donater.com.ua Максим Агарков https://linktr.ee/vo1dee, Vova Vysotskyi, Halyna Popyk, "Котики", Андрій Галушко, Наташка Попович, Оксана Дейнека, Галкіна Наталія, Зайцева Олена. Статиска по зборам за посиланням https://donater.com.ua/u/taras_yarosh. Зараз у "банках" 2 000 грн. Добавилось за тиждень 15 500 грн. + 600 доларів США дякую Ярослава Гнилиця і тіткам Дарці і Орисі. Зараз наш баланс 11 000 грн. Витрачено 14 000 грн на купівлю старлінку для спецпідрозділу НГУ.
Є ще потреба у двох старлінках, усі донатери беруть участь у книжковій лотерейці:
https://www.facebook.com/taras.yarosh.5/posts/pfbid02g7QUxwhXzWVBxfZV...
Продовжуємо збір на нічну пташку Мавік-3Т, вартість 230 тис грн. , для підрозділу БПЛА 15 бригади НГУ Кара-Даг і хлопці просять ще зарядну станцію.
Сьогодні кожний з нас воїн,
Сьогодні кожний з нас волонтер,
Ціль у нас одна Перемога України
Зусилля усі для допомоги захисникам!
PayPal
[email protected]
Рахунок у євро
PL19102010264086000020648837
Рахунок у злотих
PL17102010263947000020648839
Приватбанк:
5168745111258668
IBAN: UA923052990000026207743673341
https://next.privat24.ua/send/czhpg
https://choko.link/taras_yarosh
monobank:
5375411205154011
IBAN: UA883220010000026202335474676
https://send.monobank.ua/jar/3jDJbi56Rg
День звіту день донатів
#DonateIs...

#література
12 творів української літератури, які повинен знати кожен українець — і дитина, і дорослий.
Це не просто тексти — це серце української культури, голос історії, глибина душі:
1. Тарас Шевченко — «Кобзар»
Національний епос. «Заповіт», «Катерина», «Сон» — як молитися, тільки читати.
2. Іван Франко — «Мойсей»
Пророча поема про долю народу й провідника.
3. Леся Українка — «Лісова пісня»
Поетична драма про волю, кохання і вибір.
4. Іван Нечуй-Левицький — «Кайдашева сім’я»
Смішно й боляче одночасно. Без цього не зрозумієш український побут.
5. Панас Мирний — «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»
Про бунт і трагедію несправедливості.
6. Михайло Коцюбинський — «Тіні забутих предків»
Магічний реалізм по-українськи.
7. Василь Стефаник — «Камінний хрест»
Як висловити трагедію еміграції в кількох сторінках.
8. Ольга Кобилянська — «Земля»
Драма родини, де земля стає причиною крові.
9. Олександр Довженко — «Зачарована Десна»
Автобіографія дитинства, переплетена з поезією.
10. Остап Вишня — усмішки
Лікує сміхом. Український гумор — це теж зброя.
11. Василь Симоненко — «Ти знаєш, що ти – людина»
Поезія гідності й любові.
12. Всеволод Нестайко — «Тореадори з Васюківки»
Для дітей — і для тих, хто не хоче втратити дитинство.
Прочитайте — і зрозумієте, чим б’ється серце України.

#події
Політ літака "Spruce Goose" Говарда Х'юза відбувся 2 листопада 1947 року і став унікальною подією в історії авіації. Офіційна назва літака — Hughes H-4 Hercules. Він був найбільшим гідролітачком у світі за розмахом крил і вагою, створеним під час Другої світової війни для транспортування людей і вантажів на далекі відстані. Через дефіцит сталі в час війни літак було побудовано переважно з дерева (берези та ялини), оклеєного пластиком, що і дало йому прізвисько "Spruce Goose" — "Ялинковий гусак".

Говард Х'юз, американський авіаційний інженер, підприємець і піонер авіації, особисто пілотував цей літак під час єдиного польоту. Політ відбувся біля міста Лонг-Біч на узбережжі Тихого океану. Літак злетів і пролетів близько однієї милі (приблизно 1,6 км) над водою. Політ тривав менше хвилини, після чого літак знову приземлився на воду. Хоч це був дуже короткий політ, він довів, що гігантський літак здатний піднятися в повітря, що було великою технічною перемогою для проєкту.

"Spruce Goose" був розроблений як відповідь на військові потреби США під час війни, коли було необхідно швидко перевозити великі обсяги вантажів і військ, обходячи небезпеки підводних мін і ворожих атак на транспортні кораблі. Проте через затяжний процес будівництва і використання дорогих матеріалів проєкт був завершений лише після закінчення війни в 1946 році.

Х'юз тримав єдиний екземпляр літака в готовності до польоту у спеціальному ангарі до 1976 року — року своєї смерті. Літак зберігається у Музеї авіації Evergreen у місті Макміннвілл, штат Орегон, і сьогодні залишається символом інноваційної авіаційної інженерії ХХ століття.

Отже, політ "Spruce Goose" — важлива історична подія, що продемонструвала можливість злету найбільшого у світі гідролітака, який здивував світ своєю масштабністю і інженерним виконанням, хоча й не отримав широкого комерційного застосування через унікальні обставини свого створення та експлуатації.

День усіх померлих вірних
2 листопада, після католики відзначають День усіх померлих вірних. Це свято йде наступним за Днем всіх святих. Традиційно цього числа християни відвідують могили своїх рідних, приносять до них квіти та ставлять свічки. У цей день у церквах відправляються панахиди.

Історія заснування Дня усіх померлих вірних
До X сторіччя нашої ери християни поминали померлих тільки у родинному колі. Кожного року у дні, які були безпосередньо близькими до дати смерті, читалися особливі молитви за померлих. Тому єдиного церковного свята не було.


Вперше таку традицію започаткували у монастирях. Там призначали один день, коли всі служителі згадували своїх попередників та мучеників, які прийняли смерть за християнську віру.

Але традицію святкування Дня усіх померлих вірних саме 2 листопада розпочав абат Одилон із французького монастиря Клюні, після чого вона поширилися по всій Західній Європі. У ті часи католицька церква вже відзначала першого листопада свято Всіх Святих, тому ці дати мають глибинний зв’язок та зараз практично не розділяються.