⚡ Автобус та машина буквально провалилися під землю в Одесі: у місті другий день поспіль проливні дощі — оголошено червоний (!) рівень небезпеки, — місцеві ЗМІ.

#архів У середині 1950-х років компанія Northrop працювала над неймовірною ідеєю — атомним надзвуковим гідролітаком. Його задумали як поєднання літака й корабля: довгий фюзеляж мав відділяти екіпаж від реактора, що розташовувався в хвості, аби зменшити опромінення. Передбачалося, що така машина зможе сідати на воду, злітати з океану і долати величезні відстані без дозаправки. Проект підтримував адмірал Арлі Берк, відомий прихильник атомних технологій у ВМС США. Проте далі етапу концепту він так і не просунувся — занадто ризиковано й занадто дорого навіть для тих часів. Сьогодні такі ескізи виглядають як кадри з наукової фантастики, але колись це була цілком серйозна спроба заглянути у майбутнє авіації.

Під час перегонів NASCAR один з гонщиків проїхався по стіні на швидкості 247 км/год. Машину затиснуло між іншим болідом та загородженням траси, через що перша машина почала їхати по стіні, а потім декілька разів перевернулась. Ніхто не постраждав.

#оповідання #ШІ "Там, де б'ється моє серце" Глава 20. Яма Максим не пам’ятав, скільки часу минуло з моменту бою. Його тіло боліло, як після аварії — кожен м’яз, кожен нерв, кожна думка. Очі були зав’язані шматком брудної тканини, що пахла потом і страхом. Руки — зв’язані пластиковими стяжками, які врізались у шкіру. Він сидів у кузові вантажівки, притиснутий до металевої стінки, і слухав, як поруч хтось стогне. Грім дихав важко, сипло, з хрипом. Сивий мовчав, як завжди — його мовчання було щитом, за яким ховалась втома і досвід. Коли машина зупинилась, хтось грубо смикнув Максима за плече. — Виходимо. Голови вниз. Руки за спину. Не дивитись, — пролунало російською, з акцентом, що нагадував південний. Максим спробував встати, але ноги не слухались. Його штовхнули, і він впав на коліна. Земля була мерзла, але не сніжна — волога, липка, як сама атмосфера навколо. Його підняли, поставили в шеренгу. Перед ним — люди в чорному, з кийками, з електрошокерами, з порожніми очима. — Бігом! — крикнув один. Максим побіг. І одразу — удар. По спині. По ногах. По ребрах. Електрошокер — у шию. Він впав. Його підняли. Знову — удар. І ще. І ще. Він не кричав. Не тому, що не боліло. А тому, що не хотів давати їм це — звук болю. Грім кричав. Сивий мовчав. Максим рахував удари. Один. Два. П’ять. Десять. Потім — нічого. Тіло перестало бути його. Стало просто оболонкою. Їх кинули в камеру. Бетонна підлога, волога, без світла. Два на три метри. Без ліжок. Без ковдр. Без води. Лише тиша, яка глушила більше, ніж крики. — Це тимчасово. Потім — СІЗО. Якщо доживете, — кинув охоронець, і двері зачинились. Перші дні були схожі на нескінченну ніч. Їм не давали їжі. Лише воду — раз на добу, у пластиковому стакані, який передавали через щілину. Допити — щодня. Питали про підрозділ, про командирів, про позиції. Били. Електрошокери, кулаки, дерев’яні палиці. І завжди — одна й та сама фраза: — Ти ж не герой, а? Просто м’ясо. Скажи, де сидять ваші — і поїдеш додому. Максим мовчав. Грім плював у обличчя. Сивий одного разу прошепотів: — Я вже був у полоні. У 2014-му. Тоді били менше. Тепер — хочуть зламати. Не просто дізнатись. А зламати. На третій день з’явився Іван. Місцевий. Літній чоловік, років шістдесят, з глибокими зморшками і очима, які бачили більше, ніж хотіли. Він прибирав територію біля ізолятора. Носив відра, мив коридори. Іноді — приносив воду. — Тримайтесь, хлопці. Я знаю, що ви наші. Я сам з Мелітополя. Мій син — у ЗСУ. Я не можу багато, але я тут, — шепотів він, коли охоронці не бачили. Він приносив шматки хліба, залишав їх під відром. Одного разу — передав записку. В ній було: > «Марія. Він живий. Максим. Я бачив його. Він тримається. Не здається. Молись.» Іван передав її через водія гуманітарного конвою, який мав зв’язки з партизанами. Записка дійшла. Марія отримала її через два тижні. Вона плакала. Але знала — він живий. Максим не знав, що записка дійшла. Але знав, що Іван — світло. Маленьке, але справжнє. На сьомий день Івана не стало. Його знайшли в підвалі. Зламані ребра. Сліди тортур. Офіційно — «серцевий напад». Неофіційно — «зрадник». Максим дізнався про це від іншого полоненого — «Малого», який сидів у сусідній камері. — Іван хотів передати ще одну записку. Його зловили. Били всю ніч. Потім — кинули. Він не дожив до ранку. Максим сидів у кутку. У кишені — листівка Аліни. З крилами. Він дивився на неї, коли не міг більше терпіти. Коли тіло кричало, а душа мовчала. Одного вечора — зв’язок. Несподівано. Телефон, який охоронець забув заблокувати. Максим написав: > «Маріє. Я в ямі. Нас троє. Іван — загинув. Він був світлом. Я тримаюсь. Ти — моя сила. Аліна — моє небо. Я не здамся. Навіть тут.» Він не знав, чи повідомлення дійде. Але написав. І видалив. Бо знав — якщо знайдуть, буде ще одна ніч болю. Сивий сидів поруч, спиною до стіни. Його голос був тихим, як шепіт вітру: — Ти пишеш, бо віриш. А я — просто доживаю. Максим відповів: — Я пишу, бо маю за кого жити. І він жив. У темряві. У болі. У тиші. Але з серцем, яке все ще билося. Далі буде...

#технології Каліфорнійська компанія Dusty Robotics створила роботів, які їздять будмайданчиком і прямо на підлозі малюють плани майбутніх приміщень. Машина сумісна з популярним софтом на кшталт AutoCAD і здатна розмітити до 1400 м² на день. Будівельники одразу бачать, де має стояти стіна чи обладнання, а ще робот залишає QR-коди для швидкого доступу до цифрової схеми.

ЗСУ знищили російського "термінатора на гусеницях", захищеного від радіації Ольга Кацімон — Неділя, 21 вересня 2025, 12:25 Бійці 412 полку безпілотних систем Nemesis знищили російську інженерну машину розгородження ІМР-3М, яка мала б забезпечувати просування ворожих моторизованих підрозділів у наступі. Джерело: повідомлення 412 полку у соцмережах Деталі: ІМР-3М – спеціальна броньована машина, призначена для розчищення шляхів: вона може прокладати дороги через мінні поля, прибирати завали та виконувати інші інженерні завдання.ІМР-3М обладнана бульдозерним відвалом, кулеметом та захистом від наслідків ядерного удару, що робить її особливо цінною для ворога. У російських військах техніку називають "термінатором на гусеницях". Машина здатна самостійно долати мінні загородження й має потужне бронювання. З початку повномасштабного вторгнення ЗСУ візуально підтвердили знищення лише двох одиниць ІМР-3М, остання з яких була ліквідована понад рік тому.Передісторія: 21 вересня бійці спецпідрозділу ГУР МО "Примари" оприлюднили відео знищення техніки російських окупаційних військ у Криму.

У Києві юний воротар впав у кому після того, як його збила машина. Оголошено збір на лікування #Український_футбол #ukraine #Brovarysport #дитячий_футбол @brovarysport #футбол_football @футбол_football https://brovarysport.net.ua/?p=34749

В ДТП у США загинув відомий фотограф з Бердянська Ілля Ратман У ДТП, яка сталася на трасі між Альбукерком, Нью-Мексико та Ель-Пасо, Техас, в США загинув український фотограф та режисер Ілля Ратман. Про загибель Іллі Ратмана у себе в соцмережах повідомила команда Української кіношколи, чиїм випусником він був свого часу. Ілля Ратман багато років жив і працював у Лос-Анджелесі, США, на початку повномасштабного вторгнення рф в Україну брав активну участь у мітингах на підтримку України. Як повідомили рідні Іллі Ратмана, він загинув на трасі US 85 між містами Альбукерке, Нью-Мексико та Ель-Пасо, Техас. У його потоцикл врізалася машина і він загинув на місці. «Ілля пішов, роблячи те, що любив: на новому байку, у подорожі, про яку давно мріяв. Він був там, де хотів бути. Співчуття всім нам», — йдеться в повідомленні родини. Ілля Ратман народився у місті Бердянськ 13 червня 1982 року. Він закінчив Дніпровський національний університет, працював журналістом у газеті Ділова столиця, займався весільною та художньою фотографією. Він закінчив Українську кіношколу у 2019 році та переїхав до міста Лос-Анджелес, США.

#архів Машина для одночасного гоління 12 чоловіків. Велика Британія, 1903 рік.

Виготовити брендування машини Тернопіль можна за посиланням - https://oldorcs.com/services/car Виготовлення брендування машини – це створення унікального візуального образу, який відображає суть вашого бренду, транслює його цінності та формує позитивний імідж у клієнтів. Переваги - підвищення впізнаваності бренду, стимулювання продажів, збільшення лояльності клієнтів та підвищення іміджу компанії. Рекламна студія OLDORCS Тернопіль надає послугу виготовляємо брендування машини, розробку креативного дизайну, виготовлення всіх необхідних елементів, професійний монтаж та багато інших послуг реклами, дизайну та друку. 📞 Телефонуйте, або пишіть у Вайбер чи Телеграм 097 207 3030. ❗ І пам'ятайте, що хороший дизайн - це хороший бізнес! #тернопіль #oldorcs #україна #брендування #транспорт #авто #автомобіль #машина #бус #вантажівка #фура #брендуваннятранспорту #брендуванняавто #брендуванняавтомобіля #брендуваннямашини #брендуваннябуса #брендуваннявантажівки #брендуванняфури #реклама