• Ооооотакої…
    В новини хуч не заглядай?
    Останній раз так нестерпно соромно мені було ще в 2019 році…
    Та ні…
    2019 не потрапляє навіть…

    Таке враження, що мені видралися на загривок, ретельно всілися на шию та, перепрошую, справляють велику потребу прям мені за комірець…
    Й воно мені десь аж по голій спиняці тече…Ріденько, горяченько…
    А вже смердить як, токапець…

    Як те мавпеня, вильожуюся на канапі…

    Книжку читаю.
    З ліхтариком.
    Відкараскуюся від волохатої дупи кішки Жужали, яку вона настирливо мені в фізіомордію пхає!!!
    Та ще любителька вкластися до мене на канапу!:)
    Отак щоб обовʼязково між моєю обвислою щокою та плечем розташуватися!:)

    Терпляче чогось чекаю…

    Перемоги?
    Часу, коли вже можна ялинку вбрати?
    Різдва?
    Нового року?
    Весни, щоб знов щось сіяти та садити?
    Літа, щоб нового врожаю відпробувати?
    Квіточками моїми помилуватися?
    Коли дурні порозумнішають?

    Планового ввімкнення світла чекаю ще.

    А ще б до всіх цих приємностей дожити…
    Ооооотакої… В новини хуч не заглядай? Останній раз так нестерпно соромно мені було ще в 2019 році… Та ні… 2019 не потрапляє навіть… Таке враження, що мені видралися на загривок, ретельно всілися на шию та, перепрошую, справляють велику потребу прям мені за комірець… Й воно мені десь аж по голій спиняці тече…Ріденько, горяченько… А вже смердить як, токапець… Як те мавпеня, вильожуюся на канапі… Книжку читаю. З ліхтариком. Відкараскуюся від волохатої дупи кішки Жужали, яку вона настирливо мені в фізіомордію пхає!!! Та ще любителька вкластися до мене на канапу!:) Отак щоб обовʼязково між моєю обвислою щокою та плечем розташуватися!:) Терпляче чогось чекаю… Перемоги? Часу, коли вже можна ялинку вбрати? Різдва? Нового року? Весни, щоб знов щось сіяти та садити? Літа, щоб нового врожаю відпробувати? Квіточками моїми помилуватися? Коли дурні порозумнішають? Планового ввімкнення світла чекаю ще. А ще б до всіх цих приємностей дожити…
    28переглядів
  • Харківʼянин із ліхтариком та пляжним зонтиком смажить шашлики прямо на проспекті, — місцеві ЗМІ.

    Він обрав — бути щасливим.
    #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини
    Харківʼянин із ліхтариком та пляжним зонтиком смажить шашлики прямо на проспекті, — місцеві ЗМІ. Він обрав — бути щасливим. #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини
    105переглядів 3Відтворень
  • РЙ.
    Світла планово нема.
    Ночером кудись подівся газ? Ночером же ж знайшовся.
    Дощ пирищіть з учорашнього дня.
    Котики вимагають негайно відчинити їм всі двері!!!
    Милуються на дощ?
    Рррррозвертаються та сунуться назад у хату!
    - Я в горшик вдома посссссцю!:)
    Так же ж себе й собака Вахтанг поводить!:)
    Вдома не сцить!:) Гуляти не йде!:)
    На літо чекає!:)

    Вранішній «врожай» збирали. Яйця. Впольована та по всьому обійстю розкладена мишва!:) Даруйте, собачі гівна!:)

    Гостей чаєм вже пригощали.
    Чергову тривогу вишуканим матюччям коментували.
    В крамницю ганяли.
    Вказівний палець якісно ножем різали!:)

    Тепер знов читаємо з ліхтариками.
    А придворна зграя нас розважає!:)

    В головних ролях домашнього піссссстаклю традиційно собака Ллллєдя та кішка Онука Наша Снігуронька!:)

    На космічній швидкості лллльотають!:)
    Жужмом збирають всі килимки по всій хаті!:)
    Злітають під стелю на шафи й звідти гудуть та плюються!:) (Онука!)
    Гарчать, гавкотять, зі штанів вистрибують, псссссешуть та нервляться знизу! (Лєдя!)


    Вчора під час чергового планового знеструмлення дочитала книжку Максима Петренка Maksym Petrenko, людини, яка ще в 2014 році з «білим квитком» стала на захист України…
    Й яка загинула в 2023…
    Герою слава…

    В кінці книжки він сподівався…
    «І вже точно не потрібно рити окопи в Словʼянську після 5 липня 2014 року.
    Сподіваюсь, більше ніколи не буде потрібно.»

    Донецька біженка моя Ірина Олександрова родом зі Словʼянську…
    Куди після донецького полону вона з усією родиною й повернулася.
    Де знов все кинула вже в 2022 й приїхала до мене…

    Багато хто з її друзів також поїхав й не повернувся.
    Хтось їхав та повертався.
    Хтось взагалі весь цей час залишався в Словʼянську.

    Тепер…
    Чи є ще можливість на щось сподіватися?
    Хезе…

    Дуже близькі Іринкини друзі поки що там…
    Збирають потихеньку речі.
    Сподіваються, що тікати все ж не прийдеться…

    Собака в них нещодавно помер…
    На тлі всіх переймань ще й таке лихо…

    То вони хуткенько знайшли спосіб покращити загальний родинний настрій!:)
    Підібрали щеня!:)
    А наступного дня - ще й двох кошенят!!!
    Сидячи буквально на валізах!!!

    Олександрова ця моя…
    Мало того, що організЬм хезешо відкаблучує…
    Так ще й настрою позитивного ніц нема…

    То я й розмірковую?
    Якщо Іруськіним словʼянським друзям помічними виявилися двортерʼєрське щеня та два сміттєзвалищних кошеняти, може ж й нам час якесь кошеня прихистити?:)

    Ірина волає, що ні!!!
    - Бо ж закінчиться війна, я їхатиму додому й ти (я!):) примусиш те кошеня забрати додому, а я на це не підписуюся!!!:)

    …Якийсь роздрізганий набір думок в мене сьогодні виходить…
    Та як усе наше життя зараз…
    Таке ж роздрізгане…

    Невсеремось!!!
    Ви як там?
    Цілі?
    РЙ. Світла планово нема. Ночером кудись подівся газ? Ночером же ж знайшовся. Дощ пирищіть з учорашнього дня. Котики вимагають негайно відчинити їм всі двері!!! Милуються на дощ? Рррррозвертаються та сунуться назад у хату! - Я в горшик вдома посссссцю!:) Так же ж себе й собака Вахтанг поводить!:) Вдома не сцить!:) Гуляти не йде!:) На літо чекає!:) Вранішній «врожай» збирали. Яйця. Впольована та по всьому обійстю розкладена мишва!:) Даруйте, собачі гівна!:) Гостей чаєм вже пригощали. Чергову тривогу вишуканим матюччям коментували. В крамницю ганяли. Вказівний палець якісно ножем різали!:) Тепер знов читаємо з ліхтариками. А придворна зграя нас розважає!:) В головних ролях домашнього піссссстаклю традиційно собака Ллллєдя та кішка Онука Наша Снігуронька!:) На космічній швидкості лллльотають!:) Жужмом збирають всі килимки по всій хаті!:) Злітають під стелю на шафи й звідти гудуть та плюються!:) (Онука!) Гарчать, гавкотять, зі штанів вистрибують, псссссешуть та нервляться знизу! (Лєдя!) … Вчора під час чергового планового знеструмлення дочитала книжку Максима Петренка Maksym Petrenko, людини, яка ще в 2014 році з «білим квитком» стала на захист України… Й яка загинула в 2023… Герою слава… В кінці книжки він сподівався… «І вже точно не потрібно рити окопи в Словʼянську після 5 липня 2014 року. Сподіваюсь, більше ніколи не буде потрібно.» Донецька біженка моя Ірина Олександрова родом зі Словʼянську… Куди після донецького полону вона з усією родиною й повернулася. Де знов все кинула вже в 2022 й приїхала до мене… Багато хто з її друзів також поїхав й не повернувся. Хтось їхав та повертався. Хтось взагалі весь цей час залишався в Словʼянську. Тепер… Чи є ще можливість на щось сподіватися? Хезе… Дуже близькі Іринкини друзі поки що там… Збирають потихеньку речі. Сподіваються, що тікати все ж не прийдеться… Собака в них нещодавно помер… На тлі всіх переймань ще й таке лихо… То вони хуткенько знайшли спосіб покращити загальний родинний настрій!:) Підібрали щеня!:) А наступного дня - ще й двох кошенят!!! Сидячи буквально на валізах!!! Олександрова ця моя… Мало того, що організЬм хезешо відкаблучує… Так ще й настрою позитивного ніц нема… То я й розмірковую? Якщо Іруськіним словʼянським друзям помічними виявилися двортерʼєрське щеня та два сміттєзвалищних кошеняти, може ж й нам час якесь кошеня прихистити?:) Ірина волає, що ні!!! - Бо ж закінчиться війна, я їхатиму додому й ти (я!):) примусиш те кошеня забрати додому, а я на це не підписуюся!!!:) …Якийсь роздрізганий набір думок в мене сьогодні виходить… Та як усе наше життя зараз… Таке ж роздрізгане… Невсеремось!!! Ви як там? Цілі?
    361переглядів
  • Світло начебто й було?
    Але нормалізатор напруги, за який я багато разів на день вже який рік поспіль бʼю вдячні поклони лобом в підлогу родині Julia Kleyman, працював, як нападошний…

    За цей час ми й гостей приймали (я та Ірина Олександрова),й в крамниці ганяли (донечка Валерія), й город орали (синочок Віктор), й шмат мʼяса маринували та в духовку пхали (я), й пралку двічи завантажували й білизну на сушарні розвішували (я та донечка)!

    За півгодини до графіку світло таки зникло…
    Після нічного армагедця, влаштованого «доброзичливими» сусідами, ще й дивно, що взагалі то світло було в наявності більшу частину дня?

    То тепер читаємо.
    З ліхтариками та лампами, завчасно зарядженними від USB.
    Ті, кого навчали читати!:)
    Премо вишукане матюччя, коли згадуємо відповідальних за отаке собі життя…
    Радіємо, що цілі ми, хата, придворна зграя!
    Й що те світло, сподіваюся, таки за графіком ввімкнеться!!!
    (Ввімкнулося на півгодини пізніше! Чи зробило вигляд, що ввімкнулося? Така собі лампочка ілліча, ледве жевріє…)

    А ще розумію, що з усіма моїми намаганнями бути передбачливою в тому далекому 2014, коли я рятувала з Донбасу дітей, шукала хату, щоб було два джерела води (водовід та колодязь), два джерела опалення (газове та дровʼяне), щоб був ще додатковий окремий будиночок на обійсті та підвал вхідний, не під хатою, аби не завалило, досвіду та мозоку не вистачило подумати ще й про відсутність поруч з новим (старим) житлом обʼєктів інфраструктури…
    Батьківський алгоритм - сподівайся на краще, готуй себе до гіршого, спрацював не на сто відсотків…
    Тут я деяким чином стратила…

    Але ж придбати житло саме в селі - то одне з найрозумніших рішень в моєму житті.

    Невсеремося ж?
    А сссссусідам побажаємо ппппотєєєрятися!
    Світло начебто й було? Але нормалізатор напруги, за який я багато разів на день вже який рік поспіль бʼю вдячні поклони лобом в підлогу родині Julia Kleyman, працював, як нападошний… За цей час ми й гостей приймали (я та Ірина Олександрова),й в крамниці ганяли (донечка Валерія), й город орали (синочок Віктор), й шмат мʼяса маринували та в духовку пхали (я), й пралку двічи завантажували й білизну на сушарні розвішували (я та донечка)! За півгодини до графіку світло таки зникло… Після нічного армагедця, влаштованого «доброзичливими» сусідами, ще й дивно, що взагалі то світло було в наявності більшу частину дня? То тепер читаємо. З ліхтариками та лампами, завчасно зарядженними від USB. Ті, кого навчали читати!:) Премо вишукане матюччя, коли згадуємо відповідальних за отаке собі життя… Радіємо, що цілі ми, хата, придворна зграя! Й що те світло, сподіваюся, таки за графіком ввімкнеться!!! (Ввімкнулося на півгодини пізніше! Чи зробило вигляд, що ввімкнулося? Така собі лампочка ілліча, ледве жевріє…) А ще розумію, що з усіма моїми намаганнями бути передбачливою в тому далекому 2014, коли я рятувала з Донбасу дітей, шукала хату, щоб було два джерела води (водовід та колодязь), два джерела опалення (газове та дровʼяне), щоб був ще додатковий окремий будиночок на обійсті та підвал вхідний, не під хатою, аби не завалило, досвіду та мозоку не вистачило подумати ще й про відсутність поруч з новим (старим) житлом обʼєктів інфраструктури… Батьківський алгоритм - сподівайся на краще, готуй себе до гіршого, спрацював не на сто відсотків… Тут я деяким чином стратила… Але ж придбати житло саме в селі - то одне з найрозумніших рішень в моєму житті. Невсеремося ж? А сссссусідам побажаємо ппппотєєєрятися!
    288переглядів
  • Якесь таке…
    Поки планове знеструмлення було, сталися три тривоги.

    Під ППО я пиріжки з картоплею смажила.
    Та білизну у дворі чіпляла.

    День чомусь коротенький став?
    Сонце тільки було?
    Хххххоба?
    Вже нема!
    Вимушена була недосохлу білизну в хату тягти!

    Якісно розібрала свою улюблену сушарню…
    Запчасті від неї на підлогу як посипалися, аж дзилинчали!
    Назад вже зібрала.
    Все повішала!

    Поки займалася незапланованими справами, вже й не тільки сонце?
    Взагалі день кудись зібрався!

    А на порядку денному ще ж синенькі смажити збиралася?
    Я їх й смажила!:)
    З ліхтариками!
    Ну а що???
    Чом би і ні?:)

    Ви там як?
    Цілі?
    Якесь таке… Поки планове знеструмлення було, сталися три тривоги. Під ППО я пиріжки з картоплею смажила. Та білизну у дворі чіпляла. День чомусь коротенький став? Сонце тільки було? Хххххоба? Вже нема! Вимушена була недосохлу білизну в хату тягти! Якісно розібрала свою улюблену сушарню… Запчасті від неї на підлогу як посипалися, аж дзилинчали! Назад вже зібрала. Все повішала! Поки займалася незапланованими справами, вже й не тільки сонце? Взагалі день кудись зібрався! А на порядку денному ще ж синенькі смажити збиралася? Я їх й смажила!:) З ліхтариками! Ну а що??? Чом би і ні?:) Ви там як? Цілі?
    141переглядів
  • ❗️«План Б на зиму». Українцям вже зараз радять знайти теплий притулок на випадок критичного ураження ключових ТЕЦ, – ЕП з посиланням на джерело в уряді.

    Руйнування та обстріли створюють ризики для теплопостачання, тож варто підготуватися до найгірших сценаріїв 👇
    ▪️Власникам квартир з централізованим опаленням варто домовитися про притулок на кілька днів чи навіть тижнів з друзями або родичами в приватному секторі, житлових комплексах, малих містах або селах, де є автономне тепло;
    ▪️За кожним будинком має бути закріплена людина, яка в разі аварії оперативно зіллє воду із системи, щоб у мороз не лопнули труби. У багатьох будинках це робиться вручну;
    ▪️Слід утеплити житло і придбати електрообігрівачі, теплі ковдри та спальники. У пікові години варто вмикати лише прилади з низьким енергоспоживанням;
    ▪️Тримати зарядженими павербанки і зарядні станції, запастися свічками, ліхтариками та батарейками;
    ▪️Завжди мати запас питної і технічної води на кілька днів. Запастися готівкою на випадок, якщо не працюватимуть банкомати;
    ▪️Придбати ліки першої необхідності на кілька тижнів. Активувати кнопковий телефон, який може тримати заряд до тижня.
    #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news #жертви_війни
    ❗️«План Б на зиму». Українцям вже зараз радять знайти теплий притулок на випадок критичного ураження ключових ТЕЦ, – ЕП з посиланням на джерело в уряді. Руйнування та обстріли створюють ризики для теплопостачання, тож варто підготуватися до найгірших сценаріїв 👇 ▪️Власникам квартир з централізованим опаленням варто домовитися про притулок на кілька днів чи навіть тижнів з друзями або родичами в приватному секторі, житлових комплексах, малих містах або селах, де є автономне тепло; ▪️За кожним будинком має бути закріплена людина, яка в разі аварії оперативно зіллє воду із системи, щоб у мороз не лопнули труби. У багатьох будинках це робиться вручну; ▪️Слід утеплити житло і придбати електрообігрівачі, теплі ковдри та спальники. У пікові години варто вмикати лише прилади з низьким енергоспоживанням; ▪️Тримати зарядженими павербанки і зарядні станції, запастися свічками, ліхтариками та батарейками; ▪️Завжди мати запас питної і технічної води на кілька днів. Запастися готівкою на випадок, якщо не працюватимуть банкомати; ▪️Придбати ліки першої необхідності на кілька тижнів. Активувати кнопковий телефон, який може тримати заряд до тижня. #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news #жертви_війни
    192переглядів
  • ❗️«План Б на зиму». Українцям вже зараз радять знайти теплий притулок на випадок критичного ураження ключових ТЕЦ, – ЕП з посиланням на джерело в уряді.
    Руйнування та обстріли створюють ризики для теплопостачання, тож варто підготуватися до найгірших сценаріїв 👇
    ▪️Власникам квартир з централізованим опаленням варто домовитися про притулок на кілька днів чи навіть тижнів з друзями або родичами в приватному секторі, житлових комплексах, малих містах або селах, де є автономне тепло;
    ▪️За кожним будинком має бути закріплена людина, яка в разі аварії оперативно зіллє воду із системи, щоб у мороз не лопнули труби. У багатьох будинках це робиться вручну;
    ▪️Слід утеплити житло і придбати електрообігрівачі, теплі ковдри та спальники. У пікові години варто вмикати лише прилади з низьким енергоспоживанням;
    ▪️Тримати зарядженими павербанки і зарядні станції, запастися свічками, ліхтариками та батарейками;
    ▪️Завжди мати запас питної і технічної води на кілька днів. Запастися готівкою на випадок, якщо не працюватимуть банкомати;
    ▪️Придбати ліки першої необхідності на кілька тижнів. Активувати кнопковий телефон, який може тримати заряд до тижня.

    https://t.me/Ukraineaboveallelse
    ❗️«План Б на зиму». Українцям вже зараз радять знайти теплий притулок на випадок критичного ураження ключових ТЕЦ, – ЕП з посиланням на джерело в уряді. Руйнування та обстріли створюють ризики для теплопостачання, тож варто підготуватися до найгірших сценаріїв 👇 ▪️Власникам квартир з централізованим опаленням варто домовитися про притулок на кілька днів чи навіть тижнів з друзями або родичами в приватному секторі, житлових комплексах, малих містах або селах, де є автономне тепло; ▪️За кожним будинком має бути закріплена людина, яка в разі аварії оперативно зіллє воду із системи, щоб у мороз не лопнули труби. У багатьох будинках це робиться вручну; ▪️Слід утеплити житло і придбати електрообігрівачі, теплі ковдри та спальники. У пікові години варто вмикати лише прилади з низьким енергоспоживанням; ▪️Тримати зарядженими павербанки і зарядні станції, запастися свічками, ліхтариками та батарейками; ▪️Завжди мати запас питної і технічної води на кілька днів. Запастися готівкою на випадок, якщо не працюватимуть банкомати; ▪️Придбати ліки першої необхідності на кілька тижнів. Активувати кнопковий телефон, який може тримати заряд до тижня. https://t.me/Ukraineaboveallelse
    146переглядів
  • Натрапила на текст Ірини Говорухи.

    Її допис.
    Та мої міркування з цього приводу.

    Вже який рік лякає наближення зими. Варто подумати про морози, темні коридори та фойє, вулиці з гучними генераторами, холодну електричну плиту, флісові бобки, одягнені одна поверх іншої, застуди, обстріли, як враз розбиває параліч. У животі з’являється гиря, чи, може, то змія вкладається у свій щільний клубок. Тому біжу до шухляд та лічу павербанки: «один, два, три», плету з мохеру …надцятий светр, виставляю в ряд ліхтарики та флакон з сиропом «Нурофен». На черговому колі згадую чиюсь слушну думку: «Коли настають холоди, я постійно думаю про тих, хто спить просто неба», – і соромлюсь своєї паніки та слабосилля. Затим постає перед очима покійна прабаба Устя з її: «Коли-не-коли поглядай не лише на тих, хто живе краще, а й на тих, кому в рази гірше, ніж тобі».

    Сто років тому знімала житло в панельному, наскрізь промерзлому будинку та ще й на першому поверсі. У ньому підлога «гуляла» і здавалося, ще крок – і провалюся в підвал, де зимують щурі та миші. Замість чавунних батарей – крихітні радіатори. Стіни леденіли, з вікон намітало, чайник закипав і враз перетворювався на сталактит. Завше застуджений ніс на ладан дихав. Мені тоді здавалося, що зазнала найбільшого лиха, адже бідна-нещасна сплю в шапці й лягаю в ліжко мало не в повстяниках. Сьогодні усвідомлюю, що минулі драми в порівнянні з сьогоднішніми – сміхота.

    Моя бабуся ходила за хмизом у ліс без нижньої білизни, бо такої розкоші під час Другої світової несила було й уявити. Йшла по морозу в самій спідниці й час від часу провалювалася по пояс у сніг. Моя мама-першокласниця колись пішла під лід і ледве не загинула. Дітлахам подобалося бігати щойно підмерзлим ставком, лід якого вгинався, і вигукувати: «Гиня-гиня». Під час чергової «гині», чкурнула під воду у ватяному пальто разом з підручниками, щоденником, зошитами в косу лінію.

    Щозими в хаті мого батька +14. У Маріуполі в березні 2022 року було +3. Стільки ж було в Чернігові, Ягідному, Гостомелі, Бородянці, Андріївці, Бучі та Ірпені. В сотні сіл та селищ. Тож в голові й досі лунають голоси:

    – Гріла руки у воді, в якій варилася картопля…

    – Дитя так тремтіло, що коли її взувала, не могла натягнути чобіток, ніжка ходила ходуном. Інше постійно трималося за щоку й бідкалось: "Боюся, що поганий дядько стрілятиме прямо в рот".

    – Як же холодно в харківському метро уночі. Мене так лихоманило, що дрібна, як пташка, бабуся, накрила мене своїм халатом.

    – Перебуваючи в окупації, примудрилася помити голову. Зігріла на багатті трохи води, так-сяк спінила шампунь, висушила на вулиці при п’яти градусах…

    Попереду четверта зима. Ми загартовані, обізнані, в термобілизні. У кожного другого – генератор, буржуйка, спальний мішок. У шафках – хлібці, сухарі, галети, консерви, солене сало, мед, сірники та свічки. Так, у мене в животі спить змія, але я вже адаптувалася до її яду. А ще до темряви, бубоніння генераторів, холодної та незатишної спальні. От тільки до війни пристосуватися не можу, бо як призвичаїтися до смерті, коли маємо найдорожче – життя?

    © Ірина Говоруха

    Ще в чотирнадцятому, коли втекли з Донбасу, а добрі люди з усього білого світу зібрали нам грошей на хату, шукала таке житло, щоб був водовід й колодязь, газове опалення та пічне, щоб на одному обійсті були хата та окремий гостьовий будиночок, й підвал щоб був, обовʼязково вхідний, не під хатою.

    Щоб поруч були школа. Та поліклиника.
    Щоб якийсь транспорт був в зоні доступу.

    В кінці 2021 я вже підготувала ящиками сірники, свічки, пігулки сухого спирту, газовий таганок з балончиками, ємності для води, які одразу ж наповнила водою.

    Трохи пізніше придбала турбопіч дровʼяну, дві машини дров, безліч якихось ліхтариків, павербанків, світильників з світильничками.

    Аби була ціла хата…
    То й перезимуємо.
    Скількі потрібно буде зим перезимувати, стільки й зимуватимемо.

    Невсеремось!
    Натрапила на текст Ірини Говорухи. Її допис. Та мої міркування з цього приводу. Вже який рік лякає наближення зими. Варто подумати про морози, темні коридори та фойє, вулиці з гучними генераторами, холодну електричну плиту, флісові бобки, одягнені одна поверх іншої, застуди, обстріли, як враз розбиває параліч. У животі з’являється гиря, чи, може, то змія вкладається у свій щільний клубок. Тому біжу до шухляд та лічу павербанки: «один, два, три», плету з мохеру …надцятий светр, виставляю в ряд ліхтарики та флакон з сиропом «Нурофен». На черговому колі згадую чиюсь слушну думку: «Коли настають холоди, я постійно думаю про тих, хто спить просто неба», – і соромлюсь своєї паніки та слабосилля. Затим постає перед очима покійна прабаба Устя з її: «Коли-не-коли поглядай не лише на тих, хто живе краще, а й на тих, кому в рази гірше, ніж тобі». Сто років тому знімала житло в панельному, наскрізь промерзлому будинку та ще й на першому поверсі. У ньому підлога «гуляла» і здавалося, ще крок – і провалюся в підвал, де зимують щурі та миші. Замість чавунних батарей – крихітні радіатори. Стіни леденіли, з вікон намітало, чайник закипав і враз перетворювався на сталактит. Завше застуджений ніс на ладан дихав. Мені тоді здавалося, що зазнала найбільшого лиха, адже бідна-нещасна сплю в шапці й лягаю в ліжко мало не в повстяниках. Сьогодні усвідомлюю, що минулі драми в порівнянні з сьогоднішніми – сміхота. Моя бабуся ходила за хмизом у ліс без нижньої білизни, бо такої розкоші під час Другої світової несила було й уявити. Йшла по морозу в самій спідниці й час від часу провалювалася по пояс у сніг. Моя мама-першокласниця колись пішла під лід і ледве не загинула. Дітлахам подобалося бігати щойно підмерзлим ставком, лід якого вгинався, і вигукувати: «Гиня-гиня». Під час чергової «гині», чкурнула під воду у ватяному пальто разом з підручниками, щоденником, зошитами в косу лінію. Щозими в хаті мого батька +14. У Маріуполі в березні 2022 року було +3. Стільки ж було в Чернігові, Ягідному, Гостомелі, Бородянці, Андріївці, Бучі та Ірпені. В сотні сіл та селищ. Тож в голові й досі лунають голоси: – Гріла руки у воді, в якій варилася картопля… – Дитя так тремтіло, що коли її взувала, не могла натягнути чобіток, ніжка ходила ходуном. Інше постійно трималося за щоку й бідкалось: "Боюся, що поганий дядько стрілятиме прямо в рот". – Як же холодно в харківському метро уночі. Мене так лихоманило, що дрібна, як пташка, бабуся, накрила мене своїм халатом. – Перебуваючи в окупації, примудрилася помити голову. Зігріла на багатті трохи води, так-сяк спінила шампунь, висушила на вулиці при п’яти градусах… Попереду четверта зима. Ми загартовані, обізнані, в термобілизні. У кожного другого – генератор, буржуйка, спальний мішок. У шафках – хлібці, сухарі, галети, консерви, солене сало, мед, сірники та свічки. Так, у мене в животі спить змія, але я вже адаптувалася до її яду. А ще до темряви, бубоніння генераторів, холодної та незатишної спальні. От тільки до війни пристосуватися не можу, бо як призвичаїтися до смерті, коли маємо найдорожче – життя? © Ірина Говоруха Ще в чотирнадцятому, коли втекли з Донбасу, а добрі люди з усього білого світу зібрали нам грошей на хату, шукала таке житло, щоб був водовід й колодязь, газове опалення та пічне, щоб на одному обійсті були хата та окремий гостьовий будиночок, й підвал щоб був, обовʼязково вхідний, не під хатою. Щоб поруч були школа. Та поліклиника. Щоб якийсь транспорт був в зоні доступу. В кінці 2021 я вже підготувала ящиками сірники, свічки, пігулки сухого спирту, газовий таганок з балончиками, ємності для води, які одразу ж наповнила водою. Трохи пізніше придбала турбопіч дровʼяну, дві машини дров, безліч якихось ліхтариків, павербанків, світильників з світильничками. Аби була ціла хата… То й перезимуємо. Скількі потрібно буде зим перезимувати, стільки й зимуватимемо. Невсеремось!
    546переглядів
  • День гарбуза
    Щорічно 26 жовтня у США відзначається День гарбуза (Pumpkin Day). Але свято з кожним роком поширюється світом, набуваючи всесвітнього статусу, бо прихильників цього смачного помаранчевого плоду багато і в інших країнах. Це день, присвячений вшануванню одного з найулюбленіших і найуніверсальніших плодів на землі – гарбуза. За його поживні властивості та багате культурне значення, гарбуз займає особливе місце в багатьох серцях і традиціях.

    Гарбузи належать до родини гарбузових, до якої входять огірки, дині, кавуни, дині, канталупа та цукіні. Всупереч поширеній думці, гарбузи – це фрукти, а не овочі. Родом з Центральної Америки та Мексики, гарбузи вирощують у Північній Америці вже понад 5 000 років.

    Термін “гарбуз” еволюціонував з часом. У 1500-х роках французький дослідник Жак Картьє, досліджуючи регіон Святого Лаврентія в Північній Америці, назвав їх “gros melons”, що пізніше було перекладено англійською як “pompions”, а згодом стало “pumpkin”.

    День гарбуза в історії
    Не дивно, що це свято зародилося саме у США, бо гарбуз є одним з символів американської нації. Ця традиція бере свій початок з тих далеких днів, коли перші пілігрими оселилися на континенті. Основною проблемою для них стала нестача їжі, яку вони змогли вирішити за допомогою вирощування гарбузів. З розвитком промисловості велика частина людей переселилася в міста, де гарбуз перестав посідати важливе місце в раціоні. Але повага до цього плоду збереглася у вигляді прикраси будинків на свято Усіх святих. Поживний та смачний гарбуз ще ж такий гарний декор!

    День гарбуза в Україні
    30 жовтня згадують у багатьох інформаційних ресурсах як День гарбуза в Україні. Це неофіційне свято, однак, вже давно стало традиційним у дошкільних навчальних закладах та у школі. День гарбуза – став доброю осінньою традицією.

    Олександр Курочкін (український етнограф) вважає, що День гарбуза варто повʼязати з Днем святого Андрія Первозванного, який припадає саме на 30 листопада. На Поділлі існувала традиція у День святого Андрія вирізати маски з гарбуза та підсвічувати їх свічками. Нагадує Хелловін?

    Деякі церковні громади та їх лідери пропонують відзначати День гарбуза для українських дітей як альтернативу Хелловіну, важливим атрибутом якого є гарбуз. Хелловін приваблює дітей – це веселе і красиве свято, з добрими і веселими розвагами, але вороже сприймається православною релігійною спільнотою. Свят багато не буває, особливо, для дітей! День гарбуза чи Хелловін – немає значення, що буде нагодою для позитивних емоцій, радості спілкування та добрих сімейних чи колективних традицій.

    Мета створення події
    Метою цього дня є поширення інформації про цілющі якості та цінність гарбуза для організму людини.

    Значення гарбузів
    Гарбузи відіграють важливу роль у різних культурних та кулінарних традиціях:

    Поживна сила.
    Гарбузи відомі своєю користю для здоров’я. Вони багаті на бета-каротин, антиоксидант, який організм перетворює на вітамін А. Крім того, вони багаті на клітковину, калій і вітамін С. Калій, що міститься в гарбузах, може позитивно впливати на кров’яний тиск, а високий вміст клітковини пов’язаний з різними перевагами для здоров’я, включаючи зниження ризику інсульту та захист від втрати м’язової маси.
    Кулінарна насолода. Гарбузи неймовірно універсальні на кухні. Їх можна запікати, варити, готувати на пару, робити пюре і навіть смажити. Будь то у вигляді пирогів, хліба, супів або смаженого насіння, гарбузи пропонують цілий ряд смачних варіантів.
    Культурне значення. Гарбузи є синонімом осені і невід’ємною частиною таких свят, як Хелловін та День Подяки. Вирізання ліхтариків є популярною традицією на Хелловін, а сам термін “ліхтар” вперше з’явився у 1837 році. Крім того, гарбузовий пиріг є основним десертом на День Подяки.
    В українській культурі особливе ставлення до гарбуза можемо побачити у пісні “Ходить гарбуз по городу”, що зображує гарбуза як голову плодово-овочевої родини. Символічне значення гарбуза під час сватання, що означає відмову дівчини, також є свідченням особливого статусу гарбуза в українських традиціях. Голова городини – гарбуз, достигає саме восени, у період сватань та весіль. Його авторитет незаперечний та вагомий, як і рішення про долю дівчини. Популярні вирази «піднести гарбуза», “гляди щоб вам гарбуза не піднесли” звучать і у сучасному світі, але часто вже в інших ситуаціях.

    Святкування Дня гарбуза
    26 жовтня американські фермери влаштовують на гарбузових полях Pumpkin Patch. Вони гарно розташовують величезні гарбузи, пропонують спробувати традиційні та незвичайні страви з них, розповідають кумедні випадки та дають можливість ознайомитися з сільським побутом.

    Спробуйте новий рецепт. Завдяки своїй універсальності, з гарбуза завжди можна приготувати нову страву, яку варто спробувати. Гострий гарбузовий суп, гарбузовий смузі: гарбузовий пирічг чи печиво, або печений гарбуз з корицею – кулінарні можливості безмежні.
    Гарбузова фотосесія. Це вже популярна традиція. Можна зробити власну гарбузову композицію чи скористатись гарбузовими локаціями, що щедро облаштовують в цей осінній час ресторани, кавʼярні, фотостудії. Як є можливість зробіть це прямо на городі, де ви виростили свої гарбузи.
    Вирізання гарбуза. Візьміть участь у традиційній жовтневій розвазі – вирізанні гарбуза. Виберіть дизайн, чи то моторошне обличчя, чи креативний візерунок, і починайте вирізати!
    Поміркуйте про довгу історію гарбуза, від його вирощування тисячі років тому до його значення в сучасній кулінарії, традиційній кухні, традиціях та святкуваннях.
    День гарбуза Щорічно 26 жовтня у США відзначається День гарбуза (Pumpkin Day). Але свято з кожним роком поширюється світом, набуваючи всесвітнього статусу, бо прихильників цього смачного помаранчевого плоду багато і в інших країнах. Це день, присвячений вшануванню одного з найулюбленіших і найуніверсальніших плодів на землі – гарбуза. За його поживні властивості та багате культурне значення, гарбуз займає особливе місце в багатьох серцях і традиціях. Гарбузи належать до родини гарбузових, до якої входять огірки, дині, кавуни, дині, канталупа та цукіні. Всупереч поширеній думці, гарбузи – це фрукти, а не овочі. Родом з Центральної Америки та Мексики, гарбузи вирощують у Північній Америці вже понад 5 000 років. Термін “гарбуз” еволюціонував з часом. У 1500-х роках французький дослідник Жак Картьє, досліджуючи регіон Святого Лаврентія в Північній Америці, назвав їх “gros melons”, що пізніше було перекладено англійською як “pompions”, а згодом стало “pumpkin”. День гарбуза в історії Не дивно, що це свято зародилося саме у США, бо гарбуз є одним з символів американської нації. Ця традиція бере свій початок з тих далеких днів, коли перші пілігрими оселилися на континенті. Основною проблемою для них стала нестача їжі, яку вони змогли вирішити за допомогою вирощування гарбузів. З розвитком промисловості велика частина людей переселилася в міста, де гарбуз перестав посідати важливе місце в раціоні. Але повага до цього плоду збереглася у вигляді прикраси будинків на свято Усіх святих. Поживний та смачний гарбуз ще ж такий гарний декор! День гарбуза в Україні 30 жовтня згадують у багатьох інформаційних ресурсах як День гарбуза в Україні. Це неофіційне свято, однак, вже давно стало традиційним у дошкільних навчальних закладах та у школі. День гарбуза – став доброю осінньою традицією. Олександр Курочкін (український етнограф) вважає, що День гарбуза варто повʼязати з Днем святого Андрія Первозванного, який припадає саме на 30 листопада. На Поділлі існувала традиція у День святого Андрія вирізати маски з гарбуза та підсвічувати їх свічками. Нагадує Хелловін? Деякі церковні громади та їх лідери пропонують відзначати День гарбуза для українських дітей як альтернативу Хелловіну, важливим атрибутом якого є гарбуз. Хелловін приваблює дітей – це веселе і красиве свято, з добрими і веселими розвагами, але вороже сприймається православною релігійною спільнотою. Свят багато не буває, особливо, для дітей! День гарбуза чи Хелловін – немає значення, що буде нагодою для позитивних емоцій, радості спілкування та добрих сімейних чи колективних традицій. Мета створення події Метою цього дня є поширення інформації про цілющі якості та цінність гарбуза для організму людини. Значення гарбузів Гарбузи відіграють важливу роль у різних культурних та кулінарних традиціях: Поживна сила. Гарбузи відомі своєю користю для здоров’я. Вони багаті на бета-каротин, антиоксидант, який організм перетворює на вітамін А. Крім того, вони багаті на клітковину, калій і вітамін С. Калій, що міститься в гарбузах, може позитивно впливати на кров’яний тиск, а високий вміст клітковини пов’язаний з різними перевагами для здоров’я, включаючи зниження ризику інсульту та захист від втрати м’язової маси. Кулінарна насолода. Гарбузи неймовірно універсальні на кухні. Їх можна запікати, варити, готувати на пару, робити пюре і навіть смажити. Будь то у вигляді пирогів, хліба, супів або смаженого насіння, гарбузи пропонують цілий ряд смачних варіантів. Культурне значення. Гарбузи є синонімом осені і невід’ємною частиною таких свят, як Хелловін та День Подяки. Вирізання ліхтариків є популярною традицією на Хелловін, а сам термін “ліхтар” вперше з’явився у 1837 році. Крім того, гарбузовий пиріг є основним десертом на День Подяки. В українській культурі особливе ставлення до гарбуза можемо побачити у пісні “Ходить гарбуз по городу”, що зображує гарбуза як голову плодово-овочевої родини. Символічне значення гарбуза під час сватання, що означає відмову дівчини, також є свідченням особливого статусу гарбуза в українських традиціях. Голова городини – гарбуз, достигає саме восени, у період сватань та весіль. Його авторитет незаперечний та вагомий, як і рішення про долю дівчини. Популярні вирази «піднести гарбуза», “гляди щоб вам гарбуза не піднесли” звучать і у сучасному світі, але часто вже в інших ситуаціях. Святкування Дня гарбуза 26 жовтня американські фермери влаштовують на гарбузових полях Pumpkin Patch. Вони гарно розташовують величезні гарбузи, пропонують спробувати традиційні та незвичайні страви з них, розповідають кумедні випадки та дають можливість ознайомитися з сільським побутом. Спробуйте новий рецепт. Завдяки своїй універсальності, з гарбуза завжди можна приготувати нову страву, яку варто спробувати. Гострий гарбузовий суп, гарбузовий смузі: гарбузовий пирічг чи печиво, або печений гарбуз з корицею – кулінарні можливості безмежні. Гарбузова фотосесія. Це вже популярна традиція. Можна зробити власну гарбузову композицію чи скористатись гарбузовими локаціями, що щедро облаштовують в цей осінній час ресторани, кавʼярні, фотостудії. Як є можливість зробіть це прямо на городі, де ви виростили свої гарбузи. Вирізання гарбуза. Візьміть участь у традиційній жовтневій розвазі – вирізанні гарбуза. Виберіть дизайн, чи то моторошне обличчя, чи креативний візерунок, і починайте вирізати! Поміркуйте про довгу історію гарбуза, від його вирощування тисячі років тому до його значення в сучасній кулінарії, традиційній кухні, традиціях та святкуваннях.
    1Kпереглядів
  • Злюся.
    Чи не злюся?
    Та я просто в стані неконтрольовоної люті…

    Ааааа коли українська жіночка лютує, щоб не повввввбивати оточуючих, вона починає звершувати…

    То сьогодні я якісно підмела увесь двір.
    Відер вісім листячка з парку прибрала.
    Перемила всі миски, відра, ночви, що ще з консервативного сезону накопичувалися біля придворної мийки.
    Витаскала їх всі в сарай!
    Та я ж ще й бидон яблук наквасила!

    А люті менше не стає…

    Скільки життя навчає, булки не розслабляти?
    А навчитися все не можу…

    Хуч одна добра новина.
    Отримала на НП капці.
    Нові та теплі.
    Зимовий варіант.
    Ноги в них аж печуть.

    Хотіла з ліхтариками?:)
    Та з ліхтариками не знайшла.

    Ви там як?
    Цілі?
    Злюся. Чи не злюся? Та я просто в стані неконтрольовоної люті… Ааааа коли українська жіночка лютує, щоб не повввввбивати оточуючих, вона починає звершувати… То сьогодні я якісно підмела увесь двір. Відер вісім листячка з парку прибрала. Перемила всі миски, відра, ночви, що ще з консервативного сезону накопичувалися біля придворної мийки. Витаскала їх всі в сарай! Та я ж ще й бидон яблук наквасила! А люті менше не стає… Скільки життя навчає, булки не розслабляти? А навчитися все не можу… Хуч одна добра новина. Отримала на НП капці. Нові та теплі. Зимовий варіант. Ноги в них аж печуть. Хотіла з ліхтариками?:) Та з ліхтариками не знайшла. Ви там як? Цілі?
    166переглядів
Більше результатів