Часто чую, що їсти здорову їжу це дорого… Дійсно, зараз ціни на продукти шалено летять у космос і кожного разу дивуєшся, чому пакет напівпустий, порівняно з минулим разом, а грошей платиш більше… 😒 Але часто люди попадають під вплив маркетингу і вважають дорожчі, екзотичніші і розрекламовані продукти більш корисними. Хочу показати вам на прикладах, що можна обирати дешевші продукти, які практично нічим не поступаються дорогим, а буває що і навпаки є більш щільнішими на вітаміни та мікроелементи👌 Якщо було цікаво - ❤️

#історія #постаті 28 січня 1951 року на Буковині народився чоловік, якому судилося стати «першим після Бога» в ієрархії українських підкорювачів неба. Леонід Каденюк — не просто астронавт, а символ того, що Україна в 1990-х роках, попри економічний хаос, залишалася космічною державою не лише на папері, а й на орбіті. 👨‍🚀🚀 Від Клішківців до мису Канаверал Шлях Леоніда Костянтиновича до зірок був класичним прикладом тернистої стежки: льотне училище, служба в авіації, жорсткий відбір до загону космонавтів ще за часів СРСР. Але справжній зоряний час настав у 1997 році, коли він переміг у відборі на спільну українсько-американську місію. Каденюк готувався до польоту в NASA, де вразив американців своєю витримкою та професіоналізмом. Його обрали серед багатьох кандидатів саме за вміння зберігати спокій там, де в інших здавали нерви. 🇺🇸🇺🇦 Місія STS-87: Український слід у космосі 19 листопада 1997 року космічний човник «Колумбія» відірвався від землі. На борту був Каденюк, а в його особистому багажі — прапор України, «Кобзар» Шевченка та аудіозаписи українських пісень. Леонід став першим, хто влаштував на орбіті справжній «вечір української культури». Він згадував, що коли вперше зазвучав наш гімн у невагомості, американські колеги встали разом із ним, віддаючи шану далекій державі, яка відправила свого сина в цей політ. 🎶🛰️ Наука на орбіті: Це не були «покатушки» Часто скептики кажуть, що Каденюк летів як «гість», але це відверта брехня. Він виконував складні біологічні експерименти з рослинами (ріпою, соєю та мохом), досліджуючи, як невагомість впливає на фотосинтез та розвиток організмів. Ці дані згодом лягли в основу багатьох наукових праць. Каденюк працював як повноцінний вчений-дослідник, доводячи високий рівень української академічної школи. 🧪🌱 Спадщина справжнього офіцера Леонід Каденюк завжди залишався скромною людиною. Він не любив пафосу, хоча його впізнавали на вулицях. До останніх днів він боровся за розвиток української аерокосмічної галузі, щиро вболіваючи за те, щоб ми не втратили статус технологічної нації. Його раптова смерть у 2018 році під час ранкової пробіжки стала шоком для країни, але він залишив нам головне — відчуття того, що для українців немає недосяжних висот. 🌌🦾 Сьогодні, у день його народження, варто згадати його знамениту фразу: «Я був вражений, наскільки красива наша Земля і наскільки вона незахищена». Це слова людини, яка бачила світ з висоти, недоступної більшості, і навчилася цінувати кожен клаптик рідного дому.

#історія #події 73 секунди до вічності: Урок, який NASA засвоїло занадто пізною ціною. 28 січня 1986 року мільйони американців, затамувавши подих, спостерігали за стартом місії STS-51-L. Це мав бути тріумф піару та науки: вперше в космос летіла цивільна особа — вчителька Кріста Маколіфф. Але замість запланованих уроків з орбіти світ побачив білий слід розпачу в небі над мисом Канаверал. На 73-й секунді польоту шаттл «Челленджер» перетворився на вогняну кулю. 🚀🔥 Холодний розрахунок проти гарячого бажання Трагедія «Челленджера» — це не просто технічний збій, це класична ілюстрація того, як бюрократичний тиск та бажання «вкластися в дедлайн» перемагають здоровий глузд і закони фізики. Того ранку у Флориді було аномально холодно — нижче нуля. Інженери компанії Morton Thiokol, які розробляли твердопаливні прискорювачі, буквально благали керівництво NASA відкласти старт. ❄️🛑 Проблема була в гумових ущільнювальних кільцях (O-rings). Через мороз вони втратили еластичність і просто не змогли герметизувати стики прискорювача. Коли гарячі гази прорвалися назовні, вони спрацювали як автоген, пропаливши зовнішній паливний бак. Результат був миттєвим і фатальним. 💥 Космічне «шоу», що стало національною травмою NASA на той час намагалося переконати світ, що польоти на шаттлах — це майже те саме, що поїздка на міжміському автобусі. Участь звичайної вчительки мала підкреслити безпеку та буденність космічних мандрів. Саме тому за стартом у прямому ефірі спостерігали тисячі школярів у класах по всій території США. Замість натхнення вони отримали колективну психологічну травму, а фраза диктора «Очевидно, сталася серйозна несправність» (Obviously a major malfunction) стала одним із найсумніших евфемізмів в історії. 📺💔 Склянка води Річарда Фейнмана Розслідування катастрофи виявило жахливий рівень внутрішньої комунікації в NASA. Знаменитий фізик Річард Фейнман, який входив до президентської комісії, провів блискучий і водночас нищівний експеримент прямо під час засідання. Він просто занурив зразок матеріалу ущільнювача у склянку з льодом, продемонструвавши, як легко гума стає крихкою. Цей жест поставив хрест на спробах чиновників виправдатися «непередбачуваними обставинами». 🥤🧊 Гіркий спадок Загибель семи астронавтів, серед яких була і Кріста Маколіфф, зупинила програму Space Shuttle на 32 місяці. NASA довелося повністю переглянути підхід до безпеки, а світ зрозумів: космос не прощає нехтування дрібницями та не терпить політичного поспіху. «Челленджер» залишився в історії як нагадування про те, що за кожною великою мрією стоїть відповідальність, яку не можна ігнорувати заради гарної картинки в новинах. 🌌🎗️

#історія #події Це був момент, коли холодна війна ледь не перетворилася на "зоряні війни" у найгіршому їхньому прояві. 27 січня 1967 року людство виявило рідкісну розсудливість: у москві, Лондоні та Вашингтоні було підписано «Договір про принципи діяльності держав по дослідженню і використанню космічного простору». 🌌📜 Мирне небо без атомних заграв: Як космос залишився нейтральним У середині 60-х років технічний прогрес дозволив наддержавам не просто запускати супутники, а й розглядати космос як ідеальний майданчик для ядерного шантажу. Розміщення боєголовок на орбіті означало б, що удар може бути завданий з будь-якої точки над головою впродовж лічених хвилин. Світ опинився на порозі космічної мілітаризації, яка зробила б життя на Землі суцільною лотереєю. ☢️🚀 Договір від 27 січня став "Великою хартією вольностей" для Всесвіту. Його головні тези були революційними: Ядерне табу: Категорична заборона на виведення на орбіту будь-яких об'єктів із ядерною зброєю чи іншими видами масового знищення. 🚫💣 Космос — не колонія: Жодна держава не може пред'являти права власності на Місяць, планети чи зірки. Вони оголошені «надбанням усього людства». 🌖🛰️ Демілітаризація небесних тіл: Місяць та інші планети мають використовуватися виключно в мирних цілях; створення там військових баз або проведення випробувань зброї було суворо заборонено. Підписання цього документа врятувало науку від того, щоб стати лише додатком до ракетних військ. Завдяки йому ми маємо міжнародну співпрацю на МКС, а не мережу орбітальних фортець. Це був один із небагатьох випадків, коли страх перед взаємним знищенням змусив політиків діяти в інтересах всього виду Homo Sapiens. 🌍✨

Сергій Флеш Журналісти просять прокоментувати цю заяву. Оскільки Шахеди прибувають до нас не з космосу, а через кордони, то логічно і правильно будувати ешелони вздовж кордонів, не даючи Шахедам залетіти вглиб території. Для цього треба зробити три речі. 1. Створити щільне єдине радіолокаційне поле вздовж усіх кордонів 2. Забезпечити високу насиченість і щільність вздовж кордонів екіпажів зенітних дронів (і не тільки) 3. Змусити все це ефективно і злагоджено працювати (тут потрібна чітка система розподілу цілей). Це буде перемога? Нi. Як тільки ми це зробимо, росія відразу перейде на реактивні БПЛА формату Герань-5. Хочемо, щоб за нами була перемога в цій повітряній війні? Треба вже зараз розробляти рішення проти Шахедів зі швидкістю 500 плюс. Цими всіма питаннями і буде займатися Pavlo Yelizarov а я буду йому допомагати. https://t.me/Ukraineaboveallelse

✅Торгова мережа, де українці можуть розраховуватися коштами Зимової підтримки та Національного кешбеку, продовжує розширюватися — Мінекономіки До програми долучилися АТБ, Таврія В (Космос і Пюре), Дивоцін і ЛотОК — це майже 1650 нових крамниць по Україні. Відтепер у цих мережах можна купувати продукти українського виробництва (крім підакцизних товарів). ⏰ Тисячу гривень Зимової підтримки потрібно витратити до 30 червня 2026 року, невикористані кошти повернуться до бюджету. #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини

#дати #свята День почерку (День ручного письма): реквієм за чорнильницею чи свято унікальності? ✍️📜 23 січня світ відзначає День почерку (Handwriting Day). Дата обрана не випадково: саме цього дня у 1737 році народився Джон Хенкок — перший голова американського Континентального конгресу, чий підпис під Декларацією незалежності США був настільки розмашистим і зухвалим, що став загальною назвою для будь-якого підпису. 🖋️🇺🇸 У світі, де ми швидше за все наберемо текст великим пальцем на екрані, ніж знайдемо вдома працюючу ручку, це свято виглядає як милий анахронізм. Проте воно має глибший зміст, ніж просто ностальгія за каліграфією. Чому це важливо (і трохи іронічно): Психологічний автопортрет: Графологи стверджують, що почерк — це «дзеркало душі». Нахил літер, сила натиску та розмір петель можуть розповісти про Ваш характер більше, ніж Ви самі готові визнати на першому побаченні. Почерк унікальний, як відбитки пальців, і цифрові шрифти ніколи не замінять цієї інтимної неідеальності. 🧠🔍 Когнітивний тренажер: Вчені довели, що коли ми пишемо від руки, наш мозок працює набагато інтенсивніше. Це активує зони, відповідальні за пам'ять та навчання. Студенти, які записують лекції від руки, зазвичай засвоюють матеріал краще за тих, хто клацає по клавішах. Тож, якщо хочете щось запам'ятати — діставайте блокнот. 📖💡 Втрачене мистецтво: Раніше по почерку судили про вихованість та статус людини. Сьогодні ж, коли лікар виписує рецепт, ми часто сприймаємо це як зашифроване послання з космосу. Іронічно, що наше вміння читати рукописні тексти поступово деградує разом із вмінням їх створювати. 🚑📜 Цей день — чудовий привід відкласти гаджети хоча б на п'ять хвилин і написати коротку записку близькій людині. Повірте, папір із Вашими «каракулями» несе в собі набагато більше тепла, ніж бездоганний емодзі в месенджері. 💌✨

#історія #події Батискаф «Трієст»: як двоє чоловіків опинилися під найбільшим тиском в історії і вижили 🌊🏗️ 23 січня 1960 року людство довело, що космос — не єдина «остання межа». Швейцарський океанограф Жак Пікар та лейтенант ВМС США Дон Волш здійснили те, що багато хто вважав самогубством: вони спустилися на дно Маріанської западини, у так звану «Безодню Челленджера», на глибину близько 10 911 метрів. 🌑📉 Цей технологічний шедевр був створений батьком Жака, Огюстом Пікаром. На відміну від звичайної підводної лодки, «Трієст» працював за принципом аеростата: замість повітря для плавучості використовувався бензин (він легший за воду і не стискається), а для занурення — важка залізна дробь, яку тримали електромагніти. Простіше кажучи, це була металева кулька, підвішена до величезного поплавця. ⛽🎈 Чому цей подвиг заслуговує на Вашу увагу: Тиск, що розчавлює: На глибині майже 11 кілометрів тиск води становить близько 1100 атмосфер. Це все одно, що на Вашу голову поставити три слони... на кожен квадратний сантиметр Вашого тіла. Ілюмінатор з оргскла під час спуску дав тріщину, але дослідники вирішили, що «і так зійде», і продовжили занурення. Мужність чи безумство? Мабуть, і те, і інше. 🐘💥 Брудна вода та «пласка риба»: Коли батискаф торкнувся дна, він підняв таку хмару мулу, що видимість стала нульовою. Проте Пікар встиг помітити плоску рибу, схожу на камбалу. Це стало сенсацією: раніше вважалося, що на такій глибині життя неможливе через відсутність світла та жахливий тиск. Виявилося, що природа набагато витриваліша за наші теорії. 🐟👀 20 хвилин тріумфу: Весь спуск тривав майже 5 годин, а перебування на дні — лише близько 20 хвилин. Але цих хвилин вистачило, щоб назавжди вписати імена Пікара і Волша в історію поруч із Гагаріним та Армстронгом. ⏱️🏆 Іронічно, але після цього успіху людство на пів століття «забуло» дорогу в Маріанську западину. Наступним гостем там став лише Джеймс Кемерон у 2012 році. Схоже, тиск на дні океану лякає нас навіть більше, ніж вакуум космосу. 🌌🛸 Ця подія — ідеальний приклад того, що за правильних розрахунків та сталевих нервів можна вийти сухим із води навіть на дні океану. Ну, майже сухим — у кабіні «Трієста» було досить волого і холодно. 🥶🌊

#історія #речі Олівець: Паличка геніїв, народжена під час шторму ✏️ Ви коли-небудь замислювалися, що звичайний дерев’яний олівець — це, по суті, шматок обробленого вуглецю, затиснутий між двома трісками? Але саме цей скромний інструмент створив ескізи Сікстинської капели, записав щоденники Анни Франк і допоміг винайти лампочку Едісону. 💨 Графіт і вівці: Випадкове відкриття Історія сучасного олівця почалася у 1564 році в англійському містечку Борроудейл. Після потужного шторму місцеві пастухи знайшли під вирваним із корінням деревом дивну чорну масу. Спочатку вони подумали, що це вугілля, але воно не горіло. Зате воно прекрасно бруднило руки! Пастухи почали використовувати цей «чорний камінь» (як пізніше з'ясувалося — найчистіший у світі поклад графіту), щоб мітити овець. 🧤 Дорогий бруд і перші «футляри» Графіт був настільки м'яким, що він постійно ламався і бруднив усе навколо. Тому його почали обмотувати мотузкою або шкірою. Лише згодом італійці здогадалися вставити графітовий стрижень у дерев'яну паличку, видовбану всередині. Це була революція: інструмент став чистим, зручним і... неймовірно дорогим. Графіт став стратегічною сировиною, його використовували для змащення гармат, а за його крадіжку можна було потрапити на шибеницю. 🥖 Наполеон і французька кмітливість Коли Англія оголосила блокаду Франції, Наполеон залишився без англійських олівців. Тоді він наказав винахіднику Ніколя-Жаку Конте щось із цим зробити. У 1795 році Конте придумав змішувати графітовий порошок із глиною та запікати цю суміш. Так народився сучасний грифель. Більше глини — олівець твердий (H), менше глини — м'який (B). Ця технологія використовується донині. 🎨 Чому олівець зазвичай жовтий? Більшість класичних олівців у світі — жовтого кольору. Це не випадковість. Наприкінці XIX століття найкращий графіт постачали з Китаю. Щоб підкреслити високу якість свого товару, компанія Hardtmuth почала фарбувати олівці в жовтий колір — колір китайської імператорської сім'ї. Це настільки асоціювалося з якістю, що інші виробники просто почали їх копіювати. 🚀 Космічний міф Існує популярна легенда, що NASA витратило мільйони доларів на розробку космічної ручки, а радянські космонавти просто користувалися олівцями. Насправді олівці в космосі — це небезпечно: уламки грифеля та графітовий пил проводять струм і можуть спричинити коротке замикання. Тому сьогодні всі користуються спеціальними ручками, але олівець назавжди залишився символом земної простоти та надійності.

#історія #речі ♟️ Шахи: Коли дошка стає полем битви, а фігури — нервами ♚ ​Ви коли-небудь замислювалися, що спільного між стародавнім індійським полководцем, середньовічним королем і студентом-айтішником, який не спить третю ніч поспіль? Усі вони так чи інакше були захоплені Шахами — грою, яка старша за більшість монархій, мудріша за деяких філософів і набагато складніша за ваші стосунки з дедлайнами. Це не просто розвага, це інтелектуальний двобій, де кожна фігура має характер, а кожний хід — наслідок карми попередніх рішень. ​🇮🇳 Індійська "Чатуранга": Дитя війни Шахи народилися в Індії приблизно в VI столітті під назвою «чатуранга». Це була гра-симулятор битви, яка відтворювала чотири роди військ: піхоту (пішаки), кінноту (коні), бойові слони (слони) і колісниці (тури). Король, звісно, був королем, а королева ще не набрала такої смертоносної сили, як сьогодні, і була скромною радницею. За легендою, винахідник гри попросив у нагороду рисові зерна: одне за першу клітинку, два за другу, чотири за третю і так далі. Індійський раджа прорахувався, адже кількість зерен швидко перевищила весь світовий урожай рису. Такі вони, шахи: на вигляд прості, а всередині — нескінченність. ​🌍 Мандри шахів: Від Багдада до Європи З Індії шахи мандрували світом, як найкращий твіт за останні 24 години. Через Персію, де їх називали «шатрандж», вони потрапили до арабського світу, а звідти, разом з маврами, дісталися Іспанії. Європа зустріла гру з ентузіазмом. Однак не всі були задоволені: церква спочатку забороняла шахи, вважаючи їх надто азартними (бо ж «король» міг «впасти»!), але згодом поступилася, адже навіть священникам було нудно між проповідями. ​👑 Ферзь: Жіноча революція на дошці Найбільша трансформація відбулася в XV столітті, коли королева (ферзь) з тихої радниці перетворилася на наймогутнішу фігуру на дошці. Це співпало з посиленням ролі жінок у суспільстві, а також з появою таких сильних монархинь, як Ізабелла Кастильська та Єлизавета I. Ферзь отримала здатність рухатися на будь-яку кількість клітин у будь-якому напрямку (крім конячого стрибка), що перетворило гру на динамічний, стрімкий та іноді брутальний поєдинок. ​🤖 Шахи і ШІ: Коли машина стає гросмейстером У XX столітті шахи стали полем битви між людським розумом і штучним інтелектом. У 1997 році комп'ютер Deep Blue переміг чемпіона світу Гаррі Каспарова. Це був шок. Людство зрозуміло, що є сфери, де кремнієві мізки перевершують наші біологічні. Але навіть сьогодні, коли ШІ може обіграти будь-кого, краса шахів залишається в процесі мислення, у творчості та в тому унікальному відчутті, коли ви знаходите неочікуваний мат у три ходи. ​✨ Епілог: Битва триває Шахи — це не просто гра, це мікрокосмос життя. Тут є стратегія, тактика, жертви, злети й падіння. Іноді ви жертвуєте пішаком заради майбутнього ферзя, іноді — віддаєте ферзя, щоб врятувати короля. Це навчання прийняттю рішень, баченню наслідків і вмінню виходити з найскладніших ситуацій. Головне — пам'ятати, що після партії всі фігури повертаються в коробку, незалежно від того, були вони королями чи пішаками. ​🏆 Грайте в шахи, розвивайте розум і не забувайте, що життя — це теж одна велика шахівниця. 🏆