#новий_розділ #морські_баталії #пригоди #пірати #любовний_роман #історична_проза Вітаю! Новий розділ Скарбів Мігеля Барбадоського вже на Аркуші. Вона кинулася до мене й міцно обійняла. Її дотик був як промінь сонця. На мить я забув про своє становище. Деякий час ми просто мовчки дивилися одне на одного, ніби боячись повірити, що знову разом. Вартовий, який стояв біля дверей, пильно стежив за мною, але не втручався. Здавалося, він усе розумів, і, можливо, навіть трохи співчував. — Щойно я дізналася, що до порту прибув якийсь дивний корабель, а його капітана підозрюють у піратстві, — почала вона, — серце підказало мені, що це ти. А Лоренцо, щойно повернувшись, наговорив моєму батькові про тебе стільки… Навіть повторювати страшно. — Можу собі уявити, — відповів я тихо. — І ще… — її голос здригнувся, — батько хоче видати мене за нього. Причому якомога скоріше. В її очах блиснули сльози. — Не бійся, — мовив я, — я повернувся, щоб урятувати тебе. — А сам опинився в темниці, — сумно усміхнулася вона. — Послухай, — я простягнув їй листа, — ти зможеш передати це батькові? — Що це? — здивувалася вона. — Якщо пощастить, це не лише допоможе визволити мене, а й відверне твій шлюб із Лоренцо. — А якщо ні? — перепитала вона. Та в її очах уже світилась іскорка надії. — Тоді я втечу. Не знаю як, але знайду спосіб. І тоді ми з ним поговоримо інакше. Вартовий, який увесь цей час уважно спостерігав, промовив, що час побачення скінчився. Під конвоєм я повернувся до своєї тісної камери. Я сподівався, що послання Родріго не тільки переконає дона Жозе заступитися за мене, а й відкриє йому очі на справжню суть Лоренцо. Читати далі за посиланням https://arkush.net/book/18589/31 Приємного читання!!! Буду щиро радий коментарям! #морські_баталії #пригоди #пірати #любовний_роман #історична_проза #романтика #пригоди #Карибське_море. #Атлантичний_океан #XVII_століття #кохання #пригодницький_роман #Південна_Америка #дикуни #безлюдні_острови #індіанці #читати_онлайн #Колонія_Дель_Сакраменто #Ла_плата #чарруа #вітрильник #фехтування #шабля

#новий_розділ #морські_баталії #пригоди #пірати #любовний_роман #історична_проза Вітаю! Новий розділ Скарбів Мігеля Барбадоського вже на Аркуші. Шхуна, яка донедавна безрезультатно обстрілювала нас, почала стрімко наближатися, готуючись до абордажу. Але ми встигли добряче пошкодити її палубу точними залпами. Раптом ядро з флейта свиснуло просто над головами та з гуркотом врізалося у фальшборт. — До бою! — скомандував Фернандо в ту мить, коли шхуна готувалася зчепитися з нами. Він попрямував туди, де мала розгорнутися битва, і я рушив слідом за ним. Наша абордажна команда була повністю готова до «ввічливого візиту» супротивника. Діогу, що очолював її, наказав облити палубу водою, зробивши її слизькою, а також розсипати уламки скла й гострі металеві предмети. Супротивники, які перебралися на наш борт відразу втрачали рівновагу та падали з криками болю, порізані й покалічені. Тих, кому вдалося встояти на ногах, зустрічали мушкетні залпи, списи й боллоси індіанців. Зрозумівши, що все йде зовсім не так легко, як планувалося, нападники почали відступати, намагаючись повернутися на свій корабель. Але ми кидалися за ними слідом, не даючи змоги відчепити шхуну. У цей момент флейт, який досі підтримував своїх союзників вогнем, раптово розвернувся і рушив до виходу з бухти. — Це дуже схоже на Прониру, — буркнув Фернандо, відбиваючи атаку одного з піратів. — Кинути своїх на загибель і самому рятувати сраку. Але я певен, що він мене впізнав. У ту ж мить на мене кинувся здоровань із сокирою. Я ледве встиг ухилитися й відповісти ударом шаблі. Втеча Пронири остаточно деморалізувала команду шхуни, яка ще мить тому люто боролася. Більшість почала панічно відступати. Їхній капітан, погрожуючи важкою шаблею, намагався підбадьорити підлеглих, та його зусилля були марними. Тим часом Гільєрме, розмахуючи якірним ланцюгом, кидався на ворогів, змушуючи їх стрибати за борт. Діогу, сорочка якого вже була залита кров’ю, видерся на шканці, де вступив у двобій із кремезним мулатом — настільки гігантським, що навіть Діогу поруч із ним здавався худим коротуном. Раптом я почув постріл. Усе навколо ніби завмерло. Я чув свист кулі, здавалося ще мить і... Врятувала діжка, кинута кимось в хаосі бою за мить до цього. Вона врізалась в ноги, я не втримався й упав, відчуваючи, як час розтягується. Кожен звук ставав окремим вибухом у вухах. Я почув, як куля пролетіла над головою, пробивши дошку фальшборту. Тієї ж миті, коли я торкнувся палуби, з вигуком на мене кинувся супротивник. Його тінь нависла, а в руці блиснуло лезо тесака. Я встиг лише відкотитися, і з глухим стуком залізо встромилося в дошки, саме туди, де щойно була моя шия. Поки він шарпав зброю, намагаючись її витягти, я вже стояв на колінах, стиснув шаблю й усміхнувся. Час знову пішов, і наша розмова продовжилася. Читати далі за посиланням https://arkush.net/book/18589/26 Приємного читання!!! #морські_баталії #пригоди #пірати #любовний_роман #історична_проза #романтика #пригоди #Карибське_море. #Атлантичний_океан #XVII_століття #кохання #пригодницький_роман #Південна_Америка #дикуни #безлюдні_острови #індіанці #читати_онлайн #Колонія_Дель_Сакраменто #Ла_плата #чарруа #вітрильник #фехтування #шабля

#архів Німецький корабель Gneisenau після влучення торпеди британської субмарини. Друга світова війна.

#корабель #море

#архів Корабель берегової охорони США топить нацистський підводний човен, 1943 рік.

#поезія Мапа долі- плетива доріг. Обираю ті, що пахнуть літом. Трави шовком стеляться до ніг І дарують поцілунки квітам. Ось тобі рука. Міцніш тримай. В цьому світі, повному канонів, Ти мій незабудковий розмай. Ти моє кохання без кордонів. Кожен день, неначе корабель, Підставляє вітрові вітрила. Не боюсь ні гір крутих, ні скель. Бо у нас на двох є спільні крила. У світанків сонячне вбрання. У бажань любисткова корона. Ти моя спокуслива броня. Ти моя надійна охорона Тож нехай життя собі тече Річкою, яку вже не спинити. Поряд рідне пристрасне плече. І тому у серці вічне літо. Світлана Башинська

#новий_розділ #морські_баталії #пригоди #пірати #любовний_роман #історична_проза Вітаю! Новий розділ Скарбів Мігеля Барбадоського вже на Аркуші. Вона кинулася до мене й міцно обійняла. Її дотик був як промінь сонця. На мить я забув про своє становище. Деякий час ми просто мовчки дивилися одне на одного, ніби боячись повірити, що знову разом. Вартовий, який стояв біля дверей, пильно стежив за мною, але не втручався. Здавалося, він усе розумів, і, можливо, навіть трохи співчував. — Щойно я дізналася, що до порту прибув якийсь дивний корабель, а його капітана підозрюють у піратстві, — почала вона, — серце підказало мені, що це ти. А Лоренцо, щойно повернувшись, наговорив моєму батькові про тебе стільки… Навіть повторювати страшно. — Можу собі уявити, — відповів я тихо. — І ще… — її голос здригнувся, — батько хоче видати мене за нього. Причому якомога скоріше. В її очах блиснули сльози. — Не бійся, — мовив я, — я повернувся, щоб урятувати тебе. — А сам опинився в темниці, — сумно усміхнулася вона. — Послухай, — я простягнув їй листа, — ти зможеш передати це батькові? — Що це? — здивувалася вона. — Якщо пощастить, це не лише допоможе визволити мене, а й відверне твій шлюб із Лоренцо. — А якщо ні? — перепитала вона. Та в її очах уже світилась іскорка надії. — Тоді я втечу. Не знаю як, але знайду спосіб. І тоді ми з ним поговоримо інакше. Вартовий, який увесь цей час уважно спостерігав, промовив, що час побачення скінчився. Під конвоєм я повернувся до своєї тісної камери. Я сподівався, що послання Родріго не тільки переконає дона Жозе заступитися за мене, а й відкриє йому очі на справжню суть Лоренцо. Читати далі за посиланням https://arkush.net/book/18589/30 Приємного читання!!! Буду щиро радий коментарям! #морські_баталії #пригоди #пірати #любовний_роман #історична_проза #романтика #пригоди #Карибське_море. #Атлантичний_океан #XVII_століття #кохання #пригодницький_роман #Південна_Америка #дикуни #безлюдні_острови #індіанці #читати_онлайн #Колонія_Дель_Сакраменто #Ла_плата #чарруа #вітрильник #фехтування #шабля

#новий_розділ #морські_баталії #пригоди #пірати #любовний_роман #історична_проза Вітаю! Новий розділ Скарбів Мігеля Барбадоського вже на Аркуші. А наступного ранку, попрощавшись, ми сіли на свій корабель, щоб назавжди залишити цих людей. Перед самою посадкою мене окликнув Фернандо. Він підійшов, міцно обійняв мене й простягнув невеликий шкіряний мішечок. Розгорнувши його, я побачив маленький дорогоцінний камінь. Його точну назву я досі не знаю, адже показував лише найближчим і перевіреним друзям. Один мій товариш нещодавно припустив, що це сапфір. Можливо, він має рацію. А можливо, й ні. Та це не важливо. Головне у ньому, це ледь помітний знак, вигравійований на поверхні. Він зображував коло, всередині якого, наче на компасі, було позначено всі сторони світу. У центрі — силует кораблика, на вітрилах якого ледве проглядалися літери «F» та «M». — Цей камінь не має великої цінності, хоч і виглядає як коштовність, — мовив Фернандо. — Але він може врятувати тебе, якщо зіткнешся з піратами. Це мій знак. Такий маю я, а також капітани кораблів моєї ескадри й члени команди, яким я довіряю. Навіть якщо зараз у мене лише один корабель. Якщо хтось із них побачить цей знак, то сприйме тебе за одного з наших і не зачепить. Бо знає, що буває з тими, хто ображає моїх друзів. — Це добре… Але ж є розбійники, схожі на Прониру. Вони можуть, з помсти, завдати нам шкоди, — зауважив я. — На жаль, ти маєш рацію, — зітхнув Фернандо. — У такому разі намагайся уникати зустрічей із ними, — додав із посмішкою. — У будь-якому разі, дякую тобі, друже, за все, — сказав я і потиснув йому руку. — І тобі не зневірятись. Що б не сталося! Я завжди радий бачити тебе у своїй команді, та готовий допомогти, чим зможу! Крім Фернандо, нас прийшли провести Педро зі своєю коханою, Тьягу, Гільєрме, Рікардо і Діогу. Останнього, після тяжкого поранення, поставив на ноги місцевий шаман. Діогу настільки здружився з ним, що навіть збирався запозичити рецепт деяких цілющих настоянок. Щоправда, більшість потрібних трав росла лише в цій місцевості, тож дістати їх деінде було майже неможливо. Стоячи на шканцях нашого невеликого судна, я востаннє глянув на друзів, що залишилися на березі. Тим часом «Портобелло», повільно набираючи хід, дедалі більше віддаляв мене від них. Читати далі за посиланням https://arkush.net/book/18589/28 Приємного читання!!! Буду щиро радий коментарям! #морські_баталії #пригоди #пірати #любовний_роман #історична_проза #романтика #пригоди #Карибське_море. #Атлантичний_океан #XVII_століття #кохання #пригодницький_роман #Південна_Америка #дикуни #безлюдні_острови #індіанці #читати_онлайн #Колонія_Дель_Сакраменто #Ла_плата #чарруа #вітрильник #фехтування #шабля

#новий_розділ #морські_баталії #пригоди #пірати #любовний_роман #історична_проза Вітаю! Новий розділ Скарбів Мігеля Барбадоського вже на Аркуші. Щойно я переступив поріг, як мене обійняла Селена. Її руки тремтіли, на очах блищали сльози. Вона була вдягнена в потерту, трохи замащену сукню служниці. Та навіть у такому одязі вона виглядала чарівно. Я мимоволі затримав подих. Вигини її тіла, майже приховані грубою тканиною, не ставали менш привабливими. Навпаки — за цією скромною подобою крилася така краса, що жодна пані в дорогій сукні не зрівнялася б із нею. В її постаті не було фальші, не було штучної манірності. Лише природна грація, справжня жіночність і вогник у глибоких очах, які шукали в мені захисту. В ту мить вона була прекраснішою за всіх, кого я колись бачив. І водночас — беззахисною, як зранений птах. — Як добре, що ти нарешті прийшов… Я боялася, що вони знайдуть мене навіть тут, — схлипуючи, прошепотіла вона. — Хто? Що сталося? — стривожено спитав я і подав їй кухоль води. Селена зробила кілька ковтків, але руки все ще тремтіли. Потім знову заплакала. — Цей чоловік… Лоренцо. Він зайшов надто далеко, — промовила вона. — Я не дозволю скривдити тебе, — прошепотів я. — Якщо він сунеться сюди, матиме справу зі мною. Вона трохи заспокоїлась. Подивилася мені в очі глибоко, довірливо, та нарешті розповіла, що сталося. — Сьогодні зранку до батька прийшов Лоренцо з якимись чоловіками. Я не чула всієї розмови, але з самого початку було зрозуміло, що це не просто візит. Вони говорили різко. Лоренцо лютував, бо батько остаточно відмовив йому в шлюбі зі мною і просив залишити нашу родину в спокої. Він почав сипати образами та погрозами. На це батько відповів, що той ще має дякувати, що його темні справи не стали відомі алькальду. А потім сталося найстрашніше. Вони схопили мене й почали шантажувати батька. Мовляв, відвезуть мене на корабель, якщо він не підпише якісь папери. Тато кинувся на Лоренцо, а я скористалася миттю, вирвалася й втекла. Читати далі за посиланням https://arkush.net/book/18589/32 Приємного читання!!! Буду щиро радий коментарям! #морські_баталії #пригоди #пірати #любовний_роман #історична_проза #романтика #пригоди #Карибське_море. #Атлантичний_океан #XVII_століття #кохання #пригодницький_роман #Південна_Америка #дикуни #безлюдні_острови #індіанці #читати_онлайн #Колонія_Дель_Сакраменто #Ла_плата #чарруа #вітрильник #фехтування #шабля

#новий_розділ #морські_баталії #пригоди #пірати #любовний_роман #історична_проза Вітаю! Новий розділ Скарбів Мігеля Барбадоського вже на Аркуші. Ніч уже поглинула залишки вечірнього світла. Ми обережно увійшли в захищену бухту, де на слабких хвилях гойдався корабель. З борту долинали п’яні голоси. Шлюпку ми пришвартували з протилежного боку бухти, заховавши в густих заростях. Потім рушили до пагорба, що височів над берегом. На його вершині жовтіло світло. Там була хатина, ймовірне місце, де тримали маркіза. Пробираючись крізь чагарники, ми вийшли на невелику галявину, всіяну поодинокими високими кущами. Вони стали нашим тимчасовим укриттям, коли з темряви виринули кілька фігур. Двоє озброєних людей пройшли зовсім поруч. З уривків розмови ми дізналися, що Лоренцо, капітан судна, яким виявився не хто інший, як Хайме, помічник сеньйора Огірре, та ще кілька людей залишились у хатині з маркізом. Коли охоронці зникли в темряві, ми рушили вперед. Будиночок стояв освітлений, а навколо нього неквапливо походжав вартовий із мушкетом. Нам вдалося підкрастися. Його спроба підняти тривогу виявилася марною, вже за мить зброя опинилася в руках Августо, а сам страж лежав у кущах, безпорадно борсаючись у мотузках. Підкравшись до вікна, ми зазирнули всередину. Сеньйор Жозе сидів на стільці, міцно зв’язаний. Руки та ноги стягнуто мотузками. Обличчя його залишалося зібраним, хоч і змарнілим. Перед ним, із перекошеним від люті обличчям, стояв Лоренцо, розмахуючи перед носом маркіза якимись паперами й сиплючи образами на адресу маркіза та його доньки. Поряд з ним стояв знайомий нам Хайме, а також зрадник-управитель. Обидва виглядали самовдоволено. Позаду стояли ще двоє кремезних головорізів із бойовими сокирами. Ще троє лиходіїв сиділи за столом, та щось тихо обговорювали. Читати далі за посиланням https://arkush.net/book/18589/33 Приємного читання!!! Буду щиро радий коментарям! #морські_баталії #пригоди #пірати #любовний_роман #історична_проза #романтика #пригоди #Карибське_море. #Атлантичний_океан #XVII_століття #кохання #пригодницький_роман #Південна_Америка #дикуни #безлюдні_острови #індіанці #читати_онлайн #Колонія_Дель_Сакраменто #Ла_плата #чарруа #вітрильник #фехтування #шабля