#дати #свята
🙏 Пророк Справедливості.
День пам'яті пророка Авакума — це релігійне свято, присвячене одному з дванадцяти так званих «малих» біблійних пророків. У східних християнських традиціях (православ'ї) його пам'ять традиційно вшановується 15 грудня за старим стилем, або 2 грудня за новоюліанським/григоріанським календарем.

Хто такий Пророк Авакум?

Пророк Авакум жив і пророкував у Юдеї приблизно у VII столітті до нашої ери, незадовго до Вавилонського полону. Його ім'я, ймовірно, походить від івритського кореня, що означає «обіймати» або «боротися», що добре відображає зміст його пророцтв.
Книга пророка Авакума, що є частиною Старого Завіту, вирізняється тим, що вона менше зосереджена на пророкуванні майбутнього і більше на діалозі — своєрідному філософському диспуті між пророком і Богом.

Центральна Тема Книги Авакума

Основна тема книги — справедливість і теодицея (виправдання Бога за існування зла у світі). Пророк Авакум звертається до Бога з двома ключовими запитаннями:
Чому Бог дозволяє процвітати нечестю та беззаконню серед народу Юдеї?
Якщо Бог покарає Юдею, то чому Він використовує для цього ще більш жорстокий і нечестивий народ — халдеїв (вавилонян)?
У відповідь пророк отримує запевнення в тому, що справедливість, хоч і повільно, але обов’язково переможе.
Найвідомішим віршем з цієї книги є: «А праведний своєю вірою житиме» (Авакум 2:4). Ця фраза пізніше стала наріжним каменем теології апостола Павла, а потім і ключовим гаслом Реформації.

Народні Традиції

У народній традиції на цей день часто звертали увагу на погоду. Вважалося, що якщо цього дня багато снігу, то він пролежить до весни.
День пам'яті Пророка Авакума — це нагода для вірян розмірковувати над питаннями віри, терпіння та довіри до вищої справедливості, особливо в часи випробувань. 🕯️🕊️

#історія #особистості
🔮 14 грудня 1503: Мішель де Нотрдам — Загадка Нострадамуса.
Сьогодні ми згадуємо день народження людини, чиє ім'я стало синонімом передбачення та містики — Мішеля де Нотрдама (фр. Michel de Nostredame), відомого світові як Нострадамус. Він народився 14 грудня 1503 року у місті Сен-Ремі-де-Прованс, Франція.

⚕️ Лікар і Астролог

Нострадамус був освіченою людиною своєї епохи. За фахом він був лікарем. Під час епідемій чуми він прославився тим, що розробив новаторські (для того часу) методи боротьби з хворобою, засновані на гігієні, чистій воді та рожевих пігулках, що містили вітамін С, а не на традиційному кровопусканні.
Проте світову славу йому принесла не медицина, а його захоплення астрологією та пророцтвами.

📜 "Центурії" — Загадка на століття

Свою знамениту збірку пророцтв «Пророцтва» (Les Prophéties) Нострадамус видав у 1555 році. Книга складається з десяти частин, або Центурій (сотень), кожна з яких містить 100 чотиривіршів — катренів.
Катрени написані туманною, зашифрованою мовою, що поєднує французьку, латинську, грецьку та окситанську мови. Цей стиль він обрав свідомо, щоб уникнути переслідування інквізицією.

🌍 Культурний Феномен

Незважаючи на скептицизм наукової спільноти, яка вважає його катрени надто розпливчастими, щоб їх можна було перевірити, Нострадамус залишається культурним феноменом. Його часто цитують у зв’язку з великими історичними подіями, що, як стверджують його шанувальники, він нібито передбачив:
Смерть короля Генріха II.
Французьку революцію.
Прихід до влади Наполеона та Гітлера.
Атомне бомбардування Хіросіми та навіть теракти 11 вересня.

🤔 Спадщина

Сьогодні Нострадамус є об'єктом інтересу істориків, езотериків і, безумовно, масової культури. Його життя і тексти є яскравим свідченням того, як люди прагнуть знайти сенс і передбачити майбутнє у світі, повному хаосу. Незалежно від того, чи віримо ми в його здібності, його фігура залишається однією з найвпливовіших у сфері містики та пророцтв. 🌟

#історія #особистості
🇩🇪 Останній Романтик і Воїн Слова: Генріх Гейне.
Сьогодні, 13 грудня 1797 року, народився Крістіан Йоганн Генріх Гейне (нім. Christian Johann Heinrich Heine) — один із найвизначніших німецьких поетів, публіцистів та критиків XIX століття. Його творчість, що балансувала на межі романтизму та реалізму, здійснила революцію в німецькій мові та ліриці.

Між Ніжністю та Іронією 🥀

Гейне часто називають «останнім романтиком» або «похоронником романтизму», оскільки він довів до досконалості традиційні романтичні мотиви (кохання, природа, нічні мрії), але водночас почав їх гостро пародіювати та критикувати. Його поезії притаманні:
Лірична простота: Він писав мовою, близькою до розмовної, що робило його вірші надзвичайно доступними.
«Розбитий» стиль: У своїх творах Гейне часто використовував несподіваний, цинічний або іронічний фінал, руйнуючи ідеалістичну картинку романтичної любові.
Сум та краса: Його найвідоміша збірка, «Книга пісень» (Buch der Lieder, 1827), містить перлини світової лірики, зокрема вірш «Лорелея».

Музичний Феномен 🎵

Однією з головних причин світової слави Гейне є його тісний зв'язок із музикою. Простота та мелодійність його віршів ідеально підходили для вокальної музики:
Lied (Пісня): Гейне став найулюбленішим поетом композиторів-ліриків XIX століття. Його вірші були покладені на музику частіше, ніж твори будь-якого іншого німецького поета (за винятком, можливо, Ґете).
Видатні Композитори: Його вірші надихнули таких майстрів, як Франц Шуберт, Роберт Шуман, Фелікс Мендельсон та Йоганнес Брамс, на створення сотень «художніх пісень» (Lieder), які стали основою німецького музичного романтизму.

Політичний Публіцист і Вигнанець 🗣️

Гейне був не лише поетом, а й завзятим публіцистом, критикуючи реакційні політичні режими Німеччини та відстоюючи ідеї демократії та свободи. Його гострі фейлетони та політичні есеї викликали гнів влади.
Вигнання: У 1831 році, через неможливість вільно публікуватися на батьківщині, Гейне емігрував до Парижа, де провів решту свого життя. Його твори в Німеччині були заборонені.
«Матрацова гробниця»: Останні вісім років життя поет був прикутий до ліжка важкою хворобою (імовірно, розсіяний склероз), яку він із трагічною іронією називав своєю «матрацовою гробницею».
Генріх Гейне залишається неперевершеним майстром, який поєднав велику ліричну чуттєвість із дотепним інтелектом та політичною сміливістю.

Видавництво «Космоліт» сьогодні анонсувало, що вони видадуть Цикл: Світ Смерті (Deathworld) Гаррі Гаррісона. Декілька частин вийде омнімбусом. Книга стане частиною серії «Зоряний архів». В таку серію видавництво оформлює твори, що стали класикою sci-fi, формували цей жанр, та досі на нього впливають.

Як вам такі новини?)
#sci_fi_не_нудно

Скілько ждав ждав, а всьо таки є…
В Україні цю книгу видасть видавництво Vivat, передзамовлення за посиланням: https://vivat.com.ua/product/knyha-inshykh-mists/
Книга очікується у лютому 2026 року

#sci_fi_не_нудно

Тору на украинском языке впервые включили в ханукальные наборы для общин от Federation of Jewish Communities of Ukraine

Иногда самые тихие решения оказываются самыми громкими. В этом году Federation of Jewish Communities of Ukraine впервые положила в ханукальные наборы полное издание Торы на украинском языке — и этот шаг уже обсуждают по всей стране.

В праздничные коробки — их 45 тысяч, и они отправляются в более чем 150 городов — всегда входили свечи, менора, сладости, материалы о Хануке, детская книга «8 ярких ночей». Но в этот раз рядом с привычными вещами лежит книга, которой не было никогда раньше.

Тора.
На украинском.

Не сокращённая, не адаптированная — полноценное издание, над которым несколько лет работали переводчики, раввины и редакторы. Появившееся только в 2025 году. Напечатанное в Харькове. Первым тиражом 3000 экземпляров.

Почему это важно — особенно сейчас?

Долгие годы еврейские общины Украины использовали только русскоязычные переводы. Советское наследие сформировало систему, в которой иудаизм звучал либо на иврите, либо на русском — третьего варианта просто не было.

Но после 2022 года многое изменилось.
Когда Россия атакует украинские города, в том числе районы, где живут еврейские семьи…
Когда сирены и взрывы стали частью повседневности…
Когда общины вынуждены прятаться в укрытиях во время праздников…

читать священную книгу на языке страны-агрессора для многих стало тяжёлым внутренним противоречием.
Это редко произносили вслух, но это чувствовали.

И поэтому появление Торы на украинском стало не просто долгожданным моментом.
Это возможность открыть текст на языке той страны, в которой живут.
На языке, который слышат дети вокруг.
На языке, который становится частью их памяти о праздниках — тёплой, домашней, настоящей.

Сам перевод — огромная работа.
Издатель Михаил Шифрин.
Редактор Александр Кагановский.
Переводчики Елена Рабинович и Анна Чвикова.
Раввин Михаэль Гоцель, следивший за точностью текста.
Большая команда специалистов, включившая Анатолия Брусиловского, Игоря Залатарёва, Менахема Менделя Марьяновского и Акиву Немоя.
Книга двуязычная: иврит + украинский перевод. Включает гафтароты.

И теперь эта Тора поедет в маленькие города и большие центры — в Николаев, Хуст, Полтаву, Черновцы, Киев, Львов.
В дома, где Ханука проходит при свечах из-за отключений.
В семьи, где дети никогда не видели Тору на языке, который слышат с детства.

ФЕГУ этим шагом говорит простую, но точную вещь:
еврейская Украина имеет право на свой язык.
На свою традицию.
На то, чтобы открывать священную книгу без внутреннего конфликта и боли.

И, возможно, именно в этом — главный смысл Хануки 2025.
Свет появляется там, где возвращается смысл.

НАновости‼️: 🇺🇦🇮🇱
🔗 https://nikk.agency/toru-na-ukrainskom/

#️⃣ Хештеги:
#НАновости #NAnews #Israel #Ukraine #Україна #Ханука #ЄвреїУкраїни #ТораУкраїнською #Hanukkah2025 #Dnipro #Kharkiv #FJCU #ФЄГУ

❓ Как вы считаете: важно ли, чтобы еврейская традиция звучала на языке страны, в которой живёт община?

#книжковий_відгук #Лана_читає

“Ніч у самотньому жовтні” Роджер Желязни
Видавництво Богдан

Коли Геловін збігається з повнею, починається Гра. Одні люди хочуть відкрити браму для вороття Древніх Богів на Землю, інші мають стати їм на заваді та закрити її. Гра збирає досить еклектичній нарід - різника, відьму, стародавнього вампіра, божевільного попа та ще кількох менш примітних особин. І у кожного з них є свій, так би мовити, фамільяр, тваринка, яка допомагає готуватися до Гри, шукати артефакти та дізнаватися, як йдуть справи у конкурентів. Від такої тварини, собаки на ім’я Нюх, і йде оповідь.

Взагалі у книги було все, що може мені сподобатися. Тут класні тварини (майже всі) та навіть деякі люди. Тут цікава щоденникова форма і класна подача pov Нюх. Та і сам цей персонаж офігезний, сміливий, розумний, принциповий та відданий, Джеку з ним пощастило. Нюх круто розмірковує, аналізує та взаємодіє з іншими тваринами, особливо з кішкою Сірохвісткою. От, до речі, ще один плюс - неймінг, канєшна, розкішний, як і переклад.

Але при цьому сама містична частина мене… не знаю… не зачарувала своєю атмосферою. Я чесно вгадала якусь частину відсилок, знайшла там Голмса, Дракулу, доктора Франкенштайна з його Істотою. Хоча це, напевно, не весь список. Але всі відсилки до Лавкрафта пройшли повз мене. Там прям в примітках пишуть - осьо тобі з книг Лавкрафта, на! Але я не читала Лавкрафта, тому момент з древніми богами, брамами, мацаками та іншими світами мені геть не відгукнувся. Мабуть, я така проста людина, що мені було б достатньо цього прикольного “ВусоЛапоХвоста” та якихось більш “приземлених” подій.

Але це третя книга Роджера Желязни, яку я читаю, і автор кожен раз мене по-різному дивує. Він вміє заінтригувати та закрутити сюжет, причому у такому стислому форматі. Я, мабуть, раніше не читала нічого подібного, і тому це був цікавий досвід. Якщо вам подобається Лавкрафт чи всяке таке моторошно-містичне, варто до цієї книги придивитися.

Міжнародний день боротьби за скасування рабства

Що це за день?
Ми звикли вважати, що рабство залишилося в далекому минулому людства. Але, на жаль, це жахливе явище існує й у сучасному світі. Хоч рабство вважається одним з найтяжчих видів приниження людської гідності та всюди є забороненим, мільйони людей продовжують жити як раби або в умовах, що наближені до рабських. Рабством на сьогоднішній день вважається примусова та дитяча праця, примусові шлюби, сексуальна експлуатація, торгівля людьми, залучення дітей до участі в збройних конфліктах. Міжнародний день боротьби за скасування рабства (International Day for the Abolition of Slavery) було оголошено Генеральною Асамблеєю Організації Об’єднаних Націй днем, який слід відзначати 2 грудня.

Як виникла ідея відзначати Міжнародний день боротьби за скасування рабства?
У рабовласницькому суспільстві поділ на вільних і рабів був надзвичайно чітким.


Так було і в давній Греції, і в давньому Римі. За античними поняттями, фізична праця вважалася принизливою. Війна, політика, наука та мистецтво — тільки ці заняття були гідними для вільних громадян. Всю виробничу діяльність, всі види фізичної праці було покладено на рабів. Вони працювали в сільському господарстві, у міських майстернях, в будинках своїх господарів, будували дороги, водогони.

У Римі рабів використовували навіть в деяких видах розумової праці — секретарі, читці, переписувальники книг також були невільниками, головним чином греками та сирійцями.

Знатні римські жінки могли купувати собі рабів-філософів або рабів-поетів. А найсильніші раби-чоловіки мусили бути гладіаторами. Криваві видовища гладіаторських боїв розважали римську знать. Раб був річчю, а не особистістю, не мав навіть імені та прізвища, тільки кличку, як тварина.

У середні віки, з розповсюдженням християнства у Європі, работоргівля перемістилася в більш віддалені країни. Наприклад, в Османській імперії існували цілі армії, що складалися виключно з рабів.

За часів Русі рабів називали холопами. Хазяїн мав повну владу над холопом — міг продати його, віддати в рахунок оплати боргу або навіть вбити. Людина могла стати холопом за борги чи вчинення злочину, а також в разі шлюбу з холопом. Багато людей самі продавали себе в рабство через бідність. Згодом раби офіційно перетворилися на кріпосних.

У XVIII столітті рабство стали піддавати осуду діячі руху Просвітництва. До початку XIX століття у більшості європейських країн була визнана необхідність скасування рабоволодіння.

Віденський конгрес
Першою в світі міжнародною угодою, яка засудила рабство, була Декларація, прийнята у 1815 році на Віденському конгресі. Метою документу було припинення торгівлі людьми в регіоні Атлантики, звільнення рабів в колоніях, що належали країнам Європи та в США.

Попередниця ООН — Ліга Націй — приділяла багато уваги явищу рабства, а після Першої світової війни ця проблема була серед найактуальніших. Прийнята організацією Конвенція про рабство хоч і поставила це явище поза законом, але не передбачала ні механізму дії, ні міжнародного органу, який міг би розглядати порушення. До кінця 30-х років XX століття було також прийнято ряд міжнародних документів стосовно заборони торгівлі жінками для проституції. Цей злочин у Конвенції про рабство раніше не був прописаний.

З часу свого утворення Організація Об’єднаних Націй продовжила роботу по скасуванню рабства. В січні 1947 року Комісія з прав людини, яку очолювала Елеонора Рузвельт, розпочала працювати над історичним документом. Через численні розбіжності в поглядах між делегатами точилися нескінченні суперечки. Після двох років засідань, внесення кількасот поправок та більш ніж тисячі голосувань, Комісія виробила документ, в якому перелічено всі права, що мають чоловіки та жінки на нашій планеті. Загальну декларацію з прав людини, 4 стаття якої проголошує заборону рабства в усіх його видах, було прийнято 10 грудня 1948 року.

2 грудня 1949 року на сесії Генасамблеї ООН було прийнято Конвенцію про боротьбу з торгівлею людьми та з експлуатацією проституції третіми особами. Відтоді 2 грудня щорічно в усьому світі прийнято відзначати як Міжнародний день боротьби за скасування рабства.

Міжнародний день боротьби за скасування рабства в історії
1848
Скасування кріпацтва в Галичині та Буковині.
1861
Скасовано кріпосне право на території Російської імперії, в тому числі й на території України.
1865
Заборонено рабство у США.
1924
Тимчасова комісія Ліги Націй визначила перелік форм рабства.
До нього увійшли: рабство або кріпацтво; звичаї, що обмежують свободу особистості в умовах, аналогічних рабським; система примусової праці. Цей перелік було схвалено Радою Ліги Націй.
192625 вересня
Лігою Націй прийнято Конвенцію про рабство.
1956
ООН прийняла Додаткову конвенцію про скасування рабства, работоргівлі та інститутів і звичаїв, подібних до рабства. Цей документ є більш сучасним та поглибленим в порівнянні з Конвенцією 1926 року.

Як відзначається Міжнародний день боротьби за скасування рабства?
В нашій країні традиції проведення Міжнародного дня боротьби за скасування рабства такі ж, як і в більшості країн.

Інтернет, телебачення, друковані засоби масової інформації висвітлюють сучасне рабство як серйозне порушення прав людини. Політичні лідери знаходять час, щоб закликати громадськість до співпраці над викоріненням будь-яких форм рабства в суспільстві. В навчальних закладах та в інших громадських місцях розповсюджуються інформаційні бюлетені, листівки та плакати щодо скасування рабства.
Кожен небайдужий громадянин може зробити внесок у благодійну організацію, що займається цією проблемою.
Цього дня можна подивитися цікавий художній фільм на тему рабства, наприклад «Викрадені та продані», «Еден» чи «12 років рабства».
В літературі теж чимало творів, що яскраво змальовують це явище – «Спартак» Рафаелло Джованьйолі, “Віднесені вітром” Маргарет Мітчелл, “Хатина дядька Тома” Гаррієт Бічер-Стоу.
Незайвим буде познайомити дітей з книгами та фільмами, що відповідають їхньому віку.
Чому важлива ця подія?
Цей день покликаний привертати увагу населення до злочинів сучасного рабства, адже в повсякденному житті ми не часто згадуємо про цю проблему.

За підрахунками ООН, близько 40 мільйонів людей знаходяться в сучасному рабстві, в тому числі 25 мільйонів — працюють примусово. Кожною четвертою жертвою рабства в сучасному світі є дитина.
Щороку 2 мільйони людей нелегально перевозять за кордон для продажу. Більшість з них — жінки, яким обіцяли кар’єру в модельному бізнесі, а натомість примушують до проституції або тяжкої праці на підпільних підприємствах. До трудового рабства часто потрапляють і чоловіки.
Україна займає місце в першій половині антирейтингу по розповсюдженню сучасного рабства. Кількість жертв цього явища в нашій країні сягає понад 200 тисяч.
Міжнародний день боротьби за скасування рабства дозволяє поповнити свої знання про те, як запобігти потраплянню в рабство, на що слід звертати увагу в разі працевлаштування за кордоном.
Також дуже важливо знати, як допомогти людям, що потрапили в неволю, якщо раптом доведеться стати свідком такої ситуації.

#історія #особистості
Гострий розум Ірландії: Народження Джонатана Свіфта (1667–1745).
Сьогодні, 30 листопада, ми відзначаємо день народження одного з найвидатніших майстрів сатири в історії світової літератури — Джонатана Свіфта. Цей ірландський письменник, публіцист, поет та англіканський священник залишив по собі спадщину, яка досі вражає своєю гостротою, інтелектом та актуальністю.

Людина церкви та політики ⛪

Свіфт народився у Дубліні в 1667 році. Його життя було тісно пов'язане з політичними та релігійними подіями свого часу. Будучи деканом собору Святого Патрика в Дубліні, він активно виступав на захист прав ірландців від англійського панування, використовуючи своє перо як потужну зброю. Він писав численні памфлети та есе, які розкривали суспільні вади та політичні інтриги.

«Мандри Гуллівера»: Сатира на всі часи 🌍

Його найвідоміший твір, безперечно, «Мандри Гуллівера» (1726 рік). Цей роман, який на перший погляд здається дитячою казкою про подорожі до екзотичних країн (Ліліпутія, Бробдінгнег, Лапута, країна гуїгнгнмів), насправді є глибокою, безжальною сатирою на:
Людську природу: Свіфт висміює марнославство, жадібність, жорстокість та обмеженість людей.
Британське суспільство: Він критикує політичну систему, судочинство, науку, релігію та мораль тодішньої Англії.
Європейську цивілізацію: Через призму зустрічей Гуллівера з різними народами, Свіфт показує абсурдність війн, лицемірство дипломатії та безглуздість багатьох «досягнень» цивілізації.
Книга викликала величезний резонанс і досі залишається одним із найважливіших зразків сатиричної літератури.

Філософ і мислитель 🤔

Свіфт не просто висміював, він глибоко аналізував суспільство. Його твори змушують читача замислитися над природою влади, правди, справедливості та самої людської сутності. Він був скептиком, який не боявся піддавати сумніву усталені авторитети та ілюзії.

Джонатан Свіфт помер у 1745 році, але його «Мандри Гуллівера» та інші сатиричні твори продовжують бути актуальними, адже людські вади, які він так гостро викривав, на жаль, залишаються незмінними. 🖋️

#історія #особистості
📚 Голос Америки: Народження Марка Твена (1835–1910).
Сьогодні, 30 листопада, ми відзначаємо день народження великого американського письменника, гумориста, сатирика та філософа — Семюеля Ленгхорна Клеменса, більш відомого світові під псевдонімом Марк Твен. Його твори не просто розважали, а й формували уявлення про американську ідентичність, критикуючи суспільство з гострим гумором.

Життя як пригода 🛶

Марк Твен народився у Флориді, штат Міссурі, у 1835 році, і його дитинство, проведене на берегах річки Міссісіпі, стало невичерпним джерелом натхнення для його майбутніх творів. Він працював лоцманом на пароплаві (звідки, ймовірно, і походить його псевдонім «Марк Твен», що означає «мірка два» — безпечна глибина для судноплавства), друкарем, шукачем срібла і журналістом. Кожен з цих досвідів збагачував його багатий внутрішній світ та дозволяв тонко розуміти людську природу.

Класика світової літератури 📖

Найбільшу славу Марку Твену принесли його романи про пригоди хлопчаків на Міссісіпі:
«Пригоди Тома Сойєра» (1876) — історія про веселого, винахідливого хлопчика, який живе у вигаданому містечку Сент-Пітерсберг.
«Пригоди Гекльберрі Фінна» (1884) — шедевр, який багато хто вважає «великим американським романом». Ця книга, написана від імені втікача Гека, глибоко досліджує теми расизму, свободи та морального вибору, за що неодноразово піддавалася критиці та заборонам.

Гумор, сатира та мудрість

Твен був майстром гумору та сатири. Його гострий розум дозволяв висміювати лицемірство, дурість та соціальну несправедливість. Він не боявся критикувати політиків, релігійні установи та усталені догми. Його афоризми та цитати досі актуальні та широко використовуються.
«Ніколи не кажіть правди людям, які її не гідні», «Класика — це те, що кожен хвалить, але ніхто не читає» — це лише кілька прикладів його проникливості.
Марк Твен помер у 1910 році, залишивши після себе величезний доробок, який продовжує впливати на літературу та культуру всього світу. Він — це сама Америка, з її суперечностями, мріями та нескінченними можливостями. ✨