#історія #особистості 🎭 14 грудня 1840: День Народження Михайла Старицького — Корифея Української Сцени. Сьогодні ми вшановуємо пам’ять одного із засновників українського професійного театру та видатного письменника — Михайла Петровича Старицького. Він народився 14 грудня 1840 року, і його творчість стала справжнім мостом між народним вертепом та європейською драматургією. 🌟 Театральна "Трійця" Михайло Старицький був не лише драматургом, а й активним культурним діячем, який разом із Марком Кропивницьким та Іваном Карпенком-Карим заклав основи знаменитого Театру корифеїв. Цей театр став феноменом, що підніс українську мову та культуру на новий, професійний рівень у другій половині XIX століття. Старицький виступав як антрепренер (організатор трупи), режисер, актор та автор репертуару, вкладаючи власні кошти і величезну енергію в справу національного відродження. ✍️ Літературний Спадщина Хоча Старицький відомий як поет і прозаїк, його найбільший внесок — це драматургія. Він майстерно поєднував соціально-побутові сюжети з романтичними та історичними мотивами. Найвідоміші твори, що й досі не сходять зі сцени: «За двома зайцями» (перероблено і адаптовано з п'єси І. Нечуя-Левицького) — неперевершена комедія, що висміює міщанське лицемірство. «Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці» — класична музична драма на тему народних легенд. «Богдан Хмельницький» та «Оборона Буші» — історичні трагедії, що піднімали дух української нації. Його п'єси не лише розважали, а й навчали, висвітлюючи гострі соціальні проблеми та зберігаючи багатство української народної мови. 🇺🇦 Борець за мову Старицький працював в умовах жорстоких царських указів, таких як Емський акт (1876), що забороняв друкування та публічне виконання творів українською мовою. Він та його соратники шукали шляхи обходу цих заборон, часто видаючи свої твори за «малоросійські» етнографічні матеріали, щоб зберегти українську культуру. Михайло Старицький був не просто діячем культури, а справжнім патріотом, який присвятив життя боротьбі за українське слово і театр. Його внесок є неоціненним фундаментом, на якому стоїть сучасне українське мистецтво. 💐

#історія #події ✨ 14 грудня 1900: Революція Планка — Народження Квантової Теорії. Ця дата є однією з найважливіших в історії науки, днем, коли світ вперше познайомився з фундаментальною ідеєю, що перевернула уявлення про матерію та енергію. Рівно 125 років тому німецький фізик Макс Планк представив концепцію, яка започаткувала еру квантової фізики. 💡 Проблема "Ультрафіолетової Катастрофи" Наприкінці XIX століття класична фізика не могла пояснити явище випромінювання абсолютно чорного тіла (наприклад, розпеченого металу). Відповідно до тодішніх законів, тіло мало б випромінювати нескінченну кількість енергії в ультрафіолетовому діапазоні, що, очевидно, не відбувалося в реальності. Це протиріччя назвали "ультрафіолетовою катастрофою". 🤯 🔬 Гіпотеза, що змінила світ 14 грудня 1900 року на засіданні Берлінського фізичного товариства Макс Планк виступив із доповіддю, в якій запропонував радикальне рішення цієї проблеми. Він припустив, що енергія випромінюється і поглинається не безперервними потоками, як вважала класична фізика, а дискретними порціями, які він назвав квантами. Планк постулював, що енергія E будь-якого випромінювання пропорційна його частоті \nu, де коефіцієнтом пропорційності є нова фундаментальна константа h: E = h\nu. Ця константа h отримала назву сталої Планка. ⚛️ Народження нової фізики Сам Планк спочатку розглядав свою гіпотезу як суто математичний прийом, необхідний для узгодження теорії з експериментом, і не був повністю переконаний у її фізичному значенні. Однак його ідея дала початок: Альберту Ейнштейну для пояснення фотоефекту (за що Ейнштейн отримав Нобелівську премію). Нільсу Бору для створення першої моделі атома. Усій сучасній квантовій механіці, без якої неможливі лазери, транзистори, комп'ютери та сучасна електроніка. Нобелівську премію з фізики 1918 року Макс Планк отримав саме «за заслуги у розвитку фізики завдяки відкриттю квантів енергії». Цей день став поворотним моментом, відкривши вченим шлях до дослідження мікросвіту, де діють зовсім інші, дивовижні закони. Завдяки цій революції ми маємо світ, яким знаємо його сьогодні. 🌌💻

🏛️ Одеса виникла до Катерини: правда, яку не любить москва. Скільки разів нам повторювали російську казку про “Катєріну, которая основала Адєссу”? Це — пропагандистський міф, створений імперією заднім числом. Правда зовсім інша — і значно цікавіша. 🇺🇦 1. На місці Одеси вже існувало місто. До приходу російської імперії тут були: • Кочубіїв / Коцюбіїв — згадується з XV століття; • Українська фортеця та порт, що переходили між Литвою, Кримським ханством, Османами й знову Україною; • Поселення козаків і місцеве слов’янське населення. Тобто Катерина прийшла в уже заселене та стратегічно важливе місце, а не “на пусте поле”, як любить стверджувати російська пропаганда. ⚓ 2. Місто будували не росіяни. Реальними творцями Одеси були: • Італійські інженери; • Французькі архітектори; • Українські та грецькі купці; • Молдовани та євреї, які заселяли околиці; • Дерібас, Рішельє, де Волан — іноземці. Катерина тільки підписала указ, а реальні будівничі — європейці та місцеві народи. 📜 3. Брехня про “заснування”. Катерина II навіть ніколи не була в Одесі. Вона просто дала наказ розвивати порт — і все. Російська імперія потім переписала історію, створивши культ “Катерини-засновниці”, щоб подати Одесу як “споконвічно русскій город”. Це класична імперська схема: 👉 знищити чи присвоїти, а потім оголосити “всєгда біло нашім”. 🌊 4. Одеса — місто Чорного моря, а не імперії. Її створила суміш народів, культур і торгівлі, а не воля однієї імператриці. Одеса народилася з моря, торгівлі й свободи — а не з московських указів. ⚠️ 5. Чому це важливо зараз. Бо російська пропаганда досі використовує міф про “русскую Одессу” як зброю. Правда проста: Одеса не російська. І ніколи не була. Її будували українці, європейці та чорноморські народи. Катерина — лише підпис під папером, а не творець.

Українці виграли три золота та бронзу чемпіонату Європи з шахів серед аматорів 🔥 Українські шахісти вдало виступили на чемпіонаті Європи серед аматорів, вигравши три золоті медалі та одну бронзову 👏🏻 European Amateur Chess Championships 2025 відбувався на Мальті у трьох рейтингових категоріях – до 2300, до 2000 і до 1700 (швейцарська система, 9 турів, класична гра) ♟️ Україну на турнірі представляли п'ятеро гравців, які у підсумку виграли чотири медалі 🔝 #спорт @sports #Український_спорт #Ukrainian_sport #спорт_sports #brovarysport @brovarysport ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport

#історія #події 👻 Вічна таємниця моря: 4 грудня 1872 року знайдено корабель-привид «Марія Целеста». Поблизу Азорських островів іспанський корабель «Деї Грація» («Dei Gratia») виявив бригантину, що дрейфувала у відкритому океані. Це була «Марія Целеста» (Mary Celeste), і ця знахідка породила одну з найзагадковіших і найвідоміших історій морських привидів. Обставини знахідки Капітан «Деї Грація» Девід Річардсон та його екіпаж помітили судно, яке йшло під усіма вітрилами, але здавалося керованим. Після наближення вони побачили, що на борту «Марії Целести» немає жодної людини. Корабель був покинутий. Стан судна: Вантаж (спирт у бочках) був цілий. Особисті речі екіпажу, включно з грошима, залишалися на місцях. На столі в каюті капітана стояла недоїдена їжа. Корабельний журнал був заповнений до 24 листопада 1872 року, і останні записи не містили жодних ознак небезпеки. Єдиними помітними пошкодженнями були знятий (або знесений) рятувальний човен, відсутність навігаційних приладів (секстанта), і дивні сліди на перилах, ніби щось швидко й різко тягнули. У трюмі була невелика кількість води, що не становила загрози. Зниклий екіпаж «Марія Целеста» вийшла з Нью-Йорка 7 листопада 1872 року, прямуючи до Генуї (Італія). На борту було десять людей: Капітан Бенджамін Бріґґс (Benjamin Briggs). Його дружина Сара Бріґґс та їхня дворічна донька Софія. Сім досвідчених членів екіпажу. Ніхто з цих людей ніколи не був знайдений. Їхнє раптове та повне зникнення з цілого і повністю забезпеченого судна не піддається логічному поясненню. Основні версії зникнення Незважаючи на численні розслідування та художні перекази, жодна теорія не була доведена. Серед найпопулярніших версій: Піратство/Заколот: Малоймовірно, оскільки гроші та цінний вантаж залишилися незайманими. Напад морського чудовиська: Класична, але науково недостовірна версія, популярна в художній літературі. Страх вибуху (найбільш правдоподібна): Судно перевозило промисловий спирт. Можливо, через погану вентиляцію в трюмі накопичилися випари. Капітан міг почути незрозумілий шум або відчути запах, припустивши, що бочки ось-ось вибухнуть. Він міг наказати екіпажу та родині швидко перейти до рятувального човна, прикріпленого до корабля тросом, щоб перечекати небезпеку на безпечній відстані. Через шторм або несправність мотузка могла обірватися, і рятувальний човен з людьми був віднесений у відкрите море, залишивши «Марію Целесту» дрейфувати. Зустріч із «Деї Грація»: Існувала версія, що капітан Річардсон (який знав капітана Бріґґса) інсценував історію заради отримання винагороди за порятунок судна, але це так і не було доведено. Культурне значення Хоча «Марія Целеста» не була єдиним «кораблем-привидом», її історія стала найбільш відомою завдяки її висвітленню у пресі та літературі, зокрема оповіданню Артура Конан Дойла «Повідомлення Гебека Кьюсаена» (1884). Таємниця «Марії Целести» залишається нерозгаданою, а її назва стала прозивним символом для будь-якого об'єкта, знайденого покинутим і в ідеальному стані.

Чоловіче худі ФК Шахтар Код товару: p113689 Матеріал: 80% бавовна + 20% поліестер Тип друку: Термотрансферний друк (флекс-плівка) Опис: Класична чоловіча толстовка з круглим вирізом, капюшоном та карманом «кенгуру». Еластичні манжети на рукавах та в нижній частині виробу, внутрішня сторона толстовки – чесаний фліс. Крій Normal Fit. Щільність тканини 280 г/м2. 👉 Заходь на https://www.printsalon.ua/#41119 та замовляй речі, які говоритимуть за тебе. #PrintSalon #ДрукНаОдязі #ОдягЗПринтом #ФутболкаЗПринтом #СтвориСвійДизайн #ПатриотичнийОдяг #УкраїнськийБренд #ПринтНаЗамовлення #ШопінгОнлайн #ДрукНаОдязі #УкраїнськийШопінг #СвійДизайн #ЗамовОнлайн #Одяг #Футболка #подарунок #шопінг #покупки #купити #купую #торгівля #магазин #шопоголік #онлайншопинг #товар

#особистості #дати 1896: Михайло Вериківський — Батько першого українського балету. 20 листопада 1896 року в мальовничому Кременці на Тернопільщині народився Михайло Вериківський. Людина, яка зробила для української академічної музики те, що свого часу зробили корифеї театру для драми — вивела її на професійний, європейський рівень, не втративши національного колориту. 🩰 «Пан Каньовський»: Революція в танці Головне досягнення Вериківського, яке назавжди вписало його ім'я в історію, — створення першого українського національного балету «Пан Каньовський» (прем'єра відбулася у Харкові в 1930 році). Це був сміливий експеримент. Разом із хореографом Василем Верховинцем композитор зумів органічно поєднати класичний балетний пуант із віртуозністю українського народного гопака та метелиці. Музика Вериківського довела, що український фольклор може звучати не лише на сільських весіллях, а й у партитурах високого симфонічного мистецтва. 🎼 Кобзар у нотах Вериківського називають одним із найкращих музичних інтерпретаторів Тараса Шевченка. Він не просто писав музику на слова поета, він відчував ритм його віршів. Опери «Сотник» та «Наймичка», поема «Чернець» — це глибоке переосмислення шевченківських сюжетів. Його оркестрова сюїта «Тарас Шевченко» стала музичним пам'ятником Кобзареві. 🎻 Маестро і педагог Окрім композиторства, він був блискучим диригентом Київської та Харківської опер, а також видатним педагогом. Протягом багатьох років він викладав у Київській консерваторії, виховавши цілу плеяду музикантів. Його стиль вирізнявся інтелігентністю, глибиною та неймовірною увагою до мелодизму. Михайло Вериківський — це той фундамент, на якому стоїть сучасна українська класична музика. Він показав, що вона може бути модерною, складною, але водночас рідною і зрозумілою кожному українцю 🇺🇦.

КИЇВ ІСТОРИЧНИЙ Хрещатик у час пік, 1959 рік. Класична панорама центру Києва, знята з Будинку профспілок. Ця частина Хрещатика після реконструкції 1950-х стала уособленням радянського “столичного стилю”, коли архітектура, транспорт і міський ландшафт демонстрували оптимізм доби відбудови. Саме так виглядала середина сторіччя: переплетення величних фасадів, широких проспектів та людських потоків, а колоризоване фото Андрія Левченка дозволяє побачити цей Київ як живу картинку. #history_of_Kyiv #News_Kyiv #Kyiv_regionnews #Київ_Київщина #Новини_news #Kyiv

Давайте поговоримо про улюблену музику, в мене, наприклад, нема улюбленої музики. Зараз дуже популярно казати «Я мєломан», ну напевно, це про мене. Я слухаю або граю виключно те що мені подобається, це може бути як поп музика, так і класична і тд.. Що стосовно вас? Напішіть в коментарях 🫶🏻😉

Ми завзято маневруємо, намагаємося відбити, перерізати, не дати противнику можливість розвинути цей успіх. Активно маневрує і ворог, наполегливо інфільтрує свої штурмові групи чисельністю 2-4 особи. Іноді навіть по одному. Якщо раніше диверсійно-розвідувальна група була таким собі поодиноким штучним інструментом, то зараз ми спостерігаємо спробу масово застосовувати аналоги ДРГ. Загарбник шукає нові шляхи, нові способи хоронити своїх солдатів. Адже це не робота класичної ДРГ, достатньо підготовлених фахівців для такої роботи у них немає. Проте вони це роблять. Їхня робота – створювати проблеми, але при цьому уникати бою, змушувати наші Сили оборони ганятись за ними по наших містах, які ми контролюємо. І в цьому полягає проблема, тому що в нас менше людського ресурсу, вони нас на це відвертають, відповідно, це забирає наші сили. У певні моменти їм вдається накопичитись і вже вести активні бойові дії. Але класична тактика роботи штурмового підрозділу – зайти, закріпитись, почати вогневе враження і дати можливість підтягнутися новим силам.