#зрадники
Артистку та колишню народну депутатку від забороненої "Партії регіонів" Таїсію Повалій, яка у 2014 році виїхала до Росії, судитимуть за підозрами у колабораціонізмі та виправдовуванні вторгнення РФ в Україну. За версією слідства, вона вихваляє Путіна та називала українців "зомбованими нацизмом", розповіли у Вінницькій обласній прокуратурі.

20 березня 2014 року курсанти Академії імені Нахімова у Севастополі показали свою чітку позицію вірності українському народові та заспівали Гімн України, коли зрадники піднімали російський прапор.

Щоб заглушити їх спів у динаміках на повну гучність увімкнули урочисту музику. Доспівавши, курсанти віддали військове вітання, поплескали одне одного по плечі і повернулися в корпус, щоб згодом вийти на материкову Україну та продовжити виконувати свій військовий обов'язок.

За два дні до цього росія анексувала Крим. Академія змінювала прапори і отримувала нове керівництво.

4 квітня дві сотні курсантів академії Нахімова виїхали з Криму до Одеси. В Одесі курсантів спершу розподілили у військову академію, яка займається більше сухопутними професіями. Після цього передислокували до Національної морської академії.

Три роки окупації Бердянська..

Звісно, адепти узького міра продовжують волати про «асвабаждєніє», проте реалії такі, що Бердянськ вже 1095 днів має статус тимчасово окупованого міста.

Сіра зона, в яку русня перетворила квітуче, колись, місто продовжує вкорінюватися, поширюючи метастази на всі сфери життєдіяльності Бердянська.

Про таке засадниче для переважної більшості містян явище як курортний сезон вже можна забувати. Тут все дуже сумно. Певна частина готелів та баз відпочинку використовується окупантами в якості місць розташування власного особового складу. І не тільки військових, а й представників різноманітних силових відомств, які приїхали з московії контролювати життя «нових рєгіонов». Ще якусь частину курортної інфраструктури віджали та розграбували «асвабадітєлі» ну і трохи готелів продовжує працювати. Великий потік відпочиваючих, які приїздили в Бердянськ з усіх куточків України до 2022 року, замінили нечисленні днрівскі та лнрівскі патріціі. Місто, яке влітку завжди жило яскравим життям, перетворилось в напівдепресивний населений пункт, який використовується окупантами, як тилова база для відновлення власних «вітязєй».

Про стан інфраструктури в Бердянську краще не казати. Сама окупаційна «влада», за допомогою підконтрольних ТГ-смітників щоденно буквами через телеграм інформує містян в які години/дні і в яких районах міста не буде тієї чи іншої комунальної послуги. Саме місто, власним виглядом нагадує арену бойових дій. Перекриті вулиці, переорані дороги та тротуари, постійні пориви водоводів - так зараз виглядає Бердянськ. Окупанти, як завжди просять людей ще «нємножко потєрпєть» і настане благодать. Не настане. З водою проблеми на десятиліття, з світлом також все складно в умовах непрацюючої ЗАЕС, з теплопостачанням краще, але і воно періодично збоїть.

Єбєйші зарплати, якими окупанти прикормили страждущіх в перший рік «асвабажджнія», потроху вирівнювалися два роки і в кінці кінців стали, за своїм рівнем, нагадувати зарплату в якійсь руснявій глибинці.

Дійсно, з початку колобки та зрадники дуріли з цієї прикормки, але згодом все стало на свої місця і рівень зарплат в тимчасово окупованому Брд почав підтягуватися до середньоросійського. І це ще не кажучи про численні випадки затримки цих виплат на строк від одного до трьох місяців.

А ще раптом виявилось, що певним категоріям населення на ТОТ раптово наказали пройти військовий вишкіл зі стрільбами на полігоні. Так, це ті товаріщі, які поповнили собою численні охоронні служби та агентства, які як гриби після дощу почали виникати на окупованих територіях з весни 2022 року. І в Бердянську, і в Маріуполі, і в Мелітополі всі ці перелякані «охоронці» раптово поїхали стріляти на полігон. Три роки не їздили і аж тут різко знадобилось. Ванюшкі на болотах не нескінченні, а лагідна мобілізація чоловіків на ТОТ дуже швидко може перетворитися на примусову і першими штурмувати Запоріжжя можуть поїхати саме ці «охоронці». Говоряща лошадь прямо заявляє про «російську конституцію», в яку вписаний наш обласний центр і комусь таки потрібно бути йти штурмувати Запоріжжя. Або їхати. На віслюках.

Тому чоловікам на ТОТ не варто розслаблятися. Після того, як в Бердянську та інших тимчасово окупованих містах закінчиться ті, хто пішов воювати за дєнюжку цілком ймовірно, що черга дійде і до всіх інших. Але, як каже пітун, все, що відбувається в Бердянську останні три роки, це все від «большой любві».

Це все погано вкладається в нормальну парадигму світосприйняття, але вже як є. Ми маємо справу з відбитими наглухо маніяками, які ладні покласти в землю мільйони власних співгромадян задля задоволення своїх хворих амбіцій.

І розуміють ці маніяки лише силу. Тому допомагаємо Силам Оборони. Редакція не дуже вірить в дипломатичне повернення Бердянська. Проте, в те що над Бердянськом обов’язково буде майоріти синьо-жовтий прапор, редакція ні на йоту не сумнівається. Том що Бердянськ був, є та завжди буде Українським містом. Хто б там що собі не фантазував.

Справа про колаборацію з російськими окупантами у котеджному містечку Бучанського району опинилася під загрозою розвалу, — ІЦ «Майдан Моніторинг»
Один із трьох обвинувачених вийшов під заставу в 1 млн грн і, за словами свідків, почав тиснути на учасників процесу. Поліція – не реагує.
Під час окупації зрадники діяли разом із росіянами: отримували транспорт і паливо, контролювали рух мешканців, погрожували, мародерили, викрадали авто й передавали їх окупантам. Свідків багато, але частина боїться говорити, адже підозрювані живуть поруч.
Після заслуховування кількох свідків суд змінив запобіжний захід на заставу. Один з колаборантів уже на волі й активно збирає кошти для двох інших. Водночас суд відкладає допити навіть військових, які служать з 2022 року.
Постраждалі та свідки заявляють: справу затягують, а держава — бездіє.
Це Ірпінь 🤙🏾

#навКоло_книг
#відгук
Сара Джіо "Усі квіти Парижа"
⭐️5/5
Оце книга...
З нею я пережила такий спектр емоцій, що словами важко передати.🥺😊🥰
Отже, коротко:

Наші дні.
Після аварії Керолайн втратила пам'ять. Живе вона на багатій вулиці Парижа в просторій квартирі.
Знайомство з Віктором - власником бістро, переростає у закоханість.

1943 рік.
Німці окуповують Париж. Найбільша з них сволота живе у просторій квартирі на багатій вулиці Парижа.(Вловили суть?)
Батько, донька Селін та внучка Козі - живуть чудовим життям, мають квіткову крамницю, яку згодом таврують жовтою зіркою, бо вони євреї за походженням.

У книзі такий розвиток подій, що мурашки по шкірі:
кохання та виживання під час окупації;
зрадники;
люди, які залишились ЛЮДЬМИ; вибір Селін, щоб вберегти найдорожче;
вибір Керолайн, щоб відпустити біль.

Якби ці жінки зустрілися в один час,то змогли б розділити свій біль,кохання та знайти душевний спокій.

То ж хто така Керолайн? І чи вижила Селін з сім'єю? Ким насправді є Віктор?
І як горе однієї жінки з 1943 переходить у порятунок жінки з 2009?🤔

В останній обмін повернули ЗРАДНИКА - Белова Костянтина Сергійовича 04.01.2002.
Росіяни черговий раз довели, що зрадники не потрібні навіть їм.

Що ж він такого зробив, спитаєте Ви?
Писав заяву щоб лишитись в рф, благав їх не відпускати на обмін. Надавав фейкові свідчення на бійців «Азову» та і в цілому на бійців різних бригад. Коли в нього спитали а чому ж воював за Україну - сказав що не хотів взагалі з ними бути, вони всі нацисти, фашисти і тд, але батьки в 2014 році переїхали з рідного Донецька із-за окупації і прийшлось з ними переїхати до цих «бандерівців».

Розповідав казки нібито «Азов» тримали його в полоні і змушували готувати їсти. Підставив мене, тикнув пальцем на мене і сказавши вертухаям що я стріляв з кулемета по русні на «Азовсталі», після чого мене водили на допити (звісно ж не поговорити). Так само підставив ще одного бійця з барака (ми перебували разом, хто не зрозумів), і того бійця забрали десь на хвилин 30 а повернули синім, навіть ходити не міг.
І ЦЕ ТІЛЬКИ ТЕ, ЩО Я ОСОБИСТО ЧУВ, БАЧИВ І ВІДЧУВ НА СОБІ.

Доречі клікуха була «Бобер», бо любив гризти свої смердючі пальчики.
В цілому ця людина зрадник, із-за якої страждали ВСІ, хто з ним знаходився. Він відчував що йому ніхто нічого не зробить, тому поводив себе максимально «вільно» і дозволяв те, чого інші не дозволяли собі.
Щиро хочу щоб він знав, як його тут чекали. І сподіваюсь на відповідну реакцію наших спец.служб.
І мені щиро неприємно що справжні Воїни, гідні скорішого повернення додому досі сидять там, а ось така шл*па повертається.

- такий допис опублікував один з раніше повернутих бійців «Смурф» в своєму інстаграм.

Знищені совєцькими окупантами храми Києва.

На відео ви можете побачити 18 сакральних споруд столиці України, які в різні часи зруйнували москалі та місцеві зрадники.