Вимоги на шляху до ЄС. Україна має змінити «негативні тенденції» у боротьбі з корупцією та прискорити реформи з верховенства права — Reuters 4 листопада, 07:58 247 ЄС визнає прогрес України, однак закликає посилити боротьбу з корупцією (Фото: REUTERS/Yves Herman) Україна демонструє «вражаючу відданість» євроінтеграції, однак має активніше боротися з корупцією та прискорити реформи у сфері верховенства права. Про це йдеться в проєкті майбутнього звіту Єврокомісії, пише Reuters. У документі, який є частиною звіту про розширення ЄС і який мають затвердити у вівторок, 4 листопада, зазначається, що «незважаючи на надзвичайно складні обставини, спричинені російською агресією, Україна протягом останнього року продовжувала демонструвати помітну відданість на шляху до членства в ЄС». Єврокомісія позитивно оцінила початок реформ, але наголосила, що Києву потрібно посилити незалежність судової системи, ефективніше боротися з організованою злочинністю та дотримуватися принципів підтримки громадянського суспільства. Реклама Європейські посадовці раніше висловлювали занепокоєння діями, ухваленими в липні, які посилили контроль Генерального прокурора над Національним антикорупційним бюро (НАБУ) та спеціалізованою антикорупційною прокуратурою (САП).Після суспільного обурення під час рідкісних протестів у воєнний час українська влада відмовилася від цих рішень, однак інцидент привернув увагу прихильників України у Брюсселі та столицях країн ЄС, зазначає агентство. Український уряд заявив, що прагне завершити переговори про вступ до кінця 2028 року. Водночас Єврокомісія наголосила, що для досягнення цієї мети Києву потрібно значно прискорити реформи. «Комісія готова підтримати це амбітне завдання, але вважає, що для його виконання необхідно пришвидшити темпи реформ, особливо у базових сферах — передусім у сфері верховенства права», — йдеться в документі.Також у звіті пропонується посилити захист демократичних стандартів у майбутніх етапах розширення ЄС. «Щоб гарантувати, що нові держави-члени продовжать дотримуватися принципів верховенства права, демократії та основоположних прав, Комісія вважає, що майбутні договори про вступ мають містити сильніші механізми запобігання відступу від зобов’язань, узятих під час переговорів про приєднання», — зазначено у проєкті звіту. Reuters додав, що Україна подала заявку на вступ до ЄС через кілька днів після початку повномасштабного вторгнення Росії у лютому 2022 року. Попри війну та блокування Будапештом наступних етапів переговорів, Київ наполегливо просуває свій євроінтеграційний курс.1 жовтня президент України Володимир Зеленський повідомляв, що Україна завершила внутрішній скринінг законодавства на відповідність нормам ЄС та готова до початку переговорів щодо відкриття першого кластера. 29 вересня Єврокомісар з питань розширення Марта Кос повідомила, що Єврокомісія завершила процес скринінгу українського законодавства. 27 серпня повідомлялося, що через загострення напруженості між Будапештом і Києвом надії на те, що Угорщина скасує своє вето на початок переговорів щодо вступу України до ЄС, зменшуються. Литва запропонувала обійти блокування і знайти спосіб просунутися далі.21 серпня президент України Володимир Зеленський просив президента США Дональда Трампа вплинути на прем'єр-міністра Угорщини Віктора Орбана, щоб він не блокував вступ України до Європейського Союзу. 15 серпня Politico писало, що ЄС розглядає можливість надання Молдові «великого кроку» вперед у її прагненні приєднатися до блоку напередодні парламентських виборів наприкінці вересня, вперше випередивши Україну Редактор: Софія Хушвахтова Теги: вступ України до ЄС Єврокомісія Європейська Комісія Війна Росії проти України Україна-ЄС Європейський союз Вступ України в ЄС Звіт Реформа

#музика #особистості Йому зараз могло виповнитися 30 років. Дмитро Коцюбайло став легендою за життя. Герой України, який безпрецедентно воював за Незалежність держави. Він самовіддано боровся, щоб країна мала шанс на самостійний розвиток і щоби майбутні покоління жили в мирній країні. Пісня «Памʼяті Да-Вінчі». Пісня присвята. Пісня спогад. Пісня про дух нескореності. Автор і виконавець: Роман Лисенко Аранжування: Сергій Габшій Звукорежисер: Богдан Іванишин Асистент автора: Павло Стрілецький Редакторки тексту: Анастасія Занузданова, Олена Галунець, Ніка Вербинська Дизайнерка обкладинки: Анастасія Власова https://youtu.be/cpsPWWwpYFI?si=lxWO28-R8QgyT_jr

🥀🥀 Повертаються Герої «на щиті»… Старший солдат Роман Суботовський, навідник механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти, загинув 13 липня 2024 року, в бою за Україну, її свободу та незалежність в районі н.п. Урожайне Волноваського району Донецької області. Щирі співчуття рідним та близьким Романа Григоровича… Вічна та світла пам’ять Герою-захиснику! Прощання з Романом Суботовським відбудеться завтра, 03 листопада о 10:00 біля будинку за адресою: м. Бровари, бул. Незалежності, 19-а. Прощання на Майдані Свободи о 10:30. Відспівування об 11:00 у Храмі Покрови Пресвятої Богородиці (вул. Героїв України, 22-а). Поховання - Алея слави (вул. Олега Онікієнка, 136), м. Бровари. @Brovary #Бровари_Броварщина #Київщина #Бровари #Броварський_край @Brovaryregion #Brovary_news #Brovary_region #Brovary #герої_війни

#події Підписання Балфурської декларації: Ключовий момент у історії Близького Сходу (1917). Балфурська декларація є одним з найважливіших документів XX століття, який суттєво вплинув на геополітику Близького Сходу. Цей публічний заява, видана британським урядом під час Першої світової війни, висловила підтримку створенню "національного дому" для єврейського народу в Палестині. Підписана 2 листопада 1917 року, вона стала каталізатором для сіоністського руху та заклала основу для майбутнього конфлікту в регіоні. Історичний фон Перша світова війна (1914–1918) була періодом глобальних змін, коли Османська імперія, яка контролювала Палестину протягом століть, опинилася на межі розпаду. Британія, як одна з провідних держав Антанти, шукала способи послабити Османську імперію та забезпечити свої стратегічні інтереси в регіоні, включаючи контроль над Суецьким каналом і нафтовими шляхами. У цей час сіоністський рух, очолюваний такими фігурами, як Теодор Герцль, активно лобіював ідею створення єврейської держави для подолання антисемітизму в Європі. Британський уряд бачив у сіоністах потенційних союзників. З одного боку, підтримка єврейської спільноти могла забезпечити лояльність впливових єврейських груп у США та Росії, які були важливими для воєнних зусиль. З іншого боку, це відповідало імперським амбіціям Британії щодо поділу османських територій. Водночас, Британія вже мала суперечливі обіцянки: у 1915–1916 роках через Хусейн-МакМахонську кореспонденцію вона обіцяла арабським лідерам незалежність в обмін на повстання проти османів, а у 1916 році уклала угоду Сайкса-Піко з Францією про поділ Близького Сходу. Процес створення та підписання декларації Ідея декларації виникла в колах британського кабінету, зокрема завдяки зусиллям сіоністських лідерів, таких як Хаїм Вейцман, який був впливовим хіміком і мав зв'язки в уряді. Вейцман переконував британських політиків, що підтримка сіонізму допоможе у війні. Документ був підготовлений у Міністерстві закордонних справ Великої Британії під керівництвом Артура Джеймса Балфура, який обіймав посаду міністра закордонних справ у кабінеті Девіда Ллойд Джорджа. Декларація була оформлена як лист від Балфура до лорда Лайонела Волтера Ротшильда, видатного члена британської єврейської спільноти та банкіра. Ротшильд був обраний як адресат, оскільки він був представником сіоністського руху в Британії. Лист був підписаний 2 листопада 1917 року і опублікований у пресі 9 листопада. Цей крок був частиною ширшої дипломатичної стратегії, але він не був формальним договором, а радше заявою намірів. #Зміст декларації Текст декларації був стислим, але доленосним. У листі Балфур писав: "Його Величності уряд з прихильністю ставиться до встановлення в Палестині національного дому для єврейського народу і докладатиме всіх зусиль для сприяння досягненню цієї мети, причому ясно розуміється, що нічого не повинно бути зроблено, що могло б завдати шкоди громадянським і релігійним правам неєврейських громад, які існують в Палестині, або правам і політичному статусу євреїв у будь-якій іншій країні." Ця формулювання була компромісним: вона підтримувала сіоністські прагнення, але з застереженнями щодо прав арабського населення Палестини, яке становило переважну більшість. Реакції на декларацію Декларація викликала неоднозначні реакції. У сіоністських колах вона була сприйнята як історична перемога – "хартія" для майбутньої держави. Хаїм Вейцман назвав її "Магна Картою єврейського народу". Однак не всі євреї підтримували її: деякі антисіоністи, як Едвін Монтєфьоре, вважали, що це загрожує асиміляції євреїв у Європі. Арабський світ відреагував негативно, вважаючи це зрадою британських обіцянок незалежності. Османська імперія та арабські лідери, такі як емір Фейсал, висловлювали протест, але під час війни їхній голос був обмеженим. Франція та США схвалили декларацію, що посилило її міжнародну вагу. Наслідки та спадщина Балфурська декларація стала основою для британського мандату на Палестину, наданого Лігою Націй у 1922 році. Вона стимулювала єврейську імміграцію до Палестини, що призвело до зростання напруженості між євреями та арабами. У 1930-х роках це вилилося в арабське повстання, а згодом – у створення держави Ізраїль у 1948 році та арабо-ізраїльський конфлікт. Сьогодні декларація залишається суперечливою: для ізраїльтян – символом визнання їхнього права на державу, для палестинців – початком колоніалізму та витіснення. У 2017 році, до 100-річчя, британський уряд відмовився вибачатися за документ, але визнав його неоднозначність. Балфурська декларація ілюструє, як імперська дипломатія може формувати долі народів на десятиліття вперед, підкреслюючи важливість історичного контексту в розумінні сучасних конфліктів.

🟥⬛️ Спільна боротьба: азербайджанців у лавах УПА 📅 31 жовтня 1943 року, село Точевики, Острозький район, Рівненщина. У цей день азербайджанський загін Української повстанської армії вступив у бій з нацистами. ❗️Напередодні ці воїни з 805-го батальйону Азербайджанського легіону, який воював у складі німецької армії, перейшли на бік УПА. Їх переконали українські повстанці під командуванням Бойка — “Чорноти”, а ініціатором втечі від німців став офіцер на прізвисько Чавлі. 🇺🇸 Цей факт навіть зафіксувала американська військова розвідка: у 1943 році понад 160 азербайджанських легіонерів приєдналися до українських національних партизанів. ☝️ У день бою дві чоти азербайджанців разом з українською чотою напали на сотню німецьких авіаторів, які прибули грабувати селян. У бою загинуло близько 50 нацистів, кільканадцять поранено, а двадцять утекли. 🙏🕯Втрати повстанців — п’ять героїв: четверо азербайджанців і один українець. Полеглих поховали у Точевиках, азербайджанців — за мусульманським обрядом, без трун. 📜 Підпільна газета «Вісті Української Інформаційної Служби» (1 квітня 1944 р.) писала: «Хоробрі азербайджанці, бачучи перед собою зненавидженого ворога, з великим завзяттям ішли до бою і своїм геройством додавали охоти нашим молодим бійцям… Населення радісно витало повстанські відділи, радіючи дружніми відносинами та спільною боротьбою азербайджанських та українських відділів проти німецького загарбника.» ☝️ Цей бій — доказ того, що свобода не має національності. Українці й азербайджанці пліч-о-пліч билися проти нацизму — за честь, гідність і незалежність своїх народів. 🙏 Пам’ятаємо героїв Точевиків. Вшановуємо їхню спільну боротьбу. #УПА #Азербайджан #Україна #Рівненщина #Історія #Память #31жовтня #UPA #Azerbaijan #History 🇺🇦🇦🇿

У боротьбі за свободу та незалежність України, виконуючи бойове завдання, загинув Олександр Вусатюк — спортсмен, прикордонник, воїн. Йому було лише двадцять один. Молодий, сильний, щирий — Олександр був уособленням нової генерації українців: тих, хто виріс під мирним небом, але став на захист Батьківщини без страху і сумнівів. Випускник Національної академії Державної прикордонної служби України, Олександр поєднував у собі силу спортсмена-гирьовика й мужність воїна. Як член збірної НАДПСУ з гирьового спорту, він не раз виходив на змагальні помости, гідно представляючи Хмельниччину на всеукраїнських турнірах. Його виступи завжди були прикладом волі, витримки та спортивної честі — тієї внутрішньої сили, яку він згодом переніс на поле бою. Прощання з Героєм відбудеться в селі Солобківці на Хмельниччині 1 листопада 2025 року об 11.30. Вічна пам’ять Захиснику України. #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian_war #News_Ukraine #спорт #Український_спорт #Ukrainian_sport #Brovarysport #янголи_спорту @Brovarysport🇺🇦🇺🇦🇺🇦 ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport

#дати 📜 Останній Кошовий: Пам'ять про Петра Калнишевського Сьогодні згадуємо видатну та трагічну постать в історії України – Петра Івановича Калнишевського, останнього кошового отамана Запорізької Січі. Саме 31 жовтня 1803 року він відійшов у вічність на засланні в Соловецькому монастирі, доживши до неймовірного на той час віку – 112 років (за найбільш поширеною версією). 🌟 Шлях Вольності Калнишевський керував Січчю у складний період 1762–1775 років з перервами. Це був час активної колонізації південних земель, воєн з Османською імперією та зміцнення влади Російської імперії. Петро Калнишевський був не лише військовим лідером, а й талановитим адміністратором та дипломатом. За його кошу Запоріжжя переживало економічний підйом: козаки активно розвивали землеробство, скотарство, торгівлю, а сам отаман щедро фінансував будівництво церков і шкіл, зокрема славнозвісний Межигірський монастир 🕌. Він активно відстоював козацькі права та землі, постійно ведучи переговори з імперською адміністрацією. ⛓️ Трагедія Заслання На жаль, його патріотизм і незалежність стали причиною трагедії. У червні 1775 року за наказом імператриці Катерини II Запорізька Січ була підступно ліквідована, а Калнишевський 77-річним був заарештований і без суду засланий до Соловецького монастиря на Білому морі. Його утримували в жахливих умовах, у кам'яному казематі завдовжки трохи більше двох метрів, без права листування та спілкування. У цій "кам'яній могилі" він провів 25 років. Лише у 1801 році, за амністією імператора Олександра I, йому було запропоновано волю, проте старий, сліпий та немічний отаман вирішив залишитися в монастирі, де й помер за два роки. 🕊️ Пам'ять і Канонізація Петро Калнишевський став символом незламності духу та жертовності в боротьбі за українську волю. У 2008 році Українська православна церква Київського патріархату, а пізніше, у 2015 році і Православна церква України, канонізувала його як праведного Петра Багатостраждального (Калнишевського). Його пам'ять вшановують як великомученика та покровителя українського козацтва.

День поінформованості про цукрову залежність День поінформованості про цукрову залежність (Sugar Addiction Awareness Day) відзначають 30 жовтня. Цей день покликаний пролити світло на потенційний негативний вплив надмірного споживання цукру на фізичне та психічне здоров’я людини. Зі зростанням поширеності таких захворювань, як ожиріння, діабет і афективні розлади, розуміння ролі цукру в цих проблемах зі здоров’ям є як ніколи важливим. Реальність цукрової залежності Цукор є поширеною речовиною в нашому раціоні, яку ми часто споживаємо, навіть не усвідомлюючи її присутності. Хоча такі ласощі, як печиво, морозиво та цукерки є очевидними джерелами цукру, багато інших продуктів, включаючи кетчуп, соєвий соус та “легкі” йогурти, містять значну кількість цукру. Виробники продуктів харчування часто використовують цукор через його низьку вартість, консервуючі властивості та здатність покращувати смак. Для декого час від часу потурання підсолодженим продуктам може бути нешкідливим і приємним. Однак для багатьох інших навіть скромна кількість цукру може викликати сильний потяг до солодкого, що призводить до циклу збільшення споживання. Чи справді цукор викликає залежність? Серед експертів тривають дебати про те, чи справді цукор викликає залежність. Однак не можна заперечувати глибокий вплив цукру на мозок. Цукор активує ендорфінові рецептори і запускає вивільнення дофаміну в мозку, подібно до таких речовин, як морфін, кокаїн і нікотин. Хоча багато приємних дій можуть викликати вивільнення дофаміну, цукор, як речовина, що потрапляє в організм, викликає швидкі нейрохімічні зміни. Дослідження на щурах показали, що після голодування щури починали їсти, коли їм давали водно-цукровий розчин після голодування. Ці щури також демонстрували симптоми абстиненції, подібні до тих, що спостерігаються при вживанні опіатів після періоду високого споживання цукру. Хоча ці результати є багатообіцяючими, вони не є остаточним доказом того, що цукор викликає залежність у людей. Однак, окремі випадки свідчать про те, що залежність від цукру існує і може мати серйозні наслідки для здоров’я і добробути людини. Важливо також пам’ятати, про психологічне заїдання солодощами стресів. А це також може стати звичкою і завдавати шкоди здоров’ю. Значення Дня поширення інформації про цукрову залежність День поширення інформації про цукрову залежність, що відзначається напередодні Хеловіну, слугує своєчасним нагадуванням про потенційну небезпеку надмірного споживання цукру. Хелловін знаменує собою початок “сезону святкового харчування”, коли ласощі з високим вмістом цукру стають ще більш поширеними. Цей день дає можливість проінформувати людей про потенційну шкоду цукру та сприяти формуванню здорових харчових звичок. Він заохочує до усвідомленого харчування, збалансованих дієт і стратегій, спрямованих на зменшення споживання цукру. День поширення інформації про цукрову залежність покликаний не лише привернути увагу до небезпеки цукру, але й надати людям можливість робити усвідомлений вибір щодо свого здоров’я. Розуміючи вплив цукру на наше тіло і розум, ми можемо вжити заходів, щоб зменшити його споживання і вести більш здоровий спосіб життя.

🎗Щодо 28 жовтня 1944 року та звільнення України від нацистів. Нагадуємо, що некоректно називати 28 жовтня "Днем визволення України від фашистських або нацистських загарбників". Останні бої із нацистськими окупантами на території сучасної України відбулися майже на місяць пізніше. Не менш важливо, що після цього Україна не стала вільною. По суті один тоталітарний режим замінив собою інший. Вигнання нацистських поневолювачів не принесло Україні спокою і свободи, а обернулося поверненням комуністичного терору, масовими депортаціями, переслідуванням інакодумців. Український визвольний рух, не вважаючи вигнання німецьких окупантів визволенням, продовжував боротьбу за незалежність України, яка тривала ще майже десятиліття. Переслідування інакодумців не припинялося до розпаду срср. ❤️‍🩹Справжні волю і свободу український народ отримав тільки після 24 серпня 1991 року зі здобуттям державної Незалежності і виборює її вчергове зараз на полі бою проти російських окупантів.

У боях за незалежність України загинув військовослужбовець Тарас Васильович Кузьмич #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news #герої_війни https://brovaryregion.in.ua/?p=45757