Соціальна мережа Bluesky додала підтримку «кештегів» ($TICKER) для обговорення акцій та експериментальні бейджи «LIVE» для стрімерів Twitch. Кількість завантажень застосунку в США зросла майже на 50% після скандалу з ШІ-ботом Grok у конкурентній мережі X. Нові функції покликані залучити професійні спільноти та творців контенту, щоб подолати минулорічне падіння активності. https://channeltech.space/social/bluesky-new-features-growth-2026/

#історія #музика Революціонери свінгу: Як The Benny Goodman Orchestra розтопив расові бар'єри та підкорив Америку. У 1930-х роках, коли Велика депресія охопила Сполучені Штати, а радіо стало головним джерелом розваг, на музичній сцені спалахнула нова зірка – свінг. І жоден інший колектив не уособлював цю епоху так яскраво, як оркестр Бенні Гудмана. Його історія – це не лише історія музичного тріумфу, а й важлива сторінка в боротьбі за расову рівність в Америці. Бенні Гудман, або "Король Свінгу", був блискучим кларнетистом і харизматичним лідером. Він народився в сім'ї єврейських іммігрантів у Чикаго і з юних років був занурений у світ джазу. У 1930-х роках його оркестр швидко здобув популярність завдяки радіошоу "Let's Dance", яке транслювалося по всій країні. Саме ця програма допомогла свінгу вийти за межі нічних клубів і завоювати серця мільйонів слухачів, що шукали розради та радості у важкі часи. Однак справжній прорив The Benny Goodman Orchestra стався не тільки завдяки музиці, а й завдяки сміливому рішенню Гудмана інтегрувати чорношкірих музикантів до свого колективу. У ті часи, коли расова сегрегація була нормою, а спільні виступи білих та чорних музикантів були майже нечуваними, Гудман у 1936 році запросив до свого тріо, а згодом і до великого оркестру, видатних афроамериканських музикантів: піаніста Тедді Вілсона та вібрафоніста Лайонела Гемптона. Пізніше до них приєдналася і легендарна гітаристка Чарлі Крістіан. Це був не просто музичний експеримент – це був соціальний маніфест. Навіть якщо Гудман робив це здебільшого з музичних міркувань (він шукав найкращих музикантів, незалежно від кольору шкіри), його вчинок мав колосальний вплив. Він буквально виламував расові бар'єри на сцені, змушуючи білу аудиторію сприймати чорношкірих музикантів як рівних, талановитих артистів. Їхні спільні виступи були сенсацією і шоком для багатьох, але музика, що лунала зі сцени, була настільки неперевершеною, що критики та расисти змушені були мовчати. Кульмінацією їхнього тріумфу став легендарний концерт у Карнегі-холі 16 січня 1938 року. Це був перший джазовий концерт у цій престижній "святій святих" класичної музики, і він став тріумфом свінгу та інтеграції. На сцені Карнегі-холу поруч грали білі та чорні музиканти, а їхній виступ отримав бурхливі овації. Це був момент, коли джаз, і зокрема свінг, остаточно утвердився як повноцінний і поважний музичний жанр, а інтегрований оркестр Гудмана став символом надії на світле майбутнє без расових упереджень. The Benny Goodman Orchestra не лише подарував світові незабутні мелодії, а й відіграв ключову роль у соціальних змінах. Їхня музика була саундтреком до епохи, що долала депресію та боролася за рівність. Історія Бенні Гудмана та його оркестру є яскравим прикладом того, як мистецтво може не лише розважати, а й змінювати світ на краще.

#історія #культура #музика Симфонія сталі: Як індустріальний шум став музикою протесту. ​Ми звикли думати, що музика — це про гармонію, солодкі мелодії та упорядковані ритми. Але на початку XX століття, коли світ задихався від диму заводів і здригався від гуркоту перших двигунів, з'явилися люди, які зрозуміли: старе мистецтво померло під колесами паровозів. Луїджі Руссоло, італійський футурист, у своєму маніфесті "Мистецтво шумів" проголосив, що звук трамвая чи вибуху є набагато ціннішим, ніж чергова соната Бетховена. ​Технологічний прогрес приніс не лише комфорт, а й нову естетику бруду та сили. Руссоло створив "інтонаруморі" — дивні машини, що генерували скрегіт, гул та шипіння. Це була перша спроба приручити індустріальний хаос. Але справжній соціальний вибух стався пізніше, коли ці ідеї підхопили радикальні художники 70-х років, сформувавши жанр industrial. ​Музика стала соціальною зброєю. Гурт Throbbing Gristle у Британії чи Einstürzende Neubauten у Західному Берліні використовували бетономішалки, відбійні молотки та сталеві листи замість скрипок. Це не було розвагою — це була деконструкція самої ідеї контролю. В епоху Холодної війни, коли світ балансував на межі ядерного знищення, ці артисти дзеркально відбивали агресію середовища. Вони показували, що людина в мегаполісі — це лише придаток до верстата, і єдиний спосіб звільнитися — це перетворити свій біль на шум. ​Цікаво спостерігати, як подібні експерименти сприймалися в закритих суспільствах. Поки в Європі музиканти били молотами по арматурі, в москві та підконтрольній їй росії будь-який відхід від академічного канону вважався ідеологічною диверсією. Імперія панічно боялася звуку, який неможливо було втиснути в рамки маршу чи пісні про партію. Шум — це хаос, а хаос — це втрата контролю, чого кремлівські старці боялися понад усе. ​Індастріал навчив нас, що звук — це не лише естетика, а й фізична присутність. Низькочастотний гул може викликати страх, а металевий скрегіт — пробудити лють. Сьогодні, коли ми слухаємо електронну музику, ми навіть не замислюємося, що в її основі лежать ті самі індустріальні ритми, які колись вважалися безумством. Ми навчилися жити в шумі, приручили його, але він назавжди залишився нагадуванням про те, що техніка — це лише інструмент, а справжня музика народжується там, де людина намагається перекричати залізо. ​Світ змінився: відбійні молотки стали синтезаторами, а протест перемістився у цифрову площину. Проте дух футуристів і радикалів минулого століття живий — він у кожному звуці, що виходить за межі комфортного "красивого" мистецтва.

#історія #події Токійський процес: Нюрнберг для Сходу. ​19 січня 1946 року було зроблено фінальний крок до встановлення правосуддя на Далекому Сході — генерал Дуглас Макартур видав наказ про створення Міжнародного військового трибуналу. Це був далекосхідний аналог Нюрнберга, покликаний довести, що за воєнні злочини доведеться відповідати навіть тим, хто вважав себе нащадком богів. ⚖️ ​На лаві підсудних опинилися 28 найвищих керівників Японії. Звинувачення були жахливими: від масових вбивств цивільних у Нанкіні до нелюдських експериментів над полоненими та розв'язання агресивної війни. Це був перший випадок в історії Азії, коли державну політику терору розглядали через призму міжнародного права. ⛓️ ​Процес тривав понад два роки й став справжнім випробуванням для юристів із 11 країн. Головна складність полягала в тому, як судити людей у системі, де накази імператора вважалися священними. Світ мав побачити, що «виконання наказу» не є виправданням для катувань чи масових страт. Токійський трибунал виніс 7 смертних вироків через повішення, включаючи колишнього прем'єр-міністра Хідекі Тодзьо. 🏛️ ​Однак процес не був позбавлений політичних ігор. Заради стабільності в післявоєнній Японії американці вирішили не висувати звинувачень самому імператору Хірохіто, що досі викликає палкі дискусії серед істориків. Також поза увагою суду залишилися деякі аспекти діяльності «Загону 731», який займався біологічною зброєю — ціною за імунітет вчених стали їхні криваві напрацювання, передані США. ☣️ ​Токійський процес заклав фундамент сучасної системи міжнародного кримінального правосуддя в Азії. Він показав, що мілітаризм і віра у власну винятковість неминуче призводять до краху, а барикади з ідеології не можуть захистити від відповідальності перед людством. 🌏

#історія #речі Стілець — це, мабуть, найперший доказ того, що людство остаточно вирішило: вистачить з нас біганини за мамонтами, настав час елегантно посидіти 🙂. До появи цього чотириногого друга наші предки задовольнялися холодним камінням або сирою землею, що навряд чи сприяло глибоким філософським роздумам. Стілець став тим самим п’єдесталом, який підняв людину над пилом буття, додавши її хребту гідності, а п’ятій точці — комфорту. 🪑 В Стародавньому Єгипті стілець був не просто меблевим виробом, а справжнім соціальним маркером. Якщо у вас був стілець зі спинкою та підлокітниками, ви — фараон або принаймні дуже поважний вельможа. Всі інші сором’язливо тулилися на низьких табуретках або просто на власних п'ятах. Фактично, історія стільця — це історія боротьби за право не стояти. Тільки уявіть: тисячоліттями люди вигадували дедалі витонченіші способи прилаштувати свій таз, перетворюючи звичайну дошку на витвори мистецтва з лев’ячими лапами замість ніжок. 🦁✨ Справжній «меблевий переворот» стався у XIX столітті завдяки Міхаелю Тонету. Цей геній винайшов спосіб гнути деревину під парою, подарувавши світові легендарний «віденський стілець» №14. Це був такий собі автомат Калашникова у світі меблів: легкий, міцний і неймовірно дешевий. Його можна було розібрати на шість частин, запакувати в ящик і відправити в будь-яку точку планети. Кажуть, що під час одного з випробувань Тонет скинув стілець з Ейфелевої вежі — і той вижив. Можливо, це лише маркетологічна байка, але вона ідеально підкреслює живучість цього дизайну, який і досі прикрашає кожну другу кав’ярню. ☕️🇫🇷 Сьогодні стілець — це поле для експериментів: від мінімалістичного пластику до ергономічних геймерських крісел, які виглядають як кабіна пілота винищувача. Ми сидимо на них, коли працюємо, коли їмо і коли просто не знаємо, куди себе подіти. Стілець — це мовчазний свідок великих відкриттів і тихих сімейних драм. І хоча лікарі лякають нас, що «сидіння — це нове куріння», ми все одно не готові проміняти свій улюблений трон на стояче робоче місце. Бо, зрештою, кожна людина заслуговує на свій маленький острівець стабільності на чотирьох ніжках. 🛋️👑

#історія #речі Голоси з порожнечі: Як магнітна стрічка навчила світ брехати та творити. ​Наприкінці тридцятих років минулого століття світ усе ще борсався у недосконалості грамплатівок та крихких воскових валиків. Радіоефір був диктатурою моменту: помилка диктора ставала надбанням мільйонів миттєво, а музика жила лише доти, доки вібратор голки торкався шелаку. Але в надрах лабораторій нацистської німеччини, а конкретно в інженерних цехах компанії AEG, визрівала технологія, що мала назавжди змінити наші стосунки з часом. ​Магнітофон К1 був не просто технічною новинкою. Це був перший крок до деконструкції реальності. До його появи звук був лінійним, як саме життя. Винахід магнітної стрічки дозволив розрізати час ножицями та склеювати його заново. Раптом виявилося, що промову політика можна відредагувати, прибравши задишку чи невпевненість, а симфонію — зібрати з десятка різних дублів, створивши ілюзію ідеального виконання, якого насправді ніколи не існувало в просторі та часі. 🎻 ​Коли союзники увійшли до москви та берліна, вони з подивом виявили, що радіопередачі, які вони вважали прямими ефірами, були всього лише майстерними монтажами. Для радянської імперії, де викривлення правди було державною релігією, ця технологія стала справжнім подарунком. Мало що так тішило кабінетних цензорів у росії, як можливість фізично вирізати «неблагонадійну» людину не лише з фотографії, а й зі звукового ландшафту епохи. ​Проте справжня революція відбулася, коли стрічка потрапила до рук тих, хто хотів не контролювати, а створювати. Без німецьких трофеїв, вивезених американцями, ми б не почули авангардних експериментів П’єра Шейффера чи психоделічних лабіринтів The Beatles. "Sgt. Pepper’s Lonely Hearts Club Band" — це фактично пам’ятник монтажному столу. Музика перестала бути фіксацією виступу; вона стала маніпуляцією з магнітними частинками оксиду заліза. ​Технологія, створена для пропаганди та ідеальної фіксації голосу фюрера, парадоксальним чином подарувала нам свободу звукового сюрреалізму. Ми навчилися уповільнювати час, запускати його задом наперед і нашаровувати реальності одна на одну. Іронічно, що інструмент, покликаний законсервувати порядок, у результаті породив хаос рок-н-ролу та свободу електронного шуму. 🎻 ​Людство отримало можливість зберігати свої голоси після смерті, але разом з цим втратило віру в автентичність почутого. Тепер, коли ми живемо в епоху цифрових копій, варто пам'ятати, що все почалося з тонкої коричневої смужки, яка вперше дозволила нам сказати часу: «Стій, я хочу переписати цей момент».

Історія кавової фабрики Capiatto — розповідь про еволюцію кавового виробництва, побудованого на повазі до зерна та точності процесів. Філософія Angelo Capiatto, шлях від перших експериментів з домашнім обсмаженням до створення сучасної італійської фабрики, орієнтованої на професійний ринок. Особлива увага приділяється контролю якості на кожному етапі — від вибору сировини до стабільності смаку в чашці. Традиції італійської кавової культури поєднуються з технологіями, формуючи впізнаваний стиль та довіру з боку HoReCa-сегмента.

Уявіть штучний інтелект, який не потребує готових інструкцій, підказок чи оцінок людини. Він сам формулює запитання, сам шукає відповіді та сам перевіряє, чи вони правильні. Саме такий підхід відкриває новий етап розвитку ШІ — від пасивного виконавця до активного дослідника. Експерименти вже показують зростання логічного мислення й здатності до навчання без ручної розмітки. Але як працює цей механізм насправді, де його межі та чому він може змінити всю індустрію.

Вирішила знову поекспериментувати зі ШІ, просто хотіла дізнатися що з того вийде.😀 Спочатку Ші не зрозуміло, що я мала на увазі. А потім, коли я написала "Без одягу у формі великого дзвону (у правому кутку)", то ШІ нарешті прибрало те що мені не сподобалося. Вчора я теж проводила експерименти, але мені нічого не сподобалося, все було не так. А сьогодні вирішила спробувати знову. Якщо якась картинка не сподобалася, то не беру їх. Тому, сьогодні малюнок вийшов більш-менш вдалим, я і вирішила показати, як і завдяки чого в мене так вийшло. Текст взяла з відривного календаря "Криниченька", про кулачні бої, ну, я про це вже писала перед тим в іншому дописі. Звісно, не все так ідеально, як хотілося би, але то таке, дрібниці, на яких не варто звертати уваги. В альбом не відправляю, бо ж воно таке, просто експерименти. Хоча часом малюнки в ШІ дійсно виходять гарні.

У січні «несподівано» прийшла зима ❄️ Якщо раніше сильні морози були проблемою переважно автовласників із дизельними двигунами, то тепер це ще й питання для «щасливих» власників дизель-генераторів. Тримайте кілька корисних порад від мережі, бо ТРУХА вас любить: ✅слідкуйте за прогнозом погоди та майте на увазі: -18°C із вітром іноді відчуватися як -22°C, і звичайний зимовий дизель може підвести; ✅якщо на термометрі -15°C і нижче, переходьте на «арктичні» види дизелю із запасом морозостійкості; ✅доливаючи морозостійкий арктичний дизель до звичайного, гарненько "прокатайте" авто; ✅якщо до зими не замінили паливний фільтр, зробіть це якнайшвидше; ✅якщо маєте акумулятор «із досвідом», варто його замінити, або ж, якщо не плануєте виїжджати, хоча б раз на 2–3 дні заводьте та прогрівайте авто. Потужні морози — не час для експериментів. Заправляйте арктичне, фінське, норвезьке, мустанг чи будь-яке інше якісне пальне — бажано на відомих АЗК (☝️вони ще й податки сплатять). Бажаємо, щоб зранку всі змогли виїхати, а кав’ярні на генераторах відкрилися☕️⚡️ #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини