#ШІ #сатира #пригоди #новела Операція "Золотий Wi-Fi": Як один мер вирішив прокласти інтернет на Марс, щоб виграти місцеві вибори. Потрібно віддати належне професору Теодору Капсулі: він був генієм. Хоча його геніальність, як зауважували колеги, була "глибоко неконкурентоспроможною". У свої тридцять з чимось він очолював кафедру "Теоретичної Архітектури Нездійсненних Мрій" в НДІ "Забутих Ідей", що розташовувався у приміщенні колишньої котельні. Теодор міг сконструювати генератор вічного руху з трьох скріпок та однієї глибокої думки, але ніколи не міг змусити працювати місцевий кулер для води. Це було його професійне прокляття — він міг проектувати майбутнє, але абсолютно ігнорував сьогодення. Його звичну знудженість перервав вторгнення. Двері НДІ, які трималися на чесному слові та шарі скотчу, розчинилися, впустивши потік дорогих парфумів та світла софітів. На порозі стояв не хто інший, як Мер Златовласник. Мер Златовласник був втіленням міської політики: лискучий, усміхнений, із зачіскою, що кидала виклик силі тяжіння, і поглядом, що вже бачив себе на обкладинці "Форбс". Його місто, "Першостолиця" (колишнє "Нижнє Закутковсько"), було зразком постмодерністської кризи: фонтани не працювали, каналізація періодично відзначала "день відкритих дверей", але на кожній центральній вулиці стояло по три однакові бронзові статуї місцевого коваля-мецената (у різних позах, звісно). "Професоре! — вигукнув Мер, як оратор на стадіоні, хоча в кімнаті, крім Теодора, був лише старий кіт, що спав на комп'ютерному моніторі. — Я приніс Вам Місію!" Теодор обережно підсунув до себе стілець, на якому лежав його недоїдений бутерброд. "Сподіваюся, Місія не вимагає від мене зремонтувати кулер, пане Мед. На це в мене кваліфікації не вистачить". "Це набагато, набагато масштабніше! — Златовласник вийняв з кишені айфон останньої моделі, хоча в районі вже тиждень не було мобільного зв’язку, і зачитав. — Мій новий передвиборчий лозунг: 'Інтернет — кожному марсіанину!' Ми маємо прокласти канал зв'язку на Марс! Нехай знають, що Першостолиця – це космічний хаб! Ви розробите 'Трансмарсіанський Кабельний Регулятор' (ТКР) за два тижні. Це буде Ваша історична місія. Або, як мінімум, Ваш новий бюджет". Теодор, зітхнувши, зрозумів: йому доведеться знову рятувати світ, ігноруючи дірки в асфальті прямо під вікном. Першим кроком, звісно, стало формування команди, бо одному тягнути цей абсурдний проект було б занадто нудно. Теодор згадав про двох людей, без яких жоден по-справжньому божевільний проект у Першостолиці не обходився. Перша – це була Бабуся-Хакер Аделаїда. Вона жила в орендованій квартирі, обвішаній кабелями та антенами, і віртуозно зламувала урядові сервери. Не заради грошей чи політики, а виключно, щоб знайти у базах даних інформацію про реальні знижки на аспірин та іноді змінювала графік роботи ЖЕКу, щоб той працював у суботу. "Навіщо мені Марс, Теодор? — суворо запитала вона, клацаючи по клавіатурі. — Там немає жодної аптеки. Але, гаразд. Мені потрібен доступ до бази даних 'Комісії з Міжгалактичних Відносин', щоб знайти їхні тарифи на трансляцію. Бо, якщо вони там мають роумінг, це буде скандал". Другий — це був Агентурний Постачальник Кузьма. Людина без визначеної посади, але з безмежними зв'язками. Він міг "добути" що завгодно: від рідкісного радіоізотопу до підписаної особисто Іваном Франком квитанції за проїзд. Усі його операції проходили через "паралельний бюрократичний ринок". "ТКР, кажеш? — Кузьма почухав свою потилицю, оточену неймовірною кількістю шапок. — Потрібен дозвіл від Комісії. А для нього потрібен талон на облік, який видають після надання довідки про відсутність боргів у гуртожитку, завіреної печаткою 'Товариства любителів кактусів'. Я все зроблю. Мені лише потрібен один старий, але дуже рідкісний значок 'Ударник П'ятирічки' — це тепер офіційна валюта в Комісії". Пригода "Отримання Дозволу на Трансляцію" стала справжнім бенефісом абсурду. Комісія з Міжгалактичних Відносин і Кабельної Регуляції виявилася трьома стомленими чоловіками у спортивних штанях, які сиділи у підвалі під мерією. Їхній головний робочий інструмент – старий арифмометр. "Форма 27-Б-Квадратна, — сухо промовив голова Комісії, пан Папірус. — Заповнюємо лише фіолетовою ручкою і додаємо план Марса, намальований від руки на кальці. Без цього навіть не підходьте. І так, значок 'Ударник' приймаємо, але краще — рідкісну поштову марку. Знаєте, з метеликом, що дивиться ліворуч". Після тижневих бюрократичних поневірянь, обміну марками та заповнення ста сорока сторінок анкети про "психологічну сумісність пристрою з атмосферою Юпітера" (хоча йшлося про Марс), ТКР був нарешті зібраний. Це був шедевр: велика мідна тарілка (колишній кришка від каналізаційного люка), обмотана новорічними гірляндами, з прикрученим до неї старим дисковим телефоном (для "прямого набору Марса") і кількома світлодіодами. Перший тестовий запуск, що відбувся о третій годині ночі в покинутій оранжереї, спричинив лише нещастя. Замість очікуваного «марсіанського ехо», ТКР видав пронизливий звук, який нагадував сварку двох мікрохвильових печей, і відразу ж відключив світло у всьому районі. А потім задзвонив старий дисковий телефон. Теодор обережно підняв слухавку. З неї долинув роздратований, чужий голос, що говорив дивною сумішшю латини та шипіння. "Це хто?!! — прошипів голос. — Я тут у своїй зоні відпочинку, дивлюся 'Міжгалактичний Канал Прогнозу Погоди', а тут ваш примітивний, абсолютно неліцензійний 'Трансмарсіанський Регулятор' створює мені електромагнітне засмічення! Негайно вимкніть ваш металобрухт! Це вже третій випадок за тиждень! Ваш мер — це взагалі хто такий?!" Теодор зрозумів: пристрій працював, але його сигнал був настільки потужним і брудним, що глушив усе в радіусі мільйона кілометрів і був сприйнятий як нахабний спам кимось у ближньому космосі. Настав час кульмінації. Мер Златовласник не цікавився технічними деталями, його цікавили лише камери. На центральній площі, поруч із бронзовим ковалем, встановили гігантський екран для "Марсіанського Стріму". Зібралося близько сотні глядачів (переважно журналісти та ті, хто чекав на роздачу безкоштовних передвиборчих ручок). "Дорогі жителі! — Златовласник простягнув руки до неба. — Сьогодні ми прорвемо інтернет-блокаду Червоної Планети! Це наш подарунок Марсу! Вони знатимуть, що таке справжній, якісний Першостоличний Wi-Fi!" Теодор, який стояв за ширмою, усвідомив усю глибину катастрофи. Якщо мер натисне кнопку, пристрій просто зірве черговий електромагнітний хаос, а гігантський екран покаже лише сніг. "Вибачте, — тихо сказав Теодор своїм колегам, — я мушу зіграти на випередження. Якщо вже влаштовувати трансляцію, то хоч із змістом". Він швидко витягнув один із химерних проводів ТКР, приєднавши його до старого, ледь помітного приймача, який Кузьма раніше "добув" у кабінеті мера. Цей приймач використовувався для трансляції закритого засідання Міської Ради в кабінет Златовласника. Мер, не підозрюючи про підміну, з пафосом натиснув величезну червону кнопку. Фанфари заграли. На гігантському екрані з'явилося зображення. Це був не Марс. Це навіть не був сніг. На екрані транслювалося позачергове, терміново скликане засідання міської ради. Члени ради, розслаблені й переконані, що їх ніхто не чує, сиділи за столом, висловлюючи свої "щирі" думки. — ...Отже, гроші на 'Марсіанський Wi-Fi' ми ділимо так: мені на нове авто, вам на ремонт дачі, а Професору Капсулі ми купимо почесну грамоту, — говорив заступник мера, голосно відсьорбуючи чай. — А водопровід? — запитав інший. — Який водопровід? Ми ж інтернет на Марс тягнемо! Не забивайте голову дрібницями. Головне — піар. Хто там взагалі про той водопровід згадає? Натовп на площі замовк. Спочатку було здивування, потім — глухий, важкий сміх, який швидко переріс у гучний, обурений крик. Мер Златовласник, який дивився на екран із жахом, намагався вирвати кабель, але це було марно. Його передвиборчий "Марсіанський Стрім" став миттєвим, стовідсотково правдивим викриттям. Наступного дня рейтинг Златовласника впав нижче плінтуса, який давно відійшов від стіни через відсутність нормального ремонту. Скандал був грандіозним. Теодор Капсула, вперше за довгий час, почувався не генієм, а просто корисною людиною. Він розібрав ТКР. Мідну тарілку він використав, як треба: пофарбував і встановив її як кришку на відкритий каналізаційний люк біля свого НДІ. А старі, потужні підсилювачі він разом із Кузьмою, який "добув" сотню метрів труб, використав для налагодження тиску в міській системі водопостачання. Через тиждень у "Першостолиці" вперше за п'ять років з кранів пішла вода, а не зелена іржава рідина. Команда зібралася ввечері, щоб відзначити це. Не марсіанський прорив, а прорив у побуті. "Добре, Теодор, — Бабуся Аделаїда випила свій чай. — Ти провів свою найбільшу операцію. Тепер можеш зайнятися справді важливою справою". "Якою, Аделаїдо?" "Мені потрібен пристрій, який буде блокувати рекламу в усьому місті, а не тільки в моєму браузері. І щоб ЖЕК, нарешті, почав працювати в суботу. Бо тут не Марс, тут справжня, земна бюрократія. А це, друже, найскладніше поле для вивчення". Кузьма, зітхнувши, вже шукав у своїх бездонних кишенях потрібний інструмент. Адже тепер, коли Златовласник був у минулому, їм потрібно було знайти когось, хто відповідав за сміттєві баки. А це вже була абсолютно нова, хоч і приземлена, пригода.

Перехід на зимовий час Перехід на зимовий час в Україні та деяких інших країнах відбувається в останню неділю жовтня. В цей день о 4:00 годині ранку треба перевести стрілку годинника на 1 годину назад. Це саме той день, коли доба має 25 годин. Сьогодні все можна встигнути! 😉 Перехід на зимовий час в історії Ця традиція має багаторічну історію, безліч версій виникнення, а переведення стрілок годинників викликає у людей дискусії з доцільності таких дій. Потреба у переході на зимовий час на годину назад виникає через те, що весною здійснюється штучне переведення стрілок на годину вперед задля економії електроенергії. Перший штучний перехід Вперше штучний перехід здійснено Німеччиною та Австро-Угорщиною в 1916 році. Потім практика була оновлена в 80-х роках минулого століття. Україна живе з переведенням стрілок годинника взимку і влітку, починаючи з 1981 року. Багаторазові спроби відмовитися від переходу наразі не реалізовані. Перехід на зимовий час та його вплив на природний ритм життя? У 1996 році Євросоюз прийняв єдині правила переходу для всіх країн-учасниць. Але вчені вже не вперше звернули увагу, що такі маніпуляції з часом мають негативний вплив на стан здоров’я людей, адже збиваються біологічні «годинники». Порушення природних ритмів життєдіяльності призводить до виникнення серцевих та імунних хвороб, спричиняє дискомфорт в організмі та викликає хронічні захворювання. Оскільки дискусії не припинялися, Європарламент в 2019 році дозволив країнам-учасницям самостійно вирішувати питання про необхідність переведення стрілок годинників.

🕐У ніч на неділю о 04:00 в Україні переводять годинники на зимовий час назад на годину Переведення годинників впливає на здоров’я, особливо дітей, людей похилого віку та з хронічними хворобами. Можливі порушення біоритмів, втрата концентрації, дискомфорт у шлунково-кишковому тракті, загострення серцево-судинних проблем та зміни настрою. Репост друзям та близьким 🫡 #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини

Тепер вже офіційно: Тернопільський обласний ТЦК СП справді бусифікував вузькопрофільного спеціаліста Акієва Павла, який працює в єдиній в Україні фірмі, що виготовляє рідкісні хірургічні інструменти для віськових шпиталів і Охматдиту: лінійні та дискові дерматоми для опікових пацієнтів, осцилюючі пили для ампутацій, канульовані дрилі для ортопедів, що ставлять каркаси Ілізарова й працюють із кістками та суглобами, перфоратори - для перфорації шкіри під час лікування важких опіків. 😡 ВЛК він пройшов за лічені хвилини, хоча має проблеми з зором і в окулярах. Тепер сотні хворих будуть чекати проведення державної тендерної закупівлі цих приладів за кордоном, за ціною х4. Або вдесятеро дорожче самостійно будуть купувати, також за кордоном. І не треба казати «до чого тут тцк?»!!! Бо здоровий глузд ніхто не відміняв і саме в рамках «соціальної підтримки» можна було такому спеціалісту дати термін 10 днів для впорядкування документів. Правда? Але ж за здоровий глузд ні зарплату не платять, ні хабарів не дають! Тому….

Всесвітній день майбутнього без карієсу Всесвітній день майбутнього без карієсу (World Cavity-Free Future Day) – це щорічна подія, що відзначається 14 жовтня і має на меті підвищити обізнаність про карієс та важливість здоров’я порожнини рота. Незважаючи на досягнення в галузі стоматології, карієс залишається поширеною проблемою в усьому світі, вражаючи як дітей, так і дорослих. начення Всесвітнього дня майбутнього без карієсу Карієс зубів, широко відомий як карієс, є найпоширенішим хронічним захворюванням у світі. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), від карієсу страждають 60-90% дітей шкільного віку і майже 100% дорослих. Наслідки нелікованого карієсу зубів не обмежуються лише болем і дискомфортом. Він може призвести до естетичних проблем, труднощів з жуванням, пропущених днів у школі чи на роботі та навіть більш серйозних ускладнень. Більше того, економічний тягар лікування карієсу може бути значним, особливо для незахищених верств населення. Історія та місія Всесвітнього дня майбутнього без карієсу Ініційований у 2016 році Альянсом за майбутнє без карієсу (ACFF), День боротьби з карієсом зубів був започаткований з метою вирішення нагальної потреби у підвищенні обізнаності про карієс у всьому світі. Місія ACFF полягає у висвітленні більш широких проблем, пов’язаних з поганим стоматологічним здоров’ям, та просуванні найкращих практик профілактики та лікування карієсу. Цей день відзначається у всьому світі різноманітними заходами, включаючи інформаційно-просвітницькі заходи, освітні кампанії, безкоштовні консультації з догляду за порожниною рота, професійні вебінари, шкільні освітні заходи тощо, які координуються місцевими громадами, відділеннями ACFF та партнерськими організаціями.

«Синдром салонного інсульту» може трапитися просто у перукарському кріслі😱 Якщо під час миття голову довго тримають відкинутою назад, стискаються хребтові артерії, що живлять мозок. Це здатне призвести до інсульту чи інших тяжких наслідків. За останні 48 років зафіксовано 54 випадки: 42 у салонах краси та 8 у стоматологів. Лікарі радять: шию треба підтримувати — можна попросити подушку. А якщо відчуваєте дискомфорт — одразу кажіть майстру. +1 фобія🥲

"Стою у вагоні метро, навпроти дверей. На зупинці заходить дівчина-блондинка. Очі повні безтурботності, каблучкИ, загалом, мила така. Встає поруч, дістає книгу, схоже, японську поезію, причому в оригіналі, і починає спокійно читати. Моє обличчя трохи витяглося. Ну і під кінець її читання перериває дзвінок мобільного. Далі, розмова: - Так...угу... Значить так: блок живлення кріпиш у самому верху задньої частини системного блоку чотирма болтами, від нього відходить провід живлення... Що означає куди? До материнської плати, жорсткого диску, дисководу... Угу.. Нафіга ти вирішив зібрати комп, якщо нічого не розумієш в цьому!? Вимикає телефон, помічає моє вкрай охреніле обличчя, і так мило посміхаючись, каже: - Спокійно, я фарбована..." 😊😏 E. Butman 📸... ін-ет) (зі сторінки Samanta Maria)

Google Japan здивували оригінальним підходом - представили концепт клавіатури у вигляді старого дискового телефону☎️ Ідея полягає в уповільненому наборі тексту, щоб користувач мав час обміркувати написане. Це виглядає як, своєрідний виклик зумерам, які звикли швидко друкувати. 💬

#музика #диско #70s

#архів Сталлоне та Траволта на зйомках “Staying Alive” (1983). Цей кадр об’єднує дві культові постаті 80-х: Сильвестра Сталлоне та Джона Траволту. Після шаленої популярності Saturday Night Fever (1977), саме Сталлоне став режисером продовження — Staying Alive. Він докорінно змінив образ головного героя Тоні Манеро: тепер це не хлопець із Брукліна, що тікає у світ диско, а амбітний танцівник, який мріє підкорити Бродвей. Під керівництвом Сталлоне Траволта за кілька місяців повністю трансформувався фізично — набрав чимало м’язів і виглядав більше як атлет, ніж як танцівник диско. Сам фільм отримав змішані відгуки критиків, але зібрав чималі касові збори й закріпив за Траволтою статус суперзірки. Для Сталлоне ж це було підтвердженням, що він може впливати на кіно не лише в образі Роккі чи Рембо, а й за режисерською камерою. 📸 На фото — момент, коли Сталлоне особисто інструктує Траволту на знімальному майданчику.