• МАТИ МОВИ ВЧИЛА

    Тебе з колиски мати мови вчила,
    Любов всю виливала у піснях,
    За тебе за́вжди Господа молила,
    Молила навіть, будучи у снах.

    Співала тобі пісню колискову,
    Леліяла, голубила тебе,
    Любити вчила рідну нашу мову,
    І відкривала за́вжди щось нове́.

    Вкладала ще з дитинства в тво́ю душу
    Любов до мови й рідної землі́.
    Болить за це душа й писати мушу,
    Й краплини поту знову на чолі.

    Вкраїнська мова – мова солов’їна,
    Ніжна, милозвучна і багата.
    Ти « какаєш» і «чтокаєш» у рідних стінах
    І кажеш слово ПАПЫ замість ТАТА.

    Чи соромно вкраїнську мову знати
    І розмовляти з гордістю на ній?
    З жалю й розпуки посивіла мати,
    І, наче ніж встромляєш в серце їй.

    10.06.2019 р.

    ©Королева Гір Клавдія Дмитріва,2019
    МАТИ МОВИ ВЧИЛА Тебе з колиски мати мови вчила, Любов всю виливала у піснях, За тебе за́вжди Господа молила, Молила навіть, будучи у снах. Співала тобі пісню колискову, Леліяла, голубила тебе, Любити вчила рідну нашу мову, І відкривала за́вжди щось нове́. Вкладала ще з дитинства в тво́ю душу Любов до мови й рідної землі́. Болить за це душа й писати мушу, Й краплини поту знову на чолі. Вкраїнська мова – мова солов’їна, Ніжна, милозвучна і багата. Ти « какаєш» і «чтокаєш» у рідних стінах І кажеш слово ПАПЫ замість ТАТА. Чи соромно вкраїнську мову знати І розмовляти з гордістю на ній? З жалю й розпуки посивіла мати, І, наче ніж встромляєш в серце їй. 10.06.2019 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитріва,2019
    65переглядів
  • Жена на "троечку"
    Олечка была невероятно красивой. Такая красивая, что даже голуби, увидев ее курящей на балконе, застывали в воздухе и забывали как летать и гадить.
    Застынет такой. И висит. Любуется.
    И умная была тоже..
    Врач-стоматолог весьма перспективный и неплохо зарабатывающий. Что немаловажно и тоже вызывает уважение у голубей.
    Когда Олечка в белом недлинном халатике шла по коридору своей клиники, у всех пациентов мужского пола (пусть они сперва пришли в урологию) зубы начинали болеть и требовать немедленной починки.
    У пациенток зубы тоже начинали болеть. Но от зависти.
    Однако после близкого или относительно близкого знакомства с Олечкой, у всех на Олечку случался импринтинг, любовь и уважение. Поскольку человеком она была открытым, веселым и по-настоящему добрым.
    Очень, очень хороша была Олечка.
    ***

    Она к своим двадцати пяти годам была уже пять лет как замужем. Всем тогда полагалось замуж, чем раньше тем лучше. Олечка волей судьбы и родителей тоже оскоромилась и вышла.
    Муж Андрей был среднего качества, но не самый худший из возможных… Но… Но только характер у Андрюхи был говняный. Вот не просто унылоговняный, а злобноуныложелчноговняный характер, из тех, которые часто выдаются в нагрузку к маленькому росту, маленькому пенису и слабой потенции.
    Само собой, такое сокровище, как Олечка он не мог не ценить. И, понятно, что ценил он его в рамках своего унылозлобноговняного дискурса.
    — Как я выгляжу? — спрашивала Олечка утром. (Все женщины зачем-то делают это, как будто им не все равно).
    — На троечку, как всегда. Смирись уже с тем, что ты страшненькая, — отвечал, сцепив ротик в морщинистую попочку, муж. И отворачивался. И требовал подать еще блинов и кофе с молоком.
    — У меня вчера был такой сложный случай, так вот я…
    — Мне не интересно. Лучше поди ребенка в школу собери. И еще кофе. — Морщинистая попочка становилась еще морщинистее.
    — А пошли вечером к Петровым. Там попоем, посидим, поболтаем.
    — Нечего там делать у твоих Петровых. Дураки… Мы к ним ходим, а они только и думают как нас нае*ать.
    — Петровы? Им-то зачем? Они вроде как…
    — Все хотят всех нае*ать. Ты просто глупая. Жизни не знаешь.

    Андрюша был из тех, кого все всегда хотят нае*ать. А если не нае*ать, то использовать. А не использовать, так подставить. А не подставить, так посмеяться…
    В общем, Андрюша был такой человек, который родился в ночь с понедельника на понедельник, причем оба понедельника были пятницей тринадцатого. Когда он родился, акушерка назвала его неведомой зверушкой, закатала в бочку, бочку кинула в море…

    Там он в этой бочке и жил до своих тридцати лет. Из бочки гундося, что мир — говно, люди-твари, а Олечка уродина, дура и никому кроме него- Андрюхи не нужна. И что, женившись на Олечке, Андрюха спас ее от одиночества, панели, тюрьмы, сумы, психушки и прозябания…
    Да что я? Мы такое все знаем…
    Но «все так живут». Поэтому Олечка, в очередной раз выслушав то, какая она бесполезная дура, шла на балкон курить и не замечала ни застывших в восхищении голубей, ни своего красного диплома, ни того, что она уже давно обошла Андрюшу по карьерной лестнице и по зарплате… кстати.

    Любовь така любовь.
    Так бы и жила бы Олечка, возможно в какой-то момент сдавшись и поверив в свою «троечку» и став «троечкой», и перейдя, как настаивал Андрюша, в поликлинику ближе к дому простым врачом… А то и уволилась бы, потому что Андрюша сетовал, что ребенок брошен, дома грязь и ужины не достаточно свежи и калорийны.
    Но Бог все же любит нас (или это голуби не вынесли несправедливости и нажаловались кому надо). И в клинику, где Олечка работала, приехала делегация врачей из Италии делиться опытом и все такое.
    И ах нет… Читатель ждет уж рифмы адюльтер. А там просто был итальянский дедушка-профессор, который конечно же в Олечку влюбился, но больше как в специалиста… и позвал ее на практику в город Триест. На полгодика.
    — Нет! Нет! Никогда! — визжал Андрюша и швырял чашки в стену. — Ты что шлюха? Да ты там только для этого нужна? ТЫ что думаешь тебя всерьез берут за твои мозги… у Тебя их нету! Тебя берут туда, чтобы вые*ать. Потому что баба ты видная…
    — Погоди! — не поняла Олечка. — Как это «видная»? Ты ж говорил всегда, что страшненькая.
    — Это я так говорил, чтоб ты не мнила там о себе. А так, тебя ж только за твою внешность и держат. Врач-то ты так себе. Дура потому что.

    Вот тут Олечку и перемкнуло.
    Собрала она вещи, ребенка и сперва к маме, а потом в город Триест.
    Когда вернулась, Андрюша был тише воды -ниже травы. Но как раз там в Триесте и случилось то, чего так давно уже ждет читатель. Совсем с другим человеком. И без продолжения.

    Но Олечка вдруг увидела, что член может быть и побольше, секс поинтереснее, а с утра можно попросить кофе с молоком и блинчиков в постель и услышать «Какая же ты красивая… умная… самая лучшая… и пойдем вечером танцевать и пить вино… «.
    А что? Так можно было?

    С Андрюшенькой они расстались. Андрюшенька через полгода обзавелся очередной «олечкой», тоже, кстати, очень красивой и умной. Но нашей Олечке это было уже не интересно. У нее была своя жизнь, в которой она была «на отлично».
    А во всем виноваты кто? Голуби…
    Зы. Я это к тому, что если какой-нибудь андрюшенька говорит вам, что вы «На троечку» — сам он на троечку. Лопаткой по башке, зарыть на грядке и забыть…

    © Ляля Брынза
    Жена на "троечку" Олечка была невероятно красивой. Такая красивая, что даже голуби, увидев ее курящей на балконе, застывали в воздухе и забывали как летать и гадить. Застынет такой. И висит. Любуется. И умная была тоже.. Врач-стоматолог весьма перспективный и неплохо зарабатывающий. Что немаловажно и тоже вызывает уважение у голубей. Когда Олечка в белом недлинном халатике шла по коридору своей клиники, у всех пациентов мужского пола (пусть они сперва пришли в урологию) зубы начинали болеть и требовать немедленной починки. У пациенток зубы тоже начинали болеть. Но от зависти. Однако после близкого или относительно близкого знакомства с Олечкой, у всех на Олечку случался импринтинг, любовь и уважение. Поскольку человеком она была открытым, веселым и по-настоящему добрым. Очень, очень хороша была Олечка. *** Она к своим двадцати пяти годам была уже пять лет как замужем. Всем тогда полагалось замуж, чем раньше тем лучше. Олечка волей судьбы и родителей тоже оскоромилась и вышла. Муж Андрей был среднего качества, но не самый худший из возможных… Но… Но только характер у Андрюхи был говняный. Вот не просто унылоговняный, а злобноуныложелчноговняный характер, из тех, которые часто выдаются в нагрузку к маленькому росту, маленькому пенису и слабой потенции. Само собой, такое сокровище, как Олечка он не мог не ценить. И, понятно, что ценил он его в рамках своего унылозлобноговняного дискурса. — Как я выгляжу? — спрашивала Олечка утром. (Все женщины зачем-то делают это, как будто им не все равно). — На троечку, как всегда. Смирись уже с тем, что ты страшненькая, — отвечал, сцепив ротик в морщинистую попочку, муж. И отворачивался. И требовал подать еще блинов и кофе с молоком. — У меня вчера был такой сложный случай, так вот я… — Мне не интересно. Лучше поди ребенка в школу собери. И еще кофе. — Морщинистая попочка становилась еще морщинистее. — А пошли вечером к Петровым. Там попоем, посидим, поболтаем. — Нечего там делать у твоих Петровых. Дураки… Мы к ним ходим, а они только и думают как нас нае*ать. — Петровы? Им-то зачем? Они вроде как… — Все хотят всех нае*ать. Ты просто глупая. Жизни не знаешь. Андрюша был из тех, кого все всегда хотят нае*ать. А если не нае*ать, то использовать. А не использовать, так подставить. А не подставить, так посмеяться… В общем, Андрюша был такой человек, который родился в ночь с понедельника на понедельник, причем оба понедельника были пятницей тринадцатого. Когда он родился, акушерка назвала его неведомой зверушкой, закатала в бочку, бочку кинула в море… Там он в этой бочке и жил до своих тридцати лет. Из бочки гундося, что мир — говно, люди-твари, а Олечка уродина, дура и никому кроме него- Андрюхи не нужна. И что, женившись на Олечке, Андрюха спас ее от одиночества, панели, тюрьмы, сумы, психушки и прозябания… Да что я? Мы такое все знаем… Но «все так живут». Поэтому Олечка, в очередной раз выслушав то, какая она бесполезная дура, шла на балкон курить и не замечала ни застывших в восхищении голубей, ни своего красного диплома, ни того, что она уже давно обошла Андрюшу по карьерной лестнице и по зарплате… кстати. Любовь така любовь. Так бы и жила бы Олечка, возможно в какой-то момент сдавшись и поверив в свою «троечку» и став «троечкой», и перейдя, как настаивал Андрюша, в поликлинику ближе к дому простым врачом… А то и уволилась бы, потому что Андрюша сетовал, что ребенок брошен, дома грязь и ужины не достаточно свежи и калорийны. Но Бог все же любит нас (или это голуби не вынесли несправедливости и нажаловались кому надо). И в клинику, где Олечка работала, приехала делегация врачей из Италии делиться опытом и все такое. И ах нет… Читатель ждет уж рифмы адюльтер. А там просто был итальянский дедушка-профессор, который конечно же в Олечку влюбился, но больше как в специалиста… и позвал ее на практику в город Триест. На полгодика. — Нет! Нет! Никогда! — визжал Андрюша и швырял чашки в стену. — Ты что шлюха? Да ты там только для этого нужна? ТЫ что думаешь тебя всерьез берут за твои мозги… у Тебя их нету! Тебя берут туда, чтобы вые*ать. Потому что баба ты видная… — Погоди! — не поняла Олечка. — Как это «видная»? Ты ж говорил всегда, что страшненькая. — Это я так говорил, чтоб ты не мнила там о себе. А так, тебя ж только за твою внешность и держат. Врач-то ты так себе. Дура потому что. Вот тут Олечку и перемкнуло. Собрала она вещи, ребенка и сперва к маме, а потом в город Триест. Когда вернулась, Андрюша был тише воды -ниже травы. Но как раз там в Триесте и случилось то, чего так давно уже ждет читатель. Совсем с другим человеком. И без продолжения. Но Олечка вдруг увидела, что член может быть и побольше, секс поинтереснее, а с утра можно попросить кофе с молоком и блинчиков в постель и услышать «Какая же ты красивая… умная… самая лучшая… и пойдем вечером танцевать и пить вино… «. А что? Так можно было? С Андрюшенькой они расстались. Андрюшенька через полгода обзавелся очередной «олечкой», тоже, кстати, очень красивой и умной. Но нашей Олечке это было уже не интересно. У нее была своя жизнь, в которой она была «на отлично». А во всем виноваты кто? Голуби… Зы. Я это к тому, что если какой-нибудь андрюшенька говорит вам, что вы «На троечку» — сам он на троечку. Лопаткой по башке, зарыть на грядке и забыть… © Ляля Брынза
    600переглядів
  • ВБЕРЕЖИ, ЗБЕРЕЖИ, НЕ ДОЗВОЛЬ

    Вбережи, Всевишній, від потвор,
    Вбережи від не́чисті, благаю,
    Зупини, молю́ я, цей терор.
    Збережеш життя… надію маю.

    Не дозволь зламати дух і кров,
    Не дозволь зневажити святині,
    Хай розквітне в серці знов любов,
    Хай не згасне світло в Україні.

    Захисти від зради і ножа,
    Від облуди, що в очах палає,
    Хай не стане в серці ворожа,
    Тінь, що душу в попіл огортає.

    Хай молитва не згиба в багні,
    Не дозволь, щоб брат ішов на брата,
    У дитячім погляді яснім
    Хай воскресне правда непочата.

    Від зневіри вбережи й пітьми,
    Від байдужих, що мовчать, втікають,
    Хай любов, як вогник між людьми,
    Темні сили й нелюд не чіпають.

    Не лиши в пітьмі усіх дітей,
    Не дозволь їм жити у руїні,
    Хай звучить над ними сніп пісень,
    А не вибух в рідній Україні.

    Хай не стане хліб для нас гірким,
    Хай не буде сліз у чистім полі,
    Хочем жить під небом голубим,
    А не в тіні втомленої долі.

    Вбережи від згубної весни,
    Що несе не квіти, а й тривоги,
    Хай зійдуть на землю ясні сни,
    А не в мінах встелені дороги.

    10.11.2025 р.

    ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
    ID: 1058169



    ВБЕРЕЖИ, ЗБЕРЕЖИ, НЕ ДОЗВОЛЬ Вбережи, Всевишній, від потвор, Вбережи від не́чисті, благаю, Зупини, молю́ я, цей терор. Збережеш життя… надію маю. Не дозволь зламати дух і кров, Не дозволь зневажити святині, Хай розквітне в серці знов любов, Хай не згасне світло в Україні. Захисти від зради і ножа, Від облуди, що в очах палає, Хай не стане в серці ворожа, Тінь, що душу в попіл огортає. Хай молитва не згиба в багні, Не дозволь, щоб брат ішов на брата, У дитячім погляді яснім Хай воскресне правда непочата. Від зневіри вбережи й пітьми, Від байдужих, що мовчать, втікають, Хай любов, як вогник між людьми, Темні сили й нелюд не чіпають. Не лиши в пітьмі усіх дітей, Не дозволь їм жити у руїні, Хай звучить над ними сніп пісень, А не вибух в рідній Україні. Хай не стане хліб для нас гірким, Хай не буде сліз у чистім полі, Хочем жить під небом голубим, А не в тіні втомленої долі. Вбережи від згубної весни, Що несе не квіти, а й тривоги, Хай зійдуть на землю ясні сни, А не в мінах встелені дороги. 10.11.2025 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025 ID: 1058169
    198переглядів
  • ❗️ Розібрала всіх. Снігур в Оейраші завоювала найбільший трофей у кар'єрі!

    23-річна українська тенісистка Дар'я Снігур (WTA 133) стала чемпіонкою турніру WTA 125 в Оейраші (Португалія).

    У фіналі українка у двох сетах впевнено розібралася з першою сіяною Вікторією Голубич (Швейцарія, WTA 88).

    WTA 125 Оейраш. Хард у приміщенні. Фінал

    Вікторія Голубич (Швейцарія) [1] – Дар'я Снігур (Україна) [5] – 3:6, 3:6

    Дар'я завоювала перший трофей категорії WTA 125 – найбільший у кар'єрі. На рахунку Снігур також два 15-тисячники, три 25-тисячники, два трофеї ITF W50, по одному ITF W60 та ITF W75, і два титули на 100-тисячниках.
    #tennis #спорт @sports #Український_спорт #Ukrainian_sport #спорт_sports #brovarysport @brovarysport
    ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
    ❗️ Розібрала всіх. Снігур в Оейраші завоювала найбільший трофей у кар'єрі! 🎾 23-річна українська тенісистка 🇺🇦 Дар'я Снігур (WTA 133) стала чемпіонкою турніру 🏆 WTA 125 в 🇵🇹 Оейраші (Португалія). 🔥 У фіналі українка у двох сетах впевнено розібралася з першою сіяною 🇨🇭 Вікторією Голубич (Швейцарія, WTA 88). 🏆 WTA 125 🇵🇹 Оейраш. Хард у приміщенні. Фінал 🇨🇭 Вікторія Голубич (Швейцарія) [1] – 🇺🇦 Дар'я Снігур (Україна) [5] – 3:6, 3:6 💪 Дар'я завоювала перший трофей категорії WTA 125 – найбільший у кар'єрі. На рахунку Снігур також два 15-тисячники, три 25-тисячники, два трофеї ITF W50, по одному ITF W60 та ITF W75, і два титули на 100-тисячниках. #tennis #спорт @sports #Український_спорт #Ukrainian_sport #спорт_sports #brovarysport @brovarysport ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
    170переглядів
  • Дарія Снігур (№133 WTA) обіграла Сюзан Ламенс (№109 WTA) у півфінальному матчі турніру WTA 125 в Оейраші - 6:3, 6:3.

    Укранська тенісистка вперше вийшла до фіналу на змаганнях такого рівня.

    Далі Снігур зіграє з переможницею матчу Вікторія Голубич (№88 WTA) - Теодора Костович (№171 WTA).
    #tennis #спорт @sports #Український_спорт #Ukrainian_sport #спорт_sports #brovarysport @brovarysport
    ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
    🇺🇦Дарія Снігур (№133 WTA) обіграла 🇳🇱Сюзан Ламенс (№109 WTA) у півфінальному матчі турніру WTA 125 в Оейраші - 6:3, 6:3. Укранська тенісистка вперше вийшла до фіналу на змаганнях такого рівня. Далі Снігур зіграє з переможницею матчу 🇨🇭Вікторія Голубич (№88 WTA) - 🇷🇸Теодора Костович (№171 WTA). #tennis #спорт @sports #Український_спорт #Ukrainian_sport #спорт_sports #brovarysport @brovarysport ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
    204переглядів
  • #історія #події
    Інавгурація Віктора Ющенка: день, коли помаранчевий колір став символом надії
    23 січня 2005 року Київ нагадував океан, що вийшов із берегів — тільки замість води місто затопили сотні тисяч людей у помаранчевих шарфах. Інавгурація третього Президента України, Віктора Ющенка, стала фінальним аккордом Помаранчевої революції, яка змусила весь світ вивчити слово «Майдан».

    Це була чи не найбільш емоційна церемонія в історії української державності. Після виснажливого протистояння, фальсифікацій, отруєння та «третього туру» виборів, Ющенко складав присягу в атмосфері ейфорії, яка межувала з релігійним піднесенням.

    Ключові моменти та символи цього дня:
    Подвійна присяга: Окрім офіційної процедури у Верховній Раді, Ющенко вийшов на Майдан Незалежності до народу. Це було порушенням протоколу, але логічним завершенням революції: він присягав безпосередньо тим, хто стояв за нього на морозі.

    Білі голуби та «Ода до радості»: Коли над Майданом злетіли голуби, а оркестр заграв гімн Євросоюзу, здавалося, що Україна вже однією ногою в об’єднаній Європі. Іронічно, але шлях виявився значно довшим, ніж малювала уява того дня.

    Присутність світових лідерів: До Києва з’їхалися десятки делегацій, включаючи президентів Польщі, Грузії та представників США. Це була легітимізація нової України, яка заявила про свій вихід із орбіти москви.

    Чому ми згадуємо це з легкою іронією?
    Помаранчевий тріумф 23 січня став моментом найвищих очікувань. Рівень довіри до влади був аномально високим, а віра в швидкі зміни — майже дитячою. Тоді здавалося, що досить змінити «поганих хлопців» на «хороших», і система запрацює сама собою. Як показала історія, система виявилася значно стійкішою до помаранчевої фарби, ніж сподівалися учасники свята.

    Проте, незважаючи на подальші політичні чвари та розчарування, цей день зафіксував головне: українці усвідомили свою спроможність впливати на владу. Це був перший масштабний іспит на громадянську зрілість, який ми склали з відзнакою.
    #історія #події Інавгурація Віктора Ющенка: день, коли помаранчевий колір став символом надії 🧡🏛️ 23 січня 2005 року Київ нагадував океан, що вийшов із берегів — тільки замість води місто затопили сотні тисяч людей у помаранчевих шарфах. Інавгурація третього Президента України, Віктора Ющенка, стала фінальним аккордом Помаранчевої революції, яка змусила весь світ вивчити слово «Майдан». 🇺🇦🛰️ Це була чи не найбільш емоційна церемонія в історії української державності. Після виснажливого протистояння, фальсифікацій, отруєння та «третього туру» виборів, Ющенко складав присягу в атмосфері ейфорії, яка межувала з релігійним піднесенням. Ключові моменти та символи цього дня: Подвійна присяга: Окрім офіційної процедури у Верховній Раді, Ющенко вийшов на Майдан Незалежності до народу. Це було порушенням протоколу, але логічним завершенням революції: він присягав безпосередньо тим, хто стояв за нього на морозі. 🎤❄️ Білі голуби та «Ода до радості»: Коли над Майданом злетіли голуби, а оркестр заграв гімн Євросоюзу, здавалося, що Україна вже однією ногою в об’єднаній Європі. Іронічно, але шлях виявився значно довшим, ніж малювала уява того дня. 🕊️🇪🇺 Присутність світових лідерів: До Києва з’їхалися десятки делегацій, включаючи президентів Польщі, Грузії та представників США. Це була легітимізація нової України, яка заявила про свій вихід із орбіти москви. 🌍🤝 Чому ми згадуємо це з легкою іронією? Помаранчевий тріумф 23 січня став моментом найвищих очікувань. Рівень довіри до влади був аномально високим, а віра в швидкі зміни — майже дитячою. Тоді здавалося, що досить змінити «поганих хлопців» на «хороших», і система запрацює сама собою. Як показала історія, система виявилася значно стійкішою до помаранчевої фарби, ніж сподівалися учасники свята. 🎨🏚️ Проте, незважаючи на подальші політичні чвари та розчарування, цей день зафіксував головне: українці усвідомили свою спроможність впливати на владу. Це був перший масштабний іспит на громадянську зрілість, який ми склали з відзнакою. 📝✅
    1
    398переглядів
  • А ось це убожество, яке не розвалилося лише тому, що його обосрали голуби – новорічна ялинка у селі Миколаївка Бердянського району.
    Підозрюємо, що на створення такої яскравої урочистості з бюджету було виділено не менше мільйона рублів! Дивно, що жоден росіянські депутати не пропіарилися на тлі цього обдертого чудовиська!
    Хоча навіть у русні має кров із очей піти від споглядання такої зеленої красуні!
    У встановленні цього реквізиту з фільму жахів проявляється повага і турбота окупантів до місцевих жителів.
    Тепер уявіть, яка там Снігуронька

    https://t.me/Ukraineaboveallelse
    А ось це убожество, яке не розвалилося лише тому, що його обосрали голуби – новорічна ялинка у селі Миколаївка Бердянського району. Підозрюємо, що на створення такої яскравої урочистості з бюджету було виділено не менше мільйона рублів! Дивно, що жоден росіянські депутати не пропіарилися на тлі цього обдертого чудовиська! Хоча навіть у русні має кров із очей піти від споглядання такої зеленої красуні! У встановленні цього реквізиту з фільму жахів проявляється повага і турбота окупантів до місцевих жителів. Тепер уявіть, яка там Снігуронька 😂😂😂 https://t.me/Ukraineaboveallelse
    352переглядів
  • Про всяк випадок нагадаю — для тих, у кого коротка памʼять.
    28 лютого 2014 року.

    Олександр Турчинов проводить засідання РНБО.
    У залі - ключові державні керівники та силовий блок країни.
    На порядку денному - введення воєнного стану та силова оборона Криму.
    Момент істини.
    Момент, коли потрібно було чинити опір.
    За введення воєнного стану проголосувала лише одна людина -
    тодішній спікер Верховної Ради, виконувач обовʼязків президента України Олександр Турчинов.
    Усі інші - не підтримали, промовчали, відмовилися брати відповідальність.
    І для повної картини - цитата зі стенограми. Слова Юлії Тимошенко:
    «Жоден танк не повинен виїхати з казарми, жоден солдат не повинен підняти зброю, тому що це означатиме програш. Ніякого воєнного стану та активізації наших військ!
    Ми маємо стати найбільш мирною нацією на планеті, просто поводитися, як голуби миру».
    Про всяк випадок нагадаю — для тих, у кого коротка памʼять. 28 лютого 2014 року. Олександр Турчинов проводить засідання РНБО. У залі - ключові державні керівники та силовий блок країни. На порядку денному - введення воєнного стану та силова оборона Криму. Момент істини. Момент, коли потрібно було чинити опір. За введення воєнного стану проголосувала лише одна людина - тодішній спікер Верховної Ради, виконувач обовʼязків президента України Олександр Турчинов. Усі інші - не підтримали, промовчали, відмовилися брати відповідальність. І для повної картини - цитата зі стенограми. Слова Юлії Тимошенко: «Жоден танк не повинен виїхати з казарми, жоден солдат не повинен підняти зброю, тому що це означатиме програш. Ніякого воєнного стану та активізації наших військ! Ми маємо стати найбільш мирною нацією на планеті, просто поводитися, як голуби миру».
    353переглядів
  • Привіт!
    Абсолютно приголомшлива, найгарніша жінка, яку я коли-небудь бачив. Шоколадка з голубими очима!
    Привіт! Абсолютно приголомшлива, найгарніша жінка, яку я коли-небудь бачив. Шоколадка з голубими очима!
    485переглядів 5Відтворень
  • 26 грудня, за григоріанським календарем, день Ангела святкують власниці величного, прекрасного, милозвучного, ніжного, божественнного імені Марія. Ім՚я Марія, єврейською Маріам, означає «улюблена, бажана, висока, піднесена, стійка, велична».
    З днем Ангела тебе, Маріє!
    Нехай в душі квітує сад!
    Життя любов'ю тебе гріє
    Й дарує щастя зорепад!
    Хай Ангел піднесе на крилах
    Прекрасні, сонячні роки,
    Щоб навіть миті ти раділа,
    В обіймах ласки й теплоти!
    Хай він дарує дні казкові,
    Прикрасить ніжністю літа
    І в світлі барви веселкові
    Розпише все твоє життя!
    Нехай твій шлях устелять квіти,
    Втішають усмішки тебе,
    А все найкраще, що є в світі
    В шасливій долі розцвіте!
    В майбутнім, зітканім з кохання,
    В промінні сонця золотім,
    Нехай здійсняться всі бажання
    Під небом мирним, голубим!
    Анатолій Лазаренко
    26 грудня, за григоріанським календарем, день Ангела святкують власниці величного, прекрасного, милозвучного, ніжного, божественнного імені Марія. Ім՚я Марія, єврейською Маріам, означає «улюблена, бажана, висока, піднесена, стійка, велична». З днем Ангела тебе, Маріє! Нехай в душі квітує сад! Життя любов'ю тебе гріє Й дарує щастя зорепад! Хай Ангел піднесе на крилах Прекрасні, сонячні роки, Щоб навіть миті ти раділа, В обіймах ласки й теплоти! Хай він дарує дні казкові, Прикрасить ніжністю літа І в світлі барви веселкові Розпише все твоє життя! Нехай твій шлях устелять квіти, Втішають усмішки тебе, А все найкраще, що є в світі В шасливій долі розцвіте! В майбутнім, зітканім з кохання, В промінні сонця золотім, Нехай здійсняться всі бажання Під небом мирним, голубим! Анатолій Лазаренко
    674переглядів
Більше результатів