З кожної праски суне гидка інформація про чергову зиму, яку нам якось тре пережити…

Й знов виникають закономірні питання, як до тієї зими підготуватися?

За ступенем важливості та у міру згадки такий собі список. З особистого досвіду.

Більша частина обовʼязкових пунктів була виконана ще наприкінці 2021 року.
Старий воїн – мудрий воїн. Майстерність, здобуту ще в 2014, не пропʼєш.

Дрова, по лантуху борошна й цукру, кг по пʼять тих круп, що їдять.
Сіль. Сірники. Газові пальники.
Помічні в критичних обставинах різні там Мівіни, макаронні та картопляні. Консерви рибні та мʼясні.
Олія ж ще!
Олії вже є пʼять пʼятилітрових пляшок.
Смальцю натоплено.

Мʼясо з яйцями - в курячому сараї!:) Зберігається в природному стані!:) Бігає, кукурікає, жере та сере!:)

Дровʼяну пічку ще влітку 2022 в хаті побудували.

Консервую, як перелякана!
Картоплі кг 400 придбаю, як почнуть копати односельчани.
Цибуля, морква, буряки ростуть в городі!

Газовий примус та балончики до нього, придворна турбопіч, свічки, спиртові пігулки, настільні лампи та ліхтарики на батарейках та з USB, гасова лампа, пʼять літрів гасу, дві електричних плитки також ще з 2021-2022 є.
На кожного з родини - по три павера.
Збираюся придбати комплект: балон газовий з пальником 5 л.
Нехай буде. Краще перепильнувати, ніж недопильнувати!

Ще в мене є генератор.
Друзі колись з Німеччини прислали!
EvoFlow чи зарядної станції нема, по грошах не тягнем їх придбання.
Добре себе зарекомендували ліхтарі и невеликої ємності сонячні батареї. Вкинув на підвіконня, й телефона вже є чим зарядити, коли всі павери вже ййййок?

Великі сміттєві пакети в унітаз, щоб бути готовим не тільки до відсутності води, а й до неможливості взагалі якийсь час з тієї хати вийти.

Окрім водоводу в хаті на обійсті ще й криниця є.
Й в усіх канапах в пластикових пляшках вже зберігається десь пів тони води.

Пігульки обовʼязкові місяців на три хочаб!
Різноманітний перевʼязувальний матеріал.
Вологі та спиртові серветки.
Для дівок - закляпки, також не на один мензіс.
Портативний душ, який від USB заряджається. Або найпростіший похідний.

Цигарки…
В мене вже й люлька є!:) Табаку поки що нема, випалила увесь, але я памʼятаю, що його тре придбати!

Й їдло для тварин: курок, котів, собак, також не менш на три місяці запас… Обробки для зграї від бліх, гельмінтів та кліщів.

Якісь байкові й овчині простирадла та ковдри.
Флісовий та вовняний одяг.
Шкарпетки тоненькі бавовняні. Й на них - з натуральної вовни.
Взагалі, багатошаровість одягу чудово тримає тепло.
Грілку ще купіть! Отаку, як бабці наші користувалися, гумову!!!

Ще придивляюся до шкарпеток, рукавичок та камізелек з підігрівом.

Термоси нехай також будуть.

Найголовне, щоб бошки наші вціліли. Й щоб над ними був цілий дах.

Невсеремось!!!

НЕБЕЗПЕЧНА БАЙКЕРША

Григорій Чапкіс — легенда українського танцю, народний артист, хореограф і наставник, якого знала вся країна.

Його ім’я асоціюється зі сценою, паркетом і шаленим ритмом життя, сповненого творчості та пристрасті до танцю. Але що стало зі спадком Чапкіса після його смерті? Хто сьогодні дбає про пам’ять митця, його могилу на Байковому кладовищі та продовження родинної танцювальної династії?

У цьому відео ми покажемо, як живуть діти та онуки Григорія Чапкіса за кордоном, чим вони займаються, як розвивають танцювальні студії та зберігають ім’я батька і діда. А також чесно покажемо, як сьогодні виглядає місце його останнього спочинку і чому воно викликає стільки запитань та емоцій.👆🏼

БАЙКЕРША - ЕКТРЕМАЛКА

БАЙКЕРИ НА КИЇВСЬКИХ ДОРОГАХ

05.05.1984 у тюремній лікарні в Пермі загинув Олекса Тихий (1927-1984) — український дисидент, правозахисник та педагог. 19.11.1989 його прах перепохований на Байковому кладовищі поряд з прахом Василя Стуса та Юрія Литвина (ділянка № 33).
У 1948 вперше засуджений військовим трибуналом Сталінської області за критику кандидата в депутати на 5 років позбавлення волі. Заарештований у 1956, засуджений на 7 років таборів за листа, надісланого до ЦК КПРС із протестом проти введення військ Варшавського договору в Угорщину
У 1977 звинувачений у «антирадянській агітації і пропаганді» та у «незаконному зберіганні зброї» (було підкинуто гвинтівку), засуджений на 10 років. Кілька разів оголошував голодування. З 1981 тяжко хворів. 7.12.1990 вироки скасовано «за відсутністю складу злочину»

8 квітня у віці 62 років пішов із життя поет і бандурист Ярослав Чорногуз. Про це повідомила його донька – військовослужбовиця та поетка Ярина Чорногуз.

Ярина Чорногуз також зазначила, що її батько хотів бути похованим на Байковому кладовищі, поруч зі своїми батьками.

“Прошу Київську міську раду сприяння для нашої родини поховати його там, де похований мій дідусь письменник Олег Чорногуз”, – написала вона.

Ярослав Чорногуз народився 20 липня 1963 у Вінниці. Закінчив факультет журналістики Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка. З 1991 року працював у журналі «Українська культура».

З грудня 2002 року Чорногуз був солістом Національної заслуженої капели бандуристів України ім. Г. І. Майбороди. Він — автор 7 поетичних збірок, історичних нарисів «Кобзарська Січ».

📸✒️: Ярина Чорногуз | Facebook
#Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини

😢 Родина телеведучого Максима Неліпи, який загинув на війні, оголосила збір коштів на пам’ятник для його могили. Через бюрократичні нюанси сім’я не може скористатися міською програмою встановлення уніфікованого меморіалу.
Про це розповів брат військовослужбовця Андрій Неліпа на сторінці у Facebook. За його словами, столична влада не може забезпечити пам'ятник із плитою на могилі. Йдеться про уніфікований "козацький хрест" з кольоровим фото на надгробку. Андрій Неліпа наголошує, що зазвичай за рахунок міста так роблять для захисників.
🤔 Відмову пояснюють тим, що захисник похований на Байковому кладовищі біля своїх родичів, а не на "Спеціалізованому секторі почесних поховань".
"І те що Макс — захисник України, видатна особа, киянин, має орден "За заслуги" й на таку допомогу наче заслужив — не впливає. Не передбачено. Ми вже там й замовили бетонне плато, й наче все підготували. Нам обіцяли. Навіть договір підписали. Але ніт, як з'ясувалося — не можна, помилка.
Я півроку намагався добитися цього, але нажаль ніяк. І це — загальна проблема, з нею багато родин захисників стикаються, коли поховання в інших місцях", — пише Андрій Неліпа.

День смішного читання

День смішного читання (Reading is Funny Day), що відзначається щорічно 1 квітня, слугує маяком для відродження радості читання серед молодого покоління. В епоху, коли домінують цифрові розваги, цей день нагадує про те, що книги, особливо ті, що лоскочуть почуття гумору, мають позачасовий шарм, здатний привабити навіть найнеохочіших читачів. Дата події співпадає не випадково з Днем сміху.

Традиція гумору в літературі така ж давня, як і саме письмове слово, і сягає корінням давніх цивілізацій, де перші жарти викарбовували на глиняних табличках. Винахід друкарського верстата у 15 столітті сприяв широкому розповсюдженню книжок збірок анекдотів, ознаменувавши світанок друкованого гумору, яким можна було ділитися не лише в усній формі. “Філогелос”, або “Любитель сміху”, збірка 265 анекдотів з Давньої Греції, є свідченням давніх стосунків людства зі сміхом.


У сучасну цифрову епоху суть Дня смішного читання переплітає давню радість розповіді з сучасною місією заохочення дітей до читання. Акцентуючи увагу на кумедних книжках, загадках, байках, гуморесках і комедіях, батьки та педагоги можуть показати, що читання – це захопливе заняття, яке не поступається жодним екранним розвагам.

#історія #постаті
Леонід Глібов: «Дідусь Кенар» української байки ✒️
​Сьогодні, 5 березня, виповнюється 199 років від дня народження Леоніда Глібова (1827–1893). Якщо ви думаєте, що байки — це лише повчальні історії про тварин для школярів, то ви недооцінюєте майстра іронії та «езопової мови». Глібов був одним із тих, хто вчив українців сміятися над своїми недоліками тоді, коли за українське слово можна було отримати не лише догану, а й реальний термін. 🇺🇦

​Майстер підтекстів та «Дідусь Кенар» 🐦

​Глібов почав писати вірші російською, але швидко зрозумів, що справжня душа його творчості — у рідній мові. Оскільки цензура в Російській імперії (особливо після Валуєвського циркуляра) була лютою, він вигадав собі псевдонім «Дідусь Кенар». Під ним він публікував свої твори у дитячому журналі «Дзвінок», і його обожнювали малі читачі по всій країні.

​Байка як зброя: Глібов написав понад сотню байок. У його Щуці, Лисиці чи Вовкові сучасники легко впізнавали корумпованих суддів, пихатих чиновників та хитрих пристосуванців. Це була соціальна критика найвищого гатунку, замаскована під дитячу казку. 🦊⚖️
​Лірична душа: Хоча ми знаємо його як байкаря, Глібов був автором неймовірної лірики. Хто не знав або не чув романсу «Стоїть гора високая»? Ця пісня стала народною, і мало хто пам'ятає, що її сумні та світлі рядки належать саме Леоніду Івановичу. 🏔️🎶

​Погляд на біографію: Не просто «добрий дідусь» 🔍
​Глібов не був просто казкарем. Він був активним громадським діячем, видавав «Чернігівський листок», який став осередком українського життя. Через свою «благонадійність» (читай — любов до України та зв'язки з народниками) він був звільнений з посади вчителя і деякий час перебував під поліцейським наглядом. Його життя — це історія інтелектуального опору в умовах тотальної заборони культури. 🛡️

​Чому він актуальний сьогодні? 🤔
​Байки Глібова — це дзеркало, яке не старіє. «Щука», яку «кинули у річку» як покарання, — чи це не ідеальна метафора на сучасні судові процеси над деякими чиновниками? А «Вовк та Ягня»? Його гумор гострий, інтелігентний і, що важливо, абсолютно позбавлений шароварщини.
​Глібов довів, що українська мова — це не лише мова села, а мова тонкої іронії, філософії та високої поезії. ✍️
​Посилання на зображення по темі: