• 🪶 Рідкісні чорні лелеки в Чорнобильській зоні

    У зоні відчуження помітили гніздо чорних лелек із трьома малюками на висоті понад 3 метри. Пізніше пташенят закільцюють для спостережень.
    #Новини_news #Kyiv #Новини_Київ_Київщина #News_Kyiv #News_Ukraine @Новини_news @world_news #news @Brovary #Київщина
    🪶 Рідкісні чорні лелеки в Чорнобильській зоні У зоні відчуження помітили гніздо чорних лелек із трьома малюками на висоті понад 3 метри. Пізніше пташенят закільцюють для спостережень. #Новини_news #Kyiv #Новини_Київ_Київщина #News_Kyiv #News_Ukraine @Новини_news @world_news #news @Brovary #Київщина
    425views
  • #кіно
    Українські стрічки "Спеціальна операція" та "In Retrospect" увійшли до програми міжнародного фестивалю DokuFest.
    "Спеціальна операція" змагатиметься у повнометражному конкурсі. Це фільм-доказ, заснований на архівних відеозаписах з камер спостереження Чорнобильської АЕС, які зафіксували російську окупацію у 2022 році. Режисер називає стрічку спробою дослідити й дискредитувати російську армію через реальні кадри її дій.
    "Ніщо не дискредитує її краще, ніж саме документальне зображення", — наголосив Радинський.

    🟡У короткометражному конкурсі покажуть "In Retrospect", який розповідає про трудових мігрантів, що у 1972 році зводили торговий центр для мюнхенської Олімпіади. У 2016-му саме там сталася стрілянина на расовому ґрунті. Фільм досліджує тяглість історії та соціальну пам’ять. Його режисери — українка Міла Жлуктенко та німець Даніель Асаді Фаезі — раніше отримали нагороду Docudays за фільм "Прокидаючись у тиші".

    📆 Фестиваль відбудеться з 1 по 9 серпня у місті Прізрен (Косово).

    #кіно Українські стрічки "Спеціальна операція" та "In Retrospect" увійшли до програми міжнародного фестивалю DokuFest. "Спеціальна операція" змагатиметься у повнометражному конкурсі. Це фільм-доказ, заснований на архівних відеозаписах з камер спостереження Чорнобильської АЕС, які зафіксували російську окупацію у 2022 році. Режисер називає стрічку спробою дослідити й дискредитувати російську армію через реальні кадри її дій. "Ніщо не дискредитує її краще, ніж саме документальне зображення", — наголосив Радинський. 🟡У короткометражному конкурсі покажуть "In Retrospect", який розповідає про трудових мігрантів, що у 1972 році зводили торговий центр для мюнхенської Олімпіади. У 2016-му саме там сталася стрілянина на расовому ґрунті. Фільм досліджує тяглість історії та соціальну пам’ять. Його режисери — українка Міла Жлуктенко та німець Даніель Асаді Фаезі — раніше отримали нагороду Docudays за фільм "Прокидаючись у тиші". 📆 Фестиваль відбудеться з 1 по 9 серпня у місті Прізрен (Косово).
    Like
    1
    398views
  • 🇺🇦❤️23 серпня – День Державного Прапора України

    На вшанування багатовікової історії українського державотворення, державної символіки незалежної України 23 серпня в Україні відзначається державне свято – День Державного Прапора України.

    Державний Прапор - один з офіційних державних символів суверенітету держави. Український Державний Прапор - стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольору.

    Відомо, що синьо-жовті кольори на прапорі мають щонайменше тисячолітню історію і сягають часів Русі та Галицько-Волинського князівства.

    Перша історична згадка про поєднання жовтого і синього кольорів датується 1256 р. − днем заснування Львова. На гербі міста поєдналися жовтий лев на голубому тлі. У запорожців також зустрічалися сині прапори із золотими орнаментами.

    Найдавніші українські прапорні полотнища були трикутно-клинової форми. Перша спроба утворити прямокутний прапор з жовтого і синього кольорів була зроблена Головною Руською радою на Галичині 1848 р. Цього ж року за ініціативою Ради на міській ратуші Львова вперше був піднятий синьо-жовтий прапор.

    Уперше після Лютневої революції 1917 р. синьо-жовті прапори з’явилися у Києві, Одесі та Харкові. 17 березня того ж року було проголошено про організацію Центральної Ради. Відтоді у Києві публічно та на офіційному рівні з’являються символи української державності.

    Перше офіційне визнання синьо-жовтого прапора як нашого національного символу відбулося 22 березня 1918 р. − Центральна Рада ухвалила Закон, затвердивши поєднання жовтого і синього кольорів як прапор Української Народної Республіки.

    У 1938−1939 рр. синьо-жовтий стяг був прапором Карпатської України, у 1941 р. – Української Держави.

    За радянських часів зберігання синьо-жовтого полотнища вважалося злочином, за який могли ув’язнити на два роки або потрапити до концтабору чи психлікарні.

    Та все ж знаходилися відчайдухи, які не боялися ризикувати. Зокрема, 1 травня 1966 р. над будинком Київського інституту народного господарства замість червоного прапора зранку височів синьо-жовтий. Задум тих, хто це зробив, полягав у наступному. Будівля розташована біля заводу «Більшовик». Робітники та студенти зранку будуть формувати колони для першотравневої демонстрації і побачать прапор. Це мало викликати резонанс. Через дев’ять місяців КДБ вдалося знайти хлопців, які вивісили прапор. Це були студент вечірнього відділення інституту Георгій Москаленко та робітник Віктор Кукса. Вони отримали відповідно 3 та 2 роки таборів суворого режиму.

    26 квітня 1989 р. у Львові під українським прапором відбувся мітинг пам’яті жертв Чорнобильської трагедії. 22 травня 1989 р. у Києві на закритті Шевченківського свята було піднято національний прапор. 23 березня 1990 р. він з’явився над Тернопільською міськрадою, а 3 квітня 1990 р. − над Львівською міськрадою.

    24 липня 1990 р. у Києві синьо-жовтий прапор був урочисто піднятий над будинком міської ради. Полотнище було попередньо освячено в Софійському соборі владикою Володимиром і настоятелем храму Бориса і Гліба Української автокефальної церкви отцем Юрієм.

    24 серпня, після проголошення Акту незалежності України, група народних депутатів внесла синьо-жовтий український прапор до сесійної зали Верховної Ради.

    Нині український національний синьо-жовтий прапор є державним прапором України. Впродовж історичних звершень він ставав символом боротьби за національні й соціальні права українського народу. Серце кожного українця завмирає при підйомі національного прапору. У ньому втілені віковічні прагнення до миру, праця, краса та багатство рідної землі.

    Державний Прапор як символ країни є втіленням національної єдності, честі та гідності, традицій державотворення, історії та сьогодення.

    🇺🇦❤️23 серпня – День Державного Прапора України На вшанування багатовікової історії українського державотворення, державної символіки незалежної України 23 серпня в Україні відзначається державне свято – День Державного Прапора України. Державний Прапор - один з офіційних державних символів суверенітету держави. Український Державний Прапор - стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольору. Відомо, що синьо-жовті кольори на прапорі мають щонайменше тисячолітню історію і сягають часів Русі та Галицько-Волинського князівства. Перша історична згадка про поєднання жовтого і синього кольорів датується 1256 р. − днем заснування Львова. На гербі міста поєдналися жовтий лев на голубому тлі. У запорожців також зустрічалися сині прапори із золотими орнаментами. Найдавніші українські прапорні полотнища були трикутно-клинової форми. Перша спроба утворити прямокутний прапор з жовтого і синього кольорів була зроблена Головною Руською радою на Галичині 1848 р. Цього ж року за ініціативою Ради на міській ратуші Львова вперше був піднятий синьо-жовтий прапор. Уперше після Лютневої революції 1917 р. синьо-жовті прапори з’явилися у Києві, Одесі та Харкові. 17 березня того ж року було проголошено про організацію Центральної Ради. Відтоді у Києві публічно та на офіційному рівні з’являються символи української державності. Перше офіційне визнання синьо-жовтого прапора як нашого національного символу відбулося 22 березня 1918 р. − Центральна Рада ухвалила Закон, затвердивши поєднання жовтого і синього кольорів як прапор Української Народної Республіки. У 1938−1939 рр. синьо-жовтий стяг був прапором Карпатської України, у 1941 р. – Української Держави. За радянських часів зберігання синьо-жовтого полотнища вважалося злочином, за який могли ув’язнити на два роки або потрапити до концтабору чи психлікарні. Та все ж знаходилися відчайдухи, які не боялися ризикувати. Зокрема, 1 травня 1966 р. над будинком Київського інституту народного господарства замість червоного прапора зранку височів синьо-жовтий. Задум тих, хто це зробив, полягав у наступному. Будівля розташована біля заводу «Більшовик». Робітники та студенти зранку будуть формувати колони для першотравневої демонстрації і побачать прапор. Це мало викликати резонанс. Через дев’ять місяців КДБ вдалося знайти хлопців, які вивісили прапор. Це були студент вечірнього відділення інституту Георгій Москаленко та робітник Віктор Кукса. Вони отримали відповідно 3 та 2 роки таборів суворого режиму. 26 квітня 1989 р. у Львові під українським прапором відбувся мітинг пам’яті жертв Чорнобильської трагедії. 22 травня 1989 р. у Києві на закритті Шевченківського свята було піднято національний прапор. 23 березня 1990 р. він з’явився над Тернопільською міськрадою, а 3 квітня 1990 р. − над Львівською міськрадою. 24 липня 1990 р. у Києві синьо-жовтий прапор був урочисто піднятий над будинком міської ради. Полотнище було попередньо освячено в Софійському соборі владикою Володимиром і настоятелем храму Бориса і Гліба Української автокефальної церкви отцем Юрієм. 24 серпня, після проголошення Акту незалежності України, група народних депутатів внесла синьо-жовтий український прапор до сесійної зали Верховної Ради. Нині український національний синьо-жовтий прапор є державним прапором України. Впродовж історичних звершень він ставав символом боротьби за національні й соціальні права українського народу. Серце кожного українця завмирає при підйомі національного прапору. У ньому втілені віковічні прагнення до миру, праця, краса та багатство рідної землі. Державний Прапор як символ країни є втіленням національної єдності, честі та гідності, традицій державотворення, історії та сьогодення.
    Love
    Congratulation
    3
    199views
  • #література
    Історикиня мистецтва Оксана Семенік видасть книгу «Марія Примаченко без міфів», де вперше покаже легендарну художницю не лише через її картини, а й через особисту історію.

    Дослідниця прагне показуючи мисткиню як складну та політичну особистість, що у своїх роботах порушувала дуже серйозні теми — від Другої світової війни до Чорнобильської катастрофи.
    Детальніше: https://suspilne.media/culture/1090554-akou-naspravdi-bula-maria-prim...
    #література Історикиня мистецтва Оксана Семенік видасть книгу «Марія Примаченко без міфів», де вперше покаже легендарну художницю не лише через її картини, а й через особисту історію. Дослідниця прагне показуючи мисткиню як складну та політичну особистість, що у своїх роботах порушувала дуже серйозні теми — від Другої світової війни до Чорнобильської катастрофи. Детальніше: https://suspilne.media/culture/1090554-akou-naspravdi-bula-maria-primacenko-oksana-semenik-napisala-knigu-aka-rozvincue-mifi-pro-mistkinu/
    Love
    1
    197views
  • Масковий режим повертається на Рівненщину.

    Відсьогодні його запроваджує Регіональний центр орфанних захворювань, радіаційного захисту та спеціалізованої допомоги (колишня «чорнобильська лікарня»).

    У інших обласних медичних закладах також розглядатимуть запровадження такого кроку.
    #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини
    Масковий режим повертається на Рівненщину. Відсьогодні його запроваджує Регіональний центр орфанних захворювань, радіаційного захисту та спеціалізованої допомоги (колишня «чорнобильська лікарня»). У інших обласних медичних закладах також розглядатимуть запровадження такого кроку. #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини
    48views
  • В сиротинці її назвали «чорнобильським мутантом», але вона стала легендою Паралімпіад.
    Оксана Мастерс народилася в Україні 1989 року з численними вадами — відсутністю кісток, деформаціями, зайвими пальцями. Медики пов’язували це з наслідками Чорнобильської катастрофи. Мати відмовилась від неї ще в пологовому.
    Дитинство в інтернаті було справжнім пеклом: побої, голод, сексуальне насильство. Маленьку Оксану били за плач, змушували їсти з підлоги, а одного разу зламали пальці, щоб вона не могла малювати.
    У 7 років її всиновила американка — мати-одиначка, яка не знала української. Вони порозумілися через обійми й терпіння. У новому домі Оксана ховалася під столом, їла руками, боялася голосних звуків — але поступово почала довіряти. Через кілька років їй ампутували обидві ноги. Здавалося б, це кінець. Але саме тоді почався її шлях до вершин.
    Сьогодні вона — 17-разова призерка Паралімпіад. Веслування, лижі, біатлон, велоспорт — її тіло навчилося долати біль, а серце — не здаватися. Оксана стала першою американкою, яка виграла медалі на літніх і зимових Іграх.
    Коли вона стояла на п’єдесталі з першою золотою медаллю, плакала не за себе. Вона казала: «Це медаль мами, яка повірила в мене тоді, коли я навіть не знала, що таке віра».
    Ця історія — не про спорт. Це історія про те, як любов і си
    ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
    #world_sport #спорт #Український_спорт @Brovarysport @sports #україна_краща #спорт_sports #brovarysport #нація_переможців #паралімпійськийспорт
    В сиротинці її назвали «чорнобильським мутантом», але вона стала легендою Паралімпіад. Оксана Мастерс народилася в Україні 1989 року з численними вадами — відсутністю кісток, деформаціями, зайвими пальцями. Медики пов’язували це з наслідками Чорнобильської катастрофи. Мати відмовилась від неї ще в пологовому. Дитинство в інтернаті було справжнім пеклом: побої, голод, сексуальне насильство. Маленьку Оксану били за плач, змушували їсти з підлоги, а одного разу зламали пальці, щоб вона не могла малювати. У 7 років її всиновила американка — мати-одиначка, яка не знала української. Вони порозумілися через обійми й терпіння. У новому домі Оксана ховалася під столом, їла руками, боялася голосних звуків — але поступово почала довіряти. Через кілька років їй ампутували обидві ноги. Здавалося б, це кінець. Але саме тоді почався її шлях до вершин. Сьогодні вона — 17-разова призерка Паралімпіад. Веслування, лижі, біатлон, велоспорт — її тіло навчилося долати біль, а серце — не здаватися. Оксана стала першою американкою, яка виграла медалі на літніх і зимових Іграх. Коли вона стояла на п’єдесталі з першою золотою медаллю, плакала не за себе. Вона казала: «Це медаль мами, яка повірила в мене тоді, коли я навіть не знала, що таке віра». Ця історія — не про спорт. Це історія про те, як любов і си ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport #world_sport #спорт #Український_спорт @Brovarysport @sports #україна_краща #спорт_sports #brovarysport #нація_переможців #паралімпійськийспорт
    797views
  • ☢️200 тонн РТУТІ під Києвом: повільний Чорнобиль біля «Лісової».

    Під заводом «Радикал» – просто під ногами киян – уже 30 років лежить 200 тонн ртуті. Вона розтікається на глибину до 150 метрів і щодня випаровується просто в повітря.

    Люди дихають цим щоліта. І так – десятки років. Це не перебільшення, це ртутна бомба.
    #Новини_news #Kyiv #Новини_Київ_Київщина #News_Kyiv #News_Ukraine @Новини_news @world_news #news @Brovary #Київщина
    ☢️200 тонн РТУТІ під Києвом: повільний Чорнобиль біля «Лісової». Під заводом «Радикал» – просто під ногами киян – уже 30 років лежить 200 тонн ртуті. Вона розтікається на глибину до 150 метрів і щодня випаровується просто в повітря. Люди дихають цим щоліта. І так – десятки років. Це не перебільшення, це ртутна бомба. #Новини_news #Kyiv #Новини_Київ_Київщина #News_Kyiv #News_Ukraine @Новини_news @world_news #news @Brovary #Київщина
    450views 1Plays
  • У Чорнобильському заповіднику народилися лошата коней Пржевальського!

    У травні табуни рідкісних диких коней поповнилися новонародженими, яких мами спершу ховали від хижаків. А от із червня малюки вже впевнено бігають степом, досліджують світ і тримаються табуна.

    Це свідчить про те, що популяція стабільно зростає — коням добре у заповіднику! Найкраще за ними спостерігати саме на початку літа.у! Найкраще за ними спостерігати саме на початку літа.
    #Новини_Україна #Київ_регіон #Київщина_новини #Київ_Київщина #Київські_новини #Kyiv_region #Kyiv #Kiev_news
    У Чорнобильському заповіднику народилися лошата коней Пржевальського! У травні табуни рідкісних диких коней поповнилися новонародженими, яких мами спершу ховали від хижаків. А от із червня малюки вже впевнено бігають степом, досліджують світ і тримаються табуна. Це свідчить про те, що популяція стабільно зростає — коням добре у заповіднику! Найкраще за ними спостерігати саме на початку літа.у! Найкраще за ними спостерігати саме на початку літа. #Новини_Україна #Київ_регіон #Київщина_новини #Київ_Київщина #Київські_новини #Kyiv_region #Kyiv #Kiev_news
    459views
  • #кіно
    #рекомендація
    «Розпад»
    (1990) реж. Михайло Бєліков
    Жанр: драма, катастрофа
    Хронометраж: 90 хв.
    💭 Про що фільм:
    Напередодні Чорнобильської аварії журналіст Олександр Журавльов повертається додому, до своєї родини, у рідний Київ. Однак уже завтра плин буденних події зміниться назавжди. Історія вкотре розділиться на «до» і «після» катастрофи. Масштаби та подробиці аварії старанно замовчуються. Утім Олександр не здається і намагається розкрити цю таємницю. Журавльов безперечно є симптомом свого історичного пострадянського контексту, заточеного на дискурс правди та пошук істини. Незабаром ця ситуація зміниться, а поставарійна героїка поступиться місцем національній жертовності.

    «Розпад» – перший художній фільм про аварію на Чорнобильській АЕС, знятий під час «гласності» та «перебудови» – періоду, коли цензура вже ослабла, а держава й надалі фінансувала кінематографічні проекти. Глибока криза індустрії розпочнеться лише через кілька років і триватиме й по сьогодні. Ко-продюсером фільму виступив американський продюсер Пітер Алмонд, що забезпечило «Розпаду» широкий міжнародний прокат.

    Дивитися тут: https://online.dovzhenkocentre.org/films/rozpad/
    #кіно #рекомендація «Розпад» (1990) реж. Михайло Бєліков Жанр: драма, катастрофа Хронометраж: 90 хв. 💭 Про що фільм: Напередодні Чорнобильської аварії журналіст Олександр Журавльов повертається додому, до своєї родини, у рідний Київ. Однак уже завтра плин буденних події зміниться назавжди. Історія вкотре розділиться на «до» і «після» катастрофи. Масштаби та подробиці аварії старанно замовчуються. Утім Олександр не здається і намагається розкрити цю таємницю. Журавльов безперечно є симптомом свого історичного пострадянського контексту, заточеного на дискурс правди та пошук істини. Незабаром ця ситуація зміниться, а поставарійна героїка поступиться місцем національній жертовності. «Розпад» – перший художній фільм про аварію на Чорнобильській АЕС, знятий під час «гласності» та «перебудови» – періоду, коли цензура вже ослабла, а держава й надалі фінансувала кінематографічні проекти. Глибока криза індустрії розпочнеться лише через кілька років і триватиме й по сьогодні. Ко-продюсером фільму виступив американський продюсер Пітер Алмонд, що забезпечило «Розпаду» широкий міжнародний прокат. Дивитися тут: https://online.dovzhenkocentre.org/films/rozpad/
    Like
    1
    140views
  • #природа
    Озеро Бучак, Черкаська область.
    39 років тому було частково зруйновано село Бучак, дубовий ліс та гору Лисуху з археологічними пам’ятками. Тут почалося будівництво Канівської ГАЕС.

    Але через наслідки Чорнобильської катастрофи та брак коштів роботи зупинили. На місці котловану з’явилося мальовниче озеро Бучак, а довколишня місцевість стала схожа на загублений світ, повний загадок і артефактів.

    Це місце приваблює: археологів - через велику кількість знахідок різних періодів; езотериків - як одне з «місць сили»; режисерів, художників та туристів - за неповторну атмосферу й красу.
    #природа Озеро Бучак, Черкаська область. 39 років тому було частково зруйновано село Бучак, дубовий ліс та гору Лисуху з археологічними пам’ятками. Тут почалося будівництво Канівської ГАЕС. Але через наслідки Чорнобильської катастрофи та брак коштів роботи зупинили. На місці котловану з’явилося мальовниче озеро Бучак, а довколишня місцевість стала схожа на загублений світ, повний загадок і артефактів. Це місце приваблює: археологів - через велику кількість знахідок різних періодів; езотериків - як одне з «місць сили»; режисерів, художників та туристів - за неповторну атмосферу й красу.
    Like
    Love
    2
    268views 1 Shares
More Results