#Нині_святкуємо АП. АРИСТОВУЛА, ЄП. БРИТАНІЙСЬКОГО Св. Аристовул (1 ст.) був апостолом Христовим, одним із 70-ох, родом кіпріянин, брат св. ап. Варнави, який теж із 70-ох був. Після Вознесіння Господнього пішов за св. ап. Павлом, учителем вселенної, і з ним разом проповідував Христа, різні краї проходив. Згадує його ап. Павло у Посланні до римлян, де написано: «Вітайте тих, що від Аристовула», тобто з Аристовулового дому чи роду. Бо дехто з родичів Аристовулових і Варнавиних перебували тоді в Римі, коли Аристовул був із Павлом, у той час, коли Павло до римлян писав послання. Написав у ньому, щоб і Аристовулових родичів від нього і від Аристовула цілували, тобто вітали. Коли ж св. Павло, ставлячи багатьох єпископами, посилав їх у всі міста і краї сповіщати слово істини, тоді й Аристовула єпископом висвятив і у Британський (Вританійський) край послав, до людей невірних і жорстоких катів. Там Аристовул трудився у благовістуванні Христовому, багато постраждавши від тих диких людей: то били його без милосердя, то вулицями волочили на наругу. І незліченні прикрощі та образи від них прийняв, допоки благодаттю Христовою не просвітив їх і вірити в Христа не навчив, не охрестив і церкви не поставив. Також пресвітерів і дияконів висвятив і прийняв кончину там. З відривного календаря «З вірою в душі» за 16 березня. ----------------

#Нині_святкуємо ЗНАЙДЕННЯ МОЩЕЙ МУЧЕНИКІВ, ЩО В ЄВГЕНІЇ У ті часи, коли римські імператори влаштували гоніння на христян (395-423), було закатовано і вбито багато вірних. Тіла їхні без поховання кидали на поїдання звірамі птахам. Християни їх викрадали і ховали в таємних місцях. Так і в Євгенійських поселеннях (Туреччина) поховано було багато мощей святих мучеників, що за Христа постраждали. І невідомо про них було багато років. Коли ж переслідування минулися, тоді й святі мощі Євгеніївських мучеників з недр землі божественною з'явою чудесно себе показали. На тому місці почали подаватися зцілення хворим, бо так Бог захотів, щоб явлені й прославлені були раби Його. Прийшов туди святитель із причтом і, розкопавши те місце, знайшов багато мощей святих мучеників, їхні ж імена Сам Господь лише знає, Який написав їх у Книзі Життя на Небесах. Були ті мощі цілі й нетлінні, бо сповнилося на них Писання: «Береже Господь всі кості їхні, і ні одна з них не роздробиться». Там ставалися дива, зцілення і вигнання бісів. І велелюдно перенесені були в церкву, із псалмами й піснями. Після цього було одкровення одному клірикові, Миколаю Каліграфу, що з-серед багатьох тих мощей, що у Євгенії знайдені, є мощі св. Андроника, одного із 70-х апп., і Юнія, помічника його, що їх ап. Павло у Посланні до римлян згадує: «Вітайте Андроника, і Юнія, родичів моїх і співв'язнів моїх, що славні вони між апостолами». З відривного календаря «З вірою в душі» за 22 лютого. ----------------

#Нині_святкуємо АП. ВІД 70-ОX OНИСИМА Оносим народився у Фатирі (нині Акхісар, Туреччина). Рано осиротів і був проданий у рабство. Житель м. Колоси, Филимон, зі співчуття купив його. Невдовзі Филимон з сім'єю був навернений у християнство. Маючи легку вдачу, Онисим мріє про веселощі. Тому вкрав золото та втік до Рима. Грошей вистачило ненадовго, отож він вдався до злочинів. Був схоплений та кинутий до в'язниці. Там саме перебував ап. Павло. І так сталося, що Онисим став допомагати апостолу, а ап. Павло - Онисиму. Парубок був наставлений в християнську віру і оxpeщений. Він усвідомив, що насправді раб не той, хто служить іншій людині, а той, хто служить гріху, а вільним може стати лише той, хто служить Господу. Пізніше ап. Павло писав до Филимона (рабовласника) про покаяння Онисима, і передав лист з юнаком, який уже відбув покарання. Филимон пробачив Онисима, а коли ап. Павло, звільнившись, відвідав Филимона, той дарував своїм рабам волю. Було це 64 р. Відтоді Онисим супроводжував ап. Павла. Коли ж почалися гоніння на християн, ап. Павло відбув на о. Крит, а Онисима відправив до Рима для заспокоєння християн. Усі римські в'язниці були переповнені вірними. Онисим відвідував їх у темницях і катакомбах. Після мученицької смерті ап. Павла Онисим був в Іспанії, Колосах, Патрах (у Греції), звідти відбув до Ефеса, де згодом посів Ефеську кафедру. Про мученицьку кончину ап. Онисима різні перекази. Достеменно нічого не відомо. З відривного календаря «З вірою в душі» за 15 лютого. ----------------

#Нині_святкуємо ПРП. ТИМОФІЯ, ЩО В СИМВОЛАХ Відомо, що прп. Тимофій-пустельник (?-795), родом італієць, з юних років трудився в монастирі в місцевості з назвою Символи, що у Малій Азії (Туреччина), біля гори Олімп. Архімандритом обителі був прп. Феоктист. Св. Тимофій був його учнем і товаришем по навчанню прп. Платона, сповідника Студійського. З молодості прп. Тимофій присвятив себе чернечим подвигам, трудився в пості, стриманості і присвячував цілі ночі молитві. Остаточно подолавши в собі плоть, він був далеким від пристрастей і вирізнявся духовною досконалістю, до самої смерті своєї дотримувався непорочності душевної і тілесної. За його молитвами відбувалося багато чудес: святий зціляв всякі недуги і виганяв з людей нечистих духів. Багато років він поневірявся по горах і пустелях, жив один в Господі і в безперервній молитві проливав рясні сльози, зрошуючи ними свою душу. У такому житті він досяг глибокої старості і відійшов до Господа 795 року. З відривного календаря «З вірою в душі» за 21 лютого. ----------------

#Нині_святкуємо ПРП. ГЕРАСИМА, ЩО НА ЙОРДАНІ У пустелі за правління Теодосія Молодшого (347-395) осів був монах, родом з Ликії, на ім'я Герасим. Прийшов над Йордан, поблизу Єрихону, став духовним отцем 70 ченців та побудував лавру з монастирем для послушників, які щойно вступили до монастиря. Життя св. Герасима в лаврі було дуже суворе. Впродовж 5-и днів ченці перебували на самоті, у своїх келіях. Там вони молилися і плели кошики. Харчувалися лиш хлібом та овочами, кожен мав один комплект одягу і одне горнятко на воду. В суботу всі сходилися до монастиря, спільно служили церковне правило, сповідалися і причащалися, в неділю на спільній трапезі їли теплу страву і знову поверталися до своїх келій. Вогню в келіях не вільно було розкладати. А взірцем для всіх і першим пісником був сам прп. Герасим. Увесь Великий піст він нічого не їв, єдиним його кормом було св. причастя. Святий часто надовго ходив у пустелю разом зі своїм учнем, св. Киріяком, який вступив до монастиря 467 р. Бог нагородив св. Герасима особливими дарами. Оповідають, що якось у пустелі прийшов до нього лев, який поранив лапу гострою терниною. Святий вийняв її з рани, а лев, лагідний, немов ягня, звідтоді залишився зі св. Гераси мом, який назвав його Йорданом. Лев пильнував осла, що пасся поблизу, і носив на спині відра з водою. А коли прп. Герасим помер, лев упав на його могилі мертвим. Помер св. Герасим 5 березня 475 р. З відривного календаря «З вірою в душі» за 4 березня. ----------------

#Нині_святкуємо МЧ. АГАПІЯ ТА З НИМ СЕМИ МЧЧ. Ці мученики жили за імп. Діоклетіана (284-305): Агапій, Тимолай, два Діонисії, Ромул, Пуплій і два Олександри. Постраждали у Кесарії Палестинській (нині Ізраїль) від ігемона Урвана на 2-ий рік гоніння християн (303). Якось було влаштоване поганське свято, на якому зібралось безліч люду. Для них приготували видовище: християн у путах мали мучити. Першим у вогні спалили мч. Тимофія після численних мук. Тоді Агапія (іншого) і Теклю звірам на поїдання віддали. Коли відбувалося це криваве видовище, 6 мужніх юнаків-християн, - Пуплій, Тимолай, Ромул, два Олександри і один Діонисій ревністю за Христом розпалилися. Зв'язали собі самі назад руки на знак того, що без страху добровільно хочуть за Христа страждати і готові хоч у вогонь, хоч на поїдання звірам за любов Христову. І, вибігши на середину видовища, перед ігемоном Урваном встали, голосно промовляючи: «Ми християни!» Ігемон, бачачи юнаків, не хотів зразу страчувати їх, спершу ласкою довго вмовляв поклонитися ідолам і не губити себе в такій красі юности. І звелів кинути їх до в'язниці. За кілька днів вкинутий був до них св. Агапій - муж, шанований серед християн і славний через подвиг свій страдницький, бо раніше за Христа різні муки перетерпів. І стало їх восьмеро. Довго їх в путах тримали, і багато допитували, і всіляко мучили. Коли від Христа не відвернулися - на страту мечем були засуджені. З відривного календаря «З вірою в душі» за 15 березня. ----------------

#Нині_святкуємо 40 МУЧЕНИКІВ СЕВАСТІЙСЬКИХ 313 р. рівноап. цар Костянтин Великий видав Міланський едикт, згідно з яким християни прирівнювались у правах з язичниками. Але співправитель Костянтина - Лікіній - вирішив очистити від християн своє військо. Тоді у м. Севастії (Вірменія) начальником був Агриколай, язичник. Під його керівництвом були 40 воїнів-християн. Коли ті відмовились принести жертву ідолам, Агриколай кинув їх у в'язницю. Воїни стали ревно молитися, і ось вночі почули голос: «Хто перетерпить до кінця, той спасеться». За 7 днів прибув у Севастію вельможа Лісій і влаштував суд над воїнами. Він звелів катувати їх, але ті не відрікалися від Христа. Так тривало 2 доби. Стояли морози. Воїнів розділи, повели до озера і поставили на кризі на ніч. А на березі розтопили лазню. О 1-ій годині ночі, не стерпівши, 1 із воїнів кинувся до лазні, але на порозі впав мертвим. О 3-ій годині ночі Господь послав утіху мученикам: лід розтав і вода стала теплою. Тоді не спав один сторож, Аглаїй. Він побачив, що над головами мучеників з'явилися вінці. Їх було 39, і Аглаїй зрозумів, що воїн, який не витримав мук, лишив себе вінця. Тоді Аглаїй розбудив решту вартових, скинув з себе одяг, визнав себе християнином і пішов на лід. Уранці мученики були живі. Тоді їх вивели з води і перебили коліна. Тіла поклали на колісницю і повезли на спалення, а обвуглені кості кинули у воду. Єп. Севастійський з кількома кліриками вночі зібрав останки мучеників і поховав. З відривного календаря «З вірою в душі» за 9 березня. ----------------

#Нині_святкуємо СЩМЧЧ., ЩО В ХЕРСОНEСI ЄПИСКОПСТВУВАЛИ Про священномучеників, єпископів херсонських Василія, Єфрема, Капітона, Євгенія, Елпідія, Агафодора, Еферія відомо таке. Перші двоє з них, Василій і Єфрем, у 300 р. в сані єпископів послані для проповіді євангельської єрусалимським Патріархом Германом, прибули до м. Херсона на Таврійському (Кримському) півострові і тут проповідували. Василій ходив з проповіддю до скіфів, що жили по берегах Дунаю, де був закатований. Єфрем був побитий камінням за намовою юдеїв. Коли почули про смерть св. Василія три єпископи Євгеній, Елпідій і Агафодор, - які проповідували поблизу Тавриди, то прийшли до Херсона, щоб продовжувати справу проповіді. Але й вони скоро були вбиті (7 березня). Через деякий час після цього Патріарх Герман послав у Херсонес єпископа Еферія. Він проповідував уже вільно, тому що в його час царював великий Костянтин, покровитель християн. Еферій помер мирно, теж 7-го березня. Наступником Еферія був єпископ Капітон. Одного разу невіруючі жителі Херсонеса зажадали від нього дива для доказу істинності християнської віри; святитель убрався в священничий свій одяг, з молитвою увійшов в розпечену піч і - залишився неушкодженим. Тоді багато хто з язичників прийняли християнську віру. Варвари втопили його в Дніпрі. З відривного календаря «З вірою в душі» за 7 березня. ---------------- 

#нині_святкуємо ПРП. ПРОКОПІЯ ДЕКАПОЛІΤΑ Прп. Прокопій-сповідник (8 ст.), родом з Десятимістя (Декаполіс, нині Йорданія), був відомий серед отців преподобних у Константинополі. Аж ось почалася єресь іконоборства, винахідником якої був Лев Ісавр (717-741), візантійський імператор. І багато християн немилостиво убивав, а всіх, що перед іконами поклоніння берегли, піддавав прокляттю. Тоді прп. Прокопій мужньо став проти єретичних полків. І соромив їх, викриваючи безумне їхнє мудрування, і словами перемагав, наче павутину, хитрословесні їхні переплетення шматуючи. Через що розлютив імператора. За наказом Лева Ісавра прп. Прокопій був схоплений і жорстоко битий. Опісля знаряддям залізним стругали його по цілому тілу і вкинули в темницю - а він все великодушно перетерпів, маючи у всіх стражданнях своїх друга і співстраждальця прп. Василія. З ним після прийняття багатьох ран за святі ікони пута в'язничні довгий час терпів - аж до кончини ката-імператора. Тоді св. Прокопія разом зі св. Василієм та іншими святими і преподобними отцями відпущено було з в'язниці на свободу. Прп. Прокопій прожив подальше життя у пості і молитві, багатьох наставляючи і до спасіння приводячи. Тоді в старості глибокій до Христа Господа відійшов. З відривного календаря «З вірою в душі» за 27 лютого. ----------------

#Нині_святкуємо СВТ. КИРИЛА, ΑΡΧΙΕΠ. ЄΡУСАЛИМСЬКОГО Свт. Кирило (313-386) Єрусалимський Патpiapx y 351-387 рр., християнський святий. Народився в Єрусалимі. Був висвячений на священника Єрусалимським Патріархом св. Максимом, який призначив його наставником катехуменів, що приготовлялися до св. хрещення. Кирило виголошував свої науки усно; 27 з них були записані і збереглися донині. 351 р. Кирила висвятили на Єрусалимського патріарха. Перший рік його патріархату був пам'ятний тим, що на небі над Єрусалимом з'явився знак Господнього Хреста. Свт. Кирило був ревним оборонцем правдивої віри від єресей, за що його за наказом імператора тричі проганяли з патріаршого престолу. Він брав участь у II Вселенському соборі в Константинополі (381). Свята Церква зачислила св. Кирила до Учителів Церкви. Патріарх Кирило закінчив своє праведне життя, проживши 70 літ, з яких 35 був архієпископом, а 16 - карався на засланнях. Св. Кирило відомий передусім не своїми оригінальними богословськими ідеями, а як визначний для свого часу катехит. Його богословська спадщина загалом зводиться до «Катехитичних бесід» та 24 проповідей для оголошених, які були виголошені у Єрусалимському храмі Воскресіння для тих, хто готувався хреститися на Пасху. З відривного календаря «З вірою в душі» за 18 березня. ----------------