• ❗️Особам, які ухиляються від мобілізації в Україні, можуть почати обмежувати доступ до низки державних сервісів, — Телеграф


    Мова йде про позбавлення прав на керування авто та заборону на проведення окремих нотаріальних дій.

    #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news

    ❗️Особам, які ухиляються від мобілізації в Україні, можуть почати обмежувати доступ до низки державних сервісів, — ТелеграфМова йде про позбавлення прав на керування авто та заборону на проведення окремих нотаріальних дій.#Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news
    73переглядів
  • Книга "І знов я влізаю в танк..." Оксани Забужко дуже легко і зрозуміло читається. Я була рада тому, бо трішечки побоювалася, що стиль тексту буде такий самий, як у книзі "Музей покинутих секретів". Але книга настільки мені сподобалася, що я від неї просто в захваті. Особливо запам'яталося думки пані Оксани Забужко про її спостереження в якому році почалася вся ця російська пропаганда і яка соціальна верств суспільства має схильність вірити всій цій пропаганди. Вона показала на прикладі цих сучасних мажорів, які в ніщо вважають інших людей, які люблять дивитися на людей зверху вниз, які люблять принижувати людей, які готові накинутися на людей, які по іншому думають. Саме такі люди голосували за януковича та зґвалтували дівчину, кинули на смітник, підспалили і кинули помирати. Була така історія, якщо пригадуєте. Тож пані Оксана важає, що саме така соціальна верств населення готова вірити російської пропаганди, голосувати за популістів і які кажуть "Какая разниця". Таку книгу мені буде дуже цікаво далі читати. То ж ще раз дуже дякую Вам, тьотю Лесю, за книгу "І знов я влізаю в танк...".

    02.11.2025 року.
    ---------

    Книгу "І знову я влізаю в танк..." Оксани Забужко я з такою увагою читала, як ніколи в житті. Все, як вона думає, що бачить, постерігає за подіями в Україні та українській культури, як все це змінилося за останні роки за час російсько-української війни, викликає в мене таку співзвучніть моїм баченням і спостереженням. Читала і розумію, що ми українці унікальний народ. Нас багато віків гнобили і принижували, хотіли знищити, як народ. Але ми не здалися, ми не лягли тим, хто був сильніший за нас. Ми боролися, і не дали наступним нащадкам забути, хто ми є, звідки, і яка мова є для нас рідною. Саме завдяки цьому, ми і вистояли перед агресивної політики "рф", бо ми не хотіли повертатися туди, де ми були до 1991 року. Головне, щоби ми не забули, за що ми зараз боремося.

    01.06.2026 року.

    P.S. Тьотю Лесю, ще раз щиро дякую Вам за цю книгу, яку Ви мені подарували ще тоді, як ще була жива моя бабуся! Я дійсно отримала від цієї книги величезне задоволення, коли я її читала. Це ніби ковток свіжого повітря, коли наші полонені вже на волі і вони повернулися додому. Ця книга остаточно вселила мені віру в те, що все буде добре, і ми обов'язково Переможемо!✌️ Слава Україні!🇺🇦 Героям Слава!💙💛
    Книга "І знов я влізаю в танк..." Оксани Забужко дуже легко і зрозуміло читається. Я була рада тому, бо трішечки побоювалася, що стиль тексту буде такий самий, як у книзі "Музей покинутих секретів". Але книга настільки мені сподобалася, що я від неї просто в захваті. Особливо запам'яталося думки пані Оксани Забужко про її спостереження в якому році почалася вся ця російська пропаганда і яка соціальна верств суспільства має схильність вірити всій цій пропаганди. Вона показала на прикладі цих сучасних мажорів, які в ніщо вважають інших людей, які люблять дивитися на людей зверху вниз, які люблять принижувати людей, які готові накинутися на людей, які по іншому думають. Саме такі люди голосували за януковича та зґвалтували дівчину, кинули на смітник, підспалили і кинули помирати. Була така історія, якщо пригадуєте. Тож пані Оксана важає, що саме така соціальна верств населення готова вірити російської пропаганди, голосувати за популістів і які кажуть "Какая разниця". Таку книгу мені буде дуже цікаво далі читати. То ж ще раз дуже дякую Вам, тьотю Лесю, за книгу "І знов я влізаю в танк...". 02.11.2025 року. --------- Книгу "І знову я влізаю в танк..." Оксани Забужко я з такою увагою читала, як ніколи в житті. Все, як вона думає, що бачить, постерігає за подіями в Україні та українській культури, як все це змінилося за останні роки за час російсько-української війни, викликає в мене таку співзвучніть моїм баченням і спостереженням. Читала і розумію, що ми українці унікальний народ. Нас багато віків гнобили і принижували, хотіли знищити, як народ. Але ми не здалися, ми не лягли тим, хто був сильніший за нас. Ми боролися, і не дали наступним нащадкам забути, хто ми є, звідки, і яка мова є для нас рідною. Саме завдяки цьому, ми і вистояли перед агресивної політики "рф", бо ми не хотіли повертатися туди, де ми були до 1991 року. Головне, щоби ми не забули, за що ми зараз боремося. 01.06.2026 року. P.S. Тьотю Лесю, ще раз щиро дякую Вам за цю книгу, яку Ви мені подарували ще тоді, як ще була жива моя бабуся! Я дійсно отримала від цієї книги величезне задоволення, коли я її читала. Це ніби ковток свіжого повітря, коли наші полонені вже на волі і вони повернулися додому. Ця книга остаточно вселила мені віру в те, що все буде добре, і ми обов'язково Переможемо!✌️ Слава Україні!🇺🇦 Героям Слава!💙💛
    177переглядів 1 Поширень
  • Хто насправді написав «Слово о полку Ігоревім»? Детектив довжиною в життя Леоніда Махновця
    Чи знали ви, що один із найвеличніших українських учених сучасності кілька років поспіль вставав о 4-й ранку, щоб подарувати нам історію, яку століттями намагалася привласнити Москва?
    Мова йде про Леоніда Махновця — видатного історика, філолога та лауреата Шевченківської премії. Людину, яка самотужки здійснила титанічний подвиг, але пішла з життя у повній забутті з боку держави.
    Гірка іронія долі: учений такого масштабу мав би удостоїтися куди шанобливішого ставлення з боку влади. Проте у січні 1993 року його проводжали в останню путь лише кілька колег під тихим січневим дощем...
    До Махновця Іпатський кодекс (куди входять «Повість минулих літ», Київський та Галицько-Волинський літописи) сучасною українською мовою ніхто не перекладав. Максим Рильський колись ставив надзавдання: зберегти дух, стиль і навіть порядок слів.
    Махновець підняв планку ще вище. На цю роботу він витратив майже 30 років!
    Описав майже 1700 імен дійових осіб (це зайняло понад 30 сторінок!).
    Склав 8 унікальних родовідних таблиць князів та детальні карти стародавнього Києва.
    Коли книга вийшла у 1989 році, в книгарнях її розгрібали «з-під поли», на чорному ринку перепродували втридорога, а на Заході за один фоліант давали астрономічні на той час 250 доларів!
    Таємниця авторства «Слова...» століттями не давала спокою вченим. Написано понад 3000 томів досліджень! Але саме Махновець у віці за 60 років склав цей пазл у неймовірний трилер.
    Щоб перевірити кожну деталь, він брав у друга «Волгу» і разом із дружиною Галиною об'їжджав усі місця, згадані в поемі.
    Результат розслідування: автором «Слова» був син галицького князя Ярослава Осмомисла, рідний брат Ярославни — княжич Володимир Ярославич. Докази вченого виявилися настільки залізними, що навіть авторитетні опоненти визнали їх фактично неспростовними.
    Радянська доктрина суворо забороняла відступати від міфу про «древнерусскую народность», намагаючись стерти українське коріння Кивської Русі. Але Махновець та однодумці йшли на справжній інтелектуальний штурм.
    Консультуючи хорову капелу «Думка» під час підготовки ораторії до 1500-річчя Києва, Леонід Єфремович спересердя вигукнув співакам, вимагаючи правильної старослов'янської вимови:
    «“Слово о полку...” має звучати з виразним українським акцентом!»
    Хто насправді написав «Слово о полку Ігоревім»? Детектив довжиною в життя Леоніда Махновця Чи знали ви, що один із найвеличніших українських учених сучасності кілька років поспіль вставав о 4-й ранку, щоб подарувати нам історію, яку століттями намагалася привласнити Москва? Мова йде про Леоніда Махновця — видатного історика, філолога та лауреата Шевченківської премії. Людину, яка самотужки здійснила титанічний подвиг, але пішла з життя у повній забутті з боку держави. Гірка іронія долі: учений такого масштабу мав би удостоїтися куди шанобливішого ставлення з боку влади. Проте у січні 1993 року його проводжали в останню путь лише кілька колег під тихим січневим дощем... До Махновця Іпатський кодекс (куди входять «Повість минулих літ», Київський та Галицько-Волинський літописи) сучасною українською мовою ніхто не перекладав. Максим Рильський колись ставив надзавдання: зберегти дух, стиль і навіть порядок слів. Махновець підняв планку ще вище. На цю роботу він витратив майже 30 років! Описав майже 1700 імен дійових осіб (це зайняло понад 30 сторінок!). Склав 8 унікальних родовідних таблиць князів та детальні карти стародавнього Києва. Коли книга вийшла у 1989 році, в книгарнях її розгрібали «з-під поли», на чорному ринку перепродували втридорога, а на Заході за один фоліант давали астрономічні на той час 250 доларів! Таємниця авторства «Слова...» століттями не давала спокою вченим. Написано понад 3000 томів досліджень! Але саме Махновець у віці за 60 років склав цей пазл у неймовірний трилер. Щоб перевірити кожну деталь, він брав у друга «Волгу» і разом із дружиною Галиною об'їжджав усі місця, згадані в поемі. Результат розслідування: автором «Слова» був син галицького князя Ярослава Осмомисла, рідний брат Ярославни — княжич Володимир Ярославич. Докази вченого виявилися настільки залізними, що навіть авторитетні опоненти визнали їх фактично неспростовними. Радянська доктрина суворо забороняла відступати від міфу про «древнерусскую народность», намагаючись стерти українське коріння Кивської Русі. Але Махновець та однодумці йшли на справжній інтелектуальний штурм. Консультуючи хорову капелу «Думка» під час підготовки ораторії до 1500-річчя Києва, Леонід Єфремович спересердя вигукнув співакам, вимагаючи правильної старослов'янської вимови: «“Слово о полку...” має звучати з виразним українським акцентом!»
    1
    84переглядів
  • ДЕНЬ СВЯТОЇ ТРІЙЦІ, П'ЯТИДЕСЯТНИЦЯ

    На п'ятидесятий день після Воскресіння Христового Православна Церква урочисто відзначає Зішестя Святого Духа на апостолів. Ця подія, описана в Діяннях апостолів (2:1-11), стала початком історії Церкви Христової на землі.

    Того дня апостоли перебували в одній світлиці у Єрусалимі. Раптово з неба почувся сильний шум, наче буря, і з'явилися вогненні язики, які спочили на кожному з учнів. Усі вони сповнилися Святого Духа і почали говорити різними мовами, яких раніше не знали, проповідуючи Христа воскреслого. Це стало свідченням того, що Дух Божий діє через них, даючи силу досягати сердець людей.

    Зішестя Святого Духа символізує початок особливої дії Третьої Особи Пресвятої Трійці. Святий Дух освячує, очищає та оновлює душі вірян, наповнюючи їх благодаттю. Цього дня Церква прославляє Пресвяту Трійцю - Єдиного Бога в Трьох Проявах: Отця, Сина і Святого Духа.

    Храми та оселі прикрашають зеленими гілками, квітами й травами. Цей звичай символізує життя, яке дає Святий Дух, і походить із традицій старозавітної Церкви. Зелені свята нагадують, що під дією Божої благодаті людські душі, немов квітучі гілки, приносять плоди добрих чеснот.

    Свято Трійці закликає нас глибше усвідомити дію Святого Духа в нашому житті, покладаючись на Його силу й мудрість у нашій духовній подорожі до спасіння.

    З відривного календаря "З вірою в душі" за 31 травня.
    ------------
    ДЕНЬ СВЯТОЇ ТРІЙЦІ, П'ЯТИДЕСЯТНИЦЯ На п'ятидесятий день після Воскресіння Христового Православна Церква урочисто відзначає Зішестя Святого Духа на апостолів. Ця подія, описана в Діяннях апостолів (2:1-11), стала початком історії Церкви Христової на землі. Того дня апостоли перебували в одній світлиці у Єрусалимі. Раптово з неба почувся сильний шум, наче буря, і з'явилися вогненні язики, які спочили на кожному з учнів. Усі вони сповнилися Святого Духа і почали говорити різними мовами, яких раніше не знали, проповідуючи Христа воскреслого. Це стало свідченням того, що Дух Божий діє через них, даючи силу досягати сердець людей. Зішестя Святого Духа символізує початок особливої дії Третьої Особи Пресвятої Трійці. Святий Дух освячує, очищає та оновлює душі вірян, наповнюючи їх благодаттю. Цього дня Церква прославляє Пресвяту Трійцю - Єдиного Бога в Трьох Проявах: Отця, Сина і Святого Духа. Храми та оселі прикрашають зеленими гілками, квітами й травами. Цей звичай символізує життя, яке дає Святий Дух, і походить із традицій старозавітної Церкви. Зелені свята нагадують, що під дією Божої благодаті людські душі, немов квітучі гілки, приносять плоди добрих чеснот. Свято Трійці закликає нас глибше усвідомити дію Святого Духа в нашому житті, покладаючись на Його силу й мудрість у нашій духовній подорожі до спасіння. З відривного календаря "З вірою в душі" за 31 травня. ------------
    102переглядів
  • ДЕНЬ СВЯТОЇ ТРІЙЦІ, П'ЯТИДЕСЯТНИЦЯ

    На п'ятидесятий день після Воскресіння Христового Православна Церква урочисто відзначає Зішестя Святого Духа на апостолів. Ця подія, описана в Діяннях апостолів (2:1-11), стала початком історії Церкви Христової на землі.

    Того дня апостоли перебували в одній світлиці у Єрусалимі. Раптово з неба почувся сильний шум, наче буря, і з'явилися вогненні язики, які спочили на кожному з учнів. Усі вони сповнилися Святого Духа і почали говорити різними мовами, яких раніше не знали, проповідуючи Христа воскреслого. Це стало свідченням того, що Дух Божий діє через них, даючи силу досягати сердець людей.

    Зішестя Святого Духа символізує початок особливої дії Третьої Особи Пресвятої Трійці. Святий Дух освячує, очищає та оновлює душі вірян, наповнюючи їх благодаттю. Цього дня Церква прославляє Пресвяту Трійцю - Єдиного Бога в Трьох Проявах: Отця, Сина і Святого Духа.

    Храми та оселі прикрашають зеленими гілками, квітами й травами. Цей звичай символізує життя, яке дає Святий Дух, і походить із традицій старозавітної Церкви. Зелені свята нагадують, що під дією Божої благодаті людські душі, немов квітучі гілки, приносять плоди добрих чеснот.

    Свято Трійці закликає нас глибше усвідомити дію Святого Духа в нашому житті, покладаючись на Його силу й мудрість у нашій духовній подорожі до спасіння.

    З відривного календаря "З вірою в душі" за 31 травня.
    ------------
    ДЕНЬ СВЯТОЇ ТРІЙЦІ, П'ЯТИДЕСЯТНИЦЯ На п'ятидесятий день після Воскресіння Христового Православна Церква урочисто відзначає Зішестя Святого Духа на апостолів. Ця подія, описана в Діяннях апостолів (2:1-11), стала початком історії Церкви Христової на землі. Того дня апостоли перебували в одній світлиці у Єрусалимі. Раптово з неба почувся сильний шум, наче буря, і з'явилися вогненні язики, які спочили на кожному з учнів. Усі вони сповнилися Святого Духа і почали говорити різними мовами, яких раніше не знали, проповідуючи Христа воскреслого. Це стало свідченням того, що Дух Божий діє через них, даючи силу досягати сердець людей. Зішестя Святого Духа символізує початок особливої дії Третьої Особи Пресвятої Трійці. Святий Дух освячує, очищає та оновлює душі вірян, наповнюючи їх благодаттю. Цього дня Церква прославляє Пресвяту Трійцю - Єдиного Бога в Трьох Проявах: Отця, Сина і Святого Духа. Храми та оселі прикрашають зеленими гілками, квітами й травами. Цей звичай символізує життя, яке дає Святий Дух, і походить із традицій старозавітної Церкви. Зелені свята нагадують, що під дією Божої благодаті людські душі, немов квітучі гілки, приносять плоди добрих чеснот. Свято Трійці закликає нас глибше усвідомити дію Святого Духа в нашому житті, покладаючись на Його силу й мудрість у нашій духовній подорожі до спасіння. З відривного календаря "З вірою в душі" за 31 травня. ------------
    108переглядів
  • 30 травня 1876 року було підписано Емський указ — один із найжорсткіших документів російської імперії, спрямованих проти української мови та культури.

    Його метою було не просто обмежити використання української мови, а фактично витіснити її з публічного життя. Указ забороняв друк більшості українських книжок, ввезення українських видань з-за кордону, постановку театральних вистав українською мовою, друк текстів до пісень. Українська освіта та культурний розвиток опинилися під постійним тиском.

    Це була спроба зламати дух свободи українців, придушити прагнення до самостійності та власної державності. Російська влада добре розуміла: народ, який пам'ятає свою мову, історію та культуру, рано чи пізно захоче сам вирішувати свою долю.

    Формально основні обмеження Емського указу були скасовані лише після революційних подій 1905 року. Але русифікація не припинилася. У ХХ столітті радянська влада продовжила політику витіснення української мови, часто ще масштабніше й системніше.

    Століттями українську мову намагалися представити як «селянську», «непрестижну», нібито нижчу за російську. Багатьох людей привчили соромитися власної мови, приховувати свою ідентичність, переходити на чужу мову заради кар'єри чи суспільного схвалення.

    Якщо згадати, скільки поколінь жили під таким тиском, то результати цієї політики справді були вражаючими. Але попри всі заборони, українська мова вижила.

    Сьогодні наше завдання — не соромитися її, а навпаки, плекати, використовувати щодня і передавати наступним поколінням. Бо мова — це не лише засіб спілкування. Це пам'ять, культура, свобода і одна з основ нашої державності.
    30 травня 1876 року було підписано Емський указ — один із найжорсткіших документів російської імперії, спрямованих проти української мови та культури. Його метою було не просто обмежити використання української мови, а фактично витіснити її з публічного життя. Указ забороняв друк більшості українських книжок, ввезення українських видань з-за кордону, постановку театральних вистав українською мовою, друк текстів до пісень. Українська освіта та культурний розвиток опинилися під постійним тиском. Це була спроба зламати дух свободи українців, придушити прагнення до самостійності та власної державності. Російська влада добре розуміла: народ, який пам'ятає свою мову, історію та культуру, рано чи пізно захоче сам вирішувати свою долю. Формально основні обмеження Емського указу були скасовані лише після революційних подій 1905 року. Але русифікація не припинилася. У ХХ столітті радянська влада продовжила політику витіснення української мови, часто ще масштабніше й системніше. Століттями українську мову намагалися представити як «селянську», «непрестижну», нібито нижчу за російську. Багатьох людей привчили соромитися власної мови, приховувати свою ідентичність, переходити на чужу мову заради кар'єри чи суспільного схвалення. Якщо згадати, скільки поколінь жили під таким тиском, то результати цієї політики справді були вражаючими. Але попри всі заборони, українська мова вижила. Сьогодні наше завдання — не соромитися її, а навпаки, плекати, використовувати щодня і передавати наступним поколінням. Бо мова — це не лише засіб спілкування. Це пам'ять, культура, свобода і одна з основ нашої державності.
    149переглядів
  • Мова українська культура історія
    Мова українська культура історія
    114переглядів
  • 🇭🇺 Угорщина забороняє імпорт української сільгосппродукції, — прем’єр-міністр країни Мадяр

    Мова йде про продовження обмежень, введених ще урядом Орбана у 2023 році під приводом захисту місцевих фермерів.
    #Новини_звідусіль #Новини_news #world_news #interesting_news @interesting_news @news @world_news #news #news_from_around_the_world
    🇭🇺 Угорщина забороняє імпорт української сільгосппродукції, — прем’єр-міністр країни Мадяр Мова йде про продовження обмежень, введених ще урядом Орбана у 2023 році під приводом захисту місцевих фермерів. #Новини_звідусіль #Новини_news #world_news #interesting_news @interesting_news @news @world_news #news #news_from_around_the_world
    135переглядів
  • Ломаченко хоче битися з чинним чемпіоном світу одразу після повернення на ринг

    Інсайдер Майк Коппінджер назвав першого суперника Василя Ломаченка після поверенння на ринг.

    Нагадаємо, минулого тижня з'явилися чутки, що Ломаченко повертається "зі спортивної пенсії". Згодом команда боксера підтвердила цю інформацію.
    Майк Коппінджер у Inside Ring Show назвав опонента, в поєдинку з яким найбільше зацікавлений Василь. Мова про Емануеля Наваррете (40-2-1),який є чинним чемпіоном світу у другій напівлегкій вазі за версіями WBO та IBF. У лютому цього року він переміг технічним нокаутом Едуардо Нуньєса та відібрав у суперника пасок.

    Потім Ломаченко нібито хоче зустрітися в рингу з американцем Джервонтою Девісом (30-0-1) – колишнім чемпіоном світу у легкій вазі за версією WBA. Але це стане можливим лише, якщо Василь переможе Наваретте в першому бою.
    ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport 🇺🇦🇺🇦🇺🇦
    #World_box #Бокс_boxing #boxing #boxers #Український_бокс #Ukrainian_boxing #Броварський_бокс #Brovarysport #Brovary_boxing @Brovarysport @читачі @топові_прихильники
    Ломаченко хоче битися з чинним чемпіоном світу одразу після повернення на ринг Інсайдер Майк Коппінджер назвав першого суперника Василя Ломаченка після поверенння на ринг. Нагадаємо, минулого тижня з'явилися чутки, що Ломаченко повертається "зі спортивної пенсії". Згодом команда боксера підтвердила цю інформацію. Майк Коппінджер у Inside Ring Show назвав опонента, в поєдинку з яким найбільше зацікавлений Василь. Мова про Емануеля Наваррете (40-2-1),який є чинним чемпіоном світу у другій напівлегкій вазі за версіями WBO та IBF. У лютому цього року він переміг технічним нокаутом Едуардо Нуньєса та відібрав у суперника пасок. Потім Ломаченко нібито хоче зустрітися в рингу з американцем Джервонтою Девісом (30-0-1) – колишнім чемпіоном світу у легкій вазі за версією WBA. Але це стане можливим лише, якщо Василь переможе Наваретте в першому бою. ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport 🇺🇦🇺🇦🇺🇦 #World_box #Бокс_boxing #boxing #boxers #Український_бокс #Ukrainian_boxing #Броварський_бокс #Brovarysport #Brovary_boxing @Brovarysport @читачі @топові_прихильники
    179переглядів
  • СИЛА ПРЕДКІВ

    Нехай із вуст не ллється муст,
    Із вуст хай лине солов’їна,
    Бо та ворожа, наче дуст,
    Живе хай вічно Україна.

    Нехай в серцях плекаєм цвіт
    Своєї рідної розмови,
    Щоб чув і знав далекий світ
    Мелодію святого сло́ва.

    Це – наш собор, наш оберіг,
    В ній – сила предків, воля роду,
    Вона – врожай усіх доріг
    І – гордість вільного народу.

    Вона – і лагідність пісень,
    І – криця в гарті, бо у битві,
    Що крізь вогонь у но́вий день
    Веде нас впевнено в молитві.

    Це – мова воїнів й звитяг,
    Що не дадуть себе скорити,
    Вона в шоло́мах і в серцях,
    За неї кров’ю часто вмиті.

    В ній вишиваний наш вівтар,
    В ній – дух козацький, вільний, дужий,
    Бо в мові – наш безцінний дар,
    Герой до неї небайдужий.

    Ми розіб’ємо пута зла,
    Зітремо все з доріг тернистих,
    Хай мова птахом все зліта,
    В небесний простір, мирний чистий.

    Це – наш поріг, це – наш редут,
    І перемога наша буде,
    Та й мову знищить не дадуть,
    За неї гинуть наші люди.

    Майбутнє нації і міць
    У кожнім звуці, в кожнім слові,
    Пред ворогом не впа́дем ниць,
    Бо мова в нас с нас стоїть в основі.

    То ж хай дзвенить, мов чистий спів,
    Державна мова щира й гожа,
    Щоб ворог лютий онімів,
    Бо правда в ній і сила Божа.

    23.02.2026 р.

    ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
    ID: 1062563


    СИЛА ПРЕДКІВ Нехай із вуст не ллється муст, Із вуст хай лине солов’їна, Бо та ворожа, наче дуст, Живе хай вічно Україна. Нехай в серцях плекаєм цвіт Своєї рідної розмови, Щоб чув і знав далекий світ Мелодію святого сло́ва. Це – наш собор, наш оберіг, В ній – сила предків, воля роду, Вона – врожай усіх доріг І – гордість вільного народу. Вона – і лагідність пісень, І – криця в гарті, бо у битві, Що крізь вогонь у но́вий день Веде нас впевнено в молитві. Це – мова воїнів й звитяг, Що не дадуть себе скорити, Вона в шоло́мах і в серцях, За неї кров’ю часто вмиті. В ній вишиваний наш вівтар, В ній – дух козацький, вільний, дужий, Бо в мові – наш безцінний дар, Герой до неї небайдужий. Ми розіб’ємо пута зла, Зітремо все з доріг тернистих, Хай мова птахом все зліта, В небесний простір, мирний чистий. Це – наш поріг, це – наш редут, І перемога наша буде, Та й мову знищить не дадуть, За неї гинуть наші люди. Майбутнє нації і міць У кожнім звуці, в кожнім слові, Пред ворогом не впа́дем ниць, Бо мова в нас с нас стоїть в основі. То ж хай дзвенить, мов чистий спів, Державна мова щира й гожа, Щоб ворог лютий онімів, Бо правда в ній і сила Божа. 23.02.2026 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026 ID: 1062563
    261переглядів
Більше результатів