В НАС БУДЕ ВСЕ

Нема ні світла, ні води́,
Тепла́ нема в оселях,
Накоїв ворог нам біди́,
І небо видно в стелях.

Не вб’є орда у нас любов
До неньки-України,
Кипить в ординця люта кров,
Скрізь ро́бить в нас руїни.

Лютує ворог, має злість,
Бо нас не подолати,
Бо ми – єдині, в нас є міць,
Вкраїнців не зламати.

Знеструмив ворог в нас усе,
Та нас не побороти,
Це віру нам ще більш несе,
Нена́видим мерзо́ти.

В нас бу́де все, та треба час,
Щоб ворога здолати,
Який прийшов вбивати нас
І неньку спопеляти.

В нас буде світло і вода,
ВСЕ БУ́ДЕ УКРАЇНА,
Нема тепла́ – то не біда,
Та є в нас солов’їна.

Засвітить світло, як колись,
Зігріємось в домівках,
В молитві й вірі ми сплели́сь,
В домівках – не долі́вка*.

Майбутнє світле бу́де в нас,
Розквітне наша ненька.
Орді про се́бе думать час,
Бо днина в них сіренька.

Нема майбутнього у них,
Нічо́го їм не сві́тить
За те, що коять стільки лих,
Дорослі гинуть й діти.

24.11.2022 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
ID: 966613

ДОЛІ́ВКА* - Утрамбована, вирівняна та помазана глиною земля в приміщенні.

КРАСА, СИЛА І МІЦЬ

ВІН ПРИЙШОВ ВІД ЖИТТЯ ВИЗВОЛЯТИ

Він прийшов від життя визволяти,
Але то́го не прагнули ми,
І для цьо́го він взявся вбивати,
Та за це сам поляже кістьми.

І домівки орді на заваді,
То й від них визволяти взяли́сь,
А людей хоронили ми в саді,
Їхні ду́ші злетіли у вись.

Але жоден з життям не прощався,
Бо його забирали у них,
На прощання лиш стогін роздався
Й через мить там наза́вжди він стих.

Силоміць від життя визволяють,
Бо з дияволом в змові вони,
Так щомиті народ наш вбивають…
Вони прагнули за́вжди війни.

В то́му пеклі нам вижити важко,
Бо ординець ні миті не спить,
І ракета летить, а не пташка.
Не дає нам спокійно прожить.

Він прийшов від життя визволяти,
Й це потворі вдається роби́ть,
До кінця ми всі будем стояти,
У Соборній Вкраїні нам жить!

20.02.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023

ЕПОХА ДИЯВОЛА

Невже це час диявола прийшов?
Невже диявол хоче панувати?
Невже упир із розуму зійшов
І мусить ненька у вогні палати?

Диявола епоха? Та невже?
Чому́ її нам випало пізнати?
Чому́ орда сягнула на чуже
І кров свою́ ми мусим проливати.

Чому́ диявол має міць таку
І са́ме де захована ця сила?
А цих потвор, як у морях піску…
Яка ж бо мати всіх їх породила?

Радіє ідол, гине неньки люд,
І плач, і стогін, й скрегіт скрізь зубами,
Коли вже буде Божий для них суд
Й покотить вітер ниви із хліба́ми?

Чому́ цей демон зажадав смертей
І пе́кло влаштував в нашій державі?
В котел з вогнем засунув і дітей,
Усюди рі́ки потекли кроваві.

Смола кипить в диявольськім котлі,
Живцем потвора нас туди скидає,
А інші опинились на нулі,
І зрадник все дияволу зливає.

Диявольська епоха у цей час…
За що? Чому́? Чому́ це з нами сталось?
Вже й вогник віри в багатьох загас,
Бо полотно у пекло нам зіткалось.

На милість ми чекаємо усі,
Щоб щезла ця диявольська епоха,
Бо всі тепер живемо у страсі
Й надії покладаємо на Бога.

25.08.2022 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
ID: 957677

СИЛА І МІЦЬ

РОЗМОВА З НЕЛЮБОМ

– Ти зробиш так, як я цього́ бажаю,
Піде́ш зі мною ти до вівтаря,
Збереш інакше свіжого врожаю,
І му́зику почуєш дзвонаря.

– Я не піду́! Цього́ не дочекаєш!
А силоміць мене ти не візьме́ш,
Потворнії думки́ давно плекаєш,
Вони не мають і не знають меж.

– Піде́ш зі мною, гордая красуне,
І слова «НІ» не хочу більше чуть,
В моїх шарманках тріскають вже стру́ни,
Мені на вірність маєш присягну́ть.

– Прися́гну я, та тільки не з тобою,
Не пі́ду я з тобою під вінець,
До вівтаря не пі́ду й під стрільбою,
Й весіллю цьо́му бу́де все ж кінець.

– Пере́чити мені ти посмієш,
Бо старости́ з гостя́ми вже прийшли,
Хоч сильним духом, крале, володієш,
Та шлях до тебе легко віднайшли.

– Хай старости́ з весільними гостями,
Вертають в свій убогий духом край,
Ти пла́тиш за весілля їм смертями.
Від мене руки, вбивцю, забирай!

– Не смій мені умови диктувати,
Весіллям скрізь керую я завжди́,
Не хочеш честь свою́ мені віддати –
То будеш пити кров замість води.

– Я на сво́їй землі́ розпоряджаюсь,
І честь свою́ тобі я не віддам,
А кров’ю вже роками я вмиваюсь,
За мене платять вже роки́ життям.

– Гучне вінчання нас давно чекає,
Його колись собі я уявив,
Зі зброї хор тобі пісні співає,
Й тебе добряче кров’ю я скропив.

– Шматована тобою я добряче,
Вже вісім ро́ків болю зазнаю́,
Знущаєшся із мене ти звіряче,
Бо на весілля згоди не даю.

Й не стану я з тобою присягати,
З нікчемою не стану на рушник,
Війною захотів в обі́йми бра́ти,
На мо́ю сукню став твій черевик.

Тому́ забудь, почваро, про вінчання,
І про вівтар нав́іки ти забудь,
Забудь про дальший намір зазіхання,
Собі утіху іншу роздобудь!

Усі за мене моляться до Бога,
Бо доля небайдужа їм моя́,
З тобою не вінчає нас й доро́га.
Піду́ без тебе я до вівтаря.

Складу́ присягу й навіть повінчаюсь,
Та сво́ю честь тобі я не віддам!
Із гідністю я за́вжди сповідаюсь
І при́воду на шлюб тобі не дам!

Я мрію тільки з МИРОМ повінчатись,
І ра́зом з ним усе життя прожить,
Не смій до мене більше доторкатись!
Госпо́дь поможе все це пережить.

І знову зацвіту я ніжним цвітом,
Мене умиє Божая роса,
Весілля відгуляю з ці́лим світом,
Сивітиме із МИРОМ лиш коса.

Отямся хоч сьогодні, схаменися,
І перестань зі зброї цілувать,
За всі гріхи ти Богу помолися,
Мене достатньо кров’ю напувать.

Святе Причастя прагну тільки пити,
Щоб сіяти у землю лиш зерно,
Із МИРОМ повінчатись і прожити…
Забудь про мене, злісна сатано!

– Ніко́ли я про тебе не забуду,
Таких, як ти, у світі більш нема,
Тебе я домагатись за́вжди буду
Й робитиму я це не крадькома.

– Такі думки́ усе життя плекаєш,
Та вільною народжена я буть,
Війну брудну, паскудо, ти програ́єш,
Тому́ про мене назавжди́ забудь!

24.02.2022 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2022

УКРАЇНА І НЕЛЮБ

(Відповідь на коментар Стефанії Терпеливець до вірша «ОБРАНИЦЯ ВІЙНИ»)

Війна давно обрала Україну,
Чому́ ж її сягнула дорогу́?
Сягнула й зруйнувала східні сті́ни.
За що ж вона дісталася врагу?

В обі́йми взя́ла й з них не випускає,
Вони болючі й горя завдають,
І дальше на невинну наступає
Й нічо́го враг не хоче зовсім чуть.

Вкраїна мила, наче наречена,
Для неї мирта всі роки́ росла,
На шлюб такий не є благословенна,
Невинною на сповідь ненька йшла.

Фату і сукню силоміць вдягнули,
Вінець – із терня, дроту й бур’яну,
До болю у обіймах тих стисну́ли,
І дали пити з чаші полину́.

Гіркий полин і тілопад рясніє,
Із серця кров стікає, як вода,
Щоразу більше сукня червоніє,
Голо́сить ненька, стогне і рида.

Фата чорніла, а тепер палає,
Невинність наречена береже,
Та ворог ні на мить не випускає,
На неї кулі сипле та й ірже́.

Фата горить й обличчя накриває,
На сукню кров із тіла виступа,
А враг думки́ недобрії плекає,
І ні на крок назад не відступа́.

В свої́ обі́йми взяв враг наречену…
Чи розпинать? Чи може під вінець?
Вогнем її зі Сходу обпале́ну…
Весіллю цьо́му щоб прийшов кінець!

Весільний марш вже грає вісім ро́ків,
Спекли зі зброї неньці коровай,
В собі́ вбачають з сивини пророків,
Що Україна – їхній древній край.

Весільні гості рвуться знов до танцю
Під музику снарядів, куль і мін,
Та згоди ненька не дає обра́нцю,
Пред вівтарем не зі́гне з ним колін!

21.02.2022 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

ВОГНИК ВІРИ НЕ ЗГАСА

Що знову хоче та орда?
Невже свої́х земель їй мало?
Чому́ на нас її хода?
За що нас горе це спіткало?

За що це сунеться на нас?
Ніхто ж у нас їх не чекає!
Це – як трощи́ть іконостас…
Які думки́ цей збрід плекає?

Неначе кістка, ця земля,
Впопе́рек горла зброду стала,
На край наш плани звідтіля,
Аж ди́ба ця мерзота встала.

Молитва кожна має міць,
І їх в вінець Госпо́дь сплітає,
Та рветься погань силоміць,
Й про це вже явно сповіщає.

Вже шматувати хоче все,
Святую землю спопелити,
І намір цей орда несе,
Так рветься в край святий ступити.

Її не спа́лить у вогні,
Не знищить землю цю святую,
Не дасть Госпо́дь нас сатані
Й Вкраїну нашу молодую.

Щодень напруга ця зроста,
Надія, що Всевишній вчує,
Не знищить нас тая орда,
Госпо́дь Вкраїну нам врятує.

Та ворог хоче воювать,
Йому Вкраїни ще бракує,
Готовий вже він наступать.
Почвара щось собі мудрує.

Той лютий ворог має план –
Йому потрібна Україна,
Все знищить хоче цей тиран ,
Та Україна є нетлінна.

Чому́ біда спіткала нас?
Чом нас нена́видить мерзота?
Та вогник віри в нас не згас,
Не вмре Вкраїна наша зло́та!

18.02.2022 р.
© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

СИНЬО-ЖОВТИЙ

СИНЬО-ЖОВТИЙ – дух свободи,
СИНЬО-ЖОВТИЙ дух – це наш,
СИНЬО-ЖОВТИЙ, мій народе,
Він в вінку душевних чаш.

СИНЬО-ЖОВТИЙ затверди́ли,
Він є нашим навіки́,
Нашу мрію з ним здійсни́ли
До незламної ріки́.

СИНЬО-ЖОВТИЙ – наш єдиний
І найкращий в світі стяг,
Скрізь про нього слово лине,
Він у кожній із звитяг.

СИНЬО-ЖОВТИЙ… Він – нетлінний,
В ньому наша сила й міць,
В нашій неньці він незмінний,
Й не замінять силоміць.

СИНЬО-ЖОВТИЙ – незрівнянний,
В світі рівного нема,
Він у нас є нездоланний,
То ж є нашим недарма.

СИНЬО-ЖОВТИЙ… Хліб і небо
В нім з’єднались навіки́,
І нам іншого не треба,
З ним дороги всі й стежки́.

СИНЬО-ЖОВТИЙ серцю милий,
В нім незламність і любов,
Був і є він повносилий,
Хоч неле́гкий шлях пройшов.

СИНЬО-ЖОВТИЙ - невмирущий,
ПЕРЕМОЗІ шлях із ним,
Дорогий, як хліб насущний,
І для нас він є святим.

28.01.2024 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
ID: 1004280

У Жовтих Водах і Шахтарську викрили мережу псевдореабілітаційних центрів, де людей утримували силоміць під виглядом лікування від залежностей. Правоохоронці встановили, що 287 осіб, серед яких семеро підлітків, фактично перебували в неволі без будь-якої медичної допомоги. Рідні платили за «реабілітацію» від 6 тисяч гривень на місяць, тоді як у потерпілих відбирали документи. Чотирьом особам уже повідомили про підозру, досудове розслідування триває. Джерело: Рівненська обласна прокуратура