Події

Огляд подій Мої події

Блоги

Огляд блогів

Спільноти

Огляд спільнот Вподобані спільноти Мої спільноти

Клуби

Огляд клубів Мої клуби

Більше

Популярні Дописи Розробникам

Пошук

Знаходьте цікавих людей, створюйте нові зв’язки та залучайте нових друзів

  • Оксана Вінніченко додає фото
    2025-12-14 04:57:26 ·
    #поезія
    КОРЕКТНА ОДА ВОРОГАМ

    Мої кохані, милі вороги!
    Я мушу вам освідчитись в симпатії.
    Якби було вас менше навкруги,—
    людина може вдаритись в апатію.

    Мені смакує ваш ажіотаж.
    Я вас ділю на види і на ранги.
    Ви — мій щоденний, звичний мій тренаж,
    мої гантелі, турники і штанги.

    Спортивна форма — гарне відчуття,
    Марудна справа — жити без баталій.
    Людина від спокійного життя
    жиріє серцем і втрачає талію.

    Спасибі й вам, що ви не м'якуші.
    Дрібнота буть не годна ворогами.
    Якщо я маю біцепси душі —
    то в результаті сутичок із вами.

    Отож хвала вам!
    Бережіть снагу.
    І чемно попередить вас дозвольте:
    Якщо мене ви й зігнете в дугу,
    то ця дуга, напевно, буде вольтова.

    Ліна Костенко
    #поезія КОРЕКТНА ОДА ВОРОГАМ Мої кохані, милі вороги! Я мушу вам освідчитись в симпатії. Якби було вас менше навкруги,— людина може вдаритись в апатію. Мені смакує ваш ажіотаж. Я вас ділю на види і на ранги. Ви — мій щоденний, звичний мій тренаж, мої гантелі, турники і штанги. Спортивна форма — гарне відчуття, Марудна справа — жити без баталій. Людина від спокійного життя жиріє серцем і втрачає талію. Спасибі й вам, що ви не м'якуші. Дрібнота буть не годна ворогами. Якщо я маю біцепси душі — то в результаті сутичок із вами. Отож хвала вам! Бережіть снагу. І чемно попередить вас дозвольте: Якщо мене ви й зігнете в дугу, то ця дуга, напевно, буде вольтова. Ліна Костенко
    33переглядів
    Будь ласка, увійдіть, щоб поставити лайк, поділитися чи прокоментувати!
  • Оксана Вінніченко додає фото
    2025-12-12 04:17:29 ·
    #поезія
    Десь проходила ніжність між нами
    і спинилась. І кликала нас.
    І не вміла стати словами,
    бо не знала для себе назв.

    Звалась дружбою. Звалась приязню.
    Вміла ждати і чатувать.
    Ми тримали її, мов на прив'язі,
    щоб не сміла нас чаклувать.

    І вона ставала незграбною,
    як отой циганський ведмідь.
    Лиш боялась на людях раптом
    ланцюгом своїм прогриміть.

    Чи були ми занадто гордими,
    що й слова були крижані?
    Так й лишилась вона кросвордом, -
    може ніжність, а може, й ні...

    Ліна КОСТЕНКО
    #поезія Десь проходила ніжність між нами і спинилась. І кликала нас. І не вміла стати словами, бо не знала для себе назв. Звалась дружбою. Звалась приязню. Вміла ждати і чатувать. Ми тримали її, мов на прив'язі, щоб не сміла нас чаклувать. І вона ставала незграбною, як отой циганський ведмідь. Лиш боялась на людях раптом ланцюгом своїм прогриміть. Чи були ми занадто гордими, що й слова були крижані? Так й лишилась вона кросвордом, - може ніжність, а може, й ні... Ліна КОСТЕНКО
    Like
    Love
    2
    57переглядів
    Будь ласка, увійдіть, щоб поставити лайк, поділитися чи прокоментувати!
  • Оксана Вінніченко додає фото
    2025-12-02 04:30:24 ·
    #поезія
    Проґавили, прогледіли,
    і хочеться на Марс.
    Це сталася трагедія,
    а ви зіграли фарс.

    Ліна Костенко
    #поезія Проґавили, прогледіли, і хочеться на Марс. Це сталася трагедія, а ви зіграли фарс. Ліна Костенко
    Like
    1
    81переглядів
    Будь ласка, увійдіть, щоб поставити лайк, поділитися чи прокоментувати!
  • Оксана Вінніченко додає фото
    2025-11-20 05:06:22 ·
    #поезія
    Куди йдемо? Який лишаєм слід?
    Хто пам’ять змив, як дощик акварельку?
    Все менше рук що вміють сіять хліб
    Все більше рук, що тягнуть все у пельку

    Ліна Костенко
    #поезія Куди йдемо? Який лишаєм слід? Хто пам’ять змив, як дощик акварельку? Все менше рук що вміють сіять хліб Все більше рук, що тягнуть все у пельку Ліна Костенко
    Like
    Love
    2
    113переглядів
    Будь ласка, увійдіть, щоб поставити лайк, поділитися чи прокоментувати!
  • Оксана Вінніченко додає фото
    2025-11-16 05:51:44 ·
    #цитати
    Я нічого не боюся. Я боюся тільки причетності до ідіотів.

    Ліна Костенко
    #цитати Я нічого не боюся. Я боюся тільки причетності до ідіотів. Ліна Костенко
    Like
    3
    204переглядів 1 Поширень
    Будь ласка, увійдіть, щоб поставити лайк, поділитися чи прокоментувати!
  • Оксана Вінніченко додає фото
    2025-11-15 11:34:41 ·
    #поезія
    Шакали знову ошукали,
    тепер вони вже не шакали,
    тепер вони: то «за», то «проти»,
    то шахраї, то патріоти.

    Доборолися! Добалакались!
    Досварилися, аж гримить!
    Україно, чи ти була колись
    незалежною хоч на мить:

    від кайданів, що волю сковують,
    від копит, що у душу б"ють,
    від чужих, що тебе скуповують,
    і своїх, що тебе продають?!

    Популяція! Нація! Маси!
    І сьогодні, і вчора, й колись
    українського пекла гримаси
    упеклися мені. Упеклись!

    Ліна Костенко
    #поезія Шакали знову ошукали, тепер вони вже не шакали, тепер вони: то «за», то «проти», то шахраї, то патріоти. Доборолися! Добалакались! Досварилися, аж гримить! Україно, чи ти була колись незалежною хоч на мить: від кайданів, що волю сковують, від копит, що у душу б"ють, від чужих, що тебе скуповують, і своїх, що тебе продають?! Популяція! Нація! Маси! І сьогодні, і вчора, й колись українського пекла гримаси упеклися мені. Упеклись! Ліна Костенко
    Like
    3
    108переглядів
    Будь ласка, увійдіть, щоб поставити лайк, поділитися чи прокоментувати!
  • Оксана Вінніченко додає фото
    2025-11-15 06:48:54 ·
    #цитати
    Коли починається смерть культури, настає культура смерті.

    Ліна Костенко
    #цитати Коли починається смерть культури, настає культура смерті. Ліна Костенко
    Like
    1
    181переглядів
    Будь ласка, увійдіть, щоб поставити лайк, поділитися чи прокоментувати!
  • Оксана Вінніченко додає фото
    2025-11-12 04:45:02 ·
    #поезія
    #мистецтво

    Пейзаж із пам'яті

    Ледь-ледь торкаю слово аквареллю -
    прив'ялий ранок, тиша, парапет.
    З кленового туманного тунелю
    виходить Рильський, майже силует.

    Різьба по небу - дерево черлене.
    Я теж з туману обрисом з'явлюсь.
    Він сумно-сумно дивиться на мене,-
    хто я така, чого я так дивлюсь.

    А я дивлюся... Я хвилююсь трохи...
    І розминулись. Тільки силует.
    Оце і все. Зустрілись дві епохи.
    Дурне дівчатко і старий поет.

    Кружляє листя, і не чутно кроків.
    Пейзаж, котрому років, років, років.

    Ліна КОСТЕНКО
    художник Олег Шупляк
    #поезія #мистецтво Пейзаж із пам'яті Ледь-ледь торкаю слово аквареллю - прив'ялий ранок, тиша, парапет. З кленового туманного тунелю виходить Рильський, майже силует. Різьба по небу - дерево черлене. Я теж з туману обрисом з'явлюсь. Він сумно-сумно дивиться на мене,- хто я така, чого я так дивлюсь. А я дивлюся... Я хвилююсь трохи... І розминулись. Тільки силует. Оце і все. Зустрілись дві епохи. Дурне дівчатко і старий поет. Кружляє листя, і не чутно кроків. Пейзаж, котрому років, років, років. Ліна КОСТЕНКО художник Олег Шупляк
    Like
    2
    298переглядів
    Будь ласка, увійдіть, щоб поставити лайк, поділитися чи прокоментувати!
  • Оксана Вінніченко додає фото
    2025-11-12 04:44:14 ·
    #поезія
    #мистецтво
    Були у мене за дитячих літ
    такі блакитні очі,
    як згадати,
    що часто навіть білий світ
    мені здававсь голубуватим.

    І в тому світі не було
    ні тіні чорної,
    ні плями, —
    лише довір'я, і тепло,
    і щедре сонце над полями.

    Але ввійшло в дитячі дні
    небачене
    і неймовірне доти —
    червоний колір крові на війні
    і чорний колір людської скорботи.

    Ввібрали очі відтинки нові.
    Зробились очі темні і похмурі.
    Вони були,
    як хмари грозові,
    коли на світі підіймались бурі.

    Вони ставали сивими, як дим,
    коли пожежі землю шматували
    і чорні кулі хлопцям молодим
    холодну смерть поспішно роздавали...

    Змети,
    Майбутнє,
    горе і жалі.
    Живі живих не будуть убивати.
    І цілим поколінням на землі
    здаватиметься світ голубуватим.

    «Вітрила», 1958 р.
    Ліна Костенко
    Ілюстрація Марія Безкоровайна
    #поезія #мистецтво Були у мене за дитячих літ такі блакитні очі, як згадати, що часто навіть білий світ мені здававсь голубуватим. І в тому світі не було ні тіні чорної, ні плями, — лише довір'я, і тепло, і щедре сонце над полями. Але ввійшло в дитячі дні небачене і неймовірне доти — червоний колір крові на війні і чорний колір людської скорботи. Ввібрали очі відтинки нові. Зробились очі темні і похмурі. Вони були, як хмари грозові, коли на світі підіймались бурі. Вони ставали сивими, як дим, коли пожежі землю шматували і чорні кулі хлопцям молодим холодну смерть поспішно роздавали... Змети, Майбутнє, горе і жалі. Живі живих не будуть убивати. І цілим поколінням на землі здаватиметься світ голубуватим. «Вітрила», 1958 р. Ліна Костенко Ілюстрація Марія Безкоровайна
    Like
    2
    359переглядів
    Будь ласка, увійдіть, щоб поставити лайк, поділитися чи прокоментувати!
  • Peremoga Pаtria
    2025-11-09 14:43:59 ·
    "Я чекаю тебе на смерканні"
    у єдвабному блиску одеж.
    У Багдаді, в Перу, в Самарканді,
    у Варшаві і в Києві теж.
    Я — розпечений розпач, кришинка,
    море щастя, і смутку, і сліз.
    Я — цариця, я — жриця, я — жінка,
    я чекаю завжди і скрізь.
    Завмираю, надіюсь, холону,
    вірю в чудо, в прикмети і сни.
    З полювання, заслання, полону —
    з того світу, з нізвідки, з війни.
    ⸻
    За тих, хто в горі, і за тих, хто в морі,
    хто не злякався в ці часи суворі,
    хто бій прийняв, хто впав на полі бою,
    хто Україну затулив собою.
    Не забуваємо жодного з імен —
    хай буде їхній рід благословен.
    Ліна КОСТЕНКО
    "Я чекаю тебе на смерканні" у єдвабному блиску одеж. У Багдаді, в Перу, в Самарканді, у Варшаві і в Києві теж. Я — розпечений розпач, кришинка, море щастя, і смутку, і сліз. Я — цариця, я — жриця, я — жінка, я чекаю завжди і скрізь. Завмираю, надіюсь, холону, вірю в чудо, в прикмети і сни. З полювання, заслання, полону — з того світу, з нізвідки, з війни. ⸻ За тих, хто в горі, і за тих, хто в морі, хто не злякався в ці часи суворі, хто бій прийняв, хто впав на полі бою, хто Україну затулив собою. Не забуваємо жодного з імен — хай буде їхній рід благословен. Ліна КОСТЕНКО
    259переглядів
    Будь ласка, увійдіть, щоб поставити лайк, поділитися чи прокоментувати!
Більше результатів