🇫🇮😱 Чемпіон світу серед юніорів з біатлону може потрапити до в'язниці. В 2022 році Арту Хейкінен став юніорським чемпіоном світу в індивідуальній гонці, а в сезоні 2024/25 здобув свої перші залікові очки на Кубку світу. ⚖️ Проте зараз фінському біатлоністу висунуто звинувачення у нападі з обтяжуючими обставинами, пов'язаному з заподіянням тілесних ушкоджень, та у злочині, пов'язаному з полюванням. Злочини було скоєно ще 20 вересня 2024 року, та справу буде розглянуто у вівторок 12 серпня. Арту Хейкінену загрожує до двох років позбавлення волі. Наразі сам спортсмен відмовляється коментувати свої звинувачення. #спорт @sports #Український_спорт #Ukrainian_sport #спорт_sports #Brovarysport #Броварський_спорт ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport

Адаптивний спорт як підтримка духу, розуму і тіла: історія тренера Володимир Тисанюк — тренер, ветеран, атлет. Йому 35 років, він родом із села Кищенці на Черкащині, нині мешкає в Києві. До повномасштабного вторгнення займався кросфітом і виступав на змаганнях. А після — став на захист країни. Повернувшись з бойових дій, він на власному досвіді відчув, наскільки складно адаптуватися до мирного життя. Саме це стало поштовхом стати тренером адаптивного спорту. 💭 «Я знаю, як важко повернутись у соціум після війни. Але фізичні навантаження дають впевненість у своїх діях. Допомагає й спільнота — коли тренер і твої друзі поруч, коли ви разом рухаєтесь уперед». Сьогодні Володимир — тренер у «Нестримних». Із травня 2024 року він працює з військовослужбовцями — як тими, хто ще в строю, так і тими, хто має важкі поранення, зокрема ампутації. Його підопічні — ті, хто хоче знову рухатися, відчувати силу тіла й духу, і повернутись до повноцінного життя. 🗣️«Одне без іншого — душа без тіла — існувати не може. За ці роки війни у багатьох на нулі і фізичні, і моральні сили. Спільний розвиток — це те, що підтримує і розвиває людину. Це розвиток духу, розуму і тіла!». Володимира мотивує організація спортивних заходів, допомога іншим і внутрішня потреба підтримувати людей у важкий період. Наостанок, порада тренера кожному, хто ще досі вагається: «Не чекайте понеділка  і знайдіть найближчий клуб і ходіть в нього. Просто почніть!». 👊🏻 Адаптивний спорт — це не тільки про фізичне відновлення. Це про спільноту, довіру, стабільність і нову силу. А тренери — серце цієї системи підтримки. ℹ️ Проєкт «Активні парки – Нестримні» реалізує ДУ «Агенція масового спорту України» за підтримки Міністерства молоді та спорту України в межах Національної стратегії безбар’єрного простору за ініціативи першої леді України Олени Зеленської. 📌 Дізнайтесь більше про клуби: https://sportforall.gov.ua/proiekty/nestrymni #Мінмолодьспорт  #Агенція  #Безбарєрність #Адаптивнийспорт #Нестримні #Активніпарки #спорт_sports #Brovarysport #Броварський_спорт ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport

Путін передав Віткоффу "Орден Леніна" для вручення співробітниці ЦРУ, чий син загинув, воюючи на боці РФ - CBS News Нагороду мають вручити Джуліан Галліній — матері 21-річного Майкла Глосса, який загинув 2024 року. Зараз вона обіймає посаду заступника директора з цифрових інновацій у Центральному розвідувальному управлінні США.

В Україні стає популярнішою процедура неплатоспроможності фізосіб: щодня банкрутує троє українців  В Україні набирає обертів процедура неплатоспроможності фізосіб. За даними Верховного Суду, у січні-червні 2025 року відкрито 577 справ про банкрутство громадян, що третину більше, ніж за той самий період 2024 року. За останні п’ять років запущено всього 2 948 таких процедур, проте найбільше було зафіксовано торік – 926 справ. У середньому цього року щодня відкриваються близько трьох нових справ. Серед заявників 52% – чоловіки, 48% – жінки, цей розподіл майже незмінний з 2021 року. Найбільше справ про банкрутство у 2025 році відкрили в Києві — 128. #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини

#поезія Ми любили не тих, Не на тих ми молились ночами. Мертві серед живих Сон збудили поміж хорогвами. Ми любили всліпу. Щемно грались у піжмурки з Богом. Хто затіяв цю гру? Та чи прийде кінець? Невідомо... Ми любили взамін, Безкорисно плекали надію. І ділились усім: Все, що мали та добре уміли. Ми любили, однак Нас ніхто не примусить любити: Іншу мову і стяг. Навіть, наші трикляті сусіди. © Андрій Буремний 18.12.2024

❗️ путін готовий «поступитися» Херсоном і Запоріжжям Україні, якщо Київ надасть право користуватися цими територіями для забезпечення доступу до Криму, – Financial Times Видання згадало його цитату про сервітут від червня 2024 року. Диктатор згадував, що таку пропозицію нібито розглядали у березні 2022 року до «референдумів».

#особистості 💔"Анархіст та мінометник": Пам'яті військового та художника Давида Чичкана. "Анархізм – це антиавторитарна частина соціалістичного руху", – сказав художник Давид Чичкан у інтерв'ю, у лютому 2017 року, після того, як невідомі розгромили його виставку "Утрачені можливості" у Центрі візуальної культури у Києві. Напад на іншу його виставку "Стрічки та трикутники" стався напередодні повномасштабного вторгнення у Львові. У січні 2024 року Одеський художній музей не відкрив виставку Давида Чичкана, побоюючись критики. У ніч на 11 серпня стало відомо, що Давид Чичкан загинув від поранень, що отримав в бою на Запорізькому напрямку.  Митці та активісти поділилися спогадами про Давида, його мистецькі практики, переконання й бажання долучитися до війська: https://life.pravda.com.ua/culture/davyd-chychkan-in-memoriam-309703/

ЧУЄ ГРІШНУ Вберіг Госпо́дь життя, вберіг домівку, В молитві ру́ки зво́дила в сльозах, Не допустив той мотлох-вибухівку, Хоч поряд бу́ло гучно… просто жах. Я про життя в молитві все благала, Тремтіла, наче листя на вітру, Та чи почує Го́сподь – я не знала… А з пам’яті жахіття не зітру. Не хочеться так рано помирати Від вражої ординської руки́, Лишається лиш Господа благати, Щоб не спинив життєвої ріки́. Жахливий ранок у сльозах й тремтінні, В молитві та уявленні про все, Коли навко́ло все в палахкотінні, Й будинком від тих вибухів трясе. Спокійно жити не дає потвора, І серце України – в нього ціль. Настала дійсність ось така сувора, Не закриває ворог цю артіль. Від вибухів повітря аж дзвеніло, Здригалась наша матінка-земля, Та я жива й помешкання вціліло, Напевно Бог щитами затуля. Вберіг Госпо́дь життя, вберіг Всевишній, Я дякую, я дякую за це! Почув мої́ молитви, чує грішну… Зберіг моє́ життєве деревце. 23.01.2024 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024 ID: 1003830

НІЧНА АТАКА НА СТОЛИЦЮ Глибока ніч, та ворог наш не спить, Ракети на столицю випускає, То ж не дає спокійно нечисть жить І ні на мить про нас не забуває. Летять бляшанки вражі з болотів, Летять потвори й курсу не міняють. Аби Госпо́дь від нас їх всіх відвів, Хай над болотом спалахом засяють. Нема споко́ю в Києві, нема, По серцю України гаратають. За що вони так з нами усіма? Нехай усі потвори поздихають! Вночі нас ворог сильно обстріляв, Завдав ударів, виникли пожежі, Де тільки міг – усюди він сягав, Давно вже перейшов кордони й ме́жі. Ворожий мотлох нісся звідусіль, Захисники зробили, що зуміли, Та ми відчули знову страх і біль, Людські́ домівки знову в нас горіли. В страху́ усі пробу́ли цілу ніч, Сигнал тривоги сповіщав про лихо, І ні на мить ми не зімкнули віч, Молили аби знову стало тихо. 21.03.2024 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024 ID: 1009088

Про присвоєння звання Героя України (посмертно) молодшому лейтенанту ПЕТРИШИНУ Тарасу Петровичу (псевдо "Химера") Автор (ініціатор): Бондарук Володимир Володимирович Дата оприлюднення: 18 липня 2025 Відповідь на петицію Текст петиції Підписанти Шановний пане Президенте! Просимо Вас розглянути питання щодо присвоєння звання Героя України (посмертно) хороброму воїну, патріоту та почесному громадянину м. Тернопіль – молодшому лейтенанту ПЕТРИШИНУ Тарасу Петровичу, псевдо "Химера" 25.01.1989 - 06.04.2024 рр. Молодший лейтенант ПЕТРИШИН Тарас Петрович (псевдо «Химера»), народився 25 січня 1989 р. у м. Тернопіль. Українець, громадянин України, справжній патріот, вірний побратим, люблячий чоловік, батько. Навчався в Тернопільській загальноосвітній школі № 21. Закінчив історичний факультет Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. У 2007 році під час навчання брав участь у розкопках давньоруського городища Пліснеськ (біля с. Підгірці, Львівська область). З юних років займався національно-патріотичним вихованням молоді рідного міста та області. Проводив вишколи разом із Добровольчим Українським корпусом «Правий сектор» (далі ДУК), а також в громадській організації «Сокіл». Ще у далекому 2009 році створив свою групу, на той час простих юнаків, які готувались гідно дати бій будь-якому ворогу. Пізніше, завдяки вмінню адаптуватись до різних задач та бути всебічно розвинутими, ця група отримала назву «Хамелеон» та розпочала свій бойовий шлях в рядах Добровольчого Українського корпусу разом з Тарасом “Химерою”. У 2021 році підтримав ініціативу Героя України (посмертно) Сергія Коновала «Дім Ветерана» у м. Тернопіль. Все своє життя Тарас був лідером, який впевнено вів за собою друзів та побратимів. Працював на керівних посадах у відомих компаніях. Бойових шлях воїна розпочався ще у 2018 році і тривав цілих 6 років. Маючи важке захворювання – цукровий діабет 1 типу, добровольцем пішов на фронт в лавах ДУК «Правий Сектор». З першого дня повномасштабного вторгнення разом з ДУК вирушив на Київщину та Чернігівщину захищати суверенітет України, у складні 6 резервної сотні ДУК. 08 квітня 2022 року мобілізувався у лави Збройних Сил України, а саме у 7-й ОЦ ССО, який потім став 67 окремою механізованою бригадою, в якій і служив до своєї загибелі. За свій бойовий шлях ПЕТРИШИН Тарас Петрович проходив службу на різних посадах, починаючи від командира групи та закінчуючи заступником командира 2 стрілецького батальйону імені Тараса Бобанича. Учасник боїв за Київщину, Харківщину, Донеччину та Бахмут. Також воював на Куп’янському та Лиманському напрямку. В серпні 2022 під час евакуації поранених побратимів в районі населеного пункту Кодема Донецької області отримав поранення, за що був нагороджений відзнакою МОУ медаллю «За поранення». З травня по грудень 2023 року в складі підрозділу стримував ворога в Серебрянському лісі в районі населеного пункту Діброва Луганської області. З березня 2024-го виконував завдання на напрямку міста Часів Яр. Як заступник командира роти постійно чергував на командно-спостережному пункті на лінії бойового зіткнення, вміло управляв боєм, підтримув морально-психологічний стан особового складу на позиціях, що дозволяло відбивати не один штурм противника та завдавати йому важких втрат. 6 квітня 2024 року молодший лейтенант ПЕТРИШИН Тарас загинув поблизу м. Часів Яр на Донеччині разом зі своїм побратимом - Героєм України (посмертно) лейтенантом КОНОВАЛОМ Сергієм Сергійовичем, перебуваючи на бойовому посту внаслідок ворожого танкового обстрілу. Похований 10 квітня 2024 року на Микулинецькому цвинтарі м. Тернополя. Указом Президента України №743/2024 від 31.10.2024 молодший лейтенант Тарас ПЕТРИШИН нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (посмертно). Також нагороджувався відзнакою Міністерства оборони України «Вогнепальна зброя», є почесним громадянином м. Тернопіль (посмертно) та почесним громадянином Тернопільської області (посмертно). Для визнання заслуг перед українською нацією та Україною, просимо Вас присвоїти молодшому лейтенанту ПЕТРИШИНУ Тарасу Петровичу звання Героя України (посмертно). З повагою, побратими та сім’я. https://petition.president.gov.ua/petition/250094?fbclid=PAQ0xDSwMHNJhleHRuA2FlbQIxMQABp3rQ-xCf0YZt29nrnCNBpwTtIiwqKyUtoyFoXTnt1JKsgeFtbPB3x8EEtb-C_aem_9TO3Yy_0oUwjXEVUAZqpVQ