В якому році старші діти приперачили до мене відмовного чорного кота Філька, я вже й не памʼятаю?
Здається, це було в 2017?
Фількові вже тоді набігло пʼять з половиною рочків.
Спочатку попередні власники збиралися ̶т̶у̶р̶н̶у̶т̶и̶ ̶й̶о̶г̶о̶ ̶з̶і̶ ̶с̶в̶о̶г̶о̶ ̶ж̶и̶т̶т̶я̶ «відпустити» його на волю…
Ну так. Кота, який жодного разу в житті за межі київської квартири дзьоба не висовував…
Чудове рішення!
Діти мої намагалися провести серед тих власників роз’яснювальну роботу, цитували Екзюпері про те, що ми відповідаємо за тих, кого приручили…
Ще з місяць кіт пробув вдома?
А потім було прийняте чергове рішення. Куди більш чудове та «гуманне»…
Якщо викинути на вулицю галасливого та багатолюдного Києва кота це жорстоко, чом би його просто та невигадливо не приспати?…
Так Філько потрапив до мене й перейшов з розряду столичних мешканців до сільських котів!:)
Місяців два не виходив з дівчачої кімнати.
Боявся всіх…
Й людей, й численну нашу котячо-собачу зграю.
Потім потихеньку звик, адпатувався, освоїв не тільки хату, а й обійстя!
Навчився стрибати по парканах, точити пазури об дерева, ганяти сусідських котів, ммммочити мишву та щурів! Й обовʼязково тягти впольоване додому, для звітності!:)
Вже який рік пру на нього вишукане матюччя!
Бо цей чорнодупий мерзотник стабільно ні-ні, та й помітить десь у хаті стіну? Так, щоб повище??? З письмового столу чи шафки? Або вугол якийсь? Або якісь лахи, що звисають до рівня його дзюрчалки?
- А щщщщщщоб тебе лихо взяло!!!
Волаю я в таких ситуаціях!!!
Й кожен рік сподіваюся, що саме цей рік - останній в нашому співмешканні?:)
Та зараз же ж!:)
Це дефабержоване ще в минулому київському житті чорне пппппадло живіше за всіх живих!:)
Воно самовисунулося на посаду коменданта нашого божевільного гуртожитку!:)
А ще затоваришувало з моєю донецько-словʼянською біженкою Ірина Олександрова!
Вони ведуть тривалі та високоінтелектуальні бесіди!:)
Саме під дверима Ірининої кімнати Філько дурним голосом з французьким прононсом волає:
- Іііііігггггааааа!!! Я бачу дноооо в мисціііі!!!
- Іііііігггггааааа!!! Нема молокааааа!!! Геть в їдальні для котів нема молокаааа!!!
- Іііііігггггааааа!!! Відкрииииий двері!!! Час гуляти!
- Іііііігггггааааа!!! Я вже обісрав половину санвузла, заховав все скоєне під чотири килимки й час прибирати!!! Бо тхне нестерпно!:)
- Іііііігггггааааа!!! Відкрий терміново вікно в кухні!!! Там хтось з наших кішок додому потрапити не може!!!
Я шантажую Ірину!:)
Що коли закінчиться війна та вона збиратиметься додому, на Донбас, нехай забирає з собою такого близького їй по духу співрозмовника?:)
Тіліпає руками та з усіх сил відмовляється!:)
Отака подруга!:)
Старий же ж вже…
Чи не старий, а давній?:)
За довжину однієї моєї цигарки встигає вийти у двір, вирішити проблему більш грунтовну, менш грунтовну та повернутися назад у хату!
Не ті зараз сезони, щоб влаштовувати тривалі прогулянки!:)
Останнім часом знайшов для себе нову забаву!:)
Спати на шкафанері в прохідній кімнаті!!!:)
Це ж потрібно бачити, як він туди видерається!:)
Спочатку з гучними коментарями стрибає на комод. З комоду вже на шафу!
Ааааааа як він звідти злазить!!!:)
Ні!
Не в зворотньому напрямку: шкафанер-комод-підлога!:)
Філько гупає аж зверха одним стрибком униз!!!
Таке враження, що з того шкафанеру падає лантух, повний картоплі!:)
Й розумне ж таке!:)
Якщо додому на вихідні приїхала донечка, він волатиме до неї!:) Щоб вона його підсадила на шкафанер!:)
До мене чи Олександрової з цього приводу навіть не звертається!:) Знає, що ніякого сенсу в тому звертанні нема й ми ні в які переговори не вступатимемо!:)
Як мене дратує цей кккккотик, словами не зформулюєш!:)
То цілком несподівано для мене виявляється, що я таки люблю цю давню потвору!:)
Й ніколи, нікому його не віддаватиму!
Ну а регулярне матюччя в його бік?
Ну так, по-перше, цілком заслужене?:)
По-друге, він до нього звик?:)
Здається, це було в 2017?
Фількові вже тоді набігло пʼять з половиною рочків.
Спочатку попередні власники збиралися ̶т̶у̶р̶н̶у̶т̶и̶ ̶й̶о̶г̶о̶ ̶з̶і̶ ̶с̶в̶о̶г̶о̶ ̶ж̶и̶т̶т̶я̶ «відпустити» його на волю…
Ну так. Кота, який жодного разу в житті за межі київської квартири дзьоба не висовував…
Чудове рішення!
Діти мої намагалися провести серед тих власників роз’яснювальну роботу, цитували Екзюпері про те, що ми відповідаємо за тих, кого приручили…
Ще з місяць кіт пробув вдома?
А потім було прийняте чергове рішення. Куди більш чудове та «гуманне»…
Якщо викинути на вулицю галасливого та багатолюдного Києва кота це жорстоко, чом би його просто та невигадливо не приспати?…
Так Філько потрапив до мене й перейшов з розряду столичних мешканців до сільських котів!:)
Місяців два не виходив з дівчачої кімнати.
Боявся всіх…
Й людей, й численну нашу котячо-собачу зграю.
Потім потихеньку звик, адпатувався, освоїв не тільки хату, а й обійстя!
Навчився стрибати по парканах, точити пазури об дерева, ганяти сусідських котів, ммммочити мишву та щурів! Й обовʼязково тягти впольоване додому, для звітності!:)
Вже який рік пру на нього вишукане матюччя!
Бо цей чорнодупий мерзотник стабільно ні-ні, та й помітить десь у хаті стіну? Так, щоб повище??? З письмового столу чи шафки? Або вугол якийсь? Або якісь лахи, що звисають до рівня його дзюрчалки?
- А щщщщщщоб тебе лихо взяло!!!
Волаю я в таких ситуаціях!!!
Й кожен рік сподіваюся, що саме цей рік - останній в нашому співмешканні?:)
Та зараз же ж!:)
Це дефабержоване ще в минулому київському житті чорне пппппадло живіше за всіх живих!:)
Воно самовисунулося на посаду коменданта нашого божевільного гуртожитку!:)
А ще затоваришувало з моєю донецько-словʼянською біженкою Ірина Олександрова!
Вони ведуть тривалі та високоінтелектуальні бесіди!:)
Саме під дверима Ірининої кімнати Філько дурним голосом з французьким прононсом волає:
- Іііііігггггааааа!!! Я бачу дноооо в мисціііі!!!
- Іііііігггггааааа!!! Нема молокааааа!!! Геть в їдальні для котів нема молокаааа!!!
- Іііііігггггааааа!!! Відкрииииий двері!!! Час гуляти!
- Іііііігггггааааа!!! Я вже обісрав половину санвузла, заховав все скоєне під чотири килимки й час прибирати!!! Бо тхне нестерпно!:)
- Іііііігггггааааа!!! Відкрий терміново вікно в кухні!!! Там хтось з наших кішок додому потрапити не може!!!
Я шантажую Ірину!:)
Що коли закінчиться війна та вона збиратиметься додому, на Донбас, нехай забирає з собою такого близького їй по духу співрозмовника?:)
Тіліпає руками та з усіх сил відмовляється!:)
Отака подруга!:)
Старий же ж вже…
Чи не старий, а давній?:)
За довжину однієї моєї цигарки встигає вийти у двір, вирішити проблему більш грунтовну, менш грунтовну та повернутися назад у хату!
Не ті зараз сезони, щоб влаштовувати тривалі прогулянки!:)
Останнім часом знайшов для себе нову забаву!:)
Спати на шкафанері в прохідній кімнаті!!!:)
Це ж потрібно бачити, як він туди видерається!:)
Спочатку з гучними коментарями стрибає на комод. З комоду вже на шафу!
Ааааааа як він звідти злазить!!!:)
Ні!
Не в зворотньому напрямку: шкафанер-комод-підлога!:)
Філько гупає аж зверха одним стрибком униз!!!
Таке враження, що з того шкафанеру падає лантух, повний картоплі!:)
Й розумне ж таке!:)
Якщо додому на вихідні приїхала донечка, він волатиме до неї!:) Щоб вона його підсадила на шкафанер!:)
До мене чи Олександрової з цього приводу навіть не звертається!:) Знає, що ніякого сенсу в тому звертанні нема й ми ні в які переговори не вступатимемо!:)
Як мене дратує цей кккккотик, словами не зформулюєш!:)
То цілком несподівано для мене виявляється, що я таки люблю цю давню потвору!:)
Й ніколи, нікому його не віддаватиму!
Ну а регулярне матюччя в його бік?
Ну так, по-перше, цілком заслужене?:)
По-друге, він до нього звик?:)
В якому році старші діти приперачили до мене відмовного чорного кота Філька, я вже й не памʼятаю?
Здається, це було в 2017?
Фількові вже тоді набігло пʼять з половиною рочків.
Спочатку попередні власники збиралися ̶т̶у̶р̶н̶у̶т̶и̶ ̶й̶о̶г̶о̶ ̶з̶і̶ ̶с̶в̶о̶г̶о̶ ̶ж̶и̶т̶т̶я̶ «відпустити» його на волю…
Ну так. Кота, який жодного разу в житті за межі київської квартири дзьоба не висовував…
Чудове рішення!
Діти мої намагалися провести серед тих власників роз’яснювальну роботу, цитували Екзюпері про те, що ми відповідаємо за тих, кого приручили…
Ще з місяць кіт пробув вдома?
А потім було прийняте чергове рішення. Куди більш чудове та «гуманне»…
Якщо викинути на вулицю галасливого та багатолюдного Києва кота це жорстоко, чом би його просто та невигадливо не приспати?…
Так Філько потрапив до мене й перейшов з розряду столичних мешканців до сільських котів!:)
Місяців два не виходив з дівчачої кімнати.
Боявся всіх…
Й людей, й численну нашу котячо-собачу зграю.
Потім потихеньку звик, адпатувався, освоїв не тільки хату, а й обійстя!
Навчився стрибати по парканах, точити пазури об дерева, ганяти сусідських котів, ммммочити мишву та щурів! Й обовʼязково тягти впольоване додому, для звітності!:)
Вже який рік пру на нього вишукане матюччя!
Бо цей чорнодупий мерзотник стабільно ні-ні, та й помітить десь у хаті стіну? Так, щоб повище??? З письмового столу чи шафки? Або вугол якийсь? Або якісь лахи, що звисають до рівня його дзюрчалки?
- А щщщщщщоб тебе лихо взяло!!!
Волаю я в таких ситуаціях!!!
Й кожен рік сподіваюся, що саме цей рік - останній в нашому співмешканні?:)
Та зараз же ж!:)
Це дефабержоване ще в минулому київському житті чорне пппппадло живіше за всіх живих!:)
Воно самовисунулося на посаду коменданта нашого божевільного гуртожитку!:)
А ще затоваришувало з моєю донецько-словʼянською біженкою Ірина Олександрова!
Вони ведуть тривалі та високоінтелектуальні бесіди!:)
Саме під дверима Ірининої кімнати Філько дурним голосом з французьким прононсом волає:
- Іііііігггггааааа!!! Я бачу дноооо в мисціііі!!!
- Іііііігггггааааа!!! Нема молокааааа!!! Геть в їдальні для котів нема молокаааа!!!
- Іііііігггггааааа!!! Відкрииииий двері!!! Час гуляти!
- Іііііігггггааааа!!! Я вже обісрав половину санвузла, заховав все скоєне під чотири килимки й час прибирати!!! Бо тхне нестерпно!:)
- Іііііігггггааааа!!! Відкрий терміново вікно в кухні!!! Там хтось з наших кішок додому потрапити не може!!!
Я шантажую Ірину!:)
Що коли закінчиться війна та вона збиратиметься додому, на Донбас, нехай забирає з собою такого близького їй по духу співрозмовника?:)
Тіліпає руками та з усіх сил відмовляється!:)
Отака подруга!:)
Старий же ж вже…
Чи не старий, а давній?:)
За довжину однієї моєї цигарки встигає вийти у двір, вирішити проблему більш грунтовну, менш грунтовну та повернутися назад у хату!
Не ті зараз сезони, щоб влаштовувати тривалі прогулянки!:)
Останнім часом знайшов для себе нову забаву!:)
Спати на шкафанері в прохідній кімнаті!!!:)
Це ж потрібно бачити, як він туди видерається!:)
Спочатку з гучними коментарями стрибає на комод. З комоду вже на шафу!
Ааааааа як він звідти злазить!!!:)
Ні!
Не в зворотньому напрямку: шкафанер-комод-підлога!:)
Філько гупає аж зверха одним стрибком униз!!!
Таке враження, що з того шкафанеру падає лантух, повний картоплі!:)
Й розумне ж таке!:)
Якщо додому на вихідні приїхала донечка, він волатиме до неї!:) Щоб вона його підсадила на шкафанер!:)
До мене чи Олександрової з цього приводу навіть не звертається!:) Знає, що ніякого сенсу в тому звертанні нема й ми ні в які переговори не вступатимемо!:)
Як мене дратує цей кккккотик, словами не зформулюєш!:)
То цілком несподівано для мене виявляється, що я таки люблю цю давню потвору!:)
Й ніколи, нікому його не віддаватиму!
Ну а регулярне матюччя в його бік?
Ну так, по-перше, цілком заслужене?:)
По-друге, він до нього звик?:)
8переглядів