Raspberry Pi 5 можна перетворити на продуктивний комп’ютер вартістю до $200 за допомогою SSD. Для підключення накопичувача NVMe використовується інтерфейс PCI Express та спеціальна плата розширення HAT. Процес вимагає встановлення Raspberry Pi OS (64-bit) та фізичної збірки з охолодженням. Швидкість роботи SSD можна підвищити до стандарту PCIe 3.0 через налаштування конфігурації в терміналі. https://channeltech.space/pc-laptop/raspberry-pi-5-nvme-ssd-pc-build-guide/

❗️🚗 В Україні планують ввести вікові обмеження для водіїв: до Верховної Ради внесено відповідний законопроєкт. Деталі: ➡️ Водіям після 65 років доведеться регулярно оновлювати посвідчення та проходити медичний огляд, який включатиме тести на когнітивні навички – оперативну пам’ять, швидкість реакції та концентрацію уваги – раз на п’ять років. ➡️ Для водіїв старше 70 років права будуть дійсні максимум два роки. ➡️ Особи віком понад 75 років зобов’язані проходити медогляд щороку та оновлювати документи. ➡️ Зміни стосуватимуться не лише нових посвідчень, а й тих, що були видані раніше. https://t.me/Ukraineaboveallelse

Мобільний застосунок 112 Ukraine отримав важливі оновлення. Додали дві нові функції: ❗️відеозвернення до оператора ❗️автоматичну передачу геолокації до Служби 112 Це — про швидкість. Про точність. І про допомогу. Тепер користувачі можуть здійснювати відеовиклик оператору 112, який володіє жестовою мовою. Це важливо для людей із порушеннями слуху та мовлення — вони зможуть самостійно пояснити ситуацію і попросити про допомогу. Ще одне оновлення — автоматична передача геолокації. У критичній ситуації людина може не знати точної адреси або не мати змоги її повідомити. Точні координати дозволяють значно швидше визначити місце події. 📌 Дані користувачів захищені. Застосунок відповідає державним стандартам кібербезпеки і використовує інформацію виключно для обробки екстрених викликів. З моменту запуску через застосунок надійшло понад 9,2 тисячі звернень, а кількість завантажень перевищила 326 тисяч. Це підтверджує: цифровий канал зв’язку зі Службою 112 вже став важливим інструментом допомоги. #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини

#історія #речі 🕯 Анемометр: Як людство навчилося міряти ефірну примху 🕯 📜 Давньогрецькі стартапи та забудькуватість віків. Все почалося, як це часто буває в історії науки, у Давній Греції. Близько 50 року до н.е. такий собі Андронік із Кірра побудував у Афінах «Вежу вітрів». Це була восьмикутна споруда, прикрашена зображеннями богів вітрів (Борея, Зефіра та компанії), а на верхівці красувався флюгер-тритон. Він показував напрямок, але не силу. Щодо вимірювання швидкості, то античні джерела туманно натякають на якісь спроби, але конкретних креслень не залишили. Потім настало Середньовіччя, і всім стало трохи не до вітру — головне було, щоб млин крутився. 🎨 Леонардо да Вінчі та мистецтво підвішування дощечки Справжній ренесанс ідеї стався у XV столітті. Наш всюдисущий геній, Леонардо да Вінчі, між малюванням посмішки Мона Лізи та проектуванням танків, вигадав перший задокументований анемометр. Його конструкція була геніально простою: підвішена рухома дощечка. Чим сильніший вітер, тим сильніше вона відхилялася від вертикалі. Леонардо навіть придумав шкалу для цього пристрою. Це було мило, працювало, але... не дуже точно на сильних поривах. 🎩 Леон Баттіста Альберті: Архітектор вітру Паралельно з Леонардо, або трохи раніше, над цією проблемою мізкував інший гуманіст — Леон Баттіста Альберті. Він запропонував схожу конструкцію, але зробив акцент на тому, що це прилад для архітекторів, аби вони розуміли, чи не здує їхню чергову базиліку. Можна сказати, Альберті стояв біля витоків будівельної аеродинаміки. 💨 Доктор Робінсон і революція чашок Наступні кілька століть вчені розважалися тим, що вдосконалювали дощечку Альберті-да Вінчі. Але справжній прорив здійснив у 1846 році ірландський астроном Джон Томас Ромні Робінсон. Він, мабуть, втомився від того, що дощечка плескає на вітрі, і придумав... чашки! Його анемометр складався з чотирьох напівсферичних чашок, закріплених на горизонтальних спицях, що оберталися на вертикальній осі. Вітер дув у чашки, конструкція крутилася, а спеціальний механізм рахував оберти. Це було революційно. Чому? Бо, на відміну від дощечки, чашковий анемометр реагував на вітер з будь-якого напрямку однаково. Це був золотий стандарт метеорології на наступне століття. 📡 Сьогодення: Ультразвук і лазери Сьогодні чашкові анемометри все ще живі (особливо на дахах заміських будинків), але професіонали перейшли на вищий рівень. Ультразвукові анемометри вимірюють час, за який звук проходить між датчиками — вітер прискорює або сповільнює звук. А лазерні анемометри (лідари) взагалі стріляють променями в небо, щоб виміряти швидкість руху мікроскопічних частинок у повітрі. Це вже космос, панове. 🌬 Епілог Тож, коли ви наступний раз побачите на прогноз погоди цифру «7 м/с», згадайте цю довгу еволюцію. Від мармурової вежі в Афінах і дощечки Леонардо — до ультразвукових датчиків. Людство пройшло довгий шлях, щоб навчитися вимірювати те, що неможливо помацати, але що так легко може зірвати з вас капелюх.

⚡️Українські інженери розробляють балістичну ракету FP-9, здатну вражати цілі в москві: невдовзі будуть випробування, – співзасновник Fire Point Штілерман. Її швидкість перевищуватиме 1200 м/с, що допоможе ефективніше долати ППО. Водночас компанія модернізувала свої дрони: FP-1 зможе нести 105 кг бойової частини на 1000 км, а у FP-2 її збільшили до 158 кг. https://t.me/Ukraineaboveallelse

YMTC PC550 — перша комерційна серія SSD компанії з інтерфейсом PCIe 5.0 x4 та архітектурою Xtacking 4.0. Швидкість: до 10 500 МБ/с на зчитування та 10 000 МБ/с на запис (у версії 2 ТБ). 4-канальний дизайн забезпечує споживання менше 6 Вт під навантаженням, що ідеально для ноутбуків. https://channeltech.space/hardware/ymtc-pc550-pcie-5-0-ssd-xtacking-4-specs/

#історія #речі 🏎️ Спідометр: Приборкання швидкості. До появи спідометра водії визначали швидкість «на око» або за вітром у вухах. Це було не лише неточно, а й небезпечно: перші автомобілісти часто не помічали, як розганялися до «космічних» на той час 30 км/год, що призводило до штрафів та аварій. Крапку в цьому гаданні поставив хорватський винахідник Йосип Белушич. 🏎️💨 🚠 Електричний «Велосиметр» У 1888 році Белушич запатентував пристрій під назвою «Велосиметр». На відміну від сучасних механічних аналогів, перший прилад був електричним! Він не просто показував поточну швидкість, а й фіксував час поїздки, пройдену відстань та навіть час зупинок автомобіля. Це був такий собі прототип сучасного бортового комп'ютера та «чорної скриньки» в одному флаконі. 🇭🇷⚙️ 🏆 Тріумф на Всесвітній виставці Справжнє визнання прийшло до винаходу в 1889 році на Всесвітній виставці в Парижі (тій самій, де презентували Ейфелеву вежу). Французька муніципальна влада була настільки вражена точністю приладу, що оголосила конкурс на найкращий пристрій для контролю швидкості міського транспорту. Спідометр Белушича виявився найбільш точним і надійним, обійшовши десятки конкурентів. 🗼🥇 🌀 Магнітна еволюція Хоча Белушич заклав фундамент, масовим спідометр став завдяки Отто Шульцу, який у 1902 році запатентував магнітний спідометр. Його принцип був геніально простим: обертання троса від коліс створювало магнітне поле, яке відхиляло стрілку на панелі. Ця конструкція виявилася настільки вдалою, що майже без змін проіснувала в автомобілях понад 80 років, поки її не витіснили цифрові датчики. 🧲📉 Сьогодні ми сприймаємо спідометр як частину приладової панелі, на яку кидаємо побіжний погляд. Але саме цей пристрій навчив нас відчувати швидкість не як емоцію, а як точну цифру. Він став тим мостом, що поєднав азарт перших перегонів із безпекою сучасного дорожнього руху. 🛣️🚦

#історія #речі 👨‍🎨 Етюдник: Весь світ у дерев'яній скриньці. Колись художники були справжніми заручниками своїх майстерень. Щоб написати дерево, їм доводилося або приносити дерево в студію (що незручно), або покладатися на свою пам'ять (що ненадійно). Все змінилося, коли в середині XIX століття з'явився етюдник — магічний девайс, що перетворив живопис на вуличний перформанс. 🌳🎨 📦 Складаний офіс імпресіоніста Етюдник — це такий собі прадідусь сучасного ноутбука. Уявіть: легка дерев'яна скринька, яка легким рухом руки перетворюється на мольберт, столик для фарб і сховище для пензлів одночасно. Саме завдяки цій конструкції світ отримав імпресіонізм. Моне, Ренуар і Дега нарешті змогли вибігти на вулицю і ловити сонячне світло, поки воно не передумало світити, а не змішувати фарби в темних підвалах, згадуючи, якого кольору був той схід сонця. 🥐☀️ 🧪 Революція в тюбику Поява етюдника була б марною без іншого винаходу — олов'яних тюбиків для фарб. До цього митці тягали з собою свинячі міхури, перев'язані мотузками (так собі естетика, погодьтеся). Тюбик і етюдник стали ідеальним дуетом: один зберігав фарбу свіжою, інший дозволяв розгорнути лабораторію краси прямо посеред поля маків або брудної паризької вулиці. 🦾🎨 🧥 Мистецтво з характером Справжній етюдник з часом стає схожим на обличчя свого власника: він вкривається шарами фарби, подряпинами від гілок та плямами від кави. Кажуть, що за запахом етюдника можна визначити характер художника: суміш льону, терпентину та вітру — це класика. Хоча деякі міські легенди стверджують, що етюдники великих майстрів продовжують пахнути фарбою навіть через сто років після останнього мазка, ми схильні думати, що це просто якісна оліфа і трішки нашої ностальгії за справжнім. 🕯️🌬️ Сьогодні, коли ми можемо сфотографувати пейзаж на смартфон за частку секунди, людина з етюдником здається прибульцем з іншої планети. Але в цьому і є весь сенс: етюдник — це не про швидкість, це про вміння зупинити час, розклавши ніжки свого дерев’яного супутника і просто... спостерігати. 🖼️✨

#історія #музика Джаз-мануш: Як циганська гітара та три пальці Джанго Рейнхардта змінили архітектуру свінгу. У першій половині XX століття, поки вся Америка хиталася в ритмі біг-бендів, у закутках Парижа народився найбільш елегантний та водночас «дикий» стиль європейського джазу — джаз-мануш (або циганський свінг). Це був дивовижний культурний синтез: аристократизм французького музету зустрівся з експресією циганських таборів та американським джазом, створивши звук, що іскриться, як дороге шампанське біля багаття. 🎻 Головним архітектором цього стилю став Джанго Рейнхардт — людина, чия біографія сама по собі є маніфестом незламності. У 1928 році під час пожежі у своєму фургоні Джанго отримав жахливі опіки, що паралізували безіменний палець та мізинець його лівої руки. Для будь-якого гітариста того часу це був фінал. Але Джанго, ігноруючи анатомію, винайшов абсолютно нову систему аплікатури, використовуючи лише два робочі пальці для віртуозних пасажів. Технологічно це був «баг», що став «фічею»: специфічні акорди та неймовірна швидкість стали фірмовим знаком стилю. У 1934 році Джанго разом із скрипалем Стефаном Граппеллі створили Quintette du Hot Club de France. Це був унікальний склад: жодних ударних чи духових, лише струнні інструменти. Ритм-гітари виконували роль барабанів, використовуючи техніку «la pompe» (помпа) — різкі, сухі удари по струнах, що створювали ефект локомотива, який несеться крізь ніч. 🎻 Поки в москві 1930-х років джаз то оголошували «музикою товстих», то намагалися приборкати його державними оркестрами, перетворюючи на стерильний сурогат, мануш залишався музикою вільного духу. Під час нацистської окупації Парижа Джанго дивом уникнув концтаборів (де загинули тисячі представників народу ромів), бо навіть офіцери вермахту таємно обожнювали його гру. Це був приклад того, як чистий талант може стати бронежилетом у найтемніші часи. Джаз-мануш став першим великим внеском Європи у розвиток джазу, який до того вважався виключно американським експортом. Він приніс у музику особливу меланхолію, відому як «manouche angst», де за неймовірною швидкістю нот завжди ховається глибока печаль. 🎻 Сьогодні цей стиль залишається герметичним, але живим. Кожен гітарист, який намагається відтворити ці пасажі, знає: мануш — це не про ноти, а про те, як вмістити ціле життя у три хвилини гітарного соло, маючи лише три робочі пальці та серце, що б’ється в ритмі 240 ударів на хвилину. 🎻 https://youtu.be/JBGVnbu65HI?si=Kt2sJHgKnWEvI0Wo

#історія #події 1950 рік: Атомний блеф чи реальність? Світ у затінку «гриба» ☢️🌍 8 березня 1950 року заступник голови Ради міністрів СРСР клімент ворошилов зробив офіційну заяву, яка змусила західний світ здригнутися: Радянський Союз офіційно підтвердив наявність власної атомної бомби. Хоча перше успішне випробування (РДС-1) відбулося ще у серпні 1949 року, саме ця публічна заява поставила крапку в ядерній монополії США та відкрила еру «рівноваги страху». 🛑💣 Для США це став справжній шок. Американські спецслужби прогнозували, що сталін отримає бомбу не раніше середини 50-х років. Швидкість, з якою радянські вчені (не без допомоги розгалуженої мережі шпигунів, як-от Клаус Фукс) наздогнали лідера, змінила всі воєнні плани НАТО. Відтепер прямий конфлікт між наддержавами означав би не просто війну, а гарантоване взаємне знищення. 📉🏙️ Заява 8 березня стала сигналом до божевільної гонки озброєнь. Світ почав жити в атмосфері постійної тривоги: у школах проводили навчання на випадок ядерного удару, у дворах будували приватні бункери, а культура наповнилася образами постапокаліпсису. Атомна енергія, яка могла б стати благословенням, перетворилася на «дамоклів меч», що завис над людством. 🏗️🛡️ Цікаво, що саме цей паритет сил, заснований на страху, парадоксально тримав світ від «великої війни» протягом десятиліть Холодної війни. Проте ціна була високою — мільярди доларів витрачалися на ракети замість медицини чи освіти. 💰💉 Сьогодні ми згадуємо цей день як нагадування про крихкість нашого існування. 1950 рік навчив людство, що технологічний прогрес без етичного контролю може стати інструментом глобального самогубства. Атомний привид, випущений із пляшки того березня, досі блукає світом, вимагаючи від нас мудрості та стриманості. 🕯️🕊️