#історія #цікаве Світло в темряві: як електрична гірлянда запалила наші свята. ​Уявіть собі Різдво до появи електрики: свічки на ялинках, що мерехтять небезпечним вогником, постійна загроза пожежі та сумлінний дорослий, що чергує поруч із відром води. Саме так виглядала святкова ялинка більшу частину історії. До 1882 року, коли Едвард Джонсон, колега самого Томаса Едісона, вирішив покласти край цій пожежонебезпечній традиції та створив першу в світі електричну ялинкову гірлянду. Його дім у Нью-Йорку став першим у світі, де ялинка сяяла вісімдесятьма кольоровими лампочками, наче маленькими самоцвітами 💡. ​Поява електричної гірлянди була не просто технічним нововведенням, а справжньою революцією. Свічки, які були єдиним джерелом світла для різдвяних ялинок, були дорогими, недовговічними і, що найважливіше, надзвичайно небезпечними. Щороку тисячі будинків згорали через необережне поводження з вогнем. Джонсон, демонструючи свою електричну гірлянду, фактично запропонував безпечну та довговічну альтернативу, яка дозволяла насолоджуватися сяйвом ялинки без постійного страху пожежі 🔥. ​Проте, незважаючи на очевидні переваги, електричні гірлянди не одразу стали популярними. Світська публіка, звикла до романтичного мерехтіння свічок, вважала їх надто "індустріальними" та навіть вульгарними. До того ж, електрика була розкішшю, доступною лише для багатих. Для підключення перших гірлянд потрібен був генератор і послуги електрика, що робило їх надзвичайно дорогим задоволенням. Навіть президент США Гровер Клівленд, який встановив електричну гірлянду на ялинці Білого дому в 1895 році, викликав здивування у консервативної публіки 🎩. ​Справжній прорив стався на початку XX століття, коли компанії почали виробляти лампочки менших розмірів і доступніші за ціною. У 1903 році компанія General Electric почала продавати готові набори гірлянд, які можна було легко підключити до домашньої електромережі. Це зробило електричні гірлянди доступними для широкого загалу, і вони швидко завоювали популярність. До середини XX століття більшість родин вже не уявляли собі Різдва без яскравих електричних вогників на ялинці, які стали символом безпеки, свята та затишку 🌟. ​Історія електричної гірлянди — це історія інновацій, яка змінила спосіб святкування Різдва. Від пожежонебезпечних свічок до мільйонів мерехтливих вогників — ця трансформація дозволила нам насолоджуватися святом з більшою радістю та спокоєм. Тож, запалюючи свою гірлянду цього року, згадайте про винахідливого Едварда Джонсона, який подарував нам безпечне та яскраве світло на найулюбленіше свято 🎄.

Чьё всё-таки Александровское подворье в Иерусалиме? и сможет ли Нетаньяху "соблюсти интересы государства Израиль" в этом кейсе? Сможет ли Биньямин Нетаньяху в итоге соблюсти интересы государства Израиль, устояв перед настойчивыми требованиями путина, — и подтвердит ли страна приверженность историко-правовым фактам, закону и демократическим процедурам? Какой принцип окажется решающим: «политическая целесообразность» или «верховенство права»? Александровское подворье — это не просто исторический комплекс в Старом городе Иерусалима, а археологический и культовый ансамбль площадью около 1 300–1 500 м², расположенный в непосредственной близости от Храма Гроба Господня. Сразу скажем: в Израиле активно набирает ход петиция / открытое обращение граждан Израиля к правительству с требованием «остановить передачу Александровского подворья России и связанным с ней структурам ИППО». Авторы обращения считают, что такая передача «угрожает безопасности Израиля» и создаёт «риски, связанные с внешним влиянием и политическими интересами Москвы и связанных организаций». Так звучит название этой петиции: «להגן על ישראל מהאיום הרוסי: לעצור את העברת חצר אלכסנדר לתומכי חמאס« «Защитить Израиль от российской угрозы: остановить передачу Александровского подворья сторонникам ХАМАС» Идёт разбирательство о передаче Александровского подворья — от Императорского Православного Палестинского Общества (ИППО) — кому — Императорскому Православному Палестинскому Обществу (ИППО). Нет, это не опечатка. Почему «ИППО ≠ ИППО», если между ними существовала структура OPS — в международно-юридическом смысле и с учётом её роли? На практике речь идёт не о двух, а о трёх разных субъектах. Два из них носят одно и то же название — Императорское православное палестинское общество, а третий — Orthodox Palestine Society (OPS) — занял промежуточное место после 1917 года и десятилетиями фактически управлял объектом. Коротко об истории — по сути, с чётким путём владения. В древнем еврейском Иерусалиме это был обычный городской участок, задолго до появления христианских святынь в их нынешнем виде. В римский и византийский периоды территория вошла в христианское городское пространство. После арабского завоевания VII века и в течение исламского периода христианские владения в этом районе не были конфискованы: участок находился в законной собственности коптской христианской общины. В османскую эпоху копты были признаны законными владельцами как религиозная община и оформили владение по османскому праву. Именно поэтому в 1859–1860 годах они законно продали участок Русской духовной миссии — не государству, а религиозной общественной организации, поскольку иностранные государства в Османской империи не могли напрямую приобретать недвижимость. Позднее, в рамках внутренней структуры русских церковно-общественных организаций на Святой земле, имущественные права и управление участком были переданы от Русской духовной миссии дореволюционному Императорскому православному палестинскому обществу (ИППО) — также частному общественному объединению, а не государственному органу. В 1882–1917 годах подворье находилось в собственности этого дореволюционного ИППО, не являясь ни государственной, ни династической собственностью. После 1917 года Российская империя и имперский правопорядок прекратили существование, а само ИППО утратило правосубъектность и фактически перестало существовать как юридическое лицо. Важно уточнить: СССР отказался не от собственности ИППО — она ему и не принадлежала, — а от правопорядка Российской империи, в рамках которого это общество существовало. С исчезновением этого правового режима исчез и сам юридический субъект. В результате права дореволюционного ИППО не могли автоматически перейти ни к СССР, ни к каким-либо созданным позднее российским структурам. В условиях правового вакуума с 1920-х годов фактическое владение и управление подворьем осуществляла OPS — сначала в период Британского мандата, затем в иорданский период. После 1967 года, когда Старый город Иерусалима вернулся под израильский суверенитет, объект был включён в израильское правовое поле и впервые зарегистрирован в Земельном реестре Израиля — טאבו (Tabu), לשכת רישום מקרקעין — за OPS как фактическим держателем и управляющей структурой. О современном российском ИППО — в правильном временном контексте. Уже в 1990-е годы, после распада СССР, в России было создано и зарегистрировано новое юридическое лицо под названием «Императорское православное палестинское общество» (ИППО). Это общество не тождественно дореволюционному ИППО и не связано с ним прямой юридической непрерывностью. Тем не менее оно заявляет себя «правопреемником» исторического общества, опираясь на совпадение названия и историческую риторику, и именно на этом основании выдвигает претензии на Александровское подворье. В международно-юридической логике автоматическое правопреемство возможно только при наличии непрерывности одного и того же юридического лица либо международно признанного акта передачи прав. В случае ИППО таких условий не было, а дополнительным фактором разрыва стала многолетняя роль OPS как самостоятельного фактического держателя имущества. Что решил суд и почему точка ещё не поставлена. Окружной суд Иерусалима постановил сохранить режим статус-кво до принятия политико-административного решения. Согласно судебному определению, Александровское подворье временно остаётся в управлении OPS до тех пор, пока специальная межведомственная комиссия правительства Израиля не вынесет окончательное решение по вопросу собственности. Суд не признал ни одну из сторон окончательным собственником, указав на ограниченность своей юрисдикции. На текущий момент правовой статус подворья остаётся неопределённым. Процесс не завершён; дальнейшие шаги зависят от выводов межведомственной комиссии и возможных новых судебных действий. Правительство Израиля продолжает откладывать финальное решение, стремясь минимизировать правовые и политические последствия. В итоге ключевое решение остаётся за правительством Израиля, а не за судом. Суды лишь зафиксировали статус-кво и прямо указали, что окончательный ответ должен быть выработан исполнительной властью. Таким образом, вопрос Александровского подворья давно вышел за рамки частного имущественного спора и превратился в тест на способность правительства Израиля выдержать внешнее давление, не разрушив внутреннюю логику правового государства. Подробный разбор 👇 В материале по ссылке — • действующая петиция с требованием остановить передачу Александровского подворья; • подробная информация и видео о современном российском ИППО и его претензиях; • полная историко-правовая хронология места — от древнего Иерусалима до израильского кадастра; • разбор судебных решений, позиции OPS и роли межведомственной комиссии правительства Израиля. 👉 https://news.nikk.co.il/che-vse-taki/ Вопрос к аудитории: как вы считаете, должен ли Израиль в подобных ситуациях строго следовать закону и историко-правовым фактам — даже под внешним политическим давлением, или допустимы отступления ради «политической целесообразности»? НАновости‼️: 🇺🇦🇮🇱 Важно❓ Поделитесь ❗️ и подписывайтесь, чтобы не пропустить подобные материалы https://www.facebook.com/profile.php?id=61581708179881

У Харкові — критична ситуація з боргами за електроенергію та газ. Фактично — найгірша в країні Це при тому, що харківʼяни, попри війну, обстріли й складні умови, у більшості справно платять за комунальні послуги. Але ці гроші до держави не доходять. Вони осідають у непрозорих схемах міських комунальних підприємств, які напряму підпорядковуються мерії Харкова та меру Ігорю Терехову. Ситуація вже катастрофічна. Сумарний борг КП «Харківські теплові мережі» перед місцевою ТЕЦ — 6,1 млрд грн. Борги за електроенергію — мільярди гривень. Аналогічні проблеми — з розрахунками за газ. По суті, міська влада покриває махінації у системі теплопостачання. Замість того, щоб навести лад у фінансах і розрахунках, мер Харкова, схоже, обрав іншу тактику, — публічні атаки на уряд та НКРЕКП. За таких масштабів заборгованості та ознак системних зловживань ситуація в Харкові вже виходить за межі міського рівня. #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини

Тінь Патрушева в портах Одеси: зерновий транзит Федоричєва працює на Іран в обхід санкцій, - ЗМІ. Оприлюднені дані щодо роботи структур підсанкційного російського олігарха Олексія Федоричєва (зокрема терміналів ТІС-Зерно і ТІС-Міндобрива у порту «Південний») вказують на функціонування стійкого каналу обходу санкцій. За інформацією, озвученою Петром Порошенком в інтерв’ю Віталію Портникову , цей транзит зерна відбувається за участі осіб з орбіти Міндіча, але стратегічне «кураторство» над схемою здійснює секретар Радбезу РФ Микола Патрушев. Як зазначає економіст Борис Кушнирук, цу перетворює комерційну операцію на елемент гібридної війни, де українська портова інфраструктура використовується в інтересах ворога. Через одеські термінали Федоричєва українське зерно їде в Іран. Фактично, українське зерно стає розмінною валютою у взаєморозрахунках Москви та Тегерана: продовольство в обмін на «шахеди» та ракети. Безперешкодна діяльність активів Федоричєва під час воєнного стану свідчить про те, що механізми санкційного контролю не працюють, а російські спецслужби зберігають вплив на логістичні ворота України, фінансуючи таким чином подальшу агресію проти України. https://t.me/Ukraineaboveallelse

Помічник пуйла Ушаков розповів про розмову Трампа з путіним: ▪️ путін у розмові з Трампом звернув увагу на «атаку Києва БПЛА» на свою резиденцію в Новгородській області. ▪️ заявив, що «терористичні дії» щодо держрезиденції не залишаться без відповіді. ▪️ стверджує, що Трамп був «шокований і обурений» атакою. ▪️ путін «дуже чітко» заявив про перегляд позиції рф через «гостероризм Києва». ▪️ «атака» нібито сталася фактично одразу після переговорів США та України в Мар-а-Лаго. ▪️ Трамп, за словами Ушакова, заявив, що не міг уявити «таких божевільних дій». ▪️ окремо наголошено, що США «слава богу» не надавали Україні «Томагавки» ▪️ і що ця «атака» нібито вплине на американські підходи у роботі з Зеленським. Без доказів. Без підтверджень. Зате з повним набором кремлівських страшилок і спробою нав’язати США потрібну москві картинку. Та хтось міг бути здивований, що русня й надалі намагатиметься зривати досягнення результатів дипломатичного процесу!? Просто казкові ідіоти. https://t.me/Ukraineaboveallelse

❗️Викрито масштабну схему розкрадання електроенергії на понад 168 млн грн — Офіс Генпрокурора. Посадовці комерційної енергопостачальної компанії та великого промислового підприємства у змові з окремими представниками державної компанії — оператора енергосистеми — організували незаконне споживання електроенергії без її фактичної оплати. Підозру оголошено: ▪️ колишньому керівнику промислового підприємства ▪️ керівнику та засновнику енергопостачальної компанії ▪️ експосадовцю державної компанії — оператора енергосистеми #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини #кримінал

🇺🇦Наша історія. 27 грудня 1932 р. вийшла постанова ЦВК і РНК СРСР №84 «Про встановлення єдиної паспортної системи по Союзу РСР та обов’язкової прописки паспортів», якою в СРСР було введено поняття «паспорт громадянина» та започаткована жорстка паспортна система. ⏳Сталінська індустріалізація 1920-х р. потребувала значних ресурсів, як матеріальних, так і людських, а також можливості впливу на ці ресурси. Щоб взяти під контроль міграцію до міст і підприємств, яка з розгортанням індустріалізації та колективізації значно зросла, була введена єдина система паспортів на всій території СРСР. 31 грудня 1932 р. аналогічну постанову було прийнято і у УРСР. 📓До цього на території СРСР паспорт потрібен був тільки для виїзду за кордон. Роль внутрішнього паспорта фактично виконували запроваджені у 1919 р. обов'язкові для тих, хто працює, трудові книжки. Вони були засобом прикріплення робітників до робочого місця й давали право на отримання продовольчих карток. Окрім прізвища, імені та по батькові, дати народження, у цих документах записувалися назва й адреса профспілки, до якої належав власник. 📓У 1923 р. трудові книжки замінили посвідчення особи, які видавалися терміном на три роки і не були обов'язковими. Вони містили такі відомості: прізвище, ім'я, по батькові власника; рік, місяць і число народження; місце постійного проживання; рід занять (основна професія); інформацію про військове зобов’язання і проходження військової служби; родинний стан, перелік неповнолітніх дітей на утриманні. 📓Нові паспорти видавали органи НКВС на окремий термін на основі трудової книжки або метрики (свідоцтва про народження). Запровадження єдиної паспортної системи стало черговим кроком тоталітарної системи. Паспорт видавали тільки міським жителям, працівникам державних установ та робітникам радгоспів у селах. ❌Селяни-колгоспники паспортів не отримали, через що фактично перетворилися на кріпаків. Також з'явився додатковий привід для переслідування мандрівних кобзарів. ❗Окрім цього паспортна система також обмежила свободу пересування самих робітників. Кожен, хто бажав виїхати на заробітки в іншу місцевість, мав подати заяву в міліцію, отримати паспорт і прописатися в домоуправлінні по місцю прибуття протягом 24 годин після приїзду. Якщо це не було здійснено вчасно, винуватцю загрожував штраф у розмірі 100 рублів. Повторне порушення встановлених правил загрожувало позбавленням волі на строк до 3-х років. 📘Спочатку документи отримали робітники Харкова, Києва, Одеси, Сталіно (Донецька), Дніпропетровська та прилеглих місцевостей. Навколо Харкова (а з 1934 р., коли столицю перенесли до Київа – навколо Київа) запроваджувалася 30-кілометрова зона, в межах якої заборонялося проживання «социально-опасных элементов» – політичних засланців, колишніх в’язнів тощо. ✍️Від серпня 1936 р. в паспорті стали робити відмітки щодо судимості власника та ін. обмежувальні записи. «Неблагонадійних» громадян «маркували» завдяки системі шифрів паспорта, який мав дволітерну серію та числовий номер. Цей шифр давав можливість дізнатися не лише про те, що власник документа перебував у таборі, а й причину його ув'язнення (політична, економічна чи кримінальна стаття). 🖼У 1937 р. в паспорти почали вклеювати фото. У такому вигляді з певними змінами та послабленнями (наприклад, голови сільрад отримали право видавати паспорти дітям колгоспників, які збиралися вступати до вишів, хоча робили це досить неохоче або за великий хабар) ця паспортна система проіснувала до 1974 р., коли було прийняте нове "Положення про паспортну систему в СРСР". Лише тоді право мати паспорт поширилося на всіх без винятку колгоспників. 📙Дія нового паспорта не обмежувалася жодним терміном. У документі скоротилася кількість граф, що містили відомості про особу громадянина за рахунок виключення даних про соціальний стан, прийом на роботу і звільнення. 📚Утім, реальна паспортизація населення розпочалася лише в січні 1976 р. і завершилася в грудні 1981 р. Тоді ж колгоспникам почали виплачувати пенсію. #Паспортизація1932

США викрили велику брехню Путіна про масштабний наступ на Україну 28 грудня 2025, 10:25 Slava Kot Аналітики ISW заявили, що Росія не здатна різко наростити наступ на Україну. Російська армія не має реальних можливостей для суттєвого нарощування темпів і масштабів наступальних дій проти України, попри регулярні заяви Володимира Путіна про нібито "просування по всій лінії фронту". Про це йдеться у новому звіті американського Інституту вивчення війни (ISW), який фактично спростовує риторику Кремля. Аналітики ISW зазначають, що Росія стикається з гострим дефіцитом підготовлених резервів і змушена вести війну в нинішньому, повільному та виснажливому режимі. За оцінками експертів Інституту вивчення війни, така ситуація збережеться щонайменше й у 2026 році, якщо рівень західної підтримки України залишатиметься стабільним. Начальник Головного управління розвідки Міноборони України Кирило Буданов наприкінці грудня повідомив, що РФ формально виконала план з набору понад 400 тисяч осіб у 2025 році та планує збільшити мобілізацію у 2026-му. Однак, як наголошують у ISW, цього ресурсу вистачає лише для компенсації поточних втрат, а не для створення повноцінного стратегічного резерву. У США викрили велику брехню Путіна про масштабний наступ на Україну

Солдати рф доживають останні дні: армія повністю оточена українськими підрозділами 28 грудня 2025, 17:44 Ткачова Марія Російські підрозділи, які залишилися в Куп’янську, перебувають у повному оточенні та не мають жодних шансів на деблокаду, повідомили у ЗСУ Російські окупаційні війська, що залишаються в Куп’янську, фактично відрізані від постачання та підкріплень і не мають перспектив вирватися з міста. Про це в ефірі телемарафону повідомив Віктор Трегубов, начальник управління комунікацій Об’єднаних сил ЗСУ. За його словами, нині основні зусилля російського командування спрямовані не на сам Куп’янськ, а на лівий берег річки Оскіл. Саме там окупанти намагаються хоча б частково покращити своє тактичне положення, однак ці спроби не приносять результату. У самому місті російські підрозділи залишаються заблокованими. Вони не мають шляхів відходу чи можливостей для деблокади, а українські сили поступово зачищають Куп’янськ від залишків ворожих груп. Окупанти зазнають втрат і методично знищуються.

🤮Якщо Україна не хоче вирішити все миром, росія буде продовжувати досягати всіх "завдань операції" війною, - путін, пишуть російські медіа. За словами путіна, Київ ігнорує «вигідні пропозиції» щодо безпеки й відновлення. 😡"Сьогодні, з огляду на ваші доповіді, темпи, які ми спостерігаємо на лінії бойового зіткнення, наша зацікавленість у виведенні українських військових формувань з територій, які вони займають, фактично зводиться до нуля", — сказав путін.