• Сьогодні день основи нашої української армії – день піхотинців. Саме український воїн-піхотинець тримає на собі наші фронтові позиції. Зараз, у травні, наше військове командування та Міністерство оборони, наш уряд впроваджують нові кроки, які дозволять Україні посилити піхотинців і нашу армію загалом. Це більш сильні контракти для піхотинців, більш відчутний фінансовий ресурс, більше постачання всього необхідного обладнання, від FPV до НРК, а головне, це значно більша увага держави до піхоти.

    Памʼятаємо, що кожен бій, який витримав наш піхотинець, – це сила для нашої української держави. І памʼятаємо, що позиції нашої піхоти в цій війні – це кров та біль, сміливість та гордість наших людей, які бʼються заради України та віддають своє життя заради України. Шануємо памʼять усіх наших полеглих воїнів.

    Дякую вам. Дякую всім, хто гарантує своєю силою, що Україна є і буде.
    Сьогодні день основи нашої української армії – день піхотинців. Саме український воїн-піхотинець тримає на собі наші фронтові позиції. Зараз, у травні, наше військове командування та Міністерство оборони, наш уряд впроваджують нові кроки, які дозволять Україні посилити піхотинців і нашу армію загалом. Це більш сильні контракти для піхотинців, більш відчутний фінансовий ресурс, більше постачання всього необхідного обладнання, від FPV до НРК, а головне, це значно більша увага держави до піхоти. Памʼятаємо, що кожен бій, який витримав наш піхотинець, – це сила для нашої української держави. І памʼятаємо, що позиції нашої піхоти в цій війні – це кров та біль, сміливість та гордість наших людей, які бʼються заради України та віддають своє життя заради України. Шануємо памʼять усіх наших полеглих воїнів. Дякую вам. Дякую всім, хто гарантує своєю силою, що Україна є і буде.
    276views 1Plays
  • 28 квітня 1938 року злочинна радянська влада розстріляла відому українську дослідницю етнографії, народного мистецтва, ремесел, промислів та харчування в Україні Леонілу Загладу
    НАРОДИЛАСЯ ЛЕОНІЛА (НІНА) ЗАГЛАДА - 29 квітня 1896 року в Києві .
    – ЕТНОГРАФКА, ДослідниЦЯ УКРАЇНСЬКОЇ ТРАДИЦІЙНОЇ КУЛЬТУРИ
    Закінчила школу, планувала стати юристом, тож у 1917-1920 роках опановувала курс права у Київському університеті. Але її все більше захопила тема традиційної української культури, яка завдяки діяльності «Просвіти» та в умовах боротьби за українську державність 1917-1921 років змогла постати не як локальний різновид побутування неосвічених селян (так вона сприймалася з колонізаторських позицій Російської імперії), а як сукупність духовних та матеріальних цінностей самобутнього народу.

    У 1924 році Ніна Заглада закінчила Київський археологічний інститут та почала працювати науковим співробітником Музею (Кабінету)
    ...30 березня 1938 року Леонілу заарештовано. Вона була звинувачена не лише в націоналізмі, а й в участі у військово-повстанській контрреволюційній організації. Ціллю організації названо повалення радянського ладу в Україні й створення незалежної української держави на зразок УНР. Не витримавши тиску, Заглада визнала обвинувачення.

    У протоколі від 6 квітня 1938 року бачимо такий запис: «Уся робота музею була побудована таким чином, щоб уся увага була спрямована на дослідження давнього, відсталого села — ігноруючи нові досягнення техніки у сільському господарстві. Експозиція музею була побудована контрреволюційно, націоналістично, а саме: підбирались експонати й ілюстративний матеріал і викладались в експозиції без класового розшарування села».

    За рішенням трійки київського нквс талановиту дослідницю напередодні її 42-річчя розстріляно, а всі її праці заборонено. Вирок виконано близько 23:00 28 квітня 1938 року. Поховано Леонілу Загладу в Биківні.
    28 квітня 1938 року злочинна радянська влада розстріляла відому українську дослідницю етнографії, народного мистецтва, ремесел, промислів та харчування в Україні Леонілу Загладу НАРОДИЛАСЯ ЛЕОНІЛА (НІНА) ЗАГЛАДА - 29 квітня 1896 року в Києві . – ЕТНОГРАФКА, ДослідниЦЯ УКРАЇНСЬКОЇ ТРАДИЦІЙНОЇ КУЛЬТУРИ Закінчила школу, планувала стати юристом, тож у 1917-1920 роках опановувала курс права у Київському університеті. Але її все більше захопила тема традиційної української культури, яка завдяки діяльності «Просвіти» та в умовах боротьби за українську державність 1917-1921 років змогла постати не як локальний різновид побутування неосвічених селян (так вона сприймалася з колонізаторських позицій Російської імперії), а як сукупність духовних та матеріальних цінностей самобутнього народу. У 1924 році Ніна Заглада закінчила Київський археологічний інститут та почала працювати науковим співробітником Музею (Кабінету) ...30 березня 1938 року Леонілу заарештовано. Вона була звинувачена не лише в націоналізмі, а й в участі у військово-повстанській контрреволюційній організації. Ціллю організації названо повалення радянського ладу в Україні й створення незалежної української держави на зразок УНР. Не витримавши тиску, Заглада визнала обвинувачення. У протоколі від 6 квітня 1938 року бачимо такий запис: «Уся робота музею була побудована таким чином, щоб уся увага була спрямована на дослідження давнього, відсталого села — ігноруючи нові досягнення техніки у сільському господарстві. Експозиція музею була побудована контрреволюційно, націоналістично, а саме: підбирались експонати й ілюстративний матеріал і викладались в експозиції без класового розшарування села». За рішенням трійки київського нквс талановиту дослідницю напередодні її 42-річчя розстріляно, а всі її праці заборонено. Вирок виконано близько 23:00 28 квітня 1938 року. Поховано Леонілу Загладу в Биківні.
    227views
  • ⚠️ Увага, можливий масований ракетний удар по Україні протягом найближчих 24 годин: зараз відбувається передислокація стратегічної авіації, – моніторинг.
    Громадян закликають мати запас води та заряджені пристрої. У разі небезпеки повідомимо додатково.

    https://t.me/Ukraineaboveallelse
    ⚠️ Увага, можливий масований ракетний удар по Україні протягом найближчих 24 годин: зараз відбувається передислокація стратегічної авіації, – моніторинг. Громадян закликають мати запас води та заряджені пристрої. У разі небезпеки повідомимо додатково. https://t.me/Ukraineaboveallelse
    1
    1comments 94views
  • ⚠️ Увага до українців: найближчими днями є загроза масованого комбінованого удару по Україні, – моніторинг.
    Серед пріоритетних цілей – Київ і Дніпро. Можливе застосування дронів і ракет, українцям радять підготуватися – зробити запас води та зарядити пристрої.

    https://t.me/Ukraineaboveallelse
    ⚠️ Увага до українців: найближчими днями є загроза масованого комбінованого удару по Україні, – моніторинг. Серед пріоритетних цілей – Київ і Дніпро. Можливе застосування дронів і ракет, українцям радять підготуватися – зробити запас води та зарядити пристрої. https://t.me/Ukraineaboveallelse
    1
    1comments 87views
  • ‼️ Увага! Шахраї розсилають фейкові листи від імені Кирила Буданова: в ОП закликали не довіряти сумнівним адресантам.

    https://t.me/Ukraineaboveallelse
    ‼️ Увага! Шахраї розсилають фейкові листи від імені Кирила Буданова: в ОП закликали не довіряти сумнівним адресантам. https://t.me/Ukraineaboveallelse
    151views
  • Українська делегація в ПАРЄ активізує запуск Спецтрибуналу за злочин агресії проти України - Кравчук

    Активізація зусиль задля створення Спеціального трибуналу щодо злочину агресії проти України буде в центрі уваги роботи української делегації на весняному пленарному засіданні Парламентської асамблеї Ради Європи (ПАРЄ), яке розпочнеться 20 квітня в Страсбурзі.

    «Ця сесія передуватиме зустрічі міністрів закордонних справ 46 держав - членів Ради Європи 15 травня 2026 року в Кишиневі, де, як очікується, має бути підписана Розширена часткова угода щодо Керівного комітету Спецтрибуналу щодо злочину агресії проти України. Тому наша увага буде зосереджена на дебатах, під час яких ми закликатимемо активізувати зусилля задля створення Спеціального трибуналу», - розповіла Кравчук.

    За її словами, саме питання щодо трибуналу будуть ключовими до Генсека Ради Європи Алена Берсе після його звернення до делегатів.
    #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news
    Українська делегація в ПАРЄ активізує запуск Спецтрибуналу за злочин агресії проти України - Кравчук Активізація зусиль задля створення Спеціального трибуналу щодо злочину агресії проти України буде в центрі уваги роботи української делегації на весняному пленарному засіданні Парламентської асамблеї Ради Європи (ПАРЄ), яке розпочнеться 20 квітня в Страсбурзі. «Ця сесія передуватиме зустрічі міністрів закордонних справ 46 держав - членів Ради Європи 15 травня 2026 року в Кишиневі, де, як очікується, має бути підписана Розширена часткова угода щодо Керівного комітету Спецтрибуналу щодо злочину агресії проти України. Тому наша увага буде зосереджена на дебатах, під час яких ми закликатимемо активізувати зусилля задля створення Спеціального трибуналу», - розповіла Кравчук. За її словами, саме питання щодо трибуналу будуть ключовими до Генсека Ради Європи Алена Берсе після його звернення до делегатів. #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news
    114views
  • ⚠️ Увага до батьків: у дитячому харчуванні «Hipp» знайшли щурячу отруту, – попереджає The Guardian.
    Небезпечну речовину виявили в дитячому харчуванні, яке продається щонайменше у 4 країнах Європи. Батьків закликають уважніше перевіряти склад і якість продуктів для немовлят.
    Попередьте близьких! 🔗

    https://t.me/Ukraineaboveallelse
    ⚠️ Увага до батьків: у дитячому харчуванні «Hipp» знайшли щурячу отруту, – попереджає The Guardian. Небезпечну речовину виявили в дитячому харчуванні, яке продається щонайменше у 4 країнах Європи. Батьків закликають уважніше перевіряти склад і якість продуктів для немовлят. Попередьте близьких! 🔗 https://t.me/Ukraineaboveallelse
    60views
  • Зустріч із Самотністю

    Самотність — це щось на кшталт незваного гостя. Того самого, який приходить без попередження, сідає на диван, з’їдає твоє печиво і ще й мовчить так виразно, що хочеться ввімкнути телевізор, радіо і сусідський перфоратор одночасно.

    Пам’ятаю свій перший “серйозний” вечір наодинці.

    — Ну що, — сказав я сам собі, зачиняючи двері, — сьогодні ми з тобою проведемо час разом.

    — “Ми”? — відгукнувся внутрішній голос. — Ти серйозно зараз множину вживаєш?

    — Не придирайся, — відповів я. — Просто… буде нормально.

    Через десять хвилин я вже ходив по квартирі, як детектив без справи. Відкрив холодильник.

    — Може, ти хочеш їсти? — запитав я себе.

    — Ти питав це п’ять хвилин тому.

    — Ну а раптом відповідь змінилась.

    Холодильник мовчав. Я теж.

    І ось у цей момент я вперше відчув: самотність не кричить. Вона дивиться. Спокійно так, уважно. Наче каже: “Ну що, поговоримо?”

    — А про що з тобою говорити? — буркнув я.

    — Про тебе, — відповіла вона. — Ти ж у себе є?

    — Є… здається.

    Спочатку було дивно. Мій мозок, звиклий до постійного шуму, почав панікувати:

    — Увага! Тиша! Повторюю: тиша! Вжити заходів!

    Я включив музику.

    — Не хитруй, — сказала самотність. — Я все одно тут.

    Я вимкнув.

    — Добре, — зітхнув я. — І що ти від мене хочеш?

    — Нічого, — відповіла вона. — Просто будь.

    Це “просто будь” звучало підозріло. Як інструкція без інструкції.

    Я сів. Потім встав. Потім знову сів.

    — Я не вмію просто бути, — чесно зізнався я.

    — А ти спробуй, — сказала самотність. — Без ролей. Без глядачів. Без аплодисментів.

    І тут почалося найцікавіше.

    Виявилось, що без глядачів я трохи інший. Менше герой, більше… я. Я почав згадувати речі, які давно відклав “на потім”. Думки повилазили, як коти з підвалу після дощу.

    — Слухай, — сказав я сам собі, — а чого ти насправді хочеш?

    — Від життя чи зараз? — уточнив внутрішній голос.

    — Почнемо з простого.

    — Чаю, — відповів я.

    — Ну хоч щось конкретне.

    Я зробив чай. Сів біля вікна.

    І раптом — без жодного попередження — стало… добре.

    Не “вау, я на вершині світу”, а тихо добре. Як коли знаходиш у кишені гроші, про які забув. Або коли батарея телефону раптом не розряджається на 3%.

    — Це що зараз було? — запитав я.

    — Це ти, — відповіла самотність. — Без зайвого.

    — І що, так можна було?

    — Завжди можна було. Просто ти тікав.

    Я замислився.

    — Виходить, ти не ворог?

    — Я взагалі-то нею ніколи і не була, — трохи образилась самотність. — Це ти мене так назвав.

    — Ну вибач, — сказав я. — Просто ти приходиш без попередження.

    — А ти спробуй сам мене запросити, — відповіла вона.

    Це прозвучало як виклик.

    Наступного дня я спеціально не написав нікому першим. Не включив нічого зайвого. Просто залишився наодинці.

    — Ну що, — сказав я, — приходь.

    — Я вже тут, — відповіла самотність.

    І цього разу вона не була незручною. Вона була… затишною. Як старий светр, який трохи дивний, але найтепліший.

    — Знаєш, — сказав я, — з тобою навіть не нудно.

    — А я і не для нудьги, — відповіла вона. — Я для розмови, яку ти уникав.

    — І для чаю?

    — І для чаю теж.

    Я засміявся.

    І тоді до мене дійшло: вміти приймати самотність — це не про те, щоб героїчно страждати в тиші, дивлячись у стелю, як у драматичному фільмі. Це про те, щоб раптом виявити: ти сам собі цілком нормальна компанія.

    — Слухай, — сказав я, — а якщо я звикну до тебе, я не стану дивним?

    — Ти вже дивний, — чесно відповіла самотність. — Просто тепер тобі з цим комфортно.

    — Справедливо.

    І знаєш що? У цьому є якийсь особливий кайф. Коли ти не залежиш від того, чи є поруч хтось, щоб почуватися добре. Коли тиша не лякає, а запрошує. Коли вечір наодинці — це не “ой, знову нікого нема”, а “о, нарешті час для себе”.

    — То ти дар? — запитав я наостанок.

    Самотність трохи помовчала, ніби роблячи паузу для ефекту.

    — Я інструмент, — сказала вона. — Але в правильних руках — так, дар.

    Я кивнув.

    — Ну що ж, — сказав я, піднімаючи чашку чаю, — тоді давай працювати разом.

    — Давай, — усміхнулась тиша.
    Зустріч із Самотністю Самотність — це щось на кшталт незваного гостя. Того самого, який приходить без попередження, сідає на диван, з’їдає твоє печиво і ще й мовчить так виразно, що хочеться ввімкнути телевізор, радіо і сусідський перфоратор одночасно. Пам’ятаю свій перший “серйозний” вечір наодинці. — Ну що, — сказав я сам собі, зачиняючи двері, — сьогодні ми з тобою проведемо час разом. — “Ми”? — відгукнувся внутрішній голос. — Ти серйозно зараз множину вживаєш? — Не придирайся, — відповів я. — Просто… буде нормально. Через десять хвилин я вже ходив по квартирі, як детектив без справи. Відкрив холодильник. — Може, ти хочеш їсти? — запитав я себе. — Ти питав це п’ять хвилин тому. — Ну а раптом відповідь змінилась. Холодильник мовчав. Я теж. І ось у цей момент я вперше відчув: самотність не кричить. Вона дивиться. Спокійно так, уважно. Наче каже: “Ну що, поговоримо?” — А про що з тобою говорити? — буркнув я. — Про тебе, — відповіла вона. — Ти ж у себе є? — Є… здається. Спочатку було дивно. Мій мозок, звиклий до постійного шуму, почав панікувати: — Увага! Тиша! Повторюю: тиша! Вжити заходів! Я включив музику. — Не хитруй, — сказала самотність. — Я все одно тут. Я вимкнув. — Добре, — зітхнув я. — І що ти від мене хочеш? — Нічого, — відповіла вона. — Просто будь. Це “просто будь” звучало підозріло. Як інструкція без інструкції. Я сів. Потім встав. Потім знову сів. — Я не вмію просто бути, — чесно зізнався я. — А ти спробуй, — сказала самотність. — Без ролей. Без глядачів. Без аплодисментів. І тут почалося найцікавіше. Виявилось, що без глядачів я трохи інший. Менше герой, більше… я. Я почав згадувати речі, які давно відклав “на потім”. Думки повилазили, як коти з підвалу після дощу. — Слухай, — сказав я сам собі, — а чого ти насправді хочеш? — Від життя чи зараз? — уточнив внутрішній голос. — Почнемо з простого. — Чаю, — відповів я. — Ну хоч щось конкретне. Я зробив чай. Сів біля вікна. І раптом — без жодного попередження — стало… добре. Не “вау, я на вершині світу”, а тихо добре. Як коли знаходиш у кишені гроші, про які забув. Або коли батарея телефону раптом не розряджається на 3%. — Це що зараз було? — запитав я. — Це ти, — відповіла самотність. — Без зайвого. — І що, так можна було? — Завжди можна було. Просто ти тікав. Я замислився. — Виходить, ти не ворог? — Я взагалі-то нею ніколи і не була, — трохи образилась самотність. — Це ти мене так назвав. — Ну вибач, — сказав я. — Просто ти приходиш без попередження. — А ти спробуй сам мене запросити, — відповіла вона. Це прозвучало як виклик. Наступного дня я спеціально не написав нікому першим. Не включив нічого зайвого. Просто залишився наодинці. — Ну що, — сказав я, — приходь. — Я вже тут, — відповіла самотність. І цього разу вона не була незручною. Вона була… затишною. Як старий светр, який трохи дивний, але найтепліший. — Знаєш, — сказав я, — з тобою навіть не нудно. — А я і не для нудьги, — відповіла вона. — Я для розмови, яку ти уникав. — І для чаю? — І для чаю теж. Я засміявся. І тоді до мене дійшло: вміти приймати самотність — це не про те, щоб героїчно страждати в тиші, дивлячись у стелю, як у драматичному фільмі. Це про те, щоб раптом виявити: ти сам собі цілком нормальна компанія. — Слухай, — сказав я, — а якщо я звикну до тебе, я не стану дивним? — Ти вже дивний, — чесно відповіла самотність. — Просто тепер тобі з цим комфортно. — Справедливо. І знаєш що? У цьому є якийсь особливий кайф. Коли ти не залежиш від того, чи є поруч хтось, щоб почуватися добре. Коли тиша не лякає, а запрошує. Коли вечір наодинці — це не “ой, знову нікого нема”, а “о, нарешті час для себе”. — То ти дар? — запитав я наостанок. Самотність трохи помовчала, ніби роблячи паузу для ефекту. — Я інструмент, — сказала вона. — Але в правильних руках — так, дар. Я кивнув. — Ну що ж, — сказав я, піднімаючи чашку чаю, — тоді давай працювати разом. — Давай, — усміхнулась тиша.
    2
    1Kviews
  • @ВСІХ
    ⚠️ Увага! 4 Ту-95 та 2 Ту-160 здійснили пуски в районі Каспію, – моніторинг
    Якщо це не імітація – то крилаті ракети очікуємо біля кордонів: ~19:30 - 20:30.
    UPD // У повітрі також 6 бомбардувальників Ту-22М3.

    https://t.me/Ukraineaboveallelse
    @ВСІХ ⚠️ Увага! 4 Ту-95 та 2 Ту-160 здійснили пуски в районі Каспію, – моніторинг Якщо це не імітація – то крилаті ракети очікуємо біля кордонів: ~19:30 - 20:30. UPD // У повітрі також 6 бомбардувальників Ту-22М3. https://t.me/Ukraineaboveallelse
    1
    1comments 111views
  • ‼️ Увага, розшук❗️

    У Київській області розшукують 40-річну Тетяну Семесенко, яка зникла 8 квітня.

    Жінка виїхала з Узина до Києва та мала повернутися в село Луб’янка Бучанського району, однак досі не вийшла на зв’язок — телефон вимкнений.

    Прикмети: зріст 156 см, середньої тілобудови, сірі очі, чорне волосся до плечей.
    Була одягнена у світло-сіру жилетку, темно-сірі штани, чорну шапку, чорні кросівки, мала червоний рюкзак.

    Інформацію про можливе місцеперебування просять повідомляти за номером 102 або за телефоном: +380 93 986 1978.
    #Київ_регіон #Київщина_новини #Київ_Київщина #Київські_новини #Kyiv_region #Kyiv #Kiev_news
    ‼️ Увага, розшук❗️ У Київській області розшукують 40-річну Тетяну Семесенко, яка зникла 8 квітня. Жінка виїхала з Узина до Києва та мала повернутися в село Луб’янка Бучанського району, однак досі не вийшла на зв’язок — телефон вимкнений. Прикмети: зріст 156 см, середньої тілобудови, сірі очі, чорне волосся до плечей. Була одягнена у світло-сіру жилетку, темно-сірі штани, чорну шапку, чорні кросівки, мала червоний рюкзак. Інформацію про можливе місцеперебування просять повідомляти за номером 102 або за телефоном: +380 93 986 1978. #Київ_регіон #Київщина_новини #Київ_Київщина #Київські_новини #Kyiv_region #Kyiv #Kiev_news
    1
    380views
More Results