• Газ продають, світло експортують, а чиновникам залишають зарплати у сотні тисяч, — Разумков

    Народний депутат Дмитро Разумков під час виступу у Верховній Раді різко розкритикував Кабмін. За його словами, у суспільства накопичилось чимало запитань, на які урядовці не хочуть публічно відповісти: минулого разу поїхали до Буковелю, а сьогодні — пішли з сесійної зали, бо повітряна тривога.

    Не повернувся міністр фінансів, щоб доповісти про бюджет. Нікому ставити питання й про експорт газу напередодні опалювального сезону, коли є реальна загроза, що взимку газу не вистачить для потреб населення, підприємств, шкіл і лікарень. Те саме стосується й експорту електроенергії.

    «Половина України сидить без світла, а за офіційною статистикою ми її продаємо за кордон», — сказав нардеп. Уряд вдає, що це вимушені кроки, бо грошей немає. З цієї ж причини планують скоротити тисячі держслужбовців. Під загрозою звільнення рядові працівники, на спинах яких «державна служба ледь їде», тоді як члени наглядових рад і надалі отримуватимуть від 300 до 700 тисяч гривень, а інколи й більше. Він також нагадав про законопроєкт №8312, до якого подав правку з пропозицією обмежити зарплати чиновників десятьма мінімальними зарплатами.

    «Ви сказали, що це популізм, що це не можна робити. То вийдіть на вулицю і спитайте в людей, чи справедливо чиновники отримують 86 тисяч зарплати. Багато хто захоче помінятися місцями», — звернувся Разумков до депутатів.
    Газ продають, світло експортують, а чиновникам залишають зарплати у сотні тисяч, — Разумков Народний депутат Дмитро Разумков під час виступу у Верховній Раді різко розкритикував Кабмін. За його словами, у суспільства накопичилось чимало запитань, на які урядовці не хочуть публічно відповісти: минулого разу поїхали до Буковелю, а сьогодні — пішли з сесійної зали, бо повітряна тривога. Не повернувся міністр фінансів, щоб доповісти про бюджет. Нікому ставити питання й про експорт газу напередодні опалювального сезону, коли є реальна загроза, що взимку газу не вистачить для потреб населення, підприємств, шкіл і лікарень. Те саме стосується й експорту електроенергії. «Половина України сидить без світла, а за офіційною статистикою ми її продаємо за кордон», — сказав нардеп. Уряд вдає, що це вимушені кроки, бо грошей немає. З цієї ж причини планують скоротити тисячі держслужбовців. Під загрозою звільнення рядові працівники, на спинах яких «державна служба ледь їде», тоді як члени наглядових рад і надалі отримуватимуть від 300 до 700 тисяч гривень, а інколи й більше. Він також нагадав про законопроєкт №8312, до якого подав правку з пропозицією обмежити зарплати чиновників десятьма мінімальними зарплатами. «Ви сказали, що це популізм, що це не можна робити. То вийдіть на вулицю і спитайте в людей, чи справедливо чиновники отримують 86 тисяч зарплати. Багато хто захоче помінятися місцями», — звернувся Разумков до депутатів.
    41views 1Plays
  • ТРИВОГА, ВРАЖИНА І ЗАХІД

    Ось знову тривога звучить
    І тишу вона розриває,
    Та світу воно не болить,
    Тому він лишень споглядає.

    Та світу воно не болить,
    Жахіття для них незнайомі…
    Ми хочемо вижити й жить
    В своє́му вкраїнському домі.

    Ми хочемо вижити й жить,
    І далі що буде – не знаєм,
    Щоразу тривога звучить,
    В ту мить ми усі потерпаєм.

    Щоразу тривога звучить,
    Про лихо вона сповіщає.
    Убивче сміття знов летить,
    А Захід прильоти вивчає.

    Убивче сміття знов летить,
    Та Захід не хоче збагнути:
    Якщо він війну не приспить,
    То їй на землі їхній бути.

    Якщо він війну не приспить
    І буде на щось ще чекати,
    Вражину не треба просить –
    Сама завітає до хати.

    Вражину не треба просить,
    Вони ж бо – непрохані гості.
    Захочуть тоді вони жить,
    Та можуть збирати лиш кості.

    12.10.2026 р.

    ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
    ID: 1070402
    ТРИВОГА, ВРАЖИНА І ЗАХІД Ось знову тривога звучить І тишу вона розриває, Та світу воно не болить, Тому він лишень споглядає. Та світу воно не болить, Жахіття для них незнайомі… Ми хочемо вижити й жить В своє́му вкраїнському домі. Ми хочемо вижити й жить, І далі що буде – не знаєм, Щоразу тривога звучить, В ту мить ми усі потерпаєм. Щоразу тривога звучить, Про лихо вона сповіщає. Убивче сміття знов летить, А Захід прильоти вивчає. Убивче сміття знов летить, Та Захід не хоче збагнути: Якщо він війну не приспить, То їй на землі їхній бути. Якщо він війну не приспить І буде на щось ще чекати, Вражину не треба просить – Сама завітає до хати. Вражину не треба просить, Вони ж бо – непрохані гості. Захочуть тоді вони жить, Та можуть збирати лиш кості. 12.10.2026 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026 ID: 1070402
    49views
  • ЄДИНИЙ ЗАХИСТ І НАДІЯ

    Морози люті, темінь скрізь,
    І на душі тривога.
    Не спакувати нам валіз –
    Надія лиш на Бога.

    Сховатись нам нема куди,
    Бо пекла не чекали.
    І не чекали ми біди,
    Й ніщо́ не будували.

    Не будували укриттів,
    І сховищ в нас немає.
    Диявол ворога привів –
    От він і гаратає.

    Він шле убивче нам сміття,
    І шле без передиху,
    Цим забирає в нас життя…
    Відкрив дорогу ли́ху.

    Лунають вибухи у нас –
    Розвагу ворог має,
    А ми в молитві защораз.
    В нас вибору немає.

    Рука Господня – укриття,
    Це – захист і надія,
    Що вбереже Господь життя
    І кожного зігріє.

    09.10.2026 р.

    ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
    ЄДИНИЙ ЗАХИСТ І НАДІЯ Морози люті, темінь скрізь, І на душі тривога. Не спакувати нам валіз – Надія лиш на Бога. Сховатись нам нема куди, Бо пекла не чекали. І не чекали ми біди, Й ніщо́ не будували. Не будували укриттів, І сховищ в нас немає. Диявол ворога привів – От він і гаратає. Він шле убивче нам сміття, І шле без передиху, Цим забирає в нас життя… Відкрив дорогу ли́ху. Лунають вибухи у нас – Розвагу ворог має, А ми в молитві защораз. В нас вибору немає. Рука Господня – укриття, Це – захист і надія, Що вбереже Господь життя І кожного зігріє. 09.10.2026 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
    135views
  • ДУМАЛА

    Я думала, що вже дали́ відбій,
    Я думала – закі́нчилась тривога,
    Та виявилось – у системі збій
    Й летить вражина далі до порога.

    Я думала – закі́нчилось усе,
    Я думала – тривога вже минула…
    Загрозу далі ворог нам несе.
    Ще вічним сном вражина не заснула.

    Я думала, що вже на цьо́му все,
    Але ж бо ні… летить той мотлох далі,
    Йде звук страшний, навколо все трясе,
    Й щораз загроза ближче все дедалі.

    Я думала – вже стихне дикий свист,
    Я думала – минула ця навала,
    А з неба пада не пожовклий лист
    І знов земля від вибуху здригала.

    Я думала – спокійна буде ніч
    І вибухів вже більше не почую,
    Та вибухи знов чую зі всібіч
    Здригаюся і кожен з них рахую.

    Я думала, що рев уже затих,
    Я думала – скінчилася тривога,
    Та знов над нами від ракети свист,
    І знову смерть несеться до порога.

    Я думала – страшна минула мить,
    Та спалахи я бачу знову в небі,
    І знов земля під вибухом дрижить,
    Хоч ми не є у цій страшній потребі.

    Я думала – ось зараз все мине,
    Я думала – нарешті тиша буде,
    Та знову серце від тривоги рве,
    Бо смерть летить, не знаючи остуди.

    Я думала — уже скінчилась ніч,
    І можна же нічо́го не боятись,
    Не довело́сь зімкну́ть на мить хоч віч,
    Бо змушена до звуків прислухатись.

    Я думала, що вже біді кінець,
    Та кожна мить стає щораз страшніша,
    Бо є в орди страшний убивчий жрець,
    Тому загроза защораз все більша.

    07.10.2026 р.

    ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
    ID: 1070086
    ДУМАЛА Я думала, що вже дали́ відбій, Я думала – закі́нчилась тривога, Та виявилось – у системі збій Й летить вражина далі до порога. Я думала – закі́нчилось усе, Я думала – тривога вже минула… Загрозу далі ворог нам несе. Ще вічним сном вражина не заснула. Я думала, що вже на цьо́му все, Але ж бо ні… летить той мотлох далі, Йде звук страшний, навколо все трясе, Й щораз загроза ближче все дедалі. Я думала – вже стихне дикий свист, Я думала – минула ця навала, А з неба пада не пожовклий лист І знов земля від вибуху здригала. Я думала – спокійна буде ніч І вибухів вже більше не почую, Та вибухи знов чую зі всібіч Здригаюся і кожен з них рахую. Я думала, що рев уже затих, Я думала – скінчилася тривога, Та знов над нами від ракети свист, І знову смерть несеться до порога. Я думала – страшна минула мить, Та спалахи я бачу знову в небі, І знов земля під вибухом дрижить, Хоч ми не є у цій страшній потребі. Я думала – ось зараз все мине, Я думала – нарешті тиша буде, Та знову серце від тривоги рве, Бо смерть летить, не знаючи остуди. Я думала — уже скінчилась ніч, І можна же нічо́го не боятись, Не довело́сь зімкну́ть на мить хоч віч, Бо змушена до звуків прислухатись. Я думала, що вже біді кінець, Та кожна мить стає щораз страшніша, Бо є в орди страшний убивчий жрець, Тому загроза защораз все більша. 07.10.2026 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026 ID: 1070086
    222views
  • "Мамо, там тривога": історії дітей, які ростуть під обстрілами у прифронтових регіонах #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news #жертви_війни https://brovaryregion.in.ua/?p=51170
    "Мамо, там тривога": історії дітей, які ростуть під обстрілами у прифронтових регіонах #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news #жертви_війни https://brovaryregion.in.ua/?p=51170
    BROVARYREGION.IN.UA
    «Мамо, там тривога»: історії дітей, які ростуть під обстрілами у прифронтових регіонах
    Життя дітей у прифронтових та прикордонних регіонах України сьогодні визначене постійними повітряними тривогами, обстрілами КАБами та загрозою ударних БПЛА. Хронічний стрес глибинно впливає на їхній емоційний стан, навчання та соціалізацію. РБК-Україна ділиться історіями дітей із прифронтових регі
    168views
  • Тривоги тривогами, а обовʼязкові справи потрібно робити.

    Ми й робили!

    Я повисмикала всі-всі моркви!

    Донечка - буряки!
    Й ще трошки яблучок десь вполювала!

    Синочок визбирав всі гарбузи й залишки кабачків!

    Ірина Олександрова традиційно керувала кухнею та банно-пральним комбінатом!:) Їсточки готувала та пралку ганяла!:)

    Якусь частину визбираного врожаю ми з донею затягли до двору.
    Трохи відсортували й гички курям винесли?

    Моркву розкладала в три цебра!:)
    1. На зимове зберігання до льоху. Вже лантух з двома відрами моркви синочок у льох відтягнув!
    2. Щоб використовувати найближчим часом.
    3. Така собі морква!:) Де маленька, де пʼятипала, де репнута!:) Її я мʼясорубкою нашаткую, розплющу шарами по пакетах й запхаю в морозилку!

    Роботи б вистачило аж до темна!
    Але…
    Але по-перше, ми вже втомилися!:)
    Вирішили, що та робота від нас нікуди не подінеться!:)
    Все кинули й пішли собі!:)
    По-друге, якщо всю роботу переробити сьогодні, як завтра жити безробітному?:)

    Сподіваюся, що те завтра в нас станеться?
    Ось завтра й доробимо!

    Ви там як?
    Тривоги тривогами, а обовʼязкові справи потрібно робити. Ми й робили! Я повисмикала всі-всі моркви! Донечка - буряки! Й ще трошки яблучок десь вполювала! Синочок визбирав всі гарбузи й залишки кабачків! Ірина Олександрова традиційно керувала кухнею та банно-пральним комбінатом!:) Їсточки готувала та пралку ганяла!:) Якусь частину визбираного врожаю ми з донею затягли до двору. Трохи відсортували й гички курям винесли? Моркву розкладала в три цебра!:) 1. На зимове зберігання до льоху. Вже лантух з двома відрами моркви синочок у льох відтягнув! 2. Щоб використовувати найближчим часом. 3. Така собі морква!:) Де маленька, де пʼятипала, де репнута!:) Її я мʼясорубкою нашаткую, розплющу шарами по пакетах й запхаю в морозилку! Роботи б вистачило аж до темна! Але… Але по-перше, ми вже втомилися!:) Вирішили, що та робота від нас нікуди не подінеться!:) Все кинули й пішли собі!:) По-друге, якщо всю роботу переробити сьогодні, як завтра жити безробітному?:) Сподіваюся, що те завтра в нас станеться? Ось завтра й доробимо! Ви там як?
    310views
  • ТРИНАДЦЯТЬ ГОДИН У ТРИВОЗІ

    Тривога тривала тринадцять годин,
    Тринадцять годин гаратання,
    Ушкоджень застав в нас об'єкт не один –
    Такі у ординців старання.

    А далі у тиші лиш кілька хвилин,
    І далі – велика загроза,
    Страшне розмаїття жахливих картин –
    Розвага така в шмаровоза*.

    Тож молимось далі, як вижити нам,
    Бо ворог узявсь за столицю,
    Аби з нас ніхто не прощавсь із життям,
    Бо ворог нам шле не жар-птицю.

    Нелегко триматись у пеклі такім
    І бачить жахливі картини,
    Життя всі людські для убивць ніпочім…
    Й ніяк ця потвора не згине.

    Продовжує вбивця в столиці терор,
    А світ на усе споглядає,
    Та це ж – не кіно і наш люд – не актор…
    Напруга терору зростає.

    Тринадцять годин у тривозі й страсі,
    Тринадцять годин в гаратанні,
    І дехто вмивавсь не в воді, не в росі,
    А й в кро́ві… у миті останні.
    30.09.2026 р.

    ШМАРОВОЗ* - тут у розумінні істоти з брудною душею, яка віддає накази вбивати.

    ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
    ID: 1069818
    ТРИНАДЦЯТЬ ГОДИН У ТРИВОЗІ Тривога тривала тринадцять годин, Тринадцять годин гаратання, Ушкоджень застав в нас об'єкт не один – Такі у ординців старання. А далі у тиші лиш кілька хвилин, І далі – велика загроза, Страшне розмаїття жахливих картин – Розвага така в шмаровоза*. Тож молимось далі, як вижити нам, Бо ворог узявсь за столицю, Аби з нас ніхто не прощавсь із життям, Бо ворог нам шле не жар-птицю. Нелегко триматись у пеклі такім І бачить жахливі картини, Життя всі людські для убивць ніпочім… Й ніяк ця потвора не згине. Продовжує вбивця в столиці терор, А світ на усе споглядає, Та це ж – не кіно і наш люд – не актор… Напруга терору зростає. Тринадцять годин у тривозі й страсі, Тринадцять годин в гаратанні, І дехто вмивавсь не в воді, не в росі, А й в кро́ві… у миті останні. 30.09.2026 р. ШМАРОВОЗ* - тут у розумінні істоти з брудною душею, яка віддає накази вбивати. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026 ID: 1069818
    211views
  • 🇺🇦 Учні атакованої школи знову сидять в укритті, а в Києві лунає тривога: такі реалії сучасного навчання

    Одинадцятикласники кажуть, що навчатися в такому режимі дуже важко і небезпечно, адже іноді навіть по дорозі до школи можна потрапити в надзвичайну ситуацію.

    ➡️ Кадри журналістів «УС»
    🇺🇦 Учні атакованої школи знову сидять в укритті, а в Києві лунає тривога: такі реалії сучасного навчання Одинадцятикласники кажуть, що навчатися в такому режимі дуже важко і небезпечно, адже іноді навіть по дорозі до школи можна потрапити в надзвичайну ситуацію. ➡️ Кадри журналістів «УС»
    146views 1Plays
  • 🇺🇦 Не всі діти встигли дійти до школи, коли пролунала тривога. Добре, що дітей було небагато, ми швидко спустилися в укриття, — директорка атакованої школи у Києві

    Та деякі діти все ж перелякалися, розказала нашим журналістам Валентина Володимирівна. Це школа для дітей, які навчаються за інклюзивною формою, тому реакція на стрес може бути різною.

    ➡️ Кадри журналістів «УС»
    🇺🇦 Не всі діти встигли дійти до школи, коли пролунала тривога. Добре, що дітей було небагато, ми швидко спустилися в укриття, — директорка атакованої школи у Києві Та деякі діти все ж перелякалися, розказала нашим журналістам Валентина Володимирівна. Це школа для дітей, які навчаються за інклюзивною формою, тому реакція на стрес може бути різною. ➡️ Кадри журналістів «УС»
    193views 3Plays
  • ДВАНАДЦЯТЬ ГОДИН БЕЗ ВІДБОЮ

    Дванадцять годин як відбою нема
    І не знаєм коли ж бо він буде,
    Сурмить стільки часу тривожно сурма,
    У страху́ залишаються люди.

    Загроза підвищена кожную мить,
    Бо тривога у нас не вщухає,
    Убивче сміття із болота летить
    Й всюди мирних людей убиває.

    Напруга страшна, не минає нас страх,
    Й невідомо коли ж бо поли́шить.
    У світі не бачать таке навіть в снах…
    Споглядання своє́ десь запишуть.

    В нас кропиться кров'ю усюди земля,
    І домівки усюди палають,
    А дим і вогонь навіть видно здаля…
    То на що ж бо у світі чекають?

    Ридання і плач, всюди сльо́зи і крик,
    Ми змінити нічо́го не в силі.
    І біль, що у серце наза́вжди проник,
    Все прино́сить лиш втіху всій гнилі.

    Дванадцять годин… Не година й не дві,
    Всі дванадцять годин у напрузі.
    Бляшанки летять все нові́ і нові́…
    Ми в такому смертельному крузі.

    30.09.2026 р.

    ©Королева гір Клавдія Дмитрів,2026
    ID: 1069738
    ДВАНАДЦЯТЬ ГОДИН БЕЗ ВІДБОЮ Дванадцять годин як відбою нема І не знаєм коли ж бо він буде, Сурмить стільки часу тривожно сурма, У страху́ залишаються люди. Загроза підвищена кожную мить, Бо тривога у нас не вщухає, Убивче сміття із болота летить Й всюди мирних людей убиває. Напруга страшна, не минає нас страх, Й невідомо коли ж бо поли́шить. У світі не бачать таке навіть в снах… Споглядання своє́ десь запишуть. В нас кропиться кров'ю усюди земля, І домівки усюди палають, А дим і вогонь навіть видно здаля… То на що ж бо у світі чекають? Ридання і плач, всюди сльо́зи і крик, Ми змінити нічо́го не в силі. І біль, що у серце наза́вжди проник, Все прино́сить лиш втіху всій гнилі. Дванадцять годин… Не година й не дві, Всі дванадцять годин у напрузі. Бляшанки летять все нові́ і нові́… Ми в такому смертельному крузі. 30.09.2026 р. ©Королева гір Клавдія Дмитрів,2026 ID: 1069738
    413views
More Results