Одна з найбільш автентичних і шанованих святинь українського православ'я.

Історія ікони бере свій початок у 1730 році, коли в побожній родині тернопільського шевця Маркевича сталося диво - під час Великого посту образ Пресвятої Богородиці заплакав. Це чудо привернуло увагу церковної комісії, яка ретельно дослідила явище та підтвердила його справжність.

Митрополит Афанасій Шептицький, визнавши чудесні сльози Матері Божої як знак небесного заступництва, своїм декретом від 15 липня проголосив ікону чудотворною та встановив її празник на день Покрови Пресвятої Богородиці.

Протягом століть ікона Тернопільської Божої Матері дарувала вірянам зцілення та духовну підтримку. В знак подяки за отримані ласки і допомогу від Чудотворного образу люди залишали біля нього цінні дари - коштовні прикраси, срібні й золоті підвіски, які свідчать про безліч чудесних зцілень.

Згодом ікона була вміщена в різьблену та позолочену раму, а також отримала величний мармуровий кивот. Саме цей кивот став останнім проєктом владики Мефодія, що залишився як його духовний заповіт.

З відривного календаря "З вірою в душі" за 15 червня.

------------

БІЛЬ І СЛЬОЗИ

Такий страшний й сумний сьогодні ранок,

Невинні жертви, що хотіли жить,

Це ще одна з ворожих забаганок,

Де сві́чі людям взя́лися гасить.

А світ мовчить, а світ спостерігає,

Як ворог убиває нас щодня,

Він докази бідненький все збирає,

З'ясувує чи нас вбива руsня.

Тим часом люд лягає у могили,

Ляга в могили наш невинний люд,

Шляхи мовчанням ворогу відкрили...

Чи буде над ордою Божий суд?

Людей десятки знову оніміли,

Загасла свічка кожного з життів,

А вчора про життя ще гомоніли,

Хтось мрію на майбутнє вчора плів.

Ми го́лови схилили у скорботі,

За кожну душу свічечка пала,

Затихла пісня на життєвій ноті,

А до сьогодні ще вона жила́.

І небо плаче сіре, безнадійне,

У ньому крик, що в серці не вмістивсь,

А світ – в екранах, стрічках і подіях,

Та не в очах, де біль уже згустивсь.

Молитва лине крізь дими й руїни,

За тих, хто вмів любити і прощать.

Їх не вернути — тільки тінь родини

Стоїть в сльозах, не в змозі вже мовчать.

Тернопіль у вогні, в скорботі, в тузі,

Свічки палають — пам’ять не згаса.

І кожен дотик — як прощання в лузі,

Де смерть пройшла, мов чорная коса.

19.11.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025

Що цікаво, під час візиту, наглядач за мобілізованими перебував у стані алкогольного сп’яніння.

За результатами втручання з ТЦК вдалося звільнити п’ятьох людей.

👥✍️ Учасники схеми використовували персональні дані тих громадян, які вже були раніше призвані та наразі проходять службу у ЗСУ і у такий спосіб "мобілізували" понад 100 осіб

☝️🤯Військкоми повторно реєстрували їх у системі, подаючи документи так, ніби це абсолютно нове поповнення армії.

#Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини #кримінал

І за Крим забуться, - гріх!