#тварини Тапір Берда (Tapirus bairdii) — найбільший наземний ссавець Центральної Америки. Названий на честь натураліста Спенсера Берда, він мешкає у тропічних лісах Мексики, Гватемали та Коста-Рики і вважається ключовим «архітектором» лісу, поширюючи насіння понад 60 видів рослин 🌿. 🧠 ЦІКАВО ЗНАТИ: 👃 Тапіри мають гнучкий верхній рил, схожий на короткий слонячий хоботик, яким збирають їжу та дихають під час плавання. 🌊 Вони здатні занурюватися під воду, використовуючи ніс як «сноркель», та проходити під водою до 30 метрів. 🛤 Маленькі тапіри допомагають створювати «тропи» у густих лісах, якими користуються й інші тварини. 🦓 Малюки народжуються з коричнево-білими смугами та плямами для маскування серед листя, і з часом цей «малюнок» зникає.

#тварини 🐘 Навіщо слони посипають себе піском та пилом? Для слонів купання у бруді необхідність. У їхньому природному середовищі, дуже важливо мати можливість захистити свою шкіру від сонячного випромінювання та укусів комах.

#вистави Чорний Квадрат. «Мої емоції - це ти!» 🗓 Коли? С ьогодні, 15 серпня (пт), 18:30 📍Де?  Київ, Палац культури «Дарниця». Вул. Афанасьєва (колишня Заслонова), 18 Життєстверджуюча комедія з проекту «До та Після сексу»!!! Бути разом – це постійно обмінюватись і дарувати один одному емоції. І не тільки позитивні: щастя і роздратування, обожнювання і ревнощі, страх втратити і насолоду бути поряд. І чим свіжіші стосунки, тим сильніші ці емоції. Потім з часом їх інтенсивність починає потроху спадати. І тут головне, щоб бурхливі і сильні емоції вчасно переросли в глибокі і щирі почуття. Фірмовий рецепт захоплюючих сюжетів «Чорного Квадрату». Сімейна пара повертається додому з вечірки, причому обидва мають зуб один на одного. Вони вирішують не лягати спати, допоки не поговорять… І добре, що поговорили, тому що на поверхню повиповзали давно не гуляні дракончики! Виставу можна назвати продовженням вистави «Ти – мої бажання».  У ролях: Сергій Федорчук, Анна Яновіцька. Квитки - тут: https://kyiv.karabas.com/chornyy-kvadrat-moi-emotsii-tse-ty-8/

#тварини Щороку 12 серпня світ об’єднується, щоб привернути увагу до охорони найбільших наземних тварин планети. Слони — символ мудрості, сили й пам’яті, але сьогодні вони належать до видів, яким загрожує зникнення. 💡 ЦІКАВО ЗНАТИ: 🧠 Слон має один із найбільших мозків серед сухопутних тварин — вагою до 5 кг. Їхня пам’ять справді вражає: вони можуть запам’ятовувати місця водопоїв на десятиліття. 💧 Слони вміють "пити" хоботом до 10 літрів води за один раз, а потім виливати її в рот або обливатися для охолодження. ❤️ Вони проявляють емпатію — здатні втішати одне одного та навіть оплакувати померлих родичів. 🎯 Африканські слони — найбільші сухопутні тварини: самці можуть важити понад 6 тонн і мати зріст понад 3 метри в плечах. ❓ ЧОМУ ЦЕ ВАЖЛИВО? Через браконьєрство, знищення середовища проживання та конфлікти з людьми популяції африканських і азійських слонів стрімко скорочуються. За оцінками, щороку через незаконне полювання гине до 20 тисяч африканських слонів.

#поезія «Життя повзе вперед і правила свої диктує. Покірно, мов корови, в череді за ним бредем. Я зміг би без проблем вернутися в минуле, Але не зможу віднайти колишнього себе. Не думай геть про тих, хто тягнеться позаду. Вдягнула хтиву сукню із шлибоким декольте...» Сидиш впівоберта і слухаєш тираду. Безмовно дивишся на світ крізь скельце вітрове. А поруч пролітають змочені машини. Циклон прийшов, дощем укрило з даху до коліс. Тримаєш телефон, чекаєш неупинно, Що подзвонивши, скаже: «Запізнитися посмів». Колотить серце вже, лице, як камінь, сіре, А тіло розболілось, мов товсті слони сповзли. Ще трохи потерпіти, і невдовзі піде Моє життя, як зачіска твоя ― під три чорти. Kostiantyn Vatulyov

#архів Підготовка слонової шкіри до експозиції, 1933 рік. Музейні співробітники обробляють матеріал тварини перед показом у Американському музеї природної історії, Нью-Йорк.

#поезія отак ти стоятимеш посеред міста - розхристана і щаслива. і лягатиме ранок тонкою ліскою, і крізь тебе плистиме. кожен спогад, неначе мала намистина - нанизуєш невагомі. і радієш стоїш, як дитина. бо ти вдома, ти в себе вдома. хочеться все до грудей прислонити, кожен куток притиснути. сюдою ходила до універу, повз Агатангела Кримського. тудою колись ішла і ревіла, зневірена з папкою віршів. куди ті часи поділи ми? стоїш і щемко радієш. і пропливають кудись перехожі, несуть під одежею справи. стоїш і безслівно ділишся кожному: я щойно побачила маму, я щойно за довго побачила тата. і раптом хтось обернеться. і ти побачиш, як в нього так само під курткою тріпотить серце. вдома такі відчуття щоразу - зворушені всі клітини, як павутиння вузлиться радість і сум у одне єдине. до всього так хочеться прислонитись, завмерти отак на трішки. і укрити все теплим віршем. і забрати з собою у вірші. Олена Левченко

#світ Ангола: Хумбі. Народ хумбі мешкає на родючих рівнинах — це велика спільнота ремісників і землеробів-скотарів. Офіційно хумбі нині є протестантами-християнами, хоча в найвіддаленіших містечках країни досі зберігається зв’язок із місцевим духовним світом та окремими ритуалами. Найважливіший із них — обряд ініціації fi co для дівчат 13–16 років. Під час нього юні жінки демонструють вражаючі зачіски у формі «слонових вух».

#поезія Дівчинка мружиться, ставши навшпиньки: "Мамо, цікаво чи є хтось на сонці? Треба вже бігти в садок по ожинки. Досить шкарпетки плести на ослонці". Матір до скронь притискає долоні. Хоче й не може їй правду відкрити. "Неню, скажи, як стрічаються долі? Поле кохання – це терен чи квіти? Мамо, коли стала хижою щука? Правда, що хмари – це клаптики вати? Бабця казала, є страва шакшука... Знаєш чи ні, як таке готувати? Мамо, чому вже не квітнуть каштани? Віриш, що море таїть небезпеку? Правда, що серце від ніжності тане, Наче морозива кульки у спеку? Мамо, чи колеться чокер із дроту? Нащо так верби похнюпили віти? Житиме птах чи помре без польоту? Як розпізнати кавун соковитий? Мамо, чи стануть загиблі зірками? Є чи немає життя після смерті? Правда, що спомини бліднуть з роками, Наче малюночки крейдові стерті? Мамо, збудуємо я‌точку з хмизу? Тато приїде чи скоро напише? Нащо ти погляд спускаєш донизу? Раз ти мовчиш, не питатиму більше". Мати ледь чутно говорить: "Все згодом". Губляться думи, мов птáхи без клину: "Господи, досі все йде повним ходом... Як же сказати їй: "Тато загинув?"" Марія Чекарьова перша половина липня 2022

#тварини Дамани — це невеликі ссавці, які зовнішньо нагадують кроликів або гризунів, але насправді ближчі до слонів і морських корів за еволюційним родом. Вони мають унікальні кістки в стопах, що робить їх неймовірно стійкими на скелях і гірських схилах. 🧠 ЦІКАВО ЗНАТИ: 🦶 Даман має найщільнішу кісткову структуру серед ссавців, що допомагає йому впевнено лазити по крутосхилах. 🌍 Природне середовище — скелясті райони Африки, де він збирає їжу вночі. 📏 Довжина тіла до 50 см, вага — до 4 кг. 👂 Даман може видавати різноманітні звуки — від свисту до гарчання, що допомагає в комунікації між особинами.