Життя таке…

Все поруч…
Паралельно та перпендикулярно. Або взагалі, діагонально…

Радощі й сум.
Любов й ненавість.
Бажання спокою та існування в вигляді кришечки чайника, що давно вже кипить…

Ірина Олександрова традиційно найголовна по кухні.
Донечка побігла у церкву.
Синочок щось прихворів. Намагається вмовити свою температуру тримати себе в руках?
Мене колежанка доправила на цвинтар та назад…

Тюльпанів матусі й донецькому дядьку Сашку я нарізала.
Травичку на могилках посапала.
Квіточки посіяла. Чорнобривці, майори, космеї, волошки.

Їхали, тривога вже давно була оголошена?
Тіііііільки в позу Хаймерсу стала з маленькою сапочкою над матусіною могилкою, йййййааааак дасть ППО десь гатити!!!
Й бляшанка добросусідська гидотно дзилинчить???

Продовжую сапкою махати, з небіжчиками своїми спілкуватися, та розмірковую?
Чи бігти до посадки, між деревами ховатися?…
Чи прям тут, між могилами влягатися?…

Та пронесло…

Поки колежанку чекала, ледве взаміж не вийшла?:)
Підійшов до мене знайомитися такий собі пес!:)
Приязний?:) Доброзичливий цілком?:)
Штани мої нюхав, руки лизькав?
Я вибачалася, що пригостити його мені нема чим?
Бо ті обовʼязкові смаколики, що на цвинтар несуть, діти вже забрали!

Відволіклася на свою цигарку й розумію, що на мені вже намагаються одружитися!:)
Тю?:)
Потвора мала!:)
- Раз жерти нічого не даєш, може ж в тебе є щось інше мені запропонувати?:)

Нагнала його!:)
Хвилин пʼять його не було, дивлюся, він вже з чиєїсь могилки щось вкрав!:)

Аж коли додому повернулася, відбій тривоги пролунав…
Ссссссцкйбнблдгсня…

Спекла чудовий пиріг з ожиною.
Світлин не буде!:)
Бо від того пирога вже майже нічого не залишилося?:)
Зненацька зʼївся!:)

Ну так!:)
Колежанки забігали!:)
А мене ж ще баба Надя як виховувала особистим прикладом?:) Кожна людина, що потрапила в твою хату, обовʼязково повинна бути нагодована!:)
Та й моя родина на відсутність апетиту ніколи не скаржилася?:)

Не менш зненацька заснула!:)
Жодного разу не збиралася?:)
Й коли це сталося, не встигла зафіксувати?

Якщо ж я беруся за будь яку справу, роблю це якісно, з розлюченністю!:) Аж поки метелики перед очами не запурхають?:)

То й спала так же ж!:)
Як людина з чистою совістю (чи сумлінням), кріпко!:)
Навіть, як синочок з роботи прийшов, геть не чула?…

Тільки розумію уві сні, що поруч щось гггггепає???
Піллллллятттть???
Знов якісь бляшанки «добросусідські» летять???

Підриваюся хуткенько…
В телефон вирячуюся…
Навіть тривога відсутня…
А то - грім гуркоче…
Й такий собі дощічок починається…
Гкхм…
А я вже вссссралася…
Хезешо собі уві сні нафантазувала…

Щось я з собою розтоваришувалася?:)

Зранку бааааадьоро так заперезала всю стару в ортези та бандажі й висунулася звершувати в квітник?

То й що?
Та ніщо!:)))
Не взагалі ніщо, авжеж…
Та набагато менше, ніж планувала???

В планах була обрізка троянд на заколодязній ділянці?
По факту обрізаних троянд тільки три?
А на всі, що залишилися, я навіть дивитися не ризикую!:)

Нууууууу так.
Обідрала геть всі клематиси на перголі. Майже під землю!
Повидовбала з землі штук двадцять тих клематисів, що відросли несанкціоновано!
Обчекрижила дві керії, мігдаль трилопатевий, всі злаки на цьому боці квітника, ще й карагану кардинально прорідила.
Запхала в землю штук десять очитків видних. Які висмикувалися з корінням з землі, коли я ламала минулорічні їх гілки!

Й усе…
Зззздулася!
Розсипалася!
Хвіст та коліна вийшли з чату!!!

Наїлася картоплі з капустою й мостирюся в горизонтальне положення!:)

Черговою по хаті та кухні сьогодні була призначена донечка!
Мела, мила, порохи ганяла, готувала, санвузол пі-пі-пі-драїла саме вона!

Синочок у дворі майже й не був?
Тягав лантух їдла для курей до сараю! Який привезли на замовлення прям під хвіртку!
Рятував здоровезний кущ моєї форзиції та паркан біля ягідника від численного хмілю! Який заплів ВСЕ!!!
Прибирав минулорічне листя!!!

Дві моїх дуеньї, собака Цуцилія та кішка Онука наша Снігуронька, товклися в квітнику стільки, скільки я там була!:)
Жодного кроку без їхнього контролю!:)

Ото б йти та далі звершувати?…
Тавсекапець!:)
- Добрий день, а чи можна Василя до слухавки?
- А Ви ж хто?
- Я - Люда…
- Яка Люда?
- Та вже ніяка!:)
Й це ж про мене!:)

А ви там як!?

Таке життя…
Таке довкілля…

Черевичу з крамниці.
Односельці їдуть роверами.
Сусіди щось будують.
Донечка мете подвірʼя.
Синочок бігає по картоплю до льоху.
Собача зграя борсається на хвіртку, несамовито бреше!

Ааааа тут десь поруч дзилинчать «братерські» балалайки…
ППО їббббббшть!!!

Невсеремось!!!

Маленький синочок запитує батька-військового:
— Тату, а ти за що гроші отримуєш?
— Ну як за що? За посаду, за звання, за вислугу років.
— А за роботу?
— А за роботу я догани отримую. 😂😂

Вже який день світла нам видають стільки, я аж гублюся, що з ним робити взагалі?:)

Аааааааа от води кілька днів геть не було!:)

То синочок тягав води на увесь гуртожиток з колодязя!
То я!:)

Відповідно, гріли ту воду на плиті, милися, як моя баба Надя формулювала!:)
Відсєлева досєлєва?:)
Потім відсєлєва досєлєва?:)
А тоді вже - сєлю!:)))
Хто кошиком з відра черпав!:)
Хто отою приблудою з Китайщини користувався!:)

З пранням також повний затик був!

Йййййй!!!
Нарешті!!!
Комунальники все полагодили!!!

Пралка гуде!!!
Між її циклами ми по одному митися стрибаємо!!!

Яке щастя!!!
Хата й дах над нею є!
Світло є!
Вода є!!!

А ви кажете!:)
Що-що ви там кажете?:)

Що на думці, що на думці…
Світ перевертається щобільше…

Але останній день місяця.
Останній місяць зими…

Збиралася за електричними показниками дітей за паркан посилати? Бо сама ж не перелізу?:)
Не послала!
Бо хвіртка в тому напрямку встигла відмерзнути!!!

Чого не можна сказати про ту, яка веде у город та придворний сортир!:)

Другий день по селі води ніц нема?
Й коли зʼявиться, хезе?
Саме тому хвіртка до сортиру таки тре!
На тлі відсутності води в кранах!

За вчора виплескали ого скільки запасів тієї води!

Сьогодні синочок рятував родину!
Тягав з колодязя не знаю, скільки відер води?
Й видовбав городню хвіртку з криги!

Розумію, що зарано?
Але вже й у город хочеться!
Й в квітники мої численні!

Все буде!
Якщо будемо живі!

Ви як там?
Цілі?

Снігу дісталося пошшшшкрррребти взагалі трохи.
Бо синочок до роботи встиг повичистити!

Втомилася перейматися про наявність в хаті Марсельського мила!:)

Начебто тільки купувала в Оптовічку декілька пляшок?
Вже половину вихлюпали!:)

Вирішила себе любити та жаліти!:)
Не розмінюватися на дрібниці!:)
Ммммммаханула шшшшаблею та й замовила в інтєрнєтах оцих аж пʼятилитрову пляшку!!!

Почалася моя любов до цього засобу з прапора.
Який в мене в центрі обійстя зазвичай висить, біля колодязя.
Ще коли був живий донецький біженець Олександр Миколайович, від души понаквацял ворот колодязя солідолом.
Й в той солідол прапор забруднився.

Що я з ним тільки не робила…
Без будь якого позитивного результату!!!

Так от Марсельське мило все відчистило. Разів сім я кропила ті місця, що були в солідолі!

Тепер я геть нічого іншого не купую!
Нащо?:)
Коли в мене перевірений засіб?:)

Плями на одязі від будь чого!
Пательні та кастрУли!
Крани та душ!
Кухонні мебеля та кахлі!
Газова плита та духовка!!!

Відмиває все!!!
Ще й без рукавичок ним можна користуватися! Руки не жере! Ну, мої точно не зʼїджені!:)

Є ще варіант, де на наліпці білий комірець.
От з тим обережніше тре поводитися!
Я жовту бавовняну футболку модифікувала!:)
Пооблізли деякі місця!:)

То й що???
Я навіть не про те мило, друга назва якого «З півником»!:)
Я про Нову пошту!:)

В додатку вказаний час прибуття - друге січня?!
Ааааа ми його ще минулого року, вчора, отримали!!!
Тридцять першого грудня!!!
Нова пошта, ви кращі!!!

Чого не можу сказати про Укрпошту.
Бо новорічні подарунки я зможу отримати того самого другого січня…
Сільська пошта працює три дні на тижні. Якийсь час.
Повідомлення, що ти можеш отримати свою посилку, зазвичай надходить десь за годину після фінішного часу її роботи.
Як в минулу суботу?
Понеділок - пошта не працює за графіком.
Вівторок також не працює, бо передноворіччя?

Добре, що малі діти в хаті відсутні?
То новорічні пппппідарунки родині вручатиму вже в Новому році!:) Якщо складеться?:)

Та й чого я до тієї пошти привʼязалася?:)
Якщо б зробила замовлення заздалегідь, привітала б родину своєчасно!:)

А ще синочок тридцять першого грудня ганяв в крамницю по лопати!!!
Вчора я їх замовила?
Наступного дня вони вже були в дворі!
До використання готові!!!

Бо попередніх дві ми купували ще в 2014 році.
Одна припинила своє існування ще років два тому?
Яка залишилася, щоразу, як я шкрррребу сніг, якусь свою частину втрачає!:)
То скоро лусне впоперек?:)
Й синоптики кажуть, що без жодної лопати залишитися зараз не на часі!:)

Отакі приємнощі!

Світло десь за годину зʼявиться. За графіком.
Укублилася на канапі під ковдрою.
А «в руку змерз»!:) Як в одному з улюблених мемчиків!:)
Телефона тримаю - мерзне!
Відклала телефона вбік?:) З книжкою також мерзне!:)
Заховай руки під ковдру, засну ж!:)
А начебто вже не має сенсу в такий час влаштовувати собі тиху годину?:)

Чи піти до тамбуру?:)
Рукавички собі в лігво притягти?:)

Понаклацала літер, щоб не заснути, самій лячно!:)
Розмова ні про що!:)

Й ось ще!:)
На мій превеликий жаль!:)
Хвалебні оди Марсельському милу ніким не проплачені!:)

Ну й ще раз, з Новим 2026!

МОЛИТВА Й МАМИНА ЛЮБОВ

Яка доба, а звісточки немає,
Нема дзвінка… до цьо́го ж за́вжди був…
А мама на ту звісточку чекає –
Це з перших днів війни́ синок збагнув.

Нема дзвінка, думки́ взяли́ся роєм.
Що трапилось? Чому́ набрать не зміг?
Чи може знову бій іде за боєм?
А може?... Ні!!! Синочок не поліг!

Ідуть думки́, неначе поторо́чі,
Та їх жене́ матуся навсібіч.
Такі страшні в чеканні дні і ночі…
Нема дзвінка… нема. У чо́му ж річ?

В руках стареньку вервичку тримає,
Благає Бога, сина щоб вберіг,
Молитву без упину промовляє,
І ко́си вже біліють, наче сніг.

Тріпоче серце, наче пта́ха в гру́дях,
Думки́, моли́тви, син… і ця війна.
Ракети, танки… міни рвуться всюди,
Вже пекло скрізь. Воює сатана.

Стоїть робота, зовсім не бере́ться,
Що ві́зьме в ру́ки – падає із них,
Бо ірод ще ніяк не схаменеться.
Й чо́му ж бо телефон давно затих?

Присіла ненька, телефон тримає,
Його із рук вона не випуска,
Бо звістку від синочка все чекає,
Найгіршого в думках не допуска.

Уже опівніч, а в думках молитва,
І знову сльози, і думки́, і син…
Невже і зараз в них запекла битва?
І сльози знов, гіркіші, ніж полин.

Ридає, плаче… плаче і голо́сить,
І вервицю в руках вона трима,
Моли́тви мо́лить, Господа все про́сить,
А звісточки від сина все нема.

Над ранок вже й на сон чому́сь склонило,
Так, си́дячи, й здрімалася вона,
Та закололо серце і занило…
Що ж ро́бить ця проклятая війна?

Вже й сон минув, думки пливуть, як хмари,
І вервичка в руках, і телефон…
За що нам куштувать цієї кари?
А може син потрапив у полон?

Вже взя́ла свічку Стрітенську у ру́ки
І приступила знов до молито́в.
Душа болить, нестерпні тії му́ки…
Страшні думки́, у жилах стине кров.

Яка доба, а звісточки немає…
«Всевишній, їх щитом усіх закрий…», –
І день і ніч все Господа благає,
Аж тут СМС: «МАТУСЮ, Я ЖИВИЙ!».

І знов молитва. Дякує в ній Богу,
Що син живий, що звісточка прийшла.
Вимолює ЖИТТЯ всім й ПЕРЕМОГУ.
Та й знову сили в со́бі віднайшла.

Аж сльо́зи градом, а тоді – й рікою,
Очам не вірить і читає знов…
Нічо́го тут не вдіяти з собою –
Така вона, матусина любов.

03.05.2022 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
ID: 946924