МОЛИТВА Й МАМИНА ЛЮБОВ

Яка доба, а звісточки немає,
Нема дзвінка… до цьо́го ж за́вжди був…
А мама на ту звісточку чекає –
Це з перших днів війни́ синок збагнув.

Нема дзвінка, думки́ взяли́ся роєм.
Що трапилось? Чому́ набрать не зміг?
Чи може знову бій іде за боєм?
А може?... Ні!!! Синочок не поліг!

Ідуть думки́, неначе поторо́чі,
Та їх жене́ матуся навсібіч.
Такі страшні в чеканні дні і ночі…
Нема дзвінка… нема. У чо́му ж річ?

В руках стареньку вервичку тримає,
Благає Бога, сина щоб вберіг,
Молитву без упину промовляє,
І ко́си вже біліють, наче сніг.

Тріпоче серце, наче пта́ха в гру́дях,
Думки́, моли́тви, син… і ця війна.
Ракети, танки… міни рвуться всюди,
Вже пекло скрізь. Воює сатана.

Стоїть робота, зовсім не бере́ться,
Що ві́зьме в ру́ки – падає із них,
Бо ірод ще ніяк не схаменеться.
Й чо́му ж бо телефон давно затих?

Присіла ненька, телефон тримає,
Його із рук вона не випуска,
Бо звістку від синочка все чекає,
Найгіршого в думках не допуска.

Уже опівніч, а в думках молитва,
І знову сльози, і думки́, і син…
Невже і зараз в них запекла битва?
І сльози знов, гіркіші, ніж полин.

Ридає, плаче… плаче і голо́сить,
І вервицю в руках вона трима,
Моли́тви мо́лить, Господа все про́сить,
А звісточки від сина все нема.

Над ранок вже й на сон чому́сь склонило,
Так, си́дячи, й здрімалася вона,
Та закололо серце і занило…
Що ж ро́бить ця проклятая війна?

Вже й сон минув, думки пливуть, як хмари,
І вервичка в руках, і телефон…
За що нам куштувать цієї кари?
А може син потрапив у полон?

Вже взя́ла свічку Стрітенську у ру́ки
І приступила знов до молито́в.
Душа болить, нестерпні тії му́ки…
Страшні думки́, у жилах стине кров.

Яка доба, а звісточки немає…
«Всевишній, їх щитом усіх закрий…», –
І день і ніч все Господа благає,
Аж тут СМС: «МАТУСЮ, Я ЖИВИЙ!».

І знов молитва. Дякує в ній Богу,
Що син живий, що звісточка прийшла.
Вимолює ЖИТТЯ всім й ПЕРЕМОГУ.
Та й знову сили в со́бі віднайшла.

Аж сльо́зи градом, а тоді – й рікою,
Очам не вірить і читає знов…
Нічо́го тут не вдіяти з собою –
Така вона, матусина любов.

03.05.2022 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
ID: 946924
МОЛИТВА Й МАМИНА ЛЮБОВ Яка доба, а звісточки немає, Нема дзвінка… до цьо́го ж за́вжди був… А мама на ту звісточку чекає – Це з перших днів війни́ синок збагнув. Нема дзвінка, думки́ взяли́ся роєм. Що трапилось? Чому́ набрать не зміг? Чи може знову бій іде за боєм? А може?... Ні!!! Синочок не поліг! Ідуть думки́, неначе поторо́чі, Та їх жене́ матуся навсібіч. Такі страшні в чеканні дні і ночі… Нема дзвінка… нема. У чо́му ж річ? В руках стареньку вервичку тримає, Благає Бога, сина щоб вберіг, Молитву без упину промовляє, І ко́си вже біліють, наче сніг. Тріпоче серце, наче пта́ха в гру́дях, Думки́, моли́тви, син… і ця війна. Ракети, танки… міни рвуться всюди, Вже пекло скрізь. Воює сатана. Стоїть робота, зовсім не бере́ться, Що ві́зьме в ру́ки – падає із них, Бо ірод ще ніяк не схаменеться. Й чо́му ж бо телефон давно затих? Присіла ненька, телефон тримає, Його із рук вона не випуска, Бо звістку від синочка все чекає, Найгіршого в думках не допуска. Уже опівніч, а в думках молитва, І знову сльози, і думки́, і син… Невже і зараз в них запекла битва? І сльози знов, гіркіші, ніж полин. Ридає, плаче… плаче і голо́сить, І вервицю в руках вона трима, Моли́тви мо́лить, Господа все про́сить, А звісточки від сина все нема. Над ранок вже й на сон чому́сь склонило, Так, си́дячи, й здрімалася вона, Та закололо серце і занило… Що ж ро́бить ця проклятая війна? Вже й сон минув, думки пливуть, як хмари, І вервичка в руках, і телефон… За що нам куштувать цієї кари? А може син потрапив у полон? Вже взя́ла свічку Стрітенську у ру́ки І приступила знов до молито́в. Душа болить, нестерпні тії му́ки… Страшні думки́, у жилах стине кров. Яка доба, а звісточки немає… «Всевишній, їх щитом усіх закрий…», – І день і ніч все Господа благає, Аж тут СМС: «МАТУСЮ, Я ЖИВИЙ!». І знов молитва. Дякує в ній Богу, Що син живий, що звісточка прийшла. Вимолює ЖИТТЯ всім й ПЕРЕМОГУ. Та й знову сили в со́бі віднайшла. Аж сльо́зи градом, а тоді – й рікою, Очам не вірить і читає знов… Нічо́го тут не вдіяти з собою – Така вона, матусина любов. 03.05.2022 р. © Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022 ID: 946924
62переглядів