ТЕРНОПІЛЬ.

БІЛЬ І СЛЬОЗИ

Такий страшний й сумний сьогодні ранок,

Невинні жертви, що хотіли жить,

Це ще одна з ворожих забаганок,

Де сві́чі людям взя́лися гасить.

А світ мовчить, а світ спостерігає,

Як ворог убиває нас щодня,

Він докази бідненький все збирає,

З'ясувує чи нас вбива руsня.

Тим часом люд лягає у могили,

Ляга в могили наш невинний люд,

Шляхи мовчанням ворогу відкрили...

Чи буде над ордою Божий суд?

Людей десятки знову оніміли,

Загасла свічка кожного з життів,

А вчора про життя ще гомоніли,

Хтось мрію на майбутнє вчора плів.

Ми го́лови схилили у скорботі,

За кожну душу свічечка пала,

Затихла пісня на життєвій ноті,

А до сьогодні ще вона жила́.

І небо плаче сіре, безнадійне,

У ньому крик, що в серці не вмістивсь,

А світ – в екранах, стрічках і подіях,

Та не в очах, де біль уже згустивсь.

Молитва лине крізь дими й руїни,

За тих, хто вмів любити і прощать.

Їх не вернути — тільки тінь родини

Стоїть в сльозах, не в змозі вже мовчать.

Тернопіль у вогні, в скорботі, в тузі,

Свічки палають — пам’ять не згаса.

І кожен дотик — як прощання в лузі,

Де смерть пройшла, мов чорная коса.

19.11.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025

🤺⚡️🌎Команда шпажистів - у чвертьфіналі  Кубка світу у Берні (Швейцарія)🇨🇭

Перша половина зустрічі за вхід у вісімку проти безпрапорних❌пройшла у напруженому протистоянні, де шальки терезів схилялися то в один, то в другий бік, але не більше ніж на один-два уколи. Нікіта Кошман у восьмому бою збільшив нашу перевагу з "+2" до "+5", а Роман Свічкар впевнено оформив перемогу!

1/8
Україна🇺🇦 -_AIN❌ - 41:32

📲Результати:
https://www.fencingtimelive.com/tableaus/scores/37266B7A4FD04DEA86297...

🖥Трансляція: https://fencingtv.com/
 
#фехтування #esgrima #escrime #scherma #збірнаукраїни #uafencing  #шgfuf #FIEWorldCup #Wcepee

ПРИСВЯТА ТИМ, ХТО НЕ ЗУСТРІВ ВЕСНУ

(Закатованим ворогом на Київщині)

Стоїть наш край, хоч вибухи гримлять,
Нема орди і край наш рідний вільний!
А йшли потвори від життя звільня́ть…
Дай Боже, що і інші зе́млі звільним!

Нема орди, але не всі живі,
Не всі весни́ тоді ще дочекали,
Віками не вкладеться в голові,
Скількох убивці в нас закатували.

Присвята тим, хто не зустрів весну,
Чий голос в ката в горлі захлину́вся,
Хто впав у ту безодню крижану
І до порога сво́го не вернувся.

Для них не пролунав відбій тривог,
Їх ранок зупинився на порозі,
Лиш вічний спокій і далекий Бог
Прийняли ду́ші в лютій тій тривозі.

Ім'я́ ми пам'ятаєм кожне й крок,
І без хреста закатаних у землю,
Для них тепер – лиш тиша між зіро́к
І пам'ять наша невмируща, щемна.

Кого́ убили, хто живцем згорів…
За мрії всі, розстріляні ордою,
Ми не пробачим винним цих гріхів,
Цей біль від нас не витік із водою.

Убиті, закатовані в пітьмі́,
І погляди скляні, зв'язані ру́ки…
Вони лишились вічно на війні,
А в нас лишилась пам'ять від розпуки.

Ми не пробачим вирваних життів,
Кого́ закатували у підвалах,
За сльо́зи матерів, дітей, батьків,
Кого́ живцем у лісі розпинали.

Як символ незнище́нного буття,
Горіти буде за́вжди свічка кожна,
Бо в кожнім імені – ціна життя…
Не вберегла валіза та тривожна.

Травинка кожна правдою зросте,
І кожен камінь пам'ять сво́ю має,
Бо право на свободу – це святе.
Наш край живий і все він пам'ятає.

Сади посадим на місцях боїв
І відбудуєм спалені оселі,
Це не побачать ті, хто онімів…
Почуєм знову солов'їні трелі.

03.04.2026 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
ID: 1060251

БОРДО

В склянці бордове вирує поволі,
Спогади входять у темні тераси,
В'язнути хочуть в своєму болоті.

Погляд шукає забуті контрасти,
В пам'яті днів осідає тривога,
Нерви тримають наплив біомаси.

Стилем Бордо повертається вогник,
Думка заходить у закуток темний,
Тягнеться вгору тривога та вогкість.

Там, де мовчання збирає тотеми,
Тіні лишаються з правом на втечу,
Серце тримає порушені темпи.

Свічка горіла у вікнах надвечір,
Люди мовчали, дивилися прямо,
Хтось не прийшов на цю зустріч, до речі.

Пам'ять верталась повільно й так само
Кожен ковток додавав ще вагання,
Густо стояла провина тривало.

Час не стирав ці хвилини останні,
В келиху довго темніла причина,
Після лишилось сухе розставання.

Ніби вино — це безмовна людина.

Мирослав Манюк
28.04.2026

ВІЙНА ПОКЛАЛА В ДОМОВИНУ
(Світлій пам’яті односельчанина героя Юрія Шарандака)

Усі його з дитинства добре знали,
З народження він ріс в нас на очах,
Життя його ординці теж забрали,
Вже не пройде́ по рідних всіх стежках.

Героєм і Юрко в бою́ загинув,
Йому б ще жити й тішити усіх,
Думками з фронту він в домівку линув,
Та у могилу шлях його проліг.

У горі мама, у сльозах родина,
Болюча рана на усе життя,
Війна поклала в домовину сина,
А звідти вже немає вороття.

Та пам’ять про Юрка не згасне в серці,
Світитиме, мов свічка, крізь роки́,
В сльозах в родини очі, мов озерця,
Про нього, мов скрижа́лі, ці рядки.

Його ім’я́ — як стяг над полем бо́ю,
Як голос правди в темряві ночей,
Доповнив список земляків-героїв,
Що не вернулись з вогняних печей.

Він юним ліг за неньку-Україну,
Віддав життя, вернувся на щиті,
Поліг за нас, за рідну солов’їну,
Побачив пекло юним при житті.

Його земля прийня́ла в сво́є лоно,
Могила вже заквітчана над ним,
А мама ру́ки зводить при іконі,
За його душу мо́литься святим.

17.10.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025

ТРАГІЧНА СМЕРТЬ ЗНАЙШЛА ГЕРОЯ ВДОМА
(Світлій пам’яті захисника героя земляка Петра Максиміва)

Трагічна смерть знайшла героя вдома,
Трагічна смерть нас сколихнула всіх,
Та наперед нам доля невідома,
Свіча загасла, далі жить не зміг.

Герою смерть не раз дивилась в очі,
Не раз він йшов із ворогом на прю,
Були страшні на фронті дні і ночі,
Загасла свічка в рідному краю́.

Моли́тви мама защораз молила,
І вервицю із рук не випуска,
Його під серцем берегла й носила,
А сліз тепер з очей тече ріка.

Домівкою вже стала домовина,
Петро у хату більше не ввійде́…
Свіча загасла ще в одного сина,
Із болем в серці мама вже живе.

Він добровольцем зброю взяв у ру́ки
Й пішов на фронт усіх нас захищать,
Та довело́сь відчути біль розлуки,
Й Петру наза́вжди у землі́ лежать.

Трагічна смерть, свіча його загасла,
Та він герой для кожного із нас,
Та тільки пам’ять наша неугасна,
Що нагада про нього повсякчас.

Тепер в могилі воїн спочиває,
Земля постане пухом хай йому,
Що захищав – ніхто не забуває.
Та згасла свічка рано так чому́?

15.10.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025

БЛЯШАНКИ, ДИМ Й БАЖАННЯ ЖИТИ

В повітрі знову дуже чути дим,
І спалахи нам небо розсікають.
То чим ми завинили, Боже, чим?
За що ординці, Боже, нас вбивають?

За що й чому́ ми хрест такий несем,
І сатану ніхто не зупиняє?
Молю́, Всевишній, зупини нікчем!
На кожнім кроці ірод нас вбиває.

Бляшанки вражі, наче ті птахи́,
Мов коршаки взяли́ся нас накрити…
За що це, Боже, за які гріхи?
Скажи, Всевишній, як тебе молити?

Влучає ворог мотлохом у нас,
Горять будинки, все вогнем взяло́ся.
Чи буде, Боже, у нас мирний час,
Чому́ пізнать це все нам довело́ся?

Гуде у небі враже це сміття,
Виття сирен вже майже не стихає,
Щоразу ворог забира життя,
Щоразу чи́ясь свічка догорає.

І вибухи лунають зі всібіч,
Чи зможеш ти нас, Боже, захистити?
Чи Ангел не покине наших пліч?
Бо дуже нам всім хочеться ще жити!

21.03.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1036025

ТІНІ ГОЛОДУ І СВІТЛО ПРАВДИ

Свічу запалили сьогодні усі,
Не Святвечір, та свічка палає,
Замореній голодом – ліки, душі́,
Про той час кожен з нас пам’ятає.

Стоїть Україна в скорботній тиші́,
І молитва до Неба злітає
За тих, хто загинув у темні ті дні,
Їхні ду́ші свіча зігріває.

Свіча на вікні – наче тінь і журба,
І та пам’ять ніко́ли не згасне,
Бо в серці народу – свята боротьба,
Ну і світло надії не гасне.

Запа́лені свічі у кожнім вікні
І єднання у спільній молитві,
Тридцяті роки́ бу́ли дуже страшні,
Де всі з смертю голодною в битві.

І тіні робились з людей при житті,
Як примарами, люди ставали,
В голодному бу́ли вони розп’ятті́,
То й від голоду в землю лягали.

Земля українська в скорботі мовчить,
Нашу правду ніхто не зламає,
А стогін тих жертв і сьогодні звучить,
Наша пам’ять про них не вмирає.

Ми свічку тримаєм в долонях свої́х,
Наче є оберегом народу,
Щоб більше ніко́ли на землях святих
Не зазнали ми голоду й зброду.

22.11.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1052015

СВІЧА

(Текст пісні. Муз. Сергія Яррунського)

Свічу запали на своєму вікні,
Віддай шану всім, хто загинув.
В скорботі за ними усі ми ці дні...
Про це сповісти доньці й сину.

Голодною смертю вони полягли,
Бо голодом всіх їх морили,
Та й вижить при цьому вони не могли…
Якби не цей жах – вони б жили.

Запалена свічка – це пам'ять про тих,
Хто смертю такою загинув.
Ніхто в ті роки не зміг вижити з них,
До хліба все думкою линув.

Ми шану віддаймо тим жертвам в ці дні
І пам'ять про них бережімо.
Запалена свічка на кожнім вікні –
Всіх жертв саме так пом'янімо.

23.11.2019 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2019
ID: 999394

ГОЛОДОМОР

Голодомор...голодні муки, жах,
Голодна смерть, бажання жити… жити...
Всі вікна у запалених свічках,
Обов'язком є свічку запалити.

Голодомор...і смерть же не одна,
І стогін, й плач, й зубів там скреготіння.
Так голодом людей вбив сатана...
Голодна смерть і муки, і терпіння.

Голодомор...багато літ пройшло,
Та шану по сьогодні віддаємо.
Прокляття це людей наших знайшло,
За них в молитві з свічкою стаємо.

Голодомор...в минулому давно,
Та біль в серцях за це у нас по нині.
Ми свічку запалім й поставмо на вікно,
Розповідаймо це й малій дитині.

Голодомор...мороз аж до кісток.
Щоб більше він ніко́ли не вернувся,
Щоб більш ніхто не зважився на цей крок,
Цей день аби ніко́му не забувся.

23.11.2019 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2019