ВКРАЇНА БУЛА, Є І ЗАВЖДИ БУДЕ

Вкраїна бу́ла, є і за́вжди бу́де,
Бо з нею Бог і з нею добрі люди,
Ми не дамо Вкраїну загубити,
Вкраїна-ненька бу́де за́вжди жити!

Світанок той ніко́ли не забудем,
І ра́зом ПЕРЕМОГУ ми здобудем,
Рашистів прожене́мо з України,
Знешкодимо усі ворожі міни.

Нелегко нам, та ми не здаємо́ся,
Прокл́ятих орків ми не боїмося,
Ми сво́ю землю гідно захищаєм,
Щомиті ПЕРЕМОГУ наближаєм.

Від московитів ми не утікаєм,
Цю наволоч із неньки виганяєм,
До нас мерзота в лютому ввірва́лась,
Пройтись парадом гнида сподівалась.

Встеляють землю орки замість гно́ю,
Що рвались так із ЗСУ до бо́ю.
Не думали і навіть не гадали,
Що їх по смерть усіх до нас послали.

То ж гідну відсіч ми даєм ординцям,
Всевишній помагає українцям.
І хоч бої́ в нас точаться усюди,
Вкраїна бу́ла, є і за́вжди бу́де!

23.03.2022 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

ПОДЯКА ЗА НІЧ БЕЗ ТРИВОГИ

Я дякую, Боже, за ніч і світання,
За те, що поміг ти здійсни́ти бажання –
У тиші проснулась, не бу́ло тривоги,
Хай ворог забуде до нас всі дороги.

Я дякую, Боже, за нічку прожиту
Й сльозу від страху́ уночі не пролиту,
Що я не тремтіла, як лист тополиний,
Я дякую щиро, мій Боже єдиний.

Я дякую, Боже, за ніч і світанок,
За те, що зустріла без вибухів ранок,
За те, що вороже сміття не летіло,
Кров в жилах не стила і серце не мліло.

Я дякую, Боже, за ніченьку тиху,
Що ти не дозволив в домівку йти ли́ху,
Що мотлоху ти не дозволив летіти
І ще одну нічку дозволив прожити.

Я дякую, Боже, за ніч і світанок,
За те, що зустріла в домівці я ранок,
Ще й день поможи без тривоги прожити,
І в тиші до ніченьки, Боже, дожити.

Я дякую, Боже, за нічку спокійну,
Я руки до тебе знов, Господи, зді́йму,
Я буду молитись й в молитві благати,
Аби допоміг ти ординців здолати.

Я дякую, Боже, за ніч і світання,
За те, що я в спо́кої бу́ла до рання,
Щоб ранок і день також видався тихим,
Щоб ми не пізнали від ворога ли́ха.

Я дякую, Боже, за нічку спокійну,
Хай пі́дуть від нас уже, Господи, ві́йни,
Хай ворог до нас не вертає ніко́ли
І замість могил хай ростуть матіоли.

30.12.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
ID: 1001932

Підзабуті імена...💙💛 Михайло Алісов (1859, Харків - 1933, Ялта). "Світанок на морі", 1932🎨🎨

#історія #події
💥 Операція «Червоний Світанок»: Як був знайдений і заарештований Саддам Хусейн.

13 грудня 2003 року стало фінальною точкою у багаторазових пошуках одного з найодіозніших диктаторів кінця XX століття. Цього дня американські військові здійснили успішну операцію під кодовою назвою «Червоний Світанок» (Operation Red Dawn), в результаті якої був схоплений колишній президент Іраку Саддам Хусейн.

Дев'ять місяців переховування 🧐

Після вторгнення коаліційних сил під проводом США в Ірак у березні 2003 року та падіння Багдада у квітні, Саддам Хусейн зник. США оголосили його «ціллю номер один», призначивши за його голову винагороду у 25 мільйонів доларів. Протягом дев'яти місяців іракський диктатор переховувався, час від часу надсилаючи аудіозаписи, які закликали до опору.
Пошуки були надзвичайно складними. Хусейн постійно змінював місце розташування та використовував систему кодованих повідомлень через невелике коло лояльних йому осіб.

Фінал у підземній «норі-павутині»

Вирішальний прорив стався завдяки допиту одного з колишніх охоронців Саддама, який зрештою видав точне місце розташування.
Операція «Червоний Світанок» була проведена 4-ю піхотною дивізією та підрозділами Сил спеціальних операцій США. Вони оточили дві ферми поблизу міста Ад-Даур, неподалік від рідного міста Хусейна, Тікріт.
Самого диктатора знайшли у надзвичайно примітивному сховищі:
Місце: Замаскована підземна криївка — так звана «павутина» (приміщення, розраховане на одну людину), замаскована цеглою, сміттям та килимом.
Сховище: Приблизно 2,5 на 3 метри, глибиною близько 1,8 метра. Вхід до нього був настільки вузький, що Хусейн ледве зміг вибратися нагору.
Стійкість: Хусейн не чинив опору, коли його витягли зі сховища. Він був дезорієнтований, але не поранений.
📝 Цитата: За словами американських військових, перше, що Хусейн сказав після затримання, було: «Я — президент Іраку і хочу вести переговори». На що йому відповіли: «Президент Буш посилає вам привіт».

Наслідки затримання

Арешт Саддама Хусейна став величезною психологічною перемогою для коаліційних сил і символічним завершенням режиму Баас. Ця подія суттєво деморалізувала іракський опір.
Через три роки, після тривалого судового процесу, Саддама Хусейна було визнано винним у злочинах проти людяності (зокрема, за різанину в Дуджайлі в 1982 році) і 30 грудня 2006 року його було страчено через повішення.

#поезія
Не кличу. Не тримаю. Не прошу.
Просто в тишу голову схилила.
Ти пішов — і я в своїм саду
Раптом ніби пташка заблудила.

Не дихну. Ледь чутно б’ється час,
Він між пальців холодом стікає.
Пам’ять повертає знову нас,
І у кожній згадці щось тремтить, палає.

Я мовчу. Лунає в тілі град,
Хвиля в серці б’ється невгамовно.
Наче вчора ти сказав: «Я рад,
Що знайшов тебе…» — а нині вже по-іншому.

Не кричу. Не картаю, не зову,
Хай іде усе, що мало відійти.
Вийду в ніч, торкнуся холодом траву,
Щоб навчитися без тебе просто йти.

Витер вітер сльози на щоці,
Й місяць тихо пальцем тінь знімає.
Я ще трохи побуду у самотній темноті —
Бо душа болить, та вже не завмирає.

І зійде світанок, наче цвіт,
Розіллється тишею знайома просинь.
Новий день торкнеться мого світла й літ,
І я знову оживу — тихенько, по-крихті… по-росинці.

Євгенія Бик

#поезія

Похнюпився ліс у брунатних кольóрах.
Облізла коралево-жовта краса.
Сховались звірята в печерах та зворах.
Злетіли ключами птахи в небеса.

Морозяний вітер кришталить серпанок..
І сипле агати між зоряних трав.
А сонце запалює зимний світанок
Фарбує блакить в колориті заграв.

Пожухли жоржини..
Заплакали айстри.
Багряні коралі жаріють в саду.
Побляклий татарник з сумної галайстри..
Розкинув колючки на чорну гряду.

У серці сховались таємні печалі..
І ниють..і плачуть..бо скоро зима.
Листóпад записує смуток в скрижалі.
Вже осінь відходить...
Лишаюсь сама.


Оксана Лесик-Падучак

Вийшов тизер фільму "Голодні ігри: Світанок перед жнивами". Це екранізація антиутопії, написаної американською письменницею Сюзанною Коллінз у 2025 році. Книга є приквелом до оригінальної трилогії "Голодні ігри" і другою частиною після "Балади про співочих пташок і змій". Події, описані в романі, розгортаються за 24 роки до тих, які було зображено в першій частині трилогії.

Фільм вийде в кінотеатрах 20 листопада 2026 року.

#Коло_Кіно #Анонси_кіно #Екранізації_книг

Харків сьогодні 🍁🍂🍁🌞
Світанок

ГОЛОС СЕРЦЯ

На рідну землю нелюди ступили,
Зламати волю в серці захотіли,
Та не здолати правди, що в молитві,
Вона росте, як колос у блакиті.

Горить свіча у кожному віконці,
І кожна мати, як частина сонця,
І кожен крок, як клятва та незламна,
Ми – УКРАЇНА, ненька нездоланна.

І молить мама тихо, як світанок,
Щоб син вернувсь, щоб це не був останок,
Щоб хліб родивсь, щоб не було́ пожежі,
Щоб МИР прийшов не в снах. Це так бентежно.

А син десь там… Десь там…на полі бо́ю,
І платять там найвищою ціною,
В розмові маму він щораз втішає,
Бо мама вдома із війни чекає.

Він не боїться – в серці має волю,
Стоїть за край, за маму і за долю,
І крок – як грім, а правда – наче зброя,
Він – син землі, він – вартовий героїв.

ВКРАЇНА буде, як вогонь і ро́си,
Її не знищить танк і чорні ко́си,
Ще й проросте крізь згарища й руїни,
Бо кров у ній, і пісня, й солов’їна.

12.11.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1051349

Етюд "Сутінки"
Сутінки — це чудовий час для уяви: мозок працює, як художник-імпресіоніст, додаючи кожній тіні трохи драматизму.

Вони спускаються тихо, наче кішка, що крадеться м’якою ходою між деревами. Вони не мають початку — просто раптом помічаєш, що світ став іншим. Ще мить тому все було залите золотом вечірнього сонця, а тепер барви злилися, потемніли, й небо вже не синє, а глибоко фіалкове.

На заході ще тліє вузька смуга світла — останній опір сонця перед тим, як воно сховається за обрій. Цей момент короткий, як зітхання: не день і не ніч, а щось між ними. У цій проміжній порі є особлива краса — м’яка, задумлива, сповнена таємниці.
Усе навколо наче притихає. Легкий вітер стишує подих, птахи замовкають, і навіть дорога, здається, перестає шуміти. Повітря стає прохолодним, майже оксамитовим, і пахне землею, листям, далеким димом з осінніх багать. Ці запахи — як ніжне нагадування про дім, про спокій, про завершення дня.

Іронія сутінків у тому, що вони — короткі, але найвиразніші. Саме тоді, коли все навколо ніби згасає, життя набуває обрисів: видно, хто поспішає, хто мріє, а хто просто не вмикає світло, бо економить.
Люди в цей час теж стають трохи поетами: хтось зітхає біля вікна, хтось постить фото з підписом “осінній вайб”, а хтось просто дивиться, чи встигне купити хліба до повної темряви.
Хтось раптом вирішує стати філософом — сідає на лавку й задумливо дивиться вдалечінь.
Хтось обіймає кохану людину, хтось просто ковтає чай на балконі й думає: “А може, й не так уже й погано, що день скінчився”.

Сутінки — це не просто перехід між світлом і темрявою. Це коротка сцена, де всі — актори: сонце театрально кланяється, небо міняє костюми, а ми сидимо в залі й аплодуємо, бо знову вдалося — день прожито, ніч прийшла, а життя, як завжди, триває.

У такі хвилини душа теж стишується. Усі турботи дня здаються далекими, неважливими. Залишається лише спокій і відчуття якоїсь глибокої гармонії зі світом. Бо сутінки — це не кінець. Це лише м’який перехід, подих перед ніччю, нагадування, що все у житті має свій час: і світло, і темрява, і тиша, що з’єднує їх у щось єдине.

Сутінки ніби обіймають усе живе. Дерева втрачають чіткі контури, стають темними силуетами. Небо розчиняється у самому собі, і на ньому з’являються перші зірки — сором’язливі, наче ще не впевнені, що настав їхній час. Маленькі, як крапки на чистому полотні. Я посміхаюся — ось і фінальний акцент. Природа поставила його сама.

Я знімаю капелюха, вдихаю повітря, ще раз оглядаю небо і думаю:
“Досить на сьогодні.” Складаю речі, закидаю етюдник на плече й повільно йду стежкою додому. В кишені брязкають ключі, а в голові вже крутиться думка: завтра, може, намалюю світанок. Але то — завтра. А сьогодні… сьогодні — час вечеряти і дозволити сутінкам завершити те, що я тільки почав.