КИЇВ ІСТОРИЧНИЙ Випускники зустрічають світанок біля оглядового майданчику Хрещатого (Піонерського) парку 1959-60-ті роки. Знаменитий "бельведер", який залишався до реконструкції на початку 1980-х років. #history_of_Kyiv #News_Kyiv #Kyiv_regionnews #Київ_Київщина #Новини_news #Kyiv

#поезія БЛАЖЕНСТВО День згас і ніч упала на вуста, Мов раб торкнувся я тебе поволі. Злітає в небо млосність золота, Роса стікає на сідниці голі. Ти теж торкнулась тиші у пітьмі, Там, де завжди була блаженства зона. Усе завмерло, тільки я в тобі Свій рух робив, тривожив твоє лоно. Крізь сонний шепіт простяглася мить, Де небо гнеться від нічної спраги. Тремтить світанок, місяць ще висить, І мариться в безодні ця наснага. Розкута ніч більш не турбує слух, Вона лише поділить все блакиттю. А ми у танці... ось останній рух... І дух із тілом об'єднались миттю. Усім буттям йдемо з тобою в рай, Де кожна зірка — дотик твого стану І поки ніч не скаже: “Прощавай”, Тебе кохати я не перестану. Мирослав Манюк 28.07.2025

#поезія Спускаючись по теплому піску, не роздивитись камінців і мушель, захованих у темряву тісну. Обм'якле сонце жар у морі тушить, стікають долу краплі бурштину, приречені прибитися до суші. Роз'єднані з осяяним творцем, ввібравши пломінь у смолистий спокій, блукатимуть, допоки не торкне чиясь стопа необережним кроком тендітний світ, невидимий для ока, збудивши іскру пам'яті від сну. Різьбяр шліфує гострі грані тонко, із-під руки виводячи у світ застиглі оберемки жовтих копій — вервечкою медових намистин, однаково скалічених у формах. Поглянувши востаннє вслід потомкам, світанок, розуміючи, змовчить. @snigpoetry

#поезія Усе життя складається із миті, З маленьких рисок, часточок подій, І всі вони в життя наше закриті, І всі по черзі йдуть, аби не виник збій. За днем темніє, сонечко втікає, За нічкою світанок починає біг, Дитинство наше першим проминає, Надалі юність й молодість бере розбіг. Коротке щастя першого кохання, І перший поцілунок, аж подих завмира. А потім складності і горе від прощання, І перша складка, глибока і сира. Усе життя складається із миті, Одна минає, інша місце зайняла, Вони секретом таємничості покриті. Для розкриття секрету мить мала. День - мить і ніч, і сон, і роки, І все життя проходить наче мить. Відкрию свій альбом, погляну лиш на фотки І усвідомлюю, як швидко час біжить! Галина Поважняк.

#поезія За кроком крок, За щастям ще одне, За тишею якась тягуча тиша, Усе мине, Усе колись мине, А що ж тоді? А що ж тоді залишиться? Хоч тінь від тіні, хоч маленька мить, Яка не зникне, не впаде у вічність, Можливо неба врашня блакить, Чи сонця промінь, що по морю пише, Чи просто довгий погляд крізь вікно, В чуже нікуди із свого нізвідки, Усе минеться, все, що нам дано, Усе до чого звикли чи не звикли, Коротка зустріч тіла і душі, В одному просторі, в єдиному моменті, Й так хочеться нікуди не спішити, А просто бути чесно і відверто, Наповнено, затишно, до основ, До глибини, до переходу в вічність, Усе минеться й станеться все знов, І десь залишиться світанок, море й вірші... 27.07.2025 Іра Спірідонова

Стартувало виробництво фільму "Голодні ігри: Світанок перед Жнивами" (The Hunger Games: Sunrise on the Reaping). Про це повідомили в офіційному акаунті "Голодних ігор" у Twitter. Першоджерелом фільму є однойменний роман-антиутопія Сюзанни Коллінз, який є приквелом до оригінальної трилогії "Голодні ігри", другим після "Балади про співочих пташок і змій". Події, описані в романі, розгортаються за 24 роки до тих, які було зображено в першій частині трилогії. #Коло_Кіно #Новини_кіно #Екранізації_книг

У Бразилії п'яний чоловік у шльопанцях раптово приєднався до спортсменів у забігу на 8 км Похвально, що його не вигнали з траси – атмосферно вийшло, дали медаль – приз глядацьких симпатій, він прийшов до фінішу не останнім Я випив у барі пару коктейлів, наставав світанок, я пішов прогулятися по площі і побачив натовп людей. Вирішив пробігтися, щоб перевірити, чи зможе мене це протверезити. Моя мрія – позбутися алкогольної та наркотичної залежності, знайти роботу, знайти друзів і створити сім'ю

ДРУЗІ УКРАЇНЦІ — брати й сестри! Підписники та читачі цієї сторінки. Зараз, коли день стихає, ми знову готуємось до ночі, яка — не просто час для сну. Це час, коли ми молимося про тишу, про спокій, про мир… Нехай сьогодні не буде сирен. Нехай “шахеди”та ракети не прилетять. Нехай хижак, що називає себе "державою" не знайде жодної здобичі серед наших снів! Але пам’ятайте: нас не зламати! Нас не залякати, не знищити, не змусити благати — бо ми УКРАЇНЦІ. 🤝 Ми тримаємось за життя. 💬 Ми сміємось — там, де ворог хоче бачити сльози. Ми стоїмо — там, де хотіли бачити руїни. І ми віримо — бо наша віра сильніша за їхню зброю. Ви, хто читає це — пам’ятайте: Світ дивиться на вас. Ви — приклад стійкості, віри й людяності. Ваша сила — це те, що пробуджує новий день. Ваша надія — це те, що зцілює рани. Ваш сміх — це відповідь тим, хто мріє про наші страждання. ✊🇺🇦 Все буде Україна. І ми ще зустрінемо світанок — не тривожний, а радісний. З піснею, не з вибухом. З обіймами, не з прощанням. З ПЕРЕМОГОЮ — заради всіх, хто цього вже не дочекається… Обіймаю кожного, хто зараз читає. Бережіть себе. Вірте. І не забувайте — МИ НЕ ОДНІ ! ✍️01.08.2025 https://t.me/RuslanSpeaks

Дякую, Боже, за новий ранок, за пісню в серці, коли світанок здіймає крила, щоб полетіти у новий день.. І щоб радіти... Жити..

БЛАЖЕНСТВО День згас і ніч упала на вуста, Мов раб торкнувся я тебе поволі. Злітає в небо млосність золота, Роса стікає на сідниці голі. Ти теж торкнулась тиші у пітьмі, Там, де завжди була блаженства зона. Усе завмерло, тільки я в тобі Свій рух робив, тривожив твоє лоно. Крізь сонний шепіт простяглася мить, Де небо гнеться від нічної спраги. Тремтить світанок, місяць ще висить, І мариться в безодні ця наснага. Розкута ніч більш не турбує слух, Вона лише поділить все блакиттю. А ми у танці... ось останній рух... І дух із тілом об'єднались миттю. Усім буттям йдемо з тобою в рай, Де кожна зірка — дотик твого стану І поки ніч не скаже: “Прощавай”, Тебе кохати я не перестану. Мирослав Манюк 28.07.2025