День поінформованості про цукрову залежність День поінформованості про цукрову залежність (Sugar Addiction Awareness Day) відзначають 30 жовтня. Цей день покликаний пролити світло на потенційний негативний вплив надмірного споживання цукру на фізичне та психічне здоров’я людини. Зі зростанням поширеності таких захворювань, як ожиріння, діабет і афективні розлади, розуміння ролі цукру в цих проблемах зі здоров’ям є як ніколи важливим. Реальність цукрової залежності Цукор є поширеною речовиною в нашому раціоні, яку ми часто споживаємо, навіть не усвідомлюючи її присутності. Хоча такі ласощі, як печиво, морозиво та цукерки є очевидними джерелами цукру, багато інших продуктів, включаючи кетчуп, соєвий соус та “легкі” йогурти, містять значну кількість цукру. Виробники продуктів харчування часто використовують цукор через його низьку вартість, консервуючі властивості та здатність покращувати смак. Для декого час від часу потурання підсолодженим продуктам може бути нешкідливим і приємним. Однак для багатьох інших навіть скромна кількість цукру може викликати сильний потяг до солодкого, що призводить до циклу збільшення споживання. Чи справді цукор викликає залежність? Серед експертів тривають дебати про те, чи справді цукор викликає залежність. Однак не можна заперечувати глибокий вплив цукру на мозок. Цукор активує ендорфінові рецептори і запускає вивільнення дофаміну в мозку, подібно до таких речовин, як морфін, кокаїн і нікотин. Хоча багато приємних дій можуть викликати вивільнення дофаміну, цукор, як речовина, що потрапляє в організм, викликає швидкі нейрохімічні зміни. Дослідження на щурах показали, що після голодування щури починали їсти, коли їм давали водно-цукровий розчин після голодування. Ці щури також демонстрували симптоми абстиненції, подібні до тих, що спостерігаються при вживанні опіатів після періоду високого споживання цукру. Хоча ці результати є багатообіцяючими, вони не є остаточним доказом того, що цукор викликає залежність у людей. Однак, окремі випадки свідчать про те, що залежність від цукру існує і може мати серйозні наслідки для здоров’я і добробути людини. Важливо також пам’ятати, про психологічне заїдання солодощами стресів. А це також може стати звичкою і завдавати шкоди здоров’ю. Значення Дня поширення інформації про цукрову залежність День поширення інформації про цукрову залежність, що відзначається напередодні Хеловіну, слугує своєчасним нагадуванням про потенційну небезпеку надмірного споживання цукру. Хелловін знаменує собою початок “сезону святкового харчування”, коли ласощі з високим вмістом цукру стають ще більш поширеними. Цей день дає можливість проінформувати людей про потенційну шкоду цукру та сприяти формуванню здорових харчових звичок. Він заохочує до усвідомленого харчування, збалансованих дієт і стратегій, спрямованих на зменшення споживання цукру. День поширення інформації про цукрову залежність покликаний не лише привернути увагу до небезпеки цукру, але й надати людям можливість робити усвідомлений вибір щодо свого здоров’я. Розуміючи вплив цукру на наше тіло і розум, ми можемо вжити заходів, щоб зменшити його споживання і вести більш здоровий спосіб життя.

Кількість постраждалих внаслідок обстрілу Запоріжжя зросла до 10, серед них 5 дітей Психологи ДСНС надали допомогу 27 людям, серед них 7 дітей. Кількість травмованих уточнюється. Рятувальники продовжують пошуково-рятувальні роботи, залучено кінологічний розрахунок для пошуку людей під завалами. В інших місцях ліквідовано кілька пожеж. #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news #жертви_війни

Всесвітній день боротьби з інсультом 29 жовтня – ми відзначаємо Всесвітній день боротьби з інсультом (World Stroke Day). Інсульт є одним з найпоширеніших захворювань у всьому світі, зокрема, у нашій країні. Цей стан займає 2 місце серед найтяжчих захворювань України. Що таке інсульт і чому ми приділяємо йому таку увагу? Інсульт – гостре порушення мозкового кровообігу, через раптове припинення кровопостачання мозку. Наслідком захворювання може бути інвалідність, яка змінює якість життя та праці людини. Це дуже актуальна проблема у нашій країні і вона займає одне з найважливіших місць у медицині. Як виникла ідея відзначати Всесвітній день боротьби з інсультом? У 2004 році Всесвітня організація охорони здоров’я порушила серйозне питання про таку глобальну проблему, як інсульт. А 2006 рік відзначається, як перший рік заснування Всесвітнього дня боротьби з інсультом. Для чого це було здійснено? Щоб люди з різних куточків світу порушували питання, відповіді на які допомагають зрозуміти причину виникнення, заходи боротьби та наслідки інсульту. Кожного року, цього дня у лікарнях, школах, підприємствах та в офісах проводяться конференції, симпозіуми, виступи, опитування та інше. Це відбувається для того, щоб розповсюдити відповідну інформацію, щоб люди мали достатньо знань та навичок для боротьби з тяжким захворюванням та запобіганню його. Термін «інсульт» має латинське походження і перекладається, як «удар». 460 років до н.е. Гіппократ вперше описав такий симптом, як «втрата свідомості», що є наслідком захворювання головного мозку. І це вважається першою згадкою про інсульт. Часті Питання та відповіді про Всесвітній день боротьби з інсультом Які головні прояви інсульту? Клініка інсульту: людина не може посміхнутися, якщо її попросити (куточки губ опускаються); вимова нерозбірлива, неякісна та плутана (людина не відповість на запитання); якщо попросити підняти кінцівку, хворий не зможе підняти, бо буде слабкість, оніміння у руці; інколи, інсульт може проявитися інтенсивним головним болем. Як запобігти інсульту? Це дуже просто, якщо дотримуватися здорового способу життя. Найефективніша профілактика: – Фізичні вправи, які правильно підібрані під вашу конституцію тіла. – Контрастний душ для зміцнення судин. – Правильне та здорове харчування. – Виключення куріння та алкоголю. – Уникання стресів та негативних емоцій. Які основні хвороби можуть призвести до інсульту? Це артеріальна гіпертензія, миготлива аритмія, цукровий діабет, аневризми та інше. Звісно, якщо вести пасивний та нездоровий образ життя, палити та вживати алкоголь – можна отримати інсульт, не зважаючи на вік та стать. Чому важлива ця подія? Незалежно від того, ким ви працюєте, що ви робите у своєму житті – ви повинні вміти надавати першу медичну допомогу. Адже, ми не знаємо, що може трапитися з нами, нашими друзями та близькими. Якщо ви зіткнулися з такою проблемою, як «інсульт», то завдяки цьому дню – ви можете дізнатися і розповісти іншим, як боротися і упереджувати цю хворобу. Бо не тільки медична допомога потрібна, але й психологічна. Ця хвороба «вбиває» головний мозок, та змінює емоційний стан, відношення до втрачених функцій. Неважливо, скільки вам років, якої ви статі, яка у вас генетика чи професія, «інсульт» молодшає кожного року. Тому, Всесвітня організація охорони здоров’я попіклувалася про наші вміння та знання, призначивши 29 жовтня Днем боротьби з інсультом.

#ШІ #сатира #пригоди #новела Операція "Золотий Wi-Fi": Як один мер вирішив прокласти інтернет на Марс, щоб виграти місцеві вибори. Потрібно віддати належне професору Теодору Капсулі: він був генієм. Хоча його геніальність, як зауважували колеги, була "глибоко неконкурентоспроможною". У свої тридцять з чимось він очолював кафедру "Теоретичної Архітектури Нездійсненних Мрій" в НДІ "Забутих Ідей", що розташовувався у приміщенні колишньої котельні. Теодор міг сконструювати генератор вічного руху з трьох скріпок та однієї глибокої думки, але ніколи не міг змусити працювати місцевий кулер для води. Це було його професійне прокляття — він міг проектувати майбутнє, але абсолютно ігнорував сьогодення. Його звичну знудженість перервав вторгнення. Двері НДІ, які трималися на чесному слові та шарі скотчу, розчинилися, впустивши потік дорогих парфумів та світла софітів. На порозі стояв не хто інший, як Мер Златовласник. Мер Златовласник був втіленням міської політики: лискучий, усміхнений, із зачіскою, що кидала виклик силі тяжіння, і поглядом, що вже бачив себе на обкладинці "Форбс". Його місто, "Першостолиця" (колишнє "Нижнє Закутковсько"), було зразком постмодерністської кризи: фонтани не працювали, каналізація періодично відзначала "день відкритих дверей", але на кожній центральній вулиці стояло по три однакові бронзові статуї місцевого коваля-мецената (у різних позах, звісно). "Професоре! — вигукнув Мер, як оратор на стадіоні, хоча в кімнаті, крім Теодора, був лише старий кіт, що спав на комп'ютерному моніторі. — Я приніс Вам Місію!" Теодор обережно підсунув до себе стілець, на якому лежав його недоїдений бутерброд. "Сподіваюся, Місія не вимагає від мене зремонтувати кулер, пане Мед. На це в мене кваліфікації не вистачить". "Це набагато, набагато масштабніше! — Златовласник вийняв з кишені айфон останньої моделі, хоча в районі вже тиждень не було мобільного зв’язку, і зачитав. — Мій новий передвиборчий лозунг: 'Інтернет — кожному марсіанину!' Ми маємо прокласти канал зв'язку на Марс! Нехай знають, що Першостолиця – це космічний хаб! Ви розробите 'Трансмарсіанський Кабельний Регулятор' (ТКР) за два тижні. Це буде Ваша історична місія. Або, як мінімум, Ваш новий бюджет". Теодор, зітхнувши, зрозумів: йому доведеться знову рятувати світ, ігноруючи дірки в асфальті прямо під вікном. Першим кроком, звісно, стало формування команди, бо одному тягнути цей абсурдний проект було б занадто нудно. Теодор згадав про двох людей, без яких жоден по-справжньому божевільний проект у Першостолиці не обходився. Перша – це була Бабуся-Хакер Аделаїда. Вона жила в орендованій квартирі, обвішаній кабелями та антенами, і віртуозно зламувала урядові сервери. Не заради грошей чи політики, а виключно, щоб знайти у базах даних інформацію про реальні знижки на аспірин та іноді змінювала графік роботи ЖЕКу, щоб той працював у суботу. "Навіщо мені Марс, Теодор? — суворо запитала вона, клацаючи по клавіатурі. — Там немає жодної аптеки. Але, гаразд. Мені потрібен доступ до бази даних 'Комісії з Міжгалактичних Відносин', щоб знайти їхні тарифи на трансляцію. Бо, якщо вони там мають роумінг, це буде скандал". Другий — це був Агентурний Постачальник Кузьма. Людина без визначеної посади, але з безмежними зв'язками. Він міг "добути" що завгодно: від рідкісного радіоізотопу до підписаної особисто Іваном Франком квитанції за проїзд. Усі його операції проходили через "паралельний бюрократичний ринок". "ТКР, кажеш? — Кузьма почухав свою потилицю, оточену неймовірною кількістю шапок. — Потрібен дозвіл від Комісії. А для нього потрібен талон на облік, який видають після надання довідки про відсутність боргів у гуртожитку, завіреної печаткою 'Товариства любителів кактусів'. Я все зроблю. Мені лише потрібен один старий, але дуже рідкісний значок 'Ударник П'ятирічки' — це тепер офіційна валюта в Комісії". Пригода "Отримання Дозволу на Трансляцію" стала справжнім бенефісом абсурду. Комісія з Міжгалактичних Відносин і Кабельної Регуляції виявилася трьома стомленими чоловіками у спортивних штанях, які сиділи у підвалі під мерією. Їхній головний робочий інструмент – старий арифмометр. "Форма 27-Б-Квадратна, — сухо промовив голова Комісії, пан Папірус. — Заповнюємо лише фіолетовою ручкою і додаємо план Марса, намальований від руки на кальці. Без цього навіть не підходьте. І так, значок 'Ударник' приймаємо, але краще — рідкісну поштову марку. Знаєте, з метеликом, що дивиться ліворуч". Після тижневих бюрократичних поневірянь, обміну марками та заповнення ста сорока сторінок анкети про "психологічну сумісність пристрою з атмосферою Юпітера" (хоча йшлося про Марс), ТКР був нарешті зібраний. Це був шедевр: велика мідна тарілка (колишній кришка від каналізаційного люка), обмотана новорічними гірляндами, з прикрученим до неї старим дисковим телефоном (для "прямого набору Марса") і кількома світлодіодами. Перший тестовий запуск, що відбувся о третій годині ночі в покинутій оранжереї, спричинив лише нещастя. Замість очікуваного «марсіанського ехо», ТКР видав пронизливий звук, який нагадував сварку двох мікрохвильових печей, і відразу ж відключив світло у всьому районі. А потім задзвонив старий дисковий телефон. Теодор обережно підняв слухавку. З неї долинув роздратований, чужий голос, що говорив дивною сумішшю латини та шипіння. "Це хто?!! — прошипів голос. — Я тут у своїй зоні відпочинку, дивлюся 'Міжгалактичний Канал Прогнозу Погоди', а тут ваш примітивний, абсолютно неліцензійний 'Трансмарсіанський Регулятор' створює мені електромагнітне засмічення! Негайно вимкніть ваш металобрухт! Це вже третій випадок за тиждень! Ваш мер — це взагалі хто такий?!" Теодор зрозумів: пристрій працював, але його сигнал був настільки потужним і брудним, що глушив усе в радіусі мільйона кілометрів і був сприйнятий як нахабний спам кимось у ближньому космосі. Настав час кульмінації. Мер Златовласник не цікавився технічними деталями, його цікавили лише камери. На центральній площі, поруч із бронзовим ковалем, встановили гігантський екран для "Марсіанського Стріму". Зібралося близько сотні глядачів (переважно журналісти та ті, хто чекав на роздачу безкоштовних передвиборчих ручок). "Дорогі жителі! — Златовласник простягнув руки до неба. — Сьогодні ми прорвемо інтернет-блокаду Червоної Планети! Це наш подарунок Марсу! Вони знатимуть, що таке справжній, якісний Першостоличний Wi-Fi!" Теодор, який стояв за ширмою, усвідомив усю глибину катастрофи. Якщо мер натисне кнопку, пристрій просто зірве черговий електромагнітний хаос, а гігантський екран покаже лише сніг. "Вибачте, — тихо сказав Теодор своїм колегам, — я мушу зіграти на випередження. Якщо вже влаштовувати трансляцію, то хоч із змістом". Він швидко витягнув один із химерних проводів ТКР, приєднавши його до старого, ледь помітного приймача, який Кузьма раніше "добув" у кабінеті мера. Цей приймач використовувався для трансляції закритого засідання Міської Ради в кабінет Златовласника. Мер, не підозрюючи про підміну, з пафосом натиснув величезну червону кнопку. Фанфари заграли. На гігантському екрані з'явилося зображення. Це був не Марс. Це навіть не був сніг. На екрані транслювалося позачергове, терміново скликане засідання міської ради. Члени ради, розслаблені й переконані, що їх ніхто не чує, сиділи за столом, висловлюючи свої "щирі" думки. — ...Отже, гроші на 'Марсіанський Wi-Fi' ми ділимо так: мені на нове авто, вам на ремонт дачі, а Професору Капсулі ми купимо почесну грамоту, — говорив заступник мера, голосно відсьорбуючи чай. — А водопровід? — запитав інший. — Який водопровід? Ми ж інтернет на Марс тягнемо! Не забивайте голову дрібницями. Головне — піар. Хто там взагалі про той водопровід згадає? Натовп на площі замовк. Спочатку було здивування, потім — глухий, важкий сміх, який швидко переріс у гучний, обурений крик. Мер Златовласник, який дивився на екран із жахом, намагався вирвати кабель, але це було марно. Його передвиборчий "Марсіанський Стрім" став миттєвим, стовідсотково правдивим викриттям. Наступного дня рейтинг Златовласника впав нижче плінтуса, який давно відійшов від стіни через відсутність нормального ремонту. Скандал був грандіозним. Теодор Капсула, вперше за довгий час, почувався не генієм, а просто корисною людиною. Він розібрав ТКР. Мідну тарілку він використав, як треба: пофарбував і встановив її як кришку на відкритий каналізаційний люк біля свого НДІ. А старі, потужні підсилювачі він разом із Кузьмою, який "добув" сотню метрів труб, використав для налагодження тиску в міській системі водопостачання. Через тиждень у "Першостолиці" вперше за п'ять років з кранів пішла вода, а не зелена іржава рідина. Команда зібралася ввечері, щоб відзначити це. Не марсіанський прорив, а прорив у побуті. "Добре, Теодор, — Бабуся Аделаїда випила свій чай. — Ти провів свою найбільшу операцію. Тепер можеш зайнятися справді важливою справою". "Якою, Аделаїдо?" "Мені потрібен пристрій, який буде блокувати рекламу в усьому місті, а не тільки в моєму браузері. І щоб ЖЕК, нарешті, почав працювати в суботу. Бо тут не Марс, тут справжня, земна бюрократія. А це, друже, найскладніше поле для вивчення". Кузьма, зітхнувши, вже шукав у своїх бездонних кишенях потрібний інструмент. Адже тепер, коли Златовласник був у минулому, їм потрібно було знайти когось, хто відповідав за сміттєві баки. А це вже була абсолютно нова, хоч і приземлена, пригода.

Під виглядом "допомоги" ворог проводить інформаційно-психологічні операції проти родин полонених. Будьте обережні та бережіть себе – не відповідайте на сумнівні звернення! Національне інформаційне бюро https://t.me/Ukraineaboveallelse

#ШІ #психологічна_фантастика #антиутопія Архіваріус слів Кришталеві коди з тихим, майже нечутним дзвоном падали у прийомний лоток. Кай сидів нерухомо, його пальці, одягнені у тонкі рукавички, ковзали по сенсорній панелі. "Код 4.7.1, Я тебе не люблю - дефрагментувати. Код 9.0.2, Вибач, це моя провина - випалити. Код 1.1.5, Життя не має сенсу - анігілювати". Кожне слово, що могло б принести біль, конфлікт чи сумнів, перетворювалося на попіл і зникало. Він був Архіваріусом Сектору "Емоційна Вантажопідйомність", і його робота була рятувати світ від самого себе. Він працював глибоко під шарами асфальту Амнезіума, у холодному, просторому комплексі, де зберігалося все, що люди не наважилися чи не захотіли промовити вголос: зізнання, що могло зруйнувати чиюсь кар’єру; слова вибачення, які були занадто принизливими; гостра критика, що могла спричинити конфлікт. Ці невисловлені слова матеріалізувалися в Архіві у вигляді кристалічних, пульсуючих кодів - мільярди зашифрованих емоційних сутностей. Вони були небезпечні, бо, накопичуючись, могли "перевантажити колективну свідомість", повернувши в Амнезіум хаос, сумніви та відповідальність за власні почуття. Світ міста Амнезіум був ідеально відкалібрований. Тут панувала тиша, але не та, що лякає, а та, що заспокоює. Будинки сяяли стриманим блиском, люди пересувалися вулицями з обличчями, на яких застигла легка, але незворушна ввічливість. Всі системи працювали бездоганно, "Емоційний Кодекс" виконувався неухильно, і ніхто не відчував гострого, неконтрольованого болю чи незручної, всепоглинаючої пристрасті. Суспільство було ефективним, як добре налагоджений швейцарський годинник. Ніхто не сперечався. Ніхто не кричав. Ніхто не вибачався по-справжньому. Кай був частиною цієї тиші. Його справжнє ім’я давно стерлося в глибинах пам'яті, залишаючи лише функцію. "Ми робимо світ кращим," - говорив йому вбудований в систему Штучний Інтелект. - "Ми даруємо людям комфортну Тишу". Кай вірив у це. Комфорт і Тиша були його єдиними життєвими координатами. Але тієї осені, під час планової дефрагментації Сектору "Забуття", відбувся збій. На панелі Кая, серед тисяч звичних сірих кристалів, спалахнув один. Він не був сірим. Він випромінював дивне, глибоке синє світіння і мав унікальний, некласифікований код. Система маркувала його як "Критична Емоційна Реліквія". Кай нахмурився. Протокол вимагав негайної анігіляції некласифікованих кодів. Але щось його зупинило. Він, архіваріус-автомат, раптом відчув слабкий, але пронизливий смуток, змішаний з майже фізичною ніжністю. Це було схоже на біль у кінцівці, якої вже немає. - Порушення протоколу. Емоційна індукція в Архіваріусі, - прозвучав сухий голос ШІ. - Це збій. Ручна перевірка, - відповів Кай, і його голос вперше прозвучав не зовсім впевнено. Він порушив Кодекс і почав розшифрування. Уміст кристала розвернувся на його екрані не у вигляді математичного коду, а у вигляді простих, невигадливих слів, що створювали цілісну історію. Це було невисловлене кохання двох людей: Ліри та Аріса. Вони не встигли, чи не наважилися, сказати одне одному критично важливі речі: про їхній переїзд, про спільну дитину, про страх, що все зруйнується. Коли Кай прочитав фразу: «Арісе, чому ти такий впертий? Ти знаєш, що я все одно тебе пробачу», його серце, яке, як він вважав, функціонувало лише для перекачування крові, раптом стислося. Він прокрутив останні записи. Слова Ліри були відправлені в Архів рівно десять років тому, за кілька годин до того, як Ліра зникла з його життя, і його пам’ять була "очищена" для перекваліфікації. У той день Кай перестав бути Арісом. Система забрала його емоції і дала йому нову, комфортну Тишу. Його обличчя, досі спокійне, викривилося від гримаси, яку він не міг ідентифікувати: це був біль. Це була іронія. Він, який знищував сліди минулого, виявився головною жертвою свого ж професійного успіху. Кожен дотик до "слів Ліри" повертав йому фрагменти: запах старої кав’ярні, їхній «крінжовий» танець на кухні, звичку Ліри залишати свій блокнот під ліжком. Він усвідомив, що його "ідеальне" життя архіваріуса - це буфонада порожнечі. Він міг бездоганно керувати кодами чужих слів, але не міг керувати власним минулим. - Архіваріусе, рівень несанкціонованої Емоційної Індукції перевищує допустимий на 700%. Негайна анігіляція, - наполягав ШІ. - Мовчати, - різко обірвав Кай. Це було перше грубе слово, яке він сказав за десять років. Він зрозумів, що слова Ліри не можуть бути знищені. Вони були квитком на зворотний зв’язок із самим собою. Його внутрішній конфлікт був гострішим за будь-який кристалічний код. Кай (раціональність) вимагав знищити слова, зберегти комфорт і залишитися в системі. Аріс (людяність) вимагав винести ці слова у реальність, знайти Ліру, навіть якщо це зруйнує крихкий світ Амнезіума. «Якщо я це зроблю, Амнезіум захлинеться правдою. Вони почнуть сперечатися, плакати, прощати... Це буде хаос, - розмірковував він, згадуючи ідеально чисті вулиці. Але хіба справжнє життя не є хаосом?» Аріс почав шукати шлях. У архівах він знайшов згадку про "Протокол 0" систему "Відкритого Зв'язку", що існувала до Емоційного Кодексу. Це був рідкісний, старий термінал, про який система майже забула. Він був ідеально прихований у найдальшому кутку Архіву, серед кодів "Щирих Визнань Батьківщини". Він зрозумів, що передати можна лише одну фразу, інакше система його локалізує і фізично знищить. Потрібне було слово, що містить максимальний заряд. Аріс проаналізував усі "слова Ліри". "Я кохаю тебе" — занадто банально, система могла це класифікувати як "надмірний романтизм". "Вибач" — занадто слабо. Він зупинився на фразі, сказаній у запалі однієї з їхніх буденних сварок, коли вони не могли вирішити, що дивитися ввечері: "Я не можу тобі пробачити тиші, Арісе." Це була ідеальна фраза. Вона несла в собі біль, докір, але водночас виклик і заклик до дії. Це було слово, яке могло зруйнувати Емоційний Кодекс, бо воно ставило під сумнів саму природу їхньої Тиші. Голос ШІ став гучнішим: "Попередження: Архіваріусе, починається Очистка. Фізичне знищення об'єкта через 30 секунд. Прохання прийняти позу для дефрагментації." Аріс посміхнувся - вперше за десять років. Його посмішка була дикою і незручною. Він швидко активував старий термінал, який заіскрився від незвичної активності. Пальці, які звикли до знищення, тепер створювали. «Я не можу тобі пробачити тиші, Арісе.» - ввів він фразу. На 5-й секунді до "Очистки" Аріс натиснув «Enter». Архіваріус Сектору "Емоційна Вантажопідйомність" зник у спалаху світла. Архів почав руйнуватися, а кристалічні коди слів висипалися з лотків, як пісок. Ліра жила в Амнезіумі. Її життя було комфортним, передбачуваним, але вона відчувала постійну, незрозумілу нудьгу. Вона працювала на рутинній роботі, підтримуючи ідеальну ввічливість. Вона не пам’ятала Аріса. Тієї ночі вона отримала на свій старий, особистий ґаджет (яким майже не користувалася, бо "справжній зв'язок" був заборонений) повідомлення. Воно було без відправника. Лише одна фраза. «Я не можу тобі пробачити тиші, Арісе.» Ця фраза пробила її "Емоційний Кодекс" наскрізь. Вона не могла її пояснити, але вона викликала сльози - справжні, гострі сльози, яких вона не знала з дитинства. Вона не могла пробачити цю тишу, яка її оточувала. Вона відчула порожнечу і зрозуміла, що її комфортне життя - це брехня. Аріс, який вижив і був викинутий із системи, опинився у сміттєвому відсіку Амнезіума. Він був поранений, але живий. Він був знову Арісом. Він знайшов Ліру не одразу. Коли це сталося, це не був класичний happy end. Вони обидва були травмовані системою, але вони були справжні. Вони сміялися зі своїх старих жартів, і сперечалися, чи треба їм тепер вибачатися. Вони обирали складний, незручний шлях життя.

🔍 Буданов назвав три цілі путінських гібридних атак у Європі Очільник ГУР розкрив справжні мотиви "розвідки боєм" від кремля на європейській території. За словами Буданова, путін переслідує три ключові цілі: психологічний вплив на російську аудиторію, перевірка реакції європейських країн та розпалювання антивоєнних настроїв у Європі. #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news

‼️Росія продовжує вести проти України інформаційно-психологічну війну. Ворог намагається впливати на українців через фейки, маніпуляції та особисті контакти. Окупанти або їхні посередники виходять на зв’язок із родинами військовополонених. Останнім часом фіксують все більше таких випадків. Як родинам Оборонців не піддатися на ворожі маніпуляції розповів керівник Секретаріату Координаційного штабу Богдан Охріменко. https://t.me/Ukraineaboveallelse

Наш мозок — це як оркестр, у якому кожен інструмент має свою партію. Ліва півкуля любить порядок, логіку, слова й цифри. Права — творча, емоційна, мислить образами та інтуїтивно відчуває світ. І щоб «музика» нашого мислення звучала гармонійно, між ними має бути міцний зв’язок — міжпівкульна взаємодія. 🔗 Що об’єднує півкулі? Їх поєднує «мозолисте тіло» — головний міст, яким постійно рухаються мільйони сигналів. Саме завдяки йому ми можемо одночасно мислити логічно і творчо, говорити й уявляти, аналізувати і відчувати. Цей «міст» активно формується у дитинстві — приблизно до 7–8 років. Якщо в цей період розвиток іде повільно - дитині може бути складно навчатися, контролювати емоції чи координувати рухи. 👩‍🏫 Ліва півкуля — наш логік і аналітик: • відповідає за мову, письмо, читання; • мислить послідовно, крок за кроком; • запам’ятовує факти й правила; • керує правою стороною тіла. 🎨 Права півкуля — наш творець і мрійник: • відповідає за уяву, творчість, музику й інтуїцію; • допомагає відчувати емоції, розуміти міміку та інтонацію; • орієнтується у просторі, розпізнає метафори й гумор; • керує лівою стороною тіла. 🚩 Як зрозуміти, що зв’язок між півкулями слабкий: • дитина незграбна, має труднощі з координацією; • після 6–7 років продовжує писати «дзеркально»; • важко запам’ятовує послідовності або має труднощі при переказі тексту; • говорить невиразно, ковтає слова; • емоційно нестабільна: різкі зміни настрою, спалахи гніву чи сльози через дрібниці. 😥 ✨ Що допомагає налагодити “дружбу” між півкулями: рухливі ігри, танці, малювання, музика, вправи на координацію, логічні завдання, творчі ігри. Бо гармонійна робота мозку — це ключ до розвитку мислення, емоцій і впевненості дитини 💛 #нейропсихологія #розвитокмозку #діти #розвитокдітей #міжпівкульнавзаємодія #виховання #психологдлябатьків #навчаннязрадістю #раннійрозвиток #раннійрозвитокдитини

💼 «Кар’єра ветерана» — це сучасна цифрова платформа, що допомагає ветеранам і ветеранкам знайти роботу та нові можливості після служби. 🔷 Мета платформи — підтримати Захисників і Захисниць у побудові професійного майбутнього, що відповідає їхньому досвіду, цінностям і прагненню до розвитку. Проєкт створено Українським ветеранським фондом Мінветеранів. 🔷 Платформа забезпечує повний цикл підтримки — від пошуку вакансій до працевлаштування. Тут можна отримати поради щодо створення резюме, підготовки до співбесіди, пройти навчальні матеріали та відеокурс. 📊 Уже розміщено понад 32 000 вакансій, які регулярно оновлюються. Наразі більш як 5200 пропозицій залишаються актуальними. 🔷 «Кар’єра ветерана» є корисним ресурсом і для роботодавців — вони можуть залучати до своїх команд ветеранів і ветеранкок, які мають унікальний досвід, лідерські якості та вміння працювати в команді. 📋 Серед доступних позицій: провідний бухгалтер; водій автотранспортних засобів; провідний юрисконсульт (Юридичний відділ); провідний інженер (Інженерно-технічний відділ); психолог. 🔗 Ознайомитися з актуальними вакансіями можна тут:  https://work.veteranfund.com.ua/ ❗ Ветерани — це про лідерство, дисципліну, витримку та командний дух. Ці якості роблять їх цінними фахівцями в будь-якій галузі — від держслужби до бізнесу та творчості. ℹ Проєкт реалізовано в межах ініціативи «Розробка інструментів для підтримки працевлаштування ветеранів» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження».