🇺🇦 Як зараз виглядає Прип’ять — місто, де колись вирувало життя Сьогодні його вулиці стоять у тиші: порожні будинки, зарослі алеї та простір, який поступово повертає собі природа, показали у відео журналісти «УС». Цієї неділі — 40-ва річниця Чорнобильської трагедії. Чотири десятиліття потому ці місця й досі нагадують про події, що назавжди змінили історію і зруйнували життя тисяч людей.

Дуже, дуже, дуже гарна пісня і прекрасне її виконання. Кожне слово торкається душі і серця, чарівні голоси, чудова природа, атмосфера, лебеді, які зачаровують своєю присутністю. Це все супер казково, божественно, неперевершено красиво. 👍😇😇👍

Природа яка виглядає як сан🌷🦜🐦💛. Вау, це чудово, я могла б дивитися це знову і знову, і ця спокійна музика.

Немає неймовірнішої сили, ніж природа❤️ Я відчуваю себе абсолютно привілейованою, маючи можливість жити життям, яке схоже на мої мрії✨

День вдячності ламантинам Щороку в останню середу березня світ відзначає День вдячності ламантинам (Manatee Appreciation Day). Цей день — нагода запостити фотографію милого товстенького ссавця, який жує водорості. А також — це сигнал SOS від одних із найдобріших істот на планеті, які стали заручниками власної повільності. Якщо у тваринному світі існує амбасадор тотального спокою, медитації та бодіпозитиву, то це однозначно ламантин. Секретні родичі та анатомічні дива Їх часто називають “морськими коровами”, і візуально вони справді нагадують величезні підводні картоплини з ластами. Здається, що вони мають бути родичами моржів або тюленів. Але еволюція має чудове почуття гумору: генетично найближчими сухопутними родичами ламантинів є слони. І якщо придивитися до їхньої анатомії, слонове минуле стає очевидним: Ламантини цілими днями жують жорстку морську траву, в якій повно піску. Будь-які звичайні зуби стерлися б за пару років. Тому природа придумала для них систему “маршових молярів” (marching molars). У них немає іклів чи різців — лише жувальні зуби. Коли передні зуби стираються і випадають, увесь зубний ряд повільно зсувається вперед, а позаду виростають нові. Цей конвеєр працює все їхнє життя. Щоб спливати на поверхню або занурюватися на дно, ламантинам не потрібно інтенсивно працювати ластами. Вони використовують… власні гази. Затримуючи гази в довгому кишківнику, вони збільшують свою плавучість (як поплавок), а випускаючи їх — повільно опускаються на дно. Це геніальний механізм енергозбереження! Усе їхнє тіло (а особливо морда) вкрите вібрисами. Це не просто шерсть, а надчутливі антени, які дозволяють ламантинам “мацати” воду і відчувати зміни течії, наближення інших тварин чи рельєф дна навіть у дуже каламутній воді.

Всесвітній день Землі Щорічно 20 чи 21 березня відзначається актуальне й важливе свято – Всесвітній день Землі (Earth Day або Equinox Earth Day). Дата святкування обрана на честь весняного рівнодення, тому не має встановленого дня. Саме під час рівнодення природа прокидається, що дуже символічно. Це ініціатива Джона Макконнелла, підтримана Секретаріатом ООН. На конференції ЮНЕСКО в Сан-Франциско Макконнелл запропонував святкувати день, коли природа перебуває в балансі (рівнодення), щоб нагадати людству про спільну відповідальність за планету. Подію започаткували у 1970 році після успішної акції Гейлорда Нельсона та Денніса Хайеса. Акція відбулася 22 квітня, тому аналогічне свято відзначають і цього дня. 1971 р. – Генеральний секретар ООН У Тан підписав спеціальну декларацію, офіційно визнавши 20–21 березня часом святкування Дня Землі на міжнародному рівні. Всесвітній день Землі має за мету привернення уваги людства до своєї домівки – планети Земля, залучення до збереження природи та миру, підвищення поінформованості щодо екологічних негараздів. Подія створена, аби об’єднувати світ задля подолання глобальних проблем. До 20 березня організовують різноманітні заходи, де обговорюють поточні екологічні проблеми й поширюють інформацію про них в суспільстві. На відміну від «екологічного» 22 квітня Міжнародний день Матері-Землі, березневе свято має більш астрономічний та філософський підтекст. У штаб-квартирі ООН у Нью-Йорку в цей момент традиційно б’ють у Дзвін Миру (Peace Bell), подарований Японією. Дзвін звучить рівно в хвилину рівнодення, символізуючи глобальну єдність.

#історія #події 2011: Великий тохокуський землетрус та аварія на «Фукусімі-1» 🌊⚛️ 11 березня 2011 року о 14:46 за місцевим часом Японія здригнулася від найпотужнішого землетрусу в своїй історії (9.0–9.1 бала). Але справжня трагедія прийшла зі сторони океану. Величезне цунамі, висота якого в окремих місцях сягала 40 метрів, буквально змило прибережні міста, забираючи життя тисяч людей. Коли природа сильніша за бетон Система безпеки АЕС «Фукусіма-1» спрацювала штатно: реактори зупинилися автоматично. Проте цунамі виявилося вищим за захисну дамбу. Вода затопила резервні дизельні генератори, які мали охолоджувати реактори. Результат — розплавлення активної зони на трьох енергоблоках та серія вибухів водню. 🏭💥 Світ знову згадав слово «радіація», а Японія зіткнулася з найбільшою кризою з часів Другої світової війни. Аварії було присвоєно максимальний, 7-й рівень за міжнародною шкалою (як і Чорнобильській катастрофі), хоча обсяг викидів був значно меншим завдяки герметичності захисних оболонок. 📉🚫 Уроки стійкості Ця подія змінила енергетичну політику багатьох країн (наприклад, Німеччина вирішила повністю відмовитися від АЕС). Але вона також продемонструвала неймовірну дисципліну та солідарність японського народу. Жодних погромів, жодного мародерства — лише спільна праця над відновленням. 🇯🇵🤝 Чому ми це пам’ятаємо? Трагедія на «Фукусімі» — це суворе нагадування про те, що навіть найдосконаліші технології можуть виявитися безсирими перед стихією. Це урок смирення для людства, яке іноді занадто впевнено почувається в ролі «господаря природи».

#історія #факт «Код гідності»: Невідома місія Алана Тюрінга в окупованій Франції 🌫️🗝️ Поки в Блетчлі-парку гули перші обчислювальні машини, намагаючись розкусити шифр «Енігми», сам батько комп'ютерних наук Алан Тюрінг на початку 1940-х років здійснив подорож, про яку мовчали секретні архіви понад пів століття. Це була не математична симуляція, а реальна гра зі смертю на теренах окупованої Франції. 🇫🇷 Тюрінг, чия природа була далекою від образу бравого шпигуна, вирушив до Віші під виглядом цивільного спеціаліста. Його завданням було не просто перехопити радіосигнал, а особисто зустрітися з групою польських математиків-вигнанців, які першими почали боротьбу з нацистськими кодами. У задимлених підвалах, під носом у гестапо, Тюрінг передавав їм ключові розробки британців, які дозволили об'єднати зусилля інтелекту проти грубої сили агресора. 🧩 Маловідомий факт: під час цієї місії Алан Тюрінг, який страждав на сильний сінний нежить, носив протигаз навіть у приміщеннях, що робило його фігуру абсолютно ексцентричною та впізнаваною. Проте саме ця дивакуватість стала його найкращим маскуванням — ніхто не міг припустити, що чоловік у гумовій масці, який збирає польові квіти для гербарію, є головною загрозою для криптографічної безпеки Третього рейху. 🎭 Ця поїздка змінила не лише хід війни, а й самого Тюрінга. Побачивши на власні очі обличчя окупації, він повернувся до Англії з одержимістю, яка змусила його працювати по двадцять годин на добу. Він зрозумів, що математика — це не абстрактна гра чисел, а єдиний щит, здатний захистити людську гідність від варварства. Його таємна подорож залишилася в тіні його великих відкриттів, але саме там, серед страху та підозр, було загартовано дух людини, яка згодом врятує мільйони життів, залишаючись при цьому вічним чужинцем у власному суспільстві. 🕯️💻

👀Природа київського Межігір‘я може бути і такою

#історія #постаті Ейтор Вілла-Лобос: Бунтівник, який навчив класику грати самбу 🎼 ​Сьогодні, 5 березня, ми згадуємо Ейтора Вілла-Лобоса (1887–1959) — людину, яка зробила для Бразилії те саме, що Лисенко для України: взяла народну стихію і перетворила її на високе мистецтво. Він був найбільш плідним композитором Західної півкулі, залишивши по собі понад 2000 творів. 🇧🇷 ​Якщо ви думаєте, що академічна музика — це лише перуки та суворі обличчя, то Вілла-Лобос змусить вас змінити думку. Його музика пахне джунглями Амазонки, кавою та галасливими вулицями Ріо-де-Жанейро. ☕🌿 ​Музичний етнограф із гітарою 🎸 ​Ейтор не був типовим випускником консерваторії. Навпаки, він кинув навчання, бо вважав його надто академічним і нудним. ​Втеча в народ: У юності він подорожував глибинкою Бразилії, збираючи фольклор індіанців та місцевих мешканців. Він не просто записував ноти, він вбирав ритми, які згодом стали основою його стилю. ​Бразильські Бахіани: Його найвідоміший цикл — «Bachianas Brasileiras». Це був зухвалий і геніальний експеримент: Вілла-Лобос спробував уявити, яку б музику писав Йоганн Себастьян Бах, якби він народився не в Німеччині, а в Бразилії. Поєднання європейського контрапункту з бразильськими мелодіями стало світовим шедевром. 🎻 ​Скептичний погляд: Самородок чи містифікатор? 🔍 ​Вілла-Лобос обожнював створювати навколо себе легенди. Він розповідав історії про те, як його ледь не з’їли канібали під час експедицій в Амазонію. Більшість істориків сьогодні вважають ці розповіді, м’яко кажучи, перебільшенням для преси. Проте цей «піар» спрацював: Європа та США побачили в ньому «дикого генія» з тропіків. 🦜 ​Чому він важливий? 🤔 ​Диригент нації: Він створив систему музичної освіти в Бразилії. Під його керівництвом хори з тисяч школярів співали на стадіонах — він вірив, що музика може об’єднати націю краще за політику. ​Гітарна революція: До нього гітара вважалася інструментом для кав’ярень та вулиць. Вілла-Лобос написав для неї етюди та концерти, які сьогодні є обов’язковими для будь-якого професійного гітариста світу. 🎼 ​Ейтор Вілла-Лобос довів: щоб стати громадянином світу, треба спочатку до кінця залишитися вірним своїй землі. Його музика — це хаос і гармонія одночасно, як і сама природа Південної Америки. 🥁 https://youtu.be/WEhDiJbzJ1A?si=j8Sqduyrvi0UCH_f