ЄС назвали терміни, коли Україна має згортати телемарафон "Єдині новини" Сергій Сидоренко, Уляна Кричковська — 4 листопада, 17:59 У ЄС назвали терміни, коли Україна має згортати телемарафон Єдині новини СКРИНШОТ З ПРЯМОГО ЕТЕРУ МАРАФОНУ 13992 У щорічному звіті про розширення, який Європейська комісія складає для всіх держав-кандидатів, встановили крайній термін, до якого збереження формату телемарафону "Єдині новини" є можливим. Джерело: "Європейська правда" Деталі: Як відомо, у 2024 році Єврокомісія вперше оголосила, що українська влада має зупинити формат телемарафону "Єдині новини". Цього року у звіті Брюссель встановив конкретний термін, до якого збереження "марафону" є можливим. "Перегляд потреби телемарафону як формату, що фінансується державою, має відбутися щонайпізніше до того, як Україна призупинить воєнний стан", – стверджує звіт. У звіті також нагадали, що опитування вже зараз підтверджують падіння довіри до марафону.Нагадаємо, у звіті Єврокомісії йдеться, що Україна демонструє прогрес у здійсненні ключових реформ на шляху до вступу до ЄС, незважаючи на війну з Росією. Також звіт про розширення у 2025 році позитивно оцінює прогрес реформ в Україні. "Європейська правда" готує детальніший аналіз звіту після його оприлюднення. Радимо детальніше ознайомитися зі звітом у матеріалі "ЄвроПравди": Україну попередили, але не покарали. Як ЄС оцінив реформи та чого чекає від Києва

🤡 Речник кремля Пєсков із витрещеними очима заявив, що зустріч із Трампом «можлива найближчим часом», але, мовляв, у цьому немає потреби. https://t.me/Ukraineaboveallelse

#технології SnapDeck — топові презентації за секунди. Штучний інтелект, що збирає презентації буквально за пару кліків. Просто введіть тему або тези — і він сам створює структуру, розставляє акценти, додає ілюстрації та підбирає стиль. Працює прямо в браузері, без потреби думати над шаблонами або вручну вирівнювати блоки. Мастхев для студентів, дизайнерів і всіх, хто має справу з презентаціями. Ключова перевага Snapdeck — автоматизація дизайну і вміння швидко адаптувати презентації під будь-яку тему. Можна редагувати тексти, змінювати візуал і зберігати готовий проект. Є безкоштовний план! Там є обмеження на теми, але без проблем можна протестувати взагалі все. Платні підписки від $5 на місяць. https://www.snapdeck.app/

#технології Вийшла перша нейромережа для створення шрифтів — drFonts. ШІ дозволяє згенерувати повноцінний шрифт лише за одним зображенням або референсом — без потреби у спеціальних редакторах Сервіс сам підбере палітру, запропонує варіанти доопрацювань і одразу підготує файл до експорту Користуємось безкоштовно — ось тут: https://drfonts.com/

#технології 📺 Панель LG OLED Flex діагоналлю 42" — це інноваційний дисплей, що може гнутися, дозволяючи змінювати кривизну екрану за потребою користувача. OLED Flex LX3 підтримує роздільну здатність 4K (3840x2160 пікселів) та частоту оновлення 120 Гц, що забезпечує надчітке і плавне зображення з часом відгуку всього 0,1 мс. Завдяки OLED-технології панель має 100% точність кольору, відсутність мерехтіння та відблисків. Телевізор оснащений стійкою з регулюванням висоти (на 140 мм), а кривизну екрану можна змінювати вручну або дистанційно з пульта в межах кількох рівнів, що робить його адаптивним як для перегляду фільмів, так і для ігор. Для геймерів LG OLED Flex пропонує спеціальні налаштування, включаючи VRR, NVIDIA G-SYNC, AMD FreeSync Premium і автоматичний режим низької затримки (ALLM). Є можливість віртуального налаштування розміру зображення для різних жанрів ігор, а також додаток Game з персональними заставками та швидким доступом до Twitch і YouTube. Звукова система представлена фронтальними динаміками з потужністю 40 Вт, підтримується Dolby Vision та Dolby Atmos. Цей телевізор має гнучкий OLED-екран, який можна нахилити на 20 градусів вперед або відхилити назад на 5 градусів, що підвищує комфорт при перегляді та забезпечує унікальний користувацький досвід. Ціна поки не оголошена офіційно, але орієнтовно становить близько 2500 доларів. Отже, LG OLED Flex 42" — це сучасний гнучкий OLED телевізор високої якості, що ідеально підходить для поціновувачів передових технологій, геймерів та тих, хто цінує максимальну адаптацію екрана під свої потреби. Коштує близько $2500.

#ШІ #детектив Скарб Кромвеля Артур Пендлтон подивився на кішку. Велика, руда, вгодована, вона сиділа на його столі, наче володарка світу, і, здавалося, зі співчуттям дивилася на його клієнтку — пані Елмвуд. — То ви хочете сказати, — Артур делікатно поправив свої окуляри в тонкій оправі, — що Міссіс Маффін зникла безслідно під час полуденного чаю? — Саме так, містере Пендлтон! — схлипнула пані Елмвуд. — Я відвернулася, а коли повернулася... лишилася лише її іменна порцелянова мисочка! — Жахливо, — сухо прокоментував Артур. — Я працюю з мільйонами, а не з мілками. Гадаю, Міссіс Маффін просто вирішила, що їй потрібен новий пейзаж. Двері його скромної контори на Бейкер-стріт відчинилися, і на порозі виник Сер Роджерс, директор Музею Вікторії та Альберта (V&A). Його обличчя було неприродно фіолетового кольору. — Пендлтон! Ви повинні мені допомогти! «Кістяк Кромвеля»! Його викрадено! Зник! — О. «Кістяк Кромвеля»? Срібний ланцюг? Це вже цікавіше. Сер Роджерс, розповідайте. Сер Роджерс, важко дихаючи, провалився у крісло. — Це сталося цієї ночі, між другою та третьою ранку. Вітрина! Електронний замок, армоване скло! Замок виявився... відімкненим. Жодного зламу. Камери зафіксували лише коротку, на п’ятнадцять хвилин, «світлову аномалію». Експонат просто випарувався! Артур нахилився до нього. Іронія зникла, поступившись місцем гострій увазі. — Це не фокусник-невдаха. Вже за годину Артур Пендлтон стояв у Музеї Вікторії та Альберта. Зала виглядала недоторканою, поліція шукала інсайдера. Артур обійшов вітрину, не шукаючи відбитків. Він провів рукою по товстому склу і зупинився. — Інспекторе, ви не бачите цього? — Що саме? — Подряпина. Або, точніше, ледь помітний слід. Наче хтось використовував... алмазний гравер. Не для того, щоб зламати, а щоб позначити. І, між іншим, хто з техніків користується дорогим квітково-деревним парфумом? Кемпбелл пирхнув. Артур Пендлтон відійшов від вітрини. Точний злом, ніякого шуму, запах дорогого жіночого парфуму, слід від ювелірного інструменту, "світлова аномалія". — Це не зломщик, інспекторе. Це балерина. Дуже вміла балерина. І вона прийшла не пограбувати, а забрати. Артур Пендлтон звернувся до своєї інформаторки, "Вайолет". — "Кістяк Кромвеля", кажеш? — Вайолет потягнула вино. — Це не піде на чорний ринок. Його одразу впізнають. Ти говориш про... Кішку з Віздому. Вона невловима. Спеціалізується на сріблі XVII століття, обирає експонати, які, на її думку, "недооцінені". Вона не продає. Вона колекціонує. І щоразу, коли вона працює, відчувається легкий аромат... її парфуму. — Електромагнітний імпульс, — пробурмотів Артур. — Це пояснює "світлову аномалію". Я знайду її за її естетикою. Детектив дослідив архіви музею і знайшов статтю, що критикувала експозицію ланцюга. Авторка: Евеліна Вуд. Доктор Евеліна Вуд, історик мистецтв, фахівець із срібних виробів англійського бароко. У статті вона писала: "Такий важливий символ, як «Кістяк Кромвеля», не повинен бути у цій... 'темниці' зі скла. Він заслуговує на місце, де його історія заговорить". Артур Пендлтон заглибився в історію Кромвеля. Ланцюг був символом його прихильників, які збиралися у таємному місці — старій неоготичній Бібліотеці історії Англійської революції. Пізно ввечері Пендлтон був там. У читальній залі, освітленій лише однією настільною лампою, сиділа Евеліна Вуд. На столі лежав «Кістяк Кромвеля». — Я знав, що ви тут, міс Вуд. Або, як точніше, міс «Кішка з Віздому». І я знав, що цей ланцюг буде тут. — Містер Пендлтон, — Евеліна підняла очі. — Я знала, що прийдете ви. Я використала портативний EMP-генератор. Короткий імпульс, і електронний замок вважає себе... відімкненим. Я лише звільнила його, щоб помістити сюди. — Приємно чути деталі. Ви ж знаєте, що я мушу вас заарештувати? — Я очікувала, що ви приведете інспектора Кемпбелла. — Я не такий примітивний. Я прийшов запропонувати угоду. Ви повернете його. А я скажу, що «Кістяк Кромвеля» знайшовся завдяки моїм розслідуванням. Вам не потрібна слава злочинця. Вам потрібна лише повага до експоната. І якщо ви будете співпрацювати, ви маєте зникнути. Назавжди. І перестати красти. Евеліна глибоко вдихнула і кивнула. — Добре, містере Пендлтон. Я приймаю. Бо знаєте, що найстрашніше? Цей ланцюг дійсно краще виглядає в музеї. Я не егоїстка. «Кістяк Кромвеля» було повернено. Сер Роджерс вручав Артуру Пендлтону чек. — Ви геній, Пендлтон! Як ви його знайшли? — Звичайна рутина, Сер Роджерс. Я просто знайшов місце, де він почувався... вдома. Артур відмовився від публічності, але попросив перерахувати частину його гонорару на потреби тієї самої Бібліотеки історії Англійської революції. Він сидів у своїй конторі. Повернулася пані Елмвуд. — Містере Пендлтон! Я знайшла Міссіс Маффін! Вона була на складі, поїдаючи скоуни! — Я радий за неї. І за скоуни. Артур налив собі чай. Він знав, що Евеліна не зупиниться. Просто тепер вона буде діяти ще витонченіше. Жінки-злочинці — вони завжди найцікавіші. Це була не перемога, а лише витончена, інтелектуальна нічия.

– Ситуація була передбачена і треба було готувати місто до оборони, — коментує бої у Покровську на YouTube у Борислава Берези Serhii Kryvonos. — Давайте згадаємо, як потужно у місті саджали квіти в минулому році. Генерал каже: зараз у Покровську ідуть доволі серйозні бої. Чи втратимо ми місто? Все залежить не тільки від наступальних спроможностей росіянців, але й від того, наскільки ми зможемо організувати міські бої. Якщо росіянці обріжуть логістику до Покровська, то слід буде приймати непопулярне рішення про вихід наших бійців. Ми можемо воювати лише доти, доки здатні забезпечувати наших оборонців зброєю, боєприпасами, дронами, їжею та водою. Далі короткий огляд розмови із скріпочками, пунктами та цитатами. 📎 1. Чому орки шастають у нашому тилі? Одна із причин — низька взаємодія між підрозділами. «Якщо у сусіда певна проблема і ти своєчасно не отримуєш від нього інформацію, то просто в тил заходять підрозділи ворога, і таких ситуацій більше ніж достатньо», — сказав Сергій Кривонос. Друга причина — це не вся правда про ситуацію на полі бою. Перед тим, як інформація потрапить до командира бригади, вона проходить шлях із кількох ланок, починаючи від взводного. У процесі інформація може викривитися, або хтось із командирів скаже напівправду. Сергій Кривонос каже, командири недоговорюють, бо часто-густо не отримують допомоги. Мовляв: твоя проблема — ти її сам і вирішуй. На думку Сергія Кривоноса, ефективну взаємодію між підрозділами вдалося побудувати генералові Наєву. У разі потреби він навіть відправляв офіцерів зі штабу, які допомагали командирам нижчих ланок. 📎 2. Влада призначає людей не за рівнем фаховості, а за політичною приналежністю. Для прикладу: вона не застосовує хист генералів, які працювали з Залужним. Водночас зелені ставить в областях на високі посади абсолютно некомпетентних людей. Чому? Бо вони пов’язані зі «слугами» ЗЕ. Окрім іншого, ці особи не бажають брати до себе професіоналів у радники. «Влада не хоче визнавати власні помилки, не хоче зізнаватися в власному дилетантстві. Тому і не запрошують людей, які б могли просто допомогти, бо на фоні того ж самого Забродського або Наєва будь-який керівник області, тої ж Харківської чи Сумської, виглядатиме як школярик на фоні професора». 📎 3. Куп’янськ — потужний залізничний вузол. На випадок, якщо його захоплять росіяни, місто покращить ворожу логістику. Тоді орки вибудують рокадну дорогу за лінією Куп’янськ — Лиман — Бахмут — Покровськ. Цей шлях дозволить їм перекидати на потрібні ділянки фронту техніку, боєприпаси й людей. Зараз орки не ведуть бої на території залізничної станції — вони її бережуть для себе. А тому вони обійшли місто з іншої сторони. «Сподіваюсь, наші інженери підготували необхідну кількість вибухівки для виведення цього залізничного вузла з ладу, в разі загрози його захоплення», — сказав Сергій Кривонос. 📎 4. Зеленський — це вибір шлунку, а не голови. Ми самі обрали того, хто нам навішав локшини на вуха, і повірили в незрозуміле, зелене майбутнє, яке виявилося зовсім не світлим, а абсолютно нещасним. «У своїй більшості українці ще не дозріли як нація», — констатував Сергій Кривонос. 📎 5. Зеленському вигідно мати Єрмака у завгоспах. Бо він зробив так, що Зеленський почувається єдиним актором на сцені. «Всі йому і всередині країни, і ззовні. А те, що там десь хтось втрачає людське життя, для них не проблема. Бо це не їхні діти, не їхні близькі і не їхня земля», — пояснив генерал. На його думку, український паспорт — це ще не ознака наявності української свідомості. 📎 6. Про дозвіл виїзду з України хлопцям віком 18–22 роки. За даними The Telegraph, після пом’якшення обмежень перетину кордону з України тільки за два місяці виїхали майже 100 000 молодих чоловіків. «З моєї точки зору, питання боротьби за виживання нації полягає, в тому числі, і в боротьбі за тих людей, які її продовжуватимуть. І коли випускають молодь, значить комусь вигідно розвалити країну зсередини», — пояснив генерал. P.S. Для кого мало інформації — можна подивитися відео на YouTube у Борислава Берези.

#події Політ літака "Spruce Goose" Говарда Х'юза відбувся 2 листопада 1947 року і став унікальною подією в історії авіації. Офіційна назва літака — Hughes H-4 Hercules. Він був найбільшим гідролітачком у світі за розмахом крил і вагою, створеним під час Другої світової війни для транспортування людей і вантажів на далекі відстані. Через дефіцит сталі в час війни літак було побудовано переважно з дерева (берези та ялини), оклеєного пластиком, що і дало йому прізвисько "Spruce Goose" — "Ялинковий гусак". Говард Х'юз, американський авіаційний інженер, підприємець і піонер авіації, особисто пілотував цей літак під час єдиного польоту. Політ відбувся біля міста Лонг-Біч на узбережжі Тихого океану. Літак злетів і пролетів близько однієї милі (приблизно 1,6 км) над водою. Політ тривав менше хвилини, після чого літак знову приземлився на воду. Хоч це був дуже короткий політ, він довів, що гігантський літак здатний піднятися в повітря, що було великою технічною перемогою для проєкту. "Spruce Goose" був розроблений як відповідь на військові потреби США під час війни, коли було необхідно швидко перевозити великі обсяги вантажів і військ, обходячи небезпеки підводних мін і ворожих атак на транспортні кораблі. Проте через затяжний процес будівництва і використання дорогих матеріалів проєкт був завершений лише після закінчення війни в 1946 році. Х'юз тримав єдиний екземпляр літака в готовності до польоту у спеціальному ангарі до 1976 року — року своєї смерті. Літак зберігається у Музеї авіації Evergreen у місті Макміннвілл, штат Орегон, і сьогодні залишається символом інноваційної авіаційної інженерії ХХ століття. Отже, політ "Spruce Goose" — важлива історична подія, що продемонструвала можливість злету найбільшого у світі гідролітака, який здивував світ своєю масштабністю і інженерним виконанням, хоча й не отримав широкого комерційного застосування через унікальні обставини свого створення та експлуатації.

🔫 18-річний син української телеведучої Марічки Падалко та відомого політика Єгора Соболєва, Михайло, мобілізувався до лав ЗСУ. «Наш син вже тиждень, як склав присягу на вірність українському народові, підписавши контракт з ЗСУ. Від самого початку війни я знала, що це може статися, але все сподівалася, що до того моменту, як йому буде 18, війна закінчиться і в цьому не буде потреби», — написала українська телеведуча, журналістка Марічка Падалко.  А Єгор Соболєв, журналіст і військовослужбовець, розповів, що його син з травня літає із добровольчим підрозділом і зробив вже сотню місій на розвідниках літакового типу на Запорізькому, Сумському та Донецькому напрямках Фото: Єгор Соболєв / Facebook #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини

#ШІ #притча ​Міра Світла і Тіні ​Життя Ореста завжди нагадувало ідеально налагоджений механізм, змащений золотом і оточений блиском. Він був успішним торговцем, чий статок і репутація сягали найвищих сфер. Його манери, його одяг, навіть спосіб, у який він пив ранкову каву, свідчили про бездоганність. Але найбільшою окрасою його життя, як він вважав, було його оточення — так зване «Коло Світла». ​Ці люди були відображенням його власного успіху, тому Орест у них не сумнівався. ​Маркіян був його надійним стовпом у світі політики та впливу. Його голос вирішував справи, а його посмішка відкривала будь-які двері. Орест цінував Маркіяна як символ свого високого Соціального Статусу. ​Всеволод відповідав за Матеріальну Надійність. Він керував банками, інвестиціями і завжди говорив про стабільність. Його поради були безцінні, а його слово — гарантією. ​І, нарешті, Лариса — особа, що уособлювала Інтелектуальну Близькість. Вони годинами могли обговорювати філософію, мистецтво, і Орест вірив, що саме вона розділяє його найглибші душевні пориви. ​У цьому блискучому колі було місце лише для світла. ​Існувала лише одна людина, яка не належала до цього кола, але з якою Ореста пов’язували давні, майже забуті родинні обіцянки, — старий майстер-швець Яків. Його майстерня знаходилася на околиці міста, у тіні розкішних кварталів. Яків був людиною простою, мовчазною, яка не прагнула ні слави, ні багатства. Орест час від часу відвідував його, швидше, за звичкою, ніж з потреби, вважаючи його приємним, але несерйозним елементом свого життя. Він шанував Якова, але не вважав «другом свого кола». ​Життя має особливість: воно не питає дозволу, перш ніж перевірити твої ілюзії на міцність. ​Катастрофа прийшла несподівано і була нищівною. Велика пожежа на головному складі Ореста перетворила на попіл його основний капітал і, що гірше, його бездоганну репутацію. Його справи були заблоковані через тривалі розслідування та судові позови. Орест не збанкрутував, але він став «токсичним». Його Світло згасло, і він опинився в Тіні. ​Єдине, що він мав терміново врятувати, була Скринька Предків. Це була не просто річ, а символ його родинної честі: у ній зберігалися стародавні пергаменти, заповіти і письмові докази його благородного походження. Вона не мала матеріальної ціни, але її втрата була б рівнозначна втраті імені. Оресту потрібно було негайно, протягом трьох днів, перевезти її у безпечне місце, що вимагало не грошей, а лише абсолютної довіри та готовності до ризику. ​Зі Скринькою під пахвою, у забрудненому пожежею одязі, Орест пішов до свого «Кола Світла». ​Спочатку він звернувся до Маркіяна. ​«Маркіяне, мені потрібен твій захист. Тимчасовий притулок і можливість вивезти Скриньку. Я повертаюся, ти ж знаєш. Це питання лише часу», — мовив Орест. ​Маркіян, який щойно закінчив важливу телефонну розмову, зітхнув: «Оресте, ти маєш розуміти, як це складно. Мій статус... він вимагає стабільності. Твоя ситуація... вона занадто галаслива. Я не можу ризикувати своєю високою посадою. Ми давно не спілкувались. Знайди інший вихід». ​Дружба закінчилася, коли з’явився ризик для Соціального Статусу. ​Далі Орест пішов до Всеволода. Він просив лише про невелику позику, щоб підкупити охорону і забезпечити безпечне перевезення Скриньки. ​«Всеволоде, мені потрібна твоя практичність. Я повертаю все сторицею, ти знаєш моє слово». ​Всеволод повільно похитав головою: «Оресте, мій капітал – це стабільність. Те, що ти пропонуєш, — це ризикована інвестиція. Я не можу вкладати гроші в справу, яка може підірвати мій фінансовий авторитет. Почекай, поки все вляжеться. Тоді й поговоримо». ​Дружба не варта була навіть невеликої матеріальної втрати. ​Нарешті, Орест звернувся до Лариси, сподіваючись на її знамениту «духовну близькість». Він просив лише про одне: заховати Скриньку на день-два, поки він знайде постійне рішення. ​«Ларисо, ти моя надійна опора, моє дзеркало душі. Це лише на кілька днів». ​Лариса відвела погляд: «Оресте, я завжди говорила про духовні вібрації. Твоя Скринька, твоя біда — вони мають таку важку енергетику. Це... це не гармонійно. Мені шкода, але я не хочу втручатися в такі драми. Бережи себе». ​Душевна близькість виявилася лише красивими словами, не здатними витримати вагу чужої біди. ​Орест сидів на лавці у парку, тримаючи в руках Скриньку Предків, наче тягар. Його світ, побудований на ілюзіях та блиску, розсипався. Друзі, яких він так цінував, виявилися лише Тінями, що зникають, коли зникає Світло. ​У повній зневірі він згадав про Якова. Він не очікував допомоги, але відчував обов'язок: можливо, Яків знав старі шляхи. ​Орест прийшов до скромної, затишної майстерні, де завжди пахло шкірою і смолою. ​«Якове, — сказав Орест тихо, ставлячи Скриньку на дерев’яну підлогу, — мені ніхто не допоміг. Мені потрібно врятувати це. Це вся моя родинна честь». ​Яків подивився на нього. Не було ні співчуття, ні осуду, ні страху, ні жадібності. Була лише спокійна готовність. ​«Добре, Оресте», — сказав майстер. Він узяв Скриньку, розібрав її, обережно вийняв пергаменти та, не пояснюючи своїх дій, почав працювати. Він дістав дві пари нового, міцного, шкіряного взуття, яке щойно закінчив шити для Ореста за давнім замовленням. ​На очах у Ореста Яків обережно вбудував згорнуті пергаменти в подвійну підошву цього взуття, зашивши їх так, що знайти їх було неможливо. ​«Скринька, — сказав Яків, подаючи Оресту нове взуття, — завжди була тягарем. Її шукали, нею хизувалися. А взуття — це шлях. Тепер те, що найважливіше, завжди буде з тобою, і ніхто не знайде. Бо воно не потребує замків і не приваблює зайвої уваги». ​Орест зрозумів. Його «друзі» з «Кола Світла» цінували його лише тоді, коли він сяяв, коли він був Скринькою — символом багатства та успіху. А Яків прийняв його у Тіні, коли він став людиною у біді. ​Справжню підтримку, яка не вимагала ні хвальби, ні вигоди, він отримав від того, кого навіть не сприймав серйозно у своєму світі, від того, хто мав лише скромну майстерню. Яків не злякався «важкої енергетики» і не боявся ризику для свого «статусу». Він просто виконав обіцянку людяності. ​Орест покинув майстерню Якова, залишивши Скриньку порожньою на підлозі. Тепер його родинна честь була не в крихкій позолоченій скрині, а в міцних підошвах, які несли його вперед. Він ішов по землі, готовий почати новий, скромніший, але чесніший шлях. ​Міра Світла показала, що вона приваблює лише вигоду. Міра Тіні показала, що лише там, де немає вигоди, народжується Справжня Дружба.