• #кіно
    💘 Зйомки романтичної комедії «Готель Соколине сяйво» офіційно завершено.
    Події фільму відбуваються в сучасних Карпатах, де два готелі змагаються за серця та гаманці туристів.

    Головна героїня, власниця готелю Оксана, яка втратила чоловіка-героя, бореться за свою мрію та пам’ять про нього, незважаючи на фінансові труднощі та інтриги конкурентів. Їй допомагає Роман, ветеран війни, який знаходить своє призначення, захищаючи пам’ять побратима та підтримуючи Оксану у боротьбі за готель.

    У головних ролях знялися Максим Девізоров («Найкращі вихідні») та Ангеліна Самчик («Збори ОСББ»). Антагоніста зіграв Олександр Ярема («Памфір»). У стрічці також з’являться Інна Приходько («Скажене весілля»), Лілія Цвєлікова («Найкращі вихідні») та інші. Камео виконали відомі шеф-кухарі Марко Черветті, Алік Мкртчян, Володимир Ярославський та артист DZIDZIO, який грає самого себе.

    📆 Прем’єра фільму в українських кінотеатрах запланована на квітень 2026 року.
    #кіно 💘 Зйомки романтичної комедії «Готель Соколине сяйво» офіційно завершено. Події фільму відбуваються в сучасних Карпатах, де два готелі змагаються за серця та гаманці туристів. Головна героїня, власниця готелю Оксана, яка втратила чоловіка-героя, бореться за свою мрію та пам’ять про нього, незважаючи на фінансові труднощі та інтриги конкурентів. Їй допомагає Роман, ветеран війни, який знаходить своє призначення, захищаючи пам’ять побратима та підтримуючи Оксану у боротьбі за готель. У головних ролях знялися Максим Девізоров («Найкращі вихідні») та Ангеліна Самчик («Збори ОСББ»). Антагоніста зіграв Олександр Ярема («Памфір»). У стрічці також з’являться Інна Приходько («Скажене весілля»), Лілія Цвєлікова («Найкращі вихідні») та інші. Камео виконали відомі шеф-кухарі Марко Черветті, Алік Мкртчян, Володимир Ярославський та артист DZIDZIO, який грає самого себе. 📆 Прем’єра фільму в українських кінотеатрах запланована на квітень 2026 року.
    Like
    1
    31переглядів
  • 🚛На трасі Київ-Чернігів вантажівка врізалась у відбійник

    За попередньою інформацією, водій вантажівки Volvo FH500 із цистерною не стежив за дорожньою обстановкою, рухався з небезпечною швидкістю та не дотримався бокового інтервалу.

    У результаті транспортний засіб здійснив наїзд на металевий відбійник. На щастя, унаслідок події ніхто не постраждав.
    @Brovary #Бровари_Броварщина #Київщина #Бровари #Броварський_край @Brovaryregion #Brovary_news #Brovary_region #Brovary
    🚛На трасі Київ-Чернігів вантажівка врізалась у відбійник За попередньою інформацією, водій вантажівки Volvo FH500 із цистерною не стежив за дорожньою обстановкою, рухався з небезпечною швидкістю та не дотримався бокового інтервалу. У результаті транспортний засіб здійснив наїзд на металевий відбійник. На щастя, унаслідок події ніхто не постраждав. @Brovary #Бровари_Броварщина #Київщина #Бровари #Броварський_край @Brovaryregion #Brovary_news #Brovary_region #Brovary
    30переглядів
  • Усі мабуть чули про Хатинь, але не всі знають про Корюківську трагедію яка була наймасштабнішою каральною акцією - це визнав Нюрнберзький трибунал. Майже сім тисяч місцевих мешканців було спалено живцем або розстріляно.
    Кривава Корюківська трагедія учинена угорцями 1-2 березня1943 року.
    У свідомості багатьох старих людей з Чернігівщини, що пережили лихоліття Другої Світової війни, вкарбувалося у пам’яті, що «угорці (себто мадяри) вели себе по відношенню до мирного населення, набагато жорстокіше, ніж німці».
    Убивства здійснювали військовослужбовці угорської 105-ї легкої дивізії зі складу Східної окупаційної групи військ за вказівками командувача групою генерал-лейтенанта Алдя-Папа Золтана Йогана та вояки 399-ї головної польової комендатури, командиром якої був Байєра Бруно Франц, деякі джерела повідомляють, про те, що вона складалася з російських козаків.
    Це вбивство мирних мешканців було каральною операцією угорських підрозділів у відповідь на дії радянських партизан, очолюваних офіцером НКВС СРСР Олексієм Федоровим, які у ніч на 27 лютого 1943 року розгромили окупаційний гарнізон Корюківки. Він в основному складався з угорських солдатів, що відрізнялися лютим ставленням до населення окупованих територій (угорці, до речі, дали найбільшу групу добровольців в «національні» дивізії СС, а їх 320-тисячна 1-я армія чинила запеклий опір на Західній Україні в 1944-му).
    Тож особливого трагізму цій події додає той факт, що у той час, коли 300-500 карателів нищили Корюківку, за 15 кілометрів перебувало партизанське з’єднання Олексія Федорова чисельністю від 3 до 5 тисяч вояків, яке за кілька днів до того розгромило окупаційний гарнізон у цьому селищі і цим викликало жорстоку помсту мадярів. Проте партизанське командування на чолі з Миколою Попудренком так і не віддало наказ захистити населення і партизани нічого не зробили для порятунку мешканців Корюківки.

    Корюківські вбивства за кількістю жертв майже у 45 разів перевищують білоруську Хатинь, у 41 — чеське Лідице, у 12 — французький Орадур.
    Усі мабуть чули про Хатинь, але не всі знають про Корюківську трагедію яка була наймасштабнішою каральною акцією - це визнав Нюрнберзький трибунал. Майже сім тисяч місцевих мешканців було спалено живцем або розстріляно. Кривава Корюківська трагедія учинена угорцями 1-2 березня1943 року. У свідомості багатьох старих людей з Чернігівщини, що пережили лихоліття Другої Світової війни, вкарбувалося у пам’яті, що «угорці (себто мадяри) вели себе по відношенню до мирного населення, набагато жорстокіше, ніж німці». Убивства здійснювали військовослужбовці угорської 105-ї легкої дивізії зі складу Східної окупаційної групи військ за вказівками командувача групою генерал-лейтенанта Алдя-Папа Золтана Йогана та вояки 399-ї головної польової комендатури, командиром якої був Байєра Бруно Франц, деякі джерела повідомляють, про те, що вона складалася з російських козаків. Це вбивство мирних мешканців було каральною операцією угорських підрозділів у відповідь на дії радянських партизан, очолюваних офіцером НКВС СРСР Олексієм Федоровим, які у ніч на 27 лютого 1943 року розгромили окупаційний гарнізон Корюківки. Він в основному складався з угорських солдатів, що відрізнялися лютим ставленням до населення окупованих територій (угорці, до речі, дали найбільшу групу добровольців в «національні» дивізії СС, а їх 320-тисячна 1-я армія чинила запеклий опір на Західній Україні в 1944-му). Тож особливого трагізму цій події додає той факт, що у той час, коли 300-500 карателів нищили Корюківку, за 15 кілометрів перебувало партизанське з’єднання Олексія Федорова чисельністю від 3 до 5 тисяч вояків, яке за кілька днів до того розгромило окупаційний гарнізон у цьому селищі і цим викликало жорстоку помсту мадярів. Проте партизанське командування на чолі з Миколою Попудренком так і не віддало наказ захистити населення і партизани нічого не зробили для порятунку мешканців Корюківки. Корюківські вбивства за кількістю жертв майже у 45 разів перевищують білоруську Хатинь, у 41 — чеське Лідице, у 12 — французький Орадур.
    41переглядів
  • Всесвітній день повітряної кульки
    Перша середа жовтня – Всесвітній день повітряної кульки — неофіційний професійно-розважальний день. Найпоширеніша англомовна назва цієї події — Balloons Around the World Day.

    Свято започаткував Jeff Brown (Juneau, Аляска) у 2000 році, спершу воно було відоме як Balloons Across America Day. Мета — дарувати людям посмішки й показувати мистецтво твістингу та декору повітряними кульками.
    Всесвітній день повітряної кульки Перша середа жовтня – Всесвітній день повітряної кульки — неофіційний професійно-розважальний день. Найпоширеніша англомовна назва цієї події — Balloons Around the World Day. Свято започаткував Jeff Brown (Juneau, Аляска) у 2000 році, спершу воно було відоме як Balloons Across America Day. Мета — дарувати людям посмішки й показувати мистецтво твістингу та декору повітряними кульками.
    Love
    1
    24переглядів
  • ⚡️Представник Броварської школи боксу Тарас Бондарчук проти Дмитра Цюпки - 11 жовтня у Палаці спорту!

    25-річний проспект SpartaBox Faniian Promotions у легкій вазі в андеркарді події Постол - Мойя зустрінеться з досвідченим опонентом, який ніколи не поступався достроково.

    ‼️Купуйте квитки на вечір боксу у «Палаці Спорту» за посиланням в шапці профілю.

    ❗️Долучайтесь до збору на потреби ветеранів:
    🎯Ціль: 2 000 000.00 ₴

    🔗Посилання на банку
    https://send.monobank.ua/jar/8f1BP7GLrS

    💳Номер картки банки
    4441 1111 2461 6164

    📺Трансляція на Kyivstar ТБ
    ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport 🇺🇦🇺🇦🇺🇦
    #World_box #Бокс_boxing #boxing #boxers #Український_бокс #Ukrainian_boxing #Броварський_бокс #Brovarysport #Brovary_boxing @Brovarysport
    ⚡️Представник Броварської школи боксу Тарас Бондарчук проти Дмитра Цюпки - 11 жовтня у Палаці спорту! 25-річний проспект SpartaBox Faniian Promotions у легкій вазі в андеркарді події Постол - Мойя зустрінеться з досвідченим опонентом, який ніколи не поступався достроково. ‼️Купуйте квитки на вечір боксу у «Палаці Спорту» за посиланням в шапці профілю. ❗️Долучайтесь до збору на потреби ветеранів: 🎯Ціль: 2 000 000.00 ₴ 🔗Посилання на банку https://send.monobank.ua/jar/8f1BP7GLrS 💳Номер картки банки 4441 1111 2461 6164 📺Трансляція на Kyivstar ТБ ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport 🇺🇦🇺🇦🇺🇦 #World_box #Бокс_boxing #boxing #boxers #Український_бокс #Ukrainian_boxing #Броварський_бокс #Brovarysport #Brovary_boxing @Brovarysport
    75переглядів
  • #світ
    Унів — село на Львівщині, відоме своєю Свято-Успенською лаврою Української Греко-Католицької Церкви.

    Монастир тут діє ще з XIV століття. Саме в цих мурах у 1606 році перебував Іван Вишенський і написав “Посланіє до стариці Домініканії”. У XVIII ст. обитель була одним із найважливіших монастирів Галичини, а з 1919 року митрополит Андрей Шептицький переніс сюди осередок студитів. У радянський час монастир закрили, а в його стінах створили спершу концентраційний табір для духовенства, згодом — інтернат. Лише у 1993 році обитель повернули монахам.

    В Уневі діяла друкарня (1648–1770), де було надруковано близько 60 книг. Серед них — “Псалтир”, “Акафісти”, “Служебникъ” тощо.

    У вересні 1944 року біля лаври відбувся бій УПА з більшовиками. На пам’ять про ті події в лісі між Уневом та Словітою зберігся камінь із написом.

    Сьогодні в лаврі можна побачити музей сакрального мистецтва, де зберігаються особисті речі братів Шептицьких, ікони, антимінси, церковні килими. А на Чернечій горі — відчути особливу тишу й благодать, що панує на монастирському цвинтарі.

    Ph. karpatium (3)
    #світ Унів — село на Львівщині, відоме своєю Свято-Успенською лаврою Української Греко-Католицької Церкви. Монастир тут діє ще з XIV століття. Саме в цих мурах у 1606 році перебував Іван Вишенський і написав “Посланіє до стариці Домініканії”. У XVIII ст. обитель була одним із найважливіших монастирів Галичини, а з 1919 року митрополит Андрей Шептицький переніс сюди осередок студитів. У радянський час монастир закрили, а в його стінах створили спершу концентраційний табір для духовенства, згодом — інтернат. Лише у 1993 році обитель повернули монахам. В Уневі діяла друкарня (1648–1770), де було надруковано близько 60 книг. Серед них — “Псалтир”, “Акафісти”, “Служебникъ” тощо. У вересні 1944 року біля лаври відбувся бій УПА з більшовиками. На пам’ять про ті події в лісі між Уневом та Словітою зберігся камінь із написом. Сьогодні в лаврі можна побачити музей сакрального мистецтва, де зберігаються особисті речі братів Шептицьких, ікони, антимінси, церковні килими. А на Чернечій горі — відчути особливу тишу й благодать, що панує на монастирському цвинтарі. Ph. karpatium (3)
    Love
    1
    48переглядів
  • 🤝 Сьогодні ранок розпочався з приємної події - Броварський міський голова Ігор Сапожко та начальник відділу фізичної культури та спорту БМР Дмитро Рожков зустріли у столиці наших паралімпійців Олексія Федину та Іллю Яременка.
    Імена цих спортсменів давно вписані в історію українського паралімпійського плавання.
    Олексій - п'ятириразовий чемпіон та восьмиразовий призер літніх Паралімпійських ігор, Заслужений майстер спорту України. Повний кавалер Ордена "За заслуги".
    Ілля - призер трьох Літніх Паралімпійських ігор, Майстер спорту України. Повний кавалер Ордена «За мужність».
    На Чемпіонаті світу з параплавання у Сінгапурі спортсмени знову підтвердили свій високий рейтинг. Ілля Яременко - виборов "золото" на дистанції 50 м вільним стилем, Олексій Федина - "бронзовий" призер на дистанції 100 м брасом.
    Вітаємо наших паралімпійців та їх тренерів Віктора Турчина та Людмилу Слівінську.
    🇺🇦 Пишаємося та бажаємо нових перемог!
    ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
    #world_sport #спорт #Український_спорт @Brovarysport @sports #україна_краща #спорт_sports #brovarysport #нація_переможців #паралімпійськийспорт
    🤝 Сьогодні ранок розпочався з приємної події - Броварський міський голова Ігор Сапожко та начальник відділу фізичної культури та спорту БМР Дмитро Рожков зустріли у столиці наших паралімпійців Олексія Федину та Іллю Яременка. Імена цих спортсменів давно вписані в історію українського паралімпійського плавання. Олексій - п'ятириразовий чемпіон та восьмиразовий призер літніх Паралімпійських ігор, Заслужений майстер спорту України. Повний кавалер Ордена "За заслуги". Ілля - призер трьох Літніх Паралімпійських ігор, Майстер спорту України. Повний кавалер Ордена «За мужність». На Чемпіонаті світу з параплавання у Сінгапурі спортсмени знову підтвердили свій високий рейтинг. Ілля Яременко - виборов "золото" на дистанції 50 м вільним стилем, Олексій Федина - "бронзовий" призер на дистанції 100 м брасом. Вітаємо наших паралімпійців та їх тренерів Віктора Турчина та Людмилу Слівінську. 🇺🇦 Пишаємося та бажаємо нових перемог! ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport #world_sport #спорт #Український_спорт @Brovarysport @sports #україна_краща #спорт_sports #brovarysport #нація_переможців #паралімпійськийспорт
    34переглядів
  • Всеукраїнський день бібліотек
    Бібліотека — це одне з найдавніших культурних надбань людства, суть якого є незмінною протягом всієї історії. Бібліотеки й дотепер залишаються особливим місцем, де люди мимоволі стишують голос, і чутно лише шурхіт сторінок, а повітря неповторно пахне типографською фарбою, клеєм і трохи пилом — адже книги можуть зберігатися століттями і дарувати свою мудрість не одному поколінню читачів. Любов до книги властива нашому народу здавна, а важливість бібліотек для національної освіти, науки та культури є очевидною для держави. Тому в Україні встановлено особливе свято — Всеукраїнський день бібліотек, який ми щороку відзначаємо 30 вересня.

    Як виникла ідея відзначати Всеукраїнський День бібліотек?
    Бібліотеки на нашій землі почали створювати за часів Русі — в IX-XI століттях. Найчастіше зібрання книг розміщувалися в монастирях, церквах та школах, а їхнім наповненням займалися князі та священники. В той час з’явилася й цензура з боку духівництва — церковні книги популяризувалися й активно переписувалися, натомість апокрифічні, тобто не включені до церковного канону, могли заборонити. Окрім книг, у бібліотеках зберігалися державні документи та їхні копії.

    Ярослав Мудрий
    Збирання книг князь Ярослав Мудрий вважав вкрай потрібною справою, тому в 1037 році відкрив при соборі Святої Софії державну бібліотеку. Більшість книг у ній були релігійного змісту, але траплялися і філософські, природничі та інші твори, в тому числі іноземних авторів, при цьому велика увага надавлася перекладу та переписуванню таких книг. Доля цієї бібліотеки невідома — частина дослідників стверджують, що книги згоріли під час захоплення Києва військом Батия в 1240 році, інші вважають, що бібліотеку встигли сховати і вона досі знаходиться десь у невідомих підземних сховищах.

    В період XIV-XV століть з’явилися університетські бібліотеки, а невдовзі ще й бібліотеки при національно-релігійних братствах. За часів Просвітництва грошовою підтримкою бібліотек почали опікуватися державні органи.

    Наприкінці XVIII століття в Україні поширилося явище бібліофільства — багаті колекціонери, відшукуючи старі видання, збирали цінні колекції. Бібліотеки стали визнаним елементом в освіті, науці та культурі, водночас царська влада Російської імперії посилила цензуру щодо книжкових фондів з метою вилучення «вільнодумних» творів.

    В процесі розвитку бібліотек в Україні не останнє місце займала громадська ініціатива — в 1829 році місцевою інтелігенцією було засновано публічну бібліотеку в Одесі, 1866 року — в Києві, 1886-го — в Харкові. Власні бібліотеки збирали різні заклади та об’єднання — музеї, архіви, наукові товариства, духовні семінарії.

    В короткий час державності України після подій 1917 року, попри важкі політичні та економічні обставини, бібліотекам надавалося багато уваги — було прийнято три важливих закони, які регулювали роботу цієї сфери, а також засновано Національну бібліотеку Української держави.

    Радянська влада
    Починаючи з 1919 року, радянська влада в Україні посилила державне управління бібліотечною справою. Основними принципами в ній було проголошено партійність, масовість та доступність, керівництво галузі стало централізованим, а організація діяльності — єдиною по всій країні.

    З 1923 року почала діяти особлива інструкція, яка зобов’язувала знищувати книги, які не відповідали комуністичній ідеології. Разом з тим, в Україні було створено широку бібліотечну мережу, чимало рис якої влада запозичила з американського досвіду — зокрема, хоча б одна бібліотека обов’язково мала бути в кожному населеному пункті, навіть у найменшому селі.

    Роки Другої світової війни
    Чималих збитків українські бібліотеки зазнали в роки Другої світової війни — евакуювати вдалося лише незначну частину фондів, тому багато цінних книг було вивезено окупантами або знищено вибухами та пожежами. Післявоєнне відновлення бібліотек стало важливою державною справою, як у питанні відновлення фондів, так і в аспекті підготовки спеціалістів. Тому одним з перших вищих навчальних закладів, що відновили свою роботу, став Харківський бібліотечний інститут, а його філію відкрили в Києві. На кінець 1950-х років в Україні вже функціонувало близько 80 тисяч бібліотек різних типів.

    В часи СРСР діяльність бібліотек була підпорядкована спільній для всіх радянських закладів концепції — передусім відповідного політичного підходу, централізованого управління та контролю. В 1984 році було прийнято «Положення про бібліотечну справу в СРСР», яке зробило майже неможливими будь-які спроби щодо національного спрямування бібліотечної справи в республіках.

    Часи незалежності
    З моменту здобуття Україною незалежності змінилася й роль бібліотек в суспільному житті — від суто просвітницької та ідеологічної до культурологічної, інформаційно-комунікативної та наукової. Останнім часом вітчизняні бібліотеки переживають досить непростий період трансформації та пристосування до умов цифрового світу.

    Всеукраїнський день бібліотек з’явився в нашому календарі в 1998 році — тоді в травні Президент підписав указ про встановлення цієї події. Її було засновано на підтримку ініціативи працівників бібліотечної сфери, а також як знак визнання незамінної ролі бібліотек у розвитку української науки, культури та освіти. Окрім цього, 30 вересня стало професійним святом для всіх бібліотекарів України.
    Всеукраїнський день бібліотек Бібліотека — це одне з найдавніших культурних надбань людства, суть якого є незмінною протягом всієї історії. Бібліотеки й дотепер залишаються особливим місцем, де люди мимоволі стишують голос, і чутно лише шурхіт сторінок, а повітря неповторно пахне типографською фарбою, клеєм і трохи пилом — адже книги можуть зберігатися століттями і дарувати свою мудрість не одному поколінню читачів. Любов до книги властива нашому народу здавна, а важливість бібліотек для національної освіти, науки та культури є очевидною для держави. Тому в Україні встановлено особливе свято — Всеукраїнський день бібліотек, який ми щороку відзначаємо 30 вересня. Як виникла ідея відзначати Всеукраїнський День бібліотек? Бібліотеки на нашій землі почали створювати за часів Русі — в IX-XI століттях. Найчастіше зібрання книг розміщувалися в монастирях, церквах та школах, а їхнім наповненням займалися князі та священники. В той час з’явилася й цензура з боку духівництва — церковні книги популяризувалися й активно переписувалися, натомість апокрифічні, тобто не включені до церковного канону, могли заборонити. Окрім книг, у бібліотеках зберігалися державні документи та їхні копії. Ярослав Мудрий Збирання книг князь Ярослав Мудрий вважав вкрай потрібною справою, тому в 1037 році відкрив при соборі Святої Софії державну бібліотеку. Більшість книг у ній були релігійного змісту, але траплялися і філософські, природничі та інші твори, в тому числі іноземних авторів, при цьому велика увага надавлася перекладу та переписуванню таких книг. Доля цієї бібліотеки невідома — частина дослідників стверджують, що книги згоріли під час захоплення Києва військом Батия в 1240 році, інші вважають, що бібліотеку встигли сховати і вона досі знаходиться десь у невідомих підземних сховищах. В період XIV-XV століть з’явилися університетські бібліотеки, а невдовзі ще й бібліотеки при національно-релігійних братствах. За часів Просвітництва грошовою підтримкою бібліотек почали опікуватися державні органи. Наприкінці XVIII століття в Україні поширилося явище бібліофільства — багаті колекціонери, відшукуючи старі видання, збирали цінні колекції. Бібліотеки стали визнаним елементом в освіті, науці та культурі, водночас царська влада Російської імперії посилила цензуру щодо книжкових фондів з метою вилучення «вільнодумних» творів. В процесі розвитку бібліотек в Україні не останнє місце займала громадська ініціатива — в 1829 році місцевою інтелігенцією було засновано публічну бібліотеку в Одесі, 1866 року — в Києві, 1886-го — в Харкові. Власні бібліотеки збирали різні заклади та об’єднання — музеї, архіви, наукові товариства, духовні семінарії. В короткий час державності України після подій 1917 року, попри важкі політичні та економічні обставини, бібліотекам надавалося багато уваги — було прийнято три важливих закони, які регулювали роботу цієї сфери, а також засновано Національну бібліотеку Української держави. Радянська влада Починаючи з 1919 року, радянська влада в Україні посилила державне управління бібліотечною справою. Основними принципами в ній було проголошено партійність, масовість та доступність, керівництво галузі стало централізованим, а організація діяльності — єдиною по всій країні. З 1923 року почала діяти особлива інструкція, яка зобов’язувала знищувати книги, які не відповідали комуністичній ідеології. Разом з тим, в Україні було створено широку бібліотечну мережу, чимало рис якої влада запозичила з американського досвіду — зокрема, хоча б одна бібліотека обов’язково мала бути в кожному населеному пункті, навіть у найменшому селі. Роки Другої світової війни Чималих збитків українські бібліотеки зазнали в роки Другої світової війни — евакуювати вдалося лише незначну частину фондів, тому багато цінних книг було вивезено окупантами або знищено вибухами та пожежами. Післявоєнне відновлення бібліотек стало важливою державною справою, як у питанні відновлення фондів, так і в аспекті підготовки спеціалістів. Тому одним з перших вищих навчальних закладів, що відновили свою роботу, став Харківський бібліотечний інститут, а його філію відкрили в Києві. На кінець 1950-х років в Україні вже функціонувало близько 80 тисяч бібліотек різних типів. В часи СРСР діяльність бібліотек була підпорядкована спільній для всіх радянських закладів концепції — передусім відповідного політичного підходу, централізованого управління та контролю. В 1984 році було прийнято «Положення про бібліотечну справу в СРСР», яке зробило майже неможливими будь-які спроби щодо національного спрямування бібліотечної справи в республіках. Часи незалежності З моменту здобуття Україною незалежності змінилася й роль бібліотек в суспільному житті — від суто просвітницької та ідеологічної до культурологічної, інформаційно-комунікативної та наукової. Останнім часом вітчизняні бібліотеки переживають досить непростий період трансформації та пристосування до умов цифрового світу. Всеукраїнський день бібліотек з’явився в нашому календарі в 1998 році — тоді в травні Президент підписав указ про встановлення цієї події. Її було засновано на підтримку ініціативи працівників бібліотечної сфери, а також як знак визнання незамінної ролі бібліотек у розвитку української науки, культури та освіти. Окрім цього, 30 вересня стало професійним святом для всіх бібліотекарів України.
    122переглядів
  • День «Врятуйте коалу»
    30 вересня в багатьох країнах світу проводиться День «Врятуйте коалу» або Save the Koala Day.

    День «Врятуйте коалу» в історії
    Цей день започаткував Австралійський фонд коал (AKF) у межах своєї кампанії «Місяць порятунку коал», який тривав увесь вересень. Фонд почав свою діяльність у 1986 році як Австралійська асоціація коал, яку заснували два ветеринари. Головна мета фонду – врятувати диких коал, зберігши їхні місця проживання.

    Коали складають важливу частину дикої природи Австралії, але ці тварини знаходяться на межі зникнення. Всесвітній фонд дикої природи опублікував дані, згідно яких коали можуть зникнути з планети вже через 30 років.

    Мета події
    Мета Дня «Врятуйте коалу» – підвищити обізнаність людей про ризики, які загрожують існуванню цих тварин, та зібрати кошти, які необхідні для продовження боротьби та довгорічного збереження ареалів проживання коал. У цей день Фонд організовує ярмарки, де продаються наліпки, сувеніри, подарунки та інші предмети з коалами. Отримані гроші йдуть на допомогу пухнастим звірятам.
    День «Врятуйте коалу» 30 вересня в багатьох країнах світу проводиться День «Врятуйте коалу» або Save the Koala Day. День «Врятуйте коалу» в історії Цей день започаткував Австралійський фонд коал (AKF) у межах своєї кампанії «Місяць порятунку коал», який тривав увесь вересень. Фонд почав свою діяльність у 1986 році як Австралійська асоціація коал, яку заснували два ветеринари. Головна мета фонду – врятувати диких коал, зберігши їхні місця проживання. Коали складають важливу частину дикої природи Австралії, але ці тварини знаходяться на межі зникнення. Всесвітній фонд дикої природи опублікував дані, згідно яких коали можуть зникнути з планети вже через 30 років. Мета події Мета Дня «Врятуйте коалу» – підвищити обізнаність людей про ризики, які загрожують існуванню цих тварин, та зібрати кошти, які необхідні для продовження боротьби та довгорічного збереження ареалів проживання коал. У цей день Фонд організовує ярмарки, де продаються наліпки, сувеніри, подарунки та інші предмети з коалами. Отримані гроші йдуть на допомогу пухнастим звірятам.
    52переглядів
  • Міжнародний день подкастів
    Міжнародний день подкастів (International Podcast Day) відзначають щороку 30 вересня, починаючи з 2014 року. 1 Подкаст – цифровий медіафайл, який поширюється в мережі Інтернет для відтворення на мобільних гаджетах або комп’ютерах. Зміст подкастів нагадує стандартну радіопередачу, але їх унікальність в тому, що для прослуховування можливо завантажити файл на електронний носій і відтворити в зручний час. Окрім того, на багатьох подкастах доступний відеоперегляд.

    Міжнародний день подкастів розпочався у 2014 році як «Національний день подкастів» — народне свято, започатковане членами подкаст спільноти, які провели шість годин прямих онлайн-сесій, щоб відзначити цю подію. Дата 30 вересня залишилася незмінною, і найперша подія стала зразком для подальших заходів із телефонними дзвінками, зустрічами та запитаннями до творців, які були відкриті для всіх, хто цікавився цим медіа.

    Стів Лі, засновник одного з таких сайтів – Modern Life Network, започаткував ідею святкування відповідного дня. Мета свята – популяризація медіаподкастів. Люди усього світу слухають улюблені подкасти, щоб орієнтуватись серед останніх новин у сфері технологій, розваг чи інформації. В день відзначення події організовують багатогодинну трансляцію, учасниками якої стають розробники подкастів із різних країн світу.

    Коли участь у заході поширилася за межі США, організатори перейменували свято на Міжнародний день подкастів і продовжили розширювати його масштаби за допомогою глобальних прямих трансляцій. За ці роки вони провели понад 200 годин трансляцій за участю подкастерів із майже 100 країн.
    Міжнародний день подкастів Міжнародний день подкастів (International Podcast Day) відзначають щороку 30 вересня, починаючи з 2014 року. 1 Подкаст – цифровий медіафайл, який поширюється в мережі Інтернет для відтворення на мобільних гаджетах або комп’ютерах. Зміст подкастів нагадує стандартну радіопередачу, але їх унікальність в тому, що для прослуховування можливо завантажити файл на електронний носій і відтворити в зручний час. Окрім того, на багатьох подкастах доступний відеоперегляд. Міжнародний день подкастів розпочався у 2014 році як «Національний день подкастів» — народне свято, започатковане членами подкаст спільноти, які провели шість годин прямих онлайн-сесій, щоб відзначити цю подію. Дата 30 вересня залишилася незмінною, і найперша подія стала зразком для подальших заходів із телефонними дзвінками, зустрічами та запитаннями до творців, які були відкриті для всіх, хто цікавився цим медіа. Стів Лі, засновник одного з таких сайтів – Modern Life Network, започаткував ідею святкування відповідного дня. Мета свята – популяризація медіаподкастів. Люди усього світу слухають улюблені подкасти, щоб орієнтуватись серед останніх новин у сфері технологій, розваг чи інформації. В день відзначення події організовують багатогодинну трансляцію, учасниками якої стають розробники подкастів із різних країн світу. Коли участь у заході поширилася за межі США, організатори перейменували свято на Міжнародний день подкастів і продовжили розширювати його масштаби за допомогою глобальних прямих трансляцій. За ці роки вони провели понад 200 годин трансляцій за участю подкастерів із майже 100 країн.
    60переглядів
Більше результатів