Невеликий космічний корабель оминув пояс астероїдів, та полетів у напрямку планети Grides J4, трохи схожої на Землю. Робот-навігатор надурив космічний крейсер, і галактичні вартові вирішили, що злочинці полетіли у напрямку Оріону.
Зграєю керувала жорстка, сувора жінка, на ім'я Луїза Фрост. Вона добре розумілась на космічних картах, знала усі віддалені куточки галактики. Тому обрала цю планету для схованки. Її поверхня складалась з високих гір та скель зеленуватого кольору, а також великого океану з безліччю великих та маленьких островів.
Раса, яка заселяла планету майже нічим не відрізнялись від людей. Члени екіпажу могли легко розчинитись серед них. Їм неодноразово це вдавалось на інших планетах. Навіть серед істот, які ходили на трьох ногах, та мали одне око, або схожих на величезних слимаків, які вміли вбивати отруєним слизом.
Першою вийти на контакт з місцевими мала струнка, руденька, зеленоока дівчина Кассандра Уоткінс. Вона, як ніхто, вміла втиратися в довіру до впливових людей на різних планетах. Та дізнаватись необхідну інформацію.
Олівер Гемптон, володар великої космічної мегакорпорації в системі Альфа-Центаври, понад усе бажав відшукати грабіжників. А головне помститися Кассандрі особисто. Бо довіряв їй, а та повідомила спільникам, шифр від його сховища.
— Ніяк не зрозумію, — звернулася Кассандра до Луїзи, — навіщо взагалі пхатися до місцевих? Ми ж спокійно можемо замаскуватися на одному з тих островів, — дівчина тицьнула пальцем на голографічну мапу, — пересидимо там. Ти ж розповідала за багату флору та фауну. Наш перетворювач здатен створити будь-яку їжу, з того, що ми там надибаємо. Сонячного ... чи як тут воно зветься, світла вистачить зарядити батареї так, що вистачить на політ в інший бік галактики.
— Сховаємося ми тут без проблем, — спокійно відповіла капітанша, та додала, — але в мене є деякі плани на цю планету. Бачила світлини тих гір?
— Звісно, ти ж учора в рубці їх увімкнула!
— От якби ти слухала уважніше... Я ж казала за копалини, які тут добувають.
— Вугілля, золото, руди, алмази, ...
— Хоч щось чула, а головне?
Кассандра здивовано подивилася на співрозмовницю.
— Ельсмагадуріт, дуже рідкісний мінерал. Хіба не знаєш, що саме він використовується у новітніх квантових прискорювачах. Ще століття тому, на відстань, яку ми подолали до цієї планети, знадобилося б кілька десятиліть. Спочатку цей мінерал виявили на одному з супутників Юпітера. Хоча там його в обмаль. Ще на деяких планетах по всій галактиці добувають. А тут його значно більше, ніж в усіх відомих нам копальнях. Через це навіть скелі на планеті зеленуватого кольору. Якщо ми отримаємо принаймні кілька тонн, то зможемо вигідно продати. Місцеві схожі на нас, лише нижчі зростом, та й голови трошки плескатої форми. Якщо постаратися, вони й не помітять різниці.
Кассандра уважно слухала Луїзу, розуміючи, що саме вона має відправитися за мінералом.
— 3Д принтер вже надрукував тобі необхідний одяг, та місцеві гроші. — Луїза завела дівчину до рубки, де на столі біля величезної машини ЗД принтера лежала купа незвичного на вигляд одягу, та монети, які ходили в провінції, куди вони мали завітати.
Дівчина узяла в руку одно з них. Виготовлена з невідомого металу, рожевого кольору, овальної форми. На одній зі сторін вигравіюваний малюнок укріпленої фортеці та невідомої тварини поряд, вочевидь герб, З іншого боку, якісь невідомі знаки.
— На дотик, та вагу, — сказала Луїза, та узяла монету до долоні, — не відрізняються від справжніх.
Читати далі за посиланням:
https://arkush.net/book/15328
Приємного читання!
Невеликий космічний корабель оминув пояс астероїдів, та полетів у напрямку планети Grides J4, трохи схожої на Землю. Робот-навігатор надурив космічний крейсер, і галактичні вартові вирішили, що злочинці полетіли у напрямку Оріону.
Зграєю керувала жорстка, сувора жінка, на ім'я Луїза Фрост. Вона добре розумілась на космічних картах, знала усі віддалені куточки галактики. Тому обрала цю планету для схованки. Її поверхня складалась з високих гір та скель зеленуватого кольору, а також великого океану з безліччю великих та маленьких островів.
Раса, яка заселяла планету майже нічим не відрізнялись від людей. Члени екіпажу могли легко розчинитись серед них. Їм неодноразово це вдавалось на інших планетах. Навіть серед істот, які ходили на трьох ногах, та мали одне око, або схожих на величезних слимаків, які вміли вбивати отруєним слизом.
Першою вийти на контакт з місцевими мала струнка, руденька, зеленоока дівчина Кассандра Уоткінс. Вона, як ніхто, вміла втиратися в довіру до впливових людей на різних планетах. Та дізнаватись необхідну інформацію.
Олівер Гемптон, володар великої космічної мегакорпорації в системі Альфа-Центаври, понад усе бажав відшукати грабіжників. А головне помститися Кассандрі особисто. Бо довіряв їй, а та повідомила спільникам, шифр від його сховища.
— Ніяк не зрозумію, — звернулася Кассандра до Луїзи, — навіщо взагалі пхатися до місцевих? Ми ж спокійно можемо замаскуватися на одному з тих островів, — дівчина тицьнула пальцем на голографічну мапу, — пересидимо там. Ти ж розповідала за багату флору та фауну. Наш перетворювач здатен створити будь-яку їжу, з того, що ми там надибаємо. Сонячного ... чи як тут воно зветься, світла вистачить зарядити батареї так, що вистачить на політ в інший бік галактики.
— Сховаємося ми тут без проблем, — спокійно відповіла капітанша, та додала, — але в мене є деякі плани на цю планету. Бачила світлини тих гір?
— Звісно, ти ж учора в рубці їх увімкнула!
— От якби ти слухала уважніше... Я ж казала за копалини, які тут добувають.
— Вугілля, золото, руди, алмази, ...
— Хоч щось чула, а головне?
Кассандра здивовано подивилася на співрозмовницю.
— Ельсмагадуріт, дуже рідкісний мінерал. Хіба не знаєш, що саме він використовується у новітніх квантових прискорювачах. Ще століття тому, на відстань, яку ми подолали до цієї планети, знадобилося б кілька десятиліть. Спочатку цей мінерал виявили на одному з супутників Юпітера. Хоча там його в обмаль. Ще на деяких планетах по всій галактиці добувають. А тут його значно більше, ніж в усіх відомих нам копальнях. Через це навіть скелі на планеті зеленуватого кольору. Якщо ми отримаємо принаймні кілька тонн, то зможемо вигідно продати. Місцеві схожі на нас, лише нижчі зростом, та й голови трошки плескатої форми. Якщо постаратися, вони й не помітять різниці.
Кассандра уважно слухала Луїзу, розуміючи, що саме вона має відправитися за мінералом.
— 3Д принтер вже надрукував тобі необхідний одяг, та місцеві гроші. — Луїза завела дівчину до рубки, де на столі біля величезної машини ЗД принтера лежала купа незвичного на вигляд одягу, та монети, які ходили в провінції, куди вони мали завітати.
Дівчина узяла в руку одно з них. Виготовлена з невідомого металу, рожевого кольору, овальної форми. На одній зі сторін вигравіюваний малюнок укріпленої фортеці та невідомої тварини поряд, вочевидь герб, З іншого боку, якісь невідомі знаки.
— На дотик, та вагу, — сказала Луїза, та узяла монету до долоні, — не відрізняються від справжніх.
Читати далі за посиланням:
https://arkush.net/book/15328
Приємного читання!