#особистості
💔"Анархіст та мінометник": Пам'яті військового та художника Давида Чичкана.
"Анархізм – це антиавторитарна частина соціалістичного руху", – сказав художник Давид Чичкан у інтерв'ю, у лютому 2017 року, після того, як невідомі розгромили його виставку "Утрачені можливості" у Центрі візуальної культури у Києві.

Напад на іншу його виставку "Стрічки та трикутники" стався напередодні повномасштабного вторгнення у Львові. У січні 2024 року Одеський художній музей не відкрив виставку Давида Чичкана, побоюючись критики. У ніч на 11 серпня стало відомо, що Давид Чичкан загинув від поранень, що отримав в бою на Запорізькому напрямку. 

Митці та активісти поділилися спогадами про Давида, його мистецькі практики, переконання й бажання долучитися до війська:
https://life.pravda.com.ua/culture/davyd-chychkan-in-memoriam-309703/

Маніфест команди есмінця «Завидний», який у 1917 році першим серед кораблів Чорноморського флоту підняв український прапор та відмовився його спускати.

«Ми, українці ескадрового міноносця «Завидний», підняли свій національний український прапор на гафелі задля того, щоби показати, що не дивлячись на віковий гніт, все-таки живі ще сини нашої славної матері-України, а значить жива та сила, яка повинна відновити права нашої славної, дорогої матері-України.

Цим ми показали, що ми, як і вся демократія Росії, вимагаємо проголошення російської федеративної демократичної республіки, а значить вимагаємо автономії як для інших, так і для всієї рідної і дорогої матері-України.

Підняттям прапора ми показали, що являємо собою силу, і що цю силу ми застосуємо для досягнення своїх омріяних цілей задля відновлення всіх прав пригнічених народів. Нашим ворогам, і тим людям, які не ознайомившись з нашими переконаннями, звинувачують нас в анархії, у відокремленні, у створенні хаосу і т.і. ми заявляємо, що не відокремлюємося од великої Росії, а йдемо рука об руку із всім пригніченим народом, ми більше ніж хто-небудь, не бажаємо роздорів, а лише стараємося втілити в життя гасло свободи, рівенства, братерства, щоб вони не залишились лише криком волаючого в пустелі, як це було досі. Цим ми лише нагадали всій демократії, що вона заснула, що ми закликаємо її піднятися, і йти з нами на боротьбу проти буржуазії за реалізацію прав всіх пригнічених народів і за мир во всьому світі.

Ми, українці ескадрового міноносця «Завидний», закликаємо всіх вірних синів дорогої України, а також всю російську демократію підтримати нас в боротьбі за найкращі ідеали. Так, ми, українці, не спустимо піднятий нами наш національний прапор до того часу, як існуємо ми і існує міноносець «Завидний».

Голова судового комітету Кубко. Голова гуртка Курілович, секретар прапорщик Кіслін. Члени: Семесенко, Дегтярьов і Скакун“.

Тоді вони ще навіть вірили, що існує хоча б якесь майбутнє у складі федеративної і «в майбутньому демократичної росії». Але ми чудово знаємо, що цього не відбулося і ніколи не було й не буде. Там де росія - там завжди тиранія, кривавий завойовницький імперіалізм, відсутність прав і собод, знищення ідентичностей та смерть.

Нам за своє стояти. Україна понад усе!
🇺🇦

#думки
Ми не завжди бачимо в собі добро. Не завжди віримо, що гідні любові чи прощення. І часто здається, що світло давно погасло всередині. Але з’являється хтось, справжній, уважний, терплячий. І він не тікає від нашої темряви, не осуджує, не намагається переробити. Він просто залишається поряд.

І саме ця присутність, ця віра в нас, вона починає змінювати. Немов промінь, що пробивається крізь ніч і нагадує: «Ти не загублений. Ти не сам. Ти маєш значення».

Так ми повільно й зціляємось. Не завдяки доказам або переконанням, а завдяки Любові, яка бачить у нас щось більше, навіть тоді, коли ми самі цього не бачимо. Це Божа Любов, явлена через ближнього.

Світло одного серця здатне розбудити ціле життя.

«Ціни на ліки не знизились»: українці не побачили ефекту від заборони аптечного маркетингу

УНН запитав українців чи відчули ті зниження цін на ліки, після заборони маркетингових договорів між аптеками та виробниками ліків. Адже саме це й було основною ціллю заборони.

«Ні» - каже більшість опитаних. І додають – ціни зростають.

Попри очевидну неефективність заборони маркетингу – рішення поки не відмінили. А головний «фанат» такої заборони нардеп Сергій Кузьміних продовжує наполягати – саме маркетингові договори є головною причиною високих цін.

Сергію – їх немає вже третій місяць! Примітно, що аргументи Кузьміних повторюють тези фармкомпанії «Дарниця», яка й почала просувати ідею заборони маркетингу.

Чи є це збігом чи виключно політичним переконанням депутата можуть перевірити лише правоохоронці. Однак у публічній площині це виглядає, як "злагоджена співпраця" та лобіювання інтересів конкретного фармзаводу.
#Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини

#Нині_святкуємо

ΑΠΠ. ΠΕΤΡΑ Ι ΠΑΒΛΑ

Нині вшановуються апп. Петро і Павло, найважливіші для християнства святі.

Петро (?- бл. 67) — перший з апп., хто визнав Ісуса Христа Месією. Він очолив спільноту християн після Ісуса. Відомі 2 Соборних послання св. ап. Петра. У Другому посланні (бл. 67 р.) він пише про свою близьку смерть. За наказом римського імп. Нерона ап. Петра за проповідь християнства засудили до розп'яття. Вважаючи себе негідним прийняти таку саму мученицьку смерть, як і його Учитель, він просив, щоб його розіп'яли головою вниз, бажаючи навіть під час смерті схилити свою голову перед Богом.

Павло (?- бл. 67) - колишній гонитель християн, який розкаявся та став палким проповідником християнства. Він написав 13 послань різним Церквам і багато подорожував, поширюючи вчення Христа. Повернувшись зі своєї третьої місіонерської подорожі до Єрусалима, ап. Павло був схоплений юдеями і як римський громадянин відправлений на суд до кесаря.

У Римі ап. Павло допомагав ап. Петру просвіщати римлян світлом Христової віри, за що і був засуджений до смерті. Св. ап. Павлу відсікли голову мечем. Оскільки Петро був за професією рибалкою, подекуди він вшановувався на свято як покровитель рибалок.

Обоє святі були страчені за свої переконання: Петра розіп'яли на хресті, а Павла обезголовили. Проте завдяки їм християнство продовжило поширюватися, тому Петро і Павло уособлюють неперервну Церкву.

З відривного календаря "З вірою в душі" за 29 червня.
-----------

#Нині_святкуємо

ΑΠΠ. ΠΕΤΡΑ Ι ΠΑΒΛΑ

Нині вшановуються апп. Петро і Павло, найважливіші для християнства святі.

Петро (?- бл. 67) — перший з апп., хто визнав Ісуса Христа Месією. Він очолив спільноту християн після Ісуса. Відомі 2 Соборних послання св. ап. Петра. У Другому посланні (бл. 67 р.) він пише про свою близьку смерть. За наказом римського імп. Нерона ап. Петра за проповідь християнства засудили до розп'яття. Вважаючи себе негідним прийняти таку саму мученицьку смерть, як і його Учитель, він просив, щоб його розіп'яли головою вниз, бажаючи навіть під час смерті схилити свою голову перед Богом.

Павло (?- бл. 67) - колишній гонитель християн, який розкаявся та став палким проповідником християнства. Він написав 13 послань різним Церквам і багато подорожував, поширюючи вчення Христа. Повернувшись зі своєї третьої місіонерської подорожі до Єрусалима, ап. Павло був схоплений юдеями і як римський громадянин відправлений на суд до кесаря.

У Римі ап. Павло допомагав ап. Петру просвіщати римлян світлом Христової віри, за що і був засуджений до смерті. Св. ап. Павлу відсікли голову мечем. Оскільки Петро був за професією рибалкою, подекуди він вшановувався на свято як покровитель рибалок.

Обоє святі були страчені за свої переконання: Петра розіп'яли на хресті, а Павла обезголовили. Проте завдяки їм християнство продовжило поширюватися, тому Петро і Павло уособлюють неперервну Церкву.

З відривного календаря "З вірою в душі" за 29 червня.
-----------

‼️ У фракції “Слуга народу” розглядають пропозицію щодо розформування парламентського комітету з питань свободи слова. Ідея пролунала з боку представників більшості через нібито відсутність охочих долучитися до складу комітету, а також через переконання, що в Україні немає серйозних проблем зі свободою слова.

Водночас частина нардепів з фракції проти, оскільки це серйозно може зашкодити іміджу України на шляху до членства в Євросоюзі. Про це повідомило "Детектор медіа" з посиланням на джерела.

🔴 Голова комітету Ярослав Юрчишин підтвердив громадській організації, що це питання справді обговорюється, а наразі тривають консультації стосовно кандидатури на посаду секретаря комітету. За його словами, це кадрове питання потрібно вирішити до кінця червня.

👉🏼 За інформацією ДМ, після припинення депутатських повноважень Анни Колісник, її місце у Верховній Раді може зайняти прессекретарка фракції “Слуга народу” Юлія Палійчук. Саме їй пропонуватимуть стати секретарем комітету свободи слова. Якщо вона відмовиться від мандата, наступним у черзі є медійник Дмитро Слинько.

🆕 Новим власником футбольного клубу «Дніпро 1918» став бізнесмен і військовий Антон Ахмєтов

Ахмєтов — дніпрянин у п’ятому поколінні, у минулому палкий уболівальник «Дніпра». До мобілізації у 2024 році він розвивав ІТ-бізнес, а ще раніше працював у «ПриватБанку» 🤝

«Так, офіційно заявляю про те, що кінцевим бенефіціаром та власником клубу є саме я.

Мене звати Ахмєтов Антон Михайлович, мені 34 роки. Народився та виріс в Дніпрі. Останні 10 років займався IT–напрямком.

У 2024 році мобілізувався в Збройні Сили України та бороню незалежність України від навали російської орди. До мобілізації проживав у Львові та в Києві.

Не має значення, скільки ти маєш грошей. Важливо – який слід ти залишиш після себе. Ми не заберемо з собою на той світ ні багатство, ні статки. Залишиться лише пам’ять про тебе. І я йду по життю з переконанням: бути людиною важливіше за все. Деякі люди, на жаль, забувають про це

– Хто такий Паладич Віталій Андрійович, який є засновником новоствореної юридичної особи, згідно з відкритими реєстрами?

Це моя довірена особа. На даний час я військовослужбовець. Згідно з законами України військовослужбовці не можуть брати безпосередню участь в бізнесі.

Тому під час несення мною служби в ЗСУ Віталій є директором та керівником футбольного клубу. Після моєї демобілізації відбудеться юридична зміна власника з Паладича на мене. Це найближча людина, якій я довіряю. Ми разом багато років працювали в IT–сфері.

Зараз мій вплив на цей проєкт консультативний. На цьому етапі запуску клубу я більше виступаю як його почесний президент.

– Розкажіть про назву – ФК «Дніпро 1918»

Ніяких інших варіантів назви не розглядалось. Чому «Дніпро 1918»? Все дуже просто. «Дніпро» створений у 1918 році. На жаль, з певних обставин цей клуб існує тільки юридично. При плануванні назви ми взяли назву нашого міста та рік створення «Дніпра», - сказав Ахмєтов
#Український_футбол #ukraine #Brovarysport #Броварський_спорт @brovarysport #футбол_football @футбол_football
ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport

Батьківські приписи — це установки, які дитина отримує від батьків у процесі виховання. Вони можуть бути як усвідомленими (тобто озвученими словами), так і неусвідомленими (передані через поведінку, емоційні реакції, ставлення). Такі приписи часто формують внутрішні переконання дитини, які вона несе в доросле життя.
Види батьківських приписів та приклади
Позитивні приписи (підтримуючі)
Вони сприяють формуванню здорової самооцінки, впевненості та ініціативності.
Приклади:

«Ти можеш це зробити, я в тебе вірю».

«Помилятися — це нормально, головне вчитись».

«Ти — цінний, навіть якщо щось не виходить».
Негативні приписи (руйнівні)
Вони обмежують розвиток, викликають страх, тривогу або вину. Часто не промовляються прямо, але транслюються через поведінку або натяки.
Приклади:

«Не будь собою» (дитина чує це через постійну критику: «Чому ти такий голосний?», «Ти завжди все псуєш»).

«Не думай» (ігнорування або знецінення думок дитини).

«Не відчувай» (коли емоції дитини не приймаються: «Не плач, нічого не сталося»).
«Не досягай успіху» (ревнощі або заздрість батьків, коли дитина чогось досягає).

«Не існуй» (у випадках, коли дитина небажана або на неї не звертають увагу).

Амбівалентні приписи
Це суперечливі повідомлення, які викликають внутрішній конфлікт.
Приклади:

«Будь самостійним, але роби все, як я скажу».

«Будь сильним, але не виявляй агресії».

«Будь відкритим, але не довіряй людям».
Такі приписи часто стають основою життєвих сценаріїв, що впливають на поведінку, вибір професії, стосунки тощо. Розуміння і усвідомлення їх — перший крок до особистісного зростання та зміни деструктивних установок.

8 травня 2025 року в Києві прощалися з Валерієм Шевчуком. Римо-католик за обрядом, пантеїст за переконаннями, що зробив незліченно для розкриття багатства київської православної традиції. Чи не химерне барокове поєднання?


Теза про Шевчука як «барокового» автора перетворилася, зрештою, на кліше. Справа складніша вже хоча б тому, що як історик культури своїми дослідженнями він охопив значно ширший діапазон. Якщо рахувати від києво-руської спадщини, то вийде тисячоліття. Однак після сталінського погрому української гуманітаристики студії бароко занепали на кілька десятиліть, і Шевчук був одним із тих, хто з 1960-х долучився до відновлення системного інтересу до цього періоду.

https://zbruc.eu/node/121380