#історія #цікаве Спеції: Валюта, за яку відкривали нові світи 🧂🚢 Сьогодні ми спокійно розсипаємо перець над яєшнею або додаємо дрібку кориці у лате, навіть не замислюючись, що колись за ці дії нас могли б вважати мільйонерами 🤑. Історія спецій — це не про кулінарію, це про велику політику, піратів, золото та шалений азарт, який змусив людство перепливти океани. 🧭 Коли перець був дорожчим за золото У Середньовічній Європі спеції були справжнім символом ультра-розкоші 👑. Прянощі цінувалися на вагу золота у прямому сенсі: оренда житла чи податки могли сплачуватися горошинами чорного перцю. Якщо у вас у коморі стояла баночка мускатного горіха, ви автоматично ставали місцевим Ілоном Маском 🚀. Спеції використовували не лише для смаку (хоча маскувати не зовсім свіже м'ясо було дуже актуально 🥩🤢), а й як ліки, консерванти та навіть парфуми. А оскільки шлях зі Сходу був довгим, небезпечним і контролювався десятками посередників, ціна на фініші злітала до небес 📈. 🌊 Як аромат кориці змусив крутити штурвал Саме жага до прянощів, а не просто цікавість, підштовхнула великих мореплавців у невідомість. Христофор Колумб плив в Індію за перцем, а випадково "спіткнувся" об Америку 🇺🇸🤷‍♂️. Васко да Гама все ж таки дістався до індійських берегів і привіз стільки прянощів, що прибуток від експедиції покрив витрати на флот у 60 разів! 💰💸 За контроль над Молуккськими островами (їх так і називали — Острови Прянощів) великі імперії — Португалія, Іспанія, Голландія та Британія — вели криваві війни ⚔️. Голландці навіть виміняли у британців острів Мангеттен (так-так, майбутній Нью-Йорк!) на маленький острів Рун, де росло багато мускатного горіха 🥥🍎. Хто б міг подумати, що сьогодні це виглядає як найдивніший бартер в історії 🤪. 🌶️ Епоха доступності З часом монополії рухнули, спеції навчилися вирощувати в різних куточках планети, і вони нарешті потрапили на кухні звичайних людей. Колишня "валюта" стала доступною кожному 🛒. Сьогодні, коли ви додаєте гострий перець у страву, пам’ятайте: ви тримаєте в руках те, заради чого люди колись перетинали екватор, билися з морськими чудовиськами (як вони думали 🐙) та змінювали хід історії. Смачного! 🥘✨

Будьмо! Є в Україні таке ємке слово. Його радо й завзято повторюють іноземці за столом: Bud’mo! Хоч і не розуміють ніхрена. Воно не перекладається! Це навіть не «паляниця». Це хромосома з ДНК. Будьмо! Будьмо - це про те, що ми є, були й будемо. Це про те, що нас не вбити. Про те, що ми не скоримося ніколи й нікому. А радше загинемо, але не здамося. Будьмо - це воля, це Січ. Це вічний гул Дикого Степу! Будьмо! - це Україна. Це вишиванки, й хрущі над вишнею. Це наші старі кладовища і давні могили. Це Голодомор і колективізація. Це Червона рута і Стус, і Григір Тютюнник. Тарас, Леся, Франко. Жадан і Іздрик, Козак-Систем. Драч, Павличко і Вінграновський. Червона калина. Це - Мазепа і Мотря. Богдан і Петлюра. Це - тіні забутих предків. Це Василь Симоненко і Ліна Костенко. Василь Стефаник і Нечуй-Левицький. Будьмо - це мис Тарханкут і Карпати. Це острів Зміїний, Харків і Суми, Чернігів і Полтава, Херсон. І Коктебель! Лузанівка і Пересипський міст… Будьмо, це коли - ой, на горі, та й женці жнуть! І десь там Галя несе воду. І хлопці розпрягають коней. І сорочку мати вишила мені. Червоними та чорними нитками… Під копитом камінь тріснув… Будьмо - це донати та безпілотники. Будьмо - це окопні свічки та камуфляжні сітки. Будьмо - це тюльпани й хризантеми на останній дорозі Воїна. Будьмо - це українські прапори над гробками. Будьмо - це наші нерви й наші діти й собаки в «двох стінах» під час повітряних тривог, це - наші сльози, наша гідність, честь і гонор. Будьмо - це лелеки навесні, що повертаються до свого гнізда, до свого дому. І F-16 з лелеками… Будьмо - це вранці лугом, босими ногами… І зелені лини в ятері, що переливаються проти сонця, і мед, що зі щільників тече по ліктях… і дідова коса, що дзвенить від мантачки на світанку, ще до роси… Будьмо, це бабині вареники з капустою й сиром… Будьмо, це - знов зозулі голос чути в лісі… І білий сніг на зеленому листі… Будьмо - це Ми! Ми - будьмо! Будьмо! Будьмо навіки, брати й сестри! Віталій Чепінога

Будьмо! Є в Україні таке ємке слово. Його радо й завзято повторюють іноземці за столом: Bud’mo! Хоч і не розуміють ніхрена. Воно не перекладається! Це навіть не «паляниця». Це хромосома з ДНК. Будьмо! Будьмо - це про те, що ми є, були й будемо. Це про те, що нас не вбити. Про те, що ми не скоримося ніколи й нікому. А радше загинемо, але не здамося. Будьмо - це воля, це Січ. Це вічний гул Дикого Степу! Будьмо! - це Україна. Це вишиванки, й хрущі над вишнею. Це наші старі кладовища і давні могили. Це Голодомор і колективізація. Це Червона рута і Стус, і Григір Тютюнник. Тарас, Леся, Франко. Жадан і Іздрик, Козак-Систем. Драч, Павличко і Вінграновський. Червона калина. Це - Мазепа і Мотря. Богдан і Петлюра. Це - тіні забутих предків. Це Василь Симоненко і Ліна Костенко. Василь Стефаник і Нечуй-Левицький. Будьмо - це мис Тарханкут і Карпати. Це острів Зміїний, Харків і Суми, Чернігів і Полтава, Херсон. І Коктебель! Лузанівка і Пересипський міст… Будьмо, це коли - ой, на горі, та й женці жнуть! І десь там Галя несе воду. І хлопці розпрягають коней. І сорочку мати вишила мені. Червоними та чорними нитками… Під копитом камінь тріснув… Будьмо - це донати та безпілотники. Будьмо - це окопні свічки та камуфляжні сітки. Будьмо - це тюльпани й хризантеми на останній дорозі Воїна. Будьмо - це українські прапори над гробками. Будьмо - це наші нерви й наші діти й собаки в «двох стінах» під час повітряних тривог, це - наші сльози, наша гідність, честь і гонор. Будьмо - це лелеки навесні, що повертаються до свого гнізда, до свого дому. І F-16 з лелеками… Будьмо - це вранці лугом, босими ногами… І зелені лини в ятері, що переливаються проти сонця, і мед, що зі щільників тече по ліктях… і дідова коса, що дзвенить від мантачки на світанку, ще до роси… Будьмо, це бабині вареники з капустою й сиром… Будьмо, це - знов зозулі голос чути в лісі… І білий сніг на зеленому листі… Будьмо - це Ми! Ми - будьмо! Будьмо! Будьмо навіки, брати й сестри! Віталій Чепінога

#історія #події Різдво, що змінило Британію: Коронація Вільгельма Завойовника 25 грудня 1066 року 👑 Поки більшість мешканців тогочасної Європи святкували народження Христа, у Вестмінстерському абатстві відбувалася подія, яка назавжди змінила англійську мову, архітектуру та саму генетику британської нації. Норманський герцог Вільгельм, щойно перемігши у кривавій битві під Гастінгсом, офіційно став королем Англії ⚔️. Ця коронація була настільки драматичною, що ледь не закінчилася катастрофою: 🔥 Іронія долі та пожежа Коли під час церемонії натовп усередині абатства вигукнув своє схвалення новому королю, норманські охоронці зовні сприйняли це за початок бунту. Не розібравшись, вони почали підпалювати сусідні будинки. Поки Вільгельм приймав присягу в задимленому храмі, навколо абатства вирувало полум'я та паніка. 🌍 Народження нової Англії З приходом Вільгельма англосаксонська еліта була повністю замінена норманською. Це принесло на острів феодалізм європейського зразка, будівництво величних кам'яних замків (як-от лондонський Тауер) та радикальну зміну мови. Саме завдяки норманському завоюванню англійська мова сьогодні наповнена французькими запозиченнями 🏰. 📖 Книга Страшного суду Вільгельм не просто захопив землю, він впровадив небачений для того часу облік. Його знаменитий «Опис Англії» (Domesday Book) став першим всезагальним переписом населення та майна в Європі, що дозволило створити одну з найцентралізованіших держав того часу. Коронація 1066 року стала моментом, коли Англія остаточно відвернулася від скандинавського світу вікінгів і стала невід'ємною частиною великої європейської політики та культури 🇬🇧✨.

#поезія Хочу з тобою Я хочу з тобою зірки рахувати, В долоні збирати, якщо би так впали. Я хочу з тобою наш день планувати, На острів гайнути, де тиша без правил... Неспішно разом серіали дивитись, На кухні удвох щось смачне готувати. В обіймах солодких з тобою зігрітись, Різниця хіба в порах року і датах? Я хочу з тобою і кави, і чаю, І джем із малини, чізкейк із кав'ярні. Я хочу з тобою, моя ти причина, Любити життя і зізнатись в коханні. Тетяна Андреєва

День пам’яті преподобного Павла Латрійського Християни 15 (28) грудня відзначають День пам’яті преподобного Павла Латрійського – візантійського монаха. Народився преподобний у місті Єлен (порт Пергаму у Малій Азії). Батько Павла загинув у морському бою з арабами, після цього він разом з братом Василем отримував виховання в монастирі святого Стефана у Фригії. Після смерті матері був пастухом, а згодом подався у монастир Карія на горі Латр поруч з Мілетом (сучасна Турція, хребет Бешпармак), де почав аскетичне життя. Павло молився, умертвляв свою плоть, ніколи не лягав для відпочинку і сну на постіль чи рогожу, лише дрімав, схиляючись на дерево чи камінь, або зовсім не спав, ходячи навколо монастиря з двома підвішеними каменями на спині. Щоб повністю віддати себе Христу, преподобний взяв обітницю безмовності та поселився в гірській ущелині. Їжу туди йому приносив пастух, який випадково натрапив на печеру. За старання Творець нагородив Павла даром чудотворення і передбачення майбутнього. Преподобний двічі приїздив на острів Самос, де розбудував 3 монастирі, які зруйнували та пограбували іновірці. Павло відійшов до Господа, передрікши свою смерть.

#історія #особистості 🔭 14 грудня 1546: Тихо Браге — Зірка, що Освітила Шлях Кеплера. Сьогодні ми відзначаємо день народження одного з найвидатніших астрономів дотелескопічної епохи — Тихо Браге (дан. Tycho Brahe), який народився 14 грудня 1546 року в Данії. Його внесок у науку є унікальним, оскільки він заклав емпіричну основу для подальших революційних відкриттів. 🏰 Ураніборг — Храм Астрономії Після спостереження яскравої наднової зірки в 1572 році, що зруйнувало уявлення про "незмінність" небес, данський король Фредерік II надав Тихо Браге острів Гвен. Там Браге заснував свій знаменитий науковий центр — обсерваторію Ураніборг (названу на честь Уранії, музи астрономії) та сусідню обсерваторію Звіздоборг. У цьому комплексі він протягом двох десятиліть проводив безпрецедентні за точністю та обсягом астрономічні спостереження. 🎯 Неперевершена Точність Основна велич Тихо Браге полягала не у виведенні нових теорій, а у неперевершеній точності його даних. Він розробив та створив унікальні для свого часу інструменти (квадранти, секстанти, армілярні сфери), які дозволяли вимірювати положення небесних тіл із точністю до однієї кутової хвилини — це була межа, досяжна без використання телескопа. Він склав найточніший і найповніший каталог зірок своєї епохи. Зокрема, його спостереження за рухом планети Марс були найбільш досконалими та послідовними з усіх, що існували. ☄️ Нова Космологія Хоча Браге не прийняв повністю геліоцентричну модель Коперника, він запропонував свою власну тихонічну систему світу: Сонце обертається навколо нерухомої Землі, а всі інші планети обертаються навколо Сонця. Проте, найважливішим його відкриттям було доведення того, що комети та наднові є небесними об'єктами, які розташовані далеко за межами Місячної сфери, чим він остаточно зруйнував аристотелівське уявлення про незмінні та ідеальні сфери. 🤝 Співпраця з Кеплером Наприкінці життя, переїхавши до Праги, Браге взяв на роботу молодого математика Йоганна Кеплера. Після смерті Тихо Браге його безцінний масив даних про рух планет перейшов до Кеплера. Саме завдяки цій дивовижній спадщині Кеплер зміг вивести свої знамениті три закони руху планет, що лягли в основу ньютонівської механіки та сучасної астрономії. Таким чином, Тихо Браге, хоч і не був автором революційних теорій, став невтомним збирачем фактів, чия прискіпливість і точність зробили можливим наступний великий стрибок у науковому пізнанні Всесвіту. 🌌

#історія #події 👑 Пірат, Адмірал і Секретна Місія: Френсіс Дрейк розпочинає навколосвітню подорож. 13 грудня 1577 року з англійського порту Плімут вийшла невелика ескадра під командуванням Френсіса Дрейка (англ. Francis Drake). Ця експедиція була не просто науково-дослідною місією; це був зухвалий, секретний рейд, який мав перетворити успішного капера на національного героя, а його подорож — на другу в історії людства навколосвітню морську мандрівку (після Магеллана). Між Каперством і Короною 🏴‍☠️ Офіційно Дрейк вирушав до Єгипту. Насправді, його метою було не дослідження, а пограбування іспанських володінь на узбережжі Тихого океану, до яких іспанці ставилися як до свого внутрішнього моря, вважаючи їх абсолютно захищеними від європейських ворогів. Цю місію підтримувала особисто королева Єлизавета I 🌹. Вона надала Дрейку не лише гроші, а й дозвіл діяти як капер (легальний пірат), щоб завдати максимальної шкоди іспанській імперії. Ескадра складалася з п’яти суден, але тільки одне, флагман «Золота Лань» (Golden Hind), пройшло весь маршрут. Шлях Слави та Багатства Дрейк пішов на безпрецедентний ризик: він провів свої кораблі через небезпечну протоку Магеллана, увійшовши до Тихого океану, де англійців ніхто не очікував. Тихий Океан як поле бою: Уздовж тихоокеанського узбережжя Південної Америки Дрейк успішно атакував іспанські порти та захоплював «срібні каравани» — кораблі, навантажені сріблом та золотом, видобутими в Перу. Найбільший куш він зірвав, захопивши галеон «Какафуего» (Nuestra Señora de la Concepción). Відкриття: Після нападів Дрейк рушив на північ, досліджуючи узбережжя Північної Америки, де він, імовірно, навіть висадився на території сучасної Каліфорнії, оголосивши ці землі англійськими (назвавши їх Nova Albion). Завершення: Розуміючи, що повертатися назад через Магелланову протоку надто ризиковано, Дрейк вирішив перетнути Тихий океан, обігнути Африку та повернутися додому. Через майже три роки, у вересні 1580 року, «Золота Лань» тріумфально повернулася до Плімута. Спадщина Експедиції На борт корабля королева Єлизавета І піднялася особисто і присвятила Дрейка в лицарі прямо на палубі «Золотої Лані». Багатство для Корони: Прибуток від цього рейду, за деякими оцінками, становив понад 4700% від початкових інвестицій, що в рази перевищувало річний дохід англійської корони. Ці гроші дозволили Англії зміцнити свій флот і посилити свій статус світової морської держави. Географічний Прорив: Дрейк довів, що Тихий океан і Атлантика пов'язані південніше, а його успіх остаточно підірвав монополію Іспанії на морські шляхи. Саме ця подорож перетворила Англію з острівної держави на потужну морську імперію, кинувши виклик Іспанській гегемонії. 💰

#історія #події 🗺️ Абель Тасман і зустріч двох світів: Як голландський мореплавець «витягнув» Нову Зеландію з океану. ​13 грудня 1642 року голландський мореплавець, купець та дослідник Абель Янсзон Тасман (нід. Abel Janszoon Tasman) увійшов в історію як перший європеєць, який побачив береги сучасної Нової Зеландії. Ця подія стала не просто географічним проривом, але й драматичним зіткненням абсолютно різних культур і світів. ​На пошуки «Невідомої Південної Землі» ​Експедиція Тасмана, організована Голландською Ост-Індською компанією, мала амбітну мету: знайти та дослідити міфічну Terra Australis Incognita (Невідома Південна Земля) – величезний континент, існування якого європейці припускали для «збалансування» північної півкулі. ​14 серпня 1642 року два його кораблі, Heemskerck і Zeehaen, відпливли з Батавії (сучасна Джакарта). Після відкриття острова, який Тасман назвав Землею Ван Дімена (сьогодні відомий як Тасманія), експедиція рушила на схід. ​Відкриття і «Затока Вбивць» ​У полудень 13 грудня 1642 року впередсмотрящий на флагмані «Heemskerck» помітив на обрії високі, протяжні гори. Це був західний берег Південного острова Нової Зеландії, що здіймався на тлі неба. Тасман записав у своєму судновому журналі, що побачив «велику землю, що височить високо над морем». ​Протягом кількох днів голландці шукали місце для якірної стоянки, щоб поповнити запаси води. Вони зайшли у велику бухту (сьогодні Затока Голден-Бей), де вперше зустрілися з корінним населенням — войовничими племенами маорі 🇳🇿. ​На жаль, перша зустріч обернулася трагедією. Маорі сприйняли сигнали з голландських суден як заклик до бою. Другого дня кілька каное протаранили маленький човен, який передавав повідомлення між кораблями, внаслідок чого загинуло четверо європейців. Тасман, розлючений і не наважуючись висадитися на берег, назвав це місце «Затокою Вбивць» (Moordenaers Bay) і швидко відплив. ​Географічний внесок ​Хоча Тасман не ступив на землю і не здійснив детального картографування, його експедиція мала вирішальне значення: ​Нова Зеландія: Він довів, що це окремий великий архіпелаг, який назвав Nieuw Zeeland на честь голландської провінції Зеландія. ​Велика Карта: Дані Тасмана значно уточнили уявлення європейців про південну частину Тихого океану, хоча він так і не знайшов легендарну Terra Australis (якою, як виявилося пізніше, була сама Австралія, контури якої він теж допоміг уточнити). ​Повторно європейці повертаються до Нової Зеландії лише через 127 років, коли її берегів досягла експедиція Джеймса Кука. Абель Тасман, на честь якого названі острів, море та безліч географічних об'єктів, став піонером у відкритті цього дивовижного, далекого світу.

#дати 🕯️ Пам'ять Не Згасне: День пам'яті кримчаків та євреїв Криму — жертв нацизму. ​11 грудня (разом із 12 грудня) в Україні вшановують День пам'яті кримчаків та євреїв Криму — жертв нацизму. Ця пам'ятна дата присвячена одній із найтрагічніших сторінок окупації Кримського півострова під час Другої світової війни. ​Трагедія Грудня 1941 року ​Кримський півострів був окупований нацистськими військами у другій половині 1941 року. Одразу після встановлення окупаційного режиму нацисти розпочали реалізацію своєї політики масового знищення єврейського населення (Голокост). ​Місце Злочину: Масові розстріли відбувалися переважно в районі протитанкового рову на 10-му кілометрі Сімферопольського шосе, а також у Багеровському рові поблизу Керчі. ​Дата: З 11 по 13 грудня 1941 року в Сімферополі окупанти провели найбільшу одномоментну акцію знищення, коли було вбито понад 14 тисяч людей. ​Жертви: Серед убитих були не лише євреї, але й представники унікального корінного народу Криму — кримчаки, яких нацисти, згідно з расовою теорією, також визнали євреями і прирекли на знищення. За кілька днів було вбито практично всю кримчацьку громаду Криму. ​Кримчаки: Унікальний Народ, Спільна Доля ​Кримчаки — це невелика етнографічна група, яка історично проживала у Криму, сповідувала ортодоксальний юдаїзм і говорила кримчацькою мовою тюркської групи. На початок війни їхня чисельність була незначною. ​Нацисти, не розбираючись у тонкощах етнографії, включили кримчаків до списків на знищення. Знищення кримчаків у 1941 році стало катастрофою для цього народу, поставивши його на межу повного зникнення. ​Вшанування Пам'яті ​Цей день є нагадуванням про те, що нацистський геноцид на території України був спрямований проти різних груп населення, і ми повинні зберігати пам’ять про всіх безневинних жертв. ​В Україні, зокрема в АР Крим та в Києві, проводяться пам'ятні заходи, покладання квітів до меморіалів та наукові конференції, присвячені цій трагічній події.