SpartaBox Faniian Promotions ❗️Spartabox Faniian Promotions подала апеляцію на результат бою Фаніян – Іррібарен Наша компанія звернулась до Всесвітньої боксерської організації (WBO) з необхідними медичними документами, які підтверджують, що аргентинський боксер Ігнасіо Іррібарен після удару Арама Фаніяна по потилиці в бою за пояс WBO Global 4 квітня у Броварах не мав об’єктивних причин не продовжувати бій. Не вдаючись в медичні подробиці, скажемо, що за свідченнями лікарів, стан його здоров’я був навіть кращим ніж зазвичай у боксерів, які провели 9 раундів в рингу. Відповідно базуючись на правилах WBO, ми звернулись до Комітету з розгляду скарг WBO з проханням скасувати дискваліфікацію нашого боксера, та призначити негайний реванш. Альтернативно, якщо Комітет з розгляду скарг WBO буде вважати надані нами докази достатніми для змінення результату бою через підрахування очок станом на 9 раундів поєдинку, ми цілком вітатимемо це рішення. Spartabox Faniian Promotions грунтуючись на доказах, які ми надали WBO переконані, в несправедливості дискваліфікації Арама Фаніяна. Віримо та працюємо над тим аби цей результат був змінений. Дякуємо всім, хто підтримує нас та боксера, та допомагає в цей непростий період. Ми обов’язково повідомимо про результат розгляду апеляції. ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport 🇺🇦🇺🇦🇺🇦 #World_box #Бокс_boxing #boxing #boxers #Український_бокс #Ukrainian_boxing #Броварський_бокс #Brovarysport #Brovary_boxing @Brovarysport @читачі @топові_прихильники

У Києві племінника судитимуть за жорстоке вбивство дядька – чоловіку завдали 26 ударів ножем, обрізали ніс та губу Подільською окружною прокуратурою міста Києва до суду скеровано обвинувальний акт щодо 67-річного мешканця Подільського району за обвинуваченням в умисному вбивстві. Досудовим розслідуванням встановлено, що у листопаді 2025 року 71-річний чоловік та його 67-річний племінник посварилися, повернувшись з поминок свого родича. Конфлікт закінчився тим, що нетверезий чоловік завдав своєму дядьку 26 ударів ножем, обрізав ніс та верхню губу. Після цього помив руки та ліг спати. Потерпілий помер від отриманих травм. Причин також жорстокості до родича чоловік пояснити не може, бо стверджує, що не пам’ятає той вечір. Дії обвинуваченого кваліфіковано за ч. 1 ст. 115 КК України, а саме як умисне вбивство. Санкція статті передбачає позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічним позбавленням волі. Пресслужба Київської міської прокуратури #Київ_регіон #Київщина_новини #Київ_Київщина #Київські_новини #Kyiv_region #Kyiv #Kiev_news #кримінал

Tuta оголосила закрите бета-тестування Tuta Drive — хмарного сховища з квантово-стійким наскрізним шифруванням. Архітектура нульового знання: Tuta не має доступу до файлів користувачів, дані зберігаються в Німеччині. Google Drive і OneDrive не мають квантово-стійкого шифрування — їхні файли теоретично вразливі до атак майбутнього. https://channeltech.space/services/tuta-drive-quantum-resistant-cloud-storage-beta/

ТІНІ ГОЛОДУ І СВІТЛО ПРАВДИ Свічу запалили сьогодні усі, Не Святвечір, та свічка палає, Замореній голодом – ліки, душі́, Про той час кожен з нас пам’ятає. Стоїть Україна в скорботній тиші́, І молитва до Неба злітає За тих, хто загинув у темні ті дні, Їхні ду́ші свіча зігріває. Свіча на вікні – наче тінь і журба, І та пам’ять ніко́ли не згасне, Бо в серці народу – свята боротьба, Ну і світло надії не гасне. Запа́лені свічі у кожнім вікні І єднання у спільній молитві, Тридцяті роки́ бу́ли дуже страшні, Де всі з смертю голодною в битві. І тіні робились з людей при житті, Як примарами, люди ставали, В голодному бу́ли вони розп’ятті́, То й від голоду в землю лягали. Земля українська в скорботі мовчить, Нашу правду ніхто не зламає, А стогін тих жертв і сьогодні звучить, Наша пам’ять про них не вмирає. Ми свічку тримаєм в долонях свої́х, Наче є оберегом народу, Щоб більше ніко́ли на землях святих Не зазнали ми голоду й зброду. 22.11.2025 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025 ID: 1052015

СПАЛИЛИ НЕЛЮДИ ПШЕНИЦЮ Спалили нелюди пшеницю, Але ж пшениця – хліб святий. А далі наплюють в криницю, Тоді й води з неї не пий. Ще вчора золотом світилась Пшенична нива у степу, А серед ночі обвугли́лась, Й така впала на землю цю святу. Згорів на вуголь кожен колос, Вуглинками ж бо він зробивсь. Невже лихий штовхав їх голос? На кого нелюд обізливсь? Чим завинила ця пшениця? Чим завинив святий цей хліб? Бо був би хліб і паляниця, І не один чудовий сніп. Що думав нелюд, ніж палити? Про що були його думки́? Гріхи не легко відмолити. За це не в рай ведуть стежки́. Свята пшениця вуглем стала, Воює в людях сатана. Ніко́му ж там не заважала – Вона ж стояла, як стіна. А колос злотом був налитий, Жнива на носі вже от-от… Та нелюд є несамовитий. Який закладений був лот? І не боялися ж бо Бога Антихристи зловісні ті. Куди душі буде́ доро́га За ці зерниночки святі? Як можна бу́ло так чинити? До того як було́ дійти? За що було́ цей хліб палити? І як на шлях такий зійти? Нема у серці у них Бога, Нема святого і в душі́. Невже не взяла їх тривога, Що не спечуться калачі? Госпо́дь за це ж бо їх накаже, Але не знають навіть як. Цей гріх безслідно не поляже – «Скуштують» же вуглин цих смак. 20.01.2019 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2019

СВІЧА (Текст пісні. Муз. Сергія Яррунського) Свічу запали на своєму вікні, Віддай шану всім, хто загинув. В скорботі за ними усі ми ці дні... Про це сповісти доньці й сину. Голодною смертю вони полягли, Бо голодом всіх їх морили, Та й вижить при цьому вони не могли… Якби не цей жах – вони б жили. Запалена свічка – це пам'ять про тих, Хто смертю такою загинув. Ніхто в ті роки не зміг вижити з них, До хліба все думкою линув. Ми шану віддаймо тим жертвам в ці дні І пам'ять про них бережімо. Запалена свічка на кожнім вікні – Всіх жертв саме так пом'янімо. 23.11.2019 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2019 ID: 999394

ОКРАЄЦЬ ХЛІБА РЯТУВАВ ЖИТТЯ Стою́ в молитві з свічкою в руках, Лежить окраєць хліба на тарілці… Страшні роки́, голодна смерть і страх, Голодомор, де гинули вкраїнці. Запалена свіча палахкотить, Про ті страшні роки́ нам нагадала, Вмирали люди, їм хотілось жить, Та смерть усіх косила, забирала. Окраєць хліба рятував життя, Бажання жити, мов свіча палало, Пух з голоду дорослий і дитя, Немов снопі́в, усюди тіл лежало. Окраєць хліба мали не усі, І висівкам раділи, і зернині, Вбивали за колосся у руці… Не дали крихти з’їсти і дитині. Хотілось жити, та вони лягли… Лягли вони і більше не підня́лись, Голодну смерть здолати не змогли… Голодними з життям тоді прощались. Тепер свіча за них палахкотить, Окраєць хліба… Серце біль стискає… Не дай Госпо́дь, щоб нам це пережить! Хай голоду ніхто із нас не знає. 23.11.2024 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024 ID: 1027159

КОЛОСКИ Про колоски я Господа молила, Бо замість хліба землю їли ми. Голодна смерть усіх підряд косила, Вмивалися не потом, а й слізьми. Ще замість хліба в нас була́ полова, І висівки, й бур’ян, і кропива́, Лиш снилася нам нива колоскова… Та й сльози, мов зернята, пролива. Голодна смерть дивилася нам в очі - Я не хотіла нею помирать, І снилися лиш сни, як поторочі, Та мріяла зерня́тка хоч збирать. Тоді щодня від голоду вмирали, Не обирала смерть кого́ забрать… Знущалися, з домівок рідних гнали… Й не знали за хвилину що чекать. Я колоски знайшла далеко в полі, Як гнали нас усіх через поля́. Їх цілувала й дякувала долі… Із стогоном здригнулася земля. Ті колоски… було їх дуже мало, Й зерняток в них – дитя могло злічи́ть, Та кожне з них надію додавало. Що не помру…що буду далі жить. Ті колоски я до грудей тулила, Боялась хоч зерня́тко загубить, Їх біля серця в хусточці носила, І сльози я продовжувала лить. Я колоски тримала, як святиню – Дорожчими від золота були́. Їх заховала у стареньку скриню, Щоб нас від смерті врятувать змогли. Ті колоски даровані Всевишнім, Голодну смерть мені він не послав. Посіяла, коли розквітли вишні, Щоб голоду ніхто більш не зазнав. 27.11.2020 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2020

ГОЛОДОМОР Голодомор...голодні муки, жах, Голодна смерть, бажання жити… жити... Всі вікна у запалених свічках, Обов'язком є свічку запалити. Голодомор...і смерть же не одна, І стогін, й плач, й зубів там скреготіння. Так голодом людей вбив сатана... Голодна смерть і муки, і терпіння. Голодомор...багато літ пройшло, Та шану по сьогодні віддаємо. Прокляття це людей наших знайшло, За них в молитві з свічкою стаємо. Голодомор...в минулому давно, Та біль в серцях за це у нас по нині. Ми свічку запалім й поставмо на вікно, Розповідаймо це й малій дитині. Голодомор...мороз аж до кісток. Щоб більше він ніко́ли не вернувся, Щоб більш ніхто не зважився на цей крок, Цей день аби ніко́му не забувся. 23.11.2019 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2019

РІВЕНЬ НЕБЕЗПЕКИ Кажуть – рівень небезпеки Дуже сильно зріс, Бо відправив нам бляшанки З оркостану біс. Їх лихий до нас відправив, Щоби нас убить, Та ми вірим в захист Божий І ми будем жить! Ті бляшанки з оркостану, Линуть, як птахи. За які це нам провини? За які гріхи? Їх багато вже над нами, І стає гучніш, Молим Бога, щоб сміття це Збили чимскоріш. Небезпека в нас висока Й все вона зроста, Не змикали зо́всім ока – Ворог все зліта. Тремтимо в страху́… тривога, Цілу ніч трива. У молитві ми до Бога Вже не рік й не два. 28.11.2024 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024 ID: 1060953