7 серпня 1920 року Українська Народна Республіка та Кубанська Народна Республіка підписали у Варшаві договір про взаємне визнання та співпрацю. Це підтвердження того, що дві держави бачили одна в одній союзників у боротьбі проти більшовицької Росії.

Сьогодні про цей документ згадують рідко. Але він нагадує, що історія Кубані значно тісніше пов'язана з Україною, ніж це намагається показати сучасна російська пропаганда.

🌟 Факти:

• 7 серпня 1920 року у Варшаві УНР і Кубанська Народна Республіка підписали договір про взаємне визнання.
• Документ проголошував: УНР визнає державний суверенітет Кубанської Народної Республіки, а Кубань визнає суверенітет Української Народної Республіки.
• Обидві держави зобов'язалися підтримувати одна одну в боротьбі за національне та державне визволення.
• Кубанське козацтво значною мірою походило від запорозьких козаків, переселених на Кубань після зруйнування Запорозької Січі у XVIII столітті.
• Наприкінці XIX — на початку XX століття українська мова була широко поширена на Кубані, а значна частина населення вважала себе українцями або мала українське походження.
• Кубанська Народна Республіка існувала у 1918–1920 роках і шукала союзників у боротьбі проти більшовицької Росії.
• Після захоплення Кубані більшовиками українські школи, пресу та культурні організації поступово ліквідували, а політика українізації була замінена русифікацією.

🌟 Що означав цей договір для Кубані?

• Кубанська Народна Республіка отримувала міжнародне визнання з боку Української Народної Республіки як незалежна держава.
• Кубань закріплювала за собою право самостійно визначати власне майбутнє, а не входити до складу більшовицької Росії.
• Договір відкривав можливість для військової, дипломатичної та політичної співпраці між УНР і Кубанню у боротьбі проти більшовиків.
• Для кубанських козаків це було підтвердженням історичної та культурної близькості з Україною, адже значна частина населення краю була нащадками запорожців.
• Якби Кубанська Народна Республіка змогла втримати незалежність, на південному сході Європи могла б існувати ще одна українсько-козацька держава, союзна Україні.
• Після перемоги більшовиків цей союз був зруйнований, Кубань окупували, а українську мову, культуру та козацьке самоврядування почали систематично витісняти й русифікувати.

❗️Кубань — це не "споконвічно російська земля", як стверджує кремлівська пропаганда. Це край, історія якого нерозривно пов'язана із Запорозькою Січчю, українським козацтвом та українською культурою. Саме тому союз між УНР і Кубанською Народною Республікою у 1920 році був закономірним продовженням їхньої спільної історії.

А чи знали ви, що сто років тому Кубань офіційно визнавала незалежність Української Народної Республіки?

7 серпня 1920 року Українська Народна Республіка та Кубанська Народна Республіка підписали у Варшаві договір про взаємне визнання та співпрацю. Це підтвердження того, що дві держави бачили одна в одній союзників у боротьбі проти більшовицької Росії.

Сьогодні про цей документ згадують рідко. Але він нагадує, що історія Кубані значно тісніше пов'язана з Україною, ніж це намагається показати сучасна російська пропаганда.

🌟 Факти:

• 7 серпня 1920 року у Варшаві УНР і Кубанська Народна Республіка підписали договір про взаємне визнання.
• Документ проголошував: УНР визнає державний суверенітет Кубанської Народної Республіки, а Кубань визнає суверенітет Української Народної Республіки.
• Обидві держави зобов'язалися підтримувати одна одну в боротьбі за національне та державне визволення.
• Кубанське козацтво значною мірою походило від запорозьких козаків, переселених на Кубань після зруйнування Запорозької Січі у XVIII столітті.
• Наприкінці XIX — на початку XX століття українська мова була широко поширена на Кубані, а значна частина населення вважала себе українцями або мала українське походження.
• Кубанська Народна Республіка існувала у 1918–1920 роках і шукала союзників у боротьбі проти більшовицької Росії.
• Після захоплення Кубані більшовиками українські школи, пресу та культурні організації поступово ліквідували, а політика українізації була замінена русифікацією.

🌟 Що означав цей договір для Кубані?

• Кубанська Народна Республіка отримувала міжнародне визнання з боку Української Народної Республіки як незалежна держава.
• Кубань закріплювала за собою право самостійно визначати власне майбутнє, а не входити до складу більшовицької Росії.
• Договір відкривав можливість для військової, дипломатичної та політичної співпраці між УНР і Кубанню у боротьбі проти більшовиків.
• Для кубанських козаків це було підтвердженням історичної та культурної близькості з Україною, адже значна частина населення краю була нащадками запорожців.
• Якби Кубанська Народна Республіка змогла втримати незалежність, на південному сході Європи могла б існувати ще одна українсько-козацька держава, союзна Україні.
• Після перемоги більшовиків цей союз був зруйнований, Кубань окупували, а українську мову, культуру та козацьке самоврядування почали систематично витісняти й русифікувати.

❗️Кубань — це не "споконвічно російська земля", як стверджує кремлівська пропаганда. Це край, історія якого нерозривно пов'язана із Запорозькою Січчю, українським козацтвом та українською культурою. Саме тому союз між УНР і Кубанською Народною Республікою у 1920 році був закономірним продовженням їхньої спільної історії.

А чи знали ви, що сто років тому Кубань офіційно визнавала незалежність Української Народної Республіки?

Незалежна експертиза підтвердила вразливості Telegram. Повідомлення можуть передаватися з відкритими технічними даними. Ідентифікатор пристрою передається без шифрування. Дані можна збирати через пасивний моніторинг трафіку. Telegram заперечує зв’язки з фсб і наявність проблем. https://channeltech.space/services/telegram-security-vulnerabilities-...

НЕЗЛАМНА МОЯ УКРАЇНО

Незламна моя Україно,
Сердечні вітання прийми,
І мова твоя́ солов’їна,
Наза́вжди свій стяг підійми.

Купайся в любові і славі,
Соборність твою́ збережем,
Бо жити вкраїнській державі,
З тобою весь шлях ми пройдем.

Твоя́ незалежність болюча,
Вмивається кров’ю вона,
Карбується слава блискуча,
Не знищить прокля́та війна.

Та й мова твоя́ милозвучна,
Хоч в кожному слові є біль,
Та воля звучатиме гучно,
А сиплють на рани ще й сіль.

Твій славень лунає світами,
Бо ти – незалежна роки́,
Ми серцем з тобою, ти – з нами,
Хоч терни вкривають стежки́.

Живи, процвітай, Україно,
Вбирайся в колосся хлібів,
Найкраща у світі країно,
Щоб цвіт перемоги розцвів!

24.08.2021 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2021

📜 Його зброєю були не кулі, а слова. І ці слова лякали Кремль більше, ніж кулемети.

У середині ХХ століття радянська система вкладала величезні ресурси у пропаганду. Газети, радіо, плакати, агітатори — усе працювало на одну мету: переконати людей, що український визвольний рух — це «бандити» і «вороги народу».

Саме тоді з’явився чоловік, який почав руйнувати цю інформаційну стіну… звичайною друкарською машинкою.

Його звали Петро Федун. У підпіллі він мав псевдо «Полтава».

Він народився 1919 року на Львівщині. Навчався у Львівському університеті, цікавився політикою, історією, правом. Його життя могло скластися цілком академічно — викладач, науковець або юрист.

Але ХХ століття змінювало долі.

Коли почалася Друга світова війна, Петра, як і тисячі українців, мобілізували до Червоної армії. Згодом він потрапив у німецький полон, але зміг утекти. Після цього його шлях привів до українського підпілля.

Там і розкрився його головний талант.

Федун не був польовим командиром і не очолював бойові загони. Його зброєю були ідеї, тексти та аналітика. Він очолив Інформаційне бюро Української головної визвольної ради — підпільної політичної структури, яка фактично виконувала роль уряду визвольного руху.

Його завдання було складним: пояснити світові й самим українцям, за що насправді бореться УПА.

У час, коли радянська пропаганда створювала міфи, Федун відповідав логікою.

Саме він написав одну з найвідоміших брошур українського підпілля — «Хто такі бандерівці та за що вони борються?». У цьому тексті просто й чітко пояснювалося те, що намагалася спотворити радянська пропаганда: український визвольний рух бореться не проти інших народів, а проти імперського панування; метою є незалежна українська держава; у такій державі людина, її гідність і свобода мають бути найвищою цінністю.

Цю брошуру переписували вручну, передавали з рук у руки, перевозили потягами через усю країну. Вона поширювалася серед українців і за кордоном, фактично ставши маніфестом визвольного руху.

Петро Федун був не лише публіцистом, а й глибоким аналітиком. Ще на початку 1950-х років він писав, що Радянський Союз не зможе існувати вічно. Імперія, побудована на страху, брехні та насильстві, рано чи пізно почне руйнуватися зсередини.

Минуть десятиліття — і саме так і станеться.

23 грудня 1951 року радянські війська оточили криївку, де перебував Федун. Шансів вирватися майже не було. Повстанці вирішили не здаватися. Коли ситуація стала безвихідною, Петро Федун зробив останній постріл у своєму житті, щоб не потрапити живим до рук МДБ.

Йому було лише 32 роки.

Коли радянські офіцери увійшли до криївки, вони очікували знайти склад зброї. Натомість побачили інше: книги, рукописи, машинописні тексти.

Це була справжня підземна редакція — місце, де народжувалися тексти, що підтримували дух спротиву по всій Україні.

І, можливо, саме тоді вони зрозуміли одну просту річ: іноді найбільшу загрозу для імперії становлять не кулемети, а люди, які вміють мислити.

05.03.1950 був вбитий у бою з чекістами МДБ СРСР Роман Шухевич (1907-1950) - генерал-хорунжий, головнокомандувач УПА. У підсумку він переміг московських окупантів. СРСР вже 35 років як нема, та існує незалежна Українська Держава, за яку він боровся усе своє життя.

87 років тому 15 березня 1939 року для українців розпочалася Друга світова війна.
Фашистська Угорщина, що приєдналася до тоталітарного Троїстого пакту Берлін--Рим--Токіо 1939 року, без оголошення війни ввела свої війська на територію Закарпатської області сучасної України, де з жовтня 1938 діяла автономна республіка Підкарпатська Русь (у складі Чехословаччини), а з березня 1939 -- незалежна республіка Карпатська Україна.

Молода українська держава не злякалася та першою дала бій союзникам гітлерівців.

Не США, не Франція, не Британія і вже аж ніяк не Польща, яка дружила з агресором.

Події були пов'язані комплексом факторів, коли демократичні європейські держави Франція та Велика Британія розв'язали руки гітлерівській Німеччині, яка начебто претендувала лише на етнічні німецькі землі (Судетська область) в Чехословаччині.

Реально ж розподіл Чехословаччини на 4 частини у 1938 році спровокував подальшу ескалацію загальноєвропейського масштабу в 1939.

Угорщина, де авторитарний режим адмірала Міклоша Хорті впроваджував расові закони та здійснював примусову мадяризацію, за підтримки Німеччини та Італії окупувала етнічні українські території навколо Ужгорода та Мукачево в листопаді 1938 року, але на цьому не зупинилася.

Взимку Угорщина спільно з режимом хунти полковників у Польщі розв'язали проти української автономії в Закарпатті гібридну війну -- з транспортною та економічною блокадою, рейдами озброєних банд диверсантів, вибухами на залізницях, підпалами та викраденням людей.

Закарпатська республіка створила задля свого збройного захисту аналог територіальної оборони, відомий як "Карпатська Січ", де поруч з місцевими мешканцями стали до лав ветерани армій УНР та ЗУНР, а також тисячі добровольців-націоналістів з нелегальної ОУН, що перейшли з польського боку кордону, контрабандою доправляючи зброю та боєприпаси.

Націоналісти з Галичини на чолі з Романом Шухевичем, до речі, діяли чітко врозріз з вказівками свого Проводу на чолі з Андрієм Мельником, який не бажав ставати на перешкоді планам Німеччини та її союзників.

15 березня 1939 р. — в м. Хуст на Закарпатті проголошено самостійну республіку Карпатська Україна (президент — Августин Волошин, прем’єр-міністр — Юліан Ревай). Того ж дня відбувся героїчний бій українських добровольців з “Карпатської Січі” та добровольців-націоналістів з Галичини на рівнині Красне Поле біля м. Хуст проти переважаючих сил угорських окупантів.

Після запеклого опору регулярні угорські війська окупували Закарпаття.

У боях проти угорських фашистів за незалежність Карпатської України 14—18 березня 1939 р. та внаслідок репресій загинуло близько 6000 українських добровольців, ще майже 60000 українців опинилися в угорських концтаборах.

Оскільки серед бійців на Красному Полі були також семінаристи з Хуста, цей бій молодих добровольців можна поставити в один ряд з легендарним боєм під Крутами.

Концепції, згідно якої українці в Другій світовій першими дали бій нацистським друзям, і найдовше чинитимуть опір комуністам, ви не знайдете в жодному підручнику історії.

Бо ту історію творили не демократи чи танцюристи з ліхтариками, а хлопці та дівчата, що читали Донцова та Ольжича.

Ну, а вони для любителів черчіллів, рузвельтів і сталінів не підходять в герої.

Oleksandr Zlatoslow Pyshnenko

Стародавній гімн України часів Богдана Хмельницького у сучасному аранжуванні та виконанні.

До відома читачів та слухачів, до 1991 року у лексиконі пересічних українців не існувало терміну "Незалежна Україна", здавна казали -"Самостійна Україна" чи "Вільна Україна".

НА ПРЮ ЗА СУВЕРЕННІСТЬ
(Відповідь на коментар Марії Стримбіцької до вірша «НЕЗАЛЕЖНА, ВІЛЬНА І СОБОРНА»)

НЕЗАЛЕЖНІСТЬ знищити бажають
Й спопелити ненечку усю,
Ще й теракти вбивців дошкуляють,
Біль у серці я за це несу.

Їм СОБОРНІСТЬ теж не до вподоби,
Наша воля і незламний дух,
Знищення ми бачим їхні спроби,
Залп війни́ і досі в нас не вщух.

СУВЕРЕННІСТЬ їх веде до сказу,
Наша МОВА, наче гострий меч,
СТЯГ шматують вбивці по наказу…
В них нутро – безодня гноєтеч.

Цих потвор усе у нас лякає,
І як бачать ГЕРБ наш золотий –
Їх самих жадоба пожирає,
Їх дратує дух наш вольовий.

А за вірність неньці-Україні
Знищити готові все до тла.
МОВІ все звучати солов’їній,
З нашого не пить їм джерела́!

Ми на прю пішли за СУВЕРЕННІСТЬ,
За ВКРАЇНУ пла́тимо життям.
Їхні мрії – їхня нездійсне́нність,
Бу́ли, є й лишаються сміттям.

28.08.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
ID: 992424

УКРАЇНА, НЕЗАЛЕЖНІСТЬ, ВОЛЯ

(Відповідь на коментар Стефанії Терпеливець до вірша «НЕЗАЛЕЖНА, ВІЛЬНА І СОБОРНА»)

Україна, незалежність, воля,
І соборність наша є у нас.
Нам за що така гіркая доля?
Нам за що цей чорний день і час?

Україна – молода держава,
Тридцять два в календарі лишень,
Спопелять ніхто не має пра́ва,
Для ординців стала, як мішень.

Подолати нас орда взяла́ся,
Зазіхнули вбивці на святе,
Україна волі не зреклася
І надалі буйно зацвіте.

Незалежність легко не дається,
А незламність має гарт в боях,
І соборність теж не продається,
То ж тернистий в України шлях.

Суверенність ворога бентежить,
Україна нас усіх болить,
Москалеві ненька не належить,
Україні нашій вільній жить!

Нездоланна наша люба ненька,
Нищена… шматована… в вогні,
З сил спада, але стоїть рідненька,
Й переможе ворога в війні.

24.08.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
ID: 1053485